Методичні рекомендації до занять є посібником для вчителя при викладанні курсу «Біблійна історія та християнська етика»



Сторінка15/17
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.99 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17
Тема: «Спочатку було Слово». Слово – дар Божий. Дар слова, добре слово, мудре слово

Мета: - пояснити учням про негативні наслідки вживання лихих і образливих слів, зухвалого ставлення до Слова Божого;

- розуміння змісту висловів про слово;

- усвідомлення учнями необхідності вивчати Слово Боже – Святе Письмо.
Хід заняття:

Діти заходять до класу й оточують учителя півколом. Учитель заздалегідь готує кубики з алфавітом (п’ять кубиків з літерами В, Л, О, О, С). Можливо, кілька комплектів, для того щоб охопити завданням більшу кількість дітей.


Вступна бесіда

Діти! Ось у мене знайомі вам ще з дитячого садка кубики з літерами алфавіту. Можливо, за допомогою таких кубиків ви навчалися складати свої перші слова. От і сьогодні ми спробуємо скласти з них якісь слова. Давайте за моєю командою ви кинете кубики на підлогу, а потім побачимо, які слова у нас склалися. (Діти виконують команду вчителя.)

Ну от, ми бачимо, що слів у нас і не вийшло. А якщо я попрошу вас кинути кубики так, щоб утворилося ціле речення? Спробуємо? Ми отримаємо такий же результат. А чому це так виходить? (Відповіді дітей.)

Отже, ми зрозуміли, що для того, щоб створити корисну річ, ми повинні для цього використати свій розум і уміння.

І нам слід розуміти, що ми робимо, як ми це робимо і навіщо, з якою метою ми це робимо. Тож застосуйте свій розум і вміння і складіть слово. (Діти виконують завдання.)

Яке слово ми отримали? (СЛОВО)

(Учитель бере до рук Святе Письмо і зачитує перші рядки Євангелія від Іоанна: «Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Бог було Слово.»)

Ці слова нам говорить Святе Письмо. Саме з нього ми дізнаємося, що Господь Бог творив світ Словом. Але не так, як ми у безладі кидали свої кубики з літерами, з надією, що вийде щось розумне. Господь творив світ, укладаючи у нього всю свою мудрість, любов і добро. І все, що Він створив, є доцільним і прекрасним. Адже кожного разу, коли завершувався черговий день творіння, Господь бачив, що те, що Він створив, є добрим, і благословляв його.

А створюючи людину, Бог уклав у її серце всі найкращі якості, для того, щоб вона продовжувала справу Бога на землі. Господь потурбувався про неї: дав їй волю, розум, таланти.
Літературна хвилинка

Що ж людина може принести Богові у знак подяки? Давайте послухаємо оповідання.



Свято створення

Закінчивши створення світу, Бог на сьомий день вирішив зробити собі свято. Всі створіння захотіли піднести Богові найкращі подарунки.

Білочки принесли Йому горішки і мигдаль, кролик – моркву, вівці – теплу м'яку вовну, корови – густе пінисте молоко.

Мільярди ангелів вишикувалися півколом і почали співати божественні серенади.

Людина також, хвилюючись, чекала свого виходу. «Що я можу подарувати? Квіти мають запах, бджоли – мед, навіть слони обіцяли, що влаштують Господу Богу душ, а потім висушать Його своїми хоботами».

Людина стояла в кінці черги і не припиняла журитися, тоді як інші створіння проходили перед Престолом Бога і складали Йому свої дари.

Коли залишилося лише кілька створінь: черепаха, слимак і лінивець, – людина запанікувала.

Нарешті прийшла і її черга.

Людина, якій здавалося, що вона не може подарувати Господ Богові нічого такого ж прекрасного, як інші, сіла Йому на коліна, пригорнулася до Нього і промовила: «Я Тебе люблю!»

Обличчя Господа Бога просвітліло, і всі Його створіння зрозуміли, що людина подарувала щось таке, чого ніхто не в змозі подарувати.

Дозволь мені любити Тебе, Господи. Чи є щось – в небі або землі, – що б не було Тобою? Ти – Бог мого серця і моя вічна батьківщина.

Дозволь, щоб я завжди був з Тобою. Будь завжди зі мною. І навіть якби я хотів колись Тебе відкинути, Ти, Господи, не відкидай мене ніколи.

Бруно Ферреро

То який дарунок може людина принести Богові?

Чим людина висловила свою любов до Бога? (Відповіді учнів.)
Гра «Слово»

Одним із мудрих дарів Бога людині є дар слова, мови.

Як ви вважаєте, навіщо Господь дав людям мову? (Відповіді учнів.)

Тож Бог дав людині мову для багатьох добрих речей. І одним із найголовніших призначень слова є прославляння Бога.

А як ми можемо словами прославити Бога? Звичайно, ми можемо молитися до Нього. Та й ті добрі, ніжні, ласкаві слова, з якими ми звертаємося до навколишніх людей, є також прославляння Бога. Тому що Ісус Христос сказав: «Усе, що ви зробите іншим людям, ви зробите Мені». Це означає, що наші хороші слова, сказані на адресу іншої людини, ідуть до Бога.

Давайте пограємо у гру. Спочатку поділимося на 4 команди і вишикуємося в шеренги. (Бажано поставити шеренги обличчям один до одного, щоб вийшов квадрат.) Ми будемо говорити різні слова і передавати м’ячик один одному. Після того, як член однієї команди сказав слово, він кидає м’ячик команді-суперниці. Перша команда буде говорити радісні слова. Друга команда – мудрі, третя – ніжні, а четверта команда – мужні слова. (Учитель слідкує, щоб м’ячик потрапив до кожного учасника.)



Треба слову радощів додати,

Щоб уміло душу звеселяти.

Треба слову мудрості додати,

Щоб зуміло все життя згадати.

Треба слову ніжності додати,

Щоб уміло друзів пригортати.

Треба слову мужності додати,

Щоб воно могло багатим стати.

Та найбільш, я певен, – слову треба –

Хліба-солі та землі і неба.

Олександр Пархоменко

Ви відчули, діти, як легко і радісно стає на душі від тих хороших слів, які ви щойно говорили. І мені дуже хочеться, щоб лише добрі слова звучали з ваших вуст від щирого серця.


Практична робота 1

Давайте розгорнемо зошити і прочитаємо прислів’я, переставивши склади у словах. А потім пояснимо, як ми розуміємо цю народну мудрість.

(Людина красна не словами, а добрими ділами. Добре діло роби сміло. Слова щирого вітання дорожчі за частування. Лагідне слово – що ясний день. Добре слово краще за цукор i мед. Гостре словечко коле сердечко. Тримай язик за зубами.)
Літературна хвилинка

Діти, ви добре пояснили значення прислів’їв. І от останнє з них буде заголовком нашого наступного оповідання.



Тримай язик за зубами

Влодко сидів за столом у кімнаті та писав домашню задачу. Передумував докладненько, щоб добре написати та по наробити помилок. Раптом рипнули двері, й у хату ввійшов якийсь бідак*. Хлопець нагадав собі, що тато завжди лишає вдома під склянкою на вікні по кілька сотиків* для жебраків*. Підійшов до вікна, добув п’ять сотиків і тицьнув їх жебракові.

Звичайно, за таку жертву жебраки дуже йому дякували, бажали, щоб виріс великий, був здоровий, щасливий, а після того молилися довгенько. Як же ж він здивувався, коли дідок тільки всміхнувся та став щось незрозуміло гудіти, вимахуючи при цьому руками. Влодко такого ще не бачив. Налякався і поволі став відступати до кухні.

Та в цій хвилині ввійшла до кімнати мати. Вона пригорнула Влодка до себе та каже: «Не бійся, дитино! Він нічого тобі не зробить! Цей бідачисько – німий!» – І стала щось вимахувати руками до діда, а дід – до неї. Опісля пішла до кухні винесла йому мищину* каші.

Влодко стояв збоку та дивився. Йому здавалося, що коли дід не вміє говорити, то, певно, й язика не має. Та побачив, що голодний дідок дуже скоро випорожнив мищинку. Щось погомонів, ніби подякував, й вийшов з хати.

Який же страшний чоловік! – каже Влодко до мами. – У нашому селі нема ні одного такого.

Бо він німий, не може говорити! – каже мама. – Не всі мають від Бога дар мови. Правда, що камінчики ніколи не говорять?!

Бо камінчики не живі та не рухаються! – каже Влодко.

А квіточки вже живі та ростуть, а не говорять! – каже мама. – І кішечка жива, навіть нявкає, та не вміє говорити. Хоч язичок має і зубки. А соловейко ще й літає та тьохкає гарно, а ніхто його не розуміє.

А чому цей жебрак не може говорити?

Бо він німим уже вродився, або, може, в пізнішому віці втратив мову й онімів. Бачиш, навіть не всі люди говорять, бо мова – це дар від Бога!

А чому Господь так страшно покарав тих людей, що не дав їм дару мови? – спитав Влодко.

Ми не знаємо Божих планів, чому воно так є! – сказала мати. – Багато людей уже родяться німими. А багато самі собі є причиною, що втратили мову. Одні лягають на сиру землю та тратять мову, інші через страх або дуже велику злість гикають та німіють. Та ще багато інших причин. Але хто знає, чи німота не виходить людям на добро їхніх душ. Бо людський язичок може принести багато добра та зла. Як маленький сірничок зробить із села попелок, так і язичок, як почне клясти, брехати, обмовляти, то наробить стільки кривди, що й не може її вирівняти. Чув, як не раз навіть маленькі пастушки таке виговорюють своїм язичком і так викривляють ним, що аж треба встидатися?

Ай мамцю! – защебетав Влодко. – Цей сусідів Петрик так за кожним словом божиться та хреститься, аж лячно слухати. А ця гикава Настка забирає в нас у школі хліб, олівці, пера та все каже: «Присяй-бо* й присяй-бо! Це не я!»

От бачиш! – каже мати. – Якби ці діти були німі, то стільки гріха не робили б і не ображали б Бога. Їхні душі були б чистенькі. Тому вже так Бог дав, що цей наш язичок схований аж за двома брамами. Першою брамою є губи, а другою – зуби. Треба добре знати, коли ці брами відмикати! Бог дав нам цей дар мови для того, щоб ми своєю мовою славили Бога, говорили правду та все те, що добре й гарне. Треба завжди пам’ятати, що наказує нам заповідь Божа.

Влодко взяв собі до серця мамину науку. І не тільки сам завжди пам’ятав про заповідь Божу, але й усіх своїх товаришів застерігав, щоб вони не говорили поганих слів.

(За посібником «Стежками Божих заповідей»)

Бідак – бідняк

Сотик – дрібна монета

Жебрак – людина, яка просить милостиню

Мищинка – миска

Присяй-бо – присягаюсь (клянусь) Богом
Чим займався Влодко, коли до хати зайшов бідак?

Як дякували жебраки Влодкові за його милість?

Чим налякав хлопчика останній відвідувач?

Як ви розумієте слово «німий»?

Якого зла може наробити язичок?

То навіщо потрібно тримати язик за зубами? (Відповіді дітей.)

Тож ми зрозуміли, що Господь дав нам дар слова, щоб ми своєю мовою славили Бога, говорили щирі й добрі слова.
Практична робота 2

Усі слова йдуть від нашого сердечка. І тільки з чистого серця, яке наповнене добротою, виходять у світ гарні слова. Давайте розгорнемо робочі зошити і розфарбуємо наше добре сердечко найкращими барвами. (Діти виконують роботу.)


Гра «Відгадай казку»

Та іноді, нажаль, гарні слова не співпадають з добрими справами. Читаючи казки, ви, напевне, зустрічали таких героїв, які говорили одне, а робили зовсім протилежне. Давайте пограємо в гру. Я буду читати вам слова цих казкових героїв. А вашим завданням буде відгадати казку, назвати героя і показати, як його слова не співпадали з намірами.

1) Ваша мама прийшла, молочка принесла. («Вовк і семеро козенят», слова вовка.)

2) Приплинь, приплинь до бережка Дам я тобі їсти й пити! («Івасик-телесик», слова Змії.)

3) Півнику, півнику, виглянь у віконце! У мене золота пшениця, холодна водиця. («Котик і пісник», слова Лиски.)

4) Це я, Ваша онучка. Я до Вас в гості прийшла, пиріжечок і горщик масла принесла. («Червона Шапочка», слова Вовка.)

От ми побачили, що уста наших героїв хоч і говорили улесливі слова, та наміри їхні були злими. Солодкі слова, а правда гірка.
Практична робота 2

Давайте знову розгорнемо робочі зошити і розфарбуємо серце, з якого поривалися злі наміри. Як у наших казкових героїв. (Діти виконують роботу.)


Літературна хвилинка

То чим же забруднюються наші серця? Давайте дамо відповідь на це запитання, прослухавши оповідання.



Погані слова

Коля був хлопцем, який постійно вживав погані слова. Мама розказувала, пояснювала, грозила, карала, але нічого не помагало. Він продовжував вживати погані слова, яких навчався на вулиці. Тоді вона вирішила, що кожного разу, як він скаже погане слово, вона помиє йому язика милом. Поганий смак мила, може, зупинить його, думала мама. Але і це не помагало.

Мама тоді подумала, що не язик винен, а серце, бо з брудного серця виходять брудні слова. Христос сказав: «Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!» (Лк. 6:45). «Отже, не язик, а серце потрібно обмити. Це ж зробити може лише Господь Ісус Христос», – міркувала мама.

Тоді прийшла їй думка. Коля любив пироги. І мама спекла пиріг у формі серця. В середину, замість доброї начинки, поклала хрін, гіркий перець, цибулю і гірчицю, а поміж ними поклала кусочки шоколаду.

Що за гарне серце! – побачивши пиріг, скрикнув Коля. – Чи я можу їсти тепер?

Можеш, – відповіла мама.

Коля вкусив, але довго не тримав цього пирога в роті. Що це за пиріг? Його не можна їсти. Він розломив, щоб подивитися , що всередині.

Мамо, чому ти таке гарне серце начинила цим? Хіба ж це можна їсти?

Чому ні? – спокійно запитала мама.

Хіба ж із цього печуть пироги? Ти перевела тісто і шоколад, – сказав Коля.

Колю, а ти не те саме робиш? Господь Бог тобі дав добре серце, а ти все, що є добре в тобі, мішаєш із брудом. І так, як добре тісто і смачний шоколад у цьому пирозі втратили свій смак, так все добре, що Бог вложив у твоє серце, втрачає красу, коли ти вживаєш погані слова. Слухай, що слуга Божий Яків пише: «Із тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не мусить, браття мої, так бути. Хіба витікає з одного джерела солодка і гірка вода? Не може, браття мої, фігове дерево приносити маслини, або виноградна лоза – смокви: так само й джерело одне не може виливати солону і солодку воду» (Як. 3:10-12). Колю, щоб добрий був пиріг, потрібно покласти добру начинку. Ось так само, щоб добре говорити – потрібно мати чисте серце, сповнене Святим Духом, в якому жив би Господь Ісус Христос, – пояснила мама.

Он для чого ти спекла такий пиріг, щоб показати мені, що є в моєму серці. Якщо в моєму серці такі недобрі речі, як у пирозі, то я їх не хочу мати, – зрозумівши значення пирога, сказав Коля.



За Христиною Приходько
Як ми можемо очистити своє серце від бруду? (Відповіді дітей.)
Підсумок уроку

Любі діточки, яке у вас серце? Солодке і чисте, чи солоне і брудне? Це можна легко пізнати з вашої мови. Христос каже: «Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з плоду! … Бо чим серце наповнене, те говорять уста» (Мт. 12:33-34).

Тож будемо просити у Господа, щоб він допоміг нам очистити наші серця і зберегти безцінний дар слова у чистоті.


Заняття 31

Тема: Слово усне та слово писемне. Слово Боже – найголовніша книга Біблія. Поняття про Дитячу Біблію

Мета: - прагнути усвідомлення учнями і розрізнення різних словесних утворень (усне слово – казки, пісні, прислів’я, колискові, писемне слово – історії літер та азбуки, граматики тощо);

- ознайомити з Біблією як найголовнішою книгою християн;

- виховувати благоговійне ставлення до Біблії;

- викликати бажання читати та переповідати окремі історії з Біблії.


Хід заняття:

Вступна бесіда

Боже, Отче милостивий,

Ти нам дав ту мову красну,

Поміж мовами найкращу,

Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала

Нам, маленьким, наша мати.

Тою мовою навчала

Тебе, Боже, прославляти.
Практична робота 1 «Мамина пісня»

Розгорнемо наші робочі зошити і, скориставшись знанням алфавіту, розгадаємо ребус. Під цифрами закодовано літери, як вони розташовані в алфавіті. Тож розгадайте і випишіть вислів про мову.

(Мова – великий Божий дар для спілкування.)
Бесіда

За допомогою чого люди спілкуються між собою?

Яким може бути мовлення? (Відповіді учнів.)

Поговоримо, насамперед, про усне слово (мовлення). Таке мовлення було з людиною ще з початку, як безцінний дар Божий. За допомогою слова передавалися знання про життя і природу, віру, різноманітні історії із життя людей, тварин, різноманітні уявлення та переживання.

Що ми можемо віднести до усного слова (мовлення)? (Відповіді учнів.)
Гра «Усне слово»

А раз ми пограємося в гру. Я буду зачитувати вам уривки текстів, а ви спробуєте відгадати, до якого виду усного слова можна їх віднести (казки, пісні, прислів’я, колискові тощо).



1. Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку. От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже: «Тут я буду жити!»

2. А-а, коточок,

Заховався у куточок,

Піймав собі мишку

Та й з’їв у затишку.

А-а-а-а! А-а-а-а!

3. Ой, є в лісі калина,

Ой, є в лісі калина.

Калина, калина,

Комарики-дзюбрики калина.

4. Говорить слова, як сокирою відрубує.

5. Раз, два, три, чотири –

Вийшли звірі,

П’ять, шість – пада лист,

Сім, вісім – птахи в лісі,

Дев’ять, десять – полуниці:

Хто знайде – тому й жмуриться. (Відповіді учнів.)




Бесіда

Чи завжди ми користуємося усним словом?

Що можна віднести до писемного слова?

(Відповіді учнів.)

Спочатку люди обходилися лише усним словом, жестами. Але згодом виникла необхідність створення умовних знаків для передачі певної інформації іншим людям. Так виникли букви, якими позначалися звуки мови на письмі. Для зручності їх розташували у певному порядку. Так з’явилася азбука або абетка. (Вчитель демонструє першу сторінку «Букваря» Івана Федоровича, надрукованого у Львовi в 1574 році та сучасної абетки.)

- Скільки літер у сучасній абетці?

- Скільки голосних?

- Яка літера не є звуком?

- Які букви позначають два звуки?

- Розкажіть алфавіт. (Відповіді учнів.)


Бесіда (продовження)

(Учитель показує дітям будь-яку ілюстровану книгу.)

Діти! Щоб книга потрапила до нас у такому вигляді, вона повинна пройти кілька важливих етапів.

1) Написання рукопису автором. Він записує свої думки на папері чи друкує на комп’ютері.

2) Потім автор здає рукопис у видавництво. Там йому допоможуть підібрати матеріали для оформлення і друку книги.

3) Редакція тексту. Це дуже важлива робота, оскільки необхідно, щоб рукопис був написаний зрозумілою літературною мовою.

4) Коректорська робота. Важливість цієї роботи полягає в тому, щоб виправити помилки в рукописі.

5) Дизайн. Починається робота над художнім оформленням твору: форма, зовнішній вигляд, привабливість тощо. Від нього залежить ставлення читача до книги.

6) Виготовлення макету видання.

7) Друк книги. Видання тиражем у будь-якій кількості з різним оформлення.

Як бачимо, у видавництві книги задіяні багато людей. А як же до нас дійшла Біблія – Книга Книг, Святе Письмо.

Коли ми беремо в руки книгу, то насамперед дивимося на обкладинку – цікавимося назвою й авторством. Що бачимо? «Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту». Тут кожне слово потребує пояснення, окрім, звичайно ж, «Книги».

А ось імені автора ні на обкладинці, ні на титульному листі не знайдемо. Хоча всі чули, що Біблія – це слово Боже, отже, Бог – її Автор. Але як це розуміти?

Перегортаємо сторінку, вивчаємо зміст. Знаходимо багато чого цікавого: Книга Іова, Премудрість Соломона, Євангеліє від Марка... Відразу розуміємо, що Біблія – це збірка книг, написаних різними авторами. Грецьке слово «Біблія» якраз і означає – «книги». Найчастіше імена їх авторів нам відомі, іноді ми не знаємо, хто саме створив ці тексти.

При цьому ми, християни, переконані, що це не просто звичайна людська література, написана виключно завдяки знанням, розуму і таланту тієї або іншої людини. Всі книги Святого Письма – богонатхненні. Через ці книги з нами говорить Сам Бог. Але це не означає, що люди-автори біблейських книг – царі, пастухи, воєначальники, філософи, рибалки, лікарі – були всього лише роботами, що механічно писали під диктовку Бога.

Спочатку всі біблійні події, все побачене й почуте передавали із вуст в уста, тобто усним словом. Але проходив час, свідків тих подій ставало все менше, дещо почало губитися в пам’яті. І тому постала необхідність записати все для нащадків. Деякі з авторів Біблії були безпосередніми учасниками життя і розп’яття Господа нашого Ісуса Христа.

Біблія не виникла відразу. Книги, що увійшли до її складу, писалися впродовж півтори тисячі років, і саме створення цих книг відбувалося невипадково. Воно було нерозривно пов’язане з історією єврейського народу, а вірніше сказати, з історією стосунків вибраного народу зі своїм Богом. Біблія складається з двох частин.

Велика (і за об'ємом, і за тривалістю формування) частина Біблії називається Старим Заповітом. Менша – це Новий Заповіт.

Біблія для дітей – це збірка ілюстрованих дитячих оповідань (демонструє). Саме Біблія покликана донести до вас усі найважливіші настанови та виховати справжніх християн на прикладі історій зі Старого та Нового Заповітів Святого Писання. Читаючи Біблію, ви научитесь шанувати Слово Господнє, а також вивчите десять заповідей, які Бог дав Мойсею, які є основою щасливого життя на землі.
Гра «Плутанина»

Пограємося в гру. Я прочитаю вам плутанинки. Ваше завдання – уважно слухати і порахувати всі плутанинки.



Бігла полем ковбаса

Бігла полем ковбаса –

Ковбаса шукала пса.

Сир шукав свою ворону –

Заглядав під кожну крону.

До ведмедя у барліг

Вулик з медом сам прибіг.

Он капуста – цілий ряд! –

Поспішає до зайчат.

А до мене через двір

Отакенний біг пломбір,

За пломбіром – ескімо, -

Ми з Оленкою з'їмо. (6)

М. Петренко
Переплутанка

От так диво-дивина –

Виріс ріг у кабана.

Льоха вбралася у пір’я,

Пси порили все подвір'я.

А цаписько в курнику

Заспівав: «Кукуріку!»

Лізуть горобці під квочку,

Щоб сховатись в холодочку.

А ягнята, мов коти,

Геть обсіли всі плоти.

Віл на яворі пасеться,

Кіт у кошику несеться,

А індики на воді

Плавають, мов лебеді.

А тепер скажіть мені:

Де тут правда, а де ні. (9)

А. Григорчук
Чудасія

Диво сталося у світі:

Помилився чарівник,

Пес гойдається на вітті,

Місяць був і раптом зник

Річка вгору повернула

Сів буланий на горбу

Жаба бусла проковтнула

Й полетіла на вербу.

Вовк капусту їсть в городі,

Заєць ловить каченят,

Вбравшись гарно і по моді

Піч пішла в село гулять.

За котом погнались миші,

Ніби так завжди було,

І нарешті очманівши

Сонце ввечері зійшло. (11)

В. Шевчук
Бесіда

От ви підраховували кількість плутанинок і, як правило, помилялися у підрахунку. Це говорить про те, що ви не досить уважно поставилися до виконання завдання.

А як же ми ставимося до самостійного читання? А до читання Біблії?

У Новому Заповіді Ісус Христос повчав людей за допомогою притч. Притча – це невелика розповідь із життя, яка має повчальний духовний зміст. Христос говорив про речі, які повинні бути зрозумілі всім. Проте багато хто його не розумів. Тому що, насамперед, були неуважними і не задумувалися над словами Господа. І Христос пояснював їм незрозумілі місця.


Хвилинка святості

Так Ісус Христос розповів людям притчу про людину, яка вийшла в поле сіяти зерно.



Притча про сіяча

Ісус Христос, знаходячись в одному місті, прийшов на берег озера. До Нього зібралось багато народу. Він увійшов у човен і сів, а народ стояв на березі, і з човна почав навчати народ притчами.

Ісус Христос сказав: «Ось вийшов сіяч сіяти зерно своє, і коли сіяв, то одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його.

А інше (зерно) впало на кам’янисте місце (де було мало землі); воно зійшло, але скоро всохло, тому що не мало коріння й вологи.

А ще інше впало поміж терня (колючі бур’яни), виросло терня і заглушило його.

Інше ж упало в добру землю, і, коли зійшло, дало плід у стократ».

(Додатково вчитель може прочитати віршик.)



Притча про сіяча

Весняним ранком сонячний промінчик,

Пусту землицю зігріває.

І от сіяч вже добру працю

На ниві Божій починає.

З любов’ю діло добре робить,

Зерно кида в сиру землицю

І піт з чола рукою обтирає

Поки не стріне аж вечірню зірницю.

Одне зернятко при дорозі впало.

І пташечкам у їжу знадобилось.

А інше – на каміння закотилось.

В густому терні ще одне пропало.

От в борозну пухнасту і вологу

Зернятко з радістю упало.

Тай проросло на диво швидко,

І колоском на сонці заблищало.

(Уривок з «Притчі про сіяча» І. Огродник)

Що почули люди з вуст Ісуса Христа?


Практична робота 2

А зараз розгорнемо робочі зошити і пригадаємо послідовність подій, вписуючи у кружечки цифри. Під малюнком запишемо назву того місця, куди впало зерно.


Хвилинка святості (продовження)

А чи хочете ви, діти, дізнатися, як Христос пояснив цю притчу?



Потім учні запитали в Ісуса Христа: «Що означає ця притча?»

А пояснення таке:

Зерно – це слово Боже (Євангеліє).

Сіяч – той, хто сіє (проповідує) слово Боже.

Земля – серце людське.

Земля при дорозі, куди впало зерно, означає неуважних, розсіяних людей, до серця яких слово Боже не має доступу. Диявол легко викрадає і виносить його від них, щоб вони не увірували і не спаслись.

Кам’янисте місце означає людей непостійних і малодушних. Вони охоче слухають слово Боже, та воно не утверджується в їхній душі, і вони при першій спокусі, скорботі або гонінні на Слово Боже відпадають від віри.

Терня означає людей, у яких житейські турботи, багатство та різні пороки заглушують у душі Слово Боже.

Добра, плодюча земля означає людей з добрим серцем. Вони уважні до Слова Божого, зберігають його в добрій своїй душі й з терпінням намагаються виконати все, чого воно вчить. Плоди їхні – це добрі діла, за які вони отримують нагороду від Бога.
Що символізує зерно?

Хто такий сіяч?

Що є символом ґрунту? (Відповіді учнів.)
Підсумок уроку

Люди по-різному ставляться до Слова Божого. Це залежить від їхньої уваги, волі, поведінки, бажань. Кожна людина несе відповідальність перед Богом за ті слова, які вона сприйняла своїм серцем. Тож будемо подібними до того доброго ґрунту, щоб принести добрі плоди у своєму житті.



Розмова колосків

Так добре , радісно , спокійно

В землиці добрій проростати.

Під сонця радісним промінням,

Тягнутись до небес, до висоти.

Так слово Боже в серці добрім проростає

Як ми на цій землиці проросли

І Бог в обійми з радістю приймає,

Ті душі, що дають йому плоди.

(Уривок з «Притчі про сіяча» І. Огродник)


Заняття 32

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка