Методичні рекомендації до занять є посібником для вчителя при викладанні курсу «Біблійна історія та християнська етика»



Сторінка2/17
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17



Заняття 1

Тема: Дивосвіт навколо нас

Мета: - показати дітям красу створеного Богом світу;

- систематизувати знання дітей про дні творіння;

- виховувати почуття відповідальності за власні вчинки;

- виховувати бережливе ставлення до навколишнього світу;

- розвивати у дітей образне мислення і уяву.
Хід заняття:

Діти заходять до класу й оточують учителя півколом. Заздалегідь діти приносять фотографії свого літнього відпочинку або подорожей. На дошці висить карта України, на ній позначене місце проживання дітей.


Вступна бесіда

Є багато країн на землі,

В них озера, річки і долини…

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди –

Батьківщина.

Діма

Діти, мені дуже приємно бачити вас знову на нашому занятті. Я сподіваюся, що протягом літніх канікул ви добре відпочили, радували своїх батьків, допомагали їм, багато мандрували, пізнавали Божий світ і дякували Богу за Його допомогу і за те, що Він застерігав і оберігав вас від негарних вчинків та небезпеки.

А зараз ми по черзі коротенько розповімо про наш відпочинок на канікулах. Ось тут на карті відмічене місце нашого проживання. І кожен хто буде розповідати про свою літню мандрівочку, зможе показати шлях, по якому він подорожував. А ще я сподіваюся, що ми не лише побачимо шлях мандрівки, а й розглянемо ваші фотографії, які ви зробили, перебуваючи у різних місцях нашої Батьківщини. (Діти показують на карті маршрути своїх подорожей, розповідають і показують фотографії.)

От бачите, кожна дорога кудись веде. Одні ведуть до місць відпочинку, інші – до рідної домівки. Але є ще одна, і найважливіша дорога, яка веде до Бога, тобто в Царство Боже. А чи знайдемо ми її на карті? Звичайно ж, ні. Та все ж таки вона існує. (Вчитель засвічує свічку і кладе до неї стрічку, яка символізує собою дорогу.)

Ось погляньте на цю стрічечку. Вона в’ється, ніби стежинка, по якій ви бігаєте щодня до школи, чи до друзів, на прогулянку, чи до рідної домівки. На ній чекають нас безліч несподіванок: як веселих пригод, так і прикрих негараздів, які ми повинні подолати з вірою і Божою допомогою. Зате в кінці дороги нас чекає очікувана винагорода.

Отак і наша дорога до Бога. Вона непроста, звивиста, сповнена різних перешкод. Але ми знаємо, що наприкінці цієї стежини нас чекає Бог. Діти, давайте по черзі піднесемо свої долоньки до свічечки і спробуємо розповісти про свої відчуття і враження. (Тепло, світло, приємно, ласкаво, радісно, спокійно, лагідно тощо.) Тож давайте будемо йти по цій життєвій стежинці до Бога, прикрашаючи її добрими справами, своєю чуйністю, турботою і милосердям і любов’ю. Бо всі ці чесноти придумані не нами, вони дані нам від Бога. (Називаючи чесноти, вчитель викладає на стрічку заздалегідь приготовлені квіти.)


Бесіда

Діти, протягом літніх канікул багато хто з вас мандрував, побачив багато цікавого і красивого. Ви милувалися красою блакитного неба, яке ввечері міниться різними барвами. А яке величне і красиве море! І не вистачить нам життя, щоб описати всю красу створеного світу. Давайте пригадаємо, хто створив усю цю нерукотворну красу.

- Хто створив небо і землю? (Наш Господь.)

- Хто створив мерехтливі зірки на небі? (Наш Господь.)

- Хто створив безмежне море? (Наш Господь.)

- Хто створив птахів небесних? (Наш Господь.)

- Хто створив тебе й мене? (Наш Господь.)

Сонце, квіти, кущик, воду,

Дивовижну всю природу,

Хмари, звірів, зими й весни

Сотворив … (Отець Небесний).
Практична робота

Діти, давайте пригадаємо, як Господь творив цей прекрасний світ. На ваших робочих аркушах зображені кружечки з числами від 1 до 6. Хто мені скаже, чому цих кружечків саме шість? (Господь створив світ за 6 днів.) А що Він робив на сьомий день? (На сьомий день він відпочивав.) А тепер розглянемо ті предметі, які намальовані навпроти кружечків. Тож давайте, згадуючи дні творіння, стрілочкою від числа вкажемо на той предмет чи істоту, які були створені Богом саме в цей день. (Діти виконують завдання а потім коментують його:

- На перший день Бог створив світло.

- На другий день Бог створив безкрає блакитне небо.

- На третій день Бог зібрав воду в одне місце. Так утворилась суша і на ній виросли різні рослини.

- На четвертий день Бог створив сонце, місяць і зорі.

- На п’ятий день Бог створив риб і птахів.

- На шостий день Бог створив тварин і людей.

Після завершення виконання завдання діти розфарбовують малюнки.

Протягом виконання завдання можливе використання аудіозапису пісні «Створення світу».)


Гра «Що найважливіше?»

(Вчитель заздалегідь вивішує малюнки, на яких зображені сонце, дерево, хмаринка, пташка, риба, квітка, місяць, ведмедик тощо.)

Який прекрасний цей Божий світ. Все живе радіє і хвалить свого Творця. А що із створеного Богом вам здається найважливішим і чому? (Діти коментують свої відповіді, починаючи словами: Я вважаю, що …)

І не міг Господь налюбуватися Своїм Творінням: таке було все красиве. Усе він продумав: сонце створив, щоб воно світило в небі і давало всьому живому силу; дощ – щоб напував усі рослини; дерево – щоб радувало нас своїми плодами; птахи – щоб дарувати нам свій чудовий спів; квіти – щоб милували око своєю красою…


Хвилинка святості

Але найголовнішим і найдосконалішим творінням Божим була людина. І Господь створив її за Своїм образом і подобою. Він дав людині розум, добре серце, щоб любити Бога і людей. Він дав людині очі, щоб вона бачила всю цю красу Божого світу і славила Творця.

Господь любить усіх. Та є серед людей такі, які особливо догодили Богу своїм життям, своїми добрими справами, своєю молитвою. І Господь прославляє їх за святість життя. Тож, на сьогоднішньому занятті ми і почнемо знайомство з життям таких людей.

Великомучениця Варвара

Багато-багато років тому в далекій країні Греції в сім'ї багатого і знатного вельможі Діоскора народилася дочка, яку назвали Варварою. Коли дівчина стала підростати, то не було в тій країні іншої дівчини, рівної їй в красі. Батько вважав, що ніхто не гідний бачити таку велику красу його дочки, а тому побудував для неї високу вежу, влаштував там розкішні покої і замкнув у ній Варвару. Бажаючи якнайкраще виховати свою дочку, він довірив її здібним вихователям.

З високої вежі перед Варварою відкривався прекрасний краєвид: квітучі поля, сади і виноградники, ліси і гори, місяць і зорі на небі, схід і захід сонця. І вона часто задумувалася, хто створив усю цю красу.

Якось вона запитала своїх виховательок: «Чия рука створила все це?» І почула відповідь: «Це все створили боги, яким поклоняється твій батько.» Проте мудру дівчину не задовольнило таке пояснення: «Як же це могли створити боги мого батька. Адже вони самі створені людськими руками. Чи можуть ці бездушні ідоли створити таку небесну і земну красу?!»

Одного разу, коли Варвара довго дивилася на небо і була охоплена великим бажанням дізнатися, хто ж творець усієї краси небесної, несподівано засяяло в її душі велике світло благодаті. І вона промовила до себе: «Мусить бути лише один Бог, який не створений людською рукою. Він Сам Своєю рукою все творить: землю прикрашає розмаїттям дерев і квітів, зрошує її джерелами вод, освітлює зверху весь світ промінням сонця, сяйвом місяця і мерехтінням зірок, все оживляє, все утримує і про всіх піклується.»

Незабаром її батько поїхав на довгий час у далеку дорогу і дозволив дочці виходити з вежі. Скориставшись цим, Варвара познайомилася зі своїми ровесницями-християнками. І вперше від них вона почула про Ісуса Христа. Саме в цей час до міста приїхав християнський священик, від якого вона дізналася про істинного Бога, який сотворив світ. Невдовзі Варвара охрестилася.

Батько, повернувшись з подорожі, незабаром дізнався про те, що його дочка стала християнкою. Він дуже розгнівався на неї і робив усе можливе, щоб вона відмовилася від Христа. Проте Варвара витримала найтяжчі муки і до кінця свого життя залишилася вірною єдиному істинному Богу – Творцю неба і землі, всього видимого і невидимого світу.

(За збіркою «Вибрані житія святих для дітей»)
Красою створеного світу люди захоплювалися багато віків. Вони підносили хвалу Господу за Його мудрість, милосердя і любов до всіх створінь. Як же було і людям не славити Бога, не дякувати Йому, не хвалити Його у піснеспівах!

Але справжній християнин повинен не лише милуватися природою, а й піклуватися про неї і берегти її. І любити цей світ так, як любить його Господь.


Християнський словничок

Великомученики – християни, які померли за віру Христову після особливо великих страждань.


Проблемні ситуації

А зараз давайте спробуємо розв’язати кілька проблемних ситуацій, які можуть трапитися з нами у повсякденному житті. Проаналізуйте їх і скажіть, як би ви повели себе в тій чи іншій ситуації.

- Ви разом з друзями пішли на прогулянку до лісу. Підійшовши до вашої улюбленої галявини, ви побачили, що вона була геть засмічена: скрізь лежали папірці, використаний одноразовий посуд, пластикові пляшки… А вам так хотілося добре повеселитися на галявині. Що ж робити? Як ви гадаєте?

- Ви йдете додому зі школи і бачите, як обабіч дороги висаджують саджанці дерев. Дорослим потрібна допомога: принести води, подати саджанці, підв’язати стовбурець. А дома на вас чекає цікава телепередача і смачний мамин обід. Як ви поступите?

- Навесні в парку зацвіли перші весняні квіти: блакитні проліски, бузковий ряст, сніжно-білі підсніжники, запашні фіалки. Так хочеться порадувати і маму, і бабусю, і вчительку невеличким букетиком дивовижних перших квітів. Та чи зрадіють вони такій увазі? Як поступити у такому випадку?
Підсумок заняття

Який чудовий цей Божий світ, що був створений саме для людини. І людина, як найдосконаліше творіння Боже, повинна його берегти, любити і турбуватися за нього. Бо Бог хоче, щоб і нам, і всьому живому було добре.



Люби, дитино, квітку і комаху,

Люби усе, що бачиш ти навкруг!

Бог дав любов, але не пута страху,

Він є Отець. Він є найкращий Друг.

Люби свій край, люби свою родину,

Свята земля – її також люби,

І свій народ, і кожную людину,

А любиш – отже, всім добро роби.

Не убивати, нищити, ламати –

У світ прийшли ми будувать, любить,

І берегти, й творіння шанувати –

Руками нашими сам Бог творить!


Заняття 2

Тема: Цінність людського життя. Адам та Єва

Мета: - ознайомити дітей з біблійною історією створення людей;

- допомогти дітям усвідомити, що людина – це найдосконаліше творіння Боже;

- виховувати ставлення до життя як найвищої цінності;

- розвивати в учнів почуття відповідальності за навколишній світ.


Хід заняття:

Діти заходять до класу й оточують учителя півколом. Заздалегідь діти приносять з собою різні квіти.


Вступна бесіда

В величезнім білім світі

Дуже різні живуть діти:

Спокійні, галасливі,

Розумні, пустотливі.

Є худенькі, є товстенькі,

Є великі, є маленькі.

Хтось біленький, хтось руденький,

Хтось у іграх не зграбненький.

Не потрібно насміхатись,

Над слабкішим глузувати.

Біль завдати дуже легко,

Швидко раниться серденько.

Треба сильно потрудитись,

Щоб, як рідних, всіх любити.

І тобі на білім світі

Так чудово буде жити.

(За посібником «Уроки християнської етики»)

Сьогодні на урок кожен з вас приніс красиву квіточку. Квіти відрізняються одна від одної за кольором, формою, запахом. А давайте ми зараз з вами складемо красивий букет. (Діти по черзі дають вчителю принесені квіти і говорять, де вони їх взяли. Вчитель описує кожну квітку, принесену учнями.) А щоб наш букет не розпався – перев’яжемо його міцно стрічечкою. Якщо стрічка розв’яжеться, то якась квітка може випасти з букета, або він зовсім розсиплеться.

Різні квіти – як різні люди, але всіх їх об’єднує віра в Бога. І Бог хоче, щоб з нас, християн, був гарний букет, який пахне Царством Божим. А стрічка, яка всіх об’єднує, – це і є Бог. Завдяки Ньому ніхто не випаде.

Боже, Отче, глянь на діти,

На дрібні оції квіти,

Світи сонцем і зірками

Над малими школярами.

Дай нам сили і охоти

До навчання, до роботи,

Щоб росли всі здоровенькі

Для утіхи батька й неньки.

Дух Святий хай з вами буде,

Щоб зросли з вас добрі люди.

Тож будемо пам’ятати, що Господь завжди турбується про нас, оберігає від зла і зігріває нас своєю любов’ю. Творець дав нам усе, що необхідно для нашого життя. Тож нам потрібно вірити в Бога і бути завжди з Ним.


Бесіда з елементами практичної роботи

(Діти розгортають робочі зошити і під час бесіди записують, що Господь створив у той чи інший день.)

Діти, давайте уявимо, що ми знаходимося в лісі. Скажіть, що ми можемо побачити навколо себе? (Діти перераховують.) А в яку пору доби ми можемо все це побачити? (Вранці, вдень, ввечері.) А вночі? Можна все це розгледіти? (Ні.) А чому? (Вночі немає світла.) А в який день Господь створив світло? (Перший.) Добре!

А тепер подивимося вгору. Над нами небо, пропливають хмаринки. А в який день Господь все це створив? (Другий.) Молодці!

Оглянемося довкола – і побачимо травичку, кущики, маленькі деревця і могутні розлогі дерева. Який це день творіння? (Третій.)

А без чого рослини не можуть існувати? Так, без тепла і світла, які нам дає сонечко. То якого ж дня були створені сонце, місяць і зірки? (Четвертого.)

Давайте на хвилинку прислухаємося до гомону лісу. Що ми почуємо? Спів птахів! То в який день вони були створені? (П’ятий.)

А якщо нам поталанить, то можемо в лісі зустріти ще й звіряток. Яких? (Діти називають.) А всі вони в який день були створені? (Шостий.)

Так світ Господь створив за шість днів. А найголовніше те, зверніть увагу, що Господь створив світ чудовим, прекрасним і з великою любов’ю. Але когось не вистачало в цьому Божому світі. Не було того, хто міг би доглядати за цим творінням. То кого ж вирішив створити Бог? (Людину.)

І сказав Господь: «Створимо людину за образом і подобою Нашою, щоб була вона господарем над рибою морською, над птахами небесними і над тваринами земними.» І створив Бог із земного пороху чоловіка, вдихнув у нього дихання життя, і став чоловік живим. Назвав Бог чоловіка Адамом і поселив його в райському саду, який посадив для нього.

Господь привів до Адама усіх тварин польових і птахів небесних, щоб віднині всі вони були друзями, і повелів кожному з них дати ім’я. Адам піклувався про всіх тварин, тому що Бог наказав йому бути їхнім господарем. А добрий господар завжди піклується про тих, кого йому доручили.

Проте серед усіх тварин не було Адамові помічника такого, як він сам. Бог дуже любив Адама, тому навів на нього глибокий сон, а коли той заснув – узяв одне з його ребер і створив жінку.

І благословив Бог чоловіка і жінку, щоб жили вони в раю і доглядали його.
Хвилинка святості

Ви дуже уважно слухали мою розповідь, тому зможете легко відповісти на запитання. Про кого повинен був піклуватися Адам? Кого доручив йому Бог? (Діти відповідають.) Так, Адам всіляко піклувався про тварин. І тварини відповідали йому взаємністю. А чи можете ви пригадати випадки з власного життя, коли тварини відповідали вам взаємністю за вашу турботу про них? (Діти наводять приклади.)

А зараз послухайте невелику розповідь із життя святого Герасима, який проявляв турботу навіть до таких тварин, які нам здаються грізними і небезпечними.

Преподобний Герасим і лев Йордан

Преподобний Герасим жив в монастирі в пустелі Йорданській. Одного разу коли преподобний молився в пустелі, почувся страшний рев, і святий побачив лева. Лев, кульгаючи, прямував до преподобного, а коли підійшов, простягнув лапу з гнійною раною. Святий Герасим побачив, що в лапу встромилася велика колючка. Лев подивився на старця очима, сповненими болю і страждання.

Що, друже, дуже боляче? – запитав преподобний. – Потерпи, зараз я тобі допоможу.



Він витягнув з лапи колючку, почистив рану і перев'язав шматочком тканини. Ласкаво погладивши звіра по кошлатій гриві, старець відпустив його. Та лев не пішов. З того часу він повсюди ходив за святим Герасимом, як учень за вчителем, і в усьому його слухався.

У монастир, де жив преподобний, воду привозили з ріки Йордан на віслюкові. Герасим доручив левові охороняти віслюка, коли той пасеться на березі. Лев старанно виконував цей послух. Але одного разу він заснув у тіні під пальмою. А в той час повз них проходив караван верблюдів. Господар каравану, побачивши одинокого віслюка, подумав, що той заблудився, і забрав його з собою. Коли лев повернувся в обитель без віслюка, Герасим сказав йому:

Ти з’їв віслюка? Якщо так, то доведеться тобі виконувати всю роботу за нього!



Лев винувато опустив голову. З того часу він почав старанно виконувати свій новий послух – возити в монастир воду.

Через деякий час той самий караван повертався назад. З високого берега лев побачив свого віслюка і радісно кинувся до нього. Взявши губами вуздечку – так він робив і раніше – лев привів його в монастир.

Герасим погладив лева і, усміхнувшись, сказав:

Я даремно сварив тебе. Ти – чесний звір, і я даю тобі ім'я Йордан.



Ще довго жив в монастирі лев Йордан. Коли преподобний Герасим зовсім постарів і помер, лев засумував, перестав їсти. Він ліг на могилу старця, загарчав так, що здригнулось повітря, і помер.

З тих давніх пір преподобного Герасима Йорданського на іконах часто зображають з левом.

(За журналом «Божа нивка»)

Чому лев, накульгуючи, прямував до святого Герасима?

Яка була вдячність лева за турботу святого?

Як проявилася відданість лева старцю?

Як святий Герасим виконав настанови Бога Адаму піклуватися про все живе на землі?
Християнський словничок

Монах (чернець) – людина, яка настільки полюбила Бога, що вирішила присвятити Йому все своє життя. Монахи не мають сім’ї, вони змінюють своє ім’я. Все їхнє життя проходить у пості та молитві.

Монастир – місце, де живуть монахи.

Преподобний – праведна людина, яка угодила Богові, перебуваючи в пості й молитві, проживаючи в пустелі чи монастирі.

Йордан – річка в Палестині, в якій хрестився Ісус Христос.
Практична робота

Діти, розгорніть робочу сторінку нашого зошита. Давайте скажемо, які імена дав Адам тваринкам, які зображені на сторінці. (Діти відповідають.) Якщо серед цих тварин є ваша улюблена, то запишіть її назву. А тепер розфарбуйте зображення тих тваринок, про яких ви можете піклуватися вдома. (Діти виконують роботу.)


Бесіда

Діти, давайте пригадаємо, що з того, що Господь дав людині, є для неї найціннішим і найдорожчим? (Життя.) Так, найцінніше, що є у людини – це її життя. Воно дається людині лише один раз: довге чи коротке; радісне чи сумне; солодке, як мед і гірке, як полин. Але прожити потрібно гідне життя, сповнене добрих вчинків і благородних справ, з любов’ю до Бога і ближніх своїх. Життя – це є дар Божий, і ми повинні берегти цей дар як святиню.


Літературна хвилинка

Діти, часто у своєму житті ми не цінуємо того, що нам дає Господь: недбайливо ставимося до своїх ближніх, не прислухаємося до їхніх порад. А цінувати починаємо лише тоді, коли щось втрачаємо. Давайте послухаємо оповідання про двох друзів: сліпу дівчинку і хлопчика, який в усьому допомагав їй, проте не зовсім дослухався до її порад.



Сліпа

Жила на світі дівчина, яка народилася сліпою. І мала вона єдиного друга, що жалів її та допомагав їй в усьому.

Дівчина була побожна, а її друг, навпаки, сумнівався та нарікав на долю.

Часто сліпа вмовляла свого друга заспокоїтися й покласти всю надію на Бога, але він не міг до кінця повірити й продовжував вагатися.

Жили вони довго в мирі та злагоді, поки сліпа померла, так і не побачивши сонця.

Почав тоді друг її тужити й горювати:

Яка несправедливість! – думав він. – Пішла навіки бідна сліпа у темну могилу, і не побачила жодного разу ні квіточки, ні пташечки, ані хмаринки...



Так побивався він, сумуючи, поки (саме на сороковий день після смерті) не з'явилася йому люба подруга уві сні.

Чому ти, – каже, – сумуєш і побиваєшся даремно? Чи не говорила я тобі, що треба вірити Богові й довіряти Йому, бо Він ніколи не чинить ніякої несправедливості?! Як тільки моя душа розлучилася з тілом, мені відкрилися очі, і я побачила неймовірно прекрасних світлих ангелів, які взяли мою душу на руки й понесли мене навколо всієї землі, і показали мені усі красоти цього світу. Ми бачили океани, моря, льодовики, гори й безодні, озера, річки, ліси, поля, водоспади, сади й парки і найкращі міста світу. І, думаю, мало хто бачив у своєму житті стільки, скільки мені показав Бог. Коли ж я надивилася на ті земні дива, ангели понесли мене на небо. Непростий був у нас шлях, але з великої милості Божої ми його здолали. І коли ми увійшли у відкриті ворота раю, я побачила такі красоти, яких на землі ніде немає, і нічого подібного немає. Але про це неможливо розказати; ти не зрозумієш мене, як я не розуміла тебе, коли ти пояснював мені, що таке хмаринка і які квіти й зорі.



Прокинувся друг, а в його душі – мир, невимовна радість і світло.

Сліпий я, сліпий, – вирвалося в нього з душі. – От хто був насправді сліпий: не вона, а я!



І він упав на коліна перед іконою і щиро каявся у своєму невірстві.

Боже, – благав він, – викорени з моєї душі усякі підозри, усякі сумніви, усякі лихі думки, бо це все – неправда. А єдина, найсправедливіша правда – тільки у Тебе, Отця світла і всякого добра!



І з того дня Господь дав йому непохитну віру, і він почав бачити очима серця.

За Г. Куземською

Чим відрізнялися між собою хлопчик і дівчинка?

Чому сумував хлопчик?

Як заспокоїла дівчинка свого друга?

Які зміни відбулися з хлопчиком? (Відповіді учнів.)

А що ми повинні робити, щоб і в нас на душі був мир, невимовна радість, світло? (Мати віру в Бога.)


Підсумок заняття

Лиш для любові варто жить

В цім незбагненнім, дивнім світі,

Любов’ю Господу служить,

Любов’ю всім серця зігріти.

Господь дав Людині найвищий дар – життя. Життя – це радість, добро, любов, яку посилає нам Господь. І наш головний обов’язок – це любити Бога, турбуватися про все довкола, допомагати тим, хто потребує нашої допомоги. Якщо посадив квітку – потрібно її поливати. Якщо завів кошенятко – потрібно його годувати. Адже Господь теж піклується про весь світ, а особливо про нас.




Заняття 3

Тема: Життя в раю. Життя у взаємній любові. Спокуса

Мета: - ознайомити учнів з біблійною історію гріхопадіння перших людей в раю;

- виховувати в учнів любов до всього творіння Божого;

- вчити дітей стійкості у вірі й сподівання на Божу допомогу.
Хід заняття:

Діти заходять до класу й оточують учителя півколом. Заздалегідь вчитель готує невеличкий горщик для кімнатних квітів, землю, воду, цибулинку тюльпана чи нарциса і флакон речовини для підживлення кімнатних рослин.


Вступна бесіда

Буває, часом сліпну від краси.



Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє, все зветься Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори…

Ліна Костенко
Діти, ми щодня милуємося красою навколишнього світу, який створив для нас Бог. Кожній рослинці і тваринці є у ньому місце, і кожну з них Господь ростить і оберігає. А давайте і ми спробуємо виростити рослинку. Ось візьмемо горщик і покладемо до нього цибулинку. Чи виросте наша рослинка? Звичайно ж ні. А що ми повинні зробити для того, щоб вона проросла? Ми повинні в горщик насипати трохи ґрунту. Та чи буде у сухій землі рости наша рослинка? Для неї потрібна вода. Тому ми і наллємо у горщик трохи води. Але ж і води не достатньо для того, щоб рослинка добре росла. Їй необхідна також і їжа, а саме, поживні речовини. Тому давайте ще й підживимо ґрунт. Та всі ми знаємо, що жодна жива істота чи рослина не можуть жити без світла і тепла. Тож давайте поставимо нашого горщика до віконця, де на нього буде вдосталь падати сонячного світла.

Діти, а навіщо ми з вами так старалися, готуючи цей горщик? Звичайно ж, для того, щоб посадити туди цибулинку і виростити з неї чудову квітку. Ми з вами зробили все необхідне, щоб рослинка проросла, виросла, зацвіла і дала добрі плоди.

От так і Господь підготував усі умови і створив людину, для того щоб вона жила у цьому світі, користувалася всіма благами і щедротами землі і приносила тільки добрі плоди: любов, щедрість, добро, милосердя, терпіння тощо.

Діти, а скажіть, будь ласка, що станеться з цією квіткою, якщо ми забудемо за неї, перестанемо доглядати, поливати, підживлювати? Вона загине.

А Бог ніколи не забуває за нас, завжди турбується, щодня проявляє свою турботу і любов до нас.
Бесіда

Тож давайте повернемося до райського саду і до перших людей, які жили в ньому.

Життя людей в раю було сповнене радощів і щастя. Совість їхня була спокійна, серце було чисте, розум – світлий. Не боялися вони ні хвороб, ні смерті, не мали потреби в одязі. Нічого їм не бракувало. Їжею для них були плоди райських дерев.
Гра «Райські плоди»

Діти, ми щойно говорили про те, що Адам і Єва споживали різні плоди з дерев, які росли в райському саду. Їх посадив там Господь, а люди доглядали за ними. Тож, давайте пограємося в гру і назбираємо для Адама і Єви райських плодів. Коли я буду називати такі плоди, ви підстрибнете і ніби зірвете їх з гілочки. Коли ж те, що я назву, не могло рости в саду, а було створене руками людини, то присядьте.

(Варіанти предметів: яблуко, цукерка, слива, персик, гранат, торт, мармелад, вишня, виноград, зефір, груша, абрикос, печиво, халва тощо.)
Бесіда (продовження)

Між тваринами не було ворожнечі: сильні не чіпали слабших, жили разом і споживали траву і рослини. Ніхто з них не боявся людей, і всі любили і слухалися їх.

Та найвище блаженство Адама і Єви було в молитві, тобто в бесіді з Богом. Бог являвся їм у раю видимим чином, як батько до дітей, і повідомляв їм усе необхідне.

Адам і Єва з любов'ю і радістю слухали Бога. І був у раю Божий лад.

Бог став навчати людей любові. Для цього Він і дав людям цю невеличку, здавалося б, нескладну заповідь – не їсти плодів з «дерева пізнання добра і зла». Виконуючи це веління Боже, вони могли так засвідчити свою любов до Нього.
Практична робота

Діти, розгорнемо наші робочі зошити. На аркуші ви бачите два однакових дерева. Давайте уявимо, як Адам і Єва дивилися очима добра і любові на Божий світ. Яким вони його могли бачити: ясне сонечко, блакитне небо, пухнасті білі хмаринки, барвисті квіти, стиглі плоди дерев. А навколо – солодкий спів пташок. Давайте візьмемо соковиті барви і розфарбуємо перший малюнок – райський сад. (Діти виконують роботу.)


Бесіда (продовження)

Все було добре. Але звідки взялося зло і неправда? Пригадаємо, що перш ніж створити видимий світ, Бог створив світ невидимий, тобто ангелів. Ангели – це розумні духи, вісники, посланці Божі. Їх багато, і всі вони вірно служать Богу. Але один із ангелів так запишався своєю могутністю і силою, що сам захотів стати Богом. І через свою гордість і злість перетворився в злого темного духа – диявола. Добрим ангелам довелося воювати з дияволом і його послідовниками. Їх вигнали з раю. А це сталося тому, що рай – це місце, де немає зла, де панує любов і злагода. З тих пір вони ніяк не можуть заспокоїтися і завжди намагаються зашкодити Богу.


Літературна хвилинка

Тож, повернемося знову до Адама і Єви і згадаємо, як щасливо вони жили в раю до тих пір, поки диявол не спокусив їх.



Перша спокуса

Диявол заздрив райському щастю перших людей і задумав позбавити їх райського життя. Задля цього він увійшов у змія і сховався у гіллі «дерева пізнання добра і зла». І коли Єва проходила повз нього, диявол почав нашіптувати їй, щоб вона скуштувала плодів від забороненого дерева. Він лукаво запитав у Єви: «Чи правда, що Бог не дозволив вам куштувати плоди з жодного дерева у раю».

«Ні, – відповіла змієві Єва, – плоди з усіх дерев ми можемо їсти, тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте і не доторкайтеся до них, щоб вам не вмерти».

Та диявол почав брехати, щоб спокусити Єву. Він сказав: «Ні, ви не помрете; але, знає Бог, що коли ви скуштуєте, то самі будете, мов боги, і будете знати добро і зло». Спокусливі диявольські слова змія подіяли на Єву. Вона подивилася на дерево і побачила, що воно приємне для очей, гарне для їжі і жадане, бо дає знання; і закортіло їй пізнати добро і зло. Вона зірвала плоди із забороненого дерева і стала їсти; потім дала своєму чоловікові, і він теж їв.

Люди піддалися спокусі диявола, порушили заповідь, або волю Божу, – згрішили, впали у гріх. Так сталося гріхопадіння людей.

(За посібником «Відкриваємо для себе Біблію»)
Християнський словничок

Гріх – порушення Закону Божого; поганий, непорядний вчинок; непослух Богу.

Спокуса – те, що вабить, притягує до себе (переважно негативного змісту).
Проблемна бесіда

А чи забороняють вам батьки робити деякі речі, і чи слухаєте ви їх?

Як ви вважаєте, чому батьки забороняють вам робити ці речі?

(Діти розповідають про те, які речі їм забороняють робити батьки і висловлюють свою думку стосовно того, чому необхідно прислухатися до цих заборон.)


Практична робота (продовження)

До спокуси диявола люди дивилися на світ очима добра і любові. Але світ змінився навколо них, постав зовсім в інших фарбах райський сад. Люди проявили непослух, порушили даний Богом закон; зло прийшло до них, і світ змінився в їхніх очах. Не було вже ані солодкого співу пташок, ані барвистих фарб, ані яскравих квітів. Все довкола стало похмурим і недоброзичливим.

Тож, давайте знову повернемося до наших робочих зошитів і розфарбуємо другий малюнок так, як світ постав перед очима людей після спокуси.

(Діти виконують завдання, розфарбовуючи малюнок темними кольорами.)


Хвилинка святості

У нашому житті нас оточує багато спокус. І гірко, коли наші недобрі слова і поступки перетворюються у нашу звичку. Щоб такого не сталося, потрібно боротися зі спокусами і перемагати їх у собі. От як зробили це два старці із розповіді «Давай посваримось».

(Учитель на вибір може презентувати цю розповідь дітям: а) у вигляді оповідання; б) у вигляді заздалегідь підготовленої п’єси-мініатюри.)

Давай посваримось

Ведучий: Всі ми знаємо, як тяжко позбутися поганих звичок, що нами володіють. Але буває і навпаки: добра звичка володіє людиною і зберігає її. В пустелі, в одній келії багато років жили два старці, і такої вони досягли висоти в незлостивості, що зовсім перестали сваритися. І прийшла одному з них думка...

1-й монах: От, брате, скільки років ми живемо з тобою разом і ні разу не посварились. А чув я, що всі люди сваряться між собою.

2-й монах: Так. Але потім, кажуть, миряться.

1-й монах: От і я думаю: чи не краще нам теж посваритися, а потім помиритися?

2-й монах: Не знаю, що і сказати.

1-й монах: А то, якщо ми будемо жити і далі без сварок, можемо впасти в гордість.

2-й монах: Так. Страшне діло! І ще нічого, коли загордиться добра людина, – Бог її виправить. А якщо такий грішник, як я, – тут повна погибель.

1-й монах: То давай на всякий випадок посваримося.

2-й монах: Давай, якщо потрібно. А як же ми будемо сваритися?

1-й монах: Ну, наприклад, бачиш каструлю? Я буду говорити: «Вона моя», а ти кажи: «Ні, вона моя», так ми і посваримось. Почали! (Бере в руки каструлю) Ця каструля моя!

2-й монах: Ні, вона моя.

1-й монах: (Тихо) Тягни до себе. (Голосно) Ні, моя.

2-й монах: (Ніяково тягне.) Моя.

1-й монах: Ця каструля моя.

2-й монах: Ну, якщо твоя, то й візьми її собі.

Ведучий: І не змогли вони посваритися, та й не потрібно було. Їхня добра звичка перемогла помилкову думку!

(За збіркою «Добре слово»)

Про кого йдеться мова в оповіданні? (Про двох старців-ченців.)

Що спало на думку одному з них? (Посваритися.)

Що, на думку іншого старця, повинно бути після сварки? (Примирення.)

Чи змогли посваритися ченці? Чому? (Ні. Тому що їхня доброта перемогла бажання посваритися.)
Підсумок заняття

Господь створив світ прекрасним і добрим. Але люди піддалися спокусі диявола і скоїли гріх. У світі з’явилося зло. Але кожен з нас має силу боротися проти зла. Необхідно лише слухатися Бога і виконувати його заповіді. Бо немає такої темної сили, яку б ми з Божої милості не могли здолати.


«Благословенна та людина, яка стійка до спокуси, адже, пройшовши всі випробування, вона одержить вінець життєвого щастя».

Григорій Сковорода


Заняття 4

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка