Методичні рекомендації до занять є посібником для вчителя при викладанні курсу «Біблійна історія та християнська етика»



Сторінка5/17
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
Тема: Узагальнення. Тематичне оцінювання

Мета: - повторити й узагальнити вивчений раніше матеріал ;

- виховувати почуття взаємодопомоги, взаєморозуміння і поваги один до одного;

- розвивати творчі здібності учнів, поєднуючи навчальну діяльність зі грою.
Хід заняття:

Рекомендується провести узагальнення у вигляді гри-подорожі.

Учитель готує, по можливості, призи і подарунки, плакат зі словами «Ласкаво просимо до міста Пізнання», вхідні квитки 4 кольорів. При вході учнів до приміщення, де буде проводитися заняття, він вручає їм квитки, контролюючи, щоб кількість виданих квитків різних кольорів була однаковою. Таким чином, учитель ділить клас на 4 команди.

По ходу заняття діти командами відвідують пункти міста й виконують запропоновані завдання. За кожне правильно виконане завдання діти будуть отримувати гроші міста Пізнання – «Пізнайчики». (Їх теж потрібно підготувати заздалегідь.) На кожному пункті повинен бути учень старшого класу, який проводитиме конкурс. Кожна команда отримає маршрутний лист з номерами пунктів, які їм треба відвідати у певній послідовності. Наприклад, команда 1 – пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8; команда 2 – 3, 4, 5, 6, 7, 1, 2, 8 тощо. Слід звернути увагу на те, що пункт 8 у всіх команд повинен бути останнім, оскільки він є завершальним.

Пункти:

1) вулиця Розумників і Розумниць;



2) провулок Ерудитів;

3) Біблійний бульвар;

4) проспект Фізкультури;

5) дорога Флори і Фауни;

6) площа Мистецтв;

7) Літературне шосе;

8) Благодатний район.
Вступна бесіда

Сьогодні у нас підсумкове заняття, на якому ми повинні пригадати все, що вже вивчили і чого навчилися. Але показувати свої знання і вміння ми будемо в командах, підтримуючи і допомагаючи один одному. Від вашої взаємодопомоги і взаєморозуміння буде залежати успіх вашої команди.

Кожна команда перед стартом отримає маршрутний лист, у якому у певній послідовності написані номери пунктів, які вам необхідно відвідати. Ваш обов’язок – дотримуватися саме такої послідовності відвідування пунктів.

Тож часу не гаймо –

У подорож по місту Пізнання вирушаймо!
Опис пунктів

1. Вулиця Розумників і Розумниць

Заздалегідь необхідно намалювати на аркушах цупкого паперу три будинки, прикріпити їх до стіни і зробити у кожному будинку кишеньку, куди вкласти завдання. Діти по черзі витягують завдання і виконують його. За правильну відповідь команда отримує «Пізнайчики».



Будинок №1

Завдання: Знайти зайве слово в рядку і пояснити свій вибір:

Слон, комп’ютер, ромашка, сонце, веселка


Будинок №2

Приготувати шість кружечків з малюнками днів творення світу.



Завдання: Розташувати кружечки у правильному порядку, згадуючи дні творення.
Будинок №3

Завдання: Скласти якомога більше невеликих слів зі слова

БЛАГОСЛОВЕННЯ

(БОГ, ГОЛОС, СОН, СЛОВО, БЛАГО, ЛОБ, ГОЛ, ЛЕВ, ЛАН, СЛОН, НОГА тощо)
2. Провулок Ерудитів

Завдання: Закреслити кожну третю літеру і прочитати речення зі Святого Письма, що утворилося.

БОЖОЧВІГЗОССПОРДНДІНФАДМОРБОГЧАХЯЛЮХДИКНИЦ, ІВЩІНЕБАОЧИЄТЬЯУСЮІЇЙЇКФРОЛКИП.



(Відповідь: Бо очі Господні на дорогах людини, і Він бачить усі її кроки.)
3. Біблійний бульвар

На цьому пункті проводиться біблійна вікторина. Команді вручаються карточки з літерами А, Б і В. Команді пропонується запитання і три варіанти відповіді. Діти, порадившись, піднімають карточку з буквою, яка, на їхню думку, відповідає правильній відповіді.

Зразки запитань до вікторини:

1. Як звали першу людину?

А. Соломон Б. Сергійко В. Адам

2. Яка тварина спокусила Єву спробувати заборонений плід?

А. Змій Б. Слон В. Ящірка

3. Як називався перший переносний храм?

А. Музей Б. Жертовник В. Скинія

4. Яку книгу називають Святим Письмом?

А. Буквар Б. Біблія В. Енциклопедія

5. Порушення Закону Божого; поганий, непорядний вчинок; непослух Богу.

А. Совість Б. Гріх В. Сон

6. Місце, куди Господь поселив перших людей.

А. Рай Б. Ліс В. Парк
4. Проспект Фізкультури

На цьому пункті можна провести 3-4 спортивні гри, які особливо подобаються дітям.


5. Дорога Флори і Фауни

Завдання 1: (Заздалегідь підготувати набір плодів: яблуко, груша, слива, виноград, персик, жолудь, буряк, каштан, шишка, горобина тощо.) Розкласти окремо по корзинках плоди, які в раю могли їсти Адам і Єва, і плоди, якими вони могли пригостити тваринок.

Завдання 2: У райському саду Адам давав назви усім тваринам. Назвати малюків цих тварин.

Свиня – (порося)

Собака – (цуценя)

Корова – (теля)

Вівця – (ягня)

Курка – (курча),

Кінь – (лоша)

Гуска – (гусеня)

Коза – (козеня)
6. Площа Мистецтв

Завдання 1: Створити колективний малюнок «Життя перших людей у раю». На виконання завдання дається 5 хвилин.

Завдання 2: Заспівати пісеньку про дружбу.
7. Літературне шосе

Завдання: Відгадати загадки.

1. Я є у кожної людини. До мене завжди звертаються у важкі хвилини життя. Якщо це звертання щире, тоді я допомагаю, бережу людину від лиха. (Ангел-охоронець)

2. Я допомагаю рости усьому земному. Я потрібен травам і квітам. Вони простягають до мене свої листочки і пелюсточки. Господь створив мене на четвертий день. (Сонце)

3. Моє ім’я перекладається як «життя». Щоб створити мене, Господь навіяв сон моєму чоловікові. Взяв у нього ребро і з нього створив мене. Ми жили щасливо, доки я не послухалась підступного змія. (Єва)

4. Я є прекрасним місцем, що Господь з любов’ю створив для людей. Гуляючи по мені, Адам давав назви рослинам і тваринам. (Райський сад)

5. Я – скриня, в якій зберігалися найсвятіші речі народу Божого, і насамперед, скрижалі із Заповідями Божими. (Ковчег заповіту)

6. Ви не наважитеся вдарити мною свого сусіда по парті, бо мене зберігають у найбільш шанованому місці в оселі. Колись по мені вчились читати. Я стала першою книгою, що була надрукована. Сам Бог через мене говорить до людей. (Біблія)
8. Благодатний район

Бажано заздалегідь приготувати призи і солодощі, а також створити імпровізований магазин, у якому діти зможуть купити ці солодощі за зароблені «Пізнайчики».

Особливу увагу слід звернути на те, щоб рівномірно були розподілені покупки. Щоб запобігти нерівномірності, бажано стимулювати команду, яка здобула менше «Пізнайчиків», додатковими балами, за які вручити дітям солодощі.
Підсумок заняття

Наша подорож сьогодні показала, що всі ви добре справились із завданнями, підтримували один одного, допомагали, проявили справжній командний дух.



Давайте в дружбі жити,

Щоб легко нам було,

І кожного любити,

І всім нести тепло.

Давайте жити в мирі

Немов одна сім’я,

Слова даруймо щирі

Всім людям ти і я.

Нехай нам сонце світить,

Любов хай гріє нас,

Нехай пісні у світі

Лунають повсякчас.

Настала осінь. Усе частіше йдуть холодні дощі. Та це не привід для смутку, ому що вдома можна знайти багато корисних занять. Наприклад, почитати цікаву книгу, намалювати яскраву картинку, пограти з друзями в настільну гру чи змайструвати щось потрібне.

Не будемо забувати й про наші заняття. Для цього в наших робочих зошитах є завдання для вас. Перш ніж його виконувати, прочитайте біблійний уривок про життя перших людей у раю. А потім знайдіть сім розбіжностей у малюнках і розфарбуйте їх.

А ще ви можете прочитати в читанці цікавий уривок з оповідання про двох дівчаток-ровесниць, які дивилися на навколишній світ різними очима.



(При підготовці заняття використана ідея гри-подорожі зі збірника «Живые уроки»)


Заняття 10

Тема: Любов і злагода – основа сім’ї

Мета: - показати учням, що основу сім’ї складає любов і злагода;

- вчити поважати членів родини;

- виховувати внутрішню потребу піклування про членів сім’ї;

- виховувати почуття відповідальності за власні вчинки;

- розвивати в дітей образне мислення й уяву.
Хід заняття:

Діти заходять до класу й оточують учителя півколом. Учитель приносить з собою в’язку гілочок з дерева. Вони міцно перев’язані мотузочкою. Учитель просить учнів по-черзі спробувати переламати всю в’язку. Діти силкуються зламати, однак це їм не вдається. Тоді вчитель розповідає їм невелику притчу.



Вступна бесіда

Послухайте, діти, притчу.

В одного старого чоловіка була велика родина. І коли настав час йому відійти до Господа, то призвав він своїх дітей і мовив до них останнє слово батьківського благословення. Він наказав принести йому віника й попросив кожного з синів переламати його. Проте, як не тужилися сини – жоден з них не зміг цього зробити. Тоді батько розв’язав мотузку, і тепер сини по одному прутику змогли переламати весь віник.

«Навчіться, діти мої, від цього віника», – мовив батько слово своє до синів. «Ви не змогли його зламати, коли всі прути трималися купи й були перев’язані мотузкою. Та достатньо було розв’язати віника, як ви легко змогли його знищити. Отак може бути і з вами. Якщо любов і злагода буде панувати між вами, якщо віра в Бога буде вас зв’язувати в єдине ціле, то жоден ворог не зможе вас здолати, і диявол не підступиться до вас. Та варто лише порушити цю єдність і любов, варто лише впустити у свою душу розбрат і ненависть, як ворог роду людського знищить вас поодинці».

Тож, давайте розв’яжемо мотузочку й спробуємо тепер переламати в’язку. (Діти ламають прутики.) То чи справдились слова батька?

Як мотузочок скріплював в’язочку, так і любов до Бога і ближніх, злагода й повага зміцнюють родину. І це дозволяє всім її членам відчувати захищеність і безпеку. Якщо члени сім’ї разом будуть переживати радощі й турботи життя, завжди підтримуватимуть один одного, то любов, мир і злагода запанують між ними назавжди. І Господнє благословення перебуватиме з такою родиною.



Любов веде до згоди,

Поваги і терпіння.

За них винагорода –

На небесах спасіння.

Потрібно все любити:

Людей і Божий світ,

І по собі лишити

Хороший, чесний слід.

Людмила Міщук
Бесіда

Діти, а хто мені скаже, що таке сім’я? (Відповіді дітей.)

Так, сім’я – це найрідніші на світі люди, які один одного шанують, люблять. А ось послухайте вірш і скажіть, із скількох членів складається ваша сім’я.

Що таке сім’я?

Розкажу вам, друзі, я,

Що таке моя сім’я.

Разом дружно проживаємо

І пісні про це співаємо.
Люба матінко моя, –

Як пишаюсь нею я.

В неї руки золотії,

Серцем кожного зігріє.
Тато сильний і завзятий,

Він – господар в нашій хаті.

Все майструє, все ладнає,

Бо до всього хист він має.
Дід й бабуся у пошані –

Вони праці ветерани.

Всіх онуків міцно люблять

І як пташенят голублять.
Є у мене ще й брати –

Кращих в світі не знайти.

Ось і вийшло: всіх сім «я».

Знайте, це і є сім’я.

Н. Чемерис
(Діти дають відповідь на запитання вчителя, із скількох чоловік складається їхня родина.)
Практична робота

Зараз, діти, розгорнемо наші робочі зошити і виконаємо цікаве завдання. Ось перед нами кросворд. Давайте спробуємо дати відповіді на запитання й розгадати слово, яке в ньому заховане. (Діти разом з учителем виконують роботу.)

А тепер, хто з вас прочитає заховане слово? (Діти читають слово «Родина».)

Родина – це наш дім, наш оберіг. Бережіть і шануйте своє сім’ю. Будьте завжди чемними і ввічливими з усіма членами родини, вивчайте історію свого роду, продовжуйте його традиції. І так прекрасно, коли в сім’ї панує мир і злагода, тепло і затишок!


Літературна сторінка

Певно, ви вже чули, що про дружню сім'ю кажуть: у ній панує злагода, тобто взаємна повага, гармонійні взаємини. Так, злагода – це дружні стосунки, погоджені дії, гармонія в усьому.

Давайте прочитаємо казку й скажемо, що ж найголовніше в сім’ї.

Злагода

Абхазька народна казка

Жив собі на світі старий дід. У нього було п’ятеро синів-соколів. Усі сини давно вже одружились, але жили спільно зі своїм батьком. Було в них у господарстві багато худоби. Люди милувалися щирою дружбою й злагодою, які панували між братами, їхніми дружинами та батьком.

Якось напередодні Нового року пішов густий сніг. До ранку намело високі кучугури. Рано-вранці старий батько пішов до хліва подивитися на свою худобу й помітив на снігу людські сліди. І надумав він дізнатися, куди ведуть ті сліди. Взяв дід у руки ціпок та й почапав по слідах. Сліди привели старого до невеличкої хатинки, що стояла на широкому подвір’ї.

Дід відчинив двері й побачив кількох чоловіків, які грілися біля вогнища. Чоловіки запросили діда до гурту, і він також присів біля вогню.

Це були не прості люди, а особливі. Що вони замислять собі, все завше збудеться. Ось один і каже дідові:

Ти, діду, багатий чоловік. Всього у тебе вдосталь. Отож, годі тобі розкошувати. Ми заберемо все твоє багатство. Залишимо щось одне – те, що ти сам вибереш.

Я мушу обдумати це, – сказав дідусь, – і порадитися з синами.

Невідомі чоловіки дозволили дідові піти додому й там обміркувати все, що йому сказано.

Довго думав-гадав дід, як прийшов додому. Сини довідались від батька, чого він журиться, і обурилися з намірів невідомих людей.

Нічого ми нікому не віддамо! Це наше майно! Ми самі його власними руками набували! – схвильовано вигукували всі.



У сім'ї зчинилася суперечка, найстарший син сказав:

Нехай забирають все, а нам залишать худобу.

Нехай забирають все, крім коней, – висловив свою думку середній син.

Про мене, нехай усе беруть, тільки будинок та подвір'я залишать, – промовив найменший син.



Довго сперечалися брати між собою, ображали один одного, але так ні до чого й не домовились. Невістки і дід у їхню суперечку не втручались.

Трохи згодом до свекра підійшла найстарша невістка і сказала йому:

Ідіть, тату, завтра до тих чоловіків і скажіть: хай забирають усе наше майно, всю худобу, двір, будинок – усе, що маємо, тільки хай залишать нашу дружбу, злагоду, які досі були в нашій сім’ї. Я бажаю, щоб наша сім'я знову жила в мирі, як і колись.



На другий день уранці пішов дід до тих невідомих чоловіків і висловив їм своє бажання.

Один чоловік голосно засміявся і мовив до діда:

Ти мудро надумав, діду. Ще б пак! Якщо твоя сім’я житиме в мирі й злагоді, то ми ніколи не зможемо відібрати у тебе твого багатства. А якщо вже ти так розумно вирішив, то ми нічого в тебе не візьмемо. Повертайся додому й живи собі на здоров’я.



Дідусь дуже зрадів тій мові й заквапився додому. Сини й невістки також дуже зраділи звістці, яку він приніс.

І знову всі зажили мирно й дружно.

Переклав Євген Іщенко

Розкажіть, як жила родина діда. Чому люди милувалися нею?

Чого захотіли невідомі чоловіки?

Як повелися брати? Що порадила найстарша невістка?

Поясніть мудрість такого рішення. (Відповіді учнів.)

Так що ж є основою сім’ї? (Любов і злагода між її членами.)

Сім’я, мов сонечко, зігріває дитину від народження і до кінця днів. Тож у родині повинні панувати злагода і повага до близьких. Менші повинні шанувати старших і бути вдячними батькам і Богу за дар життя. Це означає любити їх, слухатися, поважати, допомагати і піклуватися про них.
Гра «Побудуй свій дім»

Діти, давайте пограємося в гру, яка називається «Побудуй свій дім». Ми поділимося на команди-сім’ї. (Вчитель ділить дітей, наприклад, на чотири команди: кожен підходить до коробки і витягує з неї папірець, на якому написане одне з чотирьох прізвищ. Потім діти, по команді, піднімаються з місць і знаходять свою сім’ю. Перемагає та команда, яка першою зібралася і хором сказала своє прізвище.)

От ви тепер одна сім’я. Ви близькі один одному люди, які ділять радість, успіх, печаль і турботу. У сім’ї слід ставитися один до одного з розумінням і повагою. І атмосфера в сім’ї-команді буде залежати від кожного з вас.

Зараз кожна сім’я отримає кубики (пластикові склянки), і за сигналом учителя ви повинні збудувати будинок. Кожен член команди повинен взяти участь у будівництві, намагаючись не зруйнувати будівлю. А я буду оцінювати вашу активність, охайність, висоту будівлі, кількість використаних матеріалів і, найголовніше, злагодженість ваших дій, уміння дослухатися до думки товариша і взаємодопомогу.

(Діти виконують завдання, а вчитель їм допомагає порадою.)

Погляньте, які гарні будиночки збудували ваші сімейні команди.



Скільки нас живе в квартирі:

Тато, мама, брат і я.

Раз, два, три, чотири –

От і вся моя сім’я.

Ось увечері в квартирі

Знов зібралася сім’я.

Раз, два, три, чотири –

Тато, мама, брат і я.

(З посібника «Уроки етики в 1-4 класах»)

Наші будиночки вийшли такими гарними, тому що серед вас було взаєморозуміння і повага. Тож намагайтеся і в своїх родинах зберегти дух злагоди й любові. І тоді Господнє благословення перебуватиме на вашому домі.


Хвилинка святості

А зараз давайте послухаємо історію однієї благочестивої сім’ї, яка навіть у найтяжчі для неї години не втрачала віри в Господа.



Книга всім розповідає

Про новий і давній час.

Це вона допомагає

Відкривати світ для нас.

Про життя святих читаєм,

Тих, що за Христом пішли,

Добрий приклад собі маєм,

Як нам віру зберегли.

Людмила Міщук

Євстафій і його сім’я

У древньому Римі є невелика площа. Тут стоїть церква. Коли ви підходите ближче до церкви, то побачите головний вхід, який прикрашає голова оленя, а поміж його рогами піднімається хрест. Це церква святого Євстафія. Там почивають мощі святих мучеників Євстафія Плакиди, його дружини і двох їхніх синів.

Святий Євстафій був найкращим полководцем римського імператора Траяна. Його ім’я наводило страх на ворогів імперії. Хоробрий і непереможний в боях, він, водночас, був людиною доброго серця і разом із своєю дружиною часто допомагав бідним. Однак, вони не були християнами і поклонялися несправжнім богам – ідолам.

Якось Плакида (так його тоді називали) поїхав на полювання. Там він погнався за оленем, але не зміг його наздогнати, хоча і мав найпрудкішого коня. І раптом на високій скелі побачив Плакида того ж оленя. А посеред рогів сяяв хрест з розіп’ятим на ньому Господом Ісусом Христом. І почув Плакида голос Божий: «Я Ісус Христос, Спаситель світу. Я знаю про твої добрі справи і милостині. Я не хочу, щоб людина, яка творить правду, загинула. Я з’явився тобі, щоб наставити тебе на шлях спасіння. Охрестися в ім’я Отця і Сина , і Святого Духа.»

Повернувшись додому, Плакида розповів усе дружині. Згодом вони дізналися, де живе християнський священик й охрестилися всією сім’єю. Вони продовжували творити милостиню. Піст і молитва стали супутниками їхнього життя, радісного й спокійного в ту пору.

Та прийшли й скорботи: від страшної хвороби померли слуги, загинула худоба, злодії обікрали їхню оселю. Тож вони вирішили покинути батьківщину й переселитися до Єгипту. «Господу завгодно випробувати нас скорботами. Він знає наші сили і не пошле нам випробування, якого б ми не винесли», – сказав Євстафій. А дружина, яка була справжньою християнкою, відповіла на це так: «Раніше ми розділяли радість. Тепер поділимо і горе. Будемо терпіти і сподіватися на милість Божу. Він дуже милосердний і співчутливий.»

Проте випробування на цьому не завершилися. Під час подорожі у Євстафія розбійники відібрали дружину. Його двох синів схопили звірі. Невимовним було горе батька, який водночас позбувся і дружини, і дітей.

З того часу Євстафій жив сам, заробляючи собі на прожиток своїми руками і благаючи Господа прожити решту своїх днів у терпінні та вдячності.

Та Господь ніколи не залишав своїх вірних. Синів Плакиди від лютих звірів врятували пастухи. А розбійник, який відібрав дружину, невдовзі помер, не причинивши їй ніякого зла.

Пройшов час, і в Римі згадали про колишнього воєначальника Євстафія Плакиду. Адже тільки він міг захистити країну від ворогів, які напали. Знову повертається Євстафій до свого краю, щоб дати відсіч ворогам. І тут Господь влаштовує так, що він знаходить свою дружину і вже дорослих синів, які за Господнім промислом врятувалися від лютих звірів і поступили на службу зброєносцями у власного батька.

Тож у сім’ї Євстафія, після стількох років розлуки й випробувань, знову запанувала любов, радість і злагода.

Як Євстафій і його родина стали християнами?

Чим сім’я Євстафія догоджала Богу?

Які випробування випали на їхню долю?

Як Господь винагородив їх за терпіння і віру?
Підсумок заняття

Кожній людині потрібна родина – дружна, міцна, в якій панує взаємоповага і любов. Кожен хоче знати, що його люблять, про нього піклуються. Кожен хоче відчути підтримку членів родини у час небезпеки чи випробувань. Але любов і злагода в сім’ї залежить від кожного з нас. І під час гри ми побачили, як багато залежить від того, як ми дослухаємося один до одного, наскільки поважаємо думку товариша. Запам’ятаймо – де злагода і любов – там і Бог серед нас.



Де згода в сімействі, там мир і тишина,

Блаженні там люди, блаженна сторона.

Їх Бог благословляє, добро їм посилає

І з ними ввік живе, і щастя їм дає.
Де згоди немає, там мир не царить,

Там Бог не вітає, добро їм не дарить.

Руйнуються пожитки, добро їх, їхні дітки,

Все марно пропаде... все марно пропаде...
Пошли нам, Боже, згоду, і мира Твій покров,

Щоб жити в Твоїй волі, і щиру дай любов!

Пошли нам щастя й долю, щоб жити в Твоїй волі,

Ти нас благослови! Ти нас благослови!

І. Котляревський


Заняття 11

Тема: Обов’язки дітей у сім’ї. Брати і сестри

Мета: - систематизувати знання дітей про сімейні стосунки;

- виховувати бажання приносити радість членам сім’ї;

- виховувати почуття відповідальності за власні вчинки;

- розвивати вміння аналізувати свої вчинки та розв’язувати конфлікти християнськими методами.


Хід заняття:

Діти заходять до класу і оточують вчителя півколом. Учитель приносить на урок навушники.


Вступна бесіда

Діти, сьогодні я приніс (принесла) на заняття ось цей незвичайний предмет. Хто мені підкаже, як він називається? (Навушники.) А яке призначення у цього предмета? (Слухати музику.) Вірно. За допомогою навушників ми можемо слухати музику, іншу корисну інформацію. Вони потрібні для того, щоб сторонні звуки і шум не заважав людині зосередитися. Крім того, навушники можна використовувати, щоб не допустити порушення слуху людини, коли вона працює у великому шумі. От коли ви одягнете навушники, то відчуєте, як мало сторонніх звуків проникає до ваших вух. (Можна запропонувати дітям почергово одягнути навушники і розпитати про їхні відчуття. Також можна одному учневі одягнути навушники, а решту учнів неголосно попросити, наприклад, підійти до своєї парти, взяти ручку і знову стати на своє місце.)

От бачите як сталося. Той, хто в навушниках, не розчув прохання вчителя і не виконав завдання.

Але уявіть собі, що деякі люди – «глухі», хоча ніяких навушників на вухах не мають, і, при тому, вони цілком здорові. Чому ж вони не чують? Як же виявити, що вони не чують?

Ось, наприклад, мама чи тато щось кажуть, а діти роблять вигляд, що не чують. Приходять на службу Божу до церкви і нічого не пам’ятають. Не прислухаються до людей і не чують їхніх порад. І таких людей ходить по світу багато. Тож просімо Бога, щоб лікував нашу внутрішню глухоту. І нехай про це нагадують вам ось ці навушники.

І завдання для вас: відразу слухайте те, що від вас вимагається!


Хвилинка святості

А зараз давайте послухаємо коротке оповідання, в якому приховано глибокий зміст. Цю оповідь розказав людям Ісус Христос, повчаючи їх, як необхідно ставитися до своїх обов’язків.



Притча про двох синів

Одного разу розповів Ісус Христос таку притчу.

Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: «Піди-но, дитино, попрацюй сьогодні у винограднику!»

Син вислухав прохання батька і відразу ж відповів: «Так, батьку, я піду до виноградника, як ти мені й сказав». Проте пройшов час, а син так і не пішов виконати волю батька.

З таким же проханням звернувся батько й до другого сина. А той відповів йому: «Я не хочу». Та згодом розкаявся і пішов працювати у винограднику. То котрий же з двох синів виконав батькове прохання?

І відповіли Йому люди: «Останній». (Мф. 21:28-32)

З яким проханням звернувся батько до синів?

Як дослухався перший син до слів батька?

Як поставився другий син до батькового прохання?

Кого з синів можна назвати «глухим» і чому?

Тож слово батьків у родині завжди було законом для дітей. І їхнім обов’язком було не лише почути, а й виконати ту посильну роботу, яка була їм до снаги. Дівчатка навчалися від мам і бабусь прясти і вишивати, давати лад у хаті. Хлопчики навчалися чоловічого ремесла від батька або діда. Пам’ятайте, що в родині у кожного є свої обов’язки, які слід виконувати.


Християнський словничок

Притча – коротке оповідання, в якому приховано глибокий зміст. Через притчі Ісус Христос відкривав людям таємниці Царства Небесного.


Практична робота

Мама просить

Мама просить: – Мий посуду.

Ну а я кажу: – Не буду.

Бачиш, зайнята я трішки,

Шию шапочку для кішки.

Мама просить: – Мий підлогу.

Та мені тут не до того.

Бачиш, я розводжу фарби,



Намалюю ляльку Барбі.

А ще хочу погуляти,

Часу в мене не багато.

Мама просить мене: – Доню,

Вистав квіти на осоння,

Дай водички їм напитися.

Хочу мультики дивитись.



Знову я причину маю,

Мамі не допомагаю.

Може, так було б ще й досі,

Розлінилася б я зовсім,

Та Христос прийшов до мене,

У моє життя щоденне.

Розповів про Царство Боже –

В ньому жити може кожний,

Тільки слухатись потрібно

Того, хто годує хлібом,

Хто пітьму розвіяв світлом,

Став Спасителем для світу.

А тепер скажу вам щиро:

Маму слухаю завжди я,

Беручись до праці змалку,

Стала справжня християнка.

С. Рачинець

То що ж треба робити, щоб стати справжнім християнином? (Відповіді дітей.)

А зараз давайте розгорнемо наші робочі зошити. Кого ви бачите на малюнку? (Хлопчика й дівчинку.) Перше завдання вам: хлопчики розфарбовують малюнок хлопчика, а дівчатка – дівчинки.

А тепер – наступне завдання. На малюнку також зображені кульки, а на кульках написані наші обов’язки. Вам потрібно розфарбувати лише ті кульки, які обов’язки ви виконуєте.

Ви, напевно, помітили, що на одній кульці не написано нічого. Тому поміркуйте, які ще обов’язки ви виконуєте вдома, і запишіть їх у пусту кульку.

(Після виконання завдання діти називають обов’язки, які їм під силу виконати, підраховують їх і записують у кульку, що знаходиться внизу сторінки.)

Молодці, всі добре впоралися із завданням. Тож намагайтеся щодня бути справжніми господарями в своєму домі. Пам’ятайте, що в родині в кожного є свої обов’язки. Усі повинні допомагати один одному, турбуватися один про одного.

Братик

В мене братик малий народився,

Йому буде вже рік навесні.

Він вже трошки ходити навчився,

Вміє повзати, бігати – ні.

Вчу його я з тарілочки їсти,

Потім граюся з ним цілий день.

Колишу я його у колисці

І співаю тихенько пісень.

А коли час йому засинати,

То до Бога вже молиться він,

Бо вже вміє долоньки складати

Та казати зі мною «амінь!»

Олена Мікула
Літературна хвилинка

Але в наші домашні обов’язки входить не тільки робота по господарству. Надзвичайно важливо підтримувати один одного добрим словом, не ображати близьких, під час розмови добирати добрі слова, не забувати вибачатися за провини і вчасно визнавати свої помилки. Ось послухайте невелике оповідання про братика й сестричку, які піклувалися про те, щоб у їхній родині була любов і взаємовиручка.


Любов між дітьми

Один батько мав двох дітей, яких виховував добрими і чесними. Одного разу він захотів зробити їм приємність і віддячити за їх доброту і слухняність.

«Діти, – звернувся він до них, – нині відвезу вас на луг, щоб ви там набігались і награлись з іншими дітьми досхочу, лише піду переодягнусь».

Малий син був дуже жвавим хлопчиком, бігав весело по кімнаті, радів. З тієї радості чи неуважності штовхнув глечик, що стояв на столі. Сестричка була старша і завжди пильнувала свого меншого братика, проте цього разу не встерегла. Глечик упав на підлогу й розбився. Сестричка скочила зараз же і почала збирати черепки. Тут надійшов батько, побачивши це, розгнівався й почав кричати до доньки: «Що ж ти зробила?» «О милий батечку, – мовила перелякана дівчинка, – не гнівайтесь, не гнівайтесь». «Я не гніваюсь, – відповів батько, – але за те, що була неуважною, глечика не вберегла, залишишся вдома». «З охотою залишуся вдома, – відповіла добра дитина, – лиш би тато не гнівався».

Почувши це, не втерпів малий брат. Із заплаканими очима став перед батьком і признався: «То я розбив глечик, а не сестра. Тому повинен лишитися вдома я».

Батько, радіючи із взаємної любові й чесності своїх дітей, обняв обох і сказав: «Ви обоє любі для мене діти, ви обоє підете зі мною!»

Тому втіха для батька тепер була більша.

З народного переказу

За що батько хотів віддячити своїм дітям?

Який обов’язок мала дівчинка стосовно свого братика?

Чому розбився глечик?

Чому дівчинка взяла провину на себе?

Чому батько вирішив не карати дітей?

Хоч іноді батьки ставляться вимогливо до своїх дітей, за провини часом і карають. Але знайте, що вони вас дуже люблять і хочуть, щоб ви жили праведно, виконуючи заповіді Божі, щоб у ваших серцях була любов і взаємоповага.
Гра «Добрі слова на пам’ять»

Діти! А якими словами ми можемо попросити вибачення у своїх близьких? Зараз ми пограємо у гру. Ось скарбничка мудрості. Ви візьмете із неї записку і вирішите, чи можна такими словами просити у близьких пробачення і за що.

(Учитель заздалегідь на аркушах паперу записує вислови і, згорнувши їх у трубочки, вкладає до коробки. Потім пропонує учням по-черзі підійти до коробки , витягнути один згорток і прочитати його. Потім учень вирішує, чи можна такими словами просити пробачення і мотивує свою відповідь.

Варіанти фраз:

- вибачте, будь ласка;

- не тримайте на мене зла;

- доброго дня;

- прошу вибачити мені;

- перепрошую;

- велике спасибі;

- Христос воскрес;

- я був (була) не правий (-а);

- з днем народження;

- не ображайтеся;

- на добраніч тощо.)

Тож намагайтеся бути слухняними й вихованими, ввічливими і працьовитими, турбуйтеся про своїх рідних і не завдавайте їм прикрощів. Це ваш обов’язок перед Богом і родиною.


Літературна хвилинка

Народна мудрість говорить: «З родини іде життя людини». Тут людина робить свої перші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. Саме в сім’ї вона навчається любові та добра, у сім’ї вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам'ять народу. Оскільки сім’я об’єднує кілька поколінь, ми маємо змогу навчитися спілкуватися зі старшими й молодшими від нас, любити й поважати їх.

Ось послухайте оповідання про двох братів, яким батьки передали в спадщину не тільки навички до праці, але й бажання піклуватися один про одного.

Два брати

Жили собі неподалік один від одного два брати, обоє жонаті. Молодший мав четверо дітей, а у старшого дітей не було. Після смерті батька вони землю не ділили, а сіяли разом. Дозрів хліб, зібрали і поділили порівну між собою.

Настала ніч. Ліг старший брат, але не спиться йому – думає собі: «Недобре ми хліб поділили... Брат має сім'ю більшу, йому на діток хліба більше треба. Піду-но зараз відсиплю йому зі свого зерна так, щоб він не знав».

А молодший брат прокинувся вночі та й собі думає, чи правильно вони хліб поділили. І спало йому на думку: «Ми з жінкою обоє молоді, здорові, та й діти на поміч ростуть, є кому працювати, а брат один, слабший за мене: треба йому хліба від себе прибавити». Устав він вночі й переніс хліб в засіку брата. Вранці дивляться брати – в обох порівну зерна. Подивувалися вони, але нічого один одному не сказали. На другу ніч знову так само зробили, але в різний час, тому не зустрілися. Й знову зерна в обох залишалося порівну. Так вони декілька ночей хліб один одному носили, доки не зустрілися.

Тоді зрозуміли вони, чому в них завжди порівну хліба залишалося.

(З журналу «Божа нивка»)

То чому ж у братів завжди залишалося порівну хліба? (Вони піклувалися один про одного.)


Підсумок заняття

Не забуду

Не забуду мамину пораду,

Як з роками більшим підросту:

Говорити людям тільки правду

І молитись Господу Христу,

Берегти у серці рідне слово,

Що мене до Бога привело,

Жити з кожним в мирі і любові,

Хліб навпіл ділити і тепло.

Не забуду мамину пораду…

С. Рачинець

Так хочеться, щоб після сьогоднішнього заняття ви по-новому оцінили свої відносини з батьками, братиками і сестричками, дідусями й бабусями, щоб жили за законами Божими. Пам’ятайте, що а кожен свій вчинок ви будете відповідати пере батьками і Богом. Тож нехай ваші душі будуть чистими, серця відкритими, чуйними і справедливими.




Заняття 12

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка