Методичні рекомендації Рівне 2010 Психологічний супровід учнів групи ризику Методичні рекомендації



Сторінка1/3
Дата конвертації09.03.2016
Розмір0.49 Mb.
  1   2   3


Навчально – методичний центер

Професійно – технічної освіти у Рівненській області




Психологічний супровід учнів «групи ризику»
Методичні рекомендації

Рівне - 2010


Психологічний супровід учнів групи ризику

Методичні рекомендації/



Упорядники:


Середа Р.В.- методист НМЦ ПТО; Легенька Ю.В.- практичний психолог Рівненського професійного ліцею.


Рецензенти:

Мельник Ю.В.- завідувач центру практичної психології й соціальної роботи РОІППО.


Відповідальний за випуск:

Середа Р.В.- методист НМПТО.

Методичні рекомендації містять теоретико – методологічні засади колекції та профілактики поведінки. Визначають систему роботи ПТНЗ з цієї проблеми, яка передбачає попередження і подолання негативних проявів поведінки, спрямована на формування у учнів навичок здорового способу життя.

В методичних рекомендаціях розміщені матеріали з досвіду роботи творчої групи практичних психологів ПТНЗ (Легенька Ю.В., Мельник Н. М., Гулюк С. В., Булан П. В., Кузьмич А.В., Яницька Ю. В., Міщук С. Н., Руссо Н. В., Шульга М. Б., Паляднік Т. Б., Герасимчук О. А.)

Розраховані на педагогічних працівників, психологів та соціальних педагогів

Рекомендовано до друку навчально-методичною радою НМЦПТО (протокол № від . .2010 року)

Зміст


Передмова……………………………………………………………………

Діагностика виявлення проявів девіантної поведінки…………………...



Профілактика правопорушень серед підлітків…………………………...

Психокорекційна робота з учнями «групи ризику»……………………...

Профілактика зловживання алкоголем серед підлітків та молоді

(3 години)……………………………………………………………………

Профілактика наркоманії серед підлітків та молоді

(6 годин)……………………………………………………………………..

Профілактика наркоманії серед підлітків та молоді

(3 дні, 18 годин)…………………………………………………………….

Список використаної літератури…………………………………………...


4

5

6



8
9
14
21

32

Передмова
Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 02.08.2001 року № 1/9-272 “Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів”, одним із основних завдань роботи соціального педагога є виявлення дітей “групи ризику”, розробка програм педагогічної і психологічної корекції неадекватної поведінки підлітків, соціально-педагогічний патронат цієї категорії дітей.

Сьогодні профілактична спрямованість є однією з провідних функцій психолого – педагогічної діяльності. Це зумовлено, у першу чергу, зростанням кількості девіантів серед підлітікв та молоді, посиленням асоціальних рис молодіжної субкультури, зростанням темпів розповсюдження ВІЛ-інфекції серед населення.

Тому робота психолога незалежно від типу навчального закладу, у якому він працює, – це практично завжди робота в умовах проблемної ситуації.

«Проблемна ситуація» в практиці роботи психолога найбільш адекватно може бути подана поняттями «ризик» і «група ризику».

Ризик - ситуативна характеристика проблемної діяльності, що означає невизначеність її наслідків, за якої можливі альтернативні варіанти помилки або успіху. На основі поняття ризику виникає поняття групи ризику.

“Групи ризику” - це категорії дітей, чий соціальний стан за тими або іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть поодинці перебороти труднощі, що виникли в їхньому житті; все це в результаті може призвести до втрати ними соціальної значущості, духовності, морального образу, біологічної загибелі.

До цієї групи відносять такі категорії дітей:


  • діти-сироти,

  • діти з девіантною поведінкою,

  • діти з вадами фізичного та психічного розвитку;

  • діти, які зазнали насильства,

  • обдаровані діти, які відчувають труднощі в спілкуванні.

Серед усіх представників „груп ризику” найбільш проблемними є діти, схильні до різних форм девіантної поведінки.

Саме роботі з цією категорією дітей присвячені методичні рекомендації



Діагностика виявлення проявів девіантної поведінки
Для виявлення причин девіантної поведінки дітей «групи ризику» застосовують програму психодіагностики.

Програма психодіагностики дітей «групи ризику»

І. Діагностика характерологячних особливостей

1. Методика експрес – діагностики характерологічних особливостей (опитувальник Айзенка)

2. Тести на виявлення типу акцентуацій (опитувавльник Леонгарда, Шмішека, МПДО, ПДО)

3. Методики вивчення самооцінки

4. Визначення схильності до відхилень в поведінці (опитувальник А. Н. Орел)

ІІ. Діагностика психологічного клімату сім’ї , особливостей сімейного виховання:

1. Вивчення емоційної атмосфери сім’ї за допомогою анкетування

2. Метод бесіди

3. Проективні методики (Малюнок сім’ї )



ІІІ. Вивчення статусу учня у класному колективі, характеру взаємин з вчителями, товаришами, особливості спілкування з оточуючими:

1. Соціометричне дослідження (Дж. Морено)

2. Діангостика міжособистісних стосунків (Лірі)

3. Метод анкетування

ІV. Діагностика емоційного стану учня:

1. Шкала самооцінки особистісної тривожності Спілберга

2. Виявлення рівня тривожності

3. Діагностика стану агресії (Басса - Дарки)

Отже для успішної роботи з учнями що мають відхилення у поведінці, необхідні:


  • Знання причин девіації та причин її перебігу;

  • Знання цілей та завдань роботи саме з цією категорією дітей;

  • Вміння проводити психологічно – педагогічну діагностику особистості учнів з девіантною поведінкою;

  • Вміння підбирати адекватні методи перевиховання;

  • Вміння використовувати ці методи та контролювати їхню дію;

  • Вміння працювати з нестандартними дітьми в нестандартних ситуаціях.


Профілактика правопорушень серед підлітків.
Девіантна поведінка дітей та молоді як форма соціальної дезаптації.

Девіантна поведінка (від лат. - відхилення) - система дій і вчинків людей, соціальних груп, що суперечить соціальним нормам або вказаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки.

Суть девіантної поведінки полягає в тому, що людина не дотримується вимог соціальної норми, вибирає відмінний від вимог норми варіант поведінки в тій чи інший ситуації, що веде до правопорушення міри взаємодії особистості та суспільства, особистості та групи. В основі відхилень у поведінці переважно лежить конфлікт інтересів, цінностей, розбіжність потреб, деформація засобів їх задоволення, помилки виховання, життєві невдачі та прорахунки виховання, життєві невдачі та прорахунки.

Проблема відхилень від соціальної норми почала турбувати людство дуже давно. В результаті аналізу сутності та причин девіантної поведінки утворилося кілька теорії, що з різних позицій підходять до пояснення цього явища.



Фактори ризику девіантної поведінки дітей та молоді:

Соціально-економічні:

  • зниження життєвого рівня населення;

  • майнове розшарування суспільства;

  • обмеження можливостей соціально схвалених способів заробітку;

  • безробіття;

  • доступність алкоголю та тютюну.

Соціально-педагогічні:

  • криза інституту сім'ї;

  • зростання кількості сімей з конфліктним та асоціальним стилем виховання;

  • проблеми, пов'язані з навчанням;

  • конфлікти з учителями;

  • низький соціальний статус підлітка в учнівському колективі;

  • слабка система позашкільної зайнятості дітей та молоді.

Соціально- культурні:

  • зниження морально-естетичного рівня населення;

  • поширення кримінальної субкультури;

  • руйнація духовних цінностей;

  • зростання кількості неформальних молодіжних об'єднань, у яких домінує культ сили;

  • пропаганда ЗМІ західних стереотипів поведінки.

Психологічні:

  • акцентуація характеру;

  • реакція емансипації;

  • реакція групування;

  • потяг до самоствердження;

  • задоволення почуття цікавості;

  • бажання виглядати дорослим;

  • потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації;

  • інфантилізм;

  • підвищений рівень тривожності.

Біологічні:

  • порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму; вроджені психопатії;

  • мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку;

  • наслідки спадковості;

  • вплив природного середовища.


Зміст профілактики девіантної поведінки дітей та молоді:

  1. правова освіта, розповсюдження інформації щодо правових можливостей подолання проблем (лекції, кіно-, відео лекторії, освітні програми, матеріали в ЗМІ, соціальна реклама);

  2. надання консультативної допомоги у розв'язанні проблем (консультації юриста, психолога, лікаря, педагога, консультування в ЗМІ, телефоне консультування);

  3. надання кризової соціально-психологічної допомоги (кризові стаціонари, служби „Телефон довіри" тощо);

  4. соціально-педагогічна допомога сім'ям з обмеженими ресурсами, сім'я з проблемними дітьми (сімейне консультування, кризове втручання, позбавлення, або обмеження батьківських прав, фостерінг);

  5. сприяння зайнятості населення, особливо - представників соціально вразливих груп ризику (центри зайнятості і працевлаштування, громадські роботи);

  6. створення умов для змістовного проведення дозвілля (творчі гуртки та студії, спортивні секції, дозвільні заклади, конкурси, вуличні ігрові майданчики);

  7. соціально-психологічні тренінги (дають змогу краще пізнати себе, підвищити впевненість у собі, розвинути комунікативні якості, вміння поводитися в складних ситуаціях, формувати навички відповідальної поведінки);

  8. навчання на рівних (підготовка волонтерів з числа підлітків та молоді, які поширюватимуть профілактичну інформацію в середовищі однолітків, у тому числі під час неформального спілкування). Цей метод дає можливість подолати упереджене ставлення молодої аудиторії до профілактичної інформації.

Кризовий стан сучасної сім'ї, низький рівень гуманізації сучасного суспільства, на жаль, не сприймають профілактиці правопорушень серед дітей та підлітків. Звідси перед педагогами та психологами постає гостра необхідність навчитися самим працювати в цьому напрямі: розуміти „важких" учнів, допомагати їм долати життєві труднощі. У кожному училищі є педагоги, досвід яких є прекрасним підтвердженням того, що педагогічними засобами можна багато досягти. Шлях ранньої профілактики занедбаності, можливість розв'язання проблеми природними педагогічними засобами є найбільш раціональними і гуманними.

Висновки багатьох відомих педагогів та психологів, результати сучасних досліджень свідчать про те, що джерелами проступків та правопорушень неповнолітніх є відхилення в поведінці, ігровій, учбовій та інших видах діяльності, які часто спостерігаються ще в дошкільному віці. Тому важливим напрямом роботи є орієнтація учнів на здоровий спосіб життя, психологічний супровід процесу адаптації учнів, а також виявлення учнів „групи ризику" на всіх вікових етапах.


Психокорекційна робота з учнями «групи ризику»
З огляду на культурні традиції нашого суспільства та особливості менталітету населення групи самодопомоги для «групи ризику» навряд чи виникнуть у нас в осяжному майбутньому. Тому звернімося до розгляду більш реальної перспективи: професійної психокорекційної роботи з учнями групи ризику адиктивної поведінки.

Приступаючи до роботи, психолог завжди повинен пам'ятати, що головне в стосунках з дитиною — взаємна повага і довіра. Те, що каже учень, має залишатися таємницею. Його проблеми можуть бути обговорені з батьками і педагогами тільки за проханням і взаємної згоди. Втрата довіри, розголошення таємниці, навіть мимовільне, є великою психологічною травмою, яка може призвести до найнепередбачуваніших наслідків. Завдання психокорекційної роботи є такими:

1.Навчання підлітка «розпізнаванню» небезпечних для нього ситуацій, тобто таких, що загрожують його найвразливішому «місцю найменшого опору». Досвід психотерапевтичної роботи показує, що невміння підлітка уникати несприятливих ситуацій відіграє не меншу роль у причинах адиктивної поведінки, ніж невміння їх розв'язувати. Тому зусилля психолога (педагога, соціального працівника і т. д.), що веде групу тренінгу (далі називатимемо його Тренер або Тренер), мають спрямовуватися на підвищення здатності підлітка до розпізнавання і попередження виникнення таких ситуацій.

2.Формування у підлітка здатності «об'єктивізувати» небезпечні для нього ситуації, тобто зуміти підійти до них нібито зі сторони, поглянути на те, що відбувається, так, ніби це відбувається з кимось іншим. У ході виконання цього завдання у підлітка формуються навички аналізу ситуації, уміння вичленити в ній головне і другорядне. Оскільки під час рольових ігор учні поводяться так, як уміють і як звикли, на очах у групи активізується негативний досвід розв'язання складних ситуацій, що надає можливість членам групи вчитися на помилках і невдачах минулого.

3. Розширення діапазону можливих варіантів поведінки підлітків у складних для них ситуаціях.
Профілактика зловживання алкоголем серед підлітків та молоді

(3 години)



Тема: Проблеми, пов'язані з вживанням алкоголю, та профілактика зловживання алкоголем.

Мета: Підвищити рівень поінформованості підлітків із проблем, пов'язаних з вживанням алкоголю.

Завдання:

1 ) з'ясувати рівень поінформованості учасників зі згаданої проблеми;

2 )дати достовірну інформацію про причини та наслідки вживання алкоголю, можливі стратегії поведінки;

3 ) перевірити рівень засвоєння інформації.



Методи проведення:

Оскільки тренінг розрахований лише на 3 години, час його проведення жорстко регламентований. Для кращого сприйняття інформації слід використовувати інтерактивні методи.



План проведення:

1. Організаційні настанови

На цьому етапі слід створити демократичну атмосферу, заохотити до спілкування, задати тон подальшої роботи.



Вступ (3 хвилини)

Тренер оголошує мету та завдання тренінгу. Добре, якщо він розповість про свою професійну діяльність, досвід роботи тощо. Не слід обмежуватися інформацією про ім'я та по батькові.



Знайомство (5 хвилин)

Знайомство може бути проведене в будь-якій зручній формі. Завдання цього етапу полягають у тому, щоб учасники не тільки назвали свої імена, а й додали невеликий обсяг емоційно нейтральної інформації, яка при цьому відображає деякі їхні особистісні риси. Наприклад, можна запропонувати назвати своє ім'я та улюблений колір (або своє хобі, місце відпочинку тощо) та коротко прокоментувати це (за бажанням). Можна також запропонувати учасникам розповісти про своє ім'я: чи подобається тобі своє ім'я, чому тебе так назвали, як тебе скорочено звуть близькі люди, що означає твоє ім'я. Такі прийоми знайомства надають тренеру діагностичну інформацію, а в учасників не викликають труднощів та тривоги, як, наприклад, пропозиція: «Розкажи про себе».



Очікування учасників та їхні побоювання (10 хвилин)

Тренер ставить аудиторії запитання:



  • Про що б ви хотіли дізнатися в ході цього тренінгу?

  • Що ми будемо тут робити?

  • Чи є у вас якісь сумніви, побоювання?

Далі Тренер пропонує подумати та письмово відповісти на них. Він пояснює, що діти можуть писати все, що вони думають та відчувають, але зачитати тільки те, що вважають за потрібне.

Після того як діти закінчили писати, Тренер нагадує, що зачитувати треба тільки те, що підліток захоче, але кожен обов'язково має взяти участь саме у цьому обговоренні.

Потім Тренер має розповісти про власні очікування від тренінгу та свої сумніви і побоювання.

Прийняття правил роботи – відбувається за стандартною процедурою (5 хвилин)


  1. Оцінка рівня інформованості, актуалшція проблеми

Вправа «Асоціації»

Тренер пропонує учасникам намалювати будь-які асоціації, які їм спадають на думку при словах «спиртні напої» (10 хвилин). Після цього кожен з учасників показує свій малюнок і коментує, що він хотів їм висловити, які почуття були в нього під час малювання (10 хвилин). Тренер підбиває підсумок: спиртні напої викликають у людей різні асоціації та різний емоційний відгук.



Тест «Що ти знаєш про алкоголь?»

В даному переліку половина тверджень правильні, половина — помилкові.

На запитання відповідати тільки «так», «ні», «не знаю».

На запитання відповідати швидко!



За правильну відповідь ви отримуєте +1 бал, за неправильну – 1 бал. За відповідь «не знаю» - 0 балів. Це означає, що вгадувати немає сенсу, неправильна відповідь тільки погіршить результат. Якщо не знаєте - так і пишіть.




Правильні відповіді

1. У крові кожної людини є трохи алкоголю.

Так

2. Деякі люди мають природжеу схильність до алкоголізму.

Так

3. Алкоголік може вилікуватися і вживати спиртне помірно.

Ні

4. Зловживають алкоголем звичайно ті люди, які не вміють управляти своєю поведінкою та емоціями.

Так

5. Вживання спиртного до 21 року є зловживанням

Так

6. Якщо в компанії за святковим столом людина відмовляється випити, то – це вияв неповаги до інших

Ні

7. Чим більше людина може випити не пяніючи, тим більше імовірності, що вона скоро стане алкоголіком.

Так

8. Якщо здорова доросла людина вживає алкоголь помірно, то це не шкодить її здоровю.

Так

9. Для того щоб викоренити алкоголізм, треба заборонити виготовлення спиртних напоїв.

Ні

10. Анонімні алкоголіки – це ті, хто пють таємно від усіх.

Ні

11. Неможливо відрізнити помірне вживання спиртного від непомірного, оскільки в кожного своя мірка.

Ні

12. Біологічна схильність до алкоголізму передається спадково.

Так

13. Не існує особистісної схильності до алкоголізму, все залежть від обставин.

Ні

14.Вживання спиртних напоїв людина має тримати під контролем, порівнюючи кількість та частоту випитого з науково обгрунтованими рівнями вживання алкоголю.

Так

15. Людина, яка має біологічну схильність до алкоголізму, приречена стати алкоголіком.

Ні

16. Узалежнення від алкоголю виникає тільки після багаторічного вживання.

Ні

Після закінчення зачитування запитань тесту результати одразу не перевіряються. Тренер просить зберегти аркушики з відповідями до кінця тренінгу, аби наприкінці учасники могли побачити, чи змінилася їхня думка завдяки отриманим знанням.



Тренер просить групу обговорити приблизно такі питання (потрібно вибрати для обговорення 2-З з цих питань відповідно до інтересів групи):

  • Чи існує проблема алкоголізму в нашому суспільстві?

  • Чи наражалися на цю проблему ви чи близькі вам люди?

  • Що ви відчували, коли стикалися з цією проблемою?

  • Наскільки це явище небезпечне для підлітків та молоді?

  • Якщо ця проблема не буде вирішена найближчим часом, як вона вплине на суспільство в цілому?

  • Чи знаєте ви людей, які загинули від пиятики?

Реакція в групі буде різною, вона залежить від складу групи, регіону, в якому проживають учасники тренінгу, і, як правило, відображає ситуацію з вживанням алкоголю в оточенні підлітків.

Після цього Тренер розповідає про розвиток ситуації з вживанням алкоголю в Україні та в місцевості, де вони проживають, останніми роками (2 хвилини).

Вправа «Брейн-ринг»

Тренер пропонує учасникам розподілитися на дві групи. Кожна з груп обирає «ведучого» зі свого складу. Одна група відповідає на запитання «Для чого люди вживають алкоголь?», друга група обговорює запитання «Чому вживання алкоголю шкідливе?» (15 хвилин). Після цього тренер кожної малої групи записує на дошці основні тези висновків, яких дійшла група, та обґрунтовує їх. Між ними відбувається брейн-ринг (20 хвилин). Після цього Тренер допомагає учасникам тренінгу сформулювати висновки, що базуються на науково доведених фактах, зокрема щодо: доз вживання алкоголю; ступенів сп'яніння; переносимості алкоголю організмом (толерантності до алкоголю); рівнів вживання алкоголю.



Перерва (5-20 хвилин). Бажано запропонувати учасникам, печиво, сік, мінеральну воду, в цьому разі перерву доцільно продовжити до 30 хвилин.

3. Інформаційний блок

Вправа «Розв 'язання ситуацій» (25 хвилин)

Тренер роздає аркуші із задачами, які призначені для перевірки засвоєння знань із питань зловживання алкоголем.



І. Троє восьмикласників, які раніше не мали досвіду вживання алкоголю, вирішили відсвяткувати закінчення навчального року. Вони купили пляшку горілки місткістю 0,5 л, 300 г вареної ковбаси, півбу­ханки хліба, цибулю та редиску. Потім хлопчики поїхали на пляж і, влаштувавшись у затишному місці, протягом години випили всю горілку, ретельно розділивши її на рівні частини.

1. Чи сп'яніють підлітки і якою мірою? Як це можна розрахувати?

  1. Чи будуть хлопці п'яні однаковою мірою? Чому? Як це можна обгрунтувати?

3. Чи можна прогнозувати, як закінчиться для підлітків святкування закінчення навчального року? Якщо так, то розкажіть, як.

ІІ. Дружина з тривогою каже чоловікові, що він занадто багато п'є, і це може погано закінчитися.

Чоловік заспокоює жінку, сміючись над її побоюван­нями: «Ну що ти, люба! Хіба я гірше виглядаю, ніж раніше, або гірше себе почуваю? Спиртне мені зовсім не шкодить. Навпаки, я навіть став міцніший: раніше мене від трьох чарок «розвозило», а зараз для цього і півлітра замало! Та в мене просто імунітет до алкого­лю виробився, я майже не п'янію. Ні, вже що-що, а алкоголіком я не стану, у мене імунітет!»



1. Чи правильно розмірковує чоловік?

2. Як пояснити наявність у нього «імунітету до алкого­лю»?

3. Який прогноз можна дати щодо подальшої долі чоловіка?

У ході їх обговорення Тренер допомагає учасникам дійти висновків стосовно впливу алкоголю на потомство, а також щодо біологічної схильності до алкоголізму.



Обговорення в колі «Вживання та зловживання»

(5 хвилин)

Тренер пропонує учасникам по колу навести ситуації, коли вживання алкоголю є зловживанням. Після цього узагальнює висновки про відмінність вживання алкоголю та зловживання.



Ігрова вправа «Спірні твердження» (25 хвилин)

Крім власне інформування, ця вправа дає можливість кожному учасникові з'ясувати свої погляди на проблему зловживання алкоголем.

Матеріали: 4 великі аркуші паперу, підписані:


  • «Цілком згоден»

  • «Згоден, але з певними застереженнями»

  • «Абсолютно не згоден»

  • «Не знаю, не впевнений»

Ці аркуші слід прикріпити на чотирьох стінах кімнати.

Тренер зачитує по одному спірні твердження, пов'язані з проблемами узалежнення від алкоголю. Після того як твердження висловлено, учасники повинні одразу підійти до того аркуша, на якому відображена їх точка зору стосовно цього твердження. Учасників заняття просять пояснити, чому вони обрали саме такі оцінки цього твердження. Після пояснень різних точок зору учасникам надається можливість перейти до аркушів, які тепер більше відповідають їхній позиції.

Як зразок пропонуються такі твердження (можна дібрати для виконання вправи 4 – 5 з наведених тверджень чи сформулювати власні):


  • Алкоголізм — це хвороба.

  • У багатьох молодих людей виникають проблеми із законом через зловживання алкоголем.

  • Алкоголізм можна вилікувати.

  • Багато підлітків починають вживати алкоголь не тому, що їм це подобається, а лише «за компанію».

  • Люди, що вживають алкоголь, дуже часто не усвідомлюють, що узалежнені від нього.

  • Узалежнення від алкоголю формується тільки після його багаторічного вживання (5-10 років).

  • За зовнішнім виглядом людини можна визначити, чи вона є алкоголіком, чи ні.

Обговорення:

1. Які почуття виникли у вас, коли ви розмірковували над цими питаннями?

2. Чи легко було висловлювати свої погляди перед усіма учасниками, особливо якщо ви опинилися у меншості?

3. Чи легко було змінити свою точку зору?

Тренер надає інформацію учасникам про форми прояву та стадії алкоголізму: продром алкоголізму; підвищення толерантності; потяг до алкоголю; втрата контролю; критерії першої стадії алкоголізму (симптом узалежнення, втрата кількісного контролю, втрата ситуаційного контролю); друга стадія алкоголізму; третя стадія алкоголізму.



4. Набуття практичних навичок

Тренер нагадує учасникам, що людині необхідно навчитися приймати ефективні для неї рішення, щоб у ситуації вибору вона могла сказати «ні».



Вправа «Пиятика» (15 хвилин)

Учасники сідають по колу. Завдання: придумати 10 варіантів пропозиції випити пляшку пива і 10 варіантів відмови від цього.

Тренер бере пляшку пива і пропонує його учасникові, що сидить справа від нього, умовляючи його випити. Учасник відмовляється. Відмова має бути тактичною, але твердою. Час, відведений на роботу пари, — 3 хвилини. Після цього пляшка переходить до учасника, і вже він умовляє партнера випити.

Обговорення:



1. Чи легко було підбирати належні підстави відмови?

2. Які із запропонованих варіантів відмови були найпереконливішими? Чому?

3. Як почувалися учасники в ролі того, хто умовляє, і того, хто відмовляється?

4. Які ще форми відмови існують?

5. Завершення роботи (5 – 10 хвилин)

На цьому етапі слід підбити підсумки проведеної роботи, з'ясувати, як учасники засвоїли інформацію.

Тренер повторює тест, що був проведений на початку тренінгу. Учасники всі разом вирішують, яке твердження правильне, яке ні. Потім учасники порівнюють свої відповіді, дані на початку тренінгу, з тими, що отримані тепер.

Можна також провести вправу «Почуття»: Тренер просить кожного учасника сказати, які почуття у них викликало це заняття. Тренер дякує учасникам за увагу, повідомляє, як з ним можна зв'язатися на випадок бажання продовжити взаємодію, і прощається з групою.


Профілактика наркоманії серед підлітків та молоді

(6 годин)



  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка