Методичні рекомендації Донецьк  2004 ббк 74. 568 Я (11)722 с 36



Сторінка3/8
Дата конвертації26.03.2016
Розмір1.57 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
Таблиця 4

Схема узагальнення інформації про науково-методичну роботу у ПТНЗ


Об'єкт аналізу

Виділені:

Причини:

Рекомендації

успіхи

недоліки

успіхів

недоліків

Зміст науково-методичної роботи

Цілі, зміст та форми науково-методичної роботи, зорієнтовані на реалізацію проблеми

Система самоосвіти педпрацівників носить формальний характер

Активна співпраця з науковцями

У плануванні методичної роботи відсутня система заходів самоосвіти

Передбачити у структурі плану роботи методичної комісії аналітичний компонент, на основі якого спланувати самоосвіту педагога у системі всіх форм науково-методичної роботи



3.2. Організація та планування методичної роботи в навчальному закладі
Загальну організацію методичної роботи в професійному навчальному закладі здійснює директор. Безпосереднім організатором методичної роботи є методист або заступник директора, в обов’язки якого входить організація даної роботи з педагогічними працівниками.

Конкретну методичну роботу з різними категоріями педагогічних працівників відповідно до специфіки їх діяльності проводять заступники директора, старший майстер у межах своїх функцій.

В організації методичної роботи та її плануванні враховуються актуальні завдання розвитку системи ПТО, програмні цілі навчальних закладів, педагогічні проблеми, над якими працює педагогічний колектив, індивідуальні плани діяльності педагогів.

Планування методичної роботи   це система заходів, що забезпечує її безперервність, впорядкованість, визначеність, відповідність потребам навчально-виробничого і виховного процесів та особистим запитам педагогічних працівників.

Реалізації програмних цілей ПТНЗ та методичної роботи сприяє робота над єдиною науково-методичною проблемою.

Методична робота на рік планується на підставі аналізу діяльності педагогічного колективу у вигляді самостійного розділу річного плану роботи професійного навчального закладу.

План методичної роботи розробляється методистом за участю заступників директора, старшого майстра, обговорюється на педагогічній раді, затверджується директором закладу.

Виконання плану методичної роботи узагальнюється у звіті, який методист подає керівнику ПТНЗ.

З метою забезпечення належних умов для організації та проведення методичної роботи в професійному навчальному закладі створюється методичний кабінет, який є центром методичної роботи ПТНЗ, де зосереджуються інформаційні, навчально-методичні, нормативні матеріали, матеріали кращого досвіду педагогічних працівників, зразки плануючої та звітної документації, наочних матеріалів тощо.



Основними функціями методичного кабінету є:

  • створення умов для підготовки педагогічних працівників до навчальних занять та позаурочних заходів;

  • проведення індивідуальних та колективних форм методичної роботи з педагогічними працівниками;

  • надання допомоги педагогічним працівникам і керівникам професійного навчального закладу у роботі з самоосвіти, індивідуальній методичній роботі, експериментально-дослідницької діяльності;

  • узагальнення, пропагандування та поширення передового педагогічного досвіду;

  • інформаційне забезпечення педагогічних працівників з проблем професійної освіти, психології, накопичення і систематизація методичної інформації.

Робота методичного кабінету ведеться під керівництвом методиста і знаходить відображення в розділі "Методична робота і підвищення кваліфікації" плану роботи ПТНЗ на рік.

Діяльність методичного кабінету передбачає:

  • організацію заходів щодо підвищення педагогічної майстерності педагогічних працівників (семінарів, шкіл передового досвіду, лекцій, курсів педагогічного і технічного мінімуму, індивідуальних і колективних консультацій тощо);

  • організацію педагогічних читань, проведення науково-практичних конференцій тощо;

  • організацію постійно і тимчасово діючих виставок з метою поширення ППД, пропонування результатів науково-дослідницької діяльності педагогів, новинок науково-методичної літератури, досягнень педагогіки, психології, НТП галузі;

  • ознайомлення педагогічних працівників з необхідною періодичною, навчальною, методичною літературою для підготовки до занять, позаурочних заходів, виступів, доповідей.

Оснащення і оформлення методичного кабінету повинно створювати необхідні умови для ефективної підготовки викладачів і майстрів виробничого навчання до занять і позаурочних заходів, індивідуальної методичної роботи і самоосвіти, а також для проведення масових методичних заходів.

Участь у методичній роботі навчального закладу є професійним обов’язком для всіх педагогічних працівників.

Результативність методичної роботи враховується при проведенні атестації педагогів і є підставою для матеріального та морального заохочення.



Керівник навчального закладу, його заступники вивчають та аналізують стан методичної роботи, її результативність, створюють умови для підвищення фахового рівня педагогічних працівників, забезпечують участь всіх педагогів у методичній діяльності закладу.

Схема вивчення стану методичної роботи в професійному

навчальному закладі

  1. Планування методичної роботи:

  • наявність планів роботи методичних рад;

  • наявність плану методичної роботи навчального закладу;

  • наявність планів роботи методичних комісій;

  • наявність планів індивідуальної методичної роботи педагогічних працівників;

  • аналіз змісту планів;

  • наявність графіку проведення відкритих уроків.

  1. Облік методичної роботи:

  • наявність протоколів засідання методичних рад;

  • аналіз змісту протоколів засідань методичних рад і комісій;

  • звітність та форма звітності педагогічних працівників з виконання індивідуальних планів роботи;

  • контроль з боку адміністрації, наявність графіка контролю;

  • наявність методичних матеріалів (методичних розробок, розробок сценаріїв відкритих уроків, доповідей тощо).

  1. Стан методичної роботи:

  • використання методів діагностики та анкетування для визначення загальної науково-методичної теми;

  • система роботи педколективу над загальною науково-методичною темою;

  • використання методів діагностики та анкетування для визначення напрямків індивідуальної методичної допомоги педпрацівникам;

  • форми і методи, які використовуються у методичній роботі навчального закладу;

  • організація методичної допомоги молодим педагогам (заходи, їх планування, графіки проведення);

  • форми та методи підвищення кваліфікації педпрацівників;

  • порядок атестації педпрацівників, план роботи атестаційної комісії;

  • активність педагогів у методичній діяльності;

  • якість підготовки методичних матеріалів;

  • рівень методичної підготовки педагога до занять;

  • методи та форми проведення занять, наявність реалізації інноваційних технологій;

  • система розповсюдження ППД, система обміну досвідом (вивчення окремих методик, організація виставок, конференцій, шкіл досвіду тощо);

  • проведення відкритих уроків;

  • якість аналізу відкритих уроків;

  • участь у методичній роботі керівників навчального закладу.

  1. Результативність методичної роботи:

  • якість знань, умінь і навичок учнів;

  • наявність змістовних методичних матеріалів у методичному кабінеті;

  • наявність комплексного методичного забезпечення предметів та професій;

  • якість і аналіз організації і проведення занять.




  1. Робота методичних комісій:

  • кількість та склад методичних комісій, доцільність їх напрямків;

  • аналіз змісту планів роботи та їх виконання;

  • протоколи засідань методичних комісій;

  • система роботи кожної методичної комісії та об’єднання;

  • проведення предметних тижнів, конкурсів "кращий за професією", тематичних та предметних олімпіад, наявність графіків проведення;

  • взаємовідвідування уроків.




  1. Робота методичного кабінету:

  • збір та систематизація методичного матеріалу;

  • наявність навчально-програмної документації;

  • наявність педагогічної та методичної літератури;

  • наявність матеріалів з обміну передовим досвідом;

  • наявність інструктивного матеріалу з планування, обліку навчальної роботи, організації уроків з теоретичного і виробничого навчання (розробки, форми, інструкції тощо);

  • наявність додаткової літератури з педагогіки, методики, психології;

  • картки обліку передового педагогічного досвіду;

  • зразки планів уроків;

  • наявність матеріалів з обліку методичної роботи (розробки, доповіді, плани, протоколи тощо).


3.3. Традиційні та інноваційні форми і методи методичної діяльності в

професійному навчальному закладі
За формами методична робота в навчальних закладах розподіляється на традиційні та інноваційні.

До традиційних форм слід відносити:



  • колективну (масову, групову), яка реалізується через проведення семінарів, практикумів, науково-практичних конференцій, шкіл передового досвіду, педагогічних читань тощо;

  • індивідуальну, яка реалізується через самоосвіту, наставництво, стажування, проведення консультацій тощо.

Колективні форми методичної роботи використовуються з метою вироблення єдиного підходу до вирішення певних проблем, обговорення актуальних питань, вивчення і поширення передового педагогічного досвіду, науково-технічної та педагогічної інформації.

Індивідуальні форми методичної роботи використовуються для задовільнення особистих потреб педагогічних працівників з конкретних професійних запитань; їх вибір залежить від рівня освіти, професійної компетентності, специфіки діяльності, індивідуальних можливостей та інших характеристик педагогічних працівників.

Індивідуальна форма методичної роботи керівників, методистів навчальних закладів включає:

  • системне вивчення та аналіз роботи педагогічних працівників;

  • надання допомоги педпрацівникам у виборі форм та методів навчання і виховання учнів, вдосконалення методики проведення навчальних занять та позаурочних заходів;

  • персональне проведення відкритих уроків, інших занять, індивідуальних і групових консультацій, надання допомоги педагогам у розробці навчально-програмної документації, методичних рекомендацій, дидактичних матеріалів та інших педагогічних засобів навчання;

  • виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду педагогічних працівників;

  • надання допомоги у самоосвіті, підготовці доповідей та виступів на педагогічних радах, конференціях, педагогічних читаннях, проведенні експериментально-дослідницьких робіт, запровадженні в навчально-виробничий та виховний процес результатів наукових досліджень, інноваційних освітніх технологій.

При організації методичної роботи в професійних навчальних закладах замало користуватися тільки традиційними формами. Демократизація методичної роботи за рахунок інтенсивного системного використання нетрадиційних форм суттєво змінює позицію і настрій педагога щодо методичної діяльності. Вони стають співдослідниками і однодумцями, досвідченими сподвижниками і пропагандистами педагогічних новацій.

До нетрадиційних (інноваційних) форм методичної діяльності належать:



  • "пульсуючі", здавна відомі в педагогіці, які реалізуються через створення кафедр, дослідно-експериментальних майданчиків, авторських шкіл, мікро-та ініціативних груп;

  • сучасні форми з впровадження нових ідей: мозковий штурм, мозковий ринг, методичний фестиваль, аукціон педагогічних ідей, педагогічний КВВ тощо;

  • практично-спрямовані, що посилюють практичну спрямованість діяльності методичного кабінету або комісії: косультації-практикуми, школи педагога-початковця, методичні сесії, розв’язання педагогічних проблемних ситуацій;

  • проблемно-діяльнісні ігри як форма методичної роботи з педагогічними кадрами.

Для використання нетрадиційних форм методичної роботи необхідна спеціальна психолого-педагогічна підготовка педпрацівників незалежно від рівня їх професійної компетентності.

Використання нетрадиційних форм і методів в методичній діяльності навчального закладу сприяє стимулюванню, активізації творчої діяльності, морально-психологічній мобільності, розвитку ініціативи, підвищенню професійної майстерності педагогічних працівників.

В теорії ділових ігор, розробленій вітчизняними та іноземними педагогами і науковцями, незважаючи на варіативність підходів до визначення різних видів ігор та їх класифікації, проблемно-діяльнісна гра займає достойне місце серед інноваційних форм методичної роботи.

Ігра   це система кокретних дій за спеціально з модульованою ситуацією.

Проблемно-діяльнісна гра   це процес пошуку консенсусу в процесі осмислення кожним її учасником сутності внутрішніх проблем навчального закладу та колективного визначення (розробки) шляхів вирішення протиріч, які стимулюють навчально-виробничий та виховний процеси. Вона дозволяє кожному ігроку замислитися над самою проблемою і особистою роллю в її виникненні та вирішенні, сформулювати свої думки про причини виникнення протиріч та можливих шляхах їх усунення в педагогічній діяльності. Алгоритм проведення проблемно-діяльнісної гри наведений у додатку 1.

В методичній діяльності з педагогічними працівниками для їх професійного розвитку можна використовувати наступні ігри:



  • "Лідер"   для відпрацювання вмінь та навичок працювати в колективі, для виявлення інтелектуальних, організаторських та творчих здібностей;

  • "Інструкція"   для відпрацювання вмінь чітко і точно пояснити завдання та організувати систему комунікації;

  • "Переписка"   для навчання організації інформаційних надходжень;

  • "Антиперепустка"   для відпрацювання навичок комунікації, організації колективної взаємодії та навчання самооцінення та самоаналізу;

  • "Інформаційний пошук"   для ознайомлення з джерелами інформації та оволодіння умінням працювати з ними.

Мета проблемно-діяльнисних ігор   відпрацювання різних варіантів практичного вирішення педагогічних проблем та вибір із них оптимального варіанту з урахуванням можливостей колективу і тих оновлених умов, які визначають необхідність подолання протиріч педагогічної практики навчального закладу.

Проблемно-діяльнісна ігра як форма методичної роботи з педагогічними кадрами навчає їх аналізу і самоаналізу, прогнозуванню особистої діяльності та результатів її самовдосконалення, прийомам спілкування в колективі однодумців та розвитку між ними співпраці по завершенню гри.

Форми методичної діяльності слід застосовувати з використанням наступних методів педагогічних досліджень:


Метод спостереження застосовується при виявленні традиційних та інноваційних особливостей навчально-виробничого і виховного процесів і, перш за все, для вивчення об’єкта в різних ситуаціях його педагогічної діяльності. Основними етапами спостереження є:

  • визначення питань, що розкривають зміст педагогічної діяльності та одержання відповідей на ці питання;

  • аналіз одержаних відповідей та формулювання основної проблеми (задачі), пов’язаної з діяльністю педагога;

  • встановлення фактів, що підтверджують або заперечують результативність навчально-виховної діяльності педагога;

  • формулювання основних висновків щодо діяльності педагога та видача методичних рекомендацій за результатами його діяльності.

Метод порівняння здійснюється за такою схемою:

  • порівняльний аналіз діяльності окремого педагога з досягненнями інших педагогічних працівників;

  • встановлення ознак подібності та відмінності з діяльністю творчо працюючих педагогів;

  • виявлення впливу встановлених подібностей і відмінностей на позитивну педагогічну діяльність визначеного педагога;

  • аналіз одержаних результатів порівняння, формулювання висновків і рекомендацій.

Метод анкетування (інтерв’ювання) доцільно проводити з метою оцінки і самооцінки творчого потенціалу педагогічного працівника.
3.4. Методика вивчення, узагальнення та впровадження передового

педагогічного досвіду в ПТНЗ
На всіх етапах розвитку освіти питанню передового досвіду приділяється велика увага. Відділи освіти, методичні служби спільно з керівниками освітніх закладів зобов’язані відшукувати, готувати, ґрунтовно вивчати передовий педагогічний досвід, виявляти нове, раціональне в роботі окремих педагогів і вихователів і сприяти впровадженню результатів у педагогічну практику.

Пошук передового досвіду може мати цілеспрямований і випадковий характер. Цілеспрямований пошук здійснюється за наперед визначеним планом методичними службами навчального закладу; випадковий   пов’язаний із спостереженням за роботою педагогів під час відвідування та аналізу уроків, позакласних заходів, вивченням навчальної документації та комплексного методичного забезпечення предметів (професій), проведенням атестації педагогів тощо.

Синтезуючи практику педагогічних працівників та методичних служб з питань вивчення ППД, можна виділити в цьому процесі три основних етапи. Перший етап процесу передбачає остаточне визначення об’єкту вивчення досвіду, науково-теоретичну і методичну підготовку з проблеми. Як правило, основна робота з вивчення ППД охоплює тривалий час. Важливим моментом цього етапу є фіксація спостережуваних явищ, які відображаються в щоденнику спостережень.

Мета другого етапу   вивчити систему діяльності педагога-новатора. При цьому необхідно виходити з того, що в кожного педагога в процесі творчого ставлення до своєї діяльності складається своєрідна система роботи, яка знаходить відображення в структурі всього навчально-виховного процесу у співвідношенні окремих форм, методів і прийомів. Взаємозв’язок між цими складовими діяльності педагога, їх поєднання з відповідними конкретними умовами і індивідуальними особливостями педагога і дають позитивний ефект.

На третьому етапі процес вивчення досвіду носить корегуючий, уточнюючий характер: спостереження проводяться вибірково, тільки з відповідною метою для фіксації раціонального у педагогічній діяльності визначеного педагога-новатора. На цьому етапі розширюється уява про педагогічну майстерність новатора, деталізуються окремі питання досвіду.

У процесі вивчення ППД застосовують такі основні форми:


  • індивідуальна;

  • створення проблемних мікрогруп;

  • створення творчих груп;

  • створення педагогічних лабораторій або шкіл педагогічної майстерності;

  • проведення семінарів-практикумів тощо.

Методами вивчення ППД є:

  • вивчення системи роботи педагога, спостереження за його діяльністю;

  • бесіди з автором досвіду з метою виявлення таких елементів у його педагогічній діяльності, які складно визначити тільки через відвідування уроків, позакласних заходів, факультативних занять;

  • вивчення навчальної документації (учнівських робіт, журналів теоретичного і виробничого навчання, поурочних планів, методичних розробок тощо);

  • анкетування колег носія ППД, його учнів, їх батьків.

Найпоширенішим на практиці методом вивчення передового педагогічного досвіду є відвідування та аналіз навчальних занять. Взаємовідвідування та аналіз уроків   найбільш ефективні прояви методу спостереження. Постійна увага до якості та ефективності уроків як основної ланки навчально-виробничого і виховного процесів є одним із методів підвищення якості навчального процесу, удосконалення керівництва педагогічним колективом і отримання достовірних даних про результативну діяльність педагога.

Відповідно до рівня творчої самостійності та психолого-педагогічної особливості педагога розрізняють новаторський та раціоналізаторський педагогічний досвід.



Новаторський педагогічний досвід   це педагогічна діяльність, яка пропонує нові, прогресивні ідеї у вирішенні окремих і загальних педагогічних проблем, проявляється в оригінальних системах роботи, нових формах, методах, прийомах, невідомих педагогічній науці чи суттєво модифікованих в сучасних умовах.

Раціоналізаторський педагогічний досвід   підвищення якості навчання і виховання внаслідок педагогічної діяльності, організованої найбільш доцільно і раціонально на основі існуючих форм, методів і прийомів роботи педагога.

Приступаючи до вивчення, узагальнення та поширення ППД, керівники, методисти та педагогічні працівники навчальних закладів повинні знати:



  • основні напрями розвитку професійної освіти в Україні;

  • основні принципи професійного навчання;

  • зміст, завдання, принципи, форми, методи і структуру науково-методичної роботи системи ПТО;

  • сутність, принципи та значення вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду;

  • види досвідів та їх характерні ознаки;

  • критерії оцінювання передового досвіду;

  • етапи, форми і методи вивчення, узагальнення та поширення ППД.

Після етапу вивчення ППД розпочинається наступний етап   його узагальнення.

Мета узагальнення ППД   визначити засоби, прийоми, методи, за допомогою яких досягнуто позитивного результату; вивчити умови забезпечення впровадження ППД в педагогічну практику.

Після підготовки узагальненого досвіду, його літературної і аналітичної обробки, необхідно зібрати всі матеріали, які відображають педагогічний досвід.



Матеріалами педагогічного досвіду є:

  • розроблений автором досвіду цикл уроків (в межах однієї теми програми);

  • відеозапис уроків (бажано);

  • методичні розробки автора досвіду, матеріали його доповідей на педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях, методоб’єднаннях, педрадах тощо;

  • плануюча документація педагога (урочна і позаурочна);

  • творчі роботи автора ППД, авторські розробки, друковані статті та праці;

  • публікації про діяльність автора ППД у науковій та педагогічній пресі;

  • учнівські роботи (реферати, твори, індивідуальні творчі роботи тощо);

  • прилади, макети, моделі, стенди, таблиці (або їх фотографії), виготовлені педагогом або учнями під його керівництвом.

Для всебічного показу досвіду необхідно дотримуватися такої системи узагальнення матеріалу:

  • тема досвіду, обґрунтування його актуальності;

  • коротка характеристика змісту досвіду, проблем, які розв’язуються з його допомогою;

  • переваги досвіду перед існуючою педагогічною практикою;

  • сучасні теоретичні ідеї, які є науковою основою досвіду, реалізація їх за допомогою основних дидактичних принципів навчання;

  • провідна ідея досвіду, що визначає його сутність, варіативність форм його застосування;

  • технологія досвіду, форми, методи, прийоми роботи, алгоритм дій;

  • динаміка, кількісні і якісні зміни результативності навчально-виробничого і виховного процесів;

  • рекомендації щодо використання досвіду в практичній діяльності педагога.

Після узагальнення, перед поширенням і впровадженням у практику передовий педагогічний досвід має пройти етап об’єктивного оцінювання. Серед найпоширеніших можна назвати такі методи оцінювання ППД:

  • метод експертного оцінювання, який полягає у широкому обговоренні і оцінюванні досвіду експертами носіями в складі педагогів, методистів, психологів, вчених-практиків та ін.;

  • метод експерименту, який полягає у перевірці всього досвіду або його елементів загальноприйнятими в сучасній педагогіці правилами. Висновки про результативність досвіду та можливість його використання у масовій педагогічній практиці необхідно робити, порівнюючи результативність навчально-виробничого і виховного процесів в навчальних групах, де проводився і не проводився експеримент.

Після отримання позитивної оцінки передовий педагогічний досвід затверджується на засіданні методичної комісії навчального закладу, керівником закладу видається наказ про його впровадження в практичну діяльність педагогічного колективу, автор отримує посвідчення (диплом) відповідного змісту.

У кожному освітньому закладі повинна бути чітко систематизована, узагальнена картотека ППД, сформована за наступною схемою (табл.5):



Таблиця 5

С
Повна назва установи, працівник якої має передовий досвід
Карта обліку об'єкта передового педагогічного досвіду

Тема (проблема) досвіду_________________________________________________

Прізвище, ім'я, по батькові носія досвіду___________________________________

Рік народження______________Освіта_____________Фах____________________

Посада________________________Педагогічний стаж_______________________

Наслідки останньої атестації____________________________________________

Зміст досвіду (провідна ідея, мета, новизна, практичність, значущість, рівень актуальності тощо)____________________________________________________

______________________________________________________________________

Хто, коли вивчав досвід__________________________________________________

У якій формі узагальнено досвід (опис, альбом, буклет, відеофільм, плакат, стенд тощо)_________________________________________________________________

______________________________________________________________________

Ким схвалений досвід (постанова педради, методичної ради навчального закладу, ОНМЦ, колегії управління освіти, вченої ради ІПК)__________________________

______________________________________________________________________

Де зберігається матеріал про досвід_______________________________________

Заходи із запровадження досвіду (організована школа передового досвіду, творча група, дано методичні рекомендації, створено відеофільм, проведено семінар, здійснюється наставництво тощо)______________________________________

______________________________________________________________________

Висновки (рівень готовності до розповсюдження, можливі форми подальшого запровадження, можливий рівень використання тощо)
хема обліку передового педагогічного досвіду

Загальна технологія впровадження ППД в педагогічну практику може бути стисло висловлена в такій послідовності:



  • ознайомлення педагогів навчального закладу з передовим досвідом, роз’яснення його переваг порівняно з традиційною методикою навчання або виховання;

  • створення сприятливих умов для творчості педагогів, демонстрація нових прийомів на практиці;

  • тренування педагогів аж до оволодіння ними необхідними уміннями і навичками опанування ППД;

  • організація внутрішнього контролю за застосуванням безперечно раціональних засобів діяльності;

  • моральне і матеріальне заохочення автора передового педагогічного досвіду.

Як свідчить педагогічна практика, впровадження ППД   найбільш недосконала ланка методичної роботи. Часто керівники навчальних закладів, методисти навчально-методичних центрів, організовуючи роботу з упровадження ППД, відносно переконливо розповідають, кому і що треба зробити, рідше   цілеспрямовано демонструють, що саме зробити, зовсім рідко   навчають педагогів, як це зробити. Таким чином, впровадження ППД обривається на вирішальному етапі практичного навчання педагогів технології впровадження нових форм і методів роботи.


Отже, технологія впровадження ППД складається з двох основних етапів:

  • перший етап   визначення, обґрунтування і популяризація проблеми, над впровадженням якої працює педагогічний колектив, своєчасне одержання педагогами необхідної інформації про сучасні досягнення науки і передового досвіду; підведення педагогів до висновку про неминучість відмови від застарілого в практиці та необхідність впровадження сучасних передових освітніх ідей;

  • другий етап   створення "творчої лабораторії" за добровільною участю в ній кращих педагогів з метою конструювання, створення, впровадження ППД; розробка плану роботи методичної ради з вивчення, узагальнення та впровадження досвіду.

Процеси моделювання, розробки та реалізації передового педагогічного досвіду можна відобразити за наступною схемою (табл. 6).



Таблиця 6


Схема моделювання розробки та практичної реалізації ППД
Критерії оцінювання передового педагогічного досвіду наведені в таблиці 7.

Таблиця 7

Критерії оцінки передового педагогічного досвіду


І. Ознаки передового педагогічного досвіду

Критерії

Показники критеріїв

1

2

Новизна

Творчий підхід авторів ППД до вирішення психолого-педагогічних завдань навчання і виховання; оригінальність, раціоналізація окремих елементів навчально-виховного процесу; новаторство.


Продовження табл.7

1

2

Наукова достовірність

Відповідність ППД сучасним науково-педагогічним уявленням, закономірностям, теоріям, принципам.

Прогностичність

Відповідність ППД сучасним дидактичним вимогам, вимогам прискорення НТП галузі; спрямованість на майбутнє; можливість прогнозування.

Ефективність

Результативність ППД; висока ефективність застосування в реальних умовах визначеного навчального закладу; стабільність і тривалість результатів у часі.

ІІ. Ознаки впровадження ППД у навчально-виховний процес

Доцільність

Сприяття вирішенню педагогічних завдань підвищення ефективності професійної підготовки кваліфікованих робітників; відповідність наявності реальних умов для впровадження.

Навчальна і виховна ефективність

Можливість використання ППД для організації цілеспрямованого навчально-виробничого і виховного процесів; відповідність можливостям педагога: його досвіду, педагогічним здібностям, рівню наполегливості, особистісним якостям.

Доступність

Відповідність використання ППД навчальним можливостям учнів: інтелектуальним, віковим, психологічним, рівню підготовленості.

Творчість

Можливість творчого використання ППД для активізації пізнавальної діяльності учнів за допомогою реалізації проблемно-пошукових методів, дослідницької діяльності, інших інноваційних методів навчання.

Техніко-економічні та дидактичні можливості

Можливість у створенні матеріально-технічного та дидактичного забезпечення, пов'язаного з впровадженням ППД.

Приклад проведення рольової гри "Естафета передового досвіду" наведений у додатку 2.



4. ПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УРОКІВ ЯК ЗАСІБ КОНТРОЛЮ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ

Відповідно до “Положення про внутрішньоучилищний контроль” однієї з функцій керівника є відвідування та аналіз уроків теоретичного та виробничого навчання як засіб управління процесом навчання, підвищення його ефективності.

Методичні рекомендації щодо аналізу уроків широко представлені в сучасній педагогічній літературі [1,10,14,16,19,21,22,26,31-34]. Узагальнення інформації з цього питання дозволяє окреслити функції педагогічного аналізу уроків як:


  • засіб управління та контролю ефективності навчально-виробничого процесу;

  • засіб формування єдності педагогічних позицій і педагогічного колективу в цілому;

  • засіб стимулювання підвищення професійної компетентності педагогічних працівників;

  • інструмент формування свідомого та відповідального відношення педагогічного працівника до професійної діяльності;

  • засіб підвищення ефективності самоосвіти за фахом та з психолого-педагогічних питаннях;

  • джерело мотивації педагогів щодо творчої самореалізації, освоєння інноваційних технологій навчання, поліпшення співпраці з учнями;

  • основа для вивчення, узагальнення та розповсюдження передового педагогічного досвіду;

  • засіб поєднання педагогічної теорії з практикою навчально-виробничої та виховної діяльності;

  • найефективніший інструмент при вивченні індивідуального стилю педагогічної діяльності.

Педагогічний аналіз завжди повинен будуватися на об'єктивності та почутті поваги до педагога, стимулювати подальший розвиток його творчого потенціалу.
4.1. Вимоги до сучасного уроку в ПТНЗ
Підготовка до відвідування, спостереження за ходом уроку та його аналіз потребує від керівника навчального закладу знань щодо вимог до уроку, які базуються на концепції сучасної освітньої парадигми.

Перехід до інформаційного суспільства обумовив пріоритетний напрям реформування системи освіти   розвиток особистості як головну мету. Розвиток стає ключовим словом педагогічного процесу, головним поняттям навчання. Сучасна освітня парадигма ґрунтується на пріоритеті особистості, припускає максимальний розвиток інтелектуальної, емоційної сфер особистості, розвиток здібностей до самостійної творчої діяльності.

Сучасні і майбутні роботодавці в умовах маркетингу зацікавлені у фахівцеві, працівнику, який вміє: логічно мислити, самостійно вирішувати проблеми, приймати рішення в нестандартних ситуаціях, одержувати і використовувати інформацію, планувати свою діяльність, вчитися, виявляти ініціативу, працювати у співробітництві, мати здатності до навчання.

Розвиток цих особистісних якостей сучасного працівника можливе, насамперед, шляхом удосконалення навчально-виробничого процесу за рахунок впровадження інноваційних особистісно-орієнтованих технологій навчання, які передбачають диференційований підхід до навчання з урахуванням інтелектуального розвитку учня, його підготовленості до навчання і навченості, індивідуальних здібностей.

Основною формою теоретичної та практичної підготовки в ПТНЗ є урок. Урок це динамічна фронтально-групова організаційна форма навчального процесу, обмежена визначеним відрізком часу, яка проводиться педагогом із групою учнів постійного складу і включає мету, зміст, форми, методи і засоби навчання для рішення задач навчання, розвитку і виховання. Урок, як форма навчання, має визначену структуру, обумовлену педагогом в залежності від дидактичних цілей і реальних умов навчального процесу.

Концепція сучасного уроку базується на особистісно-орієнтованих цінностях освіти, коли учень є центральною фігурою навчального процесу. При цьому вчитель у більший мірі виступає в ролі організатора самостійної, активної пізнавальної діяльності учнів, компетентного консультанта і помічника. Його професійні уміння повинні бути спрямовані не лише на контроль знань і умінь, але на проектування, діагностику і корегування дій учнів, щоб вчасно допомогти кваліфікованими діями усунути труднощі в одержані і застосуванні знань учнями.

Відповідно з даною концепцією, урок – це цілісна система, яка характеризується тісним взаємозв'язком усіх компонентів: комплексна мета уроку досягається за рахунок єдності й узгодження задач уроку, змісту навчального матеріалу, методів і засобів навчання, форм організації навчальної діяльності. Сучасна освітня парадигма характеризується принципово новими положеннями в порівнянні з традиційними в питаннях формування цілей, змісту, вибору методів і засобів навчання. Особлива увага при цьому приділяється формуванню навичок самоосвіти, економізації, інтеграції формуємих знань, впровадженню диференціації навчання; пріоритетним напрямком є комп'ютеризація й інформатизація. Провідними повинні статі дослідницькі, евристичні та проблемно-розвиваючі методи навчання, які дозволяють найбільше повно реалізувати особистісно-орієнтований підхід у навчанні.



У загальному вигляді вимоги до уроків теоретичного та виробничого навчання можна визначити наступним чином.
Вимоги до уроку теоретичного навчання:


  • реалізація на уроці дидактичних принципів навчання;

  • забезпечення єдності теорії і практики;

  • чітка постановка дидактичної мети і задач уроку та їх ефективна реалізація;

  • відбір змісту навчання на основі новітніх виробничих технологій у галузі;

  • застосування найбільш ефективних форм, методів і засобів навчання з метою раціональної реалізації поставлених задач уроку;

  • проблемно-пошуковий підхід до вивчення учнями нового навчального матеріалу, розвиток механізмів мислення учнів;

  • ефективне використання сучасного дидактичного і матеріального забезпечення, комп'ютеризація навчального процесу;

  • висока педагогічна майстерність викладача, творче застосування різних методів і прийомів навчання, вміле володіння сучасними технологіями навчання;

  • забезпечення високої пізнавальної активності учнів на уроках, раціональне сполучення подання викладачем навчального матеріалу в готовому вигляді із самостійним пошуком учнів, рішенням проблемних задач і виконанням задач творчого характеру;

  • інтегрований і системний підхід у навчанні професій на основі ефективної реалізації міжпредметних зв'язків;

  • диференційований і індивідуальний підхід до учнів у процесі навчання;

  • об'єктивне, систематичне та всебічне оцінювання навчальних досягнень учнів;

  • раціональне використання урочного часу шляхом планування чіткої дидактичної структури уроку.


Вимоги до уроку виробничого навчання:

  • нерозривність навчальних, розвиваючих і виховних цілей і задач уроку;

  • організаційна чіткість уроку;

  • правильний вибір форм організації занять (фронтальної, бригадно-ланкової, індивідуальної, змішаної);

  • правильний вибір об'єктів роботи для групи, бригади, кожного учня;

  • матеріально-технічне і дидактичне забезпечення занять, організація робочих місць, наявність і справність обладнання, інструмента, пристосувань, наявність матеріалів, необхідної навчально-виробничої документації;

  • правильний вибір методичних прийомів інструктажів з урахуванням форми організації навчальної діяльності учнів, особливостей виробничого завдання;

  • колективність у роботі учнів, взаємодопомога в поєднанні із самостійною індивідуальною роботою кожного, загальна цілеспрямованість у виконанні виробничого завдання;

  • використання на уроці передових методів праці, прогресивних виробничих технологій, інноваційних педагогічних технологій;

  • методична ефективність документів письмового інструктування;

  • логічність, доступність і посильність інструктування, вибір доцільних прийомів закріплення практичних умінь та навичок;

  • попередження фізичної перевтоми, додержання відповідності обладнання майстерні фізичним даним учнів;

  • застосування раціональних методів контролю, об’єктивність і мотивованість оцінки виконаних практичних робіт.


4.2. Розробка схем аналізів уроків за різними методиками
Аналіз – це головний метод контролю у структурі та змісті педагогічної системи, який дозволяє робити висновки про її якість і ефективність. Методика аналізу уроку має два аспекти:

  • змістовний, який визначає відповідність уроку сучасним вимогам;

  • процедурний, що відповідає на питання, яким чином установити цю відповідність.

Узагальнені теоретичні положення щодо спостереження та аналізу уроків враховують наступне[22]:

  • об’єктом спостереження та аналізу повинен бути навчально-виробничий та виховний процес, який здійснюється на уроці в усій його багатогранності та складності;

  • навчально-виробничий та виховний процес розглядається як єдність взаємопов’язаних аспектів;

  • кожен із основних аспектів уроку має свою специфіку, якими визначається сутність навчання та виховання учнів;

  • в основу розробки методики спостереження та аналізу уроку повинні бути покладені мета та завдання, які формулюються на підставі основних аспектів уроку.

Найпростішим типом аналізу уроку можна вважати поетапний, який полягає в розподілі уроку на етапи, що відповідають основним ланкам навчального процесу, та почергове їх вивчення ( наприклад, опитування, викладання нового матеріалу, закріплення нового матеріалу тощо).Однак поетапний аналіз у ряді випадків виявляється неефективним, тому що розглядається тільки структура, а не логічна побудова заняття, що відповідає визначенню уроку як цілісної системи. У зв’язку з цим можливості поетапного аналізу обмежені.

Методика поелементного аналізу припускає розподіл заняття на основні елементи (зміст, методи та прийоми навчання, форма організації занять тощо) і почергове їх вивчення з точки зору аналізуючого урок. Методика поелементного аналізу глибше й ефективніше поетапного, однак не розглядає урок як цілісне явище. З його допомогою можна визначити досягнення і недоліки уроку, але такий аналіз не пояснює їх причин, оскільки не враховує взаємозв’язок структурних етапів уроку і його реальні результати.

Комплексний аналіз уроку передбачає всебічний розгляд в єдності та взаємозв’язку цілей, змісту, форм і методів організації уроку.

Аналіз проблемних уроків припускає аналіз етапів розумової діяльності учнів на уроці: якість актуалізації опорних знань, умінь і навичок; формування нових понять і способів дій; формування практичних умінь і навичок. Застосування цієї методики також пов’язано з розподілом уроку на структурні компоненти – етапи інтенсифікації розумової діяльності учнів, при цьому кожний наступний етап пов’язаний з попереднім, тому урок вивчається як цілісне явище.

Аспектний аналіз – це аналіз окремих факторів уроку, які характеризують тільки одну навчальну, виховну, психологічну або організаційну сторону уроку. Аспектний аналіз може бути декількох видів:

  • дидактичний аналіз: розглядається правильність постановки цілей уроку, дотримання дидактичних принципів, логіка викладання навчального матеріалу, раціональне інформаційне наповнення уроку, організація самостійної роботи учнів, впровадження інноваційних технологій навчання тощо;

  • психологічний аналіз: вивчається психологічний клімат на уроці; організація міжособистісних відносин між учнями, комунікативні якості колективу, позиція педагога щодо психологічного стану навчаємих тощо;

  • методичний аналіз: розглядається характер використання засобів навчання, рівень методичного забезпечення уроків (план уроку, опорні матеріали для учнів, дидактичне забезпечення уроків тощо);

  • організаційний аналіз: проводиться оцінювання прийомів організації навчального заняття, раціональне використання часу на окремих етапах уроку тощо.

Методика системного аналізу розглядає два види структурних компонентів: етапи уроку та елементи уроку, які трактуються так само, як при поетапному і поелементному аналізі. Додатково досліджується два види функціональних компонентів:

  • взаємодія між елементами в середині кожного етапу уроку, їх вплив на досягнення визначених задач етапу;

  • зв’язки між етапами.

При системному аналізі після визначення основної дидактичної мети і задач уроку спочатку вивчаються елементи всередині кожного етапу і їх взаємозв’язок, далі просліджуються причинно-наслідкові зв’язки між етапами, що дозволяє розглядати урок як цілісну складну педагогічну систему.

Недоліком системного аналізу можна вважати його трудомісткість. Складності, що виникають при аналізі окремих етапів уроку, вимагають високої кваліфікації аналізуючого для того, щоб зробити науково - обґрунтовані висновки і рекомендації.



Рекомендована схема системного аналізу:

  • Розподіл уроку на етапи: мотивація навчальної діяльності учнів; актуалізація опорних знань, формування нових знань та вмінь; застосування знань і вмінь у практичній діяльності, корекція та контроль знань, вмінь учнів.

  • Встановлення відповідності дидактичної мети уроку навчальним, розвивальним та виховним задачам кожного етапу.

  • Аналіз кожного етапу уроку: встановлення відповідності між його задачами, змістом, формами організації навчальної діяльності, методами і засобами навчання, фіксування досягнутого результату на кожному етапі.

  • Як вдалося педагогу виконати логічний перехід від одного етапу уроку до іншого?

  • Встановлення причинно-наслідкових зв’язків між етапами.

  • Чи досягнуті цілі уроку, в чому причина невідповідності запланованого і реального результату уроку?

Стисла характеристика типів аналізу уроків наведена в табл.8.


Таблиця 8

Типи аналізу уроків


п/п

Тип аналізу

Ціль і методика проведення

1.

Аспектний

Повне висвітлення однієї сторони навчально-виховного або навчально-виробничого процесу (наприклад: володіння педагогом навчальним предметом, уміння створити психологічно-комфортні умови, вміння підтримувати дисципліну на уроці тощо)

2.

Поетапний

Ціль відвідування досягається при розгляді окремих етапів уроку через їх почерговий аналіз

3.

Поелементний

Розділ уроку на структурні компоненти і їх почерговий аналіз виходячи із цілей відвідування

4.

Комплексній

Вивчення компонентів уроку: навчання, виховання, діяльність викладача, діяльність учнів в єдності та взаємозв’язку.

5.

Аналіз проблемних уроків

Аналізуються етапи розумової діяльності учнів: при актуалізації знань і умінь, формуванні нових понять і способів дій, формуванні умінь і навичок, що дозволяє розглянути урок як цілісне явище.

6.

Системний

Розгляд в поєднанні і взаємозв’язку компонентів навчального процесу та етапів уроку з метою встановлення причин невідповідності між поставленими цілями і реальним результатом уроку.

Найбільш широко в педагогічній практиці використовують загальний аналіз, на підставі якого дається синтезована оцінка його ефективності, яка враховує стан реалізації кожного з основних аспектів уроку.



Рекомендації керівнику щодо оцінки ефективності уроку при загальному аналізі можуть бути наступними:

  • програма спостереження повинна формуватися на підставі мети відвідування та типу аналізу уроку;

  • керівник у ході спостереження та аналізу уроку повинен дотримуватись поставленої мети відвідування;

  • проводиться виділення етапів уроку;

  • визначається, який етап є провідним, які є допоміжними для ефективного досягнення мети уроку;

  • дається характеристика кожного етапу з урахуванням основних складових кожного етапу навчання;

  • визначається, як в результаті взаємодії етапів утворюється кінцевим результат уроку;

  • аналізується вплив результатів даного уроку на наступні уроки, тобто визначається місце даного уроку в програмі навчання;

  • формулюються висновки з аналізу уроку;

  • визначається оцінка якості уроку на підставі результату, якого було досягнуто.

Для керівника ПТНЗ володіння методикою спостереження та аналізу уроків є показником його професійної компетенції, яка дозволяє виконувати не тільки контролюючі функції, але ж і стимулюючі, тобто сприяти вдосконаленню педагогічної майстерності, розвитку творчості педагогічних працівників, підвищенню рівня освідченності, розвитку та вихованню учнів.

Схеми загального аналізу уроків теоретичного та виробничого навчання можуть бути наступними.


Рекомендована схема загального аналізу уроку теоретичного навчання


  1. Загальні відомості.

Професія________________Курс_________________Група___________________

Мета відвідування уроку________________________________________________

Місце проведення уроку_____________________________________________

Тема програми, тема уроку, їх відповідність поурочно-тематичному плану.________________________________________________________________

Прізвище, ім’я та по батькові викладача____________________Дата_________


  1. Дидактичне забезпечення уроку і використання технічних засобів навчання.

Наявність дидактичного забезпечення: плакатів, креслень, роздавального матеріалу, карток-завдань, їх технічна грамотність, відповідність змісту уроку, методична ефективність. Відповідність використаних технічних засобів навчання змісту уроку, доцільність і необхідність їх застосування для досягнення цілей і задач уроку.

Наявність у викладача плану і конспекту уроку.

Як сприяли застосовані засоби навчання засвоєнню навчального матеріалу, розвитку пізнавальних інтересів і активності учнів?

Наскільки застосовані засоби відповідають принципам науковості та наочності навчання?



  1. Визначення цілей і задач уроку.

Як визначені навчальна, розвиваюча і виховна цілі та задачі уроку, їх відповідність темі і змісту уроку.

  1. Тип, вид і структура уроку.

Відповідність типу уроку дидактичним цілям, правильність вибору структури уроку, взаємозв’язок етапів уроку. Тривалість структурних елементів уроку в залежності від їх значення. Раціональна кількість структурних елементів. Зв’язок даного уроку з попереднім і наступним, яким чином цей зв’язок здійснює викладач.

Методика проведення уроку, її доцільність з погляду досягнення дидактичних цілей і задач.



  1. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Методи, застосовувані для психологічної підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу (базування на життєвий досвід, створення проблемних ситуацій, прагматизм, формування пізнавального інтересу до майбутньої теми: парадоксальний матеріал, несподівані порівняння тощо).

  1. Актуалізація опорних знань і умінь, необхідних для засвоєння нового матеріалу.

Способи активної актуалізації опорних знань та умінь учнів за попереднім навчальним матеріалом, життєвим досвідом, позапрограмними знаннями, знаннями з інших навчальних предметів, необхідних для вивчення даної теми (фронтальне опитування, картки-завдання, вирішення проблемних ситуацій, самостійні повідомлення учнів тощо).

Чи застосовувалася пасивна актуалізація, які причини її використання (складність навчального матеріалу, його тісні міжпредметні зв'язки з багатьма навчальними дисциплінами, відсутність опорних знань через слабку підготовку учнів тощо)?



7. Зміст уроку.

Відповідність змісту уроку навчальній програмі, сучасному рівню науково-технічного прогресу в даній області знань. Міжпредмітні і внутрішньопредметні зв'язки, методика їх реалізації. Використання змісту навчання для досягнення виховної мети. Повнота висвітлення теми, доступність пояснення важких запитань, логічність, переконливість, образність викладу.



8. Реалізація на уроці дидактичних принципів навчання (науковість, доступність, систематичність, послідовність, наочність, єдність навчальних, розвиваючих, виховних цілей тощо).

9. Методи, прийоми і засоби навчання, які використовуються для організації продуктивної навчальної діяльності учнів.

Відповідність системи методів і прийомів навчання змісту, цілям і задачам уроку, інтелектуальним можливостям учнів. Використання викладачем спеціальних прийомів для мотивації навчання. Поєднання репродуктивної, пошукової і творчої діяльності учнів на уроці. Прийоми, які використовуються для активізації розумової діяльності на різних етапах уроку. Отримання відповідей на запитання:



  • Чи сприяли застосовані методи придбанню глибоких і міцних знань, успішному використанню їх на практиці, розвитку інтересу до навчання і розширенню кругозору учнів?

  • Чи враховувались індивідуальні особливості учнів при виборі методів навчання? Чи застосовувались диференційовані завдання для учнів з різною успішністю?

  • Якими методами користувався викладач при поданні нового матеріалу, закріпленні, удосконалення й узагальненні знань учнями?

  • Чи спостерігалась відповідність між методами викладання і методами навчальної діяльності учнів?

  • Які методи навчання переважали в діяльності викладача на уроці: традиційні методи, адаптовані до аудиторії; активні методи навчання; інноваційні технології навчання (модульне навчання, використання комп'ютерів у навчанні тощо), авторські розробки?

10. Які форми самостійної роботи учнів організував викладач на уроці (відзначити види робіт з відстаючими, середніми, сильними й обдарованими учнями).

11. Методи оцінки знань, умінь і навичок учнів.

Уміння викладача користуватись оцінкою успішності як фактором стимулюючого і виховного значення. Об'єктивність оцінок.



12. Рівень засвоєння навчального матеріалу учнями, його відповідність контрольним завданням.

13. Підготовка учнів до виконання домашніх завдань.

Принципи підбору домашнього завдання (складність, спрощеність, наявність обов’язкової і необов’язкової частин, співвідношення репродуктивної і творчої частин). Диференційовані домашні завдання. Чи проведено пояснення про виконання домашньої роботи?



14. Уміння викладача керувати навчальним процесом.

Керівництво й організація роботи групи з підвищеним інтересом, увагою, активністю. Педагогічний такт, культура мови. Уміння створити атмосферу доброзичливості і творчої колективної роботи.



15. Виховний характер уроку.

Ступінь реалізації виховних цілей та задач уроку.

Облік індивідуальних особливостей учнів, педагогічна майстерність, особистісно-орієнтований підхід до учнів, виховання особистої відповідальності.

Педагогічне співробітництво на уроці, авторитет і ерудиція викладача. Відношення учнів до викладача: увага, повага, дисципліна, активність тощо.



16. Оцінка роботи викладача на уроці.

Як вдалося викладачу встановити зв’язок між етапами уроку?

Уміння швидко створювати робочу обстановку. Ефективність і раціональність використання робочого часу. Причини втрати часу. Здатність викладача підтримувати увагу протягом уроку.

17. Висновки і рекомендації.

Якою мірою реалізовані цілі уроку? Обсяг і якість знань учнів. Навчальне, виховне і розвиваюче значення уроку. Що цінного з педагогічного досвіду викладача заслуговує поширення на практиці. Які недоліки уроку? В чому їх причини? Рекомендації викладачу.


Рекомендована схема загального аналізу уроку виробничого навчання


  1. Загальні відомості


Професія________________Курс_________________Група___________________

Мета відвідування уроку________________________________________________

Місце проведення уроку_________________________________________________

Тема програми, тема уроку, їх відповідність поурочно-тематичному

плану.________________________________________________________________

Прізвище, ім’я та по батькові майстра виробничого навчання________________

Дата_________
2. Матеріально-технічне і дидактичне забезпечення уроку


  • Відповідність дидактичного і матеріально-технічного забезпечення цілям і змісту уроку.

  • Забезпеченість учнів навчально-технічною документацією: її технічна грамотність і методична ефективність.

  • Наявність плану уроку і конспекту вступного інструктажу.

  • Організація робочих місць учнів і їх відповідність ТБ та ОП.


3. Характеристика ходу уроку

  • Правильність (і відхилення) у визначенні теми, цілей і задач уроку.

  • Обґрунтованість вибору типу і виду уроку.

  • Прийоми, використовувані майстром для мотивації майбутньої роботи.

  • Методика опитування учнів за попереднім матеріалом. Відповідність опитування цілям уроку.

  • Методика показу трудових прийомів.

  • Системність, логічність і доступність пояснення нового матеріалу.

  • Як реалізовані міжпредметні зв'язки на вступному інструктажі?

  • Які прийоми використовував майстер для попередження типових помилок за темою уроку?

  • Відповідність методики проведення вступного інструктажу виду виконуваних робіт (операційних, комплексних).

  • Методи і прийоми, застосовувані майстром для активізації розумової і професійної діяльності учнів у процесі вступного інструктажу.

  • Методи закріплення навчального матеріалу вступного інструктажу. Обґрунтованість їх вибору.

  • Самостійність і активність учнів на вступному інструктажі.

  • Чи використовував майстер диференційований підхід до учнів різної успішності на вступному інструктажі, у чому це виявлялося?

  • Відповідність змісту вступного інструктажу його задачам.

  • Зміст цільових обходів.

  • Форми і методи роботи майстра в процесі поточного інструктажу, їх особливості.

  • Організація поточного міжопераційного контролю роботи учнів.

  • Методика проведення підсумкового контролю.

  • Відповідність критеріїв оцінювання роботи учнів сучасним вимогам.

  • Якість роботи учнів. Самостійність і усвідомленість їх дій.

  • Відношення учнів до роботи. Увага, активність, дисципліна, організованість.

  • Правильність відповідей учнів.

  • Прийоми і способи, що використовував майстер у процесі індивідуального поточного інструктажу з учнями різної успішності.

  • Зміст зауважень майстра, їх педагогічна значимість.

  • Методи проведення заключного інструктажу, їх відповідність цілям, задачам і ходу уроку.

  • Якими методами проводився аналіз помилок, їх причин і пояснення способів попередження?

  • Зміст домашнього завдання, його диференційованість для учнів різної успішності. Чи був проведений інструктаж для пояснення виконання домашнього завдання?

4. Загальні висновки

  • Як реалізуються дидактичні принципи на уроці?

  • Якою мірою реалізовані цілі уроку.

  • Що цінного з педагогічного досвіду майстра представлено на уроці? Що заслуговує поширення в педагогічній практиці?

  • Недоліки уроку. У чому їх причина?

  • Рекомендації майстру.


4.3. Підготовка до відвідування уроку
Якість аналізу уроку залежить від підготовленості керівника навчального закладу до спостережень, тобто від його інформованості щодо стилю роботи педагога, вміння зібрати необхідні дані в процесі спостереження у відповідності до мети відвідування та обрати доцільний тип аналізу уроку. Цілеспрямована попередня підготовка до відвідування уроків дозволить зробити об’єктивні висновки про ефективність уроку та виявити резерви щодо його вдосконалення.

Підготовка до відвідування уроку може включати наступні етапи:

  • конкретизація цілей відвідування уроків;

  • ознайомлення з цілями уроку, темою і змістом уроку;

  • ознайомлення з плануючою документацією: поурочно-тематичним планом, переліком навчально-виробничих робіт, планам уроку;

  • встановлення значення змісту даного уроку для формування професійних знань, умінь і навичок;

  • ознайомлення з успішністю групи, в якій проводиться урок;

  • ознайомлення з методичними розробками викладача – автора уроку з метою ознайомлення з рівнем його професійної компетентності;

  • ознайомлення з підручниками, навчальними посібниками з предмету, який контролюється;

  • ознайомлення з новітніми виробничими технологіями у галузі, які відповідають змісту навчальної дисципліни;

  • визначення об’єкту переважного спостереження на уроці та тип аналізу уроку;

  • проведення попередньої бесіди з автором уроку з метою: ознайомлення з системою роботи педагога, його педагогічним стилем; з’ясування того, якою мірою вчитель ознайомлений із сучасною психолого-педагогічною літературою, передовим педагогічним досвідом і інноваційними виробничими технологіями за фахом.


Рекомендований перелік питань для попередньої бесіди з автором уроку


  • Яку систему уроків Ви використовуєте при вивчені даної теми?

  • Які методи Ви використовуєте при викладанні нового матеріалу, закріпленні та узагальненні знань та вмінь учнів? Чи можете Ви обґрунтувати свій вибір?

  • Яка, на Ваш погляд, методика показу трудових прийомів та операцій доцільна при вивченні даної теми?

  • Який характер роботи учнів при викладанні нового матеріалу буде найбільш ефективний?

  • Як Ви заохочуєте прийоми самостійної пізнавальної діяльності учнів?

  • Які форми, прийоми і методи Ви використовуєте з метою виховання професійної зацікавленості учнів?

  • Яким чином зміст уроку адаптований до освітнього рівня учнів та їх інтелектуальних можливостей?

  • Які прийоми Ви використовуєте для корекції та контролю знань учнів?

  • Обґрунтуйте доцільність використаного на уроці дидактичного та матеріально-технічного забезпечення?

  • Як ви використовуєте методи активізації творчих здібностей учнів?

  • Які методи роботи Ви використовуєте для роботи з обдарованими учнями?

  • Як погоджуються методи навчальної діяльності учнів з рівнем засвоєння ними знань та вмінь?

  • Чи планує Ви використання інноваційних технологій у галузі навчання на даному уроці? Чим обумовлений їх вибір?

  • Як на уроці будуть реалізовані новітні виробничі технології, прогресивні методи праці?

  • Що, на Вашу думку, є найбільш ефективним на даному уроці?

  • Ви використовуєте готові методичні розробки або маєте власні, адаптовані до аудиторії?

  • Які результати Ви плануєте досягнути на даному уроці?


4.4. Рекомендації щодо спостереження ходу уроку та його аналізу
Вміння об’єктивно спостерігати урок, фіксувати діяльність педагога та учнів, поглиблено вивчати заплановані аспекти уроків сприяють проведенню науково обґрунтованому аналізу уроків. Автор роботи [22] пропонує введення терміну “технологія спостереження”, що визначається як “сукупність форм, прийомів та засобів фіксації педагогічних процесів, фактів і явищ на уроці, тобто тих боків навчально-виховного процесу, які передбачені метою та зумовлені специфікою об’єкту переважного спостереження”.

При спостереженні та аналізі уроків рекомендується дотримуватися таких вимог:



  • спостереження вести у відповідності до поставленої мети та завдань;

  • оптимально використовувати розроблену технологію спостереження уроку, тобто заповнювати обрану форму: таблицю, схему, вести хронометраж тощо.

При спостереженні та аналізі уроків рекомендується виходити з наступних принципів [33]:

  • принцип невтручання (нейтралітету). Урок – це творча діяльність педагога на основі знання їм наукових психолого-педагогічних вимог до організації сучасного навчального процесу, що не допускає втручання. Недоліки повинні обговорюватись після проведення уроку і враховуватись в наступній роботі;

  • принцип коректності звертання до викладача й учнів (принцип толерантності). Необхідно виявляти доброзичливість і тактовність по ходу спостереження уроку;

  • принцип обліку всіх факторів уроку при його спостереженні. При фіксуванні ходу уроку за заздалегідь підготовленою схемою потрібно звернути увагу на істотні моменти, які хотів продемонструвати педагог;

  • принцип обліку специфічних особливостей навчального предмету й індивідуальних особливостей педагога.
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка