Методичні рекомендації щодо підготовки до їх проведення, визначено питання для самостійного вивчення, уміщено короткий словник історичних термінів та персоналій і хронологічний покажчик



Сторінка3/6
Дата конвертації26.03.2016
Розмір0.92 Mb.
1   2   3   4   5   6
Тема 4. Форсована модернізація СРСР і зміцнення радянського тоталітаризму (кінець 1920-х – 1930-ті рр.)

Ухвалення курсу на індустріалізацію. Розробка і ухвалення першого п’ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР. Фінансові джерела індустріалізації. Форсування темпів першої п’ятирічки. Соціалістичне змагання. Основні будівництва першої п’ятирічки. Соціальна політика влади. Підсумки п’ятирічки.

Індустріальний розвиток країни в роки другої п’ятирічки. Зростання ролі східних районів у промисловому розвитку країни. Освоєння нових технологій. Стахановський рух. Праця ув’язнених і спецпоселенців. Основні будівництва другої п’ятирічки та її підсумки.

Третя п’ятирічка, її пріоритетні напрями. Посилення адміністративно-примусових заходів. Підсумки й уроки індустріалізації країни.

Методи проведення колективізації. Селянський опір, його форми й методи. Стаття Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів». Боротьба з «перегинами» в колгоспному будівництві. Новий етап колективізації. Голодомор 1932–1933 рр. Завершення колективізації. Адміністративно-командна система керування сільським господарством. Підсумки, наслідки й уроки колективізації.

Політичне життя країни та формування режиму особистої диктатури Й. Сталіна. Розбіжності в партійному керівництві щодо шляхів й методів будівництва соціалізму. Антисталінські угрупування в більшовицькій партії. Механізм утворення й функціонування режиму особистої влади Й. Сталіна. Партійні чистки 1933–1936 рр. XVII з’їзд партії. Вбивство С. Кірова. Політичні процеси 1936–1938 рр. НКВС. Особливі наради. ГУТАБ. Репресії проти Червоної армії. Морально-психологічний стан суспільства.

Соціальний розвиток країни. Населення СРСР, його склад. Соціальна політика.

Національно-державна політика. Створення нових союзних і автономних республік, національних округів. Деформації в національно-державному будівництві.

Конституція 1936 р. Підсумки соціально-політичного розвитку країни наприкінці 1930-х рр.

Радянська культура 1930-х рр. Репресії проти інтелігенції.

Ухвала ЦК ВКП(б) «Про перебудову літературно-художніх організацій». Перший з’їзд письменників СРСР. М. Горький. Створення єдиних творчих союзів. Соціалістичний реалізм. «Великий терор» та інтелігенція.

Ставлення більшовицької партії до релігії, пам’ятників історії та культури.

Розвиток народної освіти. Завершення ліквідації неписьменності. Вища та середня спеціальна школа.

Успіхи радянської науки. Освоєння Арктики. Челюскінська епопея. Папанінці. Літакобудування. Наддалекі перельоти радянських льотчиків. В. Чкалов. Вивчення реактивного руху: К. Ціолковський. Вивчення стратосфер.

Геологія. Дослідження атомного ядра. Біологія, генетика. Радянська історична школа. Доля наукової школи історика М. Покровського. Повна ідеологізація гуманітарних наук. «Історія ВКП(б). Короткий курс» і вплив на суспільні науки.

Література і мистецтво. Побут радянських людей у роки перших п’ятирічок.

Основні напрями, цілі й завдання радянської зовнішньої політики. Спроба СРСР створити систему колективної безпеки. М. Литвинов. Встановлення дипломатичних відносин з США. Радянський Союз і Ліга Націй. Радянсько-французький і радянсько-чехословацький договори 1935 р. Радянський Союз і громадянська війна в Іспанії. Радянсько-китайські відносини. Назрівання Другої світової війни. Мюнхенська угода і ставлення до нього СРСР. Радянсько-японські відносини. Події біля о. Хасан і біля р. Халхін-Гол. В. Молотов. Англо-франко-радянські переговори і причини їх зриву. Радянсько-німецький договір про ненапад і секретний протокол до нього: причини і наслідки.
План семінарського заняття

1. Деформація політичної системи Радянського Союзу та встановлення в країні тоталітарного режиму.

2. Опір сталінщині й боротьба за демократизацію суспільно-політичного життя.

3. Репресивна політика сталінізму.

4. Конституція 1936 р.: протиріччя між словом і ділом.


Методичні рекомендації

1. Для розуміння процесів, пов’язаних з формуванням тоталітарного режиму в СРСР слід детальніше розглянути політичний розвиток країни у вказаний період. На занятті пропонується обговорити особливості розширення повноважень центральних органів влади і зміцнення адміністративно-командної системи керування. Її центром стала ВКП(б) на чолі зі Й. Сталіним. Проаналізуйте насамперед зміни компетенції вищих законодавчих органів країни. Необхідно звернути увагу на той факт, що починаючи з 1917 р. змінюється періодичність скликань Всесоюзного з’їзду Рад, поступово знижується статус цього органу, а важливі державні рішення згодом приймають переважно партійні органи. З’ясуйте, з якого часу спостерігається порушення термінів проведення з’їздів. Які повноваження належали Президії ЦВК СРСР? Як ці процеси позначилися на бюрократизації й зрощуванні державних і партійних апаратів?

На занятті пропонується обговорити постанову ЦВК, РНК СРСР від 20 червня 1933 р. про створення Прокуратури СРСР. Студенти повинні чітко розуміти місце новоствореного органу в загальній системі влади.

Важливим напрямом складного процесу змін 1930-х рр. стала реорганізація й посилення репресивно-карального апарату та силових наркоматів. На занятті пропонується обговорити зміни, які відбулися в органах державної безпеки, з’ясувати, наскільки посилився їх вплив на політичне життя крани. Доцільно звернути увагу на створення у 1930 р. Управління таборами ОДПУ при РНК СРСР, яке менш ніж через рік одержало назву Головного управління таборів ОДПУ (ГУТАБ).

Частковим проявом складних процесів, які відбувалися в країні є показник засуджених за «політичні злочини».

З’ясуйте, як змінювався статус ОДПУ після створення ГУТАБу? Врахуйте, що від кінця 1931 р. за ним остаточно було закріплено керування міліцією та кримінальним розшуком, а з 1932 р., з’явилися спеціальні прокуратури ОДПУ.

Підсумком посилення впливу централізації роботи правоохоронних органів можна вважати утворення в 1934 р. Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР (НКВС), до складу якого увійшли ОДПУ СРСР (перейменоване в Головний центр управління державної безпеки), ГУРСМ, Головне управління прикордонної і внутрішньої охорони, ГУТАБ та інші організації.

У ході заняття пропонується обговорити заходи, які спричинили реорганізацію оборонного відомства. Йдеться перш за все про ліквідацію Реввійськради як вищого органу управління РСЧА та створення Наркомату оборони СРСР, при якому діяла Військова рада. Комплекс змін доповнювався запровадженням нової структури радянських військ і переходом у 1938 р. до кадрової системи комплектування військ. На завершення варто з’ясувати, хто очолював силові наркомати та органи карально-репресивного апарату.

2. У ході розгляду другого питання слід охарактеризувати антисталінські угрупування в партії, які продовжували чинити опір, незважаючи на здавалося б повну перемогу Й. Сталіна. Студенти повинні чітко уявляти склад таких організацій, завдання, які вони ставили перед собою, та спосіб реалізації їх програм.

Необхідно розпочати з групи, яка під керівництвом С. Сирцова та В.Ломінадзе виступила з критикою сталінського керівництва наприкінці 1930 р. З’ясуйте, які посади займали керівники опозиційної групи. Обговоріть основні проблемні питання, методи вирішення яких, на думку опозиціонерів, поставили країну на межу економічної кризи. Необхідно звернути увагу на те, що учасники групи планували виступити проти Й. Сталіна на черговому пленумі ЦК ВКП(б), вважаючи його відповідальним за критичну ситуацію в країні, тобто діяли легітимно. Далі слід зупинитися на групі партійців, яка у 1932 р. під керівництвом М. Рютіна (один із діячів московської організації ВКП(б), створила «Союз марксистів-ленінців». За аналогічною схемою доцільно розглянути склад цієї групи та визначити партійну впливовість її членів. Окремо потрібно зупинитися на програмних документах «Союзу», визначити основну їх спрямованість. Студенти повинні чітко уявляти, що, виступаючи проти режиму особистої влади Й. Сталіна, члени групи не мали намірів вдаватися до контрреволюційних виступів і терористичних актів.

Варто зупинитися на одній опозиційній Й. Сталіну організації, яка виникла наприкінці 1932 р. До її складу належали О. Смирнов, М. Ейсмонт та В.Толмачов. З’ясуйте авторитетність вказаних партійців. Студенти мають знати, що вимоги учасників цієї організації були схожими з попередніми: перегляд програми індустріалізації, розпуск насильно створених колгоспів, встановлення партійного контролю над ОДПУ, створення незалежних профспілок, усунення від влади Й.Сталіна.

З’ясуйте, яка подальша доля учасників вказаних опозиційних організацій.

Завершуючи розгляд другого питання, студенти мають проаналізувати постанову ЦК ВКП(б) з приводу чистки партійних рядів, яка розпочалася у 1933 р. з метою знищення будь-якого невдоволення політичним режимом.

3. Розгляд третього питання доцільно розпочати з ХVІІ з’їзду ВКП(б), відомого як «з’їзд переможців», який відкрився 26 січня 1934 р. У ході обговорення планів другої п’ятирічки на з’їзді виявилося деяке ослаблення позицій Й. Сталіна. Для підтвердження цієї тези слід навести результати таємного голосування у ході виборів нового ЦК.

Студенти мають звернути увагу на той факт, що деякі колишні опозиціонери знову були обрані до складу ЦК ВКП(б). Для більш повного розуміння сутності подій необхідно розглянути, у який спосіб Й. Сталін зміг запобігти критиці на адресу його методів керівництва та створив передумови майбутніх репресій.

Особливе місце у процесі вивчення сталінського терору дослідники відводять вбивству С. Кірова, яке сталося 1 грудня 1934 р. Цю трагічну подію Й. Сталін використав для розправи над своїми супротивниками. Характеризуючи репресивну політику сталінізму 1930-х рр., слід виділити декілька гучних процесів, у ході яких розглядали справи: 1) «ленінградської контрреволюційної зінов’євської групи»; 2) «московського центру»; 3) «кремлівська справа; 4) «антирадянського об’єднаного троцькістсько-зінов’євського центру»; 5) «паралельного антирадянського троцькістського центру»; 6) «антирадянської троцькістської військової організації в Червоній армії».

У ході обговорення цих процесів варто звернути увагу на звинувачених, серед яких були члени Політбюро ЦК ВКП(б), видатні партійні працівники, зараховані до опозиціонерів. Усі вони були звинувачені в контрреволюцій діяльності, підготовці замаху на Й. Сталіна та інших антирадянських злочинах.

Інший важливий акцент: слід обговорити загальну атмосферу в суспільстві, яка сформувалася під впливом публікацій в радянській пресі, на численних зборах партійних та трудових колективів.

Одним із важливих процесів стала справа проти представників вищого військового командування Червоної армії. Обговоріть, хто з видатних військових діячів був засуджений до розстрілу. Що, на думку істориків, стало головною причиною репресій в армії? Під час обговорення наслідків масового пошуку «ворогів народу» серед військових кадрів обов’язково слід знати кількість розстріляних командирів вищої та середньої ланок.

Треба чітко усвідомлювати, що репресивна машина фізично знищила частину старої більшовицької гвардії, у ході судових та позасудових процесів позбулися посад, а подекуди й життя, численні представники керівної верхівки. Проаналізуйте, наприклад, долю делегатів ХVІІ з’їзду ВКП(б).

Обговоріть значення оперативного наказу № 00447 наркома внутрішніх справ СРСР «Про операції щодо репресій проти колишніх куркулів, кримінальних злочинців та інших антирадянських елементів» від 31 липня 1937 р., з виходом якого, на думку більшості істориків, розпочалися масові репресії проти мешканців села. З’ясуйте, які категорії громадян підлягали репресіям.

На завершення обговорення питання визначте наслідки сталінських репресій 1930-х рр.

4. Вивчення четвертого питання слід розпочати зі змін, які до середини 1930-х рр. відбулися в політичній, економічній та соціальній сферах життя Радянського Союзу. Це сталося через кардинальні перетворення економіки країни, посилення централізації управління, що спричинило формування нової моделі суспільства. У зв’язку з цим ЦК ВКП(б) на початку 1935р. прийняв рішення віддзеркалити ці зміни в Конституції СРСР. Для виконання партійного рішення 7 лютого 1935 р. розпочала роботу Конституційна комісія у складі 31 чол. З’ясуйте, хто брав участь в розробці проекту нової Конституції.

Починаючи з 12 червня 1936 р., коли проект Основного Закону СРСР було опубліковано в пресі, розгорнулося активне його обговорення. Зауважте, цей процес перетворився на могутню кампанію з пропаганди радянського режиму й особисто Й. Сталіна. Зрештою, 5 грудня 1936 р. на VІІІ Надзвичайному з’їзді Рад нова Конституція СРСР була одноголосно прийнята.

Окремого висвітлення потребує зміст деяких положень Конституції. Так, у 1-му розділі юридично закріплено головні риси соціалістичного ладу. Політичну основу країни складали Ради депутатів трудящих. Насамперед необхідно показати зміни, які відбулися в структурі державної влади, вищим органом якої стала Верховна Рада у складі двох палат.

Студенти повинні бути обізнані у питанні щодо порядку формування Президії Верховної Ради, РНК, чітко уявляти їх функції в загальній структурі вищих органів влади. У цьому контексті необхідно зупинитися на ст. 126 нової Конституції, у якій ВКП(б) визнавалися ядром усіх організацій трудящих.

У ході розгляді економічної основи СРСР слід розкрити зміст соціалістичної системи господарювання, а соціальна основа держави декларувалася як союз робітників і селян за збереження диктатури пролетаріату. Студенти мають розуміти, що на практиці це являло собою диктатуру ВКП(б) та її апарату.

Далі потрібно зупинитися на державному устрої СРСР, який згідно з Конституцією проголошувався як федерація 11 республік. З’ясуйте, які це республіки. Як змінився статус деяких автономних територіальних одиниць після 1936 р.?

Підходячи до завершення розгляду питання, необхідно зупинитися на правах, свободах і обов’язках громадян, регламентованих положеннями Конституції 1936 р. Окремої уваги заслуговують зміни, які торкнулися виборчої системи. Конституцією встановлювалося загальне пряме рівне виборче право за умови таємного голосування.

З’ясуйте, наскільки зафіксовані Основним законом СРСР права громадян відповідали реаліям життя радянського суспільства.


Питання для самостійної роботи

1. Соціально-економічний розвиток СРСР.

2. Здобутки і прорахунки зовнішньої політики СРСР.

3. Розвиток радянської культури упродовж 1930-х рр.


Приклади тестів

1–й рівень

1. Вкажіть, за допомогою яких органів, що існували з січня 1933 р. по листопад 1934 р., партійно-державному керівництву СРСР вдалося провести завершення вилучення з села «класово ворожих елементів» та замінити тих колгоспних керівників, які, на думку сталінських прибічників, були неблагонадійні.

a) органів ДПУ в колгоспах;

б) органів партійного контролю;

в) політвідділів МТС;

г) комітетів колгоспної бідноти.

2. У результаті індустріалізації в СРСР:

a) значно виріс життєвий рівень населення країни;

б) збільшилася продуктивність праці у сільському господарстві;

в) відбулося перетворення СРСР на світову індустріально-аграрну країну;

г) відбулася повна механізація праці в сільському господарстві.

3. Визначте, що стало одним із головних практичних заходів «всеосяжної колективізації».

a) ліквідація куркульства як класу; б) покращення життєвого рівня селян;

в) розшарування села за майновою ознакою; г) забезпечення селян технікою.

4. Серед основних причин політичних репресій у 1930-х рр. були:

a) необхідність наведення порядку в країні й підсилення дисципліни;

б) необхідність успішного завершення колективізації;

в) бажання убезпечити режим від можливих виступів всередині країни;

г) гостра потреба посилення дисципліни в Червоній армії.

5. Що стало причиною голоду 1932–1933 рр., який охопив, зокрема, величезну територію УРСР?

a) конфіскаційні хлібозаготівельні кампанії 1931 та 1932 рр., які супроводжувалися каральними заходами влади відносно селян;

б) низький урожай; в) природні катаклізми та відсутність резервів в уряді;

г) невдала цінова політика уряду.

6. Вищим органом державної влади в СРСР згідно Конституції 1936 р. визначалася:

a) Верховна Рада СРСР; б) Рада Народних Комісарів;

в) ЦК ВКП(б); г) Політбюро ЦК ВКП(б).


2–й рівень

1. Визначте хронологічну послідовність вказаних подій:

1) Московський процес «по справі 16» зі звинувачення підпільної контрреволюційної організації; 2) убивство в Ленінграді секретаря ЦК та Ленінградського обкому й міськкому ВКП(б) С. М. Кірова; 3) судовий процес над членами так званого «Московського центру», звинувачених у створенні підпільної контрреволюційної організації; 4) розповсюдження так званої «платформи Рютіна», яка вимагала відсторонення Й. Сталіна.

a) 1; 3; 2; 4; б) 4; 2; 3; 1; в) 2; 3; 1; 4; г) 2; 3; 4; 1.

2. У березні 1938 р. органи НКВС за дорученням Й. Сталіна організували черговий показовий судовий процес над учасниками вигаданого «правотроцькістського блоку». Визначте, хто з відомих діячів ВКП(б) і радянської держави був репресований після цього процесу.

1) М. Бухарін; 2) Л. Троцький; 3) Л. Каменєв; 4) М. Рютін; 5) О. Риков; 6) Х. Раковський.

a) 1; 2; 3; б) 1; 5; 6; в) 2; 3; 4; г) 2; 5; 6.
Список рекомендованої літератури до теми

Іваненко, В. В. Форсована модернізація СРСР і зміцнення радянського тоталітаризму (кінець 1920-х – 1930-ті рр.) [Текст] / В. В. Іваненко, А. І. Голуб, А. Ю. Шевченко // Історія Радянської держави (1917–1991 рр.): навч. посіб. – Д., 2007. – С. 210–278.



Верт, Н. Тридцяті роки. Вирішальне десятиріччя [Текст] / Н. Верт // Історія Радянської держави. 1900–1991: навч. посіб.; пер. з фр. – Рівне, 2001. – С. 182–279.


Словник

термінів та історичних персоналій

Авксентьєв Микола Дмитрович (1878–1943) – політичний діяч. У 1907– 1908 рр. член ЦК партії есерів. У 1917 р. голова Виконкому Всеросійської Ради селянських депутатів і Передпарламенту, міністр внутрішніх справ Тимчасового уряду. Учасник боротьби проти радвлади під час громадянської війни. З 1919 р. в еміграції.

Аксельрод Павло (Пінхус) Борисович (1850–1928) – політичний діяч, публіцист. З початку 1870-х рр. народник, член гуртка «чайківців» у Києві. З початку 1880 р. глава «Чорного переділу», згодом член групи «Звільнення праці». З 1903 р. один з лідерів меншовиків. Після жовтня 1917 р. виступав проти більшовиків.

«Антирадянської троцькістської військової організації справа» («Справа військових») – сфабрикована в другій половині 1930-х рр. справа зі звинувачення ряду відомих воєначальників в організації «військово-фашистської змови», підготовці повалення радвлади шляхом збройного повстання і поразки СРСР в майбутній війні, шпигунській і шкідницькій діяльності, створенні терористичних груп з метою вбити керівників партії й уряду. По справі проходили 8 чол. – М. Тухачевський, А. Корк, І. Якір, І. Уборевич, В. Путна, Р. Ейдеман, В. Примаков, Б. Фельдман. Розглянуто 11 червня 1937 р. в Москві Спеціальною судовою Присутністю Верховного суду СРСР в закритому судовому засіданні. Всі підсудні засуджені до розстрілу. Реабілітовані в 1957 р.

Берія Лаврентій Павлович (1899–1953) – політичний і державний діяч. Маршал Радянського Союзу (1945). Герой Соціалістичної Праці (1943). З 1921 р. в органах НК – ДПУ Закавказзя. У 1938–1945 рр. нарком, в 1953 р. міністр внутрішніх справ СРСР. У лютому 1941 – березні 1953 рр. заступник голови Раднаркому (Ради міністрів) СРСР. З 1941 р. член, з 1944 р. заступник голови Державного комітету оборони, займався найважливішими галузями оборонної промисловості, у тому числі «атомним проектом». У 1946–1953 рр. член Політбюро (Президії) ЦК партії. Входив до найближчого політичного оточення Й. Сталіна; один з активних організаторів масових репресій 1930-х–початку 1950-х рр. У червні 1953 р. виведений з ЦК КПРС, виключений з партії, знятий з усіх державних постів, арештований за звинуваченням в шпигунстві та змові з метою захоплення влади, оголошений агентом іноземних спецслужб. За вироком Спеціальної судової Присутності Верховного суду СРСР в грудні 1953 р. розстріляний.

Більшовики – представники політичної течії (фракції) в РСДРП (з квітня 1917р. самостійна політична партія), очолюваної В. Леніним. Поняття Б. на ІІ з’їзді РСДРП (1903) після того як у ході виборів до керівних органів РСДРП прихильники Леніна одержали більшість голосів (звідси – більшовики), їх супротивники – меншина (меншовики). У 1917–1952 рр. слово Б. входило в офіційну назву партії – РСДРП(б), РКП(б), ВКП(б). На ХІХ з’їзді партії (1952) перейменовані на КПРС.

Блюхер Василь Костянтинович (1890–1938) – воєначальник, Маршал Радянського Союзу (1935). У громадянську війну влітку 1918 р. керував походом Уральської армії (нагороджений орденом Червоного Прапора № 1), відзначився обороні Каховського плацдарму і штурмі Перекопу. У 1921–1922 рр. військовий міністр, головком армії Далекосхідної республіки, керував Волочаєвською операцією. У 1929–1938 рр. командуючий Особливою Далекосхідною армією. Арештований через помилкове звинувачення, помер під час застосування тортур.

Брестський мир (03.03.1918) – сепаратний мирний договір між Радянською Росією і Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною. Німеччина анексувала Польщу, Прибалтику, частину Білорусі та Закавказзя. Керівництво Радянської Росії пішло на ухвалення Б. м., щоб зберегти владу. Група «лівих комуністів» на чолі з М. Бухаріним виступила проти Б. м. і була готова «втратити радвладу» заради інтересів міжнародної революції. Близьку позицію займали ліві есери. Договір анульований радянським урядом 13.11.1918 р. після поразки Німеччини в Першій світовій війні.

Будьонний Семен Михайлович (1883–1973) – воєначальник, Маршал Радянського Союзу (1935), Герой Радянського Союзу (1958, 1963, 1968). У громадянську війну командував Першою Кінною армією (1919–1923). У Велику Вітчизняну війну в 1941–1942 рр. виявив нездатність керувати великими масами військ. У 1943–1953 рр. командувач кавалерією. Один з організаторів масових репресій серед військових в 1930–1940-х рр.

Бухарін Микола Іванович (1888–1938) – політичний діяч, академік АН СРСР (1928). У 1917–1918 рр. лідер «лівих комуністів». У 1918–1929 рр. редактора газети «Правда», в 1919–1929 рр. член Виконкому Комінтерну. У 1924–1929 рр. член Політбюро ЦК. У 1929–1932 рр. член Президії ВРНГ СРСР. У 1934–1937 рр. редактор газети «Известия». Наприкінці 1920-х рр. виступив проти застосування надзвичайних заходів під час проведення колективізації та індустріалізації, що було оголошене «правим ухилом у ВКП(б)». Репресований.

Вацетіс Іоаким Іоакимович (1873–1938) – воєначальник, командарм 2-го рангу (1935). У 1918 р. командир Латиської стрілецької дивізії, ліквідував виступ лівих есерів у Москві (липень 1918р.), командувач Східним фронтом; у 1918– 1919 рр. головком Збройних Сил Республіки. Один з творців Червоної армії. Репресований.

Верховна Рада (ВР) – до 1936–1988 рр. найвищий орган державної влади СРСР; обраний громадянами на 4 роки, з 1977 р. – на 5 років. З 1989 р. – постійно діючий законодавчий і контрольний орган державної влади СРСР.

Вища рада народного господарства (ВРНГ) – найвищий центральний орган з управління народним господарством, головним чином промисловістю, в 1917–1932рр. Створена при Раднаркомі РРФСР. З утворенням СРСР – об’єднаний (союзно-республіканський) наркомат (1923–1932). ВРНГ СРСР керувала промисловими підприємствами союзного значення, ВРНГ союзних республік – рештою. Місцеві органи: губернські, окружні раднаргоспи; у 1920–1929 рр. – також обласні Промбюро (об’єднували декілька губерній). ВРНГ СРСР реорганізована в три наркомати: важкої, легкої і лісової промисловості.

«Воєнний комунізм» – внутрішня політика Радянської держави в умовах громадянської війни. Стала спробою подолання економічної кризи диктаторськими методами, спиралася на теоретичне уявлення про можливість безпосереднього введення комунізму. Основний зміст: націоналізація всієї великої і середньої промисловості й більшої частини дрібних підприємств; продовольча диктатура, продрозкладка, прямий продуктообмін між містом і селом; заміна приватної торгівлі державним розподілом продуктів за класовою ознакою (карткова система); загальна трудова повинність; зрівняльність в оплаті праці; військово-наказова система керівництва всім життям суспільства. Через неспроможність політики В.к. більшовицьке керівництво було вимушене ввести в 1921 р. нову економічну політику.
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка