Методичні рекомендації щодо підготовки до їх проведення, визначено питання для самостійного вивчення, уміщено короткий словник історичних термінів та персоналій і хронологічний покажчик



Сторінка1/6
Дата конвертації26.03.2016
Розмір0.92 Mb.
  1   2   3   4   5   6
Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

ім. Олеся Гончара

В. П. Бурмага
ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ

«ІСТОРІЯ СРСР (1917–1939)»

Дніпропетровськ

РВВ ДНУ

2013

УДК 94(47+57)«1917/1939» Рецензенти: д-р іст. наук, проф. О. В. Михайлюк

ББК 63.3 (2)61Я73 канд. іст. наук, доц. В. І. Кабанов

Б 91
Б 91 Бурмага, В. П. Посібник до вивчення курсу «Історія СРСР (1917–1939)» [Текст] / В. П. Бурмага. – Д.: РВВ ДНУ, 2013. – 52 с.

Подано програму курсу, плани семінарських занять та методичні рекомендації щодо підготовки до їх проведення, визначено питання для самостійного вивчення, уміщено короткий словник історичних термінів та персоналій і хронологічний покажчик.

Для студентів ДНУ, які вивчають курс «Історія СРСР».


Навчальне видання
Володимир Петрович Бурмага
Посібник до вивчення курсу

«Історія СРСР (1917–1939)»

Редактор А. А. Гриженко

Техредактор Л. П. Замятіна

Коректор Т. А. Белиба

Підписано до друку 25.10.13. Формат 60х84 /16. Папір друкарський. Друк плоский. Ум. друк. арк.3,0. Ум. фарбовідб. 3,0. Обл.-вид. арк. 4,3. Тираж 100 пр. Зам. №

РВВ ДНУ, просп. Гагаріна, 72, м. Дніпропетровськ, 49010.

Друкарня

.
© Бурмага В. П., 2013



Вступ
У 1917 році на уламках Російської імперії розпочалася розбудова країни нового типу – Радянської держави, яка кардинально вплинула на подальшу долю не лише її народів, а й усього світу. Український народ поряд з іншими, які увійшли до складу СРСР, став безпосереднім учасником цього унікального й масштабного «соціального експерименту».

Сучасний освітній простір України наповнений величезною кількістю різноманітної навчальної й наукової історичної літератури, в якій розкрито складні, а подекуди навіть суперечливі процеси політичного та соціально-економічного розвитку СРСР. Важливо, щоб у ході вивчення нормативного курсу «Історія СРСР», студенти, які мають певну самостійність щодо змістового наповнення лекцій, семінарських занять, доповідей, проявляли творчість, що сприятиме формуванню максимально об’єктивного образу радянської дійсності. У зв’язку з цим існує потреба певної координації дій викладачів і студентів у ході вивчення дисципліни.

Даний посібник, покликаний удосконалити методичне забезпечення нормативного курсу «Історія СРСР», містить короткий зміст тем, які формують змістові модулі. Однією з важливих форм навчального процесу залишаються семінарські заняття, на які винесено найважливіші, вузлові та складні питання. Без їх детального вивчення й розуміння важко орієнтуватися в питаннях історії радянської доби.

Невід’ємною частиною вивчення дисципліни є самостійна робота студентів. В умовах запровадження кредитно-модульної системи навчання значну частку навчального матеріалу відведено на самостійне вивчення. Кожна наведена тема містить питання для самостійного опрацювання.

Наприкінці кожної теми, як і посібника в цілому, подано список рекомендованої літератури, який допоможе студентам у вивченні курсу. Однак література з історії СРСР не обмежується запропонованим переліком. В ході самостійної роботи студенти будуть працювати з навчальним посібником «Історія СРСР (1917-1991 рр.)» авторів В. В. Іваненка, А. І. Голуба, А. Ю. Шевченка, де наведено більш детальний перелік рекомендованої літератури, робота з якою суттєво розширить історичні знання студентів і сприятиме формуванню їх власного бачення нашого історичного минулого.


Змістовий модуль 1. Революція 1917 року та громадянська війна
Тема 1. 1917 рік – рік революційних потрясінь та боротьби альтернатив

Положення країни і розстановка соціально-політичних сил після Лютневої революції. Тимчасовий уряд і Ради. Основні політичні партії: програми, тактика, лідери. Перші кроки Тимчасового уряду у сфері внутрішньої й зовнішньої політики.

Повернення до Росії В. Леніна. Його тези «Про завдання пролетаріату в даній революції»: Квітнева криза Тимчасового уряду та її підсумки. Створення першого коаліційного уряду.

Характеристика діяльності масових організацій: Рад, профспілок, фабрично-заводських комітетів та ін. I Всеросійський з’їзд Рад селянських депутатів. I Всеросійський з’їзд Рад робітничих та солдатських депутатів.

Червнева криза та її наслідки. Події 3–5 липня 1917 року в Петрограді. Створення другого коаліційного уряду. О. Керенський.

Ситуація в країні після липневих подій. Державна нарада. Л. Корнілов. Корніловський заколот і його наслідки. Більшовизація Рад. Демократична нарада. Третій коаліційний уряд. Тимчасова рада Російської республіки.

Наростання кризових процесів в Росії восени 1917 р. Робітничий рух. Селянські виступи. Розкладання армії. Активізація національного руху.

Підготовка більшовиками збройного повстання. Позиції В. Леніна, Л. Троцького, Р. Зінов’єва – Л. Каменєва. Засідання ЦК РСДРП(б) 10 і 16 жовтня. Створення військово-революційного комітету і військово-революційного центру.

Жовтневе збройне повстання в Петрограді. II Всеросійський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів. Декрет про мир. Декрет про землю. Утворення Ради народних комісарів. Перші наркоми. ВЦВК.

Перша криза радянського уряду, її причини. Питання про формування однорідного соціалістичного уряду. Позиції соціалістичних партій. Розбіжності серед керівництва більшовиків. Союз більшовиків та лівих есерів.

Ставлення політичних партій до захоплення влади більшовиками. Створення Всеросійського комітету порятунку батьківщини й революції. Виступ О. Керенського – П. Краснова. Повстання юнкерів у Петрограді. Бої в Москві. Фронт і радянська влада. Антибільшовицька боротьба на Доні, Південному Уралі. Створення Добровольчої армії.

Боротьба на національних околицях. «Декларація прав народів Росії».

Підсумки виборів в Установчі збори. Скликання і розпуск Установчих зборів. «Декларація прав трудящих та експлуатованого народу». III Всеросійський з’їзд Рад.

Переговори Радянського уряду з Німеччиною та її союзниками про укладання мирного договору. Розбіжності серед більшовиків з питань війни, миру й революції. Брестський мир і його наслідки.

Створення радянського державного апарату. Наркомати, РСЧА, ВНК, міліція.

Перші економічні перетворення радянської влади. Робітничий контроль. Початок націоналізації. Створення Вищої ради народного господарства (ВРНГ).

Аграрна політика більшовиків. Реалізація Декрету про землю. Декрет «Про соціалізацію землі». Продовольча диктатура та продовольчі загони.

Перші соціальні перетворення. Початок боротьби з релігією й церквою.


План семінарського заняття

1. Двовладдя в Росії 1917 р.

2. Кризи Тимчасового уряду в період двовладдя та спроби їх подолання.

3. Прихід до влади більшовиків та їх перші кроки щодо створення основ нового державного ладу.

4. Доля Всеросійських Установчих зборів.
Методичні рекомендації

1. На початку 1917 р. Російська імперія опинилася на порозі революційних потрясінь. Криза, підсилена масовим народним невдоволенням, поступово охопила економічну сферу: відчувалися перебої на транспорті, особливо гостро давалися в знаки перебої з продовольством. Найбільш напруженою ситуація виявилася в Петрограді, де звичайні страйки швидко набули політичного характеру й поступово перетворилися на повстання. У центрі політичних подій перебували робітники, яких активно підтримували солдати столичного гарнізону.

27 лютого 1917 р. революція перемогла, що поставило під сумнів легітимність існуючих органів влади, розпочалися навіть арешти царських міністрів. У контексті розгляду першого питання слід пам’ятати, що на момент революції широкі народні маси не мали відповідного демократичного досвіду, політичної культури, яку дає тривала участь в політичному житті, самоврядуванні, громадських організаціях. Народні маси звикли з недовірою ставитися до влади, в результаті чого система державного управління виявилася підірваною.

В той же день на підставі досвіду революційної боротьби 1905 р. відбулося формування перших органів політичної влади робітників і солдатів. На петроградських заводах і у військових частинах гарнізону відбулися вибори в Петроградську Раду робітничих і солдатських депутатів (по 1 депутату від 1 тис. робітників і по 1 депутату від 1 роти солдатів). Для керівництва діяльністю було обрано Виконавчий комітет, головою якого став меншовик М. Чхеїдзе, а його заступником – есер О. Керенський. Коротко говорячи, Петрорада – це практично нова форма соціально-політичної організації, яка за підтримки народних мас, володіючи зброєю, виконувала одну з вирішальних функцій в політичному житті країни.

Вплив Петроради на перебіг подій легко оцінити наслідками прийняття 1 березня 1917 р. відомого Наказу № 1 про демократизацію армії. Беручи до уваги важливість виданого наказу, студентам доцільно знати погляди різних дослідників стосовно цієї події.

Водночас 27 лютого 1917 р. у ході наради лідерів думських фракцій було прийнято рішення про створення Тимчасового комітету Державної думи, який очолив М. Родзянко. До завдань цього органу належало «поновлення державного й громадського порядку» та формування нового уряду.

Після падіння самодержавства (2 березня Микола ІІ підписав Маніфест про зречення престолу), що вважається одним із найвагоміших здобутків революції, за погодження з Виконавчим комітетом Петроради Тимчасовий комітет Державної думи сформував Тимчасовий уряд з 12 членів (10 міністрів і 2 прирівняні до статусу міністра керівники центральних відомств). Головою уряду і міністром внутрішніх справ став князь Г. Львов. 9 міністрів були депутатами Державної думи.

Аналізуючи партійну належність членів уряду, потрібно пам’ятати, що 7 найважливіших міністерських постів належали кадетам. Отже, це був «зоряний час» партії кадетів. Єдиним соціалістом, який з 3 березня входив до складу уряду став О. Керенський.

Згодом на місцях розпочалося створення інституту губернських комісарів Тимчасового уряду та інших організацій, за допомогою яких формувалася владна вертикаль.

Для повної характеристики політичної ситуації в Росії необхідно враховувати, що паралельно з органами Тимчасового уряду в країні з’явилася ціла низка самочинних організацій – партій, профспілок, фабрично-заводських комітетів, жіночих і інших організацій. Центральне місце в цьому революційному вирі належало Радам – цілком самостійній організаційній формі соціальної й політичної дії мас.

Центральне місце в цьому розмаїтті Рад належало Петроградській Раді робітничих і солдатських депутатів, про високий авторитет якої свідчить той факт, що склад і програма діяльності Тимчасового уряду були визначені за її згодою. Про це, зокрема, свідчила одночасна публікація 3 березня 1917 р. декларації уряду і виконкому Ради.

Таким чином, у цілому в країні склалася ситуація, що означала офіційно визнане всіма двовладдя, яке існувало в період березень–початок липня 1917 р. В цих умовах Тимчасовий уряд був вимушений погоджувати свої дії з Петрорадою.

Перехід до розгляду сутності двовладдя слід розпочати з урахування обставин, в яких народжувалася нова російська влада. Це доволі напружена атмосфера загального хаосу, викликана війною й революцією; активізація однієї частини суспільства неминуче призводила до активізації іншої.

Двовладдя – не є розподіл влади. Це є протистояння однієї влади іншій, що неминуче призводило до конфліктів, до прагнення кожної влади повалити свого супротивника. Зрештою двовладдя спричинило параліч влади й призвело до анархії.

2. Розпочинаючи розгляд другого питання, потрібно проаналізувати перші кроки недостатньо легітимного Тимчасового уряду першого складу, які віддзеркалювали інтереси абсолютної більшості населення країни й викликали схвалення громадськості. Проте особливу увагу студенти мають приділити найважливішим питанням – про війну та мир, аграрне, робітниче, вирішення яких Тимчасовий уряд уповільнював або відкладав на майбутнє. Для повного розуміння внутрішньої ситуації в країні насамперед необхідно з’ясувати непослідовність дій уряду. Крім того, через нерозуміння міністрами необхідності ділитися владою з різноманітними громадськими організаціями, що виникли на місцях, центральна влада не змогла встановити контроль за розвитком революційної ситуації в країні.

Перша урядова криза виникла у квітні 1917 р. Незважаючи на те що безпосереднім приводом для відставки уряду стала нота П. Мілюкова від 18 квітня, справжньою причиною була загальна соціальна напруженість в країні. Тому, давши загальну характеристику політики Тимчасового уряду, необхідно проаналізувати реакцію народних мас, яка обернулася мітингами й демонстраціями з вимогами передачі влади Радам. Збройні сутички в Петрограді припинилися лише після відповідної постанови Петроради. П. Мілюков і О.Гучков у ході переговорів були вимушені залишити посади в уряді. 5 травня Тимчасовий уряд і Виконком Петроради досягли згоди щодо створення коаліційного уряду. Студенти мають з’ясувати склад нового уряду. Подібний аналіз покаже, що в новій коаліції були репрезентовані всі політичні течії, за винятком ультраправих та більшовиків.

У контексті другого питання слід пам’ятати про безпосередні наслідки квітневої урядової кризи і суттєве посилення ліворадикальних настроїв у суспільстві та зростання більшовицького впливу. Студенти мають чітко усвідомлювати, що внутрішня і зовнішня політика першого коаліційного уряду (з 6 травня по 2 липня) спричинила нову хвилю невдоволення в суспільстві.

Особливої уваги потребує питання щодо І з’їзду Рад робітничих і солдатських депутатів, який відбувся в Петрограді 3–24 червня. У ході його роботи під впливом меншовиків і есерів була прийнята резолюція про співпрацю з Тимчасовим урядом. При цьому слід враховувати важливість демонстрацій, які відбулися 18 червня в Петрограді під більшовицькими гаслами з вимогами припинити війну й передати владу Радам. Червневі події в столиці наочно продемонстрували посилення більшовицького впливу в масах і особливо низький авторитет першого коаліційного уряду.

Отже, народне невдоволення, яке вибухнуло 2 липня 1917 р., поступово вилилося у чергову урядову кризу. Дослідники виділяють два її складники: могутній антивоєнний виступ в столиці й відставка міністрів-кадетів, незгодних з міністрами-соціалістами визнати до скликання Установчих зборів автономію України. Під час розгляду цих подій доцільно показати позиції більшовиків, яких Тимчасовий уряд зрештою оголосив винуватцями кривавих подій у столиці.

Урядова криза тривала до 7 липня, коли у відставку пішов голова уряду Г. Львов, місце якого зайняв 36-річний О. Керенський (одночасно військовий і морський міністр). Завершує друге питання процес формування нового, другого коаліційного уряду (24 липня), який набув статусу «Уряду Порятунку Революції». ВЦВК Петроградської Ради визнав за новим урядом «необмежені повноваження і необмежену владу», що, по суті, означало кінець двовладдя. Зупинившись на детальному вивченні кадрових призначень в новому уряді, студенти зможуть дійти висновку про початок консолідації контрреволюційних сил, які виступали за «наведення порядку» в країні.

3. Розпочинаючи розгляд питання, студенти мають з’ясувати послідовність дій більшовицького керівництва в умовах наростання кризи. Треба чітко усвідомлювати, що 10 жовтня ЦК РСДРП(б) ухвалив рішення про збройне повстання, проти якого виступили Л. Каменєв та Г. Зінов’єв. На відміну від В.Леніна, який наполягав на негайному захопленні влади, вони висловилися за необхідність розгортання боротьби, спрямованої на збільшення впливу більшовиків в Установчих зборах. Проте в ході засідання переважила позиція більшовицького вождя. Далі потрібно розглянути організаційні заходи, у ході реалізації яких 12 жовтня при Петрограді був сформований Воєнно-революційний комітет (ВРК). На практиці саме він перетворився на центр з підготовки повстання. Фактичним його керівником став Л. Троцький.

Вивчаючи внутрішній стан суспільства, слід показати положення Тимчасового уряду, який через вкрай низький авторитет і практичну відсутність будь-якої підтримки, не зміг протидіяти наступу революційних сил. Петроградський гарнізон перейшов на бік ВРК.

Розглядаючи події в Петрограді у жовтні 1917 р., слід пам’ятати, що робітничий клас безпосередньої участі в поваленні влади Тимчасового уряду не брав. Замість нього це вчинила більшовицька партія. Далі доцільно розкрити роль ІІ Всеросійського з’їзду Рад робітничих і солдатських депутатів, який відкрився пізнього вечора 25 жовтня в приміщенні Смольного інституту, коли фактично весь Петроград контролювали більшовики. Слід звернути увагу на партійне представництво серед делегатів з’їзду, більшу половину яких становили більшовики. У цьому контексті цілком логічним є проголошення з’їздом ухвали про встановлення радянської влади. Оскільки меншовики і есери на знак протесту проти дій більшовиків полишили з’їзд, усі декрети ІІ з’їзду практично ґрунтуються на ідеях більшовиків і лівих есерів.

Вивчаючи це питання, студенти мають насамперед звернути увагу на одне з важливих питань, яке обговорювали делегати з’їзду. Це питання про партійну структуру Радянської влади. У ході цієї дискусії розгорнулася досить запекла боротьба, яка безпосередньо позначилася на складі нового ВЦВК, у процесі обрання якого були порушені правила його формування, що давало право іншим соціалістичним партіям звинувачувати ВЦВК у нелегітимності. Студенти повинні усвідомити, що такі дії згодом призвели до кризи нової влади. Першим головою нового ВЦВК був обраний Л. Каменєв (27 жовтня – 8 листопада 1917 р.).

Окремо слід зупинитися на формуванні з’їздом 26 жовтня нового тимчасового уряду, який одержав назву Рада народних комісарів (РНК). Першим головою радянського уряду став В. Ленін. Оскільки в програмі своєї політичної діяльності радянська влада підтвердила курс на своєчасне скликання Установчих зборів, передбачалося, що РНК складе повноваження 28 листопада. Уже в перші дні після приходу до влади уряду відбулися кадрові зміни, а для вирішення непринципових поточних питань було створено Малий раднарком.

Вдумливого аналізу потребує розгляд нової системи державної влади. Згідно з рішенням ІІ з’їзду Рад вищим органом влади в країні проголошувався Всеросійський з’їзд Рад, а у період між з’їздами – ВЦВК, основними напрямками діяльності яких стала законотворчість. Слід звернути увагу на процедуру прийняття державних рішень, структуру ВЦВК й т. ін.

Як зазначають дослідники, у виступах депутати – і більшовики, і представників опозиції – вищий державний орган нерідко називали парламентом. Однак слід пам’ятати, що в «радянському парламенті» були представлені лише соціалістичні партії і демократичні організації, а тому він віддзеркалював інтереси лише частини радянського суспільства. Ще однією його особливістю було поєднання законотворчості і контролю за виконанням законів. У ході розгляду особливостей формування основ нового ладу студенту важливо пам’ятати, що крім ВЦВК обов’язки законодавчого, виконавчого і адміністративного органу покладалися і на Раднарком. Такий підхід у формуванні вищих державних структур відповідав правовим і політичним поглядам партійних лідерів, які зневажливо ставилися до принципів «буржуазного парламентаризму».

Завершує третє питання процес законодавчого оформлення нової політичної системи, що відбулося у ході роботи ІІІ Всеросійського з’їзду Рад у січні 1918 р. Додатково слід зупинитися на розгляді «Декларації прав трудящого і експлуатованого народу», затвердженої делегатами з’їзду 18 січня 1918 р. Цей документ став першим конституційним актом нової влади, який законодавчо закріпив результати Жовтневого перевороту 1917 р. Росія проголошувалася Республікою Рад.

4. Вивчаючи останнє питання теми, студенти мають насамперед усвідомити, що ідею вільного волевиявлення народу у 1917 р. підтримали усі без винятку політичні сили, вимагаючи від Тимчасового уряду негайного проведення виборів до Установчих зборів. Послуговуючись навчальною літературою та джерелами, доцільно розглянути послідовність підготовки, проведення та результати перших в російській історії демократичних виборів вищого органу влади. Слід усвідомлювати, що радикальний більшовицький шлях розвитку Росії підтримала лише незначна частина виборців, які голосували передусім за багатопартійну систему демократичної влади.

Під час розгляду результатів виборів необхідно звернути увагу на переважання меншовиків і правих есерів, готових на компроміс з депутатами-кадетами, які були здатні створити антибільшовицьку більшість в Установчих зборах.

Уважне вивчення подій листопада 1917 р., пов’язаних із Установчими зборами, допоможе студентам скласти уявлення щодо гостроти політичного протистояння. Йдеться про готовність більшовиків до розпуску майбутньої «Всеросійської Конституанти» з одного боку і створення меншовиками й есерами Комітету захисту Установчих зборів з іншого. Для більш глибокого розкриття цього питання слід проаналізувати низку превентивних заходів більшовиків, спрямованих на ослаблення позицій своїх супротивників. Енергійні заходи щодо попередження спроб виступу проти Радянської влади у Петрограді провели ВЦВК, Петрорада і Надзвичайна комісія. Усі ці дії створили досить негативну атмосферу, на тлі якої 5 січня 1918 р. о 16 годині відкрилося перше й останнє засідання Установчих зборів. Не менш важливо врахувати різкість і агресивність, з якими представники різних політичних партій зверталися один до одного, що виключало можливість будь-яких компромісів.

Також у ході розгляду даного питання особливу увагу варто приділити «Декларації прав трудящого й експлуатованого народу», прийнятій напередодні ВЦВК і запропонованій Я. Свердловим як ультиматум есерівській більшості. У такий спосіб їх практично схиляли до визнання Радянської влади й ухвалення її декретів. Події в Таврійському палаці 5–6 січня 1918р. не змогли суттєво вплинути на подальший перебіг подій. Незважаючи на те що до ранку 6 січня депутати ухвалили кілька важливих законопроектів, учасники зборів не спромоглися обговорити основне питання – про формування на противагу РНК законного, конституційного уряду. Студенти повинні розуміти, що цей стратегічний прорахунок мав доленосне значення.

У той же час необхідно звернути увагу на те, що акція більшовицького ВЦВК, спрямована на розпуск Установчих зборів, як не дивно, але майже не викликала протестів. Діючи у такий спосіб, «більшовики фактично спровокували в країні громадянську війну».

Важливо зазначити, що після розпуску Установчих зборів уряд Рад замість демократії почав схилятися до диктатури. Це неминуче вело до гострих суперечок між політичними супротивниками. Концентрація влади в руках більшовиків фактично виключала їх співпрацю з іншими політичними силами і призвела до створення однопартійної системи.

Аналіз подальших перетворень в Радах покаже, що до середини 1918 р. більшовики стали монопольною правлячою партією. Намагаючись закріпити своє домінуюче положення в Росії, більшовики розпочали процес його юридичного оформлення. Пошук проектів нової Радянської Конституції звівся до прийняття пропозицій представників РСДРП(б), а побажання лівих есерів і есерів-максималістів були практично відхилені.

Завершує четверте питання огляд основних положень першої Радянської Конституції.


Питання для самостійної роботи

1. Державна нарада в Москві 12–15 серпня 1917 р. – спроба консолідації російського суспільства.

2. Корніловщина та її наслідки.

3. Загострення кризи в країні восени 1917 р.


Приклади тестів

1–й рівень

1. Дата встановлення в результаті Лютневої революції в Петрограді влади Тимчасового уряду:

a) 26 лютого 1917р.; б) 28 лютого 1917р.;

в) 2 березня 1917р.; г) 4 березня 1917р.

2. У результаті Лютневої революції Тимчасовий комітет Петроградської Ради робітничих депутатів очолив:

а) О. Керенський; б) В. Ленін; в) П. Мілюков; г) М. Чхеїдзе.

3. Двовладдя, що виникло в Росії після Лютневої революції 1917 р. – це розподіл влади на найвищому рівні:

a) між Тимчасовим урядом і Петроградською Радою робітничих і солдатських депутатів;

б) Державною думою і Тимчасовим урядом;

в) Тимчасовим урядом і Комітетом порятунку Росії;

с) Установчими зборами і Тимчасовим урядом.

4. І Всеросійський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, на якому В.Ленін з трибуни заявив про готовність більшовиків узяти владу, відбувся:

a) у квітні 1917р.; б) травні 1917р.; в) червні 1917р.; г) липні 1917р.

5. Офіційною датою (за старим стилем) Жовтневої революції 1917р., в результаті якої більшовики прийшли до влади, вважається:

a) 24 жовтня; б) 25 жовтня; в) 26 жовтня; г) 7 листопада.

6. Який орган, утворений II Всеросійським з’їздом Рад, виконував функції вищої виконавчої влади в радянській Росії?

a) ВЦВК; б) Воєнно-революційний центр; в) ВРНГ; г) РНК.
2–й рівень

1. Визначте основні причини виникнення Лютневої революції 1917 р. в Росії:

1) низький рівень розвитку економіки Росії; 2) непопулярність царського уряду; 3) дестабілізація внутрішнього стану країни, викликана участю Росії в Першій світовій війні; 4) стрімке падіння престижу російського імператора Миколи ІІ; 5) революційна діяльність більшовиків, октябристів, есерів та меншовиків; 6) діяльність «Союзу порятунку російського народу».

а) 1, 2, 3, 5, 6; б) 2,3,4; в) 2,3,4,6; г) 1,3,5,6.

2. Визначте хронологічну послідовність подій:

1) зречення престолу Миколи ІІ; 2) утворення Тимчасового уряду; 3) утворення Тимчасового виконавчого комітету Петроградської Ради робітничих депутатів; 4) виступ генерала Корнілова; 5) утворення другого коаліційного Тимчасового уряду; 6) проголошення Росії республікою.

а) 1,2,3,5,4,6; б) 6,3,1,2,4,5; в) 3,2,1,5,4,6; г) 1,6,3,2,4,5.
Список рекомендованої літератури до теми

Іваненко, В. В. 1917 рік – рік революційних потрясінь і боротьба альтернатив [Текст] / В. В. Іваненко, А. І. Голуб, А. Ю. Шевченко // Історія Радянської держави (1917–1991 рр.): навч. посіб. – Д., 2007. – С. 12–76.

Верт, Н. Революція в Росії [Текст] / Н. Верт // Історія Радянської держави. 1900–1991: навч. посіб.; пер. з фр. – Рівне, 2001. – С. 63–95.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка