Методичні рекомендації щодо відзначення 70-річчя визволення Харківської області від німецьких загарбників на уроках та в позакласній роботі з історії



Скачати 223.65 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір223.65 Kb.


Додаток

до листа КВНЗ

«Харківська академія
неперервної освіти»


від 16.10.2012 року №1428
Методичні рекомендації

щодо відзначення 70-річчя визволення Харківської області від німецьких загарбників на уроках та в позакласній роботі з історії
Керівникам Р(М)МО та ШМО вчителів суспільствознавчих предметів


  1. Передбачити планом роботи Р(М)МО та ШМО вчителів суспільствознавчих предметів на 2012 – 2013 н. р. та 2013 – 2014 н. р. проведення заходів, присвячених 70-річчю визволення Харківської області від німецьких загарбників. Зазначені заходи повинні сприяти формуванню в учнів історичної пам’яті, поваги до ветеранів, почуття відповідальності за долю рідного краю, своєї держави.

  2. Активізувати роботу шкільних пошукових груп, оновити експозиції музеїв та кімнат бойової слави загальноосвітніх навчальних закладів, оформити стенди «Герої Великої Вітчизняної війни – наші земляки», «Вони боролися за визволення нашого району (міста) від німецьких загарбників», «Моє місто (район) у роки війни», «Наш заклад у роки війни».

  3. Під час проведення районних (міських) секційних засідань та засідань шкільних методичних об’єднань актуалізувати значення розкриття даної теми на уроках історії як невичерпного джерела патріотичного та морального виховання молоді, формування її життєвої позиції через розуміння уроків Другої світової війни, правильного осмислення та ставлення до сучасних подій.

  4. Відстежувати ефективність проведених заходів на районному (міському) та шкільному рівнях.


Учителям історії загальноосвітніх навчальних закладів
1. Урізноманітнювати форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках шляхом:

  • випереджувальних домашніх завдань;

  • роботи з ілюстративним матеріалом;

  • заочних екскурсій;

  • театралізованих вистав;

  • використання мультимедійних презентацій, кіно- і фотоматеріалів, звукозаписів;

  • проведення літературних 5-хвилинок.

2. Використовувати під час проведення уроків як традиційні, так і інноваційні технології навчання: інтерактивні, розвитку критичного мислення, інформаційні, проблемного навчання та метод проектів, які сприятимуть кращому оволодінню навчальним матеріалом, розвитку мислення учнів, формуванню власної позиції.

3. З метою активізації пізнавальної діяльності учнів використовувати різноманітні форми організації навчального процесу: лекції, семінари, конференції, «круглі столи», лабораторні та практичні заняття; нестандартні уроки: інтегровані, уроки-пошуки, уроки-драматизації, уроки-рольові ігри, уроки-сценарії популярних телепередач, «живі» уроки-зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни.

4. Організовувати дослідницьку роботу учнів: написання рефератів, участь у Харківському регіональному відділенні Малої Академії Наук. Поряд із традиційними темами, пов’язаними з історією Харківщини в роки Великої Вітчизняної війни доцільно запропонувати учням дослідити питання «Харків’яни – герої визволителі іноземних країн», «Облік супротивника», «Війна та мова», «Військова повсякденність»,«Церква в роки Великої Вітчизняної війни на Харківщині».

5. Передбачити під час організації тижнів історії проведення заходів, присвячених 70-річчю визволення Харківщини від німецьких загарбників:



  • семінари «Визначні бойові операції на Харківщині», «Герої війни – наші земляки»;

  • конференції «Підпільно-партизанський рух на території нашого району (міста)», «Харківщина у роки Великої Вітчизняної війни: нові сторінки історії, імена, події»;

  • круглі столи «Трагедія 1941 року», «Тил у забезпеченні перемоги»;

  • творчі конкурси «Вклонімося великим тим рокам...»;

  • вікторини «Військове минуле рідного краю», брейн-ринги «Вічна пам’ять героям»;

  • конкурси малюнку «Біля вічного вогню»;

  • випуск стіннівок «Пам’ять у наших серцях».

6. Організувати в межах позакласної роботи з історії екскурсії до Харківського історичного музею, Національного музейного комплексу «Висота маршала І.С. Конєва», районних (міських) краєзнавчих музеїв, музеїв бойової слави; історико-краєзнавчі експедиції по місцях військових подій з метою вивчення та збору матеріалів, їх використання у навчально-виховному процесі.

7. Активізувати роботу волонтерських учнівських загонів загальноосвітніх навчальних закладів, які надають допомогу ветеранам Великої Вітчизняної війни, доглядають за пам’ятниками, могилами загиблих воїнів.

8. Створити у кабінетах історії виставки матеріалів, присвячених 70-річчю визволення Харківщини від німецьких загарбників.

9. Пропонувати під час організації навчальної діяльності учнів завдання з урахуванням їх вікових особливостей.



Інформаційно-навчальні матеріали
Відповідно до чинних навчальних програм «Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи» події Великої Вітчизняної війни вивчаються в 5-х класах у пропедевтичному курсі «Вступ до історії України» (тема 4 «Україна в ХІХ – ХХ ст.»).

За навчальними програмами для старшої профільної 11-річної школи вивчення Великої Вітчизняної війни здійснюється в 11-х класах на уроках історії України:



  • рівень стандарту та академічний рівень: тема 1 «Україна в роки Другої світової війни (1939 – 1945 рр.). Велика Вітчизняна війна (1941 – 1945 рр.)»,

  • профільний рівень: тема 1 «Україна в Другій Світовій війні»)

та всесвітньої історії:

  • рівень стандарту та академічний рівень: тема 1 «Друга світова війна. Світ після Другої світової війни»,

  • профільний рівень: тема 1 «Друга світова війна. Військові події на території СРСР (Велика Вітчизняна війна)».

Події Великої Вітчизняної війни на території Харківщини розглядаються під час вивчення спецкурсу «Харківщинознавство» у 9-х класах (навчальна програма для 9-х класів, блок «Історія рідного краю», тема 4 «Харківщина у ХХ – на початку ХХ ст.» та навчальна програма для 8 – 9-х класів, блок «Історія рідного краю», тема 5 «Харківщина в період Великої Вітчизняної війни»).

5 клас

Викладаючи пропедевтичний курс «Вступ до історії України», трагічні військові події можна розкрити через історію Харківщини, спираючись на свідчення очевидців, родинні спогади.



Випереджувальними домашніми завданнями може стати підготовка повідомлень на теми: «Нагороди членів моєї родини», «Велика Вітчизняна війна в долі моєї родини», «Імена героїв Великої Вітчизняної війни на карті Харкова»; фотомонтажу «Харків у роки Великої Вітчизняної війни», «Пам’ятники героям Великої Вітчизняної війни у Харкові» (разом із фотоматеріалами учні готують короткі інформаційні повідомлення).

Одним із варіантів випереджувального завдання (або творчого домашнього завдання за підсумками уроку) може бути гра «Знімаємо фільм». Учні разом готують план сценарію кінофільму (епізоду фільму) «Харків у роки Великої Вітчизняної війни». Потім у групах детально розробляють послідовність кадрів за схемою:



№ кадру

Відеоряд (те, що показують-знімають)

Слова в кадрі (автора чи дійових осіб)









З метою актуалізації опорних знань доцільно методом «мозкового штурму» з’ясувати, що знають учні з історії Великої Вітчизняної війни та її подій на Харківщині. Поставити запитання: які герої Великої Вітчизняної війни вам відомі? Кого з героїв війни на Харківщини ви знаєте? Чи є у вашій родині ветерани Великої Вітчизняної війни?

Обов’язковою є робота з терміном «Велика Вітчизняна війна» й хронологією (дати початку та закінчення Великої Вітчизняної війни, окупації Харкова та його визволення).

Створити необхідну емоційну ситуацію, вплинути на почуття школярів, спонукати замислитися над трагічністю воєнних подій та недопущенням їх у майбутньому допоможе нетрадиційне подання нового матеріалу у вигляді театралізованої вистави «Про що розповіла прадідусева медаль» (орієнтовний сценарій учитель може взяти в методичній літературі (1), доповнивши його матеріалом з історії Харківщини, родинними спогадами).

Для проведення опитування очевидців п’ятикласникам даються рекомендації щодо організаційних питань та пропонується «Анкета для записування спогадів ветеранів Великої Вітчизняної війни»:

1. Прізвище, ім’я, по батькові __________________________________

2. Дата (число, місяць, рік) і місце народження____________________

3. Освіта_____________________________________________________

4. Професія__________________________________________________

5. Вік на початку війни________________________________________

6. Життєвий шлях у роки війни:


  • військовий регулярної армії;

  • учасник партизанського руху;

  • житель окупованих територій;

  • вивезений на примусові роботи до Німеччини;

  • інше (вказати)___________________________________________

7. Спогади про перші воєнні дні_________________________________

8. Епізоди воєнних днів, що запам’яталися найбільше______________

9. Нагороди та відзнаки, отримані під час чи після війни____________

10. Побажання сучасному поколінню____________________________


Розкрити питання про життя населення України в роки окупації допоможе робота з ілюстративним матеріалом. Учитель заздалегідь підбирає фотокартки, малюнки, які ілюструють буденне життя мешканців Харкова в роки війни, та запитання до них.

Під час уроку можна здійснити уявну екскурсію по місту Харкову та Харківській області до пам’ятників полеглим у війні. Підсумком такої роботи може стати відповідь учнів на проблемне питання: чому в багатьох пам’ятниках використовують скульптурні зображення чоловіків та жінок? Як ви це поясните?

Узагальнюючи вивчений матеріал, учитель пропонує учням співвіднести фото події та його назву (написана на аркуші паперу), фото героя та його прізвище; відповісти на проблемні питання: для кого і чому Велика Вітчизняна війна стала трагедією? Завдяки чому вдалося визволити Харків та Україну? Перевірити вивчене на уроці можна за допомогою гри «Упізнай героя». Один учень 3 – 4 реченнями розповідає про героя Харківщини, інші учні мають упізнати, про кого йде мова.

6 – 8 клас

У 6 – 8 класах можна здійснити уявну подорож «Герої на карті Харкова». Учні заздалегідь готують топографічну карту міста із зазначенням вулиць, де встановлено пам’ятники героям Великої Вітчизняної війни, будинків, на яких закріплені меморіальні дошки. Аналогічним може бути завдання підготувати карту Харківської області «Збережемо пам’ять про подвиг», на якій позначаються місця, пов’язані з подіями війни. Одночасно школярі готують короткі повідомлення про зазначених героїв або події.

Ефективною формою для учнів цієї вікової категорії стануть уроки-спогади «Лист у вічність» із запрошенням ветеранів Великої Вітчизняної війни, дітей війни. На такі уроки можна підготувати виставку малюнків «Визволення Харкова», підібрати уривки пісень військової тематики.

Доречно провести конкурс творчих робіт «Ваш світлий подвиг незабутній!», «Світ без війни»; вікторину «Герої Харківщини», яка може бути проведена з використанням мультимедійної презентації. Учитель заздалегідь готує презентацію з фотографіями подій Великої Вітчизняної війни на Харківщині, плакатами, історичними картами, портретами героїв із запитаннями до них: яка історична подія зафіксована на цій фотографії? Які події відображає цей плакат? Яке поняття (термін) відображають ці плакати та фотографії? Які події зображені на карті? Результати якої наступальної операції показано на карті? Що ви знаєте про зображеного історичного діяча?

Вихованню молоді на прикладах взаємоповаги між народами, духовного подвигу заради рятування життя людей допоможе матеріал про Дробицький Яр як символ трагедії Голокосту та нацистських злочинів на Харківщині та приклад вшанування героїв опору нацизму. Учитель повинен пояснити термін «Голокост», розповісти про Праведників народів світу – людей, які були готові на самопожертву заради іншого, рятували євреїв під час фашистської навали, ризикуючи своїм життям.

9 клас

Висвітлюючи питання, передбачені програмою спецкурсу «Харківщинознавтво», учителю слід розкрити людський вимір війни, тобто з’ясувати, чим війна була для простих людей.

Як відмічає історик А.В. Скоробогатов, «такий підхід є особливо актуальним для дослідження історії війни в Україні. Вона була пов’язана з окупаційним періодом, бо переважна більшість населення, понад 30 млн., перебувала під німцями». Спираючись на дані історичних документів та матеріалів, учений робить висновок, що Харків був найбільшим містом Радянського Союзу, яке було окуповане вермахтом. З огляду на це доречним стане випереджувальне домашнє завдання: підготувати інтерв’ю мешканців Харкова періоду окупації, з’ясувати, що вони відчували, яким чином змогли вижити; особливо цінними стануть спогади дітей війни.

Формуванню просторової компетентності сприятиме випереджувальне завдання для учнів: на карту Харківської області нанести місця проведення головних військових операцій та скласти про них коротку розповідь.

Під час розгляду подій Великої Вітчизняної війни на Харківщині вчителі разом із термінами, передбаченими програмою спецкурсу, мають ґрунтовно опрацювати терміни «патріотизм», «інтернаціоналізм», їх розуміння учнями. Необхідно зробити наголос на тому, що патріотизм є звичайним станом повсякденного життя людини і виявляється не тільки в надзвичайних ситуаціях.

Один із уроків теми доречно провести у формі історичної експедиції за маршрутом «Меморіальні пам’ятники Харківщини часів Великої Вітчизняної війни», з наступними зупинками: «Дорога до Дробицького Яру», «Гора Крем’янець – свідок Харківської катастрофи», «Висота Маршала І.С. Конєва», «Меморіальний комплекс у Лісопарку м. Харкова». Підготовку до уроку слід розпочати заздалегідь. Учні самостійно опрацьовують додаткову історичну літературу, добирають уривки з історичних джерел. На уроці кожна група учнів проводить екскурсію до певного меморіального комплексу. Решта школярів уважно слухають та вносять певні записи в зошити. Готуючись до уроку, необхідно підібрати ілюстративний матеріал: фотографії меморіальних комплексів, видатних діячів, які брали участь у боях за Харківщину, відеоматеріали (2).



10 клас

Формами викладу матеріалу про події Великої Вітчизняної війни на Харківщині у 10-х класах можуть бути такі: усний журнал (сторінки: «Окупація Харкова Підпільно-партизанський рух на території нашого району (міста)», «Тил у забезпеченні перемоги», «Герої війни – наші земляки», «Вони визволяли Харків», «Бойові нагороди моєї родини», «Закордонні військові нагороди харків’ян»; перегляд кінофільмів відповідної тематики з подальшим їх обговоренням; мультимедійні презентації, у тому числі із використанням фото військових років та сучасним зображенням тих місць.

Ефективною формою роботи із старшокласниками є метод проектів. Він розвиває в учнів уміння самостійно здобувати знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, формує критичне мислення.

Розрізняють кілька типів проектів:



  • дослідницькі – потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження, продуманості методів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру;

  • практико-орієнтовані – результат діяльності чітко визначений із самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, тощо);

  • творчі – не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись інтересам учасників проекту;

  • інформаційні – спрямовані на збирання інформації про який-небудь об’єкт, її аналіз і узагальнення фактів. Потребують добре продуманої структури;

  • ігрові – учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Домінуючим видом діяльності є гра. Ступінь творчості учнів дуже високий.

Десятикласникам доцільно готувати творчі проекти з означеної тематики, оскільки вони ще не мають ґрунтовних знань з історії Великої Вітчизняної війни. Такий вид проектів не має детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх подання (рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір). Також можна запропонувати проект «Інтерв’ю з очевидцем», коли учні готують запитання для ветеранів війни, підсумовують зібрані факти, презентують підготовлений матеріал.

11 клас

Готуючись до висвітлення питання про події Великої Вітчизняної війни на території Харківщини в 11-х класах, учителям слід враховувати документальні джерела, новітню літературу, що дають можливість дещо по-іншому, на відміну від радянської історіографії, поглянути на питання німецької окупації Харківщини. Багато з цих аспектів висвітлюється у праці А.В. Скоробогатова «Харків у часи німецької окупації (1941 – 1943)» (13).

Оскільки війна суттєво змінила звичайний ритм життя харків’ян, їм треба було виживати, пристосовуватися, шукати вихід із складаної ситуації, формуючи власну стратегію виживання, доречно запропонувати учням дослідити питання: побутове життя населення в окупованому Харкові; харчування харків’ян під час окупації; одяг та взуття мешканців окупованого Харкова; медичне забезпечення та санітарні умови життя харків’ян.

Ознайомлюючи учнів із боями за Харків, доречно застосувати роботу з історичною картою: школярам пропонується дослідити райони найважливіших битв, бойовий шлях Харківських дивізій.

Саме ці питання можуть стати темами учнівських проектів.

Учням 11-х класів доцільно запропонувати працювати над дослідницьким проектом, дотримуючися такої структури: визначення теми дослідження, актуальність, з’ясування предмета й об’єкта, завдань і методів, знаходження гіпотез розв’язання проблеми і визначення шляхів її розв’язання.

З метою формування в учнів інформаційної, мовленнєвої та аксіологічної компетентностей доцільно організувати роботу учнів з уривками документів. Під час такої роботи школярі аналізують джерела, висловлюють власну думку, роблять об’єктивні висновки.

Складним залишається питання причини відступу радянських військ під Харковом. Саме тому опанування цього матеріалу доречно провести у вигляді дискусії. Передувати цій роботі може кооперативна діяльність учнів, під час якої вони знайомляться з різними точками зору науковців на означену проблему, знаходять відповіді на проблемне питання (уривки історичного тексту наводяться нижче).

Поряд із вищезазначеними формами роботи на уроці доречно запропонувати учням зробити порівняльний аналіз окупаційних режимів у різних зонах цивільного та військового управління, наприклад, у Києві та Харкові; з’ясувати наслідки окупаційного режиму для мешканців Харківщини: політичні, економічні, морально-етичні.
Матеріали для роботи в групах
В.І. Кучер, П.М. Чернега «Україна у

Другій світовій війні (1939 -1945)»

Розгромивши угруповання противника в межиріччі Волги і Дону, Червона армія у січні 1943 р. розгорнула широкий наступ по всьому фронту від Ленінграда до передгір’їв Кавказу. Війська Воронезького фронту 2 лютого розпочали бої за визволення України. Долаючи опір ворога вони визволили міста Курськ, Бєлгород, Харків та ін.

Глибоке охоплення з півночі військами Південно-Західного та Воронезького фронтів донбаського угруповання фашистських армій створило передумови для вигнання окупантів з усієї Лівобережної України. Але радянське командування припустилось помилок і прорахунків, не зумівши своєчасно визначити час німецького контрнаступу...

Унаслідок наступальних дій нацистських військ Червона армія знову змушена була залишити Харків, Бєлгород, деякі райони Донбасу. Бойові дії з перемінним успіхом тривали до літа 1943 р., коли розпочалася Курська битва, що започаткувала стратегічний наступ радянських військ і остаточне визволення території України від ворога...

Наміри ворога прорватись до Курська не мали успіху. У ході битви 12 липня 1943 р. радянські війська перейшли у контрнаступ. Курська битва супроводжувалася великими втратами з обох сторін. Часто ці втрати траплялися через невміле керівництво підрозділами Червоної армії. Так, 3-тя гвардійська танкова армія 10 серпня 1943 р. з 110 танків втратила в бою 100. У директиві Генерального штабу командуючому Центральним фронтом К. Рокосовському прямо зазначалось, що такі втрати свідчать про невміння, бездіяльність командування, яке залишило танки без будь-якої підтримки. Артпідготовка та бомбові удари у ряді випадків велися по районах, що їх вже залишили ворожі частини, а бомбардування німецьких аеродромів проводилось тоді, коли значна частина літаків противника була вже в повітрі. Долаючи опір ворога радянські війська звільнили Харків.
В.М. Литвин «Україна в Другій

світовій війні (1939 – 1945)»

Протягом січня-березня 1942 р. радянські війська вели виснажливі, але безуспішні бої за Донбас. Воєнні дії на ділянках на південь і на північ від Харкова розвивалися невдало, хоча масштаби військових операцій були порівняно невеликими.

У першій декаді травня розгорнулися наступальні операції під Харковом і Любанню, оборонні операції в Криму і в районі Ржев - Вязьма, а також наступальна операція під Дем’янськом. Не забезпечені достатніми резервами, вони розвивалися не на користь Червоної армії. «Критично оцінюючи тепер прийнятий тоді план дій на літо 1942 р., — згадував О. Василевський, — змушений сказати, що найбільш вразливим виявилося у ньому рішення одночасно оборонятися і наступати».

Харківська наступальна операція почалася 12 травня в умовах переваги противника в живій силі і техніці. Головний удар завдавала 6-а армія з Барвенківського виступу в північному напрямі на Харків. Назустріч 6-ій армії завдавали удар по ворогу з’єднання 28-ої армії і окремі частини двох сусідніх армій — 21-ої і 38-ої. За три дні боїв радянські війська просунулися від Вовчанська на відстань до 25 км, а з Барвенківського виступу — на відстань від 20 до 50 км. Проте німці підтягнули резерви і організували оборону... Так виникла загроза оточення всього ударного угруповання військ Південно-Західного фронту.

В цій ситуації треба було припинити наступ на харківському напрямі і повернути головні сили на відбиття наступу німців із Барвенківського виступу. Однак радянське командування цього не зробило. 23 травня частини 1-ої танкової армії, що наступали з району Краматорська, зєдналися в районі Балаклеї з частинами 6-ої німецької армії. У «мішку» опинилися дві радянські армії — 6-а і 57-а, а також ударна група генерала Л. Бобкіна. Спроби прорвати кільце зазнали невдачі. На лівий берег Сіверського Дінця вдалося перейти тільки окремим невеликим групам. Війська Південно-Західного і Південного фронтів втратили 171 тис. бійців убитими. У полон потрапило 240 тис. червоноармійців і командирів, було втрачено 1200 танків.
Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І.

«Історія України: Неупереджений погляд:

Факти. Міфи. Коментарі»

Навесні 1942 р. чергова невдача спіткала війська Південно-Західного фронту. Незважаючи на тиск С. Тимошенка й М. Хрущова, Сталін довго не дозволяв їм наступати. Адже артилерія фронту була переважно на кінській тязі, дороги стали непроїжджими, не підтягнулися до стрілецьких дивізій артилерійські частини прориву. Усе ж таки 12 травня 1942 р. з районів Вовчанська й Барвінківського виступу почався наступ Червоної Армії у напрямку Харкова. Протягом п’яти днів він успішно розвивався, тому що радянським військам протистояли переважно румунські частини. Як тільки дивізії С. Тимошенка наштовхнулися на армійську групу Е. фон Клейста, наступ захлинувся. Якщо до початку травня радянські війська чисельно в десять разів переважали ворога, то з середини місяця такої переваги, а отже й успіху, уже не було.18 травня німецькі танкові колони досягли Ізюму і повернули на Балаклію. До 23 травня більша частина 20 стрілецьких, 7 кавалерійських дивізій, 14 танкових бригад Південно-Західного фронту опинилися в оточенні західніше Сіверського Дінця. Прорив оточених дивізій через річку перетворився на справжню бійню, маси червоноармійців нестримно йшли на кулемети, застилаючи своїми тілами всі шляхи, собаки з прив’язаною на спині вибухівкою кидалися під німецькі танки...

Погіршення ситуації на Харківському напрямку було наслідком повторення попередньої помилки командувача Воронезького фронту М. Ватутіна: захоплення темпом наступу без огляду на фланги. Внаслідок невдалих дій командування війська Степового й Воронезького фронтів зазнали, за словами Сталіна, «значних й нічим не виправданих утрат».
Інформаційно-довідникові матеріали для підготовки та проведення уроків
Із праці А.В. Скоробогатова «Харків у часи німецької окупації (1941 – 1943)»:

«Війна проти Радянського Союзу від початку велася нацистським керівництвом Німеччини як війна двох світоглядів, як винищувальна війна. У повній відповідності до її принципів з перших днів окупації в Харкові була здійснена розбудова багатоступеневої системи військової окупаційної влади. Разом з потужним поліцейсько-репресивним апаратом насильства, у тісній співпраці з ним військові здійснювали функції «замирення» та експлуатації загарбаної території...

У Харкові окупанти вішали, розстрілювали, знищували людей під виглядом боротьби з опором та саботажем, ґвалтували жінок, грабували. У ході боротьби військових та поліції з «ворогами рейху», а часто і під її приводом, були піддані репресіям широкі маси цивільного населення, які набули характеру відвертої розправи. Про це свідчить і величезна невідповідність між кількістю знищених «партизанів» та власними втратами карателів. Боротьба з партизанами часто велася за відсутності партизанів, а маховик репресій був спрямований проти невинного місцевого населення, яке не брало активної участі у ворожій до нової влади діяльності... Тисячі людей зникали у катівнях «гестапо», як у народі називали цю установу. Не було жодної великої репресивної акції, починаючи з ліквідації євреїв міста, до якої не була б причетна служба безпеки. Вона стала уособленням людської трагедії харків’ян.

У період німецької окупації, боїв навколо міста, евакуації виробничих сил на схід величезних руйнувань зазнала харківська індустрія та соціальна інфраструктура міста. Спочатку сталінські можновладці евакуювали в тил країни та знищували не тільки виробничий потенціал, але й продовольство, руйнували комунальне господарство міста. А в серпні 1943 р. відступаючі німецькі частини здійснювали тотальну практику спаленої землі, намагаючись таким чином завдати народному господарству найбільшої шкоди, позбавити Червону армію матеріальних та людських ресурсів. Були зруйновані та спалені велетні вітчизняного машинобудування, у т.ч. танковий та дизельний заводи, авіаційний, ХТЗ, турбінний, ХЕМЗ, «Серп і молот», «Світло Шахтаря», верстатобудівний та ін. Перетворилися на згарища найкрасивіші палаци та будинки міста... На Нюрнберзькому процесі серед 14-ти радянських міст, що були піддані найбільшому, варварському руйнуванню, був названий і Харків. За самими німецькими звітами, «у Харкові... були підірвані безпосередньо військами 70 % підприємств. Все найважливіше майно вивезене... Очистка Харкова вдалася на 70 %»'.

Реалії війни, перебіг фронтових подій, чим далі, тим більше, змушували німців виявляти не лише твердість та жорстокість до підкореного народу, але й гнучкість та соціальну демагогію. Безумовно, давалися взнаки і суто військові міркування, які часто суперечили нацистським постулатам. Ці протиріччя між ідеологією та прагматизмом особливо проявилися в Харкові і вимагали суттєвої корекції у ставленні до військовополонених, вимоги Гітлера виганяти місцеве населення на схід, реалізації розробленої стратегії нищення населення великих міст через голод, використання праці примусових працівників зі сходу...

Встановлений військовий режим у Харкові потребував залучення до розбудови нового порядку лояльних попутників із місцевого населення. З цією метою у місті було створене так зване українське цивільне управління, яке складалося з міської та районних управ, які називалися ще бургомістратами. Вони мали стати передатковою ланкою від військової влади до місцевого населення... Втім, брак коштів, руйнування, безвладдя в серйозних питаннях, політика військової влади зумовили злиденний загальний матеріальний стан та можливості міського управління. І тому діяльність органів місцевого управління в Харкові не могла задовольнити ні німецьку владу, ні різні політичні угруповання, ні широкі верстви населення, яке пов’язувало з ним і новий порядок, і свої злидні.

Політичне поле підокупаційного Харкова не було біполярним і увібрало в себе громадсько-політичні сили, рухи, об’єднання різного спрямування та забарвлення. Найвиразніше заявили про себе під час німецької окупації міста, крім радянського, націоналістичний табір, а також деякі менш впливові сили, такі як станова дворянська організація або інші, відверто пронімецької орієнтації. За наявних розбіжностей між ними в цілях та засобах діяльності єдиним об’єднуючим знаменником була їх антирадянська спрямованість та демонстрована лояльність до німців. Повна заборона діяльності політичних партій з боку окупаційної влади призвела до того, що на Харківщині громадсько-політичні рухи та угруповання не мали чітко окреслених організаційних форм, усталеного складу, завершених концепцій та програм, чіткої соціальної бази. Найвпливовішою силою стали місцеві українські націоналісти. Як кінцеву мету вони розглядали утворення самостійної української держави, але, покладаючи на німців свої надії та з огляду на них, аби зберегти організацію, її легальний статус, вони відмовилися від політичних гасел і висунули на перший план повсякденні конкретні завдання. Проте в цілому вплив їх на населення Харкова був обмеженим.

Великий вплив на свідомість та дії широкої людності належав Церкві. Зважаючи на те, що Німеччина задекларувала свободу віросповідання для місцевої людності, вже на початковому етапі окупації Харкова у місті відновила свою діяльність Православна церква. У результаті вже в 1942 р. на Харківщині діяло понад 200 церков, у той час як напередодні війни у Харкові працювала лише одна – Казанська – церква. Особливо швидкими темпами йшла розбудова парафій Української автокефальної православної церкви, на яку спочатку зробила ставку нова влада. Проте згодом відбувається розвиток і Автономної православної церкви, яка зберігала підлеглість патріаршій Руській церкві...

Окупація Харкова обернулася величезною бідою для звичайної, простої людини. Ця людина і за радянських часів не знала відпочинку, а за «нової ери» взагалі була приречена на гірку долю. Всі намагання підокупаційної людності були спрямовані на те, аби вижити в умовах відвертого насилля, непомірно тяжкої та виснажливої праці, страшного голоду та холоду. Харків’яни виявили найкращі притаманні їм риси – витривалість, мужність, здатність не складати руки в найгірших умовах, боротися за життя своє та близьких людей. Лише завдяки глибоко народному рухові на селі були врятовані тисячі людей. Всупереч нацистським планам, тяжко потерпаючи від голоду та холоду, пошесних захворювань, туберкульозу та серцевих розладів, харків’яни не лише перебороли смерть, зберегли місто, але й спромоглися на опір агресору.

Харків’яни вороже ставилися до фашистської ідеології і політики нацизму. Жорстокий окупаційний режим породжував глухе невдоволення, що переростало у відкритий протест. Вони живили і були головним джерелом сили харківського опору, що включав людей різних національностей, соціального походження і партійності. Варто відмовитися від далеких від дійсності стереотипів про всенародний, масовий опір загарбникам. Не можна забувати, що найбільш дієздатна й активна частина населення була мобілізована в Червону армію й евакуйована в радянський тил чи переслідувалася окупантами. Якщо задати дуже коротке питання, хто ж був найтиповішою постаттю підокупаційного Харкова, то найкоротша відповідь буде така: українка. Українка – мати, жінка, дівчинка-підліток. Разом зі старими й дітьми вони становили чотири п’ятих людності Харкова, та, попри всі біди і нещастя, трималися, рятуючи своїх дітей –- майбутнє міста.

Рух Опору в Харкові багато в чому мав стихійний характер, що свідчило про його глибокі корені в народі. Існувало багато вогнищ опору харків’ян, які охоплювали поряд з підпільними групами спеціальні диверсійні і розвідувальні групи, антифашистські організації і патріотичні гуманітарні групи допомоги пораненим, полоненим та іншим жертвам фашистського режиму. Великого значення набули акти громадянської непокори окупантам, невиконання їх указів і розпоряджень, різні форми економічного саботажу, ухилення від депортації до Німеччини, трудових мобілізацій та ін. Люди боролися за традиційні цінності - Батьківщину, родину, волю.

Опір харків’ян фашизму в 1941-1943 рр. був складовою частиною антифашистської визвольної боротьби народів. Наші співгромадяни виявили самопожертву і героїзм у досягненні спільної Перемоги над фашизмом. Проте зазнали величезних незворотних втрат, які підточили сили наймогутнішого колись міста України. Війна не лише зруйнувала місто, вона спотворила його душу. Серце кожного харків’янина було зранене нестерпними муками, які вони пережили. Довоєнна чисельність населення міста була поновлена лише наприкінці 50-х років».


Список рекомендованої літератури


  1. Власов В., Євтушенко Р., Островський В. Методика викладання курсу «Вступ до історії України. 5 клас»: Посібник для вчителя (методичні рекомендації, календарне планування, розробки уроків). – К.: Літера ЛТД, 2006. – 192 с.

  2. Воропаєва В.В., Татаринов М.В. Наш край (Харківщина) в роки Великої Вітчизняної війни: методичне супроводження вивчення теми // Методичний вісник історичного факультету № 2 – Х.: Консул, 2003. – С. 85 – 94.

  3. Гладков Н.Н. На огненных рубежах: Докум. очерк. – Х.: Прапор, 1985. – 152 с.

  4. Звоницкий Э.М. Защитник отечества. Х.: «Наш городок», 2005. – 284 с.

  5. «І доки є пам’ять про людей...»: народні оповідання про Велику Вітчизняну війну / Упорядкування, передмова, примітки та коментарі В.П. Андрусенко. – Х.: ХНПУ, 2010. – 480 с.

  6. Історія міста Харкова ХХ століття / О.Н. Ярмиш, С.І. Посохов, А.І. Ейнштейн та ін., – Х.: Фоліо: Золоті ворота, 2004. – 686 с.

  7. Калинин В.В., Макаренко Д.Г. Герои подвигов на Харьковщине. – Х.: Прапор, 1970. – 463 с.

  8. Кучер В.І., Чернеча П.М. Україна у Другій світовій війні (1939 – 1945): Посібн. для вчителя. – К.: Генеза, 2004. – 272 с.

  9. Литвин В.М. Україна в Другій світовій війні (1939 – 1945). – К.: Видавничий дім «Лі-терра», 2004. – 464 с.

  10. Манагаров И.М. В сражении за Харьков. – Х.: Прапор, 1978. – 256 с.

  11. О доблести, о подвигах, о славе: К 60-летию Победы в Великой Отечественной войне / Сост. А.В. Мелеков; Редкол.: Л.С. Сорока (гл. ред.) и др. – Х.: Золотые страницы, 2005. – 168 с.

  12. Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі / В.В. Петровський, Л.О. Радченко, В.І Семененко. – Х.: ВД Школа, 2007. – 592 с.

  13. Скоробогатов А.В. Харків у часи німецької окупації (1941 – 1943). – Х.: Прапор, 2004. – 368 с.

  14. Харківщина у роки Великої Вітчизняної війни: документи і матеріали / Укладач О.В. Дьякова. – Х.: Видавництво САГА, 2010. – 386 с.

  15. Харьков. Город, переживший войну: фотоальбом / авт.-сост. В. Зильберберг, В. Бысов. – Х.: Дом Рекламы, 2010. – 192 с.


Методист Центру

аналізу та прогнозування

розвитку освіти підписано В. П. Сідорчук




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка