Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу з дітьми старшого дошкільного віку 2011



Скачати 390.21 Kb.
Дата конвертації09.03.2016
Розмір390.21 Kb.
Комунальна установа

«Мурованокуриловецький районний методичний кабінет»


Методичні рекомендації

щодо організації

навчально-виховного процесу

з дітьми старшого

дошкільного віку

2011

Матеріали підготувала:
Овчарук Оксана Олександрівна – методист комунальної установи

«Мурованокуриловецький районний методичний кабінет»

ВІННИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

21050 м. Вінниця, вул.Грушевського,13, тел.67-08-85, E-mail: bil@mail.vinnica.ua

дошкільна освіта

Русан Л.С.,

зав. кабінетом дошкільної освіти

Колосінська Г.І.,

методист кабінету дошкільної освіти
Про організацію роботи з дітьми п’ятирічного віку
В липні цього року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної та дошкільної освіти».В ньому передбачено зміни до Закону України «Про дошкільну освіту», а саме, запровадження обов’язкової дошкільної освіти дітей п’ятирічного віку.

Проблема обов’язковості дошкільної освіти п’ятирічок сьогодні широко обговорюється в суспільстві. Чимало людей сприйняло рішення Верховної Ради України про обов’язкову освіту дітей, яким виповнилось п’ять років, як примусове охоплення всіх без винятку дітей малюків цього віку дошкільними закладами. Але ж відомо, що будь-який примус продиктує спротив, незгоду, викликає негативне сприйняття. Тому освітянському загалу дошкільної освіти потрібно спрямувати роботу на просвітницьку роботу серед громадськості та безпосередньо роботу з п’ятирічними дітьми.

Щоб ознайомити громадськість з тлумаченням поняття обов’язковість, потрібно звернути увагу на Закон України «Про дошкільну освіту» стаття 9 п. 5, де записано, що дитина може здобути освіту не лише у дошкільному закладі, а й у сім’ї, в групах, що створюються при позашкільних закладах освіти, при школах. Відвідування можуть бути короткотривалими (не кожного дня, а впродовж кількох годин).

Позитивом обов’язковості освіти п’ятирічними дітьми є те, що це забезпечує рівні можливості і однаковий старт усім дітям шостого року життя без винятку напередодні їхнього вступу до школи. Це полегшує адаптацію дітей в школі та роботу вчителя з цими дітьми.

Але, на жаль, сьогодні зміст поняття освіта, як єдність розвитку, виховання і навчання трактується лише через одну складову – навчання. Ця свідома чи несвідома похибка досить небезпечна, оскільки звужує завдання дошкільного закладу, жорстко прив’язуючи його до майбутнього навчання читати, писати та лічити. Але це суперечить концептуальним засадам реформування дошкільної освіти України ідеям заміни навчально-дисциплінарної моделі на особистісно-орієнтовану. І якщо ми не лише декларуємо, а справді сповідуємо особистісно-орієнтований підхід до освіти, то маємо опікуватись тим, щоб вона не лише «озброювала» п’ятирічну дитину предметами, знаннями, а й передусім сприяла її особистому зростанню.

Проблемою може бути формальне розуміння учителями, долученими до освіти п’ятирічних малюків (якщо групи створюються при школах) своїх завдань, підмінювання повноцінної дитячої життєдіяльності проведенням занять-уроків.

З 2001 року, при здійсненні переходу загальної середньої освіти на новий зміст, структуру і тривалість навчання особливої уваги набувало питання підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі. За оперативними даними, в області проживає 14872 дитини, яким на 1 вересня 2010 року виповниться п’ять років, із них 11599 – перебуватимуть у дошкільних навчальних закладах, що становитиме 78 % дітей відповідного віку. З метою соціального захисту дітей, надання можливостей рівного старту до навчання в школі, понад 2 тис. дітей відвідуватимуть групи підготовки дитини до школи при загальноосвітніх школах області. А загалом підготовкою до навчання у школі буде охоплено 92,4 % дітей відповідного віку, це на 3% більше ніж в минулому навчальному році.

Як бачимо, п’ятирічні діти привертали увагу завжди, а не лише сьогодні. Зокрема, в 2004 році в Києві відбулась науково-практична конференція «Сучасні п’ятирічні діти: особливості розвитку». В роботі конференції брали участь різні фахівці: медики, педагоги, психологи, представники методичних служб, науковці. Тісна співпраця різних фахівців стала б у пригоді і сьогодні, коли йдеться про обов’язкову дошкільну освіту, але нажаль, сьогодні ми маємо неузгодженість змісту дошкільного освітнього стандарту (Базового компонента) із освітнім стандартом початкової школи та вищої школи, яка готує фахівців для цієї галузі. Тому багато фахівців ігнорують складнощі адаптації шестирічних малюків до регламентованих умов шкільного життя, високих емоційно-вольових та інтелектуальних навантажень. А робота з п’ятирічними дітьми для них є абсолютно невідомою. Через те, на сьогодні у цій невизначеній, складні ситуації непідготовленості освітян до прийняття у своє «лоно» дітей п’ятирічного віку може провести до небажаних наслідків.

Для організації роботи на початковій стадії переходу обов’язковості дошкільної освіти п’ятирічних дітей необхідно ознайомити всіх педагогів, які працюють з дітьми цього віку з основними напрямками реформування дошкільної освіти, з її метою та змістом, Базовим компонентом як освітнім стандартом, державною Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі».

Забезпечити наступність в реалізації особистісно-орієнтованої моделі освіти дошкільною та початковою ланками не на засадах традиційного «підтягування» дошкільної ланки до шкільної, а на засадах «опускання» початкової освіти до дошкільної як хронологічно першої ланки і врахування її здобутків.


Обов’язковим є об’єднання зусиль медиків, педагогів і психологів для моніторингу ефективності обов’язкової дошкільної освіти п’ятирічних дітей.
Усім зрозуміло: запровадження обов’язкової дошкільної освіти п’ятирічних дітей має ґрунтуватися на оцінці реального стану речей у першій освітній ланці України. Відірваність проблеми від загального освітнього контексту може викривити реальну картину, спричинити помилки й недоречності.

Методичні рекомендації

щодо організації навчально-виховного процесу з дітьми старшого дошкільного віку

Одним з пріоритетів державної політики в розвитку дошкільної освіти є рівний доступ до якісної освіти, який забезпечується дошкільними навчальними закладами та іншими формами здобуття дошкільної освіти.

Законом України від 06.07.2010 р. «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» передбачено обов'язковість дошкільної освіти дітей старшого дошкільного віку. Основною метою нововведення є створення рівних стартових умов для дітей п'ятирічного віку до майбутнього навчання в школі, формування шкільної зрілості.

Функціонування груп дітей 5-річного віку у 2010-2011 н. р. регламентується нормативно-правовими актами, зокрема: Законами України «Про дошкільну освіту», «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу», Положенням про дошкільний навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. № 305, інструктивно-методичними листами: «Про організацію короткотривалого перебування дітей у дошкільних навчальних закладах» (від 17.08.2005 р. № 1/9-431), «Про режим роботи дошкільних навчальних закладів» (від 24.01.2007 р. № 1/9-36), «Про організацію обліку дітей дошкільного віку» (від 07.05.2007 р. № 1/9-263), «Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади» (від 04.10.2007 р. № 1/9-583), «Про здійснення соціально-педагогічного патронату» (від 17.12. 2008 р. № 1/9-811), інструктивно-методичними рекомендаціями «Про організовану і самостійну діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі» (від 26.07.2010 р. №1.4/18-3082).

Найпоширенішими формами здобуття дошкільної освіти дітьми п'ятирічного віку є: дошкільні навчальні заклади; групи короткотривалого перебування; групи при загальноосвітніх навчальних закладах, соціально-педагогічний патронат.

Дошкільний навчальний заклад. Здобуття дошкільної освіти дітьми 5-річного віку в умовах дошкільного навчального закладу організовується відповідно до чинного законодавства та діючих програм для дітей старшого дошкільного віку.

Групи короткотривалого перебування. Короткотривале перебування старших дошкільників у дошкільному навчальному закладі передбачено для дітей, які з певних причин не можуть його відвідувати за повним режимом перебування (10,5-12 годин), і забезпечує їх право на здобуття дошкільної освіти. Короткотривалий режим перебування дітей обов’язково обумовлюється в статуті ДНЗ. Якщо для комплектування окремих груп немає достатньої кількості дітей, то їх зараховують до старшої групи або різновікової групи дошкільного закладу, що функціонує за повним режимом перебування.

Кількість дітей у групах короткотривалого перебування визначається відповідно до нормативів наповнюваності, передбачених у статті 14 Закону України «Про дошкільну освіту». Прийом дітей здійснює керівник дошкільного навчального закладу на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, за наявності медичної довідки про стан здоров’я дитини, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження. У заяві батьків або осіб, які їх замінюють обумовлюється час та періодичність перебування дітей у групах, інші умови. Діти, які відвідують дошкільний навчальний заклад короткотривало, зараховуються до його спискового складу (журнал обліку щоденного відвідування дітьми групи) та обов’язково включаються до звіту дошкільного навчального закладу (форма № 85-к).

Керівництво і контроль за навчально-виховним процесом у групах короткотривалого перебування дітей здійснює завідуюча дошкільним навчальним закладом та вихователь-методист.

Для дітей, які відвідують групи короткотривалого перебування, за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, можуть надаватися додаткові освітні послуги у порядку визначеному законодавством.

Штатний розклад комунального дошкільного навчального закладу, який має окремі групи короткотривалого перебування, встановлюється та затверджується відповідним органом управління освітою на основі діючих Типових штатів дошкільних навчальних закладів.

Навантаження вихователів груп короткотривалого перебування визначається відповідно до тижневого педагогічного навантаження (30 годин на тиждень) та тривалості перебування дітей в групі. Наприклад: 1,5 години перебування дітей – 0,25 ставки вихователя, 3 години – 0,5 ставки вихователя тощо (з розрахунку 5-ти денного режиму роботи закладу).

Групи при загальноосвітніх навчальних закладах. Перебування дітей 5-річного віку у групах при загальноосвітніх закладах організовуються, зазвичай, у населених пунктах, де відсутні дошкільні навчальні заклади. Як правило, групи працюють короткотривало, тому порядок їх функціонування визначається інструктивно-методичним листом «Про організацію короткотривалого перебування дітей у дошкільних навчальних закладах» (від 17.08.2005 р. № 1/9-431).

З дітьми можуть працювати як вихователі, так і вчителі загальноосвітніх закладів. За умови, коли з дітьми працює вчитель, можливе виникнення дисбалансу – штучного наближення життя дітей старшого дошкільного віку до шкільного, намагання вчителів перетворити групу в перший клас. Хочемо застерегти від формального розуміння вчителями, долученими до освіти п’ятирічних дітей, своїх завдань, підміни ними повноцінної дитячої життєдіяльності проведенням занять-уроків, використання в роботі суто шкільного інструментарію. Бажано забезпечити подальшу роботу з дітьми в початкових класах того педагога, який працював з ними впродовж року.



Соціально-педагогічний патронат дасть можливість охопити дошкільною освітою 5-річних дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, або дітей, які з інших причин не відвідують дошкільні навчальні заклади (відсутність чи віддаленість дошкільних закладів, фізична неспроможність батьків водити дитину до закладу) та реалізувати право батьків обирати різні форми здобуття дошкільної освіти.

Соціально-педагогічний патронат сімей здійснюється за місцем їх проживання. Для організації відповідної роботи бажано мати соціальний паспорт кожного міста, селища, району, мікрорайону, будинку, окремих сімей; розробити конкретні програми (загальну, місцеву тощо) відповідно до мети і завдань соціально-педагогічного патронату; визначити конкретних виконавців та узгодити їх дії; забезпечити контроль за його здійсненням. Після виявлення дітей, які потребують соціально-педагогічного патронату, визначається місце проведення відповідної роботи (в домашніх умовах, на базі дошкільних чи інших навчальних закладів, в інших приміщеннях). Діти, які будуть знаходитися в домашніх умовах, зараховуються до «групи соціально-педагогічного патронату», що закріплюється за дошкільними навчальними закладами, які знаходяться територіально найближче. До складу такої групи можуть входити діти різного віку, а не лише п’ятирічки, вони можуть проживати у різних мікрорайонах міст, селищ, сіл тощо. Такі діти включаються до спискового складу вихованців закладу, за якими вони закріплені.

Соціально-педагогічний патронат таких сімей, як правило, здійснює соціальний педагог, педагогічне навантаження якого становить 40 годин на тиждень. У робочий час соціального педагога враховується і час, затрачений на дорогу до місця проживання дитини. Відвідування сім’ї відбувається 2 рази на тиждень і соціально-педагогічним патронатом охоплюється не більше 15 дітей. Засновник має право зменшувати кількість дітей. Функції соціального педагога можуть виконувати інші педагогічні працівники. З метою проведення колективних форм роботи, спілкування з однолітками для дітей, які потребують соціально-педагогічного патронату, можуть створюватися групи короткотривалого перебування у дошкільних навчальних чи інших закладах. Наповнюваність груп становить до 10 осіб.

Також такі діти можуть відвідувати звичайні групи у дошкільних закладах різних типів. В цьому разі вони зараховуються до спискового складу групи, яку відвідують. Відвідування груп дітьми становить, як правило, 2-3 рази на тиждень. Всі діти охоплені соціально-педагогічним патронатом, включаються обов’язково до статистичної звітності (форма 85-к) того закладу, до спискового складу якого вони зараховані.

З дітьми п’ятирічного віку, які охоплені різними формами здобуття дошкільної освіти, роботу можуть проводити практичний психолог, вчитель-логопед, вихователь та інші педагоги, робочий час яких визначений чинним законодавством. Кількість працівників визначається із розрахунку кількості груп чи кількості таких дітей у закладі.

Планування, організація та проведення навчально-виховної роботи з дітьми 5-річного віку здійснюється відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти України, Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» з урахуванням умов розвивального предметного, природного, соціального середовища та потреб, інтересів, запитів, здібностей дітей.

Додатково можуть використовуватися авторські та адаптовані програми.

Визначений на основі чинних програм зміст навчально-виховної роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади, реалізується в різних організаційних формах роботи. Основними серед них є: спеціально відведений для навчальної діяльності час - заняття (ігри-заняття), поза організованою навчальною діяльністю - спостереження, бесіди, індивідуальна робота з різних змістових напрямків, програмних розділів чи ліній розвитку, рухливі, дидактичні, в тому числі настільно-друковані й словесні ігри, чергування і трудові доручення, спілкування з батьками, ранкова гімнастика тощо (в ранкові години); спостереження, досліди, цільові прогулянки, прогулянки-походи за межі закладу, помешкання, заняття фізичними вправами, праця в природі й господарсько-побутова, різні види дидактичних, творчих, рухливих ігор, в тому числі вправи та ігри з елементами спорту, індивідуальна робота з дітьми та інші (на прогулянках) тощо.

При визначенні змісту цих форм роботи за основу беруться програмні вимоги для певної вікової групи чи вікового етапу. Враховуючи можливу короткотривалість перебування дітей в осередках (неповний день, кілька разів на тиждень, останні 1-2 роки перед школою тощо) при традиційному розпорядку навчальної та інших видів діяльності доцільно поєднувати програмовий зміст для даної і попередніх вікових груп, вибираючи з нього ключові, опірні завдання, теми, опанування яких сприятиме створенню належної бази для успішної подальшої соціалізації та шкільного навчання.

В організації навчально-виховної роботи з дітьми старшого дошкільного віку важливо забезпечити організовану життєдіяльність дітей спільно з дорослим у створеному для цього розвивальному просторі з обов’язковим включенням наступних видів дитячої діяльності:



  • ігрової – шляхом проведення дидактичних, рухливих, будівельно-конструктивних, ігор-драматизацій тощо;

  • навчально-пізнавальної – через заняття, а також гурткову, індивідуальну роботу, спостереження та екскурсії, пізнавально-розвивальні бесіди, дидактичні ігри, елементарні досліди й дитяче експериментування у повсякденному житті;

  • трудової – у формі індивідуальних і групових трудових доручень, чергувань, колективної праці та ін.;

  • комунікативно-мовленнєвої – за допомогою спеціальних мовленнєвих занять, бесід, розмов на особистісні та спільні теми, створення й розв’язання певних ситуацій спілкування, індивідуальної роботи у повсякденному життя, цілеспрямованого залучення дітей до спілкування під час всіх форм організації життєдіяльності;

  • художньої – через заняття з художньої праці, образотворчої, музичної, літературної діяльності та розваги, свята, гуртки художньо-естетичного циклу, індивідуальну роботу та ін.;

  • рухової – шляхом залучення до участі у заняттях з фізичної культури, плавання, музики, спортивних секцій та хореографічних гуртків, різних форм організації дитячої праці, рухливих ігор у повсякденному житті, фізкультурних свят, розваг, походів, ранкової гімнастики та гімнастики після денного сну, фізкультурних хвилинок, пауз та ін.

Провідною формою організації освітньої роботи для більшості альтернативних форм здобуття дошкільної освіти залишаються заняття. Слід уникати дублювання шкільних занять (уроків) за формами проведення, змістом завдань, методами та прийомами навчання, способами організації дітей, не підпорядковувати їх тільки логіці майбутніх навчальних шкільних дисциплін.

Заняття традиційно розподіляються за розділами, проте такий поділ є умовним з огляду на можливу інтеграцію в їхньому змісті різних розділів програми, сфер життєдіяльності, змістових ліній, ліній розвитку тощо. Наприклад: розвиток мовлення - ознайомлення з навколишнім - фізична культура; ознайомлення з природою - художня література - конструювання тощо. Залежно від поставленої мети, етапів навчання, рівня підготовленості дітей, крім інтегрованих, використовуються й інші типи занять: домінантні, комплексні, контрольні (в кінці певного навчального циклу). Вони можуть бути підпорядковані єдиній темі (тематичні), структуровані за розвитком певного сюжету (сюжетні), вибудовані на основі лише ігор та ігрових вправ (ігрові) тощо. У навчальній діяльності дошкільників домінують дидактичні, розвивальні ігри й вправи (логіко-математичного, мовленнєвого, природознавчого, валеологічного, художньо-естетичного, рухового спрямування тощо), практична продуктивна й елементарна творча художня діяльність. Тобто, гра посідає чільне місце у режимі дня, як ефективна організаційна форма, провідний метод та засіб розвитку, навчання і виховання дітей дошкільного віку.

Не можна перетворювати навчально-пізнавальну діяльність 5-річних дошкільників на аналог шкільного поурочного навчання. Вона якісно відрізняється від шкільного навчання формами, методами і прийомами, засобами, стилем і рівнем взаємодії педагога з вихованцем, а не лише змістом, обсягом програмового матеріалу, рівнем вимог до дитини.

У старшій групі проводиться 2-3 заняття на день впродовж 1-1,5 годин тривалістю 25-30 хвилин для дітей 6-го року життя та 30-35 хвилин для дітей 7-го року життя.

Тривалість занять може збільшуватись чи зменшуватись залежно від коливань інтересу, бажань, працездатності дітей, складності завдань тощо. Найбільш сприятливий час для залучення дітей до організованих занять з огляду на закономірності у зміні працездатності, активності дитячого організму, особливості перебігу уваги, процесів пам’яті й мислення дітей – це період у ранкові години від 9.00 до 11.00. З урахуванням конкретної ситуації окремі заняття можна переносити на другу половину дня або одразу плануватися на цей період.

З метою унормування організованої навчально-пізнавальної діяльності, надання їй планового характеру та узгодження із загальним розпорядком дня варто розробити для різних вікових груп орієнтовний розпорядок проведення занять – тижневий перелік занять із різних змістових напрямів дошкільної освіти.

На відміну від сталого і, в цілому, непорушного розкладу уроків у школі розпорядок занять у дошкільному навчальному закладі має бути мобільним, динамічним, гнучким, таким, який можна оперативно змінити, відкоректувати прямо в ході навчально-виховного процесу, якщо того потребуватимуть конкретні обставини, непередбачені педагогом наперед при укладанні календарного плану. Орієнтовний тижневий розподіл занять може носити тимчасовий характер, оскільки педагоги можуть апробовувати його і періодично вносити необхідні корективи, зміни до нього.

Залежно від віку дітей, обраних програм розвитку, навчання і виховання до загальної сітки занять включаються заняття з ознайомлення з навколишнім та природою, розвитку мовлення і з художньої літератури, формування математичних уявлень і логічного мислення, підготовки до навчання грамоти, образотворчої діяльності та художньої праці, фізичної культури, музики. До розкладу занять можуть також вводитися заняття з іноземної мови, хореографії, плавання, з комп’ютером тощо.

Заняття можуть проводитися фронтально чи підгрупами (наприклад: для роботи з підгрупами кількох педагогів-фахівців з різних змістових напрямів одночасно; для організації навчальної діяльності у різновіковій групі по вікових підгрупах; для виконання певних завдань підгрупами або парами в ході спільного заняття). Для дітей, які виховуються в сім’ї, заняття проводяться індивідуально.

Розміщення дітей під час занять має бути зручним для них самих і вихователя (вчителя) та періодично варіюватися (за столами і партами як у класі, за окремо розставленими чи зсунутими по 2 столами, сидячи або утворюючи коло, півколо тощо). Це сприятиме запобіганню фізичної та психічної втоми, уникненню статичних навантажень, динамічній зміні видів діяльності, завдань.

У процесі занять з дітьми увага приділяється поступовому формуванню у них базових навчальних умінь (слухати і чути мову педагога, розуміти звертання до них, вказівки, інструкції та діяти відповідно до них, аналізувати взірець, відтворювати і змінювати його, контролювати хід і результати своєї діяльності, дотримуватися заданого ритму діяльності, організовувати своє робоче місце тощо). На початковому етапі навчання ці діти потребують особливої підтримки й заохочення для подолання труднощів на власних позитивних досягненнях без порівняння з іншими дітьми.

У перервах між заняттями (10-15 хв.) проводяться динамічні паузи (комплекси фізичних вправ, рухливі ігри), організовується трудова діяльність з підготовки матеріалів до наступного заняття, догляду за живими об’єктами, лагодження іграшок тощо.

Домашні завдання для самостійного опанування дітьми обов’язкового змістового блоку не даються. Проте, при короткотривалому перебуванні дітей й періодичності відвідувань закладу 2-3 рази на тиждень педагоги можуть відбирати й пропонувати батькам певний зміст, прийоми роботи для використання в домашніх умовах, організовуючи при цьому планову консультативну методичну допомогу родинам.

З метою реалізації освітнього стандарту і забезпечення на цій основі рівного нефорсованого стартового розвитку дітей система роботи з дітьми, які не відвідують дошкільний заклад, на заняттях і в повсякденні скеровується на їхній фізичний, соціально-моральний, емоційно-ціннісний, пізнавальний, мовленнєвий, художньо-естетичний, креативний розвиток у різних сферах життєдіяльності.

Фізичний розвиток дошкільників спрямовується на збереження та зміцнення здоров'я, своєчасний розвиток та належне функціонування всіх органів і систем, підвищення працездатності й запобігання фізичній і психічній втомлюваності дитячого організму, залучення малюків до здорового способу життя. Воно передбачає формування міцних життєво важливих рухових, культурно-гігієнічних умінь і навичок, правильної постави, ігрових дій, розвиток фізичних якостей, навичок безпечної поведінки у довкіллі, системи знань про власний організм та здоров'я, значення режиму харчування, діяльності і відпочинку, фізичних вправ, загартування водою, повітрям і сонцем, гігієни та інших засобів.

Усі форми здобуття дошкільної освіти мають забезпечувати активний руховий режим для дітей у межах встановленої тривалості перебування через проведення відповідних дитячому віку режимних моментів, застосування різних форм роботи у достатній кількості й раціональному поєднанні. Дотримання цієї вимоги обов'язкове з огляду на необхідність забезпечити дитячу природну потребу в рухах та обсяги рухової активності дошкільників. Неприпустимою є практика ігнорування фізкультурних занять за загальним розкладом та підміна їх заняттями інтелектуального спрямування, додатковими освітніми послугами (іноземна мова, комп'ютерні ігри тощо), самостійною руховою діяльністю дітей (часто спонтанною, некерованою).

Під час проведення будь-яких форм роботи з фізичного виховання слід дотримуватися методичних вимог щодо їхньої структури, підбору, послідовності і дозування вправ, методів і прийомів проведення, способів організації дітей, запобігання дитячому травматизму відповідно до віку, рівня підготовленості, стану здоров'я і самопочуття дітей, місця проведення, місця в режимі дня, пори року, оснащеності педагогічного процесу.

Різноманітні аспекти фізичного розвитку і виховання (зокрема: формування основ безпеки життєдіяльності і валеологічного світогляду, статевої ідентифікації та диференціації) інтегруються з іншими лініями розвитку, відпрацьовуються на інших заняттях, у вільний час, у побуті.

Головне завдання пізнавального розвитку дітей - забезпечити формування систематизованих знань про природне довкілля, предметне середовище, соціум, себе самого, причинно-наслідкові зв’язки та залежності у світі, розвиток пізнавальних психічних процесів і логіко-математичний розвиток, оволодіння дітьми узагальненими способами розумової роботи, засобами побудови власної пізнавальної діяльності, виховання допитливості, оптимізацію пізнавальної активності малюка.

Пізнавальний розвиток здійснюється через формування загальної обізнаності дітей в усіх сферах дитячого буття на основі активної практичної діяльності.

Тому на спеціальних заняттях та у повсякденному житті значної ваги набувають такі методи: спостереження, екскурсії (прогулянки, мандрівки), читання художньої літератури, елементарне експериментування, створення проблемно-пошукових ситуацій, моделювання, самостійна робота з друкованими посібниками, знаками-символами, схемами, планами, дидактичні ігри, головоломки та ін. Керівництво пізнавальною діяльністю дітей здійснюється через вказівки та запитання, підтримку та заохочення дітей відповідати на заняттях як від себе особисто, так і від своєї підгрупи, пари.

Ознайомлення з навколишнім передбачає формування з подальшим розширенням, конкретизацією уявлень дітей про свої родини, рідне місто (село), традиції, звичаї, культуру, державні і народні символи, обереги рідного краю і України, про предметний світ найближчого і більш віддаленого оточення, професії дорослих, громадські заклади та з інших тем і розвиток на цій основі первинних ціннісних орієнтацій, прагнення до доцільної, шанобливої поведінки у довкіллі, виховання основ соціальної активності, громадянськості, духовної культури.

Ознайомлюючи дітей з природою важливо формувати у них узагальнені цілісні уявлення та систему знань про об’єкти і явища природи, причинні взаємозв’язки і взаємозалежності в ній, природне довкілля як цілісний організм. Особливий акцент робиться на вихованні у дітей екологічної свідомості та культури, прищепленні навичок екологічно-доцільної поведінки.

Для реалізації зазначених завдань використовуються спостереження, праця в природі (в куточку, на ділянці), елементи пошуково-дослідної діяльності, ознайомлення з творами фольклору (народні прикмети, прислів’я, пісні), художньої літератури та образотворчого мистецтва, дидактичні ігри з реальними предметами та їх замінниками, картинками. Усі названі методи поєднуються з бесідами спрямованими на виховання в дітей позитивного, емоційного, свідомого ставлення до природи, естетичних почуттів, пов’язуються з їхнім життєвим досвідом.

Логіко-математичний аспект пізнавального розвитку дошкільників має на меті формування математичної компетентності дітей і реалізується на основі створення й утримання сталого інтересу до логіко-математичної діяльності. Він базується на вікових особливостях пізнавального розвитку дошкільників, передбачає поступове формування у них умінь мислити, обґрунтовувати і доводити правильність власних міркувань, розв'язувати нестандартні ситуації.

Багатовекторне спрямування логіко-математичного розвитку інтегрується

з усією дитячою життєдіяльністю (при розгляданні та описі предметів, підготовці форм для ліплення й аплікації, в малюванні та конструюванні, настільних конструкторських іграх, іграх – головоломках, при виготовленні схем, простих планів, моделей чи макетів, у творчих іграх тощо).

Мовленнєвий розвиток передбачає розвиток мовлення дошкільників, ознайомлення їх з творами художньої літератури, підготовку до навчання грамоти.

Навчання рідної мови і розвиток мовлення особливо важливі для дітей, які не відвідують дошкільні заклади, оскільки вони часто не мають достатнього кола спілкування у соціумі і перебувають поза організованим педагогічним впливом. Воно передбачає формування у кожної дитини мовленнєвої компетентності (фонетичної, лексичної, діамонологічної, комунікативної).

Спеціальні мовленнєві заняття фокусуються на інтегрованому розв’язанні завдань мовленнєвого розвитку, поєднані в єдиний комплекс роботи з різних його напрямків – не менше трьох на одному занятті. Наприклад: словник – граматика - зв’язне мовлення; звукова культура – граматика - зв’язне мовлення; звукова культура – словник - зв’язне мовлення. Послідовність цих складових у побудові заняття може змінюватися, залежно від поставлених завдань, структури заняття, запланованого мовного матеріалу. Періодично плануються тематичні (домінантні) заняття, на яких увага зосереджується на розв’язанні домінуючого завдання мовленнєвого розвитку (словник, граматична будова, зв’язне мовлення тощо).

Обов’язковим є взаємозв’язок із заняттями з інших розділів (ліній розвитку), насамперед: ознайомлення з навколишнім і природою, художня література, які найбільш дотичні до розв’язання мовленнєвих завдань, адже служать чуттєвою (сенсорною) основою для збагачення й уточнення словника, інформативною основою для складання розповідей тощо. Однак вони не можуть підмінити спеціальні мовленнєві заняття.

Навчально-мовленнєва діяльність інтегрується з ігровою, руховою, пізнавальною, образотворчою, музичною, театралізованою діяльністю дітей упродовж усього їхнього перебування вдома, в групах, гуртках та центрах здобуття дошкільної освіти. Передбачається її розгортання в індивідуальній роботі з дітьми, під час спостережень, самостійної діяльності, в різноманітних життєвих ситуаціях спілкування з однолітками та дорослими в парах, підгрупах чи в колективі, у штучно створюваних, імпровізованих, ігрових ситуаціях тощо. Для організації групового спілкування цінним є будь-який вільний час, коли обговорюються події минулого дня, поточні зміни в природі чи пам’ятні дати, стосунки між дітьми тощо.

Художня література як засіб формування художньо-мовленнєвої компетентності дошкільників потребує комплексного підходу. Художньо-мовленнєва діяльність дітей організується на засадах полікомпонентності й включає: сприймання на слух і розуміння дітьми змісту художніх творів; відтворення змісту і виконавчу діяльність (відповіді на запитання, переказ, бесіди за ілюстраціями, переказ за ролями, декламування тощо); елементи театралізацій (інсценування, вистави); творчо-імпровізаційну діяльність (драматизації, ігри за сюжетами творів, початки словесно-поетичної творчості).

На спеціальних заняттях проводяться бесіди за літературними творами: на відтворення змісту за запитаннями педагога (батьків); за запитаннями автора; морально-оцінювального спрямування; ознайомлення із засобами художньої виразності, жанру твору. Корисні й тематичні бесіди за кількома творами одного автора чи різних авторів на одну тему, бесіди (наприклад: „Мої улюблені книжки”). Вид бесіди обирається залежно від вікових особливостей сприймання і мислення дітей, їхнього життєвого і мовленнєвого досвіду, поставленої педагогічної мети тощо.

Активізувати емоційну сферу дітей, донести виховну цінність твору до їхньої свідомості, співвіднести його з життєвим досвідом малят допомагають такі прийоми, як уявний діалог дітей з літературним персонажем, складання листа героєві твору, драматизація, розігрування певних фрагментів твору після його прочитання та обговорення, створення словесних малюнків-портретів персонажів („яким ви його собі уявляєте?”), психологічний аналіз вчинків і висловлювань літературних героїв („Про які риси характеру героя це говорить?”).

Літературно-художні й народні твори, уривки з них включаються до системи роботи з ознайомлення із навколишнім світом та природою, повсякденних бесід на морально-етичні теми під час обговорення поведінки, вчинків дітей, розв’язання конфліктних ситуацій в іграх, праці, побуті, на заняттях тощо.

Щодо навчання елементів писемного мовлення, то форсувати цей процес у дошкільний період не варто, адже формування навичок власне читання і письма – завдання початкової школи. Відтак, заняття з грамоти у дошкільному віці мають пропедевтичний характер, проводяться у спрощеній ігровій формі й на наочній основі, що готує підґрунтя для опанування технікою читання й письма у 1-му класі. Завдання дошкільного віку - розвиток уміння слухати й чути, зокрема, фонетичного й фонематичного слуху, ознайомлення з основними одиницями мовлення – реченням, словом, складом, звуком (відповідно до змісту чинних програм розвитку, навчання і виховання дошкільників).

Враховуючи потреби і прагнення самих дітей, запити родин, організовується й навчання дошкільників читання в умовах різних форм здобуття дошкільної освіти, але на основі реалізації вище окреслених завдань. Для цього є реальні можливості при достатньо тривалому охопленні дітей системою роботи (упродовж не менше одного – півроку перед вступом до школи при 3-5-денному робочому тижні). За цей період діти здатні ознайомитися з усіма або найбільш уживаними літерами української мови, як знаками передачі звуків на письмі, засвоїти їхні звукові назви (не алфавітні, як у школі), оволодіти поскладовим злитим читанням двобуквених складів, трибуквених і двоскладових слів найпростішої структури (мак, о-са, та-то). На цій базі більш здібні, охочі до читання діти навчаються читати складніші слова і короткі речення, тексти, як на заняттях, так і в повсякденні навчального закладу, за його межами, вдома.

Важливий аспект розвивальної роботи упродовж дошкільного періоду - підготовка руки дитини до письма, а не навчання письма, як це іноді роблять окремі педагоги. Завдання дошкільної освіти - забезпечити належний рівень розвитку дрібної моторики, гнучкості й сили кистей рук дітей, координації рухів рук, рук і очей, окоміру, навчити орієнтуватися на площині аркуша, сторінці зошита, у клітинках й на рядках. Основу цієї роботи, починаючи з раннього віку, складає різноманітна діяльність дітей упродовж дня, пов’язана із роботою кистей рук: спеціальні фізичні вправи, застібання й розстібання ґудзиків на одязі, шнурування взуття, вирізування, обривання й наклеювання в аплікації, малювання, конструювання з будівельних наборів, дитячих конструкторів, паперу, викладання мозаїки, робота з голкою, нанизування, плетіння тощо. Спеціальні графічні вправи на не лініяному папері, по лінійках, клітинках та косих лінійках пропонуються дітям фрагментарно (на розсуд педагога) під час занять з грамоти, математики, ознайомлення з довкіллям чи природою, у вільні години. Тут важливо подбати про послідовне ускладнення завдань та органічне вплетення їх у канву обраного заняття. Підручники, прописи чи зошити з письма для 1 класу початкової школи в роботі з дошкільниками не використовуються; правомірним є лише застосування посібників, розроблених з урахуванням вимог чинних програм дошкільної освіти.

Художньо-естетичний розвиток дошкільників передбачає належний рівень сформованості у них уяви, фантазії, сенсорних відчуттів, естетичного сприйняття, образного мислення. Він базується на формуванні уміння відчувати, бачити гарне в об’єктах довкілля, порівнювати й оцінювати їхні естетичні ознаки та вносити елементи прекрасного в життя. Невід’ємна його складова – ознайомлення з творами образотворчого і музичного мистецтва, залучення дітей до національної та світової культури.

Актуальним завданням є своєчасне виявлення в дітей з дошкільних років й подальший розвиток у них природних задатків і нахилів до музичної, образотворчої діяльності, виховання в усіх дітей основ художнього смаку, художньо-творчих здібностей.

Важливо навчати дітей основних прийомів реалізації власних задумів, створення художнього образу різноманітними засобами виразності, в тому числі з використанням особливостей матеріалів (графічні і кольорові олівці, гуашеві та акварельні фарби, вугілля, кольорова крейда, фломастери, папір, тканина, фольга, глина, пластилін, пластика, природні матеріали тощо) та різних технік роботи з ними.

Основною формою організації дитячої життєдіяльності для реалізації завдань художньо-естетичного розвитку є заняття з образотворчого мистецтва (малювання, ліплення, аплікація), з конструювання, художньої праці (виготовлення виробів з паперу, картону, природного та побутового матеріалу, тканини тощо) та музики.

При організації занять художньо-естетичного циклу необхідно:

- їхню тематику узгоджувати із сезоном, святами, змістом інших занять (з ознайомлення з навколишнім, природою, художньої літератури), повсякденням дітей;

- використовувати різні види образотворчої діяльності на одному занятті, а також поєднувати образотворче і музичне мистецтво;



  1. - раціонально чергувати предметне, сюжетне, декоративне малювання, ліплення, аплікацію, а також виконувати роботи за зразком, з натури, за уявленням, по пам’яті, за власним задумом, на задану тему, в тому числі за мотивами літературного твору;

  2. - забезпечити тематичний зв’язок між образотворчими заняттями, що сприяє послідовності й наступності в оволодінні дітьми різними способами передачі форм, пропорцій, створення просторових і площинних композицій;

  3. - поєднувати художню працю і образотворче мистецтво; а відтак заняття з художньої праці можна проводити як підсумкові – на застосування дітьми набутих навичок аплікації, конструювання, ліплення, малювання при створенні виробів з різних матеріалів, з використанням відповідного інструментарію (ножиці, стеки, голки, наперстки, тички, пензлики, лінійки тощо);

  4. - забезпечити комплексну побудову музичних занять, що передбачає включення слухання музики, співу, музично-ритмічної діяльності, періодично – гри на дитячих музичних інструментах.

У процесі занять з образотворчої діяльності і художньої праці дітям надається можливість експериментувати з різними матеріалами і техніками, практично апробовувати різні варіанти комбінування елементів, розміщення предметів у просторі і на площині, поетапно навчають створювати багатофігурні сюжетні й декоративні композиції. Слід практикувати створення колективних (панно, колажі, панорами, макети) та спільних з педагогом (батьками) робіт.

На музичних заняттях після слухання музики не лише у виконанні педагога, а й у записах, проводять доступні бесіди з дітьми про зміст, характер, форму музичного твору тощо, спонукаючи їх до висловлювання самостійних суджень. Під час співу звертають увагу не лише на розвиток вокальних даних, а й на акторські здібності (постава, вираз обличчя, відповідні рухи і жести). Для музично-ритмічних вправ добирають високохудожню музику з яскравими образами, різним настроєм, під яку можна відтворювати рухи різного характеру.

Заняття художньо-естетичного циклу проводяться фронтально – з усією групою дітей. Можливе виконання завдань підгрупами, парами чи індивідуально при колективній організації дітей.

В умовах родинного виховання, та якщо дозволяє режим перебування дітей у групах, гуртках і центрах здобуття дошкільної освіти, необхідно виділяти час для організації самостійної художньої діяльності дітей (образотворчої, музичної, художньо-мовленнєвої, театралізованої), створювати для цього необхідні умови та залучати вихованців за їхніми інтересами, здібностями.

Педагоги, що надають освітні послуги „домашнім” дітям, мають налагоджувати співпрацю з родинами своїх вихованців задля розширення дитячого художнього досвіду, кола естетичних вражень, орієнтувати батьків на спільне з дітьми відвідування музеїв, художніх виставок, театральних вистав, концертів тощо.

Один з найважливіших напрямків освітнього впливу на сучасних дітей – забезпечення їхнього соціально-морального та емоційно-ціннісного розвитку. З огляду на появу в дошкільників нових, відповідних віковому етапу форм спілкування з дорослими та однолітками, зростання потреби у товаристві ровесників, робота спрямовується на розвиток соціальних емоцій і мотивів поведінки, вміння орієнтуватись у новому соціальному середовищі, пристосовуватися до його вимог та опановувати нові соціальні ролі й стосунки. Тому педагог спочатку сам ініціює свої контакти з дітьми та між ними, а потім поступово навчаючи вихованців самостійно налагоджувати взаємодію з дорослими та іншими дітьми, спілкуватися з ними в різних ситуаціях з урахуванням відмінності чи подібності за віком, статтю, інтересами тощо, допомагає кожному малюкові виявити власні чесноти, посісти гідне місце в дитячому колективі.

З метою накопичення дітьми позитивного досвіду співбуття у групі (сім’ї), створюється і підтримується комфортний психологічний клімат, використовуються всі слушні побутові, навчальні, ігрові ситуації для організації розмов і бесід, вправляння дітей у соціальній поведінці, адекватній реакції на асоціальні вчинки та спірні питання, успіх та неуспіх діяльності.

Педагогічне керівництво дитячою життєдіяльністю спрямовується також на розширення уявлень дітей про моральні, естетичні, пізнавальні почуття, прищеплення елементарних навичок правильного вираження власних почуттів, а також розуміння та оцінювання емоцій, почуттів і пов’язаних з ними дій, висловлювань, міміки інших людей, а на цій основі – виховання емоційно-ціннісного ставлення до себе, інших людей, природи, продуктів людської праці, творів мистецтва.

Особливий акцент робиться на формуванні у дітей навичок довільної регуляції поведінки та пізнавальної активності, розгортанні їхнього особистісного буття, виявленні індивідуальності, розкутості поведінки.

Креативний розвиток дітей дошкільного віку має на меті формування здатності до творення нового в усіх видах їхньої діяльності. Враховуючи схильність малюків до дослідництва, експериментування, творчості, освітня робота з ними максимально спрямована на виявлення творчої ініціативи, надання дітям можливостей для самостійного вибору, пошуку та апробації різних варіантів і способів дій, відмови від заданого шаблона, зразка, стандарту. Під час виконання навчальних, ігрових, трудових завдань у самостійній художній діяльності підтримуються намагання дітей робити по-своєму, конструктивно, на рівні здорової міри ризику, виявляти допитливість, реалізовувати власні ідеї. При цьому створюються умови для вправляння дітей у творчому спілкуванні: умінні сперечатися, доводити, заперечувати, переконувати, розмірковувати, пояснювати тощо.

Повноцінне здійснення завдань розвитку, навчання і виховання дошкільників значною мірою визначається налагодженням взаємодії дітей і дорослих: „педагоги – діти - батьки”. Педагогам і членам родин вихованців слід усвідомити, що і діти, і вони є повноправними учасниками педагогічного процесу, та взаємодіяти на засадах діалогу, довіри, партнерства з правом ініціативи, активної дії, самоконтролю. Позиція дитини потребує поваги, розумного захисту і підтримки з боку дорослих учасників взаємодії.

Основою для ділового та особистісного спілкування дорослих з дітьми є різнопланова спільна діяльність, а взаємодія між ними будується на можливостях і бажаннях дітей. Поступово, з накопиченням досвіду спілкування, встановленням довірливих взаємин можна вимагати підпорядкування поведінки дитини, її дій певній системі вимог.

Вступаючи у взаємодію з педагогом, діти не відразу здатні слухати, розуміти, виконувати його вказівки, інструкції, вимоги. Тому педагог, як і батьки, вдається до особистої участі в дитячих справах, допомагає, заохочує під час занять, в іграх, побутових моментах, враховує особливості психологічного стану дітей в період звикання до нових умов, колективу, правил і норм, йде на певні поступки дітям. Таким чином, образ педагога пом’якшується, споріднюється з образом батьків, що полегшує налагодження контактів, усуває зайву сором’язливість і замкненість, знімає напругу і побоювання у дітей перед очікуваними труднощами. Водночас важливо зберегти позицію педагога і батьків як авторитетних, досвідчених старших товаришів, які навчають і виховують, до порад яких слід дослухатися, вимоги яких мають виконуватися. Це готуватиме дітей до майбутніх стосунків із шкільними вчителями.

Важливо навчати батьків правильної взаємодії з дітьми. Педагогізація родин відбувається через консультативно-рекомендаційну (батьківські збори, усні і письмові консультації, бесіди, практикуми, тренінги тощо), лекційно-просвітницьку (батьківські лекторії, всеобучі, конференції, педагогічні читання) діяльність, залучення батьків до освітнього процесу ("Дні відкритих дверей", участь у підготовці й проведенні свят, розваг, окремих занять, в оснащенні педагогічного процесу та упорядкуванні приміщень, території разом з дітьми і педагогами).

Особливої уваги потребують діти 5-річного віку, які перебувають у різновіковій групі, яка, як правило, функціонує в сільській місцевості. В організаційному плані під час комплектування найдо­цільніше було б виокремити дітей шостого року життя у самостійну групу, враховуючи кількість дошкільників. Доцільність такого підходу зумовлена істотними відмінностями у різнобічній характеристиці дітей та змісто­вого наповнення життєдіяльності вихованців шостого та інших років життя.

З метою створення оптимальних умов для формування життєвої компетентності дітей п’ятирічного віку в умовах різновікового колективу пропонуємо кілька форм та прийомів організації педагогічної роботи, які сприятимуть урахуванню інтересів та можливостей дітей:



  • послідовна – організація та проведення певного виду життєдіяльності для кожної вікової підгрупи здійснюється окремо й розведена в часі. Завершивши роботу з однією підгрупою дітей, педагог пе­реходить до іншої. Кожна вікова підгрупа потребує свого змісту роботи навіть за умови використання подібної форми організації. Застерігаємо від дублювання змісту й форми роботи, якщо навіть вона проводилася для кожної вікової підгрупи окремо;

  • одночасна – організація та проведення певного виду життєдіяльності для кожної вікової підгрупи здійснюється одночасно: дві підгрупи з пе­дагогом і помічником вихователя, або одна з підгруп самостійно розпочинають фрагмент діяльності та од­ночасно чи майже одночасно закінчують. Зміст, фор­ми, послідовність і способи використання ігрового, дидактичного матеріалів, посібників – однакові у використанні. Педагог має майстерно варіювати, комбінувати види діяльності, щоб зберегти інтерес кожної дитини, кожної підгрупи до колектив­ної мети та способів її досягнення. До цієї форми організації не варто вдаватися часто, щоб зберегти й реалізувати право кожної дитини на вільну нерегламентовану діяльність;

  • паралельна – кожна підгрупа дітей одночасно, проте окремо одна від одної, залучена до різних видів діяльності з різним змістом; форми, послідовність і способи використання ігрового, дидактичного матеріалів, посібників – різні. Завершує свою діяльність кожна підгрупа в різний час;

  • тематично об'єднана – організовується тематично однакова діяльність дошкільників, але з різними програмовими завданнями для вікових підгруп, що може час від часу переплітатися.

Перелік запропонованих форм організації педагогічної роботи не виключає їх комбінування, доповнення на розсуд вихователя.

Зауважимо: неприпустимо вимагати від старших дітей постійного перебування з молодшими, обов'язковості організації ігор та інших видів діяльності з урахуванням їхніх потреб, неперервної опіки над малюками. Старші мають реалізувати своє право на складні ігрові сюжети, різноманітну тематику бесід, вибір художньої літератури, театралізованої діяльності. Спілкування та інші види діяльності у товаристві однолітка дають кожному дошкільникові можливість проявити свої здібності, орієнтуючись на власні вподобання та досягнення інших.

Під час організації навчально-пізнавальної діяльності дітей у різновікових групах рекомендуємо проводити як спільні заняття для дітей всіх вікових підгруп, так і окремі заняття з кожною віковою підгрупою, що дасть можливість вихователю звернути увагу на дітей старшого дошкільного віку. Радимо використовувати наступні способи організації навчально-пізнавальної діяльності дітей:

1. Спільні заняття для кожної вікової підгрупи: спільні сфери життєдіяльності та лінії розвитку, але різні про­грамові завдання (мо­лод­ша підгрупа – малює один овоч за вибором, середня – овочі в корзині, старша – збір овочів на городі).

2. Спільні заняття для кожної вікової підгрупи: різні сфери життєдіяльності та лінії розвитку, різні про­грамові завдання (молодша – малювання, старша – математика)

3. Окремі заняття з кожною віковою підгрупою: вибір сфер життєдіяльності та ліній розвитку здійснюється педагогом відповідно до перспективного плану роботи.

Заняття першого типу є досить розповсюдженими серед прак­­­тиків. Але педагоги не завжди дотримуються дидактичних вимог щодо організації таких занять. Спостерігається не­вміння вихователів передбачити і забезпечити протягом за­нят­тя активність всіх дітей. Головною умовою подолання цих недоліків є проду­мування не лише спільної сфери життєдіяльності та лінії розвитку, а і йо­го ди­дак­­тичного змісту. На таких заняттях можуть бути різними теми, навіть різні ви­­ди діяльності (малювання, ліплення, аплікація) але основне на­вчальне завдання має бути спільним. Наприклад, діти мо­лод­шої групи – малюють дощик, середньої – хустинку, старшої – будинок. Спільним завданням буде: вчити проводити прямі лінії в різних напрямах.

Плануючи спільні заняття за однаковими сферами життєдіяльності та змістовими лініями, слід дотримуватися певних вимог і рекомендацій:



  • одночасно з усіма підгрупами проводять лише такі заняття, на яких можна забезпечити дотримання організаційних та методич­­­них вимог до педагогічного процесу;

  • бажано уникати ситуацій, коли складний для сприймання матеріал подається для всіх вікових підгруп. Важливо правильно виз­начити програмовий матеріал з погляду його сумісності, максимально наблизити вид діяльності (малювання, ліплення);

  • матеріал, підготовлений до заняття, має містити спільні еле­мен­ти для дітей усіх підгруп, що дає змогу об’єднати вихо­ванців у проведенні ігор, відгадуванні загадок, виконанні певних завдань;

  • одна з головних умов проведення спільного заняття – його чітке планування, регламентація кожного етапу;

  • поетапна робота з дітьми різних вікових підгруп неможлива без організації їхньої самостійної діяльності на кожному занятті. Коли в одній групі подаються і закріплюються нові знання, вихованці інших груп можуть працювати самостійно;

  • самостійні завдання продумуються та готуються педагогом заздалегідь і мають відповідати таким вимогам: активізувати розумову діяльність дітей; розвивати ініціативу; бути посильними для дітей і спиратися на раніше набуті знання; забезпечувати реалізацію принципу поступового ускладнення; враховувати особливості групи в цілому й окремих вихованців; бути різноманітними за формою і змістом; містити елементи новизни; мати відповідний ступінь труднощів для дітей кожного віку; достатня кількість роздаткового матеріалу з кожного розділу програми.

Багато залежить від того, як розпочинається заняття: одно­часно з усіма дітьми або поетапно з підгрупами. Відразу з усіма дітьми доречно розпочинати заняття на спільну тему (розгляд картин, читання художніх творів, ліплення за сюжетом казки то­що), тоді закінчення заняття буде поетапним. У тих випадках, ко­­ли пояснення має бути диференційованим, доцільним є поступовий початок заняття за схемою:


Як показує досвід, заняття з фізкультури й музики рекомен­дують проводити окремо з кожною віковою підгрупою. Якщо їх проводити спільними, слід підбирати дотичний мате­ріал: старші діти виконують пісню чи танець (як повторення), молодші – слу­­хають чи дивляться і запам’ятовують. Більш складний ма­теріал дається старшим, коли малюки виконали всі завдання. На заняттях із фізкультури диференціація здійснюється за рахунок збільшення дозування вправ, вимог до їх виконання, а також обладнання (для тренування в рівновазі даємо лави різної висоти тощо).

Вихователь різновікової групи не може обмежуватися про­ве­денням занять лише цього типу, оскільки для дітей різних ві­кових підгруп їх передбачено різну кількість протягом дня і тижня.

На відміну від спільних занять з однієї життєвої сфери та змістової лінії, де можна об’єднувати і три підгрупи, спільні заняття за різними сферами життєдіяльності та змістовими лініями проводяться лише з двома під­гру­пами, навіть якщо вікових підгруп більше. У такому ви­падку дітей ділять за суміжністю на дві підгрупи. Продумуючи поєд­нання роботи двох підгруп, потрібно враховувати характер діяльності дітей, щоб виконання завдань дітьми однієї підгрупи не відволікало дітей другої (наприклад: читання старшим дітям цікавої казки – молодших дітей буде відволікати від ліплення; дітей старшої підгрупи можуть відволікати цікаві дидактичні ігри з малятами тощо). Плануючи заняття цього типу, слід враховувати і характер діяльності вихователя. Адже він не може одночасно проводити два заняття за його безпосередньою участю: бесіда з однією підгрупою і фізкультура – з іншою. Хоча може бути так: молодші – вивчають вірш, а старші – ліплять. Старші діти знають вірш і відволікатися не будуть, крім цього в них вже є навички ліплення, тому діти будуть працювати самостійно. Такі заняття складаються, як правило, з трьох частин, які можна графічно показати так:

Позитивним у таких заняттях є те, що вихователю вдається вкластися в передбачений час, серйозно позайматися з малю­ка­ми. Але зловживати, розраховуючи на самостійність старших ді­тей, не потрібно. Ці заняття слід поєднувати з попереднім спо­со­бом їх організації. У більшій мірі вони застосовуються в дво­ком­плектних дитячих садках. В обох випадках їх обов’язко­вим структурним компонентом має стати наявність самостійних зав­дань. Вони продумуються і готуються педагогом заздалегідь.

Звичайно, найбільш ефективними є заняття з кожною віковою підгрупою окремо, особливо коли мова йде про дітей п’ятирічного віку. Якщо немає змоги проводити з дітьми старшої підгрупи всі заняття окремо, то хоча б організовувати таке навчання, коли планується заняття, яке передбачає вивчення складного матеріалу; заняття, яких не­має за переліком в молодших дітей; заняття з грамоти та ін. Во­ни, як правило, проводяться в години, відведені для на­вчання, іно­­ді в години самостійної діяльності, а також в другу половину дня. Доречно їх поєднувати з музичними, корекційними, лікувально-профілактичними тощо. Обов’язковими умова­ми прове­дення подібних занять є хороша організація дитячого колективу, наявність у дітей навичок самостійної гри і позитивних взаємо­відносин, а також знаходження педагогом зручного місця і часу для їх проведення.

Разом з тим, визнаючи дитину центром педагогічної діяльності, варто розширити рамки заняття, подивитися на нього очима вихо­ванця, віддати перевагу спілкуванню та грі, якими він до­рожить найбільше. Саме тому з погляду ефективності розвитку доцільно у роботі з дітьми широко використовувати міні-заняття, що дасть змогу врахувати міру зацікавленості, інтересу дітей, дозування інформації чи завдань, розведення в часі того змістового наповнення, яке за умов традиційності мало означені часові рамки. В умовах різновікового колективу міні-заняття дадуть можливість вихователю проводити роботу з дітьми п’ятирічного віку окремо від інших дітей. Адже міні-заняття не завжди потребують залучення до діяльності всієї групи вихованців, а здебільшого орієнтовані на невелику підгрупу дітей, які проявляють інтерес, готовність до конкретного виду діяльності (індивідуально-груповий спосіб організації). Кількість таких занять, змістове їх наповнення зумовлюються віковими особливостями. Протягом дня можна проводити 5, 10, 20 чи й більше індивідуальних, групових і колективних міні-занять або, іншими словами, фрагментів розвивально-виховної зайнятості дітей, під час яких розкриватиметься запланована тема. Якщо ж навчального матеріалу, форм і видів роботи достатньо і інтерес дітей не спадає, цю тему можна розглядати протягом кількох днів, що не тільки допоможе різнобіч­но її розкрити, зануритися в проблему, а й обрати способи, час, визначити тривалість, які враховували б бажання, наміри, вподобання кожної дитини. Але міні-заняття не підміняють та не перекривають інші види, форми педагогічного впливу, не збільшують тривалість організованого пізнавального процесу. Навпаки, вони вивільняють час для самостійного пізнання, дослідження, вибору часу й місця виконання завдання-пропозиції, надають дитині можливість самодозування інформації, самостійного вибору діяльності, партнерів. Зміст міні-занять проникає в усі сфери життєдіяльності, змістові лінії, відбивається в усіх видах активності особистості.

Міні-заняття може бути:

• спланованим, спонтанним (не запланованим заздалегідь, без попередньої підготовки), ситуативним;

• фіксованим у часі або ж його тривалість може визна­чатися інтересами і бажаннями дітей;

• індивідуальним, груповим, фронтальним;

• ініційованим дітьми чи педагогом;

• синтезованим за видами (розповідання казок, розігру­вання сюжетів фольклорних форм, описування емо­ційного змісту ситуації спілкування дійових осіб, ха­рактеру персонажів);

• варійованим у змінності видів діяльності: ігрової, піз­навальної, музичної, театральної, спілкування тощо:

Важливою умовою розвитку дітей старшого дошкільного віку є залучення батьків до навчально-виховного процесу. Саме тому одним із напрямів діяльності закладів, де діти п’ятирічного віку здобувають дошкільну освіту, є розвиток педагогічної культури батьків, формування у них психолого-педагогічних, фізіолого-гігієнічних і правових знань, а також вироблення вмінь і навичок з виховання дітей.

Реалізація даного напряму роботи здійснюється через інди­відуальні, групові та колективні форми роботи. До індиві­дуальних та групових форм роботи відносяться бесіди, консуль­тації, відвідування сім’ї дитини, залучення батьків до виховної роботи в групі, доручення та ін. Колективні форми роботи – це батьківські збори, диспути, конференції, відкриті заняття, зустрічі за «круглим столом», семінари-практикуми, «дні відкритих дверей» тощо.



Таким чином, незалежно від того, де здобуватиме дошкільну освіту дитина п’ятирічного віку завдання освітян району створити сприятливі, комфортні умови для розвитку особисті дошкільника, формування в неї цілісної та реалістичної картини світу, ціннісного ставлення до природи, культури, людей, самої себе; сприяти становленню основ компетентності малюка.


Література


  1. Закон України «Про дошкільну освіту» // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 144. – с. 1-9.

  2. Базовий компонент дошкільної освіти України // Дошкільне виховання. – 1999. – № 1. – С.6-19.

  3. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»

/Наук. керівник Кононко О.Л. – К.: Світич, 2008. – 430 с.

  1. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посіб. / Наук. ред. О.Л.Кононко. – К.: Ред. журн. «Дошкільне виховання»,

2003. – 243 с.

  1. Кононко О.Л. Обов’язкова дошкільна освіта п’ятирічок: реалії, ризики, сподівання // Дошкільне виховання. – 2010. – №8. – С.4-8.

  2. Методичні аспекти реалізації Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. керівник О.Л.Кононко – К.: Світич, 2009. – 209 с.

  3. Особливості організації навчально-виховного процесу в різновікових групах дошкільних навчальних за­кладів: Навчально-методичний посібник / Автори та укладачі Нечи­­­­по­рук Н.І., Томей О.П., Корж Т.М. – Біла Церква: КОІПОПК,

2009. – 152 с.

  1. Положення про дошкільний навчальний заклад // Директор школи. – 2000. – №29-32.







База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка