Методичні рекомендації до проведення Першого уроку для учнів основної школи



Сторінка3/4
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.68 Mb.
1   2   3   4

«МОЖНА ВСЕ НА СВІТІ ВИБИРАТИ, СИНУ,

ВИБРАТИ НЕ МОЖНА ТІЛЬКИ БАТЬКІВЩИНУ»

Розробка уроку-подорожі поетичними стежинами

Василя Симоненка. 5,6 клас


Мета:

- спонукати учнів до усвідомлення необхідності жити в мирі та злагоді;

- виховувати в учнів дбайливе ставлення до Батьківщини;

- плекати в них почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю, розуміння причетності до подій, що відбуваються в Україні;

- формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, глибоку повагу до батьків, України;

- поглиблювати вміння учнів виразно читати вірші, знаходити головну думку твору, вчити порівнювати зміст віршів схожих за тематикою.



Обладнання уроку: портрети Василя Симоненка, виставка творів В. Симоненка, вишиванки, ілюстрації «Верба», «Калина», «Ювілейні монети», прислів’я про мову, Батьківщину, плакат «Символіка України», карта-схема «Подорож», цукерки «Рушничок», мультимедійна дошка або проектор.

ХІД УРОКУ
І. Організація класу.

(Вчитель читає вірш)

Дзвоник всім нам дав наказ –

До роботи, швидше в клас.

Біля парти станьте чемно –

Хай мине час недаремно.

Будьте уважні й старанні всі –

Сядьте рівненько на місця свої.
ІІ. Колективна готовність до роботи.

Учитель. Діти, на сьогоднішньому уроці ми повинні засвоїти твердження(діти читають напис на дошці):

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не пересилить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні, й приблуди,

І орди завойовників-заброд!
ІІІ. Створення емоційного настрою.

Слухання пісні «Пісня про Україну» (авт. Л.Забашта, Т.Лобода) .


IV. Актуалізація знань.

Учитель. Діти, ми живемо в Україні. Україна наша держава, Україна наша Батьківщина.

Батьківщина це не лише наша земля, а й земля наших батьків, дідів і прадідів. Батьківщина це край, де здавна звучить наша рідна мова й материнська пісня. Наша Батьківщина зветься …



(діти відповідають - Україна).

А зараз ми помандруємо поетичними стежками. Впродовж подорожі ознайомимося з творами українського поета Василя Симоненка.



Перша зупинка: «Символи України».

Українські символи – це герб і прапор, пісня і верба, калина і чарівна народна мова, яка полонить кожне серце.



(Робота в групах: керівники груп роблять повідомлення, демонструють наочність).

І група. В основу нашого герба покладено стародавній золотий тризуб на синьому тлі. З історичної літератури відомо, що тризуб є символом державності, блискавиці. Жовтий колір – колір небесних світил, сонячного проміння, без якого неможливе життя.

ІІ група. Національний прапор України має синій і жовтий кольори. Жовтий – це колір пшеничної ниви, хліба, зерна, золотого сонця, без якого не дозрів би хліб; синій – це колір чистого, мирного неба. Ці кольори на нашому прапорі, ніби пшениця в степах під блакитним склепінням неба, що символізує віковічне прагнення до миру, праці, краси та багатства рідної землі.


ІІІ група. Верба і калина – невіддільні атрибути українського народу. Верба – символ краси, неперервності життя. Здавна в Україні вербу вважають святим деревом. Калина – дерево українського народу. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду.

Зоряна калина – і краса, і врода

Нашої країни, нашого народу.

ІV група. Стародавніми оберегами дому були рушники. Вони супроводжували людину від народження до смерті. На рушниках люди записували свою долю. Рушник пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, глибоку любов до своїх дітей, до народу.

Кожен символ несе в собі часточку душі українського народу, і тому без них не існувало б нашої України.


V група. Найціннішим з усіх символів є українська мова. Вона, перш за все, – невичерпне джерело мудрості, в якому зібрані кращі надбання українського народу. Ми повинні пишатися тим, що живемо на такій землі і називаємо рідною таку красиву мову.

«МОЯ МОВА»

Все в тобі з'єдналося, злилося —

Як і поміститися в одній! —

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,

Що підносять правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в'януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі — великого народу

Ніжна і замріяна душа.

Василь Симоненко
Друга зупинка: «Мудрість народу».

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту - на віки -

Українську рідну мову

В дар дають мені батьки.

Своє ставлення до мови, до Батьківщини українці влучно виразили в прислів’ях, згадайте прислів’я про мову.



  1. Птицю пізнають по пір'ю, а людину по мові.

  2. Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

  3. Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи

  4. Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.

  5. Від теплого слова і лід розмерзається.

  6. Язик до Києва доведе.

Учитель. Діти, прислів’я та приказки – це народна мудрість. Ви підростаєте освіченими людьми, тож доберіть синонім до слова Вітчизна. (Батьківщина)

– Чи знаєте ви, що таке Батьківщина?

Варіанти відповіді дітей:

1. Батьківщина – це те місце, де народилася людина, де промайнуло її дитинство

2. Батьківщина – це рідний дім, де завжди з любов’ю чекають нас наші рідні.

3. Батьківщина – це стежка, по якій ти пішов до школи.

4. У кожної людини є Батьківщина – велика і мала. Мала – це будинок, вулиця, село, місто, де людина народилася, а велика Батьківщина – це Україна.

– А від якого слова походить Батьківщина? (Батько, батьки)

Згадайте прислів’я про Батьківщину:


  1. Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.

  2. Радше впадь, але не зрадь.

  3. Добре тому, хто в своєму дому.

  4. Кожна травичка на своєму корені росте.

  5. Краще вмерти стоячи, як жити на колінах.

  6. Жить — Вітчизні служить.

  7. Батьківщина - мати, умій за неї - постояти.

  8. Без верби і калини нема України.

  9. Кожному мила своя сторона.

  10. За рідний край життя віддай.


Третя зупинка: «Знайомство».




Портрет В.Симоненка Хата, в якій народився В.Симоненко
Розповідь учителя.

Ось і український поет Василь Симоненко згадує батьківський наказ у своєму вірші «Лебеді материнства», з яким ми будемо сьогодні знайомитись. Він зібрав у собі всю правду, всю долю, і майбутній день України.

Василь Андрійович чесний, справжній, воістину найулюбленіший поет свого покоління. Своїм життям і літературним прикладом Симоненко підтвердив істину, що національна гідність і честь – то ознаки істинного патріота своєї держави. Коли вона в тебе є – ти непоборний. Василь Симоненко – справжній син свого народу та держави України.
Четверта зупинка «Цікавинки».
Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935 року в глухому селі Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім'ї колгоспника. Рано залишився без батька. Після закінчення 1952 року середньої школи вчився на факультеті журналістики Київського університету. Працював у редакціях газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», власним кореспондентом «Робітничої газети».

Оце і вся біографія поета. Проте змістом і покликанням його життя була поезія! Уже перше обговорення віршів у літературній студії університету, перші публікації в періодиці стали провісниками того, що в українську літературу прийшов Майстер неординарного таланту. Тодішня критика одразу завважила в його поезії високі громадянські мотиви, осяяні благородністю власних душевних поривань, незвичайною інтелектуальною напругою.

Любов до Батьківщини – чи не найвищий акорд у всій поезії Василя Симоненка. Це потвердила і перша збірка віршів «Тиша і грім», яка побачила світ 1962 року. Вона стала живильним явищем у тодішньому суспільному житті України, новим художнім поглядом на дійсність, розуміння сутності людини, гармонії її буття. «Тиша і грім» – єдина книга, що вийшла друком за життя поета. Вже після смерті його ім'я швидко оповилося підлими вигадками й злісними намовами. І тільки завдяки неймовірним зусиллям друзів читач все-таки дістав змогу одержати Симоненкові «Земне тяжіння» (1964), збірку новел «Вино з троянд» (1965), «Поезії» (1966), книжки «Избранная лирика» (1968), «Лебеді материнства» (1981), том вибраних поезій (1985) та дві книжки для дітей.
Бюст Василеві Симоненку

Помер Василь Симоненко 14 грудня 1963 року. Творча спадщина поета удостоєна Національної премії України імені Т.Г. Шевченка. Український народ шанує пам'ять про Василя Симоненка.

Розташований на вулиці Фрунзе, у сквері за будинком палацу одружень (історичний Будинок Щербини). В основу створення монумента покладені вірші поета «Спади мені дощем на груди» та «Ти знаєш, що ти – людина?».

Пам'ятник — заввишки понад 2м, відтворює образ у динаміці – поет ніби йде нам назустріч. Крило, яке огортає фігуру, символізує талант, іскру Божу.



Пам'ятник Василеві Симоненку в Черкасах

Від початку 1990-х років у Черкасах велися розмови про встановлення пам'ятника Василю Симоненку, більше того, не раз місцеві національно налаштовані сили висували відповідну вимогу й організовували пікети та заходи задля цього.

У 2-й половині 2000-х років на вулиці Хрещатик нарешті встановили, однак він був гіпсовий і дуже низької художньої якості (риси скульптури не були не схожими на поета), через що його доволі швидко демонтували. Відтак, претензії черкаської громадськості щодо відкриття пам'ятника поновилися .

Наприкінці 2000-х років проект пам'ятника Симоненкові для Черкас авторства скульптора Владислава Димйона підтримали влада та громадськість. 17 листопада 2010 року відбулося урочисте його відкриття.

У Львові пам’ятник В. Симоненку відкрили ще в 1964 році. Його створив скульптор П. Флінт.

У 2008 році до колекції ювілейних монет «Видатні особистості України» Нацбанком України було випущено монету «Василь Симоненко» номіналом 2 гривні.


До вашої уваги виставка книг В.Симоненка. Вони є у шкільній бібліотеці. (Демонструється підбірка книг поета)

В м. Черкасах створений літерату́рно-меморіа́льний музей Василя Симоненка — музейна кімната «Робочий кабінет Василя Симоненка», присвячена життю і творчості українського поета Василя Андрійовича Симоненка, в приміщенні редакції газети «Черкаський край», де він працював від липня 1957 року по березень 1960.

Музейну кімнату було відкрито 8 січня 1998 року до дня народження поета за рішенням Черкаської обласної державної адміністрації від 24 лютого 1997 року.

Експозиція розмістилась са́ме в колишньому кабінеті Василя Симоненка і розповідає про життєвий шлях та творчість поета і журналіста. Тут, зокрема, представлені фотографії, документи, листи, які він одержував і писав дописувачам, працюючи у відділі листів.

Експонуються також особисті речі поета, рукописи його творів, записник з робочими нотатками, заява про вступ до спілки письменників України, та фотографії, зроблені І. Ф. Осадчим, колегою-фотографом. В окремих вітринах виставлені твори В. Симоненка як мовою оригіналів, так і переклади. Тут також зібрані спогади про поета, його друзів та однодумців.

У музеї є особисті речі Василя Симоненка, передані його мамою — плащ, капелюх, ручка, книги. Тут же відтворено сам робочий кабінет, де представлені меморіальні предмети, якими користувався молодий журналіст, працюючи в редакції.

В Черкаській загальноосвітній школі №33 створений музей-світлиця Василя Симоненка. Зараз ми з вами вирушимо на віртуальну екскурсію до музею-світлиці в школу №33 м.Черкаси.

Презентацію дивитись на http://scl33.klasna.com/uk/site/muzei-svitlitsya-vasilya-.html
П’ята зупинка: «Фінальна ».
Підсумок уроку


  1. Про якого поета ми сьогодні говорили?

  2. Що вам запам’яталося на уроці?

  3. Що для людини найдорожче?

  4. Яку людину називають патріотом?

(Відповіді учнів).

Український народ має гарний звичай хлібом-сіллю приймати та пригощати гостей, а ми своїх гостей і учнів класу пригощаємо цукерками «Рушничок», адже рушник – один із символів нашого народу.

На цьому ми завершуємо нашу подорож. Вдома знайдіть вірші Симоненка, прочитайте їх, а тоді ми всі разом їх обговоримо.

Дякую всім за вашу активну життєву позицію.


ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

  1. Вільна енциклопедія Вікіпедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/

  2. Урок-подорож поетичним стежинами. Василь Симоненко. «Виростеш ти, сину…» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrreferat.com/index.



О.М.Скринник,

учитель української мови та літератури Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 Черкаської міської ради


ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО –

«ЛИЦАР НА БІЛОМУ КОНІ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ»

Розробка уроку.7 клас
Мета:

  • поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях поета; проаналізувати вірш «Ти знаєш, що ти – людина?»;

  • розвивати уміння учнів зв’язно і грамотно викладати свої думки; навчити робити самостійно висновки, узагальнення;

  • збагачувати словник учнів, формувати світогляд;

  • виховувати почуття власної гідності, активну життєву позицію, прагнення до самореалізації.

Обладнання: мультимедійний посібник «Українська література. 7 клас», диск із записом живого голосу поета, таблиця, фотоілюстрації, видання творів Симоненка різних років, тлумачний та літературознавчий словники.

Методи та прийоми: випереджувальне домашнє завдання, постановка проблемного питання, смислове бачення, рольова гра, «мозковий штурм», робота в парах, робота із словниками, «мікрофон», робота з підручником, аналіз поетичного тексту, диференційоване домашнє завдання, використання інформаційних технологій.

Хід уроку
Справді, як молодий витязь, звівся він у нашій поезії, і так виразно чуємо його свіжий юнацький голос:

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре!

Здрастуй, свіжосте нив!

Я воскрес, щоб із вами жити

Під шаленством весняних злив.

Олесь Гончар

I. Вступне слово учителя:

Сьогодні ми перегортаємо ще одну сторінку підручника, щоб розпочати роботу над новою темою – «Ми – українці». А як називався попередній розділ? Кому належить крилатий вислів «Ти знаєш, що ти – людина?» Що вам відомо з попередніх класів про Василя Симоненка? Отже, сьогодні перед нами стоїть така мета – дізнатися якомога більше про людину, яку називали «лицарем молодої української поезії» (запис теми уроку до зошитів) Лицарем на білому коні назвав Василя Симоненка у передмові до його першої поетичної збірки «Тиша і грім» Олесь Гончар. Як же ви розумієте слово «лицар»?



Метод «мозковий штурм» Створення на дошці смислового поля:
уславлений богатир сміливий витязь
оборонець справедливості ЛИЦАР захисник слабких і скривджених
борець зі злом шляхетний і безкорисливий воїн
Робота зі словником: ЛИЦАР -я, ч. 1. іст. Середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану. Воїн з важким озброєнням і спорядженням.

2. іст. Вільний козак-запорожець, якому властиві козацька доблесть і воєнне мистецтво.

3. перен. Самовідданий, благородний захисник кого-, чого-небудь. чого, перен. Людина, яка самовіддано служить певній справі, віддається їй.

4. перен., розм. Вихована, підкреслено чемна людина. Про того, до кого мають або хто має до кого-небудь сердечну прихильність. Лицар сумного образу.

5. Почесне звання, що надається англійською королевою її підданим за вчинки, досягнення державного значення із правом додавання до імені приставки сер. Сер Пол Маккартні.
Звірити свої висновки із статтею тлумачного словника, за необхідності доповнити створене на дошці смислове поле.

Постановка проблемного запитання: Чому таке визначення стало другим літературним ім’ям Василя Симоненка? Що чи кого довелося йому захищати? Із ким виступив на двобій молодий поет?

! Щоб дати в кінці уроку відповідь на це запитання, протягом заняття ви будете самостійно занотовувати у зошити ту інформацію про поета, яка послужить доказами ваших думок.



II. Вивчення нового матеріалу:

  1. Прослухайте вислів Олеся Гончара про значення творчості Симоненка для українського народу. Зробіть висновок, чому автори нашого підручника вмістили матеріал про поета у розділ «Ми – українці»:

«Серед літераторів трапляються такі, без яких їхня доба могла б спокійно обійтись, нічого істотного не втративши. А є такі, що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи – її кровообіг проходить крізь них. Є такі, чия творчість стає мовби частиною нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаєм, і помислів, що ними живем… Симоненко такого типу поет. По таких читач вимірює свої емоції, свої заповітні думи.» ( за можливості, цитату можна прослухати у запису, вміщеному у мультимедійному посібнику)

  1. Якою ж була людина, що написала в одному з віршів:

Нашої заслуги в тім не бачу,

Нашої не знаю в тім вини,

Що козацьку бунтівливу вдачу

Нам лишили предки з давнини.

Спогади докучливі, як нежить,

Що тій славі принесуть нове?

Тільки тим історія належить,

Хто сьогодні бореться й живе?


Почнемо знайомство з цією людиною із перегляду телепередачі «Позаочі»

РОЛЬОВА ГРА ( телепроект-інтерв’ю) Відповіді Симоненка – справжні, з інтерв’ю на черкаському радіо, уривки відеоматеріалів – з мультимедійного посібника «Українська література, 7 клас»



Ведуча: Шановні телеглядачі! Сьогодні я маю честь вітати у нашій студії молодого черкаського поета, автора поетичної збірки «Тиша і грім» Василя Симоненка. Вітаю Вас, Василю!

Симоненко: Доброго дня, Марино! Доброго дня, дорогі земляки!

В.: Розкажіть коротко про себе.

С.: Що я можу сказати про себе? Ще так мало прожито і так мало зроблено. Хочеться бути людиною, хочеться робити гарне і добре, хочеться писати такі вірші, які б мали право називатися поезією. І якщо мені це не вдається, то не тому, що я не хочу, а тому, що так мало вмію і мало знаю…

Найбільше люблю землю, людей, поезію і … село Бієвці на Полтавщині, де мама подарувала мені життя.

(відеоуривок 1) : «Вийшов він із того дитинства, що його в самій зав’язі опалила своїми чорними ураганами війна, звідти з’явивсь, де гули жорна окупаційні, ті ненависні жорна біди, що їх « із кам’яного віку на танках варвари в Європу привезли». Хлопчик ріс без батька. Всі клопоти лягли на плечі матері Ганни Федорівни Симоненко-Щербань та її стареньких батьків.

В мене була лиш мати,

Та був іще сивий дід,-

Нікому не мовив «тату»

І вірив, що так і слід

«З дитинства»



С.: Щира правда. І війну добре пам’ятаю, і голод, і страшні злидні. Мати з ранку до вечора на роботі в колгоспі, приходить втомлена і неговірка. Найближчою людиною був для мене дідусь. А смерть його стала першою найтяжчою втратою в житті. Тоді я, мабуть, вперше задумався над тим, що людське безсмертя – в пам’яті живих (читає поезію «Дід умер»)

В.: Про Ваше навчання і мрію стати журналістом ми дізналися від матері, Ганни Федорівни, і друзів.

(відеоуривок 2): У школі Вася вчився на «відмінно». Десятирічку закінчив із золотою медаллю. А вчитися йому було ой як нелегко… Адже у Біївцях він закінчив п’ять класів, а решту у сусідніх Тарандинцях. А це дев’ять кілометрів лише в один кінець.

Після школи талановитий юнак стає студентом факультету журналістики Київського університету. Після закінчення університету працює у редакціях газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», «Робітнича газета».

«Діяльний дух Василя виявлявся при всякій нагоді. Він завжди був творчий – чи то в поезії, чи то в прозі, чи просто в розмовах на життєво важливі теми.

Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку історії України»,- згадує Євген Сверстюк.

Звичайно, Василь Симоненко ще після закінчення університету при великому бажанні міг залишитися працювати й у столиці. Але під час проходження журналістської практики йому у серце запала кур’єр обласної друкарні – вродлива дівчина Люся. З нею він і пов’язав своє сімейне життя, заради неї і влаштувався на роботу у Черкасах. І жодного разу про це не пожалкував.)



С.: Справді, закінчивши університет, я повернувся до Черкас, бо тут чекала мене кохана. Тепер ми одружені, маємо чудового козака-сина. Працюю в газеті, пишу вірші. Що іще сказати? Ненавиджу смерть. Найдужче боюся нещирих друзів. Люблю життя, вірю у те, що майбутнє створюється руками небайдужих, молодих, завзятих.
(читає поезію «Нашої заслуги в тім не бачу»)

В.: Як успішний молодий письменник Ви, мабуть, уже знаєте кілька професійних таємниць. Чи не поділитесь ними із слухачами, серед яких, напевно, є літератори-початківці?

С.: Для себе я сформулював, так би мовити, п’ять заповідей і стараюсь їх дотримуватись: 1) знати мову, якою пишеш, 2) бути освіченою людиною, 3) не бути байдужим до людей, 4) працювати до сьомого поту, 5) мати те, що від Бога, - талант. Оце, либонь, і вся мудрість.

В.: Щиро вдячна за нашу цікаву розмову. І насамкінець прошу прочитати щось із Ваших нових віршів.

С.: читає вірш «Найогидніші очі порожні»

  1. Доповнимо почуте у режимі «мікрофон» (перевірка Д/з: знання змісту вступної статті підручника)

  • як змінилася поведінка Симоненка після того, як до нього прийшла слава?

  • до якого покоління українських письменників відносимо Василя Симоненка?

  • як відобразилась політична обстановка в країні на його долі?

  • хто був героями більшості його творів? Чи було в цьому щось нове?

На підтвердження учні читають раніше підготовлені поезії –«Перший», «Баба Онися»

  • з якої причини Василь Симоненко передчасно помер?

  • назвіть відомі вам збірки його творів

  • знайдіть у підручнику і прокоментуйте вислів Дмитра Павличка про Симоненка. ( «Василь Симоненко зник за пругом життя скоріше, ніж долинув до нас могутній гук його серця, заряджений тривогою двадцятого віку і любов’ю до української землі… Звук моторів неодмінно гине, а звук поетового серця, хитаючи серцями мільйонів, відроджується в душі народу»)

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка