Методичні рекомендації до проведення Першого уроку 2013-2014 навчального року для учнів молодшого шкільного віку



Сторінка1/4
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.68 Mb.
  1   2   3   4


ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
200-річчю з дня народження Т.Г. Шевченка

та 60-річчю утворення Черкаської області

присвячується



Методичні рекомендації

до проведення Першого уроку 2013-2014 навчального року

для учнів молодшого шкільного віку


Черкаси

ЧОІПОПП ЧОР

2013

ББК 74.200.51

Г 20

Рекомендовано до друку Вченою радою Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради.



Протокол № 2 від 30 травня 2013 року

Автори-укладачі:
Л.Н. Добровольська, завідувач лабораторії дошкільної та початкової освіти Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників;
В.О. Чорновіл, методист лабораторії дошкільної та початкової освіти Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Г 20 Черкащино! Вкраїни рідної окраса, Земля безсмертного Тараса: Методичні рекомендації щодо проведення в 2013–2014 навчальному році для учнів початкових класів Першого уроку, присвяченого 200-річчю з дня народження Т.Г. Шевченка та 60-річчю утворення Черкаської області. – Черкаси: Видавництво Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради, 2013. – 46 с.




У збірнику вміщено методичні рекомендації, орієнтовна розробка святкового уроку для учнів початкових класів та дидактичні матеріали на допомогу вчителям початкових класів, вихователям груп продовженого дня для проведення Першого уроку та доцільного використання у подальшій підготовці до святкування 200-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка та 60-річчя утворення Черкаської області.

©ЧОІПОПП ЧОР, 2013.



ВСТУП

У січні 2014 року Черкащина відзначатиме 60-річчя з дня утворення. Славетна історія нашого краю невіддільна від історії України. З давніх-давен на Черкащині живуть люди, котрі поєднують у собі працелюбність, терпимість, доброзичливість, толерантність, стійкість, волю, вміння виборювати незалежність. Прикладом для наслідування є видатні люди рідного краю, які своїми діяннями навіки прославили Батьківщину. Одним із них по праву є Т.Г. Шевченко, 200-річня з дня народження якого широко відзначатиметься 9 березня 2014 року. Зважаючи на вищезазначене, 2013-2014 навчальний рік у 2-4 класах рекомендуємо розпочинати уроком «Черкащино! Вкраїни рідної окраса, Земля безсмертного Тараса!». Ці невмирущі рядки поетеси Людмили Тараненко передають урочистість подій, до святкування яких ми готуємось уже сьогодні.

Становлення громадянської свідомості починається у молодшому шкільному віці, коли досвід дитини тісно пов’язаний з усім новим, яскравим. Дитина відчуває в собі любов до своєї сім’ї, школи, місця, де живе. Незабутні враження дитинства залишаються на все життя. Вони створюють міцний ґрунт для глибоких, усвідомлених, патріотичних почуттів, які зміцнюються і поглиблюються в міру того, як дитина росте. Тому, перший урок має стати яскравим інтерактивним дійством, під час якого молодші школярі мають переконатися, що найкраща земля та, де вони народилися, пішли до школи, де мешкає родина, друзі. Він повинен розширювати та поглиблювати знання про Черкащину та її видатних земляків, викликати почуття любові до свого рідного краю, гордості за його здобутки, формувати національну свідомість, на прикладі Т.Г. Шевченка виховувати справжніх громадян-патріотів, які люблять свою країну, бажають примножувати її славу, борються за щастя і незалежність.

Перший урок нового навчального року має стати поштовхом до подальшої цікавої роботи по вивченню минулого та сьогодення рідного краю, викликати незбориме бажання дізнатися більше про життя і творчість великого Кобзаря. Тому рекомендуємо провести урок у нестандартній формі: усний журнал, урок-подорож видатними місцями Черкащини, урок-екскурсія, урок-змагання або вікторина, бліц-турнір, ток-шоу тощо. Найважливіше, щоб учні під час уроку не були спостерігачами, а стали активними учасниками захоплюючої пізнавальної діяльності.

Структура та план проведення уроку – це творчий доробок кожного учителя. Необхідно запропонувати учням розвивальні завдання, дискусійні запитання, практичну роботу, стимулювати цікаву активну пізнавальну діяльність школярів.

Метою даного уроку є:


  • формування ключових компетентностей, зокрема:

    • вміння вчитися самоорганізовуватися до навчальної діяльності у взаємодії з іншими учасниками навчально-виховного процесу; проявляти зацікавленість у навчанні, докладати вольових зусиль; організовувати свою працю для досягнення результату; усвідомлювати свою діяльність і прагнути її вдосконалення;

    • громадянської компетентності – усвідомлювати свою належність до різних елементів природного, етносоціального й соціально-культурного середовищ, здатність екологічно мислити, бережно ставитися до природи, до людей, до самого себе,

    • загальнокультурної компетентності орієнтуватися в особливостях національної і загальнолюдської культури в побутовій і культурно-дозвіллєвій сфері, культурологічних основ сімейних, соціальних, суспільних явищ; дотримуватися норм моральної поведінки;

    • соціальної компетентностіпочуватися часткою колективу, жити з ним спільним життям, вміти спілкуватися з друзями, шанобливо ставитися до дорослих, виявляти доброту, співчуття, милосердя; знати правила культури поведінки, відповідально ставитися до обов’язків; проектувати стратегії своєї поведінки з урахуванням інтересів та потреб інших;

    • ІКТ-компетентності – працювати з різними джерелами інформації;

    • здоров’язбережувальної компетентності – розуміти взаємозв’язок організму людини з природним і соціальним оточенням, про їх вплив на здоров’я людини;

- предметних компетентностей: розширити знання дітей про Черкащину, Т.Г. Шевченка, спонукати учнів до активної пізнавальної діяльності, розвивати уміння доводити свою думку, виховувати повагу до інших людей, почуття гордості за свій рідний край, інтерес до поетичної та художньої спадщини Кобзаря, готовності бути гідним громадянином України, відданості справі зміцнення державності.

Особливості проведення уроку: урок може бути розроблений з використанням інтерактивних технологій, мультимедійної презентації, фотосюжетів, відеороликів, театралізації, ігрових, святкових моментів, із забезпеченням оптимальної рухової активності, проведений у нестандартній формі.

Під час оформлення класної кімнати до уроку потрібно використати карти України, Черкаської області світу, ілюстрації краєвидів Черкащини, зразки державної та народної символіки, вишитий рушник, портрети видатних людей рідного краю, зокрема Т.Г. Шевченка, світлини пам’ятних місць рідного краю, де побував поет; підготувати дидактичні матеріали для роботи у парах та групах тощо.

На уроці варто пропонувати учням цікаві завдання, які сприяють розвитку мислення школярів, спонукають їх розмірковувати: кросворди, розшифровки, розсипанки, ребуси, шаради, незакінчені речення.

Під час підготовки та проведення Першого уроку слід враховувати як індивідуальні, так і вікові особливості учнів.

Результатом Першого уроку має бути наступне включення молодших школярів у роботу над проектами, проведення акцій, конкурсів малюнків та поробок, читців-декламаторів, знавців рідного краю та творчості Т.Г. Шевченка.

Матеріали посібника допоможуть учителеві не лише при підготовці Першого уроку, а й організації позакласної роботи для учнів початкових класів.


Методичні матеріали до проведення Першого уроку у 1 класі та електронний варіант дидактичних матеріалів для 2-4 класів можна знайти у цифрових ресурсах на освітянському порталі ОІПОПП http://www.oipopp.ed-sp.net

Матеріали до проведення Першого уроку

І. Черкащина – мій рідний край

У самому центрі України, на берегах Дніпра, що поділяє навпіл наш край, розкинулися зелені луки, безкраї поля, сади і ліси Черкаської області.

Наймолодша донька України була утворена у січні 1954 року.

Черкащина межує з тими областями, з території яких вона була утворена. На півночі сусідкою є Київська область, на сході – Полтавська, Кіровоградська – на півдні, Вінницька – на заході.

Черкащина має 16 міст, 15 селищ міського типу і 826 сільських населених пунктів.

Площа її становить 20,9 тис. км², це 18 місце в Україні.

Адміністративний центр області – місто Черкаси. Відстань від Черкас до Києва залізницею – 240 км, шосейними дорогами – 186 км.
Символіка Черкащини

Прапор затверджений рішенням обласної ради №15-3 від 29.01.1998. Прямокутне полотнище синього кольору з відношенням сторін 2:3, що символізує небесну височінь, гідність. По центру полотнища розміщено двостороннє зображення герба. Краї трьох сторін полотнища обрамлені жовтою бахромою (четверта одягається на древко), у верхній частині якого закріплено два шнури відповідно синього і жовтого кольорів, з кутасами золотистого кольору. На прапорі відображений великий герб області. Він відрізняється від малого тим, що має облямівку у вигляді картуша, внизу якої шабля і булава, вище – лаврові вінки, ще вище – гілки калини. У верхній частині обрамлений гілками дуба і жолудів портрет поета Тараса Григоровича Шевченка, який народився на Черкащині. Булава і шабля є символами славетного минулого козацького регіону, лавр – слави, дуб – сили і непохитності, жолуді – надії на зростання і прогрес, калина – національної рослини України. Автори – Олександра і Микола Теліженки.




Герб області – це синій геральдичний щит із зображенням золотого сонця і трьох колосків пшениці. Сонце символізує «космічний вогонь, мужність, силу», синій колір – ріку Дніпро-Славуту, колос – основу життя; три колоски – динамічність, триєдиність земного буття, прогресивний рух вперед. Колоски також символізують так звану «Трипільську культуру» – стародавню цивілізацію хліборобів на території України, зокрема Черкащини. Автори – Олександра і Микола Теліженки.



Ріки Черкащини

З давніх-давен люди селилися поблизу річок, адже вони давали людям воду, рибу, здатність пересуватися на великі відстані. І в наш час річка – безцінне багатство.

Черкаська область розташована по обидва боки могутнього Дніпра. Греки називали його Борисфеном (той, що тече з Півночі), римляни і скіфи – Данаприс («дана» – річка, «іпр» – глибока), турки – узу, а слов'яни –Дънепрь. Дніпро (старослов'ян. Славутич) – ріка, яка тече по територіях Росії, Білорусі i України, третя за довжиною і площею басейну ріка Європи (після Волги i Дунаю). Довжина – 2201 км (у межах України 981 км). Бере початок з болота Аксенінський Мох на південних схилах Валдайської височини, впадає у Дніпровський лиман Чорного моря. Сивий Дніпро – найголовніша водна артерія України, одна з найбільш вивчених рік. Велике значення має рибальство (основні промислові види риб: лящ, судак, короп, щука, окунь, товстолобик, білий амур). Для забезпечення комплексного використання pecypciв ріки, поліпшення її екологічного стану здійснюється ряд заходів: створення станцій очищення води від нафтових та ін. забруднень, водоохоронних зон i смуг вздовж берегів Дніпра та його водосховищ, впровадження на промислових підприємствах зворотного водоспоживання тощо. Розробляються рекомендації з питань підвищення якості води і зменшення «цвітіння» води у Дніпрі та водосховищах, підвищення рибопродуктивності, зокрема за рахунок акліматизації нових видів риб тощо.

Краса ріки надихала багатьох письменників, художників, поетів, композиторів.

«Чудовий Дніпро у тиху погоду, коли вільно і плавно мчить крізь ліси і гори повні води свої»,– писав Микола Гоголь.

Акровірш

Давно ця річка славна

Народи три єднає.

І в Чорне море плине.

Простори України

Розкішно прикрашає,

Очиці милує дитини.

Микола Романченко

Одна з найбільших приток Дніпра в нашій області – річка Рось. Блакитними стрічками прикрашають наш край Тясмин, Вільшанка, Супій, Сула. На заході області течуть Гнилий Тікач, Гірський тікач.



Як народжувався Дніпро

Легенда

У могутнього Дніпра – Славути, що котив свої хвилі до Чорного моря, було багато сестер і братів. Та Десні завжди хотілося бути у всьому першою. Вона прудко бігла до моря, щоб випередити брата. Та як не поспішала, Дніпро її все ж перегнав. Перетнув дорогу. Стала Десна притокою Дніпра. Влила свої води в його могутню течію.

Зачувши про змагання брата й сестри, і Сож схопився. Пустився щодуху через пущі й нетрі, через непролазні болота й темні ліси. Розмиває трясовини, поглиблює яруги, рве коріння дубів. Спішить навперейми Дніпру.

Побачив те яструб і сказав Дніпрові, аби той біг швидше. Пливе Славута, гори перерізає, кам’яні пороги розриває. Ніяких перешкод не обминає.

Покликав Сож на поміч ворона. Умовив його летіти, скільки є сили, та обігнати Дніпро. А як випередить хоч трохи, то щоб каркнув тричі. А сам тим часом у землю заховався, перепочити вирішив, сили набратися, поки ворон голос подасть.

Але тут яструб важким каменем впав на ворона. І той закаркав раніше, ніж випередив Дніпро. А Сож, почувши це, вихопився з-під самої землі і з розгону вскочив у Дніпро.

Ось так завершилося це змагання. Сожу, як і Десні, випала доля стати притокою Дніпра.

Поетичні рядки

* * *

Черкащино! Зоря моя єдина!

Струмочок чистий, як струна бринить.

Мій краю рідний! Пісня тополина!

Хіба тебе я можу не любить?!

Твої вітри крилаті, світанкові

Мене вели по тисячі доріг.

Шевченкові слова добра й любові,

Як слово батьківське в душі своїй зберіг.

Яка краса навкруг! Ви подивіться –

Широким нивам не знайти кінця!

І золотисте полум’я пшениці,

Неначе сонце зігріва серця.

Черкащино, зоря моя єдина!



Володимир Даник

Черкащино, моя ти вишиванко

Черкащино, моя ти вишиванко!

Родюча, щедра, лагідна земля.

Рожевим вишиватиму світанки,

зеленим вишиватиму поля.

Сорочка біла Батьківщини-неньки.

На ній червоним шию імена:

Залізняка, Хмельницького, Шевченка,

А золотом – пшеницю на полях.

Черкащино, ти – центр України.

За хліб, за сіль низький тобі уклін.

Стібками чорними я вишиваю війни,

голодомор, чорнобильський полин.

Хрестом бузковим мережую квіти,

А гладдю – хвилі сивого Дніпра.

Прикрашу небо синім шовком шите

Стібками миру, щастя і добра.

Душа моя до самого останку

З тобою буде в будні і свята,

Черкащино – моя ти вишиванко,

Земля козацька вічна і свята.

Галина Анічіна

Ой ти земле черкаська!

Полину сивий смуток

Чебрецями запах,

Кучерявиться рута

У медових садках.

І ромашок пелюстки

Колихають любов,

Неба ж синього згустки

У волошечках знов.

Жайвір голосно сипле

Чисту пісню-росу:

На рожевії личка,

На здоров’я, красу.

І земля в сонцесяї

На яснім рушнику

Піднесла урожаєм

Ще й любові ріку,

Щоб добром, щастям, миром

Довго повнився світ,

У надії і вірі

Український був рід!..

А пшениця і жито –

У зерні золотім,

І вчувається: «Жити!

Хай щасливиться всім!»

Ой ти земле черкаська,

Зароди на віки,

У теплі та у ласці

Щоб ясніли роки.

Ти ж – колиска Поетів,

Джерело чистоти,

Що підносить у злети

До своєї мети.

Ти – криниця прадавня,

Що зоріє добром,

Щедро мудрістю повна,

Материнським теплом.

У врожаї і щасті

Зароди на життя…

Ой ти земле черкаська,

України дитя!

Тетяна Нарчинська

Дума про Черкащину

Звідки я питаєте,

Хто в моїй рідні?

Ожили у пам’яті

Роки бунтівні!

З висоти сучасної

Оглядають путь –

Ген пісні Тарасові

В майбуття ідуть…

Героїчна вдачею,

Славиться вона –

Гомінка Черкащина,

Рідна сторона.

Явори задумані,

Як літа мої…

Від Черкас до Умані

Линуть солов’ї.

Героїчна вдачею,

Славиться вона –

Гомінка Черкащина,

Рідна сторона.

Володимир Задорожний

Черкащині

(Уривок)

Вкраїни рідної окраса,

Земля безсмертного Тараса!

Хоч відшуміли, відгули,

Але у серці проросли

І думи й плач, тяжка неволя,

Далеких прадідів зла доля.

Не зна історія зупину.

Твої тополі і калини,

Твої Дніпро і Тясмин, Рось

Знесли усе, що довелось.

На кручах цих, від рясту синіх,

Лунає слава Чигирина.

Де розцвітають в полі маки,

Навік заснули гайдамаки…

Людмила Тараненко

* * *


Моя криниця – край козацький,

Буя Кирилівка в садах,

І Чигирин, і річка Тясмин,

Що вічно в’ється в рівчаках.

А за горою – і Козацьке,

І біла хата у садку.

Де рідна, ніжна, люба мама

Мене гойдала в сповитку.

І над колискою співала:

«Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Та соловейко не дає…»

Вірші поета. Люба мамо, –

Струмок життя, ні – джерело,

Як вщерть наповнена криниця –

Лишає в душах нам добро.

Козацький край – лани широкі.

Безмежжя зораних степів

І – «ми». Хто «ми?» Авжеж нащадки

Преславних лицарів-дідів…



Галина Красицька

* * *


Може десь земля є краща й вища,

А над нею – небо золоте,

Та мені найкраща та, де вишня,

Та, де вишня мамина цвіте.



В. Радиш

Черкаси

Спадають до Дніпра, мов сходинки, тераси,

На рівному плато – будинки і сади.

Це – місто вільних козаків – Черкаси

То князь Мстислав полки привів сюди.

Столиця гетьманства – тепер велике місто

Студентів, хіміків, учених і майстрів, –

Перлина українського намиста,

Оброблена руками трударів.

Й.Спектор

Канів

На Канівських схилах – Чернеча гора,

Під тою горою – сиві хвилі Дніпра…

І думає думу великий Тарас

Про милу Вітчизну, про майбутнє, про нас.

Й.Спектор

Корсунь-Шевченківський

З гранітних брил не змиє сива Рось

Живої пам’яті прадавньої звитяги:

Знамено русичів над Хоросунем зайнялось

І похилило грецьких воїв стяги.

Під Корсунем шляхетськії хоругви

Здолав Богдан. А через три віки

Штандарти – символи фашистської наруги –

Були поламані на берегах Росі-ріки.

Й.Спектор

* * *


Черкащина! Твій край казковий!

В садах буя Звенигора,

Густі зеленії діброви,

Дніпро і Рось – брат і сестра.

Тарасів край, Богдана слава

І пам’ять Корсуня жива….

Пісенний край твій величавий,

Навіки рідна сторона.



Й.Спектор

* * *


України рідної окраса,

Край пісень і золота – зерна.

Ти колиска нашого Тараса,

Чарівна Черкаська сторона.

Над тобою прогули сторіччя

В дзвоні пут і праведних мечів.

А сьогодні доля трудівнича

Розквіта в оселях сіячів.

Оглядаю далі придніпрові –

Й горде щастя крильми обійма.

Є краї на світі пречудові,

Та за тебе кращого нема.



П.Власюк

Черкаська земля

Музика Даценка

Слова народні

Зелені діброви, величні будови,

Гаї неозорі, поля.

Будь щедра і вільна,

Моя українська

Черкаська квітуча земля.

Тобі, наша рідна,

Багата і плідна

І шану складає народ.

Шевченків наш краю,

Про тебе співаєм,

Хай пісня луна до висот.

Зелені діброви, величні будови,

Гаї неозорі, поля.

Цвіте, наче казка,

Чудова Черкаська

Тараса Шевченка земля.

* * *


Хай наймиліша батьківська земля

Тебе на добрі вчинки окриля,

А та любов, що в серці ти зберіг,

Веде завжди на рідний твій поріг,

Бо починається від нього Україна

І рідна мова, й пісня солов’їна.



В. Дігтяр

* * *


«Софіївка» – це уманська перлина,

Немов троянда пишно розквіта.

І мова українська солов’їна

Вже звідусіль до мене доліта.

Казковий витвір розуму й природи

Оспівує життя миттєвий плин.

Наперекір всім витівкам погоди

Прийди сюди і освятися ним.



В. Дігтяр

Черкаський край

Колись створив Бог небо голубе,

І нашу землю, і зелені трави,

І воду у Росі, і жито золоте,

Й співучих птиць, що звуться солов’ями.

Людей прекрасних тут він поселив

І дав він мову щиру й гомінку

І душу дав відверту і палку,

І край назвався цей – Черкаським краєм!

Ахмєдова Ірада

Чотирнадцяте грудня

У даль віків вогнем багряним

Сторінку слави впише час,

Як мужньо бились і як гнали

Ворожу зграю із Черкас.

Грудневий день цей буряно і грізно

Відкрив світанок крізь війни туман.

Грудневий день цей сяятиме вічно

В серцях і думах вдячних черкащан.

Нам не забуть бійців Путейка,

Вернигори в вогні заграв,

І Молоткова і Хоменка

І всіх, хто місто визволяв.

Немає з нами їх на світі,

Лягли у славі і вінках…

На їх могилах – пламінь квітів,

Нащадків пам’ять у віках.

І кличуть нас на Пагорб Слави

Їх голоси крізь дим століть.

Сьогодні й завтра вони з нами



В новій державі, в дні нові.

Г. Андрущенко
Черкащина заповідна

Заповідник – територія або архітектурна споруда, яка перебуває під охороною держави (з метою збереження всього природного комплексу чи пам’яток старовини…)

Заказник – це такі території, на яких охороняється частина природних комплексів, певні ділянки лісу чи степу, окремі види рослин і тварин. А у визначені строки частина природних об'єктів може використовуватись в господарській діяльності.




Назва

Місце знаходження

Площа

Рік заснування

1

«Закревський бір» – ботанічна пам'ятка природи

Закревське лісництво, Городищенський р-н

105,5 га

1990 р.


2

Шуляцьке болото – гідрологічний заказник

с. Пугачівка, с. Бузівка, с. Шуляки, Жашківський р-н

940 га

1993 р.


3

Липівський орнітологічний заказник (відтворення водоплавної дичини)

акваторія Кременчу-цького водосховища (с. Чапаєвка - ст. Пан-ське - с. Кедина гора)

4500 га

1974 р.

4

Канівський природний заповідник

м. Канів


2027 га

1975 р.

5

Тарасів обрій – ландшафтний заповідник

Прохорівське лісництво, Канівський р-н

405 га

1990 р.

6

Урочище «школа» – зоологічна пам’ятка природи (унікальне поселення чорних бобрів)

с. Полствин, р. Росава, Канівський р-н


5 га,

1975 р.

7

«Козацький вал» – комплексна пам’ятка природи

Лисянський р-н


8 га

1975 р.

8

Русько – полянський ботанічний заказник

Русько – Полянське лісництво, Черкаський р-н

166 га

1980 р.

9

«Мошенська діброва» – комплексна пам'ятка природи

Мошенське лісництво, Черкаський р-н

19 га

1975 р.

10

«Холодний Яр» –комплексна пам’ятка природи

Креселецьке лісництво,

Чигиринський р-н



553 га

1968 р.

11

Урочище «Бурти» комплексна пам'ятка природи

с. Лямівка, схил правого берега р. Сули, Чорнобаївський р-н

10 га

1975 р.

12

Жулинський ландшафтний заказник

Чорнобаївський р-н., по узбережжю р. Сули (с. Клішинці, х. Старий, с.Велика Бурімка) частково і в Полтавській області

7871,3 га

1998 р.


Тваринний світ Черкаського краю

Тваринний світ Черкащини різноманітний, але кількість особин не значна, адже багато винищено людьми.

Водяться в області косулі, зайці – русаки, дикі кабани, хижі вовки, а також лисиці, куниці. Живуть землерийні кроти, їжаки. Акліматизувалися на території області борсуки, видри, ондатри, єнотовидні собаки. У Білогірському мисливському господарстві прижилися плямисті олені, завезені з Далекого Сходу, а в Смілянському заказнику розмножуються хутрові звірі.

На полях поширені гризуни – польові миші, ховрахи, тушканчики.

У ріках водяться різні риби. Найпоширеніші соми, окуні, щуки, лящі, судаки, бички.

У заплавах рік водяться перелітні птахи: дикі качки, гуси. На луках сірі куріпки. Біля стоячих водойм багато лелек, на полях – перепілок.

Високі береги Дніпра усіяні численними норами, в яких гніздяться бджолорийки.

Прислів’я та приказки


  • Вовка ноги годують.

  • За двома зайцями не гонись, бо жодного не спіймаєш.

  • Не бий бобра – не буде добра.

  • Щур у млині не згине.

  • На мені покатаються, як на їжаку.

  • Вороні соколом не бути.

  • Горобець маленький, а серденько має.

  • Не сули журавля в небі, а дай синицю в руки.

  • Не бачить сова яка сама, зате інших бачить.

  • І сорока розказує, та толку мало.

  • Щебече як соловейко, кусає як гадюка.

  • Риба ще у річці, а він до неї вже петрушку кришить.

  • Став, як окунь проти води.

  • Лякали щуку, що в озері її топити будуть.

  • Що комар, то й сила.

  • Співає, як муха в глечику.

  • Цвіркун на видноті не цвірчить.

  • Бджоли раді цвіту – люди літу.



Загадки

Сама мала, шубка пухка,

З гілки на гілку стрибає,

Шишки, горішки збирає. (Білка)


Майстер має гарний хист:

Він умить збудує міст –

Без сокири й молотка

І без жодного гвіздка! (Бобер)


Вдалині посеред ночі

Засвітились хижі очі.

Мов жаринки, спалахнули,

Жахом на усіх дмухнули.

Як полинув спів протяжний,

Навіть місяць зблід відважний.

Тож чиї блискучі очі

Всіх лякають серед ночі? (Вовк)


У біленькім кожушку,

Непомітний він в сніжку,

Тільки вухами пряде,

Чи де хижий вовк не йде? (Заєць)


Їх, голочок, багато в мене,

Жалять, знаю достеменно,

А дітей я не колю,

Часом молочко в них п'ю.

Осінь тільки-но до лісу –

Кину бігать, в схов залізу. (Їжачок)
Гострий носик вона має

Слід хвостом все замітає.

Та й полює тишком – нишком

То на зайця, то на мишку. (Лисиця)


Довгі ноги, довгий ніс.

Прилетів – обід приніс:

Смачних жабеняток

Для своїх маляток. (Лелека)


Понад хмарами літає,

Пильно здобич виглядає.

Як попобачить її вмить

Камінцем униз летить. (Орел)


Не дзвінок і не сопілка,

Й колотушка не така.

В полі чуєш її тільки,

Як по подружок виклика. (Перепілка)


До життя я маю хватку

Скрізь ношу з собою хатку.

Як від хатки відіб'юся,

Комусь в зуби попадуся. (Равлик)


Має клешні й довгі вуса.

Я і сам його боюся:

Він щипає, мов гусак,

Ну, а звуть щипаку … (Рак)


Гострі зуби у кота,

Відкусив він їй хвоста.

А вона йому на те:

- Завтра хвіст мій відросте. (Ящірка)


Походження назв населених пунктів Черкащини
Черкаси – обласний центр Черкаської області. Одна із версій походження назви міста така. У 1282 році баскак татарський закликав черкес із П'ятигорська, заселив ними слободи під іменем козаків. Розбій і грабунки, які вони чинили, викликали численні скарги на них. Нарешті Олег, князь курський, за дозволом ханським зруйнував їх житло, багатьох з них повбивав, а інші розбіглися. Вони тривалий час чинили скрізь на шляхах грабунки, ховаючись в лісах і ярах. Багато сил потрібно було, щоб їх вигнати. Багатолюдна їх ватага, не відчуваючи для себе небезпеки, відійшла до Канева, до баскака, який визначив їм місце перебування нижче по Дніпру. Тут вони побудували собі містечко і назвали його Черкаське у зв'язку з тим, що більша частина їх була за походженням черкесами.

Перші козаки – черкаси давно перевелися, проте ж перша назва Черкас залишилася.



Городище – місто Черкаської області. Назва походить від старослов'янського слова град, город. На цій території були городища Жабокрич, Теличівка, Бугаївка. Наявність кількох поселень (городищ) на порівняно невеликій території й спричинилася до такої назви.

Жашків – місто Черкаської області. Дослідник Л.І. Похилевич наводить переказ, за яким Жашків раніше називався Рашковом.

Краєзнавець Г.Ю. Храбан говорить, що місто дістало назву від імені Жашко, яке мав перший поселенець. Це місто існувало на Україні ще в XVI ст.



Звенигородка – місто Черкаської області. Виникло за часів Київської Русі. За легендою, воно стояло поблизу сучасного міста навколо насипаної гори. На одній із веж висів дзвін, що ним попереджали містян про наближення ворога чи скликали на раду. Тому й місто назвали Звенигородом, а пізніше Звенигородкою.

Золотоноша – місто Черкаської області. Лежить на р. Золотоношці, від найменування якої, гадають, і пішла назва міста. Річку названо так за дно, вкрите піщаними наносами, що виблискують, наче золото. Ця назва викликала ряд «золотих» легенд. За однією, у річці затоплено татарські човни із золотом. За другою (її навів М.О. Максимович) – Золотоноша була збірним місцем податків князя Вишневецького, що їх сюди приносили переважно золотом.

Канів – місто Черкаської області. Вперше згадується 1147 р. Про походження назви є кілька гіпотез. Одні тлумачать її з тюркської як «ханський перевіз», другі – як «місце крові» – від жорстоких кровопролитних битв у цій місцевості. Народний переказ пов'язує назву з птахом каня (хижак із родини яструбових, схожий на шуліку). З.А. Никонов виводить назву з особового імені Кань або Кан з суфіксом належності -ів.

Корсунь-Шевченківський – місто Черкаської області. Засновано при впадінні р. Форсунки в р. Рось. Назву пов'язують із кримським Корсунем (Херсонесом). За переказами, вихідці з Криму після хрещення Русі були священиками Київської десятинної церкви. Діставши від князя Володимира право збирати данину на Надроссі, вони нібито й дали назву поселенню, що своєю природою нагадувало їм рідний південний Корсунь. 1944 р. м. Корсунь було перейменовано в Корсунь-Шевченківський на честь Т. Г. Шевченка, який народився поблизу в с. Моринцях і бував у Корсуні 1859р.

Мокра Калигіркаселище міського типу Черкаської області. Згадується на початку XVIII ст. За народними переказами, назва виникла від того, що в селищі стояв караул російських військ (нібито внаслідок видозміни слова «караул» з'явилося Калигірка). Можливо, що безіменний струмок, на якому лежить селище, мав колись назву Калигірка. Дехто виводить калга від словосполуки калга султан – «намісник хана». Імовірно, що в основі «калга» лежить старотюркське келгін – «повінь» або ж кол – «водоймище».

Монастирищеселище міського типу Черкаської області. Деякі дослідники говорять про існування на цьому місці великого поселення перед татарською навалою. До того часу належить і заснування монастирів. На місці одного з них відновилося поселення, яке дістало назву Монастирище.

Сміла – місто Черкаської області. Дехто вважає, що місто дістало свою назву за активну участь і сміливість його населення в боротьбі проти загарбників. За легендою, назва походить від імені дівчини Сміли, яка під час татарського нападу показала дорогу руським воїнам. Науковці розглядають цю назву як балтійську й виводять з литовського smill- «пісок». Отже, «сміла» – це значить «піщана».

Уманьмісто Черкаської області. Лежить на р. Уманка. За одним переказом, давніше звалося Умінь від тих умільців-майстрів, які нібито втекли сюди з Києва під час татарської навали. За другим, – місто дістало назву від р. Ума, що згадується в літописі. Гідронім виводять від давньоруського уманья – «покинута людьми земля, закуток, небезпечний для життя». За третім, – поселення тут заснували переселенці з Полісся з-понад р. Уманки.

Чигирин місто Черкаської області. Назва, як гадають дослідники, походить від слова чагарник. Отже, Чигирин – «місцевість, покрита чагарниками». За другим переказом, у цьому місці на перехресті шляхів стояла криниця, біля якої висів чигир – «дерев'яний черпак для води». Письменник В.І. Дарда подає ще один переказ, який виводить топонім від назви чудодійної отруйної й цілющої чигар – трави. Присвійний суфікс -ин дає підставу припустити, що назва походить від особового імені. В документах давнього часу трапляється прізвище татарина Чигир-богатиря.

Черкащина-вишиванка

З давніх-давен Черкащина славилася своїми вишивками. Ними оздоблювали рушники, фіранки, скатертини, постіль, жіночий та чоловічий одяг. Особливої уваги надавали рушникам – старовинним оберегам дому, родини. У давнину рушник, вишитий відповідними візерунками-символами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали образи та накривали хліб на столі. На Черкащині у вишивках переважали червоний та чорний кольори, на лівому березі Дніпра вишивали білими нитками по білому полотні. Пісня і вишиванка допомагають знайти містки між людськими душами.

Дівчина, перед тим як вийти заміж, мала вишити не менше 20 сорочок на всі випадки життя. Вийшовши заміж вишивала для родини. Вишиваючи для родини, плакала, молилась, просячи хорошої долі близьким.

З козацької доби на Чигиринщині відома легенда про мамину вишивку.

Мама вишила сину сорочку і склала в скриню. Під час турецької навали, коли загинули всі дорослі чоловіки, на захист своєї землі стали 17-річні юнаки. Відправляючи сина з дому, мама одягла на нього вишиту сорочку. У той час, коли молоді юнаки вийшли назустріч ворогові, зійшло сонце і кожна мамина сльозина засяяла на сорочці златом та сріблом, різнокольоровими каменями і засліпила очі ворогові. Ворог не знав куди йти і відступив. Мамина сорочка врятувала синів.
Ігри дітей Черкащини

Гра, записана М.В. Капиніс, Мошурівська загальноосвітня школа
І-ІІІ ступенів Тальнівської районної ради

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка