Методичні рекомендації до занять є посібником для вчителя при викладанні курсу «Біблійна історія та християнська етика»



Сторінка16/17
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.99 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17
Тема: Святий благовірний князь Ярослав Мудрий, створення бібліотеки при Софійському соборі у Києві

Мета: - ознайомити учнів з діяльністю святого Ярослава Мудрого та історією створення ним бібліотеки при Софійському соборі в Києві;

- добиватися усвідомлення учнями про вплив книг на формування гарних чи поганих звичок у людей;

- удосконалювати знання про бібліотеку;

- ознайомити з правилами користування бібліотечними книгами;

- виховувати почуття поваги і шанобливого ставлення до книги.
Хід заняття:

Діти заходять до класу й оточують учителя півколом. Учитель заздалегідь готує різні предмети, які є джерелом світла: сірники, свічку, ялинкову ілюмінацію, ліхтарик, настільну лампу тощо.


Вступна бесіда

Діти! Сьогодні ми принесли на заняття різні предмети. Давайте використаємо їх за призначенням. І ви мені в цьому допоможете. (Учні запалюють і вмикають пристрої.)

А зараз розкажіть мені, яке призначення має кожен з цих предметів. (Відповіді дітей.)

А яку ж спільну рису всі вони мають? (Відповіді дітей.)

Так, усі вони різні, але виконують однакову справу – несуть світло. Проте світло, яке дає кожен із цих предметів, відрізняється. От сірник світить короткий час. Свічка горить довше і яскравіше. Ліхтарик – ще потужніше. А електрична лампочка може освітити все приміщення.

Так само, як і ці предмети, усі християни різні: є серед них дорослі й діти, українці й поляки, чоловіки й жінки, люди з різним кольором шкіри і волосся.

Та, незважаючи на це, усі християни мають одне завдання: своїми справами показувати приклад для інших і цим самим прославляти Бога. Кожен із нас, ніби свічка, повинен горіти любов’ю до Господа і запалювати інших. Не важливо, якої величини наше світло – маленька лампочка чи великий прожектор. Найголовніше – це світити своїми добрими справами, які говорять про нашу любов до Бога. Адже ніхто не ставить запалену свічку під посудину. А ставлять її на підвищенні, щоб вона освічувала все в домі.

Отак і християни повинні світити людям, «щоб вони бачили ваші добрі справи і прославляли Отця вашого Небесного!» (Мф. 5:16).

Тож сьогодні ми з вами поговоримо про одного доброго християнина, добрі справи якого стали справжнім великим світлом для інших людей.
Гра «Впізнай наосліп»

Зараз ми пограємо в цікаву гру на кмітливість. Ви будете відгадувати предмети за їх описом, на бачачи їх.

(Учитель тримає над позад учня, який стоїть обличчям до класу предмет. Інші учні повинні описати той предмет, який тримає вчитель, але не називати його. Можна використати предмети зі вступної бесіди чи ті, що знаходяться в класі. Наприкінці взяти Біблію.

Наприклад: Має форму прямокутника, товста, щось дуже найголовніше для всіх християн, Слово Боже. )



Біблії сторінки пожовтілі

Дивовижну розповідь ведуть,

Про героїв, мудрих та сміливих,

Що на сторінках її живуть.

Степан Загорулько
Практична робота 1

А зараз спробуємо розгадати ребус. Розгорніть робочі зошити і виконайте завдання.


Гра «Мікрофон»

Чи знайоме вам ім’я князя Ярослава?

Як називали князя Ярослава?

(Вчитель демонструє картинку із зображення Ярослава Мудрого.)

Як ви вважаєте, за що князя Ярослава прозвали Мудрим? (Відповіді учнів.)
Хвилинка святості

Ось послухаємо, як літописець говорить про Ярослава Мудрого і його любов до книг.



Про перекладання книг

З «Повісті минулих літ»



Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали книг вони велику силу. Ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, – так і тут: батько цього всього Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством. А син же його Ярослав засіяв книжними словами, а ми тепер пожинаємо, сприймаємо серцем книжну науку.

Велика-бо користь від навчання книжного. Книги – мов ріки, які наповнюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах – бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони – узда для тіла й душі; в книгах – світло мудрості, а про мудрість сказано: тих, хто любить мене – люблю, а хто дошукується мене – знайде благодать. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі. Бо той, хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами.

Ярослав же, як ми вже сказали, любив книги, багато їх написав і поклав їх у церкві Святої Софії, яку сам збудував. Оздобив її золотом, сріблом і посудинами церковними, і возносить у ній врочисті співи в призначену годину.

І в інших містах і селах він ставив церкви, призначаючи туди попів і даючи їм від багатств свої плату, наказуючи їм учити людей.

Переказав Віктор Близнець

Як ви розумієте вислів «Книги – мов ріки, які наповнюють собою увесь світ»?

А з чим би ви порівняли книги?

Де зберігав князь Ярослав свій безцінний скарб – книги? (Відповіді учнів.)


Бесіда. Уявна подорож

(Учителю бажано підготувати ілюстрації, слайди тощо).

Давайте уявимо, що вчені винайшли машину часу, і ми з вами потрапили в часи Київської Русі.

Дуже давно (1036 р.) до Києва підійшло величезне військо печенігів, яким не було ні кінця, ні краю. Київський князь Ярослав вирішив дати бій степовикам у полі «поза градом», тобто за містом. Посеред своїх лав поставив він варягів, попереду – лучників, а з боків – власну дружину. Цілий день тривала битва, і тільки ввечері вдалося здолати печенігів. Після цієї битви печеніги відкочували в степи й ніколи більше не нападали на Руську землю.

На місці перемоги князь Ярослав звелів закласти храм на честь Софії – Божої премудрості. Так піднісся у височінь Софійський собор. Храм став символом могутності Київської Держави, уславився чудовою архітектурою та живописом середньовічних майстрів.

У Софійському соборі була створена бібліотека Ярослава Мудрого – одна з найбільших у Європі. Сімнадцять років князь Ярослав створював бібліотеку, аж до своєї смерті. Саме створював, а не збирав, оскільки кожну книгу доводилося переводити із грецької, болгарської або іншої мови, а потім вручну переписувати й переплітати.

Саме слово «бібліотека» у Древній Русі майже не вживалося. У різних містах Русі приміщення для книг мали дуже різні назви: «книгохранительниця», «книгосховище», «книгохранильня», «книгохранилиця», «хранильна скарбниця», «книжкова кліть», «книжкова палата», «книжковий будинок» тощо. Уперше слово «бібліотека» зустрічається набагато пізніше.

Також у Софійському Соборі розміщувалася школа, де навчали дітей різних наук, мудрі книжники переписували й перекладали літературні та богослужбові твори, складали літописи.


Бесіда

Що ж означає слово «бібліотека»?

Подумайте , яке слово вам нагадує «бібліотека»? (Відповіді учнів.)

Так, Біблія. Всі ми знаємо найвідомішу книгу «Біблія». Біблія означає – книга. А бібліотека – це приміщення, де зберігаються книги. Бібліотека дуже схожа на невеличке затишне місто. І я вас запрошую в подорож чарівними вуличками книжкового «Читай-містечка».



Бібліотека – море книг,

Бібліотека – храм науки…

Переступайте наш поріг

Беріть скарби нетлінні в руки!

П. Гоць

А ви відвідуєте бібліотеку?

Чи знаєте ви правила користування книжками у бібліотеці?

Книжка скаржилась Мар'яні:

Я у тебе не в пошані.



Звідкіля це на мені

плями сині та масні?

Подивися, от сторінка:

намальована хатинка,

під хатинкою – маля,

і написано: «Це я».

А за дві сторінки далі –

різні звірі небувалі:

сині, жовті та рябі,

Що й не снилися тобі.

Люди кажуть: – Ой, чия ти?!

Як тебе тепер читати?

Скільки ми читали книг,

а не бачили таких!

Марія Пригара

Чому скаржилася книжка?

Як потрібно поводитися із книжками? (Відповіді учнів.)

(Діти пригадують правила. Варто дублювати на дошці у формі пам’ятки.)



Не можна перегинати книжку .

Не можна загинати сторінки.

Не можна закладати в книжки олівці.

Не можна брати книжки брудними руками.

Не можна читати книжку під час їжі.

Не можна читати книжку на сонці.

Книжки бояться і бруду, і вологи, і сонячних променів – від цього псується папір. Ще книжки бояться пилу і комах-точильників.

Найбільше книги люблять чистоту і дбайливе ставлення.

Класти книги потрібно тільки на чисті столи і парти.

Перегортаючи прочитану сторінку, звикайте тримати її за верхній край. І ніколи-ніколи не слиньте пальців.

Чи подобається вам читати книжки?

Чому потрібно читати книжки?

Які книжки є у вас дома?

Де вони зберігаються? (Відповіді учнів.)
Гра «Відгадай, до якої казки малюнки»

Діти, давайте пограємося. Погляньте, подумайте і скажіть до якої казки ця ілюстрація. (Учитель демонструє заздалегідь приготовлені ілюстрації. Діти відгадують. Можливо зробити у вигляді змагання команд тощо. У ході гри вчитель виставляє книги на поличку, роблячи невелику виставку літератури.)


Літературна хвилинка

Діти, а чи буде користь від книг, якщо вони так і залишаться стояти на поличці й ніхто їх не візьме почитати? Тож послухайте невелику легенду про те, що світло знань несуть лише ті книги, які читають люди.



Перший бібліотекар

(Легенда)



Було в батька три сини. Перед смертю він подарував кожному по книзі й звелів розпорядитися подарунком як хто захоче, а розпорядившись, посадити на могилі батька по жолудю.

Поховали батька. Як він сказав, так і зробили. Старший син продав свою книгу і купив щось потрібне для господарства.

Середній поставив книгу на видне місце як пам’ять про батька. А молодший взяв свою і пішов до людей. Куди б він не заходив, в кожній хаті давав прочитати батькову книжку або читав і розповідав сам. І люди були дуже вдячні юнакові, годували його, давали притулок на ніч. А коли бували в його селі, то обов'язково відвідували могилу батька і дякували за хорошого сина, який за допомогою розумної книги подарував їм багато гарних думок, зробив добрішими їхні серця.

Пройшов час. Жолудь старшого сина згнив і пропав, середнього сина дав кволий росток, який пожовтів і засох. А із жолудя молодшого сина почав швидко рости молодий дубок, який перегнав берізки і сосни і пішов вгору, розкинув назустріч небу і хмарам свої могутні гілки.

Багато весен і зим сплило рікою часу. Люди забули імена синів того чоловіка. Але мудре насіння знань із батьківської книги дало міцні ростки. Залишилася й пам’ять про юнака, який приніс людям знання. Його справа стала безсмертною. Він і був першим бібліотекарем серед людей.

Який спадок залишив батько своїм синам?

Перекажіть, як сини розпорядилися батьковими книгами. Що ви можете сказати про кожного з них?

Чому в пам’яті людей залишився тільки найменший син?

Як би ви розпорядилися книгою? (Відповіді учнів.)
Хвилинка-цікавинка

А ось кілька див дивних.

У минулому цінні книги зберігалися в монастирях. Їх приковували довжелезними ланцюгами до столів та полиць.

Один король, якого звали Фрідріх Великий, карав за крадіжку книжки: злодія кидали до в’язниці на 20 років.

А любителів загинати сторінки в книжках карали трішки м’якше. Так, 1752 року за це у Лондоні били батогами і кидали до в’язниці на 7 років.

У відомому англійському університеті книги видавали додому лише королівській родині. Коли король Карл І послав до бібліотеки свого слугу, той повернувся ні з чим. І король змушений був сам іти за книгою.


Практична робота 2

А зараз давайте розгорнемо робочі зошити і запишемо правильно прислів’я про книги. От тільки пустотливий вітерець переплутав у них усі літери. Тож до роботи!


Підсумок уроку

Любі діти! Наші славні предки, такі як святий благовірний князь Ярослав Мудрий і багато інших, були взірцем любові до знань і добрих справ. Їх вирізняла любов до Бога, від якого вони отримали мудрість, і любов до людей. І ця любов спонукала їх ділитися з іншими своїми знаннями, докладати усіх зусиль, щоб розум і серце кожного сповнювалися світлом мудрості.

А вдома запишіть в зошиті поради своїм молодшим сестричкам, братикам, товаришам, як потрібно ставитися до книги.


Заняття 33

Тема: Свято жінок-мироносиць. День Матері

Мета: - познайомити учнів із історією виникнення свята жінок-мироносиць;

- сприяти усвідомленню учнями важливості шанування жінок, зокрема членів своєї родини (матері, бабусі, сестрички);

- виховувати глибоку любов і повагу до матері, чуйність і доброту до найдорожчої у світі людини.
Хід заняття:

Діти заходять до класу й оточують учителя півколом. Учитель пропонує дітям провести гру. Заздалегідь готуються запитання до гри, на які можна відповісти: «Можливо!» або «Неможливо!» (При відповідях на запитання можна попросити дітей піднімати праву руки при ствердній відповіді, а ліву – при заперечній.)

Приблизний перелік запитань:

1) Чи можливо людині жити без повітря?

2) Чи можливо, щоб кавун був синім?

3) Чи можливо, щоб птахи плавали у морі?

4) Чи можливо пішки обійти всю земну кулю?

5) Чи можливо, щоб вода стала твердою?

6) Чи можливо, щоб сонце сяяло вночі?

7) Чи можливо, щоб з яйця вилупилося курча?

8) Чи можливо, щоб мертва людина ожила?

Не чекаючи відповіді на останнє запитання, учитель починає розповідати біблійну історію воскресіння Ісуса Христа.


Вступна бесіда

Ісус Христос, як Людина, помер на хресті. Хрест стояв на горі Голгофа. Його тіло зняли з хреста, поклали до гробниці й обгорнули білим полотном. До печери з Тілом Христа привалили величезний камінь і приставили сторожу.

Та вранці першого дня тижня (зараз ми називаємо цей день неділею) сталося диво: Христос воскрес із мертвих! Сторожа, яка була при гробі, перелякалася сяючого видіння й розбіглася.

Ніхто з людей не був присутнім при воскресінні Ісуса. Але рано-вранці кілька жінок прийшли до гробу, щоб намастити тіло Христа пахощами (миром), як велів звичай того краю. Цього вони не змогли зробити до поховання. Так вони хотіли показати свою любов до Вчителя.

Ідучи до гробу, вони переживали, хто ж їм відвалить камінь від входу до печери. Та, о, чудо! Камінь виявився відваленим, і на ньому сидів ангел у яскраво-білих одежах. Жінки побачили, що місце, де лежав Христос, порожнє. Лише полотно, у яке він був обгорнений, лежало на камені. Ангел промовив до збентежених жінок: «Не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розп’ятого. Його немає тут, – Він воскрес, як і говорив.» Жінки зі страхом і великою радістю побігли до учнів Ісуса, щоб розповісти їм про те, що бачили і чули.

У християнській традиції друга неділя після Пасхи присвячена жінкам-мироносицям. Це саме вони були разом з Христом до останніх хвилин Його життя, а після смерті стали першими свідками Його воскресіння. Таким чином Господь винагородив їх за вірність і любов.

(Учитель ілюструє свою розповідь тематичними картинками й іконами жінок-мироносиць.)
Хвилинка інформації

(Додаткова інформація для вчителя. Можна частково використати її на занятті.)



Коли Господь ходив з проповіддю, навколо нього завжди було багато людей. Деякі підходили, слухали й відходили. Але серед численного народу була група жінок, що відрізнялися від інших. Вони супроводжували Божественного Вчителя не тільки для того, щоб слухати Його Слово, але й з любов'ю служити Йому. Вони піклувались про нічліг, їжу та пиття, «служили Йому з майна свого» (Лк. 8, 3). Саме ці жінки рано-вранці поспішали до гробу Спасителя з миром і ароматами, щоб помазати тіло свого Господа. Тому і названі вони мироносицями. Хто ж були ці жінки?

Марія Клеопова – була двоюрідною сестрою Діви Марії і матір'ю апостола Якова молодшого. (Він написав соборне послання і пізніше був першим єпископом Єрусалимським.) Чоловік Марії – Клеопа (або Алфей) – був одним з учнів Господа, якому воскреслий Христос явився на шляху в поселення Еммаус. Марія Клеопова стояла при хресті поряд з Богородицею, ходила з ароматами до Його гробу. Вона одна з перших побачила Воскреслого і почула Його слова: «Радуйтесь!» (Мф. 28, 9)

Саломія – теж була родичкою Божої Матері. її чоловік Зеведей був простим рибалкою, а сини – Яків та Іоанн – найближчими до Господа апостолами. Христос покликав їх на апостольське служіння одними з перших, і вони були присутні в особливі миті Ісусового життя: на горі Фавор, при воскрешенні доньки Яіра, при молитві в Гефсиманському саду. Саломія з синами ходить за Господом, слухає Його, служить Йому; вона присутня при Його похованні, приходить з ароматами до гробу.

Іоанна – дружина Хузи, домоправителя царя Ірода. Разом з іншими жінками вона служила Господу (Лк. 8, 3). Вранці в неділю вона теж ходила до гробу і бачила воскреслого Христа.

Сусанна – благочестива жінка, яка разом з іншими служила Господу. Але про її життя відомо дуже мало.

Марія – сестра Лазаря, якого воскресив Господь. Марія любила, коли до них приходив Спаситель: вона сідала біля Його ніг і уважно слухала Його Слово. За декілька днів до Своєї хресної смерті Господь був у домі Симона прокаженого. Марія прийшла туди з посудиною дорогоцінного мира, яким вона з любові до Христа полила Йому голову і ноги. Потім вона витерла ноги Спасителя своїм волоссям. На обурення Іуди, – нащо, мовляв, таке марнотратство, – Господь сказав, що вона підготувала Його тіло до погребіння. І ще Христос сказав: «Де тільки буде проповідане Євангеліє по всьому світу, сказано буде в пам'ять її і про те, що вона зробила» (Мф. 26, 13). Ми не знаємо, чи ходила Марія з ароматами до гробу Господнього. Але знаємо, що, слухаючи Євангеліє, чинимо, як Марія, що «вибрала найкращу частку, яка не відбереться від неї» (Лк. 10, 42).

Марфа – сестра Лазаря й Марії. Про неї відомо тільки те, що вона піклувалася про частування для Божественного Гостя, Якого з любов'ю приймала в своєму домі. Вона дуже переживала, що не встигне все приготувати, і звернулася до Христа з проханням відпустити Марію допомогти. Господь похвалив Марфу за щире служіння, але наголосив, що сестра її Марія вчинила краще, слухаючи Слово Боже... Точно невідомо, чи ходила Марфа до гробу Спасителя. Але, цілком можливо, вона і тут послужила Йому серед інших, не названих в Євангелії по імені.

Марія Магдалина – найвідоміша з мироносиць. Походила вона з галилейського міста Магдали. Марія страждала від хвороби, а Ісус Христос зцілив її, вигнавши з неї сім злих духів. Жінка з вдячним серцем – Марія Магдалина – після цього не лишала свого Спасителя. Вона скрізь супроводжувала Його, з любов'ю служила Йому. Вона стояла з Богородицею біля хреста, оплакуючи Господа. Вона спостерігала, куди клали Тіло Господа Йосиф Аримафейський та Никодим. Вона так тужила, що раніше за всіх – ще вночі – прийшла до гробу. Магдалина перша побачила воскреслого Христа і повідомила про це апостолам.

(Джерело: velikden.ks.ua)
Бесіда-гра. Практична робота 1

(Учитель приносить на урок глечика.)

Чи знаєте ви що це за предмет?

Для чого його використовують?

Давайте розгадаємо ребус, прочитавши слово за буквами, яким відповідає цифра і дізнаємось, що раніше, ще за часів, коли Ісус Христос ходив по землі, носили в таких глечиках.

Яке слово ми отримали? (Миро.)

Миро – ароматна олія – особлива суміш рослинних олій, духмяних трав і пахучих смол (усього біля 50 речовин). У древні часи миром помазували Скинію, первосвящеників, пророків, царів. У часи Ісуса Христа миро використовувалось також для помазування тіла покійника для приготування до поховання. Саме з таким миром у глечиках і ароматами рано-вранці поспішали до гробу Спасителя жінки, щоб помазати тіло свого Господа, і саме вони перші дізналися про воскресіння Його. Тому й названі вони мироносицями (миро несли).

У сучасності миро використовується в Церкві в таїнстві миропомазання для помазання тіла людини.


Бесіда

Протягом століть православні християни відзначають жіноче свято – добре, світле та радісне, пов’язане з найголовнішою подією – Воскресінням Христовим. Свято жінки-християнки – день святих жінок-мироносиць.

Чому ми святкуємо день жінок-мироносиць? (Відповіді учнів.)

Не тільки пахуче миро несли вони до гробу Спасителя. Вони несли свою велику віру, непохитну вірність, співчуття, милосердя і любов. Не зникли у світі ні вірність, ні любов. Вони, як і турбота, самовідданість, милосердя, доброта, завжди пов'язані з образом жінки.

Кожна мати на землі черпає любов і турботу до своїх дітей із життєвого прикладу Матері-Богородиці. Саме її велика любов породила і любов людей до її Сина Ісуса Христа. Усі матері Землі, усі люди вдячні їй за цю науку. Бо на любові тримається весь наш світ.

Хто з жінок знаходиться поряд у вашому повсякденному житті?

Хто ночей недосипає?

Яка перше слово вимовляє дитина?

Мати – найрідніша і найближча кожному з нас. Від неї ми одержуємо життя. Вона вчить нас людських правил, оживляє наш розум, вкладає в наші душі добрі слова.
Практична робота 2

Мама... Це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина. Мати народжувала дитину, співала їй колискові пісні, вчила добра й любові, навчала охайності, працьовитості. А як кажуть у народі про маму, дізнаємося, виконавши завдання в зошитах.

(Відповіді: Яка мама, така й доня. На сонці тепло, а біля матері добро. Дитина плаче, а матері боляче.)
Проблемні ситуації

А зараз я пропоную розглянути кілька ситуацій і висловити свою думку щодо них.



1. Про сестричку

Я посварився із сестричкою своєю -

В поглядах ми розійшлися з нею.

В яких? Скажу якщо вам це цікаво:

Я полюбляю молоко, вона - какао.

Іван Олексишин

Чи був у братика із сестричкою привід для сварки?

Які поради можна дати діткам?
2. Бабця спить

Ходить тиша в теплих капцях,

Задрімала в кріслі бабця.

А годинник цокотить:

Бабця спить, бабця спить.

Я навшпиньках вийду з хати,

Щоби їй не заважити.

Не скачи, собачко, цить!

Бабця спить, бабця спить!

В. Багірова

Чи любить дитина свою бабцю? Доведіть.

Що можна сказати про цю дитину?
3. ***

Ось іконочка свята

Богоматері Христа.

Погляд добрий промениться,

Якщо ж мама забариться,

То не страшно буть одною –

Божа Мати є зі мною.

Раннім ранком, як проснуся,

Божій Матері молюся.

Леонід Полтава
Чому дівчинці не страшно залишатися на самоті?

Кого ще охороняє Божа Мати?


Практична робота 3

(Виготовлення подарунка глечика для матусі, бабусі чи сестрички із солоного тіста (чи пластиліну). Тісто вчитель готує заздалегідь.)

Чи хотілось би вам віддячити вашим матусям, бабусям за їх тепло і ласку, за любов, подякувати їх працьовитим невтомним рукам?

Сьогодні ми зліпимо глечика із солоного тіста такого, в якому носили миро. (Вчитель показує і розказує послідовність роботи. Учні виконують за вчителем.)

Тепер вашим глечикам потрібно добре підсохнути. Коли тісто вже достатньо висохне, ви його розфарбуєте, намалюєте орнамент такий, як підкаже вам ваше сердечко. Не забувайте, все що ви робите, потрібно робити з любов’ю.
Літературна хвилинка

На мамине свято ми намагаємося піднести їй подарунок. Який подарунок був би для них найдорожчий? (Відповіді учнів.)



Та найкращим подарунком для неї буде наша турбота про неї.

Молитва

Всі уже поснули,

Мати ще не спить;

На молитві довго,

Довго так стоїть.

Як одну скінчила,

Другу почина…

Щиро та сердечно

Молиться вона.

Бачу – на коліна

Рідная стає,

Рученьки здіймає,

Сльози нишком ллє.

І вони по виду

Котяться, біжать,

В сяєві лампади

Іскрами блищать.

І мені так сумно,

Жалко так її,

Що від сліз темніють

Очі враз мої.

Микола Чернявський
Посмішка матері

Ніколи не стане великою, благородною людиною той, хто змалку не вмів бути хорошим сином, ніжною дочкою.

Подумай тільки, як багато зробила для тебе твоя мама!

Скільки безсонних ночей провела над твоїм ліжком, коли ти був маленький! Скільки сил віддала вона тобі, поки ти підріс! Та й тепер, напевне, багато працювати доводиться їй на тебе. Адже вона готова пожертвувати всім, аби тобі було добре.

А чи завжди ти цінуєш її любов до себе?

Пригадай, скільки даремних хвилювань ти їй завдаєш, коли, засидівшись у гостях, не повертаєшся в обіцяний час додому! Коли б ти бачив, якою тривогою сповнюються тоді її очі, як насторожено прислухається вона до кожного кроку на сходах, то завжди намагався б повернутися вчасно або хоча б попередити її про своє запізнення.

Хіба вся її любов до тебе не варта такого маленького вияву уваги?

Ти спокійно спиш, а вона до пізньої ночі сидить, низько схилившись, і штопає твої панчохи або стоїть над ночвами і пере твої сорочки.

Невже тобі не хочеться також зробити що-небудь для неї, щоб відповісти на це піклування?

Почни з малого. Йдучи з мамою по вулиці, не дозволяй їй нести важку сумку, а неси покупки сам. Коли вона приходить додому, допоможи їй зняти пальто, принеси домашні туфлі. Якщо вона впустить ножиці, наперсток, хусточку – підніми й подай.

Намагайся частіше бодай чим-небудь допомогти їй по господарству: якщо в будинку нема водопроводу – принеси води, якщо опалення пічне – нарубай дров, допоможи підмести кімнати, витерти пил. Та й сам не сміти, щоб не змушувати її зайвий раз прибирати.

Тобі все це здається дрібницями. Але ти не уявляєш собі, якою великою радістю буде для неї будь-який вияв уваги з твого боку. Як вона пишатиметься, що в неї такий уважний син, така дбайлива дочка! Та ніколи не зловживай її любов'ю.

Не знаю, як для тебе, а для мене найогидніше видовище, коли в автобусі чи тролейбусі я бачу, як здоровий хлопчисько або червонощока дівчинка сидить, розвалившись на «дитячому» місці, а стомлена мати стоїть поряд, та ще й тримає в кожній руці по сумці з провізією.

Мати не дуже винна. Для неї ти завжди залишаєшся маленьким і кволим, і їй хочеться влаштувати тебе якнайкраще, не думаючи про себе.

Але ти в цьому випадку повинен виявити характер і посадовити її, хоч би як вона заперечувала.

Ніколи не лінуйся писати їй листи з табору відпочинку. Якби ти міг побачити, яке для неї щастя кожний написаний тобою рядок, з якою гордістю буде вона показувати твого листа сусідкам, ти писав би їй щовечора.

Олексій Дорохов

Тож піклуймося про наших матусь так, як вони піклуються про нас!


Літературна хвилинка

(Додатковий матеріал, на вибір учителя.)



Щасливий «Мамин день»

Нуся мала приятельку Зеню. У Нусі були батьки, а Зеня була сирітка. Її батьки загинули при кінці війни в Німеччині, а Зеня-сирітка опинилася з іншими бездомними дітьми в сиротинці в Америці. На просьбу Нусі сестри дозволяли часто Зені перебувати у родині Нусі, а під свято чи неділю навіть переночувати.

То ж була радість для обох дівчаток! Не було кінця грі, сміхові в дитячій кімнатці. Всі ляльки, ведмедики, паяцики мусили брати участь у цій грі.

Так було і сьогодні, напередодні «Маминого дня». Обидві дівчинки щось довго шептали, то вибігали до крамниці, то приносили якісь пакуночки під фартушком. Словом, у великій таємниці перед мамою приготовляли якусь надзвичайну несподіванку. А ввечері міг лише тато дещо про ці тайни довідатися. Перед мамою була дитяча кімнатка зачинена і вхід заборонений.

І прийшов цей великий день. Раненько схопились дівчатка з постелі. Помогли одна одній при вбранні і чесанні, а потім приготовляли для мами дарунки й повторяли віршики. Ждали нетерпеливо, аж тато Нусі дасть їм знати, що вже пора зложити мамі побажання. Нарешті відчинилися двері вітальні, й тато запросив дівчаток увійти.

І тут сталася велика несподіванка.

Крізь відчинені двері кімнати увійшла сама Зеня-сирітка. Нуся-доня зосталася за дверима і лише заглядала крізь шпарку відхилених дверей.

Зеня зложила побажання, сказала віршик і подала квіти. Мама, зворушена побажаннями сирітки, пригорнула її до серденька і щиро поцілувала.

Щойно тоді, на заклик тата, увійшла несміло Нуся. Вона спинилась зніяковіло і мало що не заплакала. Мама простягнула до неї руки:

Що з тобою, дитинко? Ходи ближче!



І пригорнула доню до себе. А вона крізь сльози:

Мамусю! Я навмисне пустила Зеню першою, бо я хотіла, щоби мама обняла Зеню, а потім мене. Бо ви мене пестите щодня, і я вас маю цілий рік. А Зені нема кому попестити... вона не має матусі. Нехай і вона зазнає, як то любо, коли доню приголубить правдива, «рідна» мама. І це, це... моя велика несподіванка!



По цих словах хвилинку всі мовчали. Потім мама притулила обидві дівчачі голівки до грудей та гладила їх. А потім спиталася:

Нусю, а ти дуже любиш свою подругу Зеню?

Дуже! Так, що ніколи не хотіла б розлучатися з нею!

І не будеш більше розлучатися, – сказав поважно тато. – Від сьогодні Зеня зостається в нас раз назавжди, як друга наша доня. Ти, Нусю, не маєш ні брата, ні сестрички. І от сам Бог посилає тобі сестричку, бо дав нам знак через твої слова!



Нуся вхопила свою нову сестричку за руки і давай на радощах стрибати, качатися по софі та викрикувати:

Сестричка, сестричка! Моя, раз назавжди!



А мама встала й подала татові руку:

Дякую тобі, мій друже! Сьогодні великий для мене «Мамин день».



Олена Цегельська
Підсумок уроку

Травень – місяць Пречистої Діви Марії. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги.

Привітайте ж і ви, любі діти, своїх матерів теплими словами, квітами, подаруночками, виготовленими власними руками. Допоможіть мамі у хатній роботі. Нехай у цей день ваша матінка відпочине.

Тож віддаймо Божій Матері, нашим ненькам свою шану і любов, щирість та щедрість своєї душі.

А вдома розфарбуйте виготовлені глечики, намалюйте орнамент такий, як підкаже вам ваше сердечко.

Зразки глечиків з орнаментом можете знайти в зошиті.



На свято матусі

Ой, яка ж бо Ти, Матусю,

Дорога та мила,

Того словечком сказати

Не моя ще сила..

Мов те сонечко на небі,

В лузі квітка красна,

Так Матуся в нашій хаті

Добра все та ясна...

Ясне сонце світить з неба,

Веселить та гріє -

В рідній хаті при Матусі

Кожне з нас радіє.

Під опікою Матусі

Весело гуляю -

Що то холод, що то голод,

Що біда - не знаю...

Над усіх, над все у світі

Матінку кохаю,

А в оце велике свято

Гараздом вітаю:

Без журби та й у здоров'ї

Жити дай Вам, Боже!

А віддячитись Матусі

Бог мені поможе ...

Уляна Кравченко


Заняття 34

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка