Методичні рекомендації для спеціалістів-реабілітологів та батьків дітей-інвалідів м. Миколаїв 28 2008р. Рецензія



Скачати 282.54 Kb.
Дата конвертації10.03.2016
Розмір282.54 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ПРАЩ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ФОНД СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ

ДЕРЖАВНИЙ КОМПЛЕКС РАННЬОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДГГЕЙ-ШВАЛІДІВ

Ляшенко В.І.

Ігрова діяльність у системі

заходів із формування життєвої компетентності

дітей з обмеженими можливостями здоров'я

Методичні рекомендації для

спеціалістів-реабілітологів та

батьків дітей-інвалідів





м. Миколаїв
28 2008р.


Рецензія

на методичні рекомендації Ляшенка В.І. «Ігрова діяльність у системі заходів з формування життєвої компетентності дітей з обмеженими можливостями здоров'я»

Організація ігрової діяльності дітей завжди була вагомим методологічним засобом пізнання довколишнього світу, підготовки особистості до життя в суспільстві.

Особливо актуальною ця тема є для формування життєвої компетентності дітей-інвалідів, їх підготовки до інтеграції в дитячі колективи дошкільних закладів та загальноосвітніх шкіл.

Автор методичних рекомендацій - Ляшенко В.І., заслужений працівник освіти України, генеральний директор Державного комплексу ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів протягом десяти років опікується проблемами дітей з обмеженими можливостями здоров'я.

В рекомендаціях надаються теоретичні та практичні поради щодо організації ігрової діяльності, розкриваються її умови та характер проведення, приділяється увага взаємовідносинам, які виникають між суб'єктами гри.

Практичну цінність має мотивація основних напрямків організації ігрової діяльності, положення методичного забезпечення проведення гри з дітьми-інвалідами.

Дані методичні рекомендації стануть у пригоді вчителям-реабілітологам та їх асистентам, соціальним та педагогічним працівникам, батькам дітей-інвалідів, усім тим, хто займається реабілітацією та формуванням життєвої компетентності дітей з обмеженими можливостями здоров'я.

Зміст
Рецензія 2



  1. Âñòóï 4

  2. Організація ігрової діяльності 5




  1. Äèòèíà òà ³ãðàøêè ……........................................................9

  2. Дитина і дорослі 10

  3. Дитина і діти 10

  4. Дитина і тварини 11

  5. Комплексна гра 12

3.Концептуальні положення організації ігрової

діяльності 14



  1. Золотий ключик бажання 14

  2. Оцінка можливостей 15

  3. Стимуляція концентрації уваги 16

  4. Ïîëîæåííÿ ò³ëà ï³ä ÷àñ ãðè 16

  5. Мотивація стимулів та наслідування 17

  6. Зворотний зв'язок. Перевірка розуміння 17

  7. Збільшення освоєного простору 18

  8. Досвід відчуття 18

  9. Розширення інформаційного простору 19

3.10. Ðóõ -öå æèòòÿ 20

4. Принципи методичного забезпечення 20

Література 23

Додаток 24

Çì³ñò. 27




Доктор мистецтвознавства,

професор Миколаївського державного університету, академік Академії педагогічних та соціальних наук

Іванов В.Ф.

27

З першої, найпростішої гри привчайте дитину до правильного, бережливого ставлення до іграшок, обладнання та партнерів по грі. Кожна гра повинна мати свій початок і кінець. У кінці доцільно проводити підсумкові ігри: "Іграшки ідуть додому", "Кінець гри - іграшка замри", "Цю іграшку невеличку покладу на цю поличку", "Іграшки і тут і там - швидко по своїм місцям!"тощо. Привчати дітей до порядку, до охайності, до поваги оточення — необхідна умова соціалізації.



Гра не стільки стихія дитини, скільки єдина область, у якій ми надаємо їй більш-менш широку ініціативу. Тільки в іграх дитина відчуває себе... незалежною... На гру... у дитини є право.

Я.Корчак

Шановні колеги, спеціалісти-реабілітологи, батьки та близькі дітей з обмеженими можливостями здоров'я. Серед безлічі проблем нашого сьогодення доля дітей завжди була, є і буде найбільш насущною. Для щастя прийдешніх поколінь людство пройшло велично-трагедійний шлях самовдосконалення та життєгворчості, залишивши після себе історичні козацькі могили пам'яті титанічної праці, злету людського розуму, проявів творчості, таланту, величної, істино людської любові до своїх нащадків.

Діти завжди потребували допомоги дорослих, були залежні від своїх батьків. Сім'я, родичі, ближнє оточення—це перший соціальний досвід дитини, перше поняття про довколишній світ.

Особливої уваги і нашої допомоги потребують діти з обмеженими можливостями здоров'я, діти зі психофізичними вадами, діти-інваліди. Внаслідок свого інвалідизуючого захворювання, вони вже з перших днів свого існування є життєво некомпетентними, і нам, тим, хто знаходиться з ними поруч, треба докласти подвійних зусиль, щоб допомогти такій дитині подолати або зменшити свої вади, досягти певного рівня життєвої компетентності, який забезпечить її життєспроможність та самодостатність. Це довгий, професійно складний та емоційно виснажливий шлях. І його треба пройти. Пройти саме нам і тій дитині, яка сьогодні поруч із нами, яку ми тримаємо за руку. Цей шлях починається зі спілкування, з простої і примітивної гри — першого соціального досвіду дитини.

Методичні рекомендації, які ви тримаєте в руках, є результатом десятирічної роботи з дітьми в Центрі ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Надія".

Буду дуже вдячний, якщо ці рекомендації знайдуть свого читача і будуть використані в роботі вчителів-реабілітологів та їх асистентів, спеціалістів поглибленого впливу, соціальних працівників, педагогів, батьків дітей-інвалідів.




26

З повагою Валерій Ляшенко, заслужений працівник освіти України,

батько

1. Вступ

Найяскравіші спогади нашого дитинства, безперечно, пов'язані з грою, з її логічною привабливістю, з живим інтересом, постійним рухом, з невгамовною жадобою спілкування... Давайте згадаємо дитинство, хоча б на одну хвилинку відкладемо повсякденні справи і згадаємо. Нас у той далекий і, на жаль, безповоротний час, об'єднувала гра. Саме в ній ми були казковими героями і персонажами тільки що побачених кінофільмів, шляхетними тваринами і гордими птахами, матерями і доньками, батьками і синами; ми були багатими і бідними, хорошими і поганими, веселими і розумними. Гра давала нам усе: радість, натхнення, політ фантазії, відчуття товариша, розвивала кмітливість та точність, логічне мислення та здатність пристосовуватися до нових умов. Гра вчила нас шукати і знаходити вихід зі складних ситуацій, вчила самостійно робити вибір і приймати рішення, вчила перемагати і програвати - вчила нас жити.

Це вже потім , через роки, коли ми стали дорослими, то почали відчувати незмінну ціну та глибинне значення мовчазного потертого ведмедика, з яким засинали, цих незрозумілих, але рідних і близьких "еників-беників", "піжмурок", "вибивних" та "третіх зайвих", цього нестримного бажання знову і знову знаходитись у світі іграшок, серед друзів, мати щасливу нагоду бути кимось. Складати і переставляти, будувати і розбирати, вигадувати і зображати, стрибати і бігати, тобто діяти... і говорити, говорити, говорити.

У дітей немає більш вдячного виду діяльності, ніж гра. Саме у грі, на фоні яскравих і глибоких позитивних емоцій, формуються перші знання, уміння та навички дитини, закладаються перші цеглини її моральних витоків, інтелекту, фізичної досконалості, набувається перший життєвий досвід.

Особливу цінність ігрова діяльність має для дітей, які мають інтелектуальні або фізичні проблеми. Вдало підібрані і вміло проведені ігри стануть гарантованими помічниками у набутті необхідних навичок.

4

Гра у звичному розумінні цього поняття і гра дітей з обмеженими можливо стями здоров'я - поняття далеко не тотожні.

Дитина з порушеннями опорно-рухового апарату повинна знаходитись у сталій позі і не відволікати свою увагу на підтримку рівноваги. Треба, по можливості, вивільнити руки і ноги дитини, знайти оптимально сприятливе положення для тулуба та голови, забезпечити максимальну рухову активність та участь у грі, надати можливість змінювати місце перебування та позу, що приведе до підвищення інтенсивності освоєння навколишнього простору. Дитина повинна бути максимально вільною у грі.

Бажано вилучити з місця проведення гри небажані подразники, що заважають концентрувати увагу: зайві звуки, яскравий фон килима, на якому важко розрізнити іграшки, незручні меблі, зайвих людей тощо. Концентрація уваги на грі - запорука інтенсивного розвитку.



Для дітей, які мають вади у захватах, доцільно заздалегідь підготувати ігровий матеріал так, щоб полегшити утримування іграшок, зробити їх доступнішими. Столики стендерів повинні мати обмежувальні бар'єри, деякі іграшки можна прив'язати, зробити додаткові кріплення.



Рухайтеся назустріч: дитина - до оточення, оточення — до дитини.

25

Короткі дружні поради

Додаток


Але гра, як і все, що пов'язане з розвитком дитини, потребує нашої дорослої батьківської участі. Батьки - перші і кращі партнери у грі. Ми, як ніхто інший, розуміємо свою дитину, знаємо, що їй потрібно, чітко уявляємо сутність її проблем.




Дитина з обмеженими можливостями здоров'я багато в чому не схожа на дітей із нормальним розвитком, не схожа на нас із вами. Треба навчитися розуміти таку дитину, по краплині накопичувати досвід спілкування. Треба бути чутливим до її потреб, до тих майже непомітних сигналів, які вона подає, намагаючись достукатися до нашої свідомості. Навчайтеся слухати і чути, чути і розуміти, розуміти і діяти.



Суттєвою загальною перемогою буде визначення збережених ділянок психофізичного розвитку, тих острівців надії, які зможуть бути дороговказом до материка повномасштабних соціальних відносин. Вибудовуйте на цій основі місток знань, умінь та навичок, адже дитячий організм дійсно має значні резерви та компенсаторні можливості.



Знайдіть живе, збережене, надійне. Саме на цій основі зростатиме майбутнє дитини.

Кожна дитина має підвищений інтерес до певної діяльності. Треба визначити ці ділянки і сконцентрувати свою увагу на заняттях, які захоплюють дитину, саме через це захоплення, через цю цікавість, через цей підвищений інтерес слід будувати ігрову діяльність і, врешті-решт, реалізовувати реабілітаційну програму.



Від інтересу дитини, через її можливості — до вирішення її проблем.

2. Організація ігрової діяльності

Незважаючи на значний ступінь індивідуалізації, організація ігрової діяльності потребує від нас, батьків, знання певних загальних принципів, закономірностей та правил. Ще до початку організації ігрової діяльності дітей з особливими потребами необхідно знати: , Рівень розвитку нашої дитини:

- Що вміє наша дитина, і які ігри їй подобаються ?


  • Які проблеми має дитина?

  • Що їй поки не вдається, в чому полягає її
    відмінність від дітей із нормальним розвитком?

- Що виходить добре, в чому дитина досягає вимог
нормального розвитку або в чому випереджає однолітків?

  • На які навички можна спертися?

  • У чому виявляється підвищений інтерес дитини,

що їй більше подобається, що викликає позитивні емоції?

  • Об'єм уваги дитини.

  • Якість мови, обсяг лексики, потяг до спілкування.

  • Стан опорно-рухового апарату.

  • Ступінь інтелектуального розвитку.

  • Стан емоційно-вольової сфери.
    , Стан дитини перед грою:




  • Який загальний фізичний стан?

  • Ступінь збудженості дитини.

  • Здатність сконцентруватися на грі.

  • Загальний настрій перед грою.

24

3. Якої мети ми хочемо досягти у процесі гри?

  • Надати певний об'єм знань, умінь та навичок.

  • Відволікати від негативних подразників.

  • Зайняти вільний час тощо.

Якщо нам уже відомий рівень розвитку дитини, її стан перед грою та з якою метою ми проводимо гру, то слід перейти до практичних дій і поставити собі такі питання: Де? Коли? З чим? З ким? Тобто визначити:

  • місце, де буде гратися наш малюк (де?);

  • час, коли буде організовуватися гра (коли?);

  • матеріали (іграшки), які потрібні для гри (з чим?);

  • хто буде гратися з дитиною, визначити її партнерів по
    грі (з ким?).

1. Місце, де буде гратися наш малюк, повинно відповідати характеру гри, її цілям, бути відповідно обладнаним і безпечним. Частіше всього гра організовується в кімнаті дитини, в її куточку або на дворі, на дитячому майданчику. Цілком зрозуміло, що в кімнаті ігри будуть більш спокійними, а на подвір'ї - рухливими. Але в кожному окремому випадку місце для гри повинно бути підготовленим. Для цього необхідно:

  • забезпечити його гігієну;

  • зробити його, по можливості, просторим;

  • вилучити непотрібні предмети;

  • провести підготовку до конкретної гри: принести
    необхідні іграшки, речі, розташувати їх так, як того

вимагає гра;

- вжити запобіжних заходів, переконатися у справності


іграшок та обладнання.

Якщо гру плануємо проводити на свіжому повітрі, то в такому разі слід виключити:



  • можливість попадання в зону гри транспортних
    засобів, бродячих тварин, гострих предметів, інших
    шкідливих факторів;

  • можливість забруднення повітря.

Врахуємо такі чинники, як сонячне випромінювання, вітер, сніг тощо.

Література:

  1. Вернер Девід. Реабілітація дітей-інвалідів.- М.: Філантроп,
    1995.

  2. Гаспарова Е.М. Відображення соціальних відносин у грі

//Äîøê³ëüíå âèõîâàííÿ. -1984. - ¹ 8. - Ñ. 35-38.

3. Ляшенко В.І. Організація ігрової діяльності дітей


з особливими потребами // Соціальна педіатрія.
Збірник наукових праць. - К.: Інтермед, 2003. - С. 219-222.

4. Новоселова С.Л. Дидактичні ігри і заняття з дітьми


раннього â³êó. - Ì., 1985.

23

групах за можливою участю дорослих. Цей період, як і всі попередні етапи, враховує індивідуальні особливості дітей-інвалідів, але умови організації ігрової діяльності вже значною мірою спрямовані на виховання в дітей уміння підпорядковувати свої особисті інтереси інтересам групи. Це важливий і відповідальний період. Саме тут ми повинні навчити дитину дивитися на себе як на рівного, поважати того, хто знаходиться поруч.

5. Найскладнішим, але і найпродуктивнішним є метод сюжетно-рольової гри, який дозволяє моделювати життєві ситуації, значною мірою наближає дітей до реального світу, до соціуму, дає можливість значно розширити досвід спілкування. До сюжетно-рольової гри залучається максимальна кількість дітей, у ній мають змогу брати участь і дорослі, які, перебуваючи в ігровому просторі серед дітей, постійно здійснюють коригуючий вплив.

Сюжетно-рольова гра дає широкий простір для фантазії та творчості дітей, дає можливість використовувати музику, образотворче мистецтво, театралізовану образність тощо.

Особливу увагу слід звернути на психологічний фактор. Якщо наша дитина має певні вади, то батьки і сама дитина повинні бути підготовленими до їх сприйняття оточуючими. Це важливо завжди пам'ятати, готуватися самому і готувати до цього дитину. Доцільно на перші прогулянки, першу гру приходити зі знайомими, які вже знають про вади вашої дитини і вміють справлятися з ними. Своєю поведінкою вони повинні показати оточуючим, як поводити себе в такій ситуації, і допомогти батькам і одноліткам організувати гру. Не можна допустити негативних емоцій дитини, тому по можливості, слід передбачити ситуації, які можуть, імовірно, виникнути під час спроби організувати гру на майданчику, у своєму дворі, сквері, парку тощо.

2. Час, коли буде організовуватися гра

Правильний вибір часу відіграє значну роль. Доцільно з перших днів життя дитини привчити її до режимних моментів. Це дозволить грі, як одному з основних видів діяльності, знайти своє постійне місце в розпорядку дня. Сон, годування, гра — три кити, на яких тримається життя дитини впродовж доби.

З ростом дитини змінюється час для гри, його тривалість. Від народження і приблизно до 5-ти місяців вона проходить період пасивної гри, своєрідного підготовчого етапу, пізнання навколишнього середовища. Дитина бачить обличчя, посмішку і руки матері, починає реагувати на голос і рух близької людини, пізніше -тягне іграшки до рота, вибирає більш яскраві, зручні, ті, які рухаються або видають певні звуки. Первинна реакція на оточення (батьки, іграшки) - це перший досвід ігрової діяльності, перша проста, примітивна, але гра. Треба намагатися весь вільний час дитини заповнювати розвиваючими іграми. У перші 20-25 тижнів ігрову діяльність доцільніше організовувати після сну і перед годуванням, під час фізичних вправ, повітряних та гігієнічних процедур.

Поступово, з ростом дитини, збільшується і час для гри. Проте не бажано грати відразу ж після їжі, купання, коли природньою реакцією дитини буде сон. І тільки після 1-го року життя грати з дитиною можна після сніданку, обіду, полуднування, поєднуючи гру з прогулянкою.



22

^.Матеріали та іграшки для гри

Часом нам важко обрати відповідні матеріали для гри. Добираючи іграшки і матеріали як інструменти, що стимулюють пізнання навколишнього середовища через гру, необхідно враховувати:



  • вік дитини, її фізичні можливості;

  • рівень її розвитку;

  • проблеми дитини і наші цілі, спрямовані на
    подолання цих проблем;

  • інтерес дитини до гри, здатність іграшок і матеріалів
    пробуджувати позитивні емоції;

  • безпечні умови гри.

Потрібно намагатися так добирати іграшки і матеріали для гри, щоб вони максимально сприяли досягненню наших цілей, викликали бажання грати знову і знову, ні в чому не шкодили дитині.

Важливо надавати дітям досвід спілкування з різними іграшками. Практика показує, що за вмілого підходу хлопчики добре граються з ляльками і кухонним посудом, а дівчата не відмовляються погратися машинками. Такий досвід корисний для дітей, і його не потрібно боятися.

Позитивні результати дає спільне виготовлення іграшок своїми руками. Часом саморобна лялька з кольорових клаптиків тканини у грі стає головною, більш дорогою і цінною, ніж придбана в магазині Барбі. Вона єдина і неповторна. Часто саме саморобним іграшкам, таким, яких немає ні в кого, надаються найвищі повноваження, саме вони викликають багату фантазію. З іншого боку, саморобну іграшку можна зробити з урахуванням потреб саме нашого малюка. Ця іграшка допоможе подолати труднощі розвитку, засвоїти необхідні навички.

4. З ким грати нашій дитині ?

Навколишній світ для дитини - великий ігровий майданчик, і всі предмети в ньому - іграшки. Так чи приблизно так сприймає малюк усе, що бачить і чує. Розглядаючи питання, з чим або з ким грати, можна виділити декілька напрямків:



8

допомоги та участі дорослого, так як тільки з його участю може отримати перші навички ігрової діяльності.



  1. З ростом та розвитком дитини розширюється і коло
    спілкування, збільшується необхідність організації ігрової
    діяльності з іншими дітьми. Таку можливість діти отримують у
    центрах ранньої соціальної реабілітації. Цей період потребує
    розумного поєднання індивідуальної ігрової діяльності з
    груповою, і його можна визначити як індивідуально-груповий
    метод організації ігрової діяльності. Навички, отримані дитиною
    під час індивідуальної гри, починають успішно реалізуватися в
    мікрогрупі (3-4 дитини). Вчитель-реабілітолог, його асистент,
    як і раніше, приділяють достатню увагу формуванню навичок
    кожної дитини, проте все більш активно залучають дітей до
    спільної ігрової діяльності. В період переходу дітей з
    обмеженими можливостями здоров'я від суто індивідуальної
    гри до індивідуально-групової доцільно створювати
    різнорівневі ігрові мікрогрупи, коли діти, що опанували певні
    навички та прийоми, можуть надати допомогу та бути
    прикладом для наслідування тим, хто тільки починає
    опановувати колективну гру.

  2. Постійне перебування дитини в Центрі реабілітації
    серед інших дітей успішно впливає на її соціалізацію.
    Реабілітаційний центр дає можливість посилити груповий
    метод і на передній план вивести колективну ігрову діяльність,
    враховуючи індивідуальні особливості дитини, її інвалідизуюче
    захворювання. Цей період доцільно розглядати як період
    пріоритетного застосування колективно-індивідуалізованого
    методу
    організації ігрової діяльності. Саме в цей період зростає
    кількість дітей, що беруть участь у грі (до 8 дітей), ускладнюються
    її правила, розширюються ролі.

4. Оволодіння певними навичками у процесі
попередньої ігрової діяльності неодмінно повинно привести
дитину з обмеженими можливостями здоров'я до колективно-
організуючого методу, який фактично і є прообразом життя в
соціумі. В цей час ігрова діяльність проводиться урізнорівневих

21

Дитина з обмеженими можливостями повинна використовувати щонайменший привід для поповнення своєї поінформованості.



3.10. Ðóõ - öå æèòòÿ

Діти з обмеженими можливостями потребують підвищеної уваги до формування та розвитку фізичних навичок. Уміння рухатися, координувати своє тіло відносно до нових ігрових ситуацій, розробляти та зміцнювати опорно-руховий апарат-невід'ємні значущі елементи гри. Організовуючи ігрову діяльність для дітей з обмеженими можливостями, слід забезпечити рухову програму гри, яка може складатися:

а) з рухових реакцій на подразники (світло, звук, запах,
дотик);

б) з поворотів голови, тулуба, захвату, руху пальців


тощо;

в) з розвитку вмінь керувати тілом відносно до змін


умов гри (координація рухів, рівновага);

г) з набуття нових та удосконалення рухових навичок


(повзання, стояння, перші кроки, ходіння, біг, стрибки,
складні комплексні рухи).

Бажано, щоб кожна гра використовувала рухи як обов'язковий атрибут реабілітації. Це особливо важливо для дітей, які мають вади опорно-рухового апарату. Саме рух у грі, його постійна стимуляція допомагає долати вади.



4. Принципи методичного забезпечення

Методичне забезпечення впливу ігрової діяльності дітей з обмеженими можливостями здоров'я, на наш погляд, повинне враховувати такі положення:

1. У ранньому та молодшому дошкільному віці, за умови раннього втручання, на початку виконання корекційних завдань найбільш ефективним і продуктивно застосовуваним є метод індивідуальної гри. Саме в цей період дитина потребує найбільшої

20


  • дитина та іграшки;

  • дитина і дорослий;

  • дитина і діти;

  • дитина і тварини;

  • комплексна гра.

2.1. Дитина та іграшки

Перші місяці життя... Маленька людина тягнеться до розташованих в її полі зору яскравих іграшок, малюк їх вивчає очима, намагається торкнутися рукою. Поступово засвоюючи різні рухи, навчившись пересуватися у просторі, він усе активніше втягується у гру, в якій іграшка- його перший партнер, перше уявлення про навколишній світ. Тому, обираючи іграшку, потрібно враховувати її якість, виразність, багатофункціональність і безпеку. Гарна та іграшка, яка викликає у дитини позитивні емоції, несе в собі високий ігровий потенціал. Перші ігрові дії дитина здійснює саме з іграшкою, яка супроводжує її досить довго, а часом і все життя. Часто іграшка виступає сполучною ланкою у грі дитини з дорослими, з дітьми, з тваринами. Особливо актуального значення набуває іграшка для дітей з обмеженими фізичними та інтелектуальними можливостями. У таких випадках іграшка повинна стати не тільки помічником у грі, а й інструментом подолання відхилень. Тут важливо ігрову діяльність зорієнтувати на подолання існуючих проблем, все підпорядкувати виробленню навичок, яких бракує. Адже іграшка - це не тільки забава, розвага. Вона розвиває рухливість дитини, її кмітливість, пам'ять, удосконалює мовлення.

Не бажано давати дитині відразу багато іграшок. Спочатку можна запропонувати 2-3 іграшки, а коли малюк призвичаїться до них, замінити іншими. Потрібно вчити дитину грати. Давайте покажемо їй іграшку, правильно і чітко назвемо її, звернемо увагу на її особливості, ознайомимо з прийомами гри. Не будемо давати дитині занадто маленькі іграшки: вона може їх проковтнути, встромити у вухо, у ніс. Треба виключити дуже великі іграшки,

9

важкі або з гострими кутами. Всі іграшки мають бути полагодженими, якісно пофарбованими, добре митися. Старшим дітям необхідні іграшки для сюжетних та сюжетно-рольових ігор. Для малюка, який має конкретні проблеми, необхідно добирати спеціальні іграшки, гра з якими буде сприяти розвитку необхідних навичок.



2.2. Дитина і дорослі



Першими дорослими, з якими стикається дитина, є її батьки. Саме батьки перші і постійні партнери у грі. Не думайте, що грати з дитиною - проста справа. Ні, це зовсім не так.

По-перше, ми повинні грати з дитиною на її рівні, тобто на час гри стати такими собі дорослими малюками. Зможемо? Це не так просто: бути дорослим і дитиною водночас.

По-друге, граючи, ми повинні непомітно зберігати перевагу над дитиною, адже саме ми обираємо місце і матеріал для гри, встановлюємо правила, зрозуміло пояснюємо, плавно вводимо дитину у гру, підтримуємо її зацікавленість, у кінці підводимо підсумок, переходимо до іншого виду діяльності.

По-третє, дорослі повинні постійно пам'ятати про можливості дитини, її проблеми, цілі гри, намагатися їх досягти. Важливо не просто грати, щоб провести час або розважити дитину ( це теж потрібно), набагато важливіше в ході дібраної нами гри розвинути навички, яких бракує, дати нові вміння і знання, подолати існуючі проблеми.

Дорослі займають особливе місце в житті і формуванні дитини взагалі і в ігровій діяльності зокрема. Звідси і підвищена відповідальність дорослого, що стоїть біля витоків гри — першої моделі майбутнього життя.

10

сприймають певну інформацію, яка трансформується у відчуття. І вже тільки відчуття спонукають до дії. Обов'язковою умовою соціальної реабілітації дітей з особливими потребами є напрацювання певного досвіду відчуття, такого досвіду, який дозволить у майбутньому виробити алгоритм поведінки і дасть змогу адекватно діяти у подібних ситуаціях.

Постійно збагачувати досвід відчуття - одне із головних завдань ігрової діяльності. Цей досвід формується під час гри, і його правильне сприйняття, розуміння приводитиме і до правильних дій. Тому ще перед грою слід переконатися, що дитина правильно розуміє відчуття і адекватно реагує на них. Якщо є певні неузгодженості, то слід провести коригуючі підготовчі ігри, навчити дитину правильно реагувати.

3.9. Розширення інформаційного простору

Організація ігрової діяльності дітей з особливими потребами - це моделювання майбутніх життєвих ситуацій, набуття досвіду, отримання все більшої інформації, яка, врешті-решт, буде необхідна в майбутньому. Якщо ми будемо поступово ускладнювати умови гри, вводити нових дійових осіб, розширювати інформаційний простір за рахунок збільшення кількості необхідних для гри понять, то це неодмінно стимулюватиме розвиток інтелекту. Знання довколишніх предметів, понять, ситуацій, цілеспрямована підготовка дітей до засвоєння об'єму базової дошкільної освіти повинні закладатися в умови гри. Другою, не менш важливою умовою є постійне "занурення" дитини в нові інформаційні ситуації. Навіть у той час, коли дитина безпосередньо не бере участі у грі, вона отримує певну інформацію. Ми радимо батькам завжди інформувати дітей, пояснювати їм навколишнє. Квартал шляху від тролейбуса до нашого реабілітаційного Центру можна пройти мовчки, а можна перетворити цей шлях на цікаву пізнавальну гру, адже перед очима малюка, якого мати котить у візку, проходить багато цікавого: ідуть різні люди в різному одязі, їдуть різні машини, ростуть різні дерева. Якщо все це коментувати, пояснювати, включати в своєрідну гру на колесах, то результат не забариться.



19


2.3. Дитина і діти



постановки розвиваючих завдань необхідно переконатися, що діти розуміють все саме так, як ви того бажаєте.

Тому необхідно періодично перевіряти розуміння поставлених завдань, "вмикати" зворотний зв'язок, що само собою може бути грою у грі. Так, пояснюючи правила гри, з метою концентрації уваги можна одразу ж стимулювати дітей до запам'ятовування важливих фактів і періодично перевіряти ці знання, вводячи елементи заохочення.

Особливо важливо під час підведення підсумків гри перевірити правильність розуміння її ходу, визначення переможців тощо.

3.7. Розширення освоєного простору

Кожна гра має розвиваючий характер. Для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату однією з важливих проблем є розширення освоєного простору. Якщо дитина лежить на животі з допомогою терапевтичних клинів або інших пристосувань, то необхідно так будувати сценарій гри, щоб увесь час змінювався діапазон рухів, збільшувався їх радіус та темп виконання. Зразу ж після освоєння дитиною певного руху необхідно ускладнювати завдання, будувати ігрові стимули на межі можливого. Доцільно вже знайому гру виконати в іншому положенні тіла (лежачи на спині, на боці, в стільчику активності, стенд ері тощо). Навіть сам перехід з одного положення в інше можна закласти в умову гри. У кожній грі дитина повинна робити максимум того, що вона вміє. Максимум і ... ще трішки. Ще трішечки швидше, ще трішечки далі, ще трішечки міцніше... Позитивні результати дає перенесення тієї ж гри в інші умови.



3.8. Досвід відчуття

Навколишнє середовище постійно дає дитині безліч інформації. Сенсорні враження дитини з особливими проблемами можуть бути неадекватними, і завдання кожної гри-враховувати це, приводити їх до норми. Рецепторні органи дитини



18
Якою значною не була б роль дорослих, без дитячого середовища дитина виросте неповноцінною, таким собі маленьким дідусем. Особливе значення для дітей з інтелектуальними і фізичними проблемами має їх перебування в дитячому колективі. Якщо в сім'ї росте дитина з особливими проблемами, то вона, на жаль, більшу частину часу перебуває у своїй кімнаті, має обмежене коло спілкування. її зайвий раз не показують гостям, не випускають у двір. Штучна ізоляція породжує власні психологічні проблеми, які з роками збільшуються настільки, що досить часто стають домінуючими. Ось чому таким дітям важливо розширювати коло спілкування. Перебування серед однолітків, гра з дітьми—зразок для наслідування. Тут є зацікавленість, є взірець для наслідування, фантазії і творчості. Батьки повинні все зробити, щоб їх дитина перебувала в колективі однолітків, грала з дітьми. Так, дорослі необхідні як партнери у грі. Так, дуже важливі іграшки і матеріали, але нічого не зможе замінити у грі тобі подібних, цих хлопчиків і дівчаток, які є твоїми ровесниками, твоїм відображенням і продовженням, твоєю суттю. Тому давайте поведемо дітей у двір, там на них чекають; запросимо однолітків до себе в гості - це потрібно нашому малюку. Необхідність, незамінну важливість дитячого колективу для організації ігрової діяльності важко переоцінити. Граючи з однолітками, малюки завжди відчувають себе комфортно: в таких умовах немає лідера-дорослого - тут усі рівні. Дитячий колектив стимулює творчість, дає імпульс для розвитку. Діти дуже схильні до наслідування, тому гра з однолітками особливо цінна для тих, кому необхідно подолати хворобу, виробити певні навички, перемогти відставання. Сприятливі умови для дітей, які мають проблеми розвитку, створені в центрах соціальної реабілітації, де ігрова діяльність побудована на спілкуванні, де виділяється особистість, є мікрогрупи і колектив, де можна завдяки грі змоделювати значну кількість майбутніх життєвих ситуацій.

11

2.4. Дитина і тварини



Картина ігрової діяльності була б неповною, якщо б ми не торкнулися важливості спілкування дітей із навколишнім середовищем і особливо з тваринами. Незважаючи на соціальні потрясіння, зниження життєвого рівня населення, люди, як і раніше, залишаються прихильними до братів наших менших: тварин, рибок, птахів. Кішка і собака - живе диво для малюка. Не будемо позбавляти його цієї радості. Але гра з твариною вимагає особливого підходу і відповідних знань. Дитина має знати і відчувати, що наш Барсик або Дик—це не безмовні істоти, створені для розваг. Діти повинні не експлуатувати у грі своїх друзів, а піклуватися про них, бути добрими і милосердними. Ми, дорослі, у свою чергу, повинні навчити малюка елементарних правил поведінки з тваринами, вжити заходів безпеки, слідкувати за чистотою. При спільному піклуванні про четвероногих друзів вони стануть повноправними членами колективу і даруватимуть дітям щоденну радість і душевну рівновагу.

2.5 Комплексна гра



Найбільші потенційні можливості має комплексна гра, така гра, в якій використовується декілька вищезгаданих складових. Дитина, іграшки, дорослі. Дорослі, діти та іграшки. А ось ми на дачі. З нами собака, і ми навчаємо малюка грати з нею. Комплексна гра максимально наближена до життєвої ситуації і має найбільший виховний потенціал. Однак вона вимагає від учасників відповідних навичок, знань, досвіду. Ігрові ситуації, які постійно змінюються, спонукають діяти всіх. Чим старша дитина, тим складнішою повинна бути гра. Особливу увагу потрібно приділити сюжетно-рольовим іграм, які більше за все наближають дітей до реальності, моделюють її, дають можливість зробити плавний перехід до складних дидактичних ігор.

12

саме на цю проблему, а проблеми гри стануть вторинними. Важливо зафіксувати тіло дитини-інваліда, вивільнивши руки та голову. Для цього використовують терапевтичні клини, кутові сидіння, кутові лежаки для лежання на боці, спеціальні стільчики з фіксуванням ступні та тулуба, стендери з приставними столиками для іграшок тощо.



3.5. Мотивація стимулів та наслідування

Дорослі як організатори і, в той же час, учасники гри повинні пам'ятати, що діти-інваліди повільніше засвоюють ігрові прийоми і потребують підвищеного терпіння та здатності вчитися в ході гри. Кожна команда, яка дається під час гри, стимулює до дії. Але діти з обмеженими можливостями не завжди розуміють цю команду або розуміють її по-своєму. Тут їм на допомогу повинен прийти дорослий і пояснити (словом, жестом, дією, особистим прикладом), як треба виконати ту чи іншу команду. Необхідно мотивувати команду-стимул, розшифрувати її, а якщо необхідно, вдатися до наслідування і показати дітям, що і як треба зробити. Недаремно в народі говорять: "Краще один раз побачити, ніж десять разів почути". Діти люблять наслідувати. Мова жестів, дій їм зрозуміліша і доступніша. Дуже добре, якщо в ігровій мікрогрупі є здорові діти, що досконало виконують необхідні ігрові прийоми та створюють відповідні ситуації. Вони є неперевершеним мотивованим стимулом, яскравим прикладом для наслідування. Саме тому в групах соціальної реабілітації СІЛА, Канади, країн Європи разом із дітьми-інвалідами знаходяться здорові діти, які допомагають моделювати відкрите суспільство дорослих, своїм прикладом навчають пристосовуватися до майбутніх життєвих ситуацій.



3.6. Зворотний зв'язок. Перевірка розуміння

Важливою умовою спілкування є здатність людей розуміти одне одного. Це вміння необхідне і в роботі з дітьми-інвалідами. Під час організації ігрової діяльності, пояснення умов гри,



17

У розумному балансі цих вимог закладено реально-позитивний зміст розвиваючої гри.



3.3. Стимуляція концентрації уваги

Більшість дітей із психофізичними вадами потребують постійної стимуляції концентрації уваги. Тому необхідною умовою організації ігрової діяльності є постійне нагадування дітям умов та правил гри, повторення-показ символів, звукових сигналів, команд, а якщо є необхідність, і активна особиста участь у грі як рівноправного партнера. Бажано з місця проведення гри вилучити подразники, що можуть відволікати увагу дитини. Саму гру доцільно розділити на певні ігрові етапи з цікавим підведенням підсумків, стимулюванням за вдалу гру тощо. У дітей, які мають складні вади, слід звести до мінімуму протиріччя між тим, що «я можу», і тим, що «я хочу». Якщо таке протиріччя буде досить великим, то воно може стати домінуючим і зруйнувати увагу, яка була сконцентрована на грі.

Якщо поруч немає спеціальних пристосувань, то допомогти малюкові можуть дорослі. Вони охоче візьмуть його на руки, підтримають, зафіксують положення тіла і будуть допомагати у грі. Правильний вибір положення для дитини-інваліда дуже важливий, він повинен спиратися на фізіологічні особливості і бути погодженим із фахівцем-реабілітологом.

3.4. Положення тіла під час гри

Діти з порушеннями опорно-рухового апарату мають значні обмеження моторних можливостей і тому самостійно не можуть вибрати гру. Вони залежні від оточуючих і потребують їх допомоги. Організовуючи ігрову діяльність, слід пам'ятати, що діти з порушеннями опорно-рухового апарату не можуть (і не повинні) відносно довгий час перебувати в одному положенні. Саме тому для них слід вибрати позицію, яка б дозволяла часто змінювати положення тіла, не скорочуючи радіусу дії, і була б оптимальною для участі у грі. Якщо дитина-інвалід буде під час гри концентрувати увагу на підтримці рівноваги, то її увага і зусилля витрачатимуться



16

Потрібно вміло добирати ігри для свого малюка, враховуючи, що йому необхідно більше за все для набуття необхідних навичок. Якщо наша дитина відлюдна, то їй потрібно добирати ігри, які будуть зближувати партнерів по грі. Якщо дитина довго пристосовується до нового оточення, розгублена, перелякана, надмірно агресивна або кричить і вередує, то вона має проблеми емоційно-вольової сфери. Ось тут і стануть незамінними помічниками ігри, які будуть розвивати вміння досягати мети, не лякатися труднощів, поступатися, дотримуватися черги, не заважати іншим, ділитися іграшками, допомагати одноліткам.

Існує багато ігор, які сприяють розвитку уваги, мовлення і мислення, пам'яті, сприйманню кольору, форми предметів, їх розміру. Велику частку складають ігри, які розвивають рухову активність. Важливо тільки обрати з них ті, які захоплюють малюка і чітко працюють у напрямі подолання його недоліків. Більш докладну і конкретну інформацію щодо організації ігрової діяльності можна отримати в нашому Центрі. Вчитель-реабілітолог допоможе дібрати комплекс ігор, який потрібен вашому малюку.

Подолання проблем дитини в ході гри - одне з головних завдань ігрової діяльності.

Давні вчені говорили, що дитина народжується чистою, як аркуш паперу, а вже потім життя наносить на цей папір лінії, штрихи і крапки, поступово вимальовуючи її портрет. Чи так це? Мабуть, не зовсім.

Сьогодні ми знаємо, що народжена дитина несе в собі генетичний код, певну програму. Вона скоріше схожа на експоновану фотографічну картку, для якої життя є своєрідним розчином, що її проявляє.

Тому, організовуючи ігрову діяльність малюка, потрібно знати його проблеми, їх походження, можливі шляхи їх подолання. Бажано, щоб у доборі ігор брав участь спеціаліст. У нашому Центрі під час складання Індивідуального сімейного плану, добору ігрового матеріалу, іграшок та ігор бере участь уся команда: вчитель-реабілітолог, психолог, невролог, спеціаліст із

13

фізичної реабілітації, сама дитина, її батьки. Тільки в такому складі, поспостерігавши за дитиною, точно з'ясувавши її проблеми, визначивши ближні та дальні цілі, можна спланувати продуктивну діяльність.

Потрібно постійно пам'ятати, що час, вільний від їжі та сну, дитина повинна проводити в грі. Бездіяльність не сприяє подоланню відхилень у стані нервової системи, призводить до відставання у розвитку.

Дуже важливо виявити, чим зацікавлена дитина, що викликає в неї задоволення і радість. Від бажання дитини, від її зацікавленості, через її можливості - до вирішення її проблем. Таким є шлях, який ми повинні долати постійно, у кожній ігровій ситуації. 3. Концептуальні положення організації ігрової діяльності

Наш досвід організації ігрової діяльності дозволяє виділити 10 положень, підвищена увага до яких, на нашу думку, є обов'язковою для дітей з особливими потребами, а саме:


  1. Золотий ключик бажання.

  2. Оцінка можливостей.

  3. Стимуляція концентрації уваги.

  4. Положення тіла.

  5. Мотивація стимулів та наслідування.

  6. Зворотний зв'язок. Перевірка розуміння.

  7. Розширення освоєного простору.

  8. Досвід відчуття.

  9. Розширення інформаційного простору.

10. Рух - це життя.



Якщо організатори ігрової діяльності будуть постійно звіряти свої зусилля з наведеними положеннями, то ефективність такої роботи буде значно вищою.

3.1. Золотий ключик бажання

Кожна людина складається з бажань. Є певні бажання і у дітей з особливими потребами. Ці бажання - острівці надії, які спонукають їх до



14

виконання певних дій. Учителю-реабілітологу, батькам, усім, хто спілкується з дітьми-інвалідами, слід навчитися визначати ці бажання і розумно використовувати їх для досягнення мети. Саме бажання дитини, її потяг до певних предметів, людей, занять є тією канвою відносин, на якій можна вишити найскладніший розвиваючий візерунок. Тому під час підготовки гри треба чітко знати нахили та бажання дитини і наріжним каменем закласти їх у майбутню ігрову діяльність.

У методиці ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів під час проведення реабілітаційних занять передбачено, що діти самі обирають вид діяльності залежно від своїх бажань. Дитина йде в ту сферу спілкування, де їй цікаво, яка викликає в неї позитивні емоції. А майстерність учителя-реабілітолога та його асистента полягає саме в тому, щоб на фоні цього бажання, емоційного підйому виконати свої реабілітаційні завдання. Аналогічна ситуація виникає і під час організації гри. Бажання -обов'язкова складова для спілкування з дитиною, це той золотий ключик, яким відкривається чарівна скринька нових знань, умінь та навичок.

3.2. Оцінка можливостей

Діти з інтелектуальними або фізичними проблемами, діти-інваліди ще іменуються дітьми з обмеженими можливостями. І це правильно. Саме обмежені можливості в русі, в об'ємі уваги, пам'яті, у мові, у поведінці роблять цих дітей дещо несхожими на інших. Кожен дорослий, який спілкується з такою дитиною, повинен усвідомлювати ці відмінності і будувати свої стосунки з урахуванням своєрідності маленького співрозмовника.



Ця умова є обов'язковою для організації ігрової діяльності. Знання можливостей дитини-інваліда необхідне:

  • для організації такої гри, в якій може брати участь
    саме ця дитина з її можливостями, гри, яка була б їй "під
    силу";

  • для закладення у гру таких завдань, які б дозволяли
    розвивати недостатні навички та давати необхідні знання.

15


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка