Методичні рекомендації до самостійної І практичної роботи студентів Харків-2011 зміст стор. Вступ



Сторінка1/3
Дата конвертації22.03.2016
Розмір0.71 Mb.
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. КАРАЗІНА

ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІЗИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ ТА КАРТОГРАФІЇ

Ю.І. Прасул, Є.С. Шумік

ПРИРОДНІ РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ СВІТУ:
Методичні рекомендації до самостійної і практичної роботи студентів

Харків-2011

ЗМІСТ

стор.


Вступ

4

Структура і зміст теми

5

Навчальні матеріали до теми:

6

Блок 1

Поняттєвий апарат

6

Блок 2

Світова рекреація: фактори розвитку та районування

8


Блок 3

Природні рекреаційні ресурси

14

Блок 4

Характеристика природних ресурсів туристських регіонів світу

29


Практична робота «Динаміка міжнародних туристських потоків та вплив на них природних факторів»

43


Питання для самоперевірки та контроля знань

49

Рекомендації для самостійної роботи студентів

49

Рекомендована сучасна література

50

УДК 379.85

ББК 26.12

П70 К65


Рекомендовано Вченою радою геолого-географічного факультету

Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

(протокол № 8 від 25 травня2011 р.)
Рецезенти: канд. геогр н., доцент А.М. Байназаров, ст. викладач кафедри фізичної географії та картографії Н.В. Свір

Прасул Ю.І., Шумік Є. С.

Природні рекреаційні ресурси світу: Методичні рекомендації до самостійної і практичної роботи. – Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – 34 с.


Методичні рекомендації, що характеризують природні фактори впливу на розвиток рекреації, просторову організацію міжнародної рекреації.

Дані методичні рекомендації включають: теоретичний матеріал, інструктивно-методичні матеріали до самостійної практичної роботи, індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів, питання для самоперевірки та контроля знань, рекомендації для самостійної роботи студентів.

Методичні рекомендації призначені для підготовки фахівців спеціальності «Географія», «Туризм».


ВСТУП

Методичні рекомендації до самостійної і практичної роботи “Природні рекреаційні ресурси світу” призначені для ознайомлення із основними поняттями рекреації, факторами впливу на розвиток міжнародної рекреації, туристським районуванням світу, природними рекреаційними ресурсами світу та їх значенням у розвитку міжнародної рекреації, характеристикою природних рекреаційних ресурсів за туристськими регіонами світу.

Мета навчально-методичного посібника – сформувати у студентів уявлення про просторову організацію міжнародної рекреації, динаміку її змін у часі, про вплив природно-рекреаційного потенціалу на розвиток міжнародної рекреації та розподіл міжнародних туристських потоків. Підкреслити, що основою рекреаційного потенціалу є природні рекреаційні ресурси, які являють собою природні об’єкти, явища, процеси, що виявлені на певній території і мають комфортні умови для розвитку окремих галузей туризму та рекреації, або є перспективними, але недостатньо вивченими для визначення можливостей їх використанні і отримання користі для людини.

Практична робота спрямована на закріплення отриманих знань, для усвідомлення основних факторів впливу на динаміку міжнародної рекреації, а саме – природних ресурсів.

Для виконання практичної роботи необхідно ознайомитись з теоретичною частиною методичних рекомендацій та користуючись індивідуальними завданнями поетапно виконувати роботу згідно методичних вказівок. Результатом практичної роботи має стати аналіз причин змінення міжнародних туристичних потоків.


СТРУКТУРА І ЗМІСТ ТЕМИ

Програмований матеріал з теми «Природні рекреаційні ресурси світу» поділено на 4 блоки: Поняттєвий апарат; Світова рекреація: фактори розвитку та районування; Природні рекреаційні ресурси; Характеристика природних ресурсів туристських регіонів світу.

Мета вивчення теми – сформувати у студентів знання про природні рекреаційні ресурси, їх вплив на розвиток, динаміку міжнародної рекреації та їх розміщення за туристськими регіонами світу.

Зміст теми «Природні рекреаційні ресурси світу»:

Блок 1. Поняттєвий апарат. Основні поняття міжнародної рекреації.

Блок 2. Світова рекреація: фактори розвитку та районування. Основні фактори розвитку міжнародної рекреації. Природні сприяючі та лімітуючі фактори розвитку рекреації. Туристська класифікація світу за Всесвітньою туристською організацією (UNWTO).



Блок 3. Природні рекреаційні ресурси. Загальне поняття природних рекреаційних ресурсів. Класифікація природних рекреаційних ресурсів. Характеристика природних рекреаційних ресурсів, їх впливу на міжнародну рекреацію.

Комплексна характеристика природних рекреаційних ресурсів. Райони розповсюдження природних рекреаційних ресурсів. Їх вплив на розвиток рекреації в регіоні.



Блок 4. Характеристика природних ресурсів туристських регіонів світу.

Комплексна характеристика природних ресурсів туристських регіонів світу, просторове розміщення природних рекреаційних ресурсів.



НАВЧАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ ДО ТЕМИ «ПРИРОДНІ РЕКРЕАЦІЙНІ СВІТУ»

Блок 1. Поняттєвий апарат

Рекреація як одна з головних форм продуктивного використання вільного часу людини — суспільний, економічний і науковий феномен, для якого не мають значення міжгалузеві та міждисциплінарні межі. Недивлячись на цю особливість, слід зауважити, що найбільший вклад у її вивчення і розуміння вносить географія, у царині якої сформувався потужний науковий напрям — географія рекреації і туризму.

Рекреація (фр. rеcrеation, пол. rekreacja — відпочинок, від лат. recreatio — відновлення сил) — відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною в процесі життєдіяльності; рекреація включає різноманітні види діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб та запитів.

Можна визначити рекреацію як систему заходів, пов'язану з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності на сприятливих територіях, які знаходяться поза їх постійним помешканням. Розрізняють рекреацію короткотермінову (з поверненням на ночівлю в постійне місце проживання) і тривалу.



Вільний час - необхідна умова розвитку рекреаційного процесу і є частиною неробочого (вільного від виробничої діяльності) часу.

Розрізняють три форми використання часу, відведеного на рекреацію —туризм, лікування/оздоровлення та відпочинок.



Туризм – це тимчасове переміщення людей з місця свого постійного проживання в іншу країну чи місцевість в межах своєї країни у вільний час з метою отримання задоволення та відпочинку, оздоровчих, пізнавальних чи професійно-ділових цілях, але без заняття оплачуваною роботою у місці, що відвідується.

Лікування/оздоровлення – це процес відновлення фізичних та психічних сил людини, що базується на таких основних лікувальних факторах: клімат, мінеральні джерела, лікувальні грязі. У відповідності з ними вона поділяється на такі групи: кліматолікування, бальнеолікування, грязелікування. В залежності від їх сполучення можуть бути виділені: бальнео-грязелікування, клімато-грязолікування, клімато-бальнео-грязелікування.

Відпочинок відновлює працездатність людини, знижує нервову і психічну, а в людей фізичної праці - і фізичну втому. Відпочинок в широкому розумінні слова - це будь-яка людська діяльність, не спрямована на задоволення повсякденних потреб. Діяльність людини під час відпочинку може бути класифікована наступним чином:

1. діяльність, пов'язана з певним фізичним навантаженням (заняття спортом, прогулянки);

2. любительські заняття - мисливство, рибальство, збирання ягід і грибів, колекціонування та ін.;

3. зацікавлення світом мистецтва (відвідування театрів, концертних залів, художніх галерей та ін., а також творчість у сфері мистецтва - художня самодіяльність, заняття живописом тощо);

4. інтелектуальна діяльність (самоосвіта, читання літератури, газет, журналів);

5. спілкування за інтересами і вільним вибором;

6. розваги, що носять або активний (танці), або пасивний (відвідування видовищ) характер;

7. подорожі заради задоволення.

Багато з перерахованих видів відпочинку проявляються комплексно та взаємопов'язано.

Важливим поняттям в світовій рекреації є міжнародні рекреаційні потоки, що являють собою переміщення значних мас людей з метою відпочинку, які тяжіють до рекреаційних територій і характеризуються перетинанням державних кордонів.



Рекреаційна територія – територія, що використовується для оздоровлення людей, масового відпочинку, туризму і екскурсій. В залежності від призначення виділяють дві групи рекреаційних територій: для короткочасної (лісопарки, зелені зони, приміські зони, водні об'єкти і ін.) і тривалої (приморські райони, лікувально-санаторні курорти і курортні райони, туристичні комплекси) рекреації.

Важливим фактором зміни міжнародних рекреаційних потоків і важливим поняттям в міжнародній рекреації є сезонність. Це явище зміни кількості туристських прибуттів в окремих районах та в світі вцілому в залежності від пори року.



Кількість туристських прибуттів – число зареєстрованих туристів, прибувших в ту чи іншу країну (регіон) за певний період часу, зазвичай календарний рік. Оскільки турист може відвідати декілька країн впродовж року і навіть впродовж однієї подорожі відвідати різні країни (регіони), фактична чисельність туристів меньша кількості прибуттів.

Турист – це відвідувач, тобто особа, яка подорожує та здійснює перебування в місцях, які знаходяться за межами її звичайного місця проживання, на строк не більше 12 місяців з будь-якою метою, окрім заняття діяльністю, яка оплачується з джерел відвідуємого місця.

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, скорочено ЮНЕСКО(англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) — міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвиткові національної культури, охороні пам'яток культури та природи тощо. Цією організацією створено список об’єктів Світової спадщини UNESCO, в який входять історико-культурні та природні пам’ятки світу. На даний момент до списку об’єктів Світової спадщини UNESCO входять 890 об’єктів, з них 689 – культурного типу, 176 – природного типу, 26 – змішаного типу.



Всесвітня туристська організація (UNWTO) – є спеціалізованою установою Організації Об’єднаних Націй відповідно до Угоди між ООН і UNWTO, затвердженої 58-ю сесією Генеральної асамблеї ООН – головною міжнародною організацією в галузі подорожей і туризму, що займається питаннями туристичної політики та удосконалення професійного рівня туристичних фахівців. UNWTO має за мету засобами туризму стимулювати економічний розвиток і створення робочих місць, сприяти захисту навколишнього середовища та історико-культурної спадщини туристичних центрів, зміцнювати мир і взаєморозуміння між народами світу. 154 країни є Дійсними членами UNWTO, серед яких є і Україна.

Блок 2. Світова рекреація: фактори розвитку та районування

Активний розвиток світової рекреації розпочався після Другої світової війни. В якості факторів, що обумовлюють цей розвиток і в наш час, можна виділити:

1) зростання суспільного багатства і доходів населення;

2) скорочення робочого часу і зростання вільного часу;

3) успіхи у розвитку автомобільного та авіаційного транспорту, засобів комунікації та інформаційних технологій;

4) урбанізація;

5) трансформація суспільної свідомості;

6) особливості природно-ресурсного потенціалу.

Зростання суспільного багатства в післявоєнні роки зробив істотний вплив на структуру споживчих витрат. У багатьох країнах світу зростання валового і річного доходу на душу населення супроводжувалося зниженням частки витрат на харчування і предмети розкоші. Разом з тим зростала частка рекреації у структурі споживчих витрат громадян. Було скорочено робочий час, збільшено період відпустки з 12 днів до 30 днів (середній показник в світі).

Розвиток транспорту і засобів комунікацій стали найважливішими стимулами розвитку рекреації і викликали зростання мобільності суспільства. Передумовами для цього стали успіхи транспортного будівництва, розвиток повітряного сполучення і здешевлення авіаквитків, активний розвиток автомобільної промисловості і доступність цін на автомобілі для середнього споживача.

Урбанізація як фактор розвитку рекреації полягає в тому, що не знаходячи задоволення в роботі, сучасна людина має все менше можливостей для повноцінного відпочинку. Велика частина населення в розвинених країнах проживає в містах. Багато дослідників і соціологів відзначають, що міський стиль життя обумовлює значну кількість стресових ситуацій, прискорений ритм життя, відсутність контактів з людьми (особливо гостро ця проблема постала зі створенням соціальних інтернет-сайтів). Тому саме подорожування є для багатьох людей можливістю відволіктися від напруженого життя в місті і тимчасово повернутися до природи у пошуках душевної рівноваги і контактів з людьми.

Трансформація суспільної свідомості полягає в зміні пріоритетів у системі духовних цінностей суспільства. У 1950-1990 рр. в світі відбулися істотні зрушення в структурі духовних цінностей суспільства. Трансформація в суспільній свідомості відбувається в системі духовних цінностей споживача і в зміні теоретичної концепції вільного часу.

Розрізняють три фази розвитку концепції вільного часу:

- в 50-ті роки ХХ століття домінувала орієнтація на вільний час як засіб відновлення фізичних сил;

- в 60-ті та 70-ті роки ХХ століття вільний час використовувався на споживання матеріальних благ, які забезпечують зростаючий добробут суспільства, тобто вільний час витрачався на придбання нерухомості, товарів тривалого користування, предметів розкоші тощо;

- в 80-ті роки ХХ століття явною стала тенденція до використання вільного часу з метою отримання задоволення, що збереглася до цього часу.

У цьому контексті розвитку психології вільного часу змінилася роль і місце рекреації в структурі потреб суспільства. З того часу рекреація остаточно стала нагальною життєвою потребою більшості людей.

В умовах зростаючої єдності і взаємозалежності світу, розширення міжнародних контактів, розвитку світової інтеграції у сфері економіки посилюється інвестиційний аспект рекреації. Діловий туризм є невід'ємною частиною сучасного виробничого процесу. Поряд з рекреаційним і діловим ефектом зростає значення комунікативного аспекту туризму і встановлення гуманітарних контактів, відвідування друзів і знайомих.

Основною умовою для розвитку рекреаційної діяльності є природне середовище і природні рекреаційні ресурси, тому з другої половини 20 ст. було розпочато створення природних парків, а згодом природних заповідних територій, створення курортно-лікувальних санаторіїв на базі бальнеологічних рекреаційних ресурсів, використання морських узбереж із комфортними кліматичними умовами.

В сучасному світі можна виділити ще один фактор впливу на розвиток рекреації – міжнародна відомість і престиж території. В умовах підвищення соціального рівня життя певних категорій населення, створюються різноманітні модні тенденції, разом з ними рекламні акції. Ця особливість сучасності має вплив і на розвиток світової рекреації.

Під дією сукупності цих факторів формуються показники міжнародних туристських прибуттів, що не є постійними і змінюються з часом (рис. 1).

Рис. 1. Зміни міжнародних туристських прибуттів в часі


Природні фактори впливу на розвиток міжнародної рекреації поділяють на сприяючі та лімітуючі.

Сприяючі фактори впливу представляють собою поєднання взаємопов'язаних компонентів природи - рельєфу, клімату, рослинності і тваринного світу. На основі цього природного різноманіття розвиваються різні види туризму. У горах - альпінізм, скелелазіння, гірськолижний і спелеотуризм. На узбережжях і акваторіях південних морів є прекрасні умови для купально-пляжного відпочинку, серфінгу, дайвінгу. Також організовуються орнітологічні тури, сафарі, рафтинг (сплав по річках), круїзний та екологічний туризм. Багато територій мають лікувальні властивості завдяки їх природним особливостям - клімату, мінеральним джерелам, лікувальним грязям, особливим рослинам, які формують мікроклімат, що має оздоровлюючий ефект.

Серед лімітуючих природних факторів необхідно виділити: екологічну ситуацію на місцевості, переважаючі кліматичні умови (зумовлюють сезонність в міжнародній рекреації), поширення несприятливих явищ таких як землетруси, цунамі, виверження вулканів, пожежі, тропічні урагани, паводки, суховії, зсуви, лавини, райони розповсюдження небезпечних тварин (акул), комах (малярійні комари), спалахи інфекційних захворювань (холера), наявність питної води тощо.

Один лімітуючий природний фактор може мати різний вплив на окремі види туризму та рекреаційної діяльності. Наприклад, в районах розповсюдження акул ускладнений розвиток купально-пляжного відпочинку, але підвищується інтерес до екстримального, пізнавального туризму, до рибальства.

Для розуміння особливостей протікання туристичних процесів у планетарному масштабі та потреб статистичного аналізу світ розділений на великі частини - туристські регіони світу - зі спільними рисами природного, культурного, історичного, політичного характеру і подібними тенденціями розвитку, насамперед, міжнародного туризму.

Найбільш поширеною класифікацією є туристське районування світу, розроблене UNWTO. Відповідно до цієї класифікації в світі виділяється п'ять великих макрорегіонів: Європа, Америка, Азійсько-Тихоокеанський макрорегіон, Африка, Близький Схід. UNWTO розглядає туристські потоки як тимчасові міграції населення, що зумовило виділення регіонів за інтенсивністю туристських зв'язків. Зазначений нижче поділ на макро- і мезорегіони дозволяє диференціювати загальносвітову картину рекреаційних потоків і виявити регіональні відмінності.

Макрорегіон Європа складається з 4 мезорегіонів: Центральна і Східна Європа (Росія, Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Киргизстан, Таджикистан, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Україна, Білорусь, Польща, Румунія, Молдова, Угорщина, Словаччина, Чехія, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва), Північна (Фінляндія, Швеція, Норвегія, Великобританія, Ірландія, Ісландія, Данія), Південна Європа (Іспанія, Португалія, Італія, Греція, Сан-Маріно, Монако, Андорра, Ватикан, Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Албанія, Македонія, Туреччина, Кіпр, Ізраїль), Західна Європа (Австрія, Люксембург, Бельгія, Ліхтенштейн, Німеччина, Франція, Нідерланди).

До складу Азійсько-Тихоокеанського макрорегіону входять: Північно-Східна (Китай, Монголія, Південна Корея, Північна Корея, Тайвань,Японія), Південно-Східна Азія (В'єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, М'янма, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни), Південна Азія (Афганістан, Бангладеш, Бутан, Індія, Іран, Мальдіви, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка), Океанія (Австралія, Вануату, Гуам, Кірибаті, Кокосові Острови, Маршалові Острови, Мікронезія, Нова Зеландія, Нова Каледонія, Норфол, Острів Різдва, Острови Кука, Острови Піткерн, Палау, Папуа - Нова Гвінея, Північні Маріанські Острови, Самоа, Соломонові Острови, Тонга, Тувалу, Уолліс і Футуна, Фіджі, Французька Полінезія).

До складу макрорегіону Америка входять Північна (США, Канада, Мексика), Центральна (Беліз, Гватемала, Гондурас, Коста-Рика, Нікарагуа, Панама, Сальвадор), Південна Америка (Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Еквадор, Гайана, Колумбія, Парагвай, Перу, Суринам, Уругвай, Французька Гайана, Чилі) і Карибський (Ангілья, Антильські Острови, Антигуа і Барбуда, Аруба, Багами, Барбадос, Бермуди, Віргінські Острови, Гаїті, Гваделупа, Гренада, Домініка, Домініканська Республіка, Кайманові Острови, Куба, Мартініка, Монтсеррат, Сент-Люсія, Сент-Кітс і Невіс, Тринідад і Тобаго, Ямайка) мезорегіони.

До складу Близькосхідного макрорегіону входять наступні країни: Бахрейн, Єгипет, Ємен, Ірак, Йорданія, Катар, Кувейт, Ліван, Лівія, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Саудівська Аравія Сирія.

B Африці виділяється 5 мезорегіонів: Північна (Алжир, Марокко, Судан, Туніс), Центральна (Ангола, Габон, Демократична Республіка Конго, Екваторіальна Гвінея, Камерун, Конго, Сан-Томе і Принсіпі, Центрально-африканська Республіка, Чад), Західна (Бенін, Буркіна-Фасо, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея Бісау, Кабо-Верде, Кот-Д'Івуар, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєра Леоне, Того), Східна (Бурунді, Джибуті, Еритрея, Ефіопія, Замбія, Зімбабве, Кенія, Коморські Острови, Мадагаскар, Малаві, Маврикій, Мозамбік, Реюньон, Руанда, Сейшельські Острови, Танзанія, Уганда) і Південна Африка (Ботсвана, Лесото, Намібія, Південно-Африканська Республіка, Свазіленд).

З наведеного поділу видно, Європейський туристичний простір виходить далеко за географічні межі Європи. Власне "європейськими" є Північно- і Західноєвропейський рекреаційні райони. Цей підхід до районування туристичного простору є дискусійним і вимагає змін та уточнень, але він запропонований Всесвітньою Туристською Організацією і є основою для статистичної звітності й аналітичних досліджень у планетарному і регіональному масштабах.

Європейський регіон є безперечним світовим лідером за обсягами акумуляції туристичних потоків. У його межах здійснюється 50% світових туристичних поїздок. У 2010 р. шість із десяти найбільш відвідуваних туристами країн світу, знаходилися у межах Європейського туристського регіону.

На другій і третій позиції з помітним відставанням від Європи йдуть Азійсько-Тихоокеанський та Американський туристські регіони, на які, відповідно, припадає 21,8% і 16,1% від загальної кількості міжнародних туристських прибуттів у 2010 році. У межах Африканського та Близькосхідного туристських регіонів разом акумулюється 11,6% від усього обсягу міжнародних туристичних прибуттів (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл міжнародного туристопотоку за макрорегіонами світу,

2008-2010 рр.


Кількість прибуттів, млн. осіб

Макрорегіони



Частка на світовому ринку, %

2008

2009

2010

2008

2009

2010

488

460

471

Європейський

52,9

52,1

50,4

147

140

151

Американський

15,9

15,8

16,1

184

180

204

Азійсько-Тихоокеанський

19,9

20,4

21,8

56

52

60

Близькосхідний

6,1

5,9

6,4

47

48

49

Африканський

5,1

5,6

5,2

922

882

935

Світ в цілому

100

100

100

Отже, міжнародна рекреація в світі розвинена нерівномірно, для зручності ведення статистичної звітності та прогнозування розвитку рекреації світ умовно поділений на 5 туристських регіонів. Основний вплив на розвиток міжнародної рекреації мають природні фактори: сприятливі та лімітуючі.



  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка