Методичні рекомендації щодо організації та проведення психолого-педагогічних консиліумів Консиліум колективний метод вивчення учнів, невелике за чисельністю зібрання людей, які



Скачати 102.6 Kb.
Дата конвертації02.04.2016
Розмір102.6 Kb.
Методичні рекомендації щодо організації та проведення психолого-педагогічних консиліумів

Консиліум – колективний метод вивчення учнів, невелике за чисельністю зібрання людей, які відповідають за успішне навчання і розвиток дитини в школі.

Консіліум дозволяє об’єднати зусилля педагогів, психологів та інших суб’єктів навчально-виховного процесу, які зацікавлені в успішному навчанні і повноцінному розвитку дітей і підлітків, намітити цілісну програму індивідуального супроводу і адекватно розподілити обов’язки і відповідальність за її реалізацію.



Задачами консиліуму є:

  1. Виявлення характеру і причин відхилень в поведінці і навчанні учнів.

  2. Розробка програми виховних заходів з метою корекціії поведінки, яка відхиляється.

  3. Консультація в розв’язанні складних або конфліктних ситуацій.

Консиліум проводиться з метою:

  • профілактики інтелектуальних, емоційних перевантажень та зриву у поведінці окремих учнів або учнівських колективів;

  • виявлення резервних можливостей школярів, розробки рекомендацій вчителям або класному керівнику для забезпечення диференційованого підходу в процесі навчання та виховання школярів або окремих класів;

  • вибору оптимальних видів допомоги в навчанні та порад у вихованні відповідно до індивідуальних можливостей учнів;

  • розгляду ситуацій навчальних або соціальних утруднень дітей, що мають відхилення в інтелектуальному чи емоційному розвитку;

  • визначення готовності до навачння в період переходу з однієї вікової групи до іншої відповідно до рівня психічного розвитку;

  • пошуку, добору, розвитку обдарованих дітей;

  • створення класів з поглибленим вивченням предметів.

Принципи організації роботи консиліуму: повага до особистості і опора на позитивне, „не нашкодь”, інтеграція психологічного і методичного знання, тобто максимальна педагогізація діагностики.

Психолого-педагогічний консиліум виконує такі функції:



  • діагностичну – вивчення соціальної ситуації розвитку, визначення потенційних можливостей і здібностей учнів, розпізнання характеру відхилень в їх поведінці, діяльності, спілкуванні;

  • виховну – розробка проекту педагогічної корекції у вигляді ряду навачльно-виховних заходів, які рекомендуються класному керівникові, вчителю-предметнику, батькам. За характером ці заходи можуть бути: контролюючими, дисциплінуючими, корекційнми;

  • реабілітуючу – захист інтересів дитини, яка потрапила у несприятливі навчально-виховні умови. Сутність шкільної реабілітації полягає в руйнуванні образу, який склався у педагогів та однолітків, подолання психологічної незахищенності та дискомфорту.

Склад консиліуму формується з урахуванням його мети: заступник директора з того питання, що розглядається, класний керівник, вчителі-предметники, які викладають в даному класі, психолог, медпрацівник.

Заступник директора: збирає інформацію про тих учнів, стосовно яких буде відбуватися індивідуальне обговорення, розробляє схему проведення консиліуму та проводить його.

Класний керівник: спираючись на результати своїх власних спостережень і бесід з вчителями-предметниками, дає педагогічну характеристику начальної діяльності і поведінки конкретних учнів та класу в цілому. Інформація, яка надається повинна стосуватися, по-перше, труднощів, які зазнає учень в різних педагогічних ситуаціях, і, по-друге, особливостей індивідуальних рис навчання, спілкування і самопочуття.

Характеристика школяра може складатися з таких показників:

Варіант 1.

Якісні характеристики навчальної діяльності:


  • труднощі й особливості, які виявляються при підготовці домашніх завдань;

  • труднощі й особливості, які виявляються при усних та письмових відповідях на уроці, особливості відповіді біля дошки;

  • труднощі й особливості, які виникають при виконанні творчих завдань та рутинної трудомісткої роботи;

  • труднощі, які виникають в процесі засвоєння нового матеріалу або повторення пройденого;

  • види завдань або навчального матаріалу, які викликають найбільші труднощі;

  • передбачувані причини труднощів та особливостей, які були описані;

Кількісні показники навчальної діяльності:

  • успішність з основних предметів;

  • передбачувані причини низької або нерівної успішності.

Показники поведінки і спілкування в навчальних ситуаціях:

  • опис і оцінка поведінки з погялду навчальної активності та зацікавленості;

  • опис і оцінка поведінки з погляду дотримування загальноприйнятих правил;

  • індивідуальні особливості і труднощі, які виникають в процесі спілкування щз педагогами і однолітками;

  • показники емоційного стану в навчальних ситуаціях;

  • опис типового для школяра емоційного стану на уроці;

  • опис ситуацій, які викликають у учнів різні емоційні труднощі (плач, роздратування, агресія, переляк тощо).

Варіант 2.

1) Суспільна й трудова активність учня.

2) Моральна вихованість.

3) Ставлення до навчання.

4) Сформованість навичок навчальної діяльності (уміння виділити головне, планувати відповідь, читати й писати в потрібному темпі, здійснювати самоконтроль у навчанні).

5). Наполегливість у навчанні.

6). Фізичний розвиток і здоров’я, працездатність, втомлюваність.

7). Виховний вплив сім’ї.

Вивчення учнів за цією програмою здійснюється не спеціально, а під час щоденного спілкування, при цілеспрямованому спостереженні в школі, при більш конкретному аналізі результатів виконання навчальних завдань. Складання за цією схемою орієнтовних характеристик, дає змогу класному керівникові та іншим вчителям легко побачити типово слабкі сторони окремих учнів та всього класного колективу.

При складанні загальної характеристики на клас, яка враховується при виборі методів навчання й виховання, важливо знати:



  1. Ставлення школярів класу до навачння, до певного (того чи іншого) предмета.

  2. Рівень свідомості навчальної дисципліни.

  3. Навачльна підготовленість класу з того чи іншого предмету.

  4. Темп навчальної роботи класу.

  5. Підготовленість учнів до самостійної роботи, до проблемного навачння.

  6. Громадська активність класу, наявність суспільної думки.

  7. Наполегливість школярів у навчанні і праці.

Загальна характеристика складається на основі приблизної оцінки рівня підготовленості більшості учнів класу.
Психолог: приносить на консиліум результати своєї діагностичної діяльності – спостережень, експертних опитувань педагогів і батьків, обстеження самих школярів. На консиліумі обговорюється аналітично-узагальнені матеріали, в яких інформація подається у вигляді, що не порушує права на конфедеційність та формулюється доступною і зрозумілою педагогам мовою. Дані можуть бути узагальнені таким чином:

  1. Описані психологічні особливості навчання, поведінки і самопочуття школяра в період збору інформації.

  2. Зазначені ті сфери психічного життя дитини, в яких виявлені певні порушення або відхилення від вікової, психічної чи соціальної норми і описані конкретні прояви цих порушень.

  3. Зазначені ті сфери психічного життя школяра, розвиток яких характеризується вираженими індивідуальними особливостями і описані їх реальні прояви.

  4. Перераховані адекватні з погляду психолога форми супроводу.

Медпрацівник (учасники консиліуму повинні мати інформацію про стан здоров’я і фізичні особливості школярів).

Фізичний стан на момент проведення консиліуму:


  • відповідність фізичного розвитку віковим нормам,

  • стан органів зору, слуху, кістково-м’язової системи,

  • як переносить фізичні навантаження (дані вчителя фізкультури).

Фактори ризику порушення розвитку:

  • наявність в минулому захворювань і травм, які можуть відбитися на розвитку дитини,

  • фактори ризику по основним функціональним системам, наявність хронічних захворювань.

Характеристика захворюваності за останній рік.

Основні етапи консиліуму:

І етап. Підготовчий етап.

Підготовку до консиліуму кожен учасник проводить окремо. Психолог опрацьовує дані діагностик, визначає кого з учнів необхідно обговорити окремо. Педагоги систематизують власні спостереження, складають характеристики на учнів. Медпрацівник проглядає медичні картки, вибираючи інформацію, яка підлягає обговоренню на консиліумі.



ІІ етап. Засідання консиліуму. Консиліум проводить заступник директора з того питання, яке обговорюється. Ведучий встановлює порядок обговорення, слідкує за дотриманням регламенту. Цей момент є дуже важливим, бо обговорення інформації, що стосується школярів, їх навчання та поведінки, часто викликає бурхливі емоції учасників, що призводить до переходу з ділового розв’язання проблем на емоційне реагування.

На консиліумі обговорюється питання допомоги проблемній дитині. Проблемна дитина це, в першу чергу, учень, який має проблеми в навчанні, виконанні певних шкільних вимог, в побудові спілкування з однолітками чи педагогами, а вже потім – учень, який створює проблеми оточуючим (такі випадки обговорюються, але з погляду надання допомоги педагогу).

Робота психолого-педагогічного консиліуму починається з обговорення найбільш складних випадків. На консиліумі відбувається інформаційний обмін між його учасниками. Класний керівник зачитує прізвище учня і повідомляє свою думку про нього, про те, які якості його особистості потребують уваги педагогів. Психолог дає психологічну характеристику на основі проведеної діагностичної роботи. Учасники консиліуму висловлюють свої думки. Вони отримують можливість побачити свого учня з різних боків, а також зрозуміти причини його проблем, це допомагає уникнути суб’єктивізму в оцінці можливостей окремих дітей, дозволяє об’єктивно їх зрозуміти і побудувати спільну програму дій, спрямованих на розвиток певних якостей або на усунення виявлених причин відставання в навчанні чи відхилень в поведінці.

Після оцінки всих якостей даного учня, класний керівник висловлює свою думку про можливі причини його відставання в навчанні чи хибної поведінки. Його припущення підлягають колективному обговоренню. Класний керівник пропонує можливі прийоми індивідуального підходу до цього учня з метою усунення виявлених недоліків. Учасники обговорюють зміст допомоги: яка допомога необхідна школяру, яким конкретним змістом бажано наповнити корекційну та розвивальну роботу з ним, які його особливості повинні бути обов’язково враховані в процесі навачння та спілкування. В процесі обговорення проблем дитини або класу і шляхів їх розв’язання необхідно знайти оптимальний варіант взаємодії учня і шкільного середовища. В деяких аспектах необхідно змінити систему освітніх або нормативних вимог, які пред’являються учню або класу – їх зміст, обсяг, організаційні прийоми, тобто „пристосувати” середовище до школяра. В інших аспектах – попрацювати із самим школярем в плані формування нових навичок і психічних процесів, корекції прийомів навачльної діяльності або спілкування, які склалися, надання допомоги в знаходженні більш ефекитвних форм. Тобто „пристосувати” школяра до шкільного середовища.

На останньому етапі проведення консиліуму розподіляються обов’язки між учасниками консиліуму стосовно того хто, що буде робити у відповідності до встановлених причин проблем дитини і вказуються приблизін терміни виконання.

ІІІ етап. Впровадження рішень консиліуму.
Правильно організований психолого-педагогічний консиліум дозволяє дати об’єктивну характеристику учнів, сприяє виявленню причин невстигання чи проблем в поведінці учнів, забезпечує єдиний підхід до учнів в навчально-виховній роботі, що допомагає знайти найкоротші і найоптимальніші шляхи подолання існуючих проблем.
Психолого-педагогічний консиліум „Важкий клас”

(Методична розробка.)

Мета проведення – колективне вивчення труднощів в навчанні й вихованні учнів конкретного класу, виявлення причин, які викликають утруднення учнів і вчителів, розробка навчально-виховних та управлінських заходів, спрямованих на усунення цих причин.

Учасники – адміністрація, вчителі, що працюють в даному класі, класний керівник, психолог.

Підготовча робота:


  1. Вивчення стану навчально-виховної роботи в класі (адміністрація).

  2. Психолого-педагогічне вивчення педагогічно занедбаних дітей за допомогою бесід, анкетування, спостережень (педагоги, психолог).

  3. Загальне знайомство з класом, спостереження за спеціальною програмою, бесіди з класним керівником і вчителями (адміністрація, психолог).

  4. Вивченння міжособистісних стосунків в класі за допомогою соціометричної методики і ставлення учнів до окремих педагогів (психолог).

  5. Підготовка карти класу і окремих учнів з попередніми характеристиками і рекомендаціями психолога і педагога (психолог, педагог, медпрацівник).

  6. Узгодження ходу педконсиліуму і умов його проведення (адміністрація, психолог, педагог).

Хід консиліуму.

  1. Психологічна й цільова установка.

  2. Виступ учасників: пошук психолого-педагогічних причин труднощів роботи в класі і шляхів їх усунення на конструктивній доброзичливій основі.

  3. Психолого-педагогічний аналіз пропозицій, обговорення рекомендацій педконсиліуму.

  4. Письмове оформлення рекомендацій.

Рекомендації педконсиліуму по важкому класу.

  1. Вивчити міжособистісні стосунки в класі, виявити лідерів, відторгнених, визначити референтні групи, дати рекомендації по формуванню класного колективу і організації колективної діяльності (психологічна служба школи).

  2. Залучити до корекційних занять „важких” учнів цього класу (психологічна служба школи).

  3. Провести корекційні заняття з учнями (психологічна служба школи).

  4. Надати допомогу класному керівникові, контролювати його діяльність (адміністрація).

  5. Ретельно готуватися до позакласних заходів, продумувати тему, зміст, план роботи, а також способи залучення „важких” учнів, спланувати організаційні моменти (класний керівник).

  6. Розробити єдині вимоги, збагатити методики, зміст, перебудувати стиль спілкування, виключити випадки порушення педагогічної етики (вчителі класу).


Психолого-педагогічний консиліум

Методи роботи з дітьми, які вимагають індивідуальної уваги”.



(По адаптації першокласників).

Мета:


  1. Вибір оптималних методів навачння для учнів з ознаками дезадаптації.

  2. Прогнозування подальшого навачння в першому класі.

  3. Вироблення рекомендацій для подальших дій.

Підготовча робота:

  1. Розробка програми вивчення адаптаційного періоду в першому класі (див. „Методичний вісник” №2, рекомендації ППЦ).

  2. Визначення психо-емоційного стану першокласників.

  3. Визначення рівня адаптованості учнів першого класу.

Хід консиліуму.

  1. Виступ психолога: „Труднощі адаптації та труднощі навчання в першому класі”.

  2. Стислі характеристики класів за матеріалами досліджень, спостережень. Виділення категорії дітей з низьким ступенем адаптації до школи.

  3. Виступ класоводів з характеристиками на даних учнів.

  4. Прогнозування подальшого навачння першокласників.

  5. Рекомендації: допомога учню, поради батькам, заходи корекції.

Ефективною формою організації роботи з важковиховуваними учнями є психолого-педагогічні консіліуми, які плануються і проводяться 3 рази на рік.



  1. Установчий (вересень). Мета – виявлення учнів „групи ризику”, важковиховуваних учнів, складання індивідуальних програм психолого-педагогічної корекції і плану їх реалізації із зазначенням терміну виконання та відповідальних.

  2. Регулюючий (січень). Мета – контроль за виконанням індивідуальних програм психолого-педагогічної корекції, їх ефективністю, внесення корективів.

  3. Підсумковий (травень). Мета – з’ясування ефективності проведеної роботи за рік.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка