Методичні рекомендації до занять є посібником для вчителя при викладанні курсу «Біблійна історія та християнська етика»



Сторінка6/17
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
Тема: Слово про батьків: наші небесні та земні покровителі й захисники

Мета: - показати дітям що батьками є як наші земні, так і небесні покровителі-захисники (наші святі);

- ознайомити з випадками із життя, що свідчать про допомогу наших небесних покровителів;

- виховувати любов і повагу до Божої Матері як матері усіх християн;

- виховувати повагу до батьків.


Хід заняття:

Діти заходять до класу й оточують вчителя півколом. Учитель приносить на заняття парасольку.



Вступна бесіда

Діти! Сьогодні я принесла на заняття всім відому річ. Як вона називається? (Парасолька.) Я сподіваюсь, усі ви знаєте, навіщо потрібна парасолька. Давайте по-черзі будемо брати її до рук, розкриємо і скажемо, коли і з якою метою ми її використовуємо. (Діти виконують прохання вчителя. Варіанти відповідей: захищає від дощу, снігу, вітру, спеки тощо.)

От бачите, у скількох ситуаціях нам допомагає звичайна парасолька. Вона має таку властивість захищати нас від негоди. А чи можете ви мені назвати ще предмети, які можуть стати нам у пригоді, захистивши нас від негараздів? (Відповіді дітей: наперсток при шитті, взуття від пошкодження ніг, шолом при їзді на велосипеді, рукавички від замерзання рук тощо.)

Ми говоримо про предмети, які захищають наше тіло. Але в житті кожної людини є захисники, які повсякчас турбуються за неї: захисники земні й небесні. Саме земні захисники турботливо одягають на вас рукавички, щоб не замерзли ваші рученята, саме вони розкривають над вами парасольку в час негоди, саме вони укутують вас теплим шарфиком, щоб ви не застудилися. І цих земних захисників, ваших батьків, дав вам Бог, щоб вони не лише теплими речами оберігали свою дитину, а й добрим, лагідним словом, мудрою порадою й молитвою.



Щасливий той, хто рідну матір має,

Хоч зморшки вкрили вже чоло,

На світ спокійно споглядає,

Не знає, що то в світі зло.

Вона все дбає, пам’ятає,

Готує тисячі утіх.

Вона, як ангел-хоронитель,

Змете з дороги зло і гріх.

У мами захист, оборона

У кожну мить: і вдень, і в ніч.

У горі поцілунок мами

Осушить сльози з твоїх віч.

Уляна Кравченко
Практична робота

Діти! Давайте розгорнемо наші зошити. Сьогодні в нас буде незвичайна робота. На протязі всього уроку ми будемо неодноразово звертатися до зошитів. Так як ми говорили про парасольку, як засіб, що захищає нас від багатьох негараздів, то й спробуємо за допомогою цього ж предмета побачити, хто ж є нашими земними й небесними захисниками й покровителями.

Давайте зафарбуємо перший сегмент (частинку) парасольки, а потім запишемо, хто є нашим найпершим охоронцем і захисником, якого дав нам Бог. (Батьки.) Так, діти, саме наші батьки є найпершими земними захисниками, які турбуються про нас і просять у Бога для нас благословення.
Християнський словничок

Благословення – це надання Божої сили для здійснення добра. Благословляють священики – усіх віруючих, батьки – дітей, старші – молодших. Перед будь-якою справою потрібно помолитися: Господи, благослови! А вже тоді братися до діла.


Літературна хвилинка

А тим часом послухайте цікаве оповідання про те, як мати турбувалася про благо своїх дітей, навіть стоячи перед воротами раю.



Вернулася від дверей раю

Стук-стук-стук!... – почув святий апостол Петро, що сидів за Небесними Воротами.



Але стукіт був такий тихенький, що дехто його і не почув би. Та апостол Петро почув. Недаремно ж він відмикає й замикає Небесні Ворота довгий час. Правда, й інші апостоли його інколи заміняють, проте він найдовше.

Тому знає він, як хто стукає. Прийде, наприклад, коваль до небесного порога, то так загримає в двері, ніби там десять возів приїхало. А прийде хтось несміливий, то годину стоїть перед тим, як відважитись, а потім так стукає, що ніби метелик крилом зачепив.

Пішов св. апостол Петро, відімкнув широчезні двері і виглянув.

За порогом стояла втомлена, збідована, ще молода жінка – така виснажена, що ледве на ногах стояла.

Дивиться на неї хвильку святий апостол Петро і мовчить. Дивиться також жінка, не знає, що казати.

Хто знає, з чого тут починати – думає вона, – нехай апостол Петро починає, йому не вперше говорити з такими, як я.

Ви звідки, молодице? – запитав через хвилинку святий апостол.

Я із Карпатської України, – відповідає жінка.

А з села?

Із Залужанки.

Із Залужанки? – і Петро почав приглядатися.

Ми тут про Вас вже знаємо, багато люду там від біди вмирає.



Похитала жінка головою:

Не може бути, – каже жінка, – бо мене і там на землі не багато людей знало. Жила, працювала, бідувала, нікуди далеко не ходила...

Еге, – говорить апостол Петро, – ми все знаємо. Адже ж Ви навіть хвору мачуху доглядали три роки, ніби рідну матір, а вона тепер тут у нас і все нам розповіла. Ми багато про Вас знаємо. І Вашу терпеливість, і Вашу побожність, і Вашу мовчазливість. Ви не любили нікого осуджувати – лихого слова Ви ні про кого не сказали. І тому я маю наказ впустити Вас до раю без усяких допитів.

О, дякую Вам, дуже дякую, – каже жінка. – Які Ви добрі! Я завжди Господа молила, щоб прийняв мене до Свого світлого раю.

Отже ходіть, – каже апостол Петро ще раз. – Тут будете такі щасливі, що там на землі ніхто таким щасливим не буває.

І апостол Петро відчинив широко ворота.

Вже жінка хотіла переступати небесний поріг, як зупинилася. Ніби щось пригадала. Святий апостол Петро не знав, чому вона не може відважитись увійти в середину.

Ходіть, ходіть! – почав її заохочувати.

Та я ... Я хотіла би Вас ще раз запитати...

А що таке?

Я хотіла би знати, чи прийдуть сюди і мої діти, Василько та Маланя. Вони без мене гам залишились сиротами. Подумав апостол Петро хвильку та:

Прийдуть, прийдуть, – каже, – коли заслужать собі Небесне Царство, однак, як тепер буде, хто знає...

А це чому? – запитала мати з поспіхом.

А тому, що нема їх там кому вчити так, як добра матуся може вчити. Попадуть між лихе товариство, всякого зла навчаться...

То вони можуть сюди не прийти? – допитується перелякана мама.

Можуть і не прийти, каже апостол Петро, – коли не знайдеться когось, хто дав би їм добру материнську науку і турботу.



Задумалась жінка:

Я знаю там кожного... Про них не буде кому турбуватися і вони пропадуть...



За хвильку відвела вона очі, глянула через двері до прекрасного раю і обличчя її засяяло. Однак турбота про дітей не дозволила їй переступити небесного порога.

Святий апостоле, – заговорила вона, – дозволь мені повернутися до моїх дітей. Я буду ними опікуватися, я буду їх всього доброго вчити. Я виховаю їх добрими людьми і приведу сюди.



Апостол здивувався.

Хочеш вертатися на землю? Адже ж там самі клопоти. А тут – зробиш один крок, і ти навіки щаслива. А там гірке життя...

Так, гірке, гірке, – каже жінка, – Але я і в раю не буду щаслива, коли буду знати, що там мої діти ходять грішними дорогами.

А може прийдеться там тобі від власних дітей терпіти...

Може! Та я на все готова. Зроблю, що зможу, а чого не зможу, то ласкавий Господь простить.

Похитав Петро головою. Зворушила його така щира турбота матері про дітей. А тоді каже:

Не моя в тім воля, я мушу запитати про тебе нашого Отця Небесного.



За хвильку повернувся і мовить:

Добре! Вертайся! Господу Богу сподобалася твоя материнська турбота про дітей і Він дозволяє тобі на землю повернутися. Господь сказав, що будеш там багато терпіти, але Він допоможе тобі привести твоїх дітей сюди. А коли терпіти буде несила, то завжди згадуй те, що ти тут чула і бачила. Ім’я твоє вже нині тут записуємо між іменами найкращих матерів.

Дякую вам, дуже дякую, – сказала жінка і змученими ногами пішла на землю, щоб там дбати про своїх дітей, щоб не зійшли на бездоріжжя.

Довго вслід за нею дивився святий апостол, дивуючись всьому тому, що чув і бачив. Аж коли вона була так далеко, що його старечі очі не могли її бачити, замкнув Небесні Ворота.

(З читанки для недільних шкіл «Струмочок»)

За кого найбільше хвилювалася мати? (За своїх дітей Василька й Маланю.)

Чому вона за них хвилювалася? (Бо вони залишаться самі на землі й нікому буде їх захистити, навчити й виховати добрими людьми.)

З яким проханням звернулася мати до апостола Петра? (Щоб він відпустив її до дітей.)

Хто вирішив долю матері? У кого запитав апостол Петро дозволу відпустити жінку? (Отець Небесний, Бог.)
Практична робота

Давайте, діти, зафарбуємо другий сегментик нашої парасольки і запишемо слово «Ангели».


Бесіда

Так, Бог дає кожному з нас небесного покровителя – ангела-охоронця: Бо Він ангелам своїм накаже, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх (Пс. 90:11). Звичайно, ангели не взувають нас у чобітки, щоб не промокли ноги, і не прикривають ковдрою, щоб нам було тепло. Але вони застерігають нас від негарних вчинків, від злих думок і неправди, допомагають знайти правильний вихід зі складного становища. Ангели-охоронці – наші найвірніші друзі. Вони мають велику силу від Бога й допомагають нам у найскрутніших обставинах. Лише потрібно уважно дослухатися до них. Чим частіше людина молиться до свого ангела, тим краще починає його чути й відчувати його благодатну допомогу.

Багато різних подій трапиться у вашому житті – печальних і радісних. Але в горі й щасті ви будете відчувати підтримку й захист ангела, коли будете в молитві звертатися до нього:

Ангеле Божий! Охоронцю мій святий,

На збереження мені від Бога з небес даний.

Щиро молюся до тебе:

Ти мене сьогодні збережи,

І від усякого зла захисти,

На добро настанови

І на путь спасіння душі моєї направ.
Християнський словничок

Благо – добро, яке веде до вічного щастя.

Благодатний – добрий, потрібний для спасіння й життя вічного.

Благодать – Божа милість, якою Господь обдаровує щирих і смиренних християн.


Літературна сторінка

Тож послухайте казочку про те, як важливо звертатися за допомогою до свого небесного покровителя – ангела-охоронця.



Казочка про хлопчика та Янгола

Бджілка бджілці казку каже, бджілка губи медом маже... Чує татко, чує ненька, чує дівчинка маленька про ліси і про гаї та про хлопчика малого, та про Янгола святого, про зірничку у росі... Й ви послухайте усі!

Лісом йшов малий хлопчина, й прикра трапилась причина: заблудився він. Стежка вилась, та урвалась... Вже не ліс, а чорний праліс на стонадцять гін... Десь далеко дзвін...

Хлопчик стрів мале Зайчатко:

Йди до мене, в мене – хатка, в ній привітно, в ній не пусто – є морквина, є капуста, коржик на меду!



Й каже хлопчик той маленький:

Там нема моєї неньки, отже, не піду! Із кринички він напився, чемно Зайчику вклонився й мимо Зайчикової хати пішов стежечку шукати, а її нема, й падає пітьма.



Переліз глибокий рів і Лисичку там зустрів:

Заблудився-заблукався, може, Вовка ти злякався... В мене є сосна висока, в мене є нора глибока, в ній і проживеш. Чом же ти не йдеш?

Не життя там – посиденьки. Мені ж хочеться до неньки, до бабусі і до татка... – так промовив він.

Й знову чує дзвін.

Хлопчик дзвону уклонився, тричі він перехрестився та з-за листя, з-за гілляччя раптом Янгола побачив. При берізці, при ліщині усміхався він хлопчині:

Коли хрестишся до неба, йти тобі зі мною треба, твій знайдеться дім.



Взяв за руку і повів через хащі, через рів...

Їм цвіли зірниці-квіти, нахилялись пружні віти до травиці, до землі...

Далечінь обох манила, й церква солодко дзвонила за переліском в селі.

І забув той хлопчик втому, бо без зайвих слів Янгол вів його додому, до матусі вів.

Андрій М’ястківський

Яка пригода сталася з хлопчиком?

Хто його запрошував до себе?

Чому хлопчик не залишився у Зайчика й Лисички?

Хто йому допоміг?

Чи звертаєтеся ви до свого ангела-охоронця? Коли і чому? (Відповіді дітей.)



Молитва до ангела-охоронця

Мій ангеле святий,

Небесний друже мій,

Веди мене до Бога,

Бо то моя дорога.

Щодня мене пильнуй,

Від злого все рятуй,

Я хочу свято жити

І Богові служити.

(З народного)
Практична робота

Продовжимо нашу роботу в зошитах. Розфарбуємо третій сегментик нашої парасольки і запишемо – Мати Божа.


Бесіда

Благослови нас, Божа Мати!

До тебе, Пресвята, з квітками

Ідем ми, діти, мов до мами,

Схиляємось до ніг твоїх,

До шати білої, мов сніг.

Благослови нас, Божа мати,

На славу Богові зростати,

На радість людям і батькам –

Допомагай, Пречиста, нам!

Не просим скарбів-самоцвітів,

Від них немає щастя в світі –

Та силу подаруй нам ти

У чеснотах, доброті зрости.

Знання і мудрість дай здобути,

Збороти всяке лихо люте.

І ласку нам святу подай

Розвеселити рідний край!

Р. Завадович

Божа Матінка! Це вона навчає нас жити за Божими законами. Це вона є заступницею і покровителькою нашого народу, усіх християн. Це до неї ми звертаємося у хвилини радості й печалі.


Хвилинка святості

Ось послухайте розповідь про те, як Матір Божа допомогла хворому хлопчикові.



Велике свято

Стояло побіч ліса невеличке село, всього сімдесят хат. І церковця була посеред села – невеличка, присвячена Діві Марії Почаївській.

Священиком тут був старенький отець Дмитро. Жили вони двоє: тільки він та жінка. Бувало, каже отець Дмитро:

Господь не залишив мене без дітей... От скільки дітей в селі, то треба мені про них дбати...



Та й справді дбав отець Дмитро про всіх дітей дуже щиро. Вони до нього сходяться, а він вчить їх читати (а школи там не було) і співати, і всякі історії розповідає та на добру дорогу наставляє.

Жив у тому селі селянин, Пилип Граб з жінкою, і було в нього четверо дітей: два сини і дві дочки.

Але нещастя було в тому домі, бо найстарший 12-літній хлопець Івась вже три роки на ноги не встає. Вдарив його кінь, і від того часу хлопець став калікою. Сидіти може, але ногами не ворушить. А хлопець гарний. Щойно навчився в священика гарно читати, як така нещасна пригода сталася.

На Великдень обдарував отець всіх дітей біля церкви, а до Івася приніс подарунок додому. Адже ж про нього ще треба більше дбати, ніж про здорових.

Подарунком для Івася була книжка. А в ній оповідання про святих та про інших добрих та розумних людей, а особливо про те, як ікона Почаївської Діви Марії допомагала тим, хто з щирою молитвою до Неї звертався.

Тішився Івась книжкою, тішився і тим, що сам священик відвідав його з дарунком у такий святий день. Дуже тішився. Читає Івась ту книжку і думає:

Коли Діва Марія іншим допомагала, то вона й мені допоможе. Тільки треба в щирій молитві до Неї звертатися і про свою біду їй розповідати.



І так він щиро молиться та сподівається, що Діва Марія йому допоможе.

Минула весна, прийшло літо, настали жнива, а Івась все надіється.

Надходило свято Почаївської Божої Матері. Івась чекав нетерпляче того свята. Але чому? Він до церкви не піде. Може тому, що з церкви зайдуть гості з другого села, рідня батькова та мамина, і він їх побачить. І тому він радий. Але найважливіше в нього було те, що цей день присвячений тій Почаївській Богородиці, яку він вважає своєю Небесною Покровителькою.

Днина була гарна. Всі домашні раненько зібралися до церкви, залишивши Івася самого. І сумно йому...

Прочитав він свою книжку, помолився і спати йому захотілося. Він заснув.

І сниться йому, що він лежить, як раптом відчиняються двері й до хати входить Пресвята Діва Марія Почаївська – така, як він бачив її на образі, і каже до нього:

Твої щирі молитви вислухані, і я принесла тобі здоров'я. Вставай!



Івась почав вставати, і вже він йде, щоб подякувати... як зразу ж прокинувся.

Але сон був такий незвичайний, що Івась не міг зрозуміти, чи це був сон, чи дійсність. Йому навіть тепер здавалося, що ось Мати Божа виходила з хати і двері за собою зачиняла. Не задумуючись, він зірвався і вибіг надвір, щоб ще раз побачити дорогу Гостю. Але там не було нікого.

Аж тепер він зрозумів, що він ходить і що ноги його здорові. Але може це лише сон? – запитав він себе. Та ні! Ні! І він здивований та радий, накинувши на себе якусь одежину, біжить до церкви. А тут ледве ступив на поріг як крикнув: "Мамо, я вже здоровий!" – і побіг до ікони Богородиці. Але не молився: він всі молитви позабував. Він лише стояв і плакав. І це була найбільша молитва, яку може людська душа висловити.

Цей день був великим святом для всіх. Ціла громада дивувалася тому, що сталося. Раділи родичі Івасеві, та найбільше радів сам Івась.

Були гості в усіх хатах села, та тільки й мови було, що про чудесну поміч Діви Марії. Це був день Великого Свята для всіх, і він лишився найсвятішим днем у подальшому Івасевому житті.

(З читанки для недільних шкіл «Струмочок»)

Яке нещастя спіткало хлопчика?

Яки подарунок отримав Івась від отця Дмитра на Великдень?

Від чого Івасю стало легше жити?

Хто допоміг йому зцілитися?

Як Івась виразив свою вдячність Матері Божій?

За що ми можемо подякувати нашій Небесній Заступниці? (Відповіді дітей.)

Покрова – козацька мати

Вона усе на світі може –

Поправить вчинки і слова,

У ризи вдягне образ Божий,

Догляне вольності права.

Ізцілить рани і образи,

Одягне в золото ліси,

Усе покриє, всіх розважить

І сповнить – що б не попросив.

Свята Покровонько, як мати,

Ти нам дитинство зігрівай,

І українську нашу хату,

І наш веселий рідний край!

Богдан Чепурко
Практична робота

Давайте, діти, розфарбуємо четвертий сегментик нашої парасольки, а потім запишемо слово «Святі».


Бесіда

Так, ми в же неодноразово на наших заняттях говорили про те, що нашими небесними покровителями є святі, угодники Божі, які, живучи на землі, догодили Богові своїм праведним життям. А тепер, перебуваючи на небі з Богом, вони моляться за нас. Давайте згадаємо, про яких святих ми говорили на попередніх заняттях. (Георгій Побідоносець, великомучениця Варвара, преподобний Герасим тощо.)

Наступного разу ми з вами будемо більш детально говорити про святих, покровителів, імена яких ми носимо. Тож, по-можливості, розпитайте у своїх рідних про святих, на честь яких вас назвали. Це буде вашим особливим домашнім завданням.
Практична робота

Та в нас залишився в парасольки ще один сегментик. Розфарбуємо його. А тепер запишемо нашого найголовнішого захисника й охоронця, Того, Хто дає нам батьків – захисників земних; Хто посилає нам небесних охоронців-ангелів, щоб застерігали нас від усього лихого й направляли на добрий путь; Хто довіряє нас покровительству Матінки Божої, яка огортає нас своєю материнською турботою; Хто доручає нас своїм святим угодникам, які допомагають нам подолати будь-які труднощі в житті. Це – Бог!


Підсумок заняття

Тож давайте поглянемо на нашу парасольку. Який захист ми маємо в цьому житті! Та нікого з них ми не мали б, якби Господу не угодно було дарувати нам їх. Бог завжди готовий нам дати усяке благо і турбується про нас більше, ніж найдобріший батько про дітей. І ми називаємо Бога нашим Отцем Небесним, Який посилає нам небесних і земних покровителів, що ми спокійно мандрували по стежинці життя.




Заняття 13

Тема: Іменини. Хрещені батьки

Мета: - ознайомити учнів з традиціями святкування іменин;

- дати дітям уявлення про поняття «хрещені батьки»;

- знайомити учнів з культурою дарування та прийому подарунків;

- виховувати в учнів пошану до святих, імена яких вони носять;

- виховувати в учнів любов до Бога і ближнього, прищеплюючи їм християнські чесноти.
Хід заняття:

Діти заходять до класу й оточують учителя півколом. Учитель заздалегідь готує різні за розміром і змістом книги, не показуючи їх дітям.


Вступна бесіда

Послухайте-но, діти, загадку і спробуйте відгадати, що нам допоможе на сьогоднішньому занятті.



Біла нивка невеличка,

Там розсипана пшеничка.

Очима її зберемо,

А думкою розімнемо.

Нумо нивку обробляти –

Будемо усе на світі знати. (Книжка)

(Учитель розкладає книги на столі й пропонує дітям підійти, роздивитися й погортати їх.)

А в чому ви бачите різницю? (Відповіді дітей.)

Так, діти. Є книги великі й маленькі, товсті й тоненькі, з ілюстраціями та без них. А ще вони відрізняються за змістом: є книги художні й наукові, є підручники й словники. Але всі вони мають одне найголовніше призначення: дати людині знання.

Так само як є різні книги, так і християни бувають різні: одні – маленькі, інші – дорослі; одні – українці, інші – англійці; одні – чоловіки, інші – жінки. Ще й кольором шкіри чи волосся можуть відрізнятися. Та, не дивлячись на ці відмінності, усі християни мають одне призначення: жити так, щоб своєю вірою і добрими справами прославити Бога.

Давайте тепер пошукаємо відмінності між учнями нашого класу. (Діти називають відмінності: зріст, стать, вага, місце проживання, імена тощо.)

Так, у кожного із нас, насамперед, є ім’я, яким ми і відрізняємося один від одного. Тож давайте помандруємо сьогодні до країни імен.

А чи знаєте ви, чому вас саме так назвали. Може на честь свого дідуся чи прадідуся, бабусі чи прабабусі. А можливо таке саме ім’я носив хоробрий воїн, славний поет, мудрий і справедливий князь. Але, насамперед за своє ім’я дякуй своєму святому. Саме твій святий, який молився, творив милість людям і своїм життям і смертю прославив Бога, дав життя твоєму імені.

Коли ви отримали своє ім’я, то святий, на честь якого вас назвали, стає вашим небесним покровителем, допомагає й підтримує того, хто звертається до нього з молитвою. Кожен з вас може дізнатися про свого святого, які він мав гарні якості, які подвиги вчинив. Святий щедро ділиться зі своїми друзями – всіма, хто носить його ім’я, молиться до нього і хоче бути на нього схожим, – тими дарами, що має сам. Тож було б добре, діти, щоб ви брали приклад зі свого святого.
Літературна хвилинка

Ми звикли, за традицією, всією родиною святкувати день народження. Це той день, коли ви з’явилися на світ. Проте протягом року є й інші дні, коли ми святкуємо іменини. Це – день пам’яті того святого, чиє ім’я ми носимо. Цікаво те, що іменини ми можемо святкувати не один раз на рік: скільки разів Церква вшановує пам'ять цього святого.

Тож послухайте, як святкувала свої іменини дівчинка Ліза.
Іменини

Ліза з мамою, татком і тітонькою Ганною жили на дачі. Стояла тепла погода. Часто йшли короткі дощі, і, коли виглядало сонце, особливо сильно відчувалися пахощі свіжої зелені й польових квітів.

Наближався день іменин Лізи. Що їй подарують у цьому році? Увечері мама покликала Лізу:

Ти тепер велика дівчинка, – сказала вона. – Ти повинна знати, що означає день іменин. Адже це день твого святого – небесного покровителя, день, коли церква прославляє святу Єлизавету, ім'я якої ти носиш. У цей день твоя свята буде особливо молитися за тебе перед престолом самого Господа Бога, і ти повинна дуже старатися не засмутити її поганими вчинками й недобрими почуттями. Завтра в церкві перед Причастям згадай про все погане, що ти зробила, постарайся набратися рішучості ніколи більше так не робити і попроси свого ангела допомогти тобі в цьому. А ти знаєш, що означає слово «ангел»? Воно означає – вісник. Так називають ангелів тому, що вони прилітають до людей з дорученнями від Бога.



Перед сном у своєму ліжечку Ліза довго дивилась на зорю, що заглядала в її віконце. Коли Ліза примружувала очі, то між нею і цією зірочкою простягався тоненький-тонесенький зелений промінець. «От, напевне, по такому промінці й сходять ангели на землю,» – думала Ліза.

Вона прокинулась раніше, ніж завжди. Штори золотились від сонця і надувались, як вітрило, у тому місці, де була відчинена кватирка. Мама ще спала, а поруч з Лізиним ліжечком стояло щось таке, при вигляді чого її серце так і затремтіло від радості! Це був столик з подарунками, застелений зверху чистою білою скатертиною. Вимальовувались якісь кути, якісь тверді й м'які незрозумілі предмети. Ліза схопилася, розбудивши цим маму, і вони разом стали розглядати подарунки. Там був крендель від тітоньки Ганни, велика лялька від татка, чайний посуд на підносику від мами, лото від Феді, Лізиного двоюрідного брата, і кілька книжечок із малюнками. Ліза пригорнула до себе ляльку й танцювала навколо столика.

Потім Ліза в білій сукенці і з білими бантами в кісках була в церкві. Церква стояла на горі за білою огорожею, а бані в неї були блакитні із золотими зорями. Вікна були відчинені, і через бокове верхнє вікно на іконостас лився потік сонячних променів. Раптом у вікно влетіла пташка і стала літати перед вівтарем. Спочатку Ліза слідкувала за променями й пташкою, але згадала, що в церкві не можна думати про стороннє, і стала слухати спів.

Коли вона причащалась, то дуже хвилювалася й намагалася затамувати подих, щоб хоч на хвилиночку не мати ніяких грішних думок. «Якщо я зможу ні про що не думати хоч пів хвилинки, то я буду в цей час безгрішна, як сама свята Єлизавета!» – казала собі Ліза, але зробити це їй ніяк не вдавалось. Від того, що вона причащалась, од сонячного світла і вогників свічок, од співів і синіх хмарок ладану Ліза почувала себе так святково, так урочисто й радісно, що вона стала від душі молитися до свого ангела.

«Напевне, він зараз тут, – міркувала Ліза. – Якщо дуже швидко обернутися, може, я його побачу.» Тому й усі люди в церкві стали такими милими й так ласкаво на неї дивляться. Лізі хотілось усім їм зробити щось приємне, подарувати що-небудь. Вона попросила вибачення, коли штовхнула якусь товсту тітоньку, і старанно дала дорогу старенькому з палицею. Усіх-усіх вона жаліла й любила в цю хвилину...

Коли вийшли з церкви, довелось перечекати короткий сильний дощ. Він ішов при сонці і коли скінчився, усе навколо – хмари, дерева, птахи – раділо і співало, як Лізина душа.

Весь цей день був прекрасним. Були гості, був солодкий пиріг, потім гралися в саду. Лізі було дуже весело. Але лягаючи спати і згадуючи свої іменини, Ліза відчула, що все-таки найкраще було в церкві, коли вона любила всіх людей, і коли їй здалося, що вона ледь-ледь не побачила свого ангела.

(За збіркою «Ангел-Охоронитель»)

Ім’я якої святої носила дівчинка? (Єлизавета)

Як порадила мама провести іменини? (молитися, не засмучувати святу поганими вчинками, відвідати храм)

Кого найбільше хотіла дівчинка побачити в храмі? (ангела)

Де, на думку дівчинки, їй було найкраще в цей день? (у храмі)

Які подарунки отримала Ліза до своїх іменин? (Відповіді дітей.)


Бесіда

А чи любите ви отримувати подарунки? А самі дарувати? (Відповіді дітей.)

Адже це не дуже легка справа, як може здатися на перший погляд. Уявіть собі, що ваш знайомий приніс от такі подарунки: хлопчикові – набір серветок для вишивання, дівчинці – автомат, а бабусі – водяний пістолет; або, знаючи, що у вас живе кіт, – ще одного кота. Як би ви або ваші рідні сприйняли подібні подарунки? (Відповіді дітей.)

Насамперед, намагайтеся не забувати такі найпростіші правила:

1. Задоволення від подарунка має отримати, насамперед, той, кому дарують, а не навпаки.

2. Подарунок має бути простим і недорогим, він може бути зроблений чи вирощений своїми руками.

3. Дарують тільки те, що і самому подобається.

4. Ніколи не дарують те, що ви самі одержали в дарунок.

5. Треба дарувати з добрими почуттями, самому отримуючи радість від того, що ти несеш радість іншому.

(Правила можна роздрукувати на аркушах паперу й роздати дітям.)

Тож пам’ятайте, діти, що треба не лише вміти дарувати подарунки іншим людям, висловлюючи найкращі почуття до них, але й навчитися бути вдячним людині, яка зробила для тебе сюрприз, тобто зробила для тебе щось приємне.
Гра «Побажання імениннику»

Діти стають в коло й, передаючи м’ячика (чи квітку), говорять побажання імениннику.

Слова щирого вітання дорожчі за частування.
Практична робота

А хто з вас пригадає, хто привітав маленьку Лізу з іменинами? І як вони це зробили? (Відповіді дітей.)

А чи вітають вас з іменинами? Розкажіть, будь ласка хто вас вітає і як. (Відповіді дітей.)

Як приємно почути в цей день добрі слова привітань і побажань від рідних людей: мами і тата, сестрички і братика, бабусі й дідуся, тітоньки і дядечка, а також від хрещених батьків. А хто з вас знає, чому їх називають батьками хрещеними? (Відповіді дітей.)

Зазвичай православні християни дотримуються таких традицій. Після народження дитини, на восьмий день необхідно дати дитині ім’я. Ім’я вибирають усією родиною і просять поради у священика. Згодом, через деякий час дитину охрещують. Для цього дитину приносять до храму, де священик молиться за неї і тричі занурює дитя у купель з водою, промовляючи особливі слова молитви, хрестячи в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Хрещення для християнина – це друге народження. Це народження для життя з Богом. І тому для дитини потрібні хрещені батьки, які будуть молитися за дитину, виховувати, навчати Закону Божого, допомагати в усьому. Хрещені батьки приймають дитину з рук священика, обіцяючи перед Богом піклуватися про її духовне життя.

Давайте розгорнемо наші робочі зошити. Як ви гадаєте, де відбувається подія, що зображена на малюнку? (У церкві.) А що це за подія в житті дитини? (Хрещення.) А як називають тих людей, які беруть участь у хрещенні? (Хрещені батьки.) А чи знаєте ви своїх хрещених батьків? Розкажіть про ваші взаємини з ними. (Відповіді дітей.)

Тож давайте уявимо, що це дитя, яке священик тримає в руках – це саме ви. А поряд – ваші хрещені батьки. На серці у вас радість, спокій, тому що вас приймають надійні руки хрещених батьків.

Тож давайте розфарбуємо цей малюнок під мелодію пісні «День Ангела».



День Ангела

Сл. В. Соломіної Музика С. Петросяна


У кожного із нас є незабутній день,

Коли на білий світ ми народились.

І, прийнявши у дар одне з святих імен, –

Під захистом Господнім опинились.

І ось він знов прийшов з промінням золотим,

Вітає нас, радіє і сміється.

За звичаєм земним, прекрасним та святим, –

Днем Ангела цей світлий день зоветься.
Приспів: День Ангела, День Ангела –

це життєдайний день.

День Ангела, День Ангела,

день радості й пісень.

З Днем Ангела, з Днем Ангела

вітаємо ми вас,

Бажаєм, щоб Ангелик ваш

був з вами повсякчас.
Ангелику ти мій, завжди при мені стій –

Увечері, удень, вночі й раненько,

Допоможи мені у здійсненні всіх мрій

І посели любов в моє серденько.

Допоможи мені в житті себе знайти,

Не впасти духом, вічним дорожити.

Всі труднощі здолать, і чесність зберегти,

Достойно все життя своє прожити.
Приспів.
Продовжує наш рід Марії чистота,

Володимир – володар та хреститель.

Надія і Любов, і Ольга пресвята,

І Юрій захисник та визволитель.

Так з іменем своїм ми по життю ідем,

Нам Віра на шляху допомагає.

І кожен рік в цей день ми підсумок ведем:

У чому зміст життя наш полягає.
Приспів.


Підсумок

Любі діти! Сьогодні ми дізналися, яким важливим для людини є його святе ім’я. Адже це не просто слово. У кожного імені – своя історія. Кожне християнське ім’я ушановане людиною, яка виконала свій обов’язок перед Богом. Тож кожен з вас повинен, насамперед, поцікавитися життям того святого, ім’я якого ви носите. І не просто поцікавитися, а взяти собі за приклад у житті.

А в цьому вам допоможуть ваші батьки, наставники і, найперше, ваші хрещені батьки, які дані нам Богом, щоб молитися за вас, піклуватися про ваше духовне здоров’я і наставляти вас творити добро в ім’я Боже.


Заняття 14

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка