Методичні рекомендації мон україни щодо вивчення



Скачати 399.1 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації26.03.2016
Розмір399.1 Kb.
  1   2   3
Методичні рекомендації МОН України щодо вивчення
української літератури у 2006/2007 навчальному році

Українська література в загальносвітовому культурному контексті є свідченням багатої духовності українського народу, його цивілізованості й високої моральності, осереддям його етичних та естетичних поглядів, виявом його творчого потенціалу та обдарованості. Як мистецтво слова вона несе в собі потужний заряд позитивної духовної енергетики, здатна формувати й передавати загальнолюдські й національні цінності від покоління до покоління, культивувати їх у людських душах. Засобами мистецтва слова національне письменство допомагає плекати, збагачувати внутрішній світ дитини, позитивно впливати на її свідомість і підсвідомість, спрямовувати морально-етичний потенціал в позитивному річищі, розвивати інтелект, креативні здібності, естетичний смак.

Метою вивчення української літератури в сучасній школі є підвищення загальної освіченості школяра, досягнення ним належного рівня сформованості вміння читати й усвідомлювати прочитаний художній твір та критичні матеріали про нього, прилучатися до художньої літератури, а через неї - до найголовніших цінностей культури: розширення його культурно-пізнавальних інтересів; сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації особистості в сучасному світі; виховання національно свідомого громадянина України; формування і утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

Ця мета реалізується через ряд конкретних завдань української літератури як навчального предмета, які ґрунтуються на аксіологічній (ціннісній), літературознавчій, культурологічній змістових лініях, особливо акцентованих у «Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти». Найголовнішими між ними є зацікавлення учнів художнім твором як витвором мистецтва слова, унікальним засобом пізнання навколишнього світу й людського суспільства та себе в них, набуття ними базових знань з української літератури, потрібних для повноцінної інтеграції в суспільство на різних рівнях та налагодження якісної взаємодії з ним, ознайомлення з найвизначнішими та найпоказовішими взірцями української народної творчості й національної художньої літератури.

Важливим також є формування читацької культури молодих поколінь, розвиток у них естетичного смаку, вміння розрізняти явища класичної (як високого, справжнього мистецтва) і масової (як імітації, сурогату) культури. Вивчення української літератури також має на меті розвиток творчих і комунікативних здібностей учнів, їхнього самостійного й критичного мислення, культури полеміки, вміння формулювати й аргументовано доводити власну думку, вироблення навичок самоосвіти, бажання і спроможності вчитися впродовж усього життя осягати явища культури.

Зосередивши в собі найголовнішу інформацію про світ моральних уявлень та цінностей українського народу, його естетичні погляди й принципи, складники світогляду та світосприймання, вершинні здобутки національного письменства є чи не найкращим засобом виховання молодих поколінь, прилучення їх до колосальних пластів рідної культури, духовності, моралі, а також потужно впливає на становлення й розвиток юної особистості на засадах добра, гуманізму, справедливості.

Реалізація цих завдань здійснюється через увесь комплекс роботи вчителя-словесника, виявляється в різних формах урочної й позаурочної праці, потребує від нього переосмислення своїх професійних функцій та переорієнтування в пріоритетах фахової діяльності.

Вивчення української літератури у 5-6 класах загальноосвітніх навчальних закладів із українською мовою навчання здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України: Українська література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів./ Автори Р. В. Мовчан, Н. В. Левчик, О. А. Ка-мінчук, М. П. Бондар, О. Б. Поліщук, М. М. Сулима, Л. П. Шабельникова, В. М. Садівська. Керівник проекту М. Г. Жулинський. За загальною редакцією Р. В. Мовчан. - К. - Ірпінь: Перун, 2005. - 201 с.

Найважливішою особливістю програми з української літератури для дванадцятирічної школи, укладеної на основі «Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти», є те, що в ній враховано державні вимоги до змісту і рівня навчальних досягнень учнів. Зміст літературного матеріалу спроектовано на очікувані результати навчання, що дає змогу більш цілеспрямовано і стратегічно зорієнтовано організувати та здійснювати моніторинг навчального процесу.

Такий тип шкільної програми стає особливо актуальним у процесі сучасної трансформації освітньої системи в Україні, у виробленні національної ідеологічної доктрини, оновленні засад українського державотворення. Також зазначена програма зручна у використанні, практична за своєю структурою, сприяє тому, що навчально-виховний процес ставатиме реалістичнішим.

У програмі наскрізно втілено ключові компетентності, які сприятимуть розвитку особистості та її всебічній повновартісній самореалізації в сучасному житті. Вивчення української літератури в школі забезпечує реалізацію насамперед таких компетентностей особистості: соціальні компетентності (активна участь особи в суспільному житті; здатність знайти, зберегти і розвинути себе як особистість, індивідуальність; розвиток комунікативних якостей; здатність ефективно вирішувати проблеми; сформованість світоглядних і загальнолюдських ціннісних орієнтирів);
мотиваційні компетентності (розвиток творчих здібностей, здатності до навчання, критичності та самостійності мислення); функціональні компетентності: естетична, культурологічна, мовна, комунікативна (вміння оперувати набутими знаннями, сформованими навичками, використовувати їх у практичному житті).

Відповідно до цієї концепції структура програми, її змістове наповнення передбачають вивчення художнього твору в широкому світовому й національному культурологічному контексті, потужне залучення міжпредметних зв'язків, втілення ключових компетентностей, врахування вікових особливостей учнів, психології сприйняття дитиною творів художньої літератури, особливостей сучасного навчального процесу в середній школі та інформаційно-комунікативного простору, національних процесів державотворення, загальносвітових процесів глобалізації, надання права вибору (для вчителя і учня) тощо.

Художні твори для текстуального вивчення до програми добиралися з урахуванням таких показників, як місце самого твору, постаті письменника в національному та світовому літературному процесі, в духовній скарбниці України й людства; ідейно-художнє багатство твору, його відповідність високим естетичним критеріям, віковій психології школярів тих чи інших груп, цікавість й актуальність у контексті нинішнього життя, суголосність сьогоднішній рецепційній свідомості, близькість та зрозумілість для сучасної молодої людини, яка живе в зовсім іншому соціальному, морально-духовному, комунікативно-інформаційному просторах. Бралася до уваги й потреба жанрово-тематичної розмаїтості виучуваного літературного матеріалу, виховний потенціал зразків національного письменства, можливість створювати умови шляхом вивчення твору для комплексного розвитку особистості школяра.

Вивченням української літератури в основній школі закладається фундамент загальної освіченості учнів, їхньої естетико-літературної підготовленості, формування суспільно-ціннісних орієнтирів, спроможності вчитися далі. Передбачається засвоєння певного кола усвідомлених літературних знань (змісту творів, авторів, окремих фактів письменницьких біографій тощо), початкових умінь і навичок оперувати ними у процесі читання творів та їхнього аналізу.

Курс української літератури в 5-8 класах структурується за певними тематичними блоками, до кожного з яких дібрано тексти, що за своїм змістом дають можливість максимально репрезентувати ту чи іншу тему. Особливістю вивчення української літератури у 9 класі є те, що тут застосовано історико-хронологічний підхід як провідний у доборі та вивченні художніх творів. Саме з цього класу починається вивчення художніх творів у контексті історико-літературного процесу, ускладнюються методики опрацювання текстів, більше уваги приділяється літературознавчій теорії, питанням стилю й поетики твору.

Українська література в 10-12 класах розглядається в хронологічній послідовності з елементами поділу на окремі жанрові розділи (наприклад, в 11 класі: «Поезія», «Проза», «Драматургія», «Українська література за межами України» тощо). Змістом літературної освіти в цих класах передбачається ознайомлення з творчістю талановитих майстрів слова, зокрема тими високохудожніми текстами, які репрезентують різні етапи літературного процесу в Україні, культурно-літературні традиції, відповідно пропонується аналіз творів у контексті історико-літературного процесу, насамперед - на прикладі найпоказовіших і для письменника, і для певного жанрово-стилістичного явища взірцях. Тож слід наголосити, що в сучасній загальноосвітній школі вивчається не академічна історія літератури чи її пристосована до рівня школи модель, а українська література, що дає більшу можливість активізувати морально-етичні аналогії, суспільно-ціннісні орієнтири через естетико-літературознавчі категорії, поняття; зацікавити учнів близькими їхній свідомості художніми творами; змінити усталений, застарілий імідж української літератури на цілісній карті світової літератури.

Робота за новою програмою потребуватиме від учителя-словесника постійного підвищення своїх професійних якостей, методологічної компетентності та методичної майстерності, зростання його загальної гуманітарної культури.

Вивчення української літератури у 5-6 класах загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням мовами національних меншин може також здійснюватися за цією ж програмою та написаними до неї підручниками. При виборі однієї з двох програм для використання в навчальному процесі у ЗНЗ з навчанням мовами національних меншин слід керуватися насамперед такими показниками, як рівень літературної та загальногуманітарної підготовки учнів, їхнє володіння українською мовою і бажання вивчати українську літературу на високому рівні, а також рівень літературознавчої та методичної підготовки вчителя. У разі обрання саме цієї програми для використання при вивченні української літератури в школах такого типу в першому семестрі вимоги до навчальних досягнень школярів варто дещо послабити і тільки починаючи з другого семестру застосовувати критерії оцінювання, використовувані в ЗНЗ з українською мовою навчання.

Особливої уваги потребує питання про вивчення української літератури в п'ятому та шостому класах дванадцятирічної школи. Методичні рекомендації щодо вивчення української літератури в 5 класі пропонувалися окремо минулого року друк (див.: Шабельникова Л., Мовчан Р. Методичні рекомендації щодо вивчення української літератури в 5 класі 12-річної загальноосвітньої школи.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2005. - № 2; Українська мова та література. - 2006. - № 16. - С.14-16 та ін.). Учителеві, який починатиме працювати в шостому класі, слід звернути увагу насамперед на такі особливості вивчення української літератури з дітьми цієї вікової групи.

Усього на вивчення української літератури Типовим навчальним планом у 6 класі відводиться 70 год. З них на текстуальне освоєння творів пропонується відвести 54 години, на уроки виразного читання - 2 години, на уроки повторення й узагальнення вивченого матеріалу - 2 години, на позакласне читання - 4 години. Програмою визначено також резервний час (8 годин на рік), який учитель може використовувати на власний розсуд, причому цей час може використовуватися як для докладнішого вивчення самих художніх творів або розширення кола виучуваних авторів та їхніх утворів, так і для збільшення кількості уроків зв'язного мовлення, для проведення тематичного оцінювання тощо.

Зі структурного погляду програма для кожного з класів дванадцятирічної школи складається з двох основних, обов'язкових рубрик: «Зміст навчального матеріалу» і «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів». Рубрика «Зміст навчального матеріалу» містить перелік творів, які вивчатимуться текстуально, а також важливих понять із царини теорії літератури, приступних для розуміння шестикласниками і потрібних для кращого зрозуміння ними ідейно-художніх особливостей виучуваного твору. Особливу увагу вчителеві слід звернути на анотації, які супроводжують перелік програмових творів. Вони формулюються відповідно до сучасного прочитання української літератури, з урахуванням вікових особливостей та навчальних можливостей учнів-шестикласників і відповідно до передбачуваної мети уроку. Однак ці формулювання не повинні сприйматися як догма, незрушний канон, їх слід уважати лише певною рекомендацією для вчителя, яку він може переформульовувати, спираючись на свої фахові погляди та власну методичну концепцію і пристосовуючи їх до рівня розуміння та сприйняття конкретним учнівським колективом, із яким працює. Зрозуміло, анотації містять найголовніші орієнтири, які визначають те, на що має звертатися особлива увага під час вивчення певного твору.

Змістом програми також передбачається вибір учителем для текстуального вивчення певних творів (зразків фольклору), а також поетичних творів для вивчення школярами напам'ять.

Рубрика «Державні вимоги до рівня навчальних досягнень учнів» містить конкретно сформульовані відповідно до «Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти» результати вивчення української літератури в 6 класі - мету, завдання кожної визначеної підтеми. Позиції цієї рубрики вчитель може записувати в плані уроку як складник його мети. Слід звернути особливу увагу на те, що види навчальної діяльності запропоновано диференційовано, зі зростанням їхньої складності, що зручно для налагодження особистісно-зорієнтованого навчання, при врахуванні різних рівнів літературної та загальногуманітарної підготовленості учнів, а також для проведення тематичного оцінювання.



Перший рівень складності передбачає, що шестикласник розуміє навчальний матеріал на елементарному рівні й за допомогою вчителя дає відповідь у формі фрагментарного висловлювання.

Другий рівень складності: шестикласник повинен знати зміст творів, розповідати напам'ять кілька вибраних разом із учителем поезій, пісень, давати визначення головних теоретичних понять і термінів, виразно й усвідомлено читати художні тексти, переказувати сюжет виучуваного твору, деталізуючи окремі його епізоди, розповідати про літературного героя.

Третій рівень складності полягає в глибшому розумінні прочитаного, вивченого напам'ять, переказуваного, в розумінні літературознавчих термінів і понять, визначенні жанрових особливостей творів, знаходженні й виділенні в текстах тих чи інших художніх особливостей, засобів поетики, умінні докладно коментувати, пояснювати тексти, давати розгорнуті характеристики персонажам, порівнювати їх за однією чи кількома ознаками, аналізувати й оцінювати сюжетні ситуації тощо.

Четвертий рівень складності - ще вища сходинка заглиблення в літературний твір як зразок мистецтва слова, яке водночас дає знання, виховує, розвиває, спонукає думати, співпереживати, зіставляти із сучасним життям. Ці завдання полягають у розвиткові творчих умінь і навичок, уміння формулювати власні судження щодо прочитаного, щодо життя, характерів людей, їхніх учинків та поведінки, здатності учнів самостійно міркувати, дискутувати, комплексно аналізувати й оцінювати твір тощо. Ця група вимог передбачає якісне виконання різноманітних творчих завдань.

Особливо варто наголосити на очікуваних результатах формування емоційно-ціннісної сфери, які в програмі виділено курсивом і наведено після державних вимог. Це своєрідне передбачення тих морально-етичних, суспільно важливих виховних компетенцій, які можуть прищеплюватися дитині в результаті вивчення того чи іншого художнього тексту і які допомагатимуть їй повноцінно жити в майбутньому. Звичайно, це лише ймовірний, гіпотетичний результат, адже вплив мистецтва на кожну людину індивідуальний, неповторний, а тому може бути різним. Але це емоційно-ціннісне передбачення великою мірою увиразнює й дисциплінує весь навчальний процес на уроках української літератури, робить її в сучасних умовах глобалізаційних процесів, переосмислення й нівеляції багатьох, на перший погляд, вічних, уселюдських ціннісних понять потужним націєтворчим та людинотворчим чинником. Отже, кожен художній твір українського письменства, який вивчається в школі, повинен допомагати сучасній молодій людині бути на цій землі Людиною, Особистістю, патріотом своєї Батьківщини, носієм гуманістичних цінностей та активним утверджувачем добра, істини, справедливості.

Допоміжна рубрика «Додатки: Мистецький контекст. Міжпредметні зв'язки» допомагає реалізовувати міжпредметні зв'язки з уроками зарубіжної літератури, образотворчого мистецтва, музичного мистецтва, історії України, природознавства тощо, сприяє налагодженню інтегрованого навчання. Вона також підказує можливості до активізації знань, здобутих у попередніх класах, постійно апелює до читацького досвіду школярів, забезпечуючи цим стабільні внутрішньопредметні зв'язки, сприйняття літературних творів у зіставленні з типологічно спорідненими явищами з інших царин людської життєдіяльності. Матеріали рубрики також можуть використовуватися довільно, варіюватися за своїм наповненням відповідно до наявності репродукцій та записів перелічених мистецьких творів та видань літературних зразків, рівня теоретичної та емоційної підготовленості учнів до сприйняття літературного твору в широкому культурному контексті, фахової підготовленості вчителя тощо.

Значною має бути й самостійна читацька практика шестикласників, додаткове опрацювання ними художньої літератури, орієнтовний перелік якої пропонується в кінці програми. Визначення конкретних творів для прочитання має спиратися на наявні можливості, коло зацікавлень школярів, їхній попередній читацький досвід. Форми опрацювання цих текстів учитель добирає з опертям на власні методичні погляди та з урахуванням навчальних можливостей школярів.

Для шостого класу програма пропонує чотири основні тематичні блоки, які логічно пов'язуються з тематично подібними блоками в попередньому та в наступних класах, а також між собою, - «Загадково прекрасна і славна давнина України», «Я і світ», «Пригоди і романтика», «Гумористичні твори». До кожного з блоків відповідно до вікових особливостей шестикласників, їхніх зацікавлень та навчальних можливостей дібрано тексти, які за своїм змістом дають можливість репрезентувати ту чи іншу тему у вигляді розлогої панорами її самобутніх художніх прочитань.

Цим тематичним блокам передує вступ, який передбачає відведення на його опрацювання однієї години і який знайомитиме шестикласників із роллю особистісних чинників у літературній творчості та сприйнятті художнього твору, допомагатиме їм збагнути складність і своєрідність процесу творчості, зрозуміти роль книги в духовному бутті людини. Важливим для кращого засвоєння матеріалу вступної частини є його конкретизація - опертя на відомості з національної історії та культури, насамперед доби Київської Русі-України.

Перший блок «Загадково прекрасна і славна давнина України» містить твори, які розгортають перед школярами цікаві сторінки національної минувшини, знайомлять із духовною історією рідного народу, уводять дитину в дивосвіт народної творчості. Провідні жанри, представлені в блоці, - зразки усної народної творчості та стилізовані під них авторські твори. Вивчення цих творів допоможе школярам осягнути вже в такому ранньому віці специфічні риси української літератури, її органічний зв'язок із національною фольклорною традицією, закоріненість у національній історії. На час вивчення цих творів школярі вже мають певну поінформованість щодо найголовніших подій української історії, тож їм порівняно нескладно буде відстежити зв'язок між фактами минувшини та їх художнім осмисленням, збагнувши своєрідність художнього відтворення минулого в літературних зразках. Головна настанова щодо реалізації програмового змісту цього блоку - сформувати в школярів розуміння відмінностей між науковим та художнім осягненням історії. Пропоновані твори мають потужний виховний потенціал, плекатимуть у дітях кращі людські якості, сприятимуть комплексному розвитку особистості шестикласника.

Блок «Я і світ» дібраними творами відкриватиме перед шестикласниками світ через призму сприйняття його дитиною, сферу роздумів, настроїв і почуттів їхніх ровесників, даватиме приклади позитивних поведінкових моделей та утвердження особистісності, формуватиме морально-етичні цінності й позитивні риси характеру та сприятиме усвідомленню школярами власної самобутності, потреби особистісного самоствердження, активному становленню юної особистості на засадах гуманізму. Жанри дібраних у цьому блоці творів представляють широкий спектр генерики дитячої літератури, що допоможе дітям призвичаїтися до неоднорідності українського письменства, засвоїти найголовніші відомості про роди й види літератури.

Третій блок «Пригоди і романтика» має на меті зацікавити школярів вивченням українського письменства, оскільки репрезентує переважно пригодницькі твори, кращі зразки української дитячої літератури, головні персонажі яких - ровесники школярів, а самі сюжети розгортаються насамперед у динамічному подієвому ключі, якнайточніше відповідають колу зацікавлень, думок та почувань дитини цього віку. Вивчення матеріалу цього блоку слід здійснювати в тісному зіставленні світової пригодницької класики, що дасть змогу визначити самобутність української літератури, додатково впливатиме на формування рис національного самоусвідомлення дитини та національного характеру.

Четвертий блок - «Гумористичні твори» - знайомитиме шестикласників із найцікавішими виявами гумористичної традиції в українському письменстві, жанровою своєрідністю та неоднорідністю гумористики, особливостями й традиціями національної сміхової культури. При вивченні цих творів слід використовувати методичні можливості театралізацій, художнього декламування та інших форм, які сприяють виробленню у дітей умінь виражати словом тонкі нюанси почуття й думки, зчитувати й передавати підтекстуальність, бачити й розуміти комічне й аналізувати його природу.

Перед оглядово-узагальнювальними уроками, які традиційно виділяються для повторення засвоєного протягом року матеріалу, пропонується кілька годин присвятити літературі рідного краю. Безпосереднє наповнення цього розділу добирається вчителем, методика його вивчення вже сформувалася й усталилася в системі різноманітних дидактичних форм.

Провідні методичні форми, використовувані при вивченні української літератури в шостому класі, мають передовсім відповідати віковим особливостям школярів цього віку, зацікавлювати їх навчальною діяльністю, привчати до самостійної роботи, містити потужний елемент творчості. Саме тому в методичній концепції курсу літератури в шостому класі першість слід надавати ігровим технологіям, які сприяють комплексному розвиткові особистості дитини, інтерактивним формам роботи, що призвичаюють дитину до конструктивної взаємодії з однолітками, правил поведінки в суспільстві.

Ускладнюються літературознавчі поняття, які школярі мають засвоїти для кращого розуміння самих творів, проте освоєння основ літературознавчої теорії не повинне абсолютизуватися й ставати надзавданням вивчення літератури - на цьому етапі літературної освіти школярів воно є лише допоміжним засобом формування у них літературних компетентностей, прищеплення їм рис читацької культури й вироблення навичок осмислення твору в єдності його змісту й форми.

Першорядна роль на уроках української літератури має відводитися розвитку зв'язного мовлення школярів та виразному читанню текстів виучуваних творів, оскільки саме в цей період закладаються головні мовленнєві та декламаційні навички й уміння дітей. Самий навчальний курс літератури слід вибудовувати таким чином, щоб на кожному уроці кожен школяр якнайповніше був прилучений до активної навчальної діяльності, виявляв у словесній діяльності свій природний і набутий потенціал, свої здібності, насамперед творчі.

Провідними формами розвитку усного мовлення школярів на уроках української літератури в п'ятому класі слід визнати такі, як: переказ епізодів із тексту прочитаного твору, стисла характеристика персонажа за кількома головними рисами, усний твір за матеріалами прочитаного тексту, відгук на самостійно прочитаний твір, усна відповідь за даним запитанням чи завданням; у шостому класі це будуть насамперед усний переказ тексту твору - докладний, стислий, вибірковий, порівняльна характеристика персонажів твору, усний твір-роздум про персонажа за самостійно складеним планом. Розвиток зв'язного мовлення учнів цієї вікової групи в письмовій формі слід здійснювати передовсім у таких жанрах: у п'ятому класі - письмовий твір, письмовий переказ змісту твору або його фрагментів, простий план твору, письмова відповідь на запитання чи завдання; у шостому класі - докладний, стислий або вибірковий письмовий переказ тексту прочитаного твору, його ключових епізодів, складний план характеристики персонажа, план твору-роздуму про персонажа, твір-роздум про персонажа.

Орієнтовно навчальні години, що відводяться на вивчення курсу української літератури в дванадцятирічній загальноосвітній школі, можна розподілити таким чином:



Клас

Загальна кількість навчальних годин

Текстуальне вивчення творів

Розвиток зв'язного мовлення

Позакласне читання

Виразне читання

Тематичне оцінювання

усно

письмово

5

70

48

4

4

4

4

4

6

70

48

4

4

4

4

4
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка