Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку у 2014/2015 н р. 4 Орієнтовні матеріали для підготовки до проведення Першого уроку



Сторінка3/6
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.31 Mb.
1   2   3   4   5   6

Києво-Печерська

лавра

Протягом багатьох століть височить на дніпровських схилах дивовижний архітектурний ансамбль однієї з найвизначніших святинь православного світу - Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. Це одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.

  З часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 році Києво-Печерська лавра була постійним центром православ'я на Русі. Разом із Софіївським собором вона занесена до Світової спадщини ЮНЕСКО. На території Верхньої Лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, якому було надано статус національного у 1996 році. Монастирське життя зосереджене на території Нижньої лаври. Обидві частини Лаври відкриті для відвідувачів.

  Монастир заснований у 1051 році за князя Ярослава Володимировича монахом Антонієм, як печерний монастир. Вважається одним з перших монастирів на Русі, що поклав початок руському чернецтву. Співзасновником монастиря вважається один з перших учнів Антонія - Феодосій.

  В ХІ столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У XII столітті монастир отримав статус «лаври» — головного великого монастиря. У XVIII столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні: їй належали три міста, сім містечок, біля двохсот сіл і хуторів, більше семидесяти тисяч кріпаків, дві паперові фабрики, одинадцять цеглових і шість скляних заводів, більше ста шестидесяти винокурень і вітряків, біля двохсот шинків, два кінних заводи.

Ансамбль Києво-Печерської лаври - це своєрідний музей форм і стилів, у якому репрезентовано кращі зразки національної архітектури. Кожна споруда має своє обличчя, свій художній образ. Внаслідок праці талановитих архітекторів та будівельників виник один з найвидатніших монастирських комплексів - Києво-Печерська лавра. Більше ніж 950 років її історія нерозривно пов'язана з історією, життям і культурою українського народу.


Софія Київська


Серед збережених на теренах Східної Європи пам’яток архітектури собор Святої Софії у Києві є найстародавнішим.



Видатна пам’ятка давньоруського зодчества XI ст., Софійський собор, завжди зачаровував будь-кого, хто хоча б раз у житті його бачив. Вдягнений у пишні барокові шати, собор органічно поєднується з монастирським ансамблем XVIII ст., зведеним у стилі українського бароко: Будинок митрополита, Хлібня, Трапезна, Бурса, Братський корпус, Дзвіниця, Південна вежа. Спорудам притаманна святковість, гармонія з природою, виразний національний характер. Перебуваючи на подвір’ї, в оточенні цих прекрасних споруд, на мить поринаєш у давнину з відчуттям далекого відлуння тихого монастирського життя.

  Створювався Софійський собор як центр Київської митрополії і головний храм Руської держави, у ньому інтронізували митрополитів, збирали собори єпископів, затверджували церковні закони, тут князі сідали на Київський стіл, тут вони приймали іноземних послів, укладали угоди.

  При соборі велося літописання, існував скрипторій, була заснована бібліотека.

  Під склепіннями Софії, можливо, уперше прозвучало «Слово про закон і благодать». У ньому митрополит Іларіон – автор цього видатного церковно-політичного твору витлумачував нещодавно охрещеним киянам основи християнського світобачення та сенс світової історії, визначивши в ній одне з чільних місць Руській землі.

  Літописні свідчення про час будівництва Софії Київської суперечливі. «Повість минулих літ» пише про її закладини у статті 1037 р., де йдеться про заснування князем Ярославом Мудрим. Інші відомості пропонує Новгородський I літопис молодшого ізводу: «У рік 6525 [1017]. Ярослав пішов до Берестія і закладена була Софія у Києві», а під 1037 р. той же літопис сповіщає: «заложив Ярослав город Київ і церкву святої Софії звершив». З цього випливає, що закладини Софійського собору відбулися 1017 р., а у 1037 р. будівництво храму було закінчене.

Після встановлення в Україні більшовицької влади (1919 р.) Софія Київська більше двох десятиліть лишається діючим храмом. У 1934 р. її закривають і перетворюють на Державний архітектурно-історичний заповідник. У 1987 р. міжнародне журі Гамбурзького фонду присудило софійському заповіднику Європейську Золоту медаль за збереження історичних пам'яток. У 1990 р. Софійський собор у Києві разом з усім комплексом монастирських споруд внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Після набуття Україною незалежності заповідник отримує статус національного (1994 р.). З цього часу його назва – Національний заповідник «Софія Київська».

 

VІ зупинка. Херсонес – історична часточка України

ХерсонесТаврійський був заснований 422–421 рр. до н. е. грецькими вихідцями з Гераклеї Понтійської як грецька колонія на північному узбережжі Чорного моря і за античної доби став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Криму. Херсонес розміщений у південно-західній частині Криму, біля Карантинної бухти в межах сучасного міста Севастополя. Найдавніші археологічні знахідки в Херсонесі — уламки чорнофігурної кераміки — датуються VI століттям до н. е. За свідченням Страбона, поряд з Херсонесом Таврійським знаходилося інше місто, яке Страбон називає Давній Херсонес, що, можливо, дало назву для Херсонеса Таврійського. Уже через століття після заснування територія Херсонесу охоплювала весь півострів, що лежить між Карантинною і Пісочною бухтами (в перекладі з грецької «Херсонес» якраз і означає півострів).

Економічний і політичний розквіт Херсонесу Таврійського припадав на IV–II ст. до н. е. Він був демократичною державою, карбував власні монети. Основою його економіки було виноградарство, рибний промисел, ремесла і торгівля (збіжжям, а також худобою та рибою) з іншими грецькими містами, скіфами й таврами.

У III ст. до н. е. в Херсонесі жив і працював історик Сіріск, перший історик на теренах України. Сіріск зробив опис історії міста Херсонеса та його взаємин з Боспорським царством, проте його праці не збереглися. Припускають, що, як і Геродот, він виступав у театрі, а саме в Античному амфітеатрі Херсонеса, спорудженому в той час.

За весь час існування міста-держави херсонесцям доводилося вести численні війни. У II століття до н. е. Херсонес вів тривалу війну зі скіфами. Була втрачена Керкінітида, зруйнований Калос Лімен, ворог неодноразово стояв біля воріт міста. Херсонес був змушений звернутися за допомогою до понтійского царя Мітрідата VI Євпатора, який направив до Криму великий загін на чолі з полководцем Діофантом. Діофант на чолі об'єднаної армії, куди входили херсонеські і понтійські війська, протягом трьох кампаній (у 110-107 рр. до н. е.) розгромив скіфів, взяв Феодосію, дійшов до Керченського півострова й захопив Пантікапей. Проте Херсонесу не вдалося зберегти свою самостійність: він увійшов до складу держави Мітрідата. Відтоді місто перебувало в тривалій залежності від Боспорської держави.

Херсонес Таврійський був включений до світової спадщини ЮНЕСКО 23 червня 2013 на 37-й сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Камбоджі. До списку була також внесена і хора — сільськогосподарська округа навколо Херсонесу. Рішення про включення було одноголосним. Єдине зауваження стосувалося до величезної православної церкви-новобудови у самому центрі Херсонеського городища, що, на думку деяких археологів, шкодить древньому пам'ятникові.



VII зупинка. Запорізька січ

Запорізька Січ – столиця козацьких земель, серце низового лицарства та центр козацької вольності, який існував за порогами Дніпра із середини 16 ст. до 1775. Утворення 3апорозької Січі пов'язане з процесом формування українського козацтва і освоєння ним раніше спустошених татарами українських земель між Дніпром і Південним Бугом. Численні козацькі загони, які займалися господарським освоєнням цих земель і вели постійну боротьбу з татарами, змушені були будувати на уходах укріплення для власної безпеки. Налічувалось 8 Запорозьких Січей, які почергово змінювали одна одну. Розташовувались вони на території сучасних Запорізької, Дніпропетровської та Херсонської областях. Поява першої пов'язана з ім'ям Д. Вишневецького. В 1-й пол. 50-х рр. 16 ст. він заснував на о. Мала Хортиця (тепер – острів Байда) замок, який став козацькою твердинею і опорним пунктом для масштабних походів проти татар.

Козаки обирали для розташування Січей місця, які самою природою були зроблені неприступними, – острови й півострови, а укріплювали їх за допомогою дерев'яно-земляних споруд. 3апорозькі Січі обкопувались ровом, а навколо них насипався вал, висота якого сягала за 10 метрів. На вершині валу встановлювався частокіл із загострених паль. Менш захищені для противника місця укріплювались дерев'яними вежами із встановленими на них гарматами. Більшість виходів із фортеці робилися вузькими і прикривались бійницями. Всередині Січі знаходився майдан із січовою церквою. Навколо січового майдану стояли довгі казарми – курені, у яких мешкали козаки. Крім куренів, навколо січової площі стояли курінні скарбниці, комори, будинки окремих старшин, пушкарня. Пізніше Січ стала великими торговельними центром. Тому поруч із січовою фортецею розміщувалося передмістя з базаром. Там же знаходились і ремісничі майстерні.

3апорозька Січ була центром, в якому зосереджувались найвищі органи управління Вольностями Війська Запорозького Тут же знаходилась резиденція кошового отамана, який разом з військовою старшиною здійснював найвищу військову, судову та адміністративну владу на всій території Запорожжя. У Січі розміщувався її гарнізон. Він не був дуже численним і налічував кілька тисяч козаків, які тут постійно мешкали та забезпечували постійну боєготовність Війська Запорозького. Коли виникала потреба зібрати більше військо, то до служби закликалися запорожці, які проживали в зимівниках і перебували на промислах та жонаті козаки. За кілька днів Військо Запорозьке збільшувалось у кілька разів. Крім того, в 3апорозької Січі відбувалися ради, на яких козаки вирішували найголовніші питання свого життя, обирали старшину та ділили за жеребом угіддя.

Створена для боротьби з грабіжницькими нападами татар, Січ відіграла визначну роль і в загальноєвропейській боротьбі з турецькою агресією, стала плацдармом для багатьох козацьких походів на Кримське ханство й Османську імперію. Посилення наприкінці 16 ст. національно-релігійного гноблення в Речі Посполитій перетворило 3апорозьку Січ у центр національно-визвольної боротьби українського народу під проводом Б. Хмельницького. В кінці XVIII ст. Запорозька Січ почала втрачати політичне та військове значення і була ліквідована російським урядом в 1775 році.

Піклуючись про відтворення історичної пам’яті та повернення до багатовікових традицій запорозького козацтва на території Національного заповідника «Хортиця» було створено історико-культурний комплекс «Запорозька Січ». Дана «Січ» не є копією жодної з вісьмох Запорозьких Січей. Це узагальнений образ козацької столиці, в якому представлено головні будівлі, притаманні Запорозьким Січам: церква, курені, будинок кошового отамана, канцелярія, військові скарбнички, школа, пушкарня. На передмісті: кузня, гончарня, шинок та «грецька хата» для заїзджих гостей. Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» на острові Хортиця покликаний дати сучасникам цілісне уявлення про таке унікальне явище, яким було в історії України запорозьке козацтво.


VIII зупинка. Святогірська Свято-Успенська лавра

Достовірна давня історія Свято-Успенської Святогірської Лаври губиться у мороці віків і наповнена здебільшого легендами, переказами і припущеннями. Окремі з них вказують на те, що вперше монастирська обитель постала на унікальних білосніжних крейдяних горах, у середній течії річки Донець, ще у VІІІ ст. Засновниками ж монастиря були ченці з Візантії, які, рятуючись від переслідувань єретиків-іконоборців, переносили свої обителі на периферії Візантійської цивілізації. Інші джерела свідчать про генетичну пов'язаність Святогірської обителі з Києво-Печерським монастирем, ченці якого прийшли на береги Донця у 40-х рр. ХІІІ ст., рятуючись від монголо-татарської навали на Київ. 

Утім, перша писемна згадка про саму місцевість —Святі гори — зафіксована під 1526 р. у записках посла імператора “Священної Римської імперії німецької нації” барона Зіґмунда Ґерберштайна, відправленого до Москви з метою залучення великого князя московського Василія ІІІ до спільної боротьби з Османською Портою. До Росії посол прямував через українські землі й у виданих у Відні в 1549 р. "Записках про московитські справи" подав чимало історичних, географічних й економічних відомостей про Україну, де, серед іншого, вказував на наявність поблизу Великого Перевозу через Донець, у місцині Святі Гори, тисяч кам'яних баб — "скіфських Венер".

Перші наземні храми ченці заклали у підніжжя скелі в останній третині ХVІІ — початку ХVІІІ ст. Так, у 1679 р. за архімандритства Іоілея було споруджено церкву в честь апостолів Петра і Павла, а в 1708 р. постав кам'яний Успенський собор. На той час край уже був залюднений. Спокій його мешканців, крім російських гарнізонів і донських козаків, забезпечували слобідські козацькі полки. Утім, востаннє обитель була піддана татарському нападу в 1737 р., під час чергової російсько-турецької війни. 

Відродження колишньої слави обителі розпочалось з указу імператора Миколи І 1844 р., за яким Святогірський монастир підлягав відновленню за чином і уставом Глинської пустині Курської єпархії. А вже наступного року було знайдено, реставровано і в 1846 р. освячено підземний храм преподобних Антонія і Феодосія Печерських. Невдовзі ж Святогірський монастир перетворився на один з найбільш шанованих у православному світі центр паломництва, відвідати який поспішали не лише жителі України, а й багатьох інших країн.
Учень. Україно!

Сивий степ – моя колиска

І спасибі, що його ти зберегла.

Я вклонюся цьому степу низько-низько,

поцілую чисту воду джерела.

Україно! Чую голос не далеко:

ти могил не обмини,не обмани!

Я не знаю – джерело чи око предка

пильно дивиться на мене з глибини.
Пісня «Це край, де я родилась і живу…»

Учитель. Наша подорож Україної завершується і ми щерах переконалися, що Україна – єдина, соборна, унітарна Держава. І для збереження її цілісності та незалежності відбулася революція гідності, де постраждали тисячі українських громадян, загинули сотні кращих синів нашої держави. Ми схиляємо голови перед пам’ятю загиблих і висловлюємо впевненість в тому, що наш народ зробить все можливе і не можливе, щоб в нашій країні запанував мир і спокій. Настане час і Україна буде успішною європейською державою.
Звучить Державний Гімн України

Г. Г. Аношкіна, учитель української мови та літератури

Новоукраїнської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 Новоукраїнської районної ради

«Є КРАЙ, ДЕ НАЙКРАЩІ У СВІТІ ПІСНІ

І ЦВІТОМ ЧАРУЄ КАЛИНА, ДЕ СОНЕЧКО ВПЕРШЕ ВСМІХНУЛОСЬ МЕНІ, - ЦЕ ДІМ МІЙ - МОЯ УКРАЇНА!»

(урок-подорож для учнів 5-6 класів)

Мета: поглибити знання учнів про нашу державу - Україну;

формувати національну свідомість школярів;

розвивати пізнавальні інтереси учнів;

виховувати любов до рідного краю, повагу до його історичного минулого і сучасного, шанобливе ставлення до символів держави.


Обладнання: Конституція України, плакати із зображенням Державного Прапора України, Державного Герба України, запис Державного Гімну України; карта України; записи висловів про Україну, прислів’я, приказки про рідний край.
Хід уроку
Живи, Україно! Живи для краси,

для сили, для правди, для волі!



В. Сосюра

І. Організація класу до уроку

Учитель. Доброго дня вам, діти!

Рада всіх я вас вітати!

У році новому

Здоров’я, радості, добра та успіхів

Усім я хочу побажати!
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
Вступне слово вчителя

(Звучить пісня Н. Май «Квітуча Україна».)

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.



М. Чернявський


  • Про яку святиню говориться у вірші? (Про Україну)

  • Як по-іншому ще можна назвати цей вірш? (Акровірш)

  • Чим цікаві для нас такі твори? (Складаємо перші букви кожного рядка і утворюємо слово. У цьому акровірші ми знайшли назву своєї Батьківщини)

  • Тож, напевно, ви всі здогадалися, про що буде йти мова на нашому першому уроці? (Про нашу Батьківщину - Україну)


Вправа «Мікрофон». Моя Україна - це…

Є багатого країн на землі,

В них - озера, річки і долини.

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди - Батьківщина.

У всьому світі, кожен зна,

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина –

Це наша славна Україна!
Не забувай Шевченка спів

Про горду славу козаків.

Не забувай, що ти дитина

Землі, що зветься Україна.

Моя Україна, червона калина.

Журба журавлина - це земля моя.

Моя Україна - червона калина,

Надія єдина - це любов моя.
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Учитель.

Золотавий вечір впав на тихі верби,

Солов’їна пісня ллється вдалині,

І мрійлива річка між гаями в’ється –

Все це - Україна. Все це - я і ти!

Наш урок присвячений рідній Батьківщині. Він незвичайний, бо передбачає, що ми здійснимо цікаву подорож. Нас чекають такі маршрути:

Маршрут 1. Рідний край, Україна, Батьківщина, Вітчизна.

Маршрут 2. Державні символи України.

Маршрут 3. Народні символи держави.

Маршрут 4. Мій край - моя історія жива.

Маршрут 5. Народна скарбничка.

Маршрут 6. Поради Президентові України.

Маршрут 7. Пройди лабіринт.
ІV. Організація навчальної діяльності

Маршрут 1

Рідний край, Україна, Батьківщина, Вітчизна

Учень.

Солов’їна пісня

Одна Батьківщина і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде ніколи в житті.

Чи можна забути малому ту пісню,

Що мати співала, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають, співають в садах солов’ї.

І я припадаю до неї устами

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

М. Бакай
Учитель. Кожна людина найбільше любить той край, де народилась і живе. Кожен пишається своєю рідною країною. Наша держава - Україна, суверенна і незалежна, демократична і правова.

Що ж означає вислів «Україна - суверенна держава»? (Вона має право самостійно, без втручання інших держав вирішувати всі свої внутрішні та зовнішні справи.)

А ще Україна - демократична. Це означає, що влада в ній належить народові. Тільки народ може змінювати її основи - конституційний лад.

Робота в групах. Складання асоціативного грона
1 група «Батьківщина»




Батьківщина

найдорожча




(Найкраща, найрідніша, наймиліша, найсвітліша, найчарівніша)


2

група «Україна»






Україна





суверенна




(Демократична, незалежна, правова, соборна, вільна)

3 група «Рідний край»

(Батьківська хата, колискова, криниця, школа, друзі)


Маршрут 2.

Державні символи України

(Повідомлення учнів про державну символіку.)



Учень.

Прапор

Прапор - це державний символ,

Він є в кожної держави.

Це для всіх - ознака сили,

Це для всіх - ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє - небо, жовте -жито.

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині.

З ним навіки є народом.

Українським в Україні.

Н.Поклад

Учень.

Герб

Наш герб - тризуб.

Це воля, слава й сила.

Наш герб - тризуб.

Недоля нас косила.

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.



Н.Поклад

Учень.

Гімн

Слова палкі, мелодія врочиста.

Державний Гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна.

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

Н.Поклад

(Звучить Державний Гімн України)


Маршрут 3.

Народні символи держави

Учень-екскурсовод 1. Майже в усіх народів є улюблені рослини- символи. У нас це верба, калина, барвінок. Про це говорить прислів’я: «Без верби і калини нема України».

Калина - символ кохання, краси, щастя. Навесні вона вкривається білим цвітом, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю; нею лікуються. Про калину складено багато пісень, легенд, приказок.



Учень-екскурсовод 2. Почувши слово «Україна», зразу ж уявляєш вербу над водою, тополю в полі... Можливо, ви чули пісню «В кінці греблі шумлять верби»? Окрім краси, верба дає багато користі. Вона, ніби позначка води на землі. Тому й копають криниці під вербою, бо на сухому місці це дерево ніколи не росте.
Учень-екскурсовод 3.

Легенда про барвінок

Ця рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздрила запашній фіалці, бо та була у великій пошані серед людей. І тоді квітка звернулася до богині Флори, щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов. Але богиня не була всесильною - не могла вона нагородити рослину великою красою. Зате дала їй назву «вінка», що означає «перемога». І відтоді люди почали вбачати в барвінкові цілющу силу, яка перемагає тяжкі недуги. За це люди подарували рослині свою любов.


Маршрут 4.

Мій край - моя історія жива

Учень-екскурсовод 1. На долю нашого народу випало багато героїчного і водночас трагічного. Історія України - це історія народу, який протягом багатьох століть боровся за свою незалежність. Мабуть, ніхто не уявляє України без Запорозької Січі.

Згадаймо славні імена тих, хто віддав своє життя за щастя народу та свободу: Дмитро Вишневецький - Байда, Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Максим Залізняк, Іван Мазепа, Олекса Довбуш, Устим Кармелюк.



(Учні тримають портрети героїв,

по черзі називають їхні імена)

Учень-екскурсовод 2. За кращу долю народу боролися відомі всьому світові діячі культури: Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський.
Учитель. Ви, молоде покоління нашої держави, повинні цінувати і берегти велике та давнє прагнення наших пращурів - суверенність країни.

«Життя таке коротке. Поспішайте творити добро», - писав О. Довженко.

Творити добро - це будувати щасливе майбуття нашої держави. А щоб Україна була завжди вільною, незалежною, потрібно наполегливо працювати кожному з нас.
Маршрут 5.

Народна скарбничка

Робота в групах (Доповнити прислів’я і пояснити їх зміст.)

Батьківщина - мати, ... (умій за неї постояти.)

Людина без Вітчизни, ... (як соловей без пісні.)

Добре тому, ... (хто в своєму домі.)

Що країна, ... (то родина.)

За рідний край ... (життя віддай.)

Всюди добре, ... (а вдома найкраще.)

Кожному мила ... (рідна сторона.)


Маршрут 6.

Поради Президентові України

Учитель. Кожен громадянин держави може звернутися до Президента України. Отже, у вас є сьогодні така нагода.

(Учні пишуть побажання Президентові України.)

Маршрут 7. Пройди лабіринт.



Учитель. На останньому маршруті ми підіб’ємо підсумки нашої подорожі. Якщо правильно пройдете лабіринт, то прочитаєте уривок із поезії.


в

д

р

а

й

о

л

а

н

у

с

У

к

К

е

и

р

і

с

о

ш

у

й

е,

я

р

р

щ

й

к

м

а

в’

и,

й,

а

щ

с

а

а

й,

р

й

о

ш

ї

б

о

г

о

ь

ї

с

и

і

и

в

а

н

ю

б

і

з

т

н

и

в

д

н

а

н

а.

л

е

р

в

е

а!

(Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов'їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься Україна!)


V. Підсумки уроку

Учитель. У І ст. н. е. римський державний діяч, філософ Цицерон на публічному виступі сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя». Подумайте і дайте відповідь, продовживши речення «Для мене Україна - це ...»
Метод «Незакінчене речення»

(Звучить запис пісні Н. Валевської «Моїй Україні»)


Учитель. Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. А для цього потрібно любити свою Батьківщину, віддавати їй розум і серце.

Ви - юний цвіт нової України,

У ваші очі дивиться народ.

Верстати шлях вам суджено єдиний:

Під кольорами сонця й неба сині –

Сягнуть в житті небачених висот.



Остапенко В.М., вчитель іноземної мови Згурівського навчально-виховного комплексу «Гімназія – загальноосвітня школа І ступеня»
Розробка Першого уроку

«Україна – єдина країна»

Для учнів 7-8 класів

Мета: виховувати почуття патріотизму, гордість за свою Батьківщину – Україну
Наочне оформлення: державна символіка, карта України, портрет Т.Г. Шевченка (в рушнику), лампадки, чорна хустина, вирізані з білого паперу голуби, ручки, олівці, вирізані з кольорового паперу круги (2см), клейка стрічка, ножиці.
Музичне оформлення: українська народна пісня «Плине кача по Тисині» у виконанні Пікардійської Терції; фонограма пісні «Україночка», музика Г. Татарченка, слова А. Демиденка; Мирослав Скорик «Мелодія»; Ярослав Джусь «У смузі світла», композиція на бандурі; оркестр Поля Моріа «Токатта».
Технічні засоби: акустична система, проектор, мультимедійна дошка.

Хід уроку

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте.

В останню тяжку мить

За неї Господа моліть!

Т. Г. Шевченко

Учитель: Наш український древній рід

Благословенний Богом на життя довічне.

Його коріння з давніх літ

Дає нам силу титанічну.

Дорогі діти, шановні батьки та гості! Раді знову вас вітати у стінах нашої школи. Радісно тріпоче клен листям на шкільному подвір’ї, майорять жоржини та огортають духмяним цвітом чорнобривці. Школярі теж з нетерпінням чекали зустрічі з вчителями та однокласниками. І настрій у нас усіх сьогодні чудовий. Озирніться довкола. А чи помітили ви, йдучи до школи, як яскраво світить сонце і яке сьогодні небо?

Учні відповідають на запитання вчителя
Учитель: Найголовніше для всіх людей є те, щоб світило яскраво сонце і було мирне небо. Важко уявити, що десь над нашою рідною землею клекочуть гармати, повітря здригається від вибухів, а відчай панує в очах людей…

Виходить дівчинка в українському вбранні. На плечах чорна хустина. Звучить мелодія Мирослава Скорика
Дівчина: Я – Україна, я – Україна,

Лиш перед Богом я на колінах,

Кличу вас люди зліва і справа

В святу Державу, мою Державу!

Єднайтесь, сестри, єднайтесь, браття,

Пора звільнитись нам від прокляття!


Читець 1: Слухайте, слухайте, слухайте люди!

Хтось зворушив там тривогу –

То Україна, кров’ю обмита,

То Україна, слізьми полита,

Йде на всесвітню дорогу!
Учитель: Гірким і тернистим був шлях України у боротьбі за волю та незалежність. Україна знана і визнана. Українці виразно відрізняються від слов’янських і неслов’янських народів. Передусім – мовою. Українська мова – одна з найпрекрасніших й найбагатших мов поміж мовами інших слов’янських, та й не тільки слов’янських народів. Її називають солов’їною.
Читець 2: Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.



Д.Павличко

Учитель: Українці мають усі підстави пишатись, що їхня Батьківщина не раз переживала дні слави, мужньо переносила найважчі випробування. Не одне покоління кращих синів та дочок беззавітно клали своє життя до ніг рідної неньки – України.
Читець 3: А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній сивий-сивий…

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…



Людмила Максимлюк
Учитель: Сьогодні ми в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками. Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити…

Звучить українська народна пісня у виконанні Пікардійської Терції «Плине кача по Тисині», на мультимедійній дошці з’являються світлини героїв Майдану, виходять дівчата в українському вбранні, тримаючи в руках запалені лампадки, присутні підводяться, вшановуючи пам’ять героїв

Гей, пливе кача по Тисині,

Пливе кача по Тисині.

Мамко ж моя, не лай мені,

Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,

Залаєш ми в злу годину.

Сам не знаю де погину,

Сам не знаю де погину.

Гей, погину я в чужім краю,

Погину я в чужім краю.

Хто ж ми буде брати яму?

Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут ми чужі люди,

Виберут ми чужі люди.

Ци не жаль ти, мамко, буде?

Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?

Якби ж мені, синку, не жаль?

Ти ж на моїм серцю лежав,

Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, пливе кача по Тисині,

Пливе кача в по Тисині.

Учитель: Убиті в столиці герої мають стати прикладом для кожного свідомого українця, що маємо робити все від нас залежне, щоби ті смерті не були марними. Країна після трагедії стала іншою і потребує реальних змін в усіх сферах життя. Небесна сотня – новітні герої України. Вони полягли за нас із вами, юні, чорноброві хлоп’ята, яким судилося вже стати чорнобривцями, як сказав поет. Їхній приклад має зупинити й тих, хто нині розпалює вже нове, інше протистояння.
Читець 4: Слухайте, слухайте, слухайте, люди!

Дзвонить десь дзвін безупинно –

То задзвонила воля здобута,

То Україна скинула пута,

То на свободі родина!

Дівчинка в українському вбранні знімає чорну хустину
Читець 5: Моя Україно, без краю

Квітуча і славна земля!

З тобою радію, співаю,

Омріяний сонячний краю.

Ти моя радість і сила моя.
Учитель: Споконвічна боротьба за волю України не могла не дати паростки волі, паростки свободи. Україна здобула самостійність і позбулася протекторату ненажерливих сусідів. Росія споконвіку була «старшим братом» щодо України. І хоче, щоб під його «чоботом» ми були завжди. Тому й розпалює національну ворожнечу, щоб зробити нашу державу розрізненою та беззахисною.
Читець 6: Отче,зглянься з високості!

Отче, порятуй наш край!

Під ногами смолище плюскоте,

Пахне пеклом шлях,

Що слався в рай.

Ні спасіння, ні жаркого трунку

Нам не треба, Господи, прости.

Ниспошли нам право порятунку,

Дай самим здобутися мети.

Вибач, Боже, може, ми без тями,

Діти тьми, рушаєм знов до тьми.

Ситі небесами і кремлями,

Певні: наш рятунок – тільки ми!

Закипають смертію долини,

Власть імущі гірші від смертей.

Дай нам право іменем Людини

Жити гідно імені людей!

Дівчата в українському вбранні виконують танок під фонограму пісні «Україночка»

Не одні хани у полон мене брали,

Били-вбивали, на чужину гнали,

Били-вбивали, на чужину гнали.

А я не скорилася. Із сльози відродилася,

Українкою ж я народилася.

Приспів:

Кажуть люди я сама, наче квіточка,

Що пливуть мої слова, як та річечка,

Що душа моя співає, мов сопілочка.

А я просто українка, україночка.

А я просто українка, україночка.

А я не скорилася, із сльози відродилася,

Українкою ж я народилася.



Учитель: Україна – це краплина сонця на карті світу. Вона осяяна багатовіковими традиціями, піснями, історією. Наша земля наділена неоціненними скарбами та багатствами родючих земель та повноводних рік.

У кожного з нас є рідна хата. Подумайте, скільки потрібно праці, щоб утримувати в домі порядок і лад, щоб було в ньому чисто і затишно, щоб жилось заможно.

Україна – наш спільний дім. Тож маємо дбати усі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне – не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море , і вся розмаїта наша країна.

Підходить до карти України

Двадцять чотири області, Автономна Республіка Крим, місто Севастополь та столиця України – Київ, розташовані на карті нашої держави. Від Ужгорода до Луганська, від Києва до Сімферополя, Україна багата родючими ґрунтами, водними ресурсами, корисними копалинами, різноманітним рослинним та тваринним світом, умовами для розвитку промисловості та сільського господарства. Економічна могутність України, так само, як політична і культурна, залежить від її цілісності й неподільності.


Учитель: Послухайте ось таку притчу.

Якось, у коробці лежали тюбики з фарбами. Одного разу біла фарба сказала чорній, що в тюбику лежала найближче до неї:

- Сестро, що за біда трапилася з тобою? Чому ти така брудна?

- Я не брудна, такий мій колір, - відповіла чорна фарба.

- Тоді ти неправильна фарба, і колір у тебе неправильний. Подивись на мене, ось яким повинен бути справжній колір, і взагалі, всі кольори походять від білого, тому нема нічого більш витонченого, як білий колір, на котрий повинні прагнути бути схожими усі інші фарби.

Це зауваження не сподобалось чорній фарбі і вона незадоволено відповіла:

- Ні, це ти неправильна, а мій колір найправильніший. І взагалі, якби не було чорного кольору, то нічого видатного не змогли б намалювати. Спробуй без мене щось намалювати, білий аркуш так і залишиться білим.

Почувши це, засперечалися інші фарби і навперебій почали доводити, що тільки їх колір правильний і потрібний. Що тільки вони будуть обрані художником для створення шедевру. Довго та запекло вони сперечались, так, що деякі навіть почали вибризкуватись з тюбиків через розбурхану неприязнь.

Та раптом кришка коробки відкрилась і на тюбики впало яскраве світло. Художник вийняв фарби і видавив їх на палітру. Потім, змішавши їх одна з одною, наніс на полотно, де й відбулося їх примирення. Художнику не було ніякого діла до їх протиріч, він бачив єднання у різноманітності. Для нього були важливі всі кольори. Так був створений великий шедевр, де фарби не протистояли, а взаємодоповнювали одна одну.

Так і в нашій країні, кожне місто, кожна область – це лише окремий тюбик з фарбою, а разом ми – квітуча, барвиста Україна.


Учитель: Звичайно ж у кожного з нас є рідні та друзі з різних куточків України. Пропоную вам підійти до карти та наліпками з кольорового паперу позначити міста, де проживають ваші рідні та друзі.

Учні підходять до столу, беруть наліпки з кольорового паперу прикріплюють їх на карті України, позначаючи місця, де проживають їх родичі, друзі, знайомі.

За бажанням учні розповідають свої історії.

Звучить мелодія оркестру Поля Моріа «Токатта»
Учитель: Погляньте на карту нашої Батьківщини. І хоч усі ми різні, та разом зуміли створити ось який шедевр.
Читець 7: Хай вище виросте пшениця,

Хай глибшає дніпрове дно!

Не розділяють нас границі,

Бо ми побратані давно.


Учитель: Символічним є те, що на Майдані, виборюючи свою свободу й нове життя для України, стояли поруч пліч-о-пліч представники різних регіонів України: Івано-Франківська і Харкова, Львова і Кіровограда, Чернівців і Полтави, Рівного, Одеси і Севастополя.

А коли після анексії Криму та подій на сході України сотні сімей, зіткнувшись із труднощами, змушені були покинути свої домівки у пошуках безпеки, їх охоче прийняли родини з Прикарпаття, Волині, Київщини, Черкащини та інших територій України.

Це ще раз доводить, що Україна – єдина держава, і кримські татари разом з українцями і всіма іншими національностями, які проживають на території України – єдиний народ.
Учитель: Перед вами лежать вирізані з паперу голуби. Пропоную вам написати слова підтримки вашим одноліткам, сім’ї яких змушені були покинути свої домівки у пошуках безпеки.

Звучить мелодія на бандурі у виконанні Ярослава Джуся. Учні записують свої побажання, слова підтримки на голубах з паперу та прикріплюють їх на дошці
Читець 8: Дмитро Павличко «Клятва»

Ми, народ, що вийшов із неволі,

Клянемось в благословенну мить

Всі свої тисячолітні болі

В славу України перелить.

Ми, народ, що вийшов із неволі,

Клянемось в благословенну мить –

Стати рівним у народів колі,

На свободі й для свободи жить!
Учитель: Україна потребує нашої виваженості, єдності, мудрості. Ми пишаємося нашою молоддю. Вона активна, здатна відстоювати своє майбутнє. Ми повинні поважати себе, свою державу, тоді інші країни поважатимуть нас.

Будем жить! На зло гіркій недолі,

Будемо мову рідну берегти,

Будемо сіять на своєму полі!

Любити, красивішати, рости.

О.І. Приблуда,

вчитель математики Клинцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Кіровоградської районної державної адміністрації

МИ - НАЦІЯ ЄДИНА, ТВОЇ МИ ДІТИ, УКРАЇНО!

(урок-спілкування для учнів 7-8 класів)
Мета: поглибити знання учнів про історію, природні ресурси, культурну спадщину України; формувати культуру взаємовідносин між людьми, повагу до традицій і звичаїв українського народу;

виховувати почуття патріотизму; сприяти розвитку пізнавального інтересу


Обладнання та оформлення: Державний Прапор України; класна кімната (зал) прикрашена повітряними кульками, елементами народної символіки; проектор, комп’ютер; записи музики, відеоролики: «Небесна сотня», «Україна прекрасна»; мультимедійна презентація
Хід уроку
І. Організаційний етап

Учні розташовуються в класній кімнаті.

Лунає пісня «Лише у нас на Україні».
ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності учнів.

Оголошення теми уроку
Учитель: Доброго дня!

Сьогодні свято завітало в школу,

Бо перше вересня, і пролунав дзвінок.

Змужнілі, сонцем зласкані улітку,

Ми розпочнемо Перший наш урок.

Наш Перший урок пропоную розпочати такими рядками про Україну.


Учень: На світі багато чудових країн,

Мені наймиліша, найкраща країна,

Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,

Безсмертна моя Україна.

Ти з давніх віків непокірна була

І волю свою боронила невпинно.

Нарешті збулося - її здобула

Звитяжна моя Україна.

На землях твоїх неозорих степів

Живе працьовита і чесна родина,

Хвилюється колосом стиглих хлібів

Моя золота Україна.

В садах і дібровах в вечірні часи

Чарує нас пісня дзвінка солов’їна,

І чути співочі дівчат голоси, -

Пісенна моя Україна.

Тепер ще не легко живеться тобі,

Є в тому, мабуть, особлива причина.

Та все подолає в тяжкій боротьбі

Незламна моя Україна.

Квітуй, мов калина, над плесами вод,

Будь в дружбі і праці міцна та єдина.

Хай буде щасливим твій вільний народ,

Прекрасна моя Україно!




ІІІ. Основна частина

Учитель: - Подивіться, будь ласка, у вікно: шепоче замріяний вітер слова кохання річці синьоокій, а день стоїть у шелестах золота та яскравих кольорах осінніх квітів. Обнялися голубе небо і пожовкле колосся безкраїх степів. Такою ми бачимо під вересневим сонцем нашу неньку - Україну. Вона горда від того, що зуміла виховати людей, здатних об’єднатися на Майдані, здобути волю, вибороти справедливість. Ми заявили про себе, як про велику націю, гідну зайняти достойне місце у світовій спільноті.

Трагічні події в Україні, починаючи з листопада минулого року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям «Небесна сотня».

(Демонстрація відеофрагменту «Небесна сотня»)
Учитель: - Вшануємо їх пам’ять хвилиною мовчання.
Учень: Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа - частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія...

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.



(Звучить Державний Гімн України)
Учитель: - Україна - це отча земля, рідний край, де ми народилися. Столиця України - Київ. Широкі і чарівні простори, прекрасні села і міста. Могутньо котить до Чорного моря сиві хвилі найбільша річка України - Дніпро. Буйною зеленню шумлять на його берегах сади, ліси. Золотистим морем розливається безкраїми нивами жито-пшениця.

Погляньте на карту України. На ній позначено кордони української землі. На півдні нашу державу омивають теплі моря - Чорне й Азовське, є в нас чудові гори. Простір землі, заселений українським народом великий. Щоб його перетнути, потрібно пішки йти із заходу на схід 90 днів, долаючи щодня по 30 км. Про етапи становлення України, її історію вам розкаже учень- історикознавець.



Учень-історикознавець

Віддавна на території України існували держави скіфів, сарматів, готів та інших народів, але відправним пунктів української державності і культури вважається Київська Русь (ІХ-ХІІІ століття).

Формування новітньої нації припало на часи визвольної війни 1648-1657 років під проводом Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої. Результатом війни стало заснування в України козацької держави - Війська Запорозького.

У ХУІІІ столітті козацька автономія була ліквідована. Під час української революції початку ХХ століття постало декілька національних держав: Українська Народна Республіка, Українська Держава, Західно-Українська Народна Республіка.

У 1919 році відбулося возз’єднання українських земель, проголошено Акт злуки. У 1922 році Українська республіка ввійшла до складу Радянського ^юзу. Сучасна держава Україна утворилась у результаті розпаду Радянського ^юзу 1 грудня 1991 року.

Україна - унітарна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.


Учитель: - А зараз ми проведемо вікторину «Чи знаєте ви Україну?»

  • У якій півкулі знаходиться на карті наша Батьківщина? (У східній).

  • На якому материку ми живемо? (Євразія).

  • Які країни межують з Україною на півночі? (Білорусь).

  • З якою державою Україна межує на сході? (Росія).

  • Коли країна проголосила свою незалежність? (24 серпня 1991 року).

  • Де знаходяться географічний центр Європи? (На території України в Закарпатській області поблизу с. Ділове).

  • Яка називається найвища вершина Карпат? (Г ора Г оверла, 2061 м).

  • Яка найбільша річка в Україні? (Дніпро).

  • Як називається столиця України? (м. Київ).

  • Яке найбільше озеро в Україні? (озеро Сасик).


Учитель: - Щороку ви поглиблюєте, збагачуєте новим змістом поняття «Батьківщина». Нещодавно поняття «Батьківщина» обмежувалось для вас рідною хатою, де вперше пізнали любов та опіку мами і тата, ласку бабусі, мудрість дідуся, тепло родини. Проминуло раннє дитинство - і вже стежинка від хати повела вас до школи. Саме тут відкрили для себе, що ви не просто діти своїх батьків, а ще й українці, а Батьківщина наша - Україна, велика і прекрасна.

Про різноманіття природних ресурсів Ви довідаєтесь від учня- природознавця.


Учень-природознавець

Природно-ресурсний потенціал України поєднує у собі колосальні запаси корисних копалин і природно-рекреаційних ресурсів. Найважливіші мінерально-сировинні ресурси країни представлені:

Кам’яне і буре вугілля - запаси 45,5 мільярдів тон;

Нафта і газ - 307 родовищ;

Торф - 1,5 тисячі родовищ;

Залізні руди - 27,5 мільярдів тон;

Марганець - 2,3 мільярди тон.

Україна багата на такі корисні копалини, як: нікель, ртуть, титан, боксити, кухонна сіль, сірка, каолін, вогнетривкі глини, облицювальне каміння та інші.

Більша частина території України розташована в західній частині Східноєвропейської рівнини. Завдяки теплому клімату, гарному рельєфу і чорноземам, що є третиною світових запасів, в Україні надзвичайно сприятливі умови для сільськогосподарського виробництва.

В Україні нараховується понад 70 тисяч річок та 20 тисяч озер, 9 мільйонів гектарів країни вкрито лісами, що становить 15% від її площі.


Учитель: - Україна - одна з найбільших держав Європи. За офіційною статистикою на 1 січня 2014 року в Україні проживає 45,5 мільйонів осіб. За цим показником Україна займає 29 місце у світі. Оскільки це велика країна, то живуть у ній люди різних національностей. Поряд з українцями на території України проживають представники понад 100 національностей.

А зараз ми з вами проведемо Конкурс «Мовознавство для допитливих»:


Завдання: Здійсніть подорож містами України і скажіть, хто вас зустріне:

у Києві - (киянин);

у Донбасі - (донбасівець);

у Кіровограді - (кіровоградець);

в Одесі - (одесит);

у Харкові -(харків’янин);

у Чернівцях - (чернівчанин);

у Львові - (львів’янин);

у Чернігові - (чернігівець);

у Сумах - (сумчанин);

у Полтаві - (полтавчанин).

Мова відіграє важливу роль не лише у становленні націй, але й у житті кожної людини, адже слова мають свою енергетику, а отже - чинять вплив на нас із вами. Детальніше вам розповість група учнів-лінгвістів.


Учні-лінгвісти

Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові.

Однак найголовнішою ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова - його найбільша духовна цінність. Це найдорожчий скарб, переданий нам попередніми поколіннями, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці. Пригадаймо слова Панаса Мирного: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, і розум, і досвід».

Якщо в народу відібрати його мову, він зникне, втративши культуру та історію. Ось як про це свого часу сказала Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирають мову».

Один давньогрецький філософ казав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Це дуже символічний вислів із глибоким змістом. Якими побачать українців інші народи, залежить від самих українців. Ми хочемо бути багатомовними та освіченими, хочемо, щоб про нас знав увесь світ, хочемо шанувати та любити рідну мову. Українська мова - це святі скрижалі української нації, тому її слід берегти, пишатися нею, завжди пам’ятаючи про її значення, про її цілющу, відроджуючу силу:

Ми з нею відомі усюди,

Усе, що треба, нам є

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот.

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

В. Сосюра
Учитель: - Українська пісня - це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості.

А зараз ми проведемо конкурс «Українська пісня». (Учні діляться на дві команди і виконують українські пісні).

Слава країни - це не лише її територія, мова, природні багатства, а головне - люди, які своїми здобутками прославляють країну на весь світ. Слід згадати найвидатніших з-поміж тих, чиї імена назавжди увійшли в історичну пам’ять, у душу народу українського.

Про них Вам розкаже група учнів-соціологів.


Учні-соціологи

Тарас Григорович Шевченко - український поет, філософ, письменник, графік, художник, політик, громадський діяч, і, як кажуть самі українці, духовний батько сучасного українського народу.

Григорій Сковорода - педагог, поет, просвітитель, філософ, автор трактатів, байок, пісень.

Микола Лисенко, український композитор, автор опер «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», «Енеїда», автор дитячих опер і оперет.

Михайло Грушевський - історик, організатор української науки, професор, автор ілюстрованої історії України.

Борис Патон всесвітньо відомий вчений у сфері металургії і технології металів, академік, президент Національної АН України, автор технології зварювання тканин.

Ігор Тамм - видатний фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії з фізики. Його дитинство пройшло у Єлисаветграді (нині Кіровоград), закінчив Єлисаветградську чоловічу гімназію (1913 р.).

Микола Амосов - видатний український лікар, учений у сфері серцево- судинної хірургії, біокібернетик.

Леонід Каденюк - перший космонавт незалежної України, Герой України.
Відомі українські спортсмени:

Сергій Бубка (стрибки з жердиною), Лілія Подкопаєва (спортивна гімнастика), Оксана Баюл (фігурне катання), Яна Клочкова (плавання), Олег Блохін і Андрій Шевченко (футбол), Ірина Дерюгіна і Ганна Безсонова (художня гімнастика), брати Віталій та Володимир Клички, Василь Ломаченко і Олександр Усик (бокс).


Учитель: - У прислів’ях, приказках, крилатих виразах втілені моральні цінності українського народу, які живуть сотні років та висвітлюють найвищу мудрість - як бути Людиною.

А зараз ми проведемо конкурс «Дерево мудрості».



(На гілках виробленого з паперу дерева висять незакінчені прислів’я. Учням пропонуємо закінчити їх).

  • «Без верби і калини.» (немає України).

  • «Людина без рідної землі.» (як соловей без гнізда).

  • «За рідний край.» (життя віддай).

  • «Та земля мила.» (де мати народила).

  • «За народ і волю.» (віддамо життя і долю).

  • «Жити - .» (Вітчизні служити).

  • «Нема на світі другої України.» (немає другого Дніпра).


ІV. Підведення підсумків

Учитель: - Україна багатонаціональна, багатомовна, але Україна єдина. Пам’ятаємо, не забуваємо і цінуємо нашу Батьківщину. Збережемо наш патріотизм, віру та силу духу для наступних поколінь.

(Демонстрація відеофрагменту «Україна прекрасна)

Наталя Степанова,

методист Черкаського ОІПОПП ЧОР

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка