Методичні рекомендації Рівне 2010 Психологічний супровід учнів групи ризику Методичні рекомендації



Сторінка3/3
Дата конвертації09.03.2016
Розмір0.49 Mb.
1   2   3

План проведення: другий день
1. Організаційні настанови

Вступ (5 хвилин)

Очікування учасників (10 хвилин)

Тренер ставить запитання: «Як настрій?», «З якими почуттями ви прийшли сюди сьогодні?», «Чи розповіли комусь, про що ви дізналися тут вчора?», «Якою була реакція?»



Повторення правил роботи групи (5 хвилин)

Гра «Лабіринт» (30 хвилин)

Мета: знайти вихід із складних ситуацій, навчитися прислухатися до думки оточуючих. Матеріали: паперові квадратики для побудови поля (розмір 3030 см). Вигляд поля:



кінець поля

початок поля

На підлозі Тренер розкладає поле, що складається з окремих квадратиків. Частину квадратиків «заміновано» (порожні квадрати). Хрестиками позначено незаміновану дорогу, яку мають знайти учасники. Хрестики поставлено на внутрішній стороні квадратиків, отже, учасники їх не бачать.

Завдання групи: всім учасникам перебратися на протилежний бік поля.

Учасникам дається 5 хвилин на обговорення стратегії дій. Після цього вони не повинні розмовляти. Не можна показувати на поле, позначати потрібні квадратики на полі. Один учасник не може 2 рази поспіль іти по полю. Через один квадратик переступати не можна. Якщо хтось наступає на «замінований» квадрат, Тренер подає звуковий сигнал (плескає в долоні, топає тощо).

Якщо всій групі вдається перейти на інший бік за 10—15 хвилин, то можна зробити висновок про те, що група добре згуртована, може знаходити правильні стратегії виходу із складних ситуацій.

Тренер закріпляє висновок попереднього дня щодо необхідності напрацювання навичок ціле покладання та формування відповідної до мети стратегії поведінки.



2. Оцінка рівня інформованості

Групова дискусія « Чим підліток відрізняється від дитини та від дорослого?» (25 хвилин)

Учасники розділяються на дві групи. Одна група обговорює відмінність дитини від підлітка, друга — відмінність підлітка від дорослого. Після цього йде загальне обговорення в групі, робляться висновки про те, що відбувається з людиною в підлітковому віці. Необхідно дотримуватись правил проведення групової дискусії.

Висновки: підлітковий вік має низку особливостей — конформність, максималізм, залежність від групи однолітків. Не можна підходити до підлітка з дорослими мірками, але кожний підліток повинен сам відповідати за свої вчинки, і цього можна навчитися.

Необхідно пояснити сутність психологічних змін, що відбуваються з людиною у цьому віці.



Перерва (15 хвилин)

3. Набуття практичних навичок

Вправа «Ми з тобою схожі» (10 хвилин)

Учасники розташовуються у 2 кола: внутрішнє та зовнішнє. Кількість учасників в обох колах однакова. Учасники зовнішнього кола кажуть своїм партнерам фразу, яка починається зі слів: «Ми з тобою схожі тим, що...» (наприклад: «тим, що живемо в Україні», «тим, що навчаємося в одній школі»).

Учасники внутрішнього кола відповідають «Ми з тобою відрізняємося тим, що...» (наприклад: «кольором очей», «тим, що ти хлопець, а я дівчинка»).

Потім за командою Тренера учасники внутрішнього кола рухаються, змінюючи партнера. Обмін висловлюваннями повторюється. Процедура повторюється доти, доки кожний учасник внутрішнього кола не зустрінеться з кожним учасником зовнішнього кола.



Вправа «Комплімент» (10 хвилин)

Учасники розташовуються у 2 кола: внутрішнє та зовнішнє. Кількість учасників в обох колах однакова. Учасники, що стоять напроти одне одного, говорять одне одному компліменти.

Потім за командою Тренера учасники внутрішнього кола рухаються, змінюючи партнера. Обмін висловлюваннями повторюється. Процедура повторюється доти, доки кожний учасник внутрішнього кола не зустрінеться з кожним учасником зовнішнього кола.

Вправа «Все одно ти молодець, тому що...» (10 хвилин)

Учасники розбиваються на пари. Один партнер розповідає іншому про складну ситуацію у своєму житті, про щось неприємне або визнається в якійсь своїй ваді. Співбесідник уважно вислуховує його і каже: «Все одно ти молодець, тому що...»

Обговорення

Після виконання цих трьох вправ проводиться обговорення. Важливо, щоб кожний учасник відповів на запитання:



1. Чи легко було віднайти схожість та відмінність з іншою людиною?

2. Що відчував той, до кого була звернена підтримка?

3. Що відчував той, хто слухав?

4. Чи завжди було легко казати компліменти?

5. Чому було важко це зробити?

Ці ігри спрямовані на формування впевненої «Я-концепції». При правильному проведенні учасники можуть відчути свою цінність для групи, усвідомити важливість вияву індивідуальності. Водночас кожний учасник може відчути себе частиною єдиної команди, яка приймає і підтримує його.



4.Оцінка рівня інформованості

Вправа «Що таке узалежнення ?»

І. Іра, Валя та Тоня вперше потрапили в нову компанію, яка зібралася вдома в їхнього однокласника.

Все було чудово: музика, танці, галантні кавалери, ви­шукані напої та делікатесні закуски, розкішний сервіз, дорогі меблі, килими, японська аудіо відеоапаратура.

В розпалі веселощів один із хлопців із загадковим виглядом дістав пачку сигарет і сказав: «Ну ось я й приніс те, що обіцяв. Хто минулого разу пробував, пам'ятає. Це не звичайні цигарки, а особливі, з начин­кою. Кайф зараз буде — найвищий клас!» Усі захопле­но загомоніли, потяглися за сигаретами, і Тоня разом з ними. Валя розгубилася: вона знала, що «начинка» — це наркотик, що пробувати його не можна, але їй бу­ло незручно відмовитися, вона боялася, що всі поч­нуть соромити та висміювати її, а то й взагалі обра­зяться.

— Не бійся, Валюшо, - хлопець , поблажливо посміхаючись протягнув їй сигарети, - ось побачиш, як тобі зараз стане добре.

У відповідь Валя спалахнула і розплакалася.

— А ти Іро, теж боїшся? – насмішкувато продовжував хлопець, протягуючи сигарети Ірі.

— Ні чого я не боюся, - спокійно відповіла Іра. – Просто я не збираюся пропонувати різну гидоту. І вам не раджу цього робити.

Тренер підводить групу до правильного визначення поняття «узалежнення», роз'яснює його сутність.



5. Інформаційний блок

Що таке адиктивна поведінка ? (20 хвилин)

Мета - визначити проблему узалежнення, її вплив на всі сторони життя людини. Слід надати інформацію за такими питаннями: що таке узалежнення (адикція), які трапляються види узалежнення, який механізм їхнього розвитку, чому наркоманія є найбільш деструктивним видом узалежнення.



Групова дискусія (40 хвилин)

Учасники розділяються на 3 – 4 групи. В групах обговорюють вплив узалежнення (від їжі, від роботи, від телевізора, від комп'ютерних ігор, від наркотиків тощо) на біологічний, психічний, соціальний, духовний аспекти життя людини. Після цього групи представляють результати своїх обговорень.

Тренер повторює всі названі аспекти життя людини, на які впливають наркотики.

Перерва на обід (60 хвилин)


Гра «Маріонетка» (30 хвилин)

Мета: визначити, що може відчувати людина, коли нею хтось керує, коли вона не є вільною, і навпаки, коли вона керує іншим, коли вона бере на себе відповідальність за дії іншої особи.

Учасники розбиваються на пари. Кожній парі дається завдання: один учасник грає роль «ляльковода» — повністю керує всіма рухами ляльки-маріонетки, інший учасник грає роль ляльки. Для кожної пари розставляються два стільці на відстані 5 – 10 метрів. Мета «ляльковода» — підняти зі стільця та перевести ляльку від одного стільця до іншого, посадити на стілець, потім підняти і перевести на місце, посадити. При цьому людина, яка грає «ляльку», має бути із закритими очима (краще зав'язати хустинкою), вона не повинна самостійно рухатись або чинити опір тому, що з нею робить «ляльковод». Обоє не повинні казати ані слова.

Дуже важливо, щоб у ролі «ляльки» та «ляльковода» побував кожний з учасників.

Обговорення:

1. Що відчували учасники, коли були в ролі «ляльки»? А в ролі «ляльковода»?

2. Чи сподобалось їм це почуття, чи комфортно було?

3. Чи хотілося щось зробити самому в ролі «ляльки»?

4. В якій ролі сподобалось бути: «ляльки» чи «ляльковода»?

При якісному виконанні (коли «маріонетка» не рухається самостійно) ця вправа дає учасникам можливість відчути на собі залежність від іншої людини, тиск чужої волі. Але це не значить, що в усіх учасників воно викличе негативні почуття. Тому в кінці необхідно обговорити почуття учасників, пояснити особливості активної та пасивної життєвої позиції в різних ситуаціях. При обговоренні Тренер пропонує учасникам проаналізувати, чому в них могли виникнути ті чи інші почуття; як це може бути пов'язано із схильністю бути узалежненим чи співузалежненим (до співузалежнення схильні ті, кому було дуже комфортно в ролі «ляльковода»).



«Модель зміни поведінки» (30 хвилин)

Тренер малює та пояснює схему, що ілюструє динаміку вживання алкоголю в ході виникнення узалежнення. Коментар: набір поведінкових навичок людини формує модель типової для цієї людини поведінки. Модель поведінки залежить не тільки від того, як людина уміє поводитись, а й від того, чого людина хоче добитися своїми вчинками. Мотивація, у свою чергу, залежить від інформації, якою володіє людина (шкільні знання, особистий досвід, інформація, отримана від друзів, тощо). Засвоєння нової інформації впливає на поведінку людини, на набуття нових поведінкових навичок. При поясненні цих тез слід використовувати прості приклади та спиратися на зображення на схемі.

Обговорення в колі (10-20 хвилин, відповідно до кількості питань, що вибрані Ведучим)

На основі розглянутого матеріалу обговорюються такі питання:



  • Що може спонукати людину прийняти рішення змінити свою поведінку в напрямі позбавлення від узалежнення?

  • Чому змінювати поведінку так важко?

  • Які стадії зазвичай проходить людина, перш ніж самотужки дійде висновку, що треба змінити свою поведінку на краще?

  • Як можна допомогти людині прийняти та реалізувати правильне рішення про необхідність зміни поведінки?

  • Чому залякування рідко допомагає формуванню бажаної поведінки?

  • Чому людина може повернутися до адиктивної поведінки?

  • Що таке зрив і рецидив?

  • Як можна допомогти людині уникнути зривів та рецидивів?

Перерва (15 хвилин)

  1. Набуття практичних навичок

Вправа «Відмова» (40 хвилин)

Опис вправи наведений у програмах попередніх тренінгів.



Вправа «Спробуй кайф» (15 хвилин)

Учасники розділяються на пари (шляхом розподілу або жеребкування). Завдання: придумати 10 варіантів пропозиції вжити наркотик і 10 варіантів відмови від прийняття наркотику.

Один з пари пропонує іншому понюхати білий кристалічний порошок (імітація кокаїну). Учасник відмовляється. Відмова повинна бути тактовною, але твердою. Час, відведений на роботу пари, - 3 хвилини. Після цього «наркотик» переходить до другого учасника з пари, і вже він умовляє першого учасника вжити наркотик.

Обговорення:



1. Чи легко було підбирати підстави для відмови? Скільки варіантів удалося придумати?

2. Які із запропонованих варіантів відмови були найефективнішими? Чому?

3. Як почували себе учасники в ролі того, хто умовляє, і того, хто відмовляється?

4. Які ще форми відмови можна запропонувати?

7. Завершення роботи (20 хвилин)

Тренер підбиває підсумки другого дня тренінгу за такою ж схемою, що й у перший день.



План проведення: третій день.
1. Організаційні настанови

Вступ (10 хвилин)

Очікування учасників на цей день, їхні зауваження та пропозиції щодо роботи групи і Ведучого (10 хвилин)

Тренер ставить ті ж самі запитання, що й на початку другого дня. Додається запитання: «Сьогодні останній день нашої роботи, на які запитання ви хотіли б отримати відповіді? Що найбільш подобається, а що заважає вам під час тренування? Що б ви хотіли змінити?» Учасники відповідають по колу, а потім віддають Тренерові заповнені анкети «зворотного зв'язку». Тренер може переглянути анкети під час перерв та підготувати відповіді до завершення тренінгу.



Повторення правил роботи групи (5 хвилин)

2. Актуалізація проблеми

Вправа або задачі, що ще раз актуалізують проблему узалежненої поведінки.

Гра «Життя з хворобою» (30 хвилин)

Опис гри наведений у попередньому тренінгу.



Перерва (15 хвилин)

Мозковий штурм «Роль сім’ї у виникненні схильності до адиктивної поведінки» (40 хвилин)

Мета: обговорити з учасниками (як з майбутніми батьками) роль сім'ї в житті людини взагалі та в плані виникнення адиктивної поведінки зокрема. Визначити, який вплив можуть батьки справляти: негативний та, навпаки, позитивний, зокрема на формування впевненої особистої позиції дитини, що є основою її опору наркотичному (алкогольному) середовищу.

Група розділяється на три підгрупи. Завдання кожній підгрупі: протягом 10 хвилин, дотримуючись правил мозкового штурму, згадати якомога більше виховних впливів, традицій та стереотипів життя сімей, які сприяють чи перешкоджають формуванню в дитини узалежненої поведінки. Записати ці характеристики у два окремі стовпчики.

У ході обговорення Тренер може ставити «провокаційні» запитання: «Чи такі дії завжди формують наркоманію у дитини?», «Чи такі дії гарантують відсутність проблем з наркотиками в майбутньому?» Тренер може додати ще аргументів до стовпчика «Перешкоджає».

У результаті група має дійти висновку, що вплив сім'ї дже великий, проте відповідальність за свою поведінку та своє рішення людина завжди несе сама.

Тренер має вести обговорення так, щоб в учасників не склалося ставлення до своїх батьків як до поганих вихователів. Важливо, щоб не виникло бажання виправдовувати поганим вихованням власну безвідповідальну чи небезпечну поведінку.



3. Інформаційний блок

Лікування та реабілітація наркозалежних (60 хвилин)

Мета - дати огляд можливих форм лікування наркоманії, принципів реабілітації. Слід інформувати як про вітчизняну практику, так і закордонний досвід (групи Ал-Анон, Монар тощо). Розповісти про ймовірність та умови успішного лікування, проблеми, що трапляються у ході лікування. Розкрити роль феномена «співузалежнення» при залученні наркохворого до лікування. Використовуються матеріали з відповідних розділів цієї книги.



Перерва на обід (60 хвилин)

Рухова вправа (15 хвилин) За вибором Тренера.

Дискусія «Мій друг узалежнений від наркотиків» (20 хвилин)

Мета: виробити кілька різних стратегій поведінки, які дають змогу не вступати в співузалежнені стосунки з наркоманом, зберегти особисту безпеку та водночас допомогти близькій людині.

Тренер пропонує обговорити питання «Як слід будувати стосунки з другом, який уживає наркотики?» Учасники висловлюють свої думки про це. Тренер спрямовує перебіг обговорення, виявляє нелогічні та дискримінаційні моменти, уточнює правильність розуміння групою деяких висловлювань.

Головне, щоб у ході дискусії учасники усвідомили хибність співузалежненої стратегії поведінки.



Ігрова вправа «Спірні твердження» (20 хвилин)

Опис гри наведений у програмі попереднього тренінгу. Твердження формулює Тренер. Перерва (15хвиіш)



4. Набуття практичних навичок

Рольова гра «Запобігання вживанню наркотиків» (45 хвилин)

Гра дає можливість кожному з учасників самому знайти вирішення проблеми, виконуючи роль «великого начальника»: формує власний масштабний підхід до розв'язання проблеми; дає змогу набути досвіду створення соціальних проектів.

Учасники розподіляються на 2 підгрупи. Одна представляє адміністрацію школи (приклади ролей: директор, завгосп, організатор позакласної роботи, вчителі), друга — адміністрацію міста (приклади ролей: мер, його заступник, голова служби у справах неповнолітніх, керівник міліції тощо). Тренер допомагає поділити ролі між учасниками.

Завдання учасників: перебуваючи в певній ролі, запропонувати творчий варіант вирішення проблеми поширення наркотиків у масштабах школи, двора, міста. Результатом гри стає проект «адміністрації школи», «адміністрації міста». Доцільно обмежити масштаб практичного впровадження рівнем «мій двір» чи «моя школа». Учасники мають не тільки спланувати, хто що повинен робити, а й визначити, звідки можна взяти кошти на реалізацію програми, як оцінювати ефективність запропонованих заходів тощо.



  1. Завершення роботи. Закриття тренінгу (20-25 хв.)

Учасники заповнюють заключний опитувальник

«зворотного зв'язку».



Учасники по колу діляться своїми враженнями від тренінгу, говорять про свій настрій у даний момент. Тренер спрямовує розмову на висвітлення питань: що сподобалось, що не сподобалось, що бажано змінити, які блоки краще було б провести інакше. Чи є в учасників бажання взяти участь у наступних тренінгах з інших питань превентивної освіти?

Список використаної літератури


  1. Вроно Е. М. Поймите своего ребёнка: о детских страхах, конфликтах и других проблемах.— М.: Дрофа, 2002.— 223 с.

  2. Двіжона О. В. Психологічні детермінанти асоціальної поведінки підлітків. Автореф. дис. к. п. н.— Івано-Франківськ, 2004.— 20 с.

  3. Дем'янюк Т., Байрамова М., Оржеховська В., Мельницу к П. Превентивне виховання учнівської молоді: інноваційні технології: Навч.-мет. посібник.— Київ-Рівне: Волинські обереги, 2006.— 360 с.

  4. Дробинская А. О. Школьные трудности «нестандартных» детей.— М.: Школо-Пресс, 2001.— 144 с.

  5. Дроздов О. Ю., Скок М. А. Проблеми агресивної поведінки особистості: Навчальний посібник.— Чернігів: ЧДПУ ім. Т. Г. Шевченка, 2000.— 156 с.

  6. Егоров А. Ю., Игумнов С. А. Расстройства поведения у подростков: клинико-психологические аспекты.— СПб: Речь, 2005.— 436 с.

  7. Зимбардо Ф. Социальное влияние.— СПб: Питер, 2000.— 448 с.

  8. Змановская Е. В. Девиантология (Психология отклоняющегося поведения): Учебное пособие для студентов высших учебных заведений.— М.: Издательский центр «Академия», 2003.— 288 с.

  9. Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения.— М.: ТЦ «Сфера», 2003.— 160 с.

  10. Колесова Д. С, Невский И. А. Подростки «группы риска» в школе.— М., 1996.

  11. Кондратенко В. Т., Игумнов С. А. Девиантное поведение у подростков.— Минск: Аверсэв, 2004.— 365 с.

  12. Корнилова Т., Григоренко Смирнов С. Подростки группы риска.— Питер: «Питер Принт», 2005.— 336 с.

  13. Короленко И. П., Донских Т. А. Семь путей к катастрофе. Деструктивное поведение в современном мире.— Новосибирск, 1990.

  14. Кочетов А. И., Верцииская Н. Я. Работа с трудными детьми.— М.: Просвещение, 1986.— 160 с.

  15. Кудрявцев И. А., Семенова О. Ф. Смысловая сфера несовершеннолетних с психическими расстройствами, совершивших насильственные правонарушения // Психологический журнал.— 2002.— Т. 23.— № 3.— С. 54—62.

  16. Ларина И. А. Как пережить подростковый кризис. Психологическая работа с родителями.— М.: Генезис, 2004.— 176 с.

  17. Макаренко А. С. С любовью и тревогой.— К.: Изд-во УСХА, 1989.— 368 с.

  18. Максимова Н. Ю. Психологія адиктивної поведінки: Навчальний посібник.— К.: ВПУ «Київський університет», 2002.— 308 с.

  19. Менделевия В. Д. Психология девиантного поведения. Учебное пособие.— СПб: Речь, 2005.— 445 с.

  20. Минъковский Г., Тузов А. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних.— К.: Политиздат Украины, 1987.— 215 с.

  21. Міщик Л. І., Білоусова 3. Г. Соціально-психологічні та педагогічні проблеми дезадаптації дітей і підлітків.— Запоріжжя: ЗДУ, 2003.— 108 с.

  22. Оржеховсъка В. М. Діти вулиці потребують захисту // Початкова школа.— 1999.— № 2.

  23. Оржеховсъка В. М. Діти вулиці: проблема сучасної школи // Початкова школа.— 1998.— № 12.

  24. Оржеховсъка В. М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх.— К.: ВіДн, 1995.— 352 с.

  25. Оржеховсъка В. М., Виноград ова-Бондаренко В. Є. Дитяча бездоглядність та безпритульність: історія, проблеми, пошуки: Навч.-метод, посібник.— К.: Вид-во TOB «Інфо-друк», 2004.— 178 с.

  26. Оржеховсъка В. М., Пилипенко О. І. Превентивна педагогіка: Навч.-метод, посібник.— Ізмаїл, 2006.— 282 с.

  27. Платонова Н. М. Агрессия у детей и подростков.— СПб: Речь, 2004.— 336 с.

  28. Проблеми бездоглядності та безпритульності дітей в Україні: Тематична державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2003 року.— К.: Державний інститут сім'ї та молоді, 2004.— 240 с.

  29. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Збірник науково-методичних статей.— К.: Академпрес, 1995.— 112 с.

  30. Рудакова И. А., Ситникова О. С, Фалъчевская Н. Ю. Девиантное поведение.— Ростов-на-Дону: «Феликс», 2005.— 156 с.


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка