Методичні рекомендації щодо забезпечення готовності дитини до школи Адресовано вихователям та методистам дошкільних закладів, батькам



Сторінка1/6
Дата конвертації05.03.2016
Розмір1.06 Mb.
  1   2   3   4   5   6
Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації

Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів

Відділ освіти виконкому Ржищівської міської ради

Міський методичний кабінет

Формування готовності дітей дошкільного віку до навчання в школі: досвід роботи вихователя.


Роботу підготувала:

вихователь ДНЗ «Сонечко».

Ільєнко П.О.

Ржищів, 2013 р.


Рекомендовано методичною радою Ржищівського міського відділу освіти

(протокол №5 від 10 жовтня 2009 р.)
Ільєнко П.О. Формування готовності дітей дошкільного віку до навчання в школі: досвід роботи вихователя. - Ржищів: 2009.- 70 с.

Рецензент:

Рябокляч В.П., вихователь-методист дошкільного навчального закладу «Калинка» м.Ржищів

У досвіді роботи з проблеми «Формування готовності дітей дошкільного віку до навчання в школі» розкрито питання розв'язання проблем наступності та перспективності між двома ланками- дошкільною та початковою освітами. В досвіді вміщено показники компетентності дошкільнят, методичні рекомендації щодо забезпечення готовності дитини до школи

Адресовано вихователям та методистам дошкільних закладів, батькам.
Ржищів, 2012 р.

ЗМІСТ


І. Схема готовності дітей до навчання в школі....................................7

  1. Пріоритетні напрямки розвитку дошкільної освіти............................8

  2. Значення загально-навчальних знань, умінь

та навичок дітей, які йдуть до школи.................................................13

1.3. Лист показників психологічної готовності дітей

шестилітнього віку до навчання в школі..........................................16

II. Соціальна компетентність дошкільнят...........................................18


  1. Показники соціальної компетентності дошкільнят..........................20

  2. Статеві особливості соціального розвитку дошкільнят....................24

III. Підготовка дітей шестилітнього віку до школи............................25

  1. Як перевірити ступінь готовності дитини до школи........................26

  2. Формування передумов засвоєння навичок письма та читання......29

ВИСНОВОК.............................................................................................32
ІV.Додатки..............................................................................................35

4.1 Методичні рекомендації щодо забезпечення готовності дитини до школи...................................................................................................................36

4.2 Перший раз у перший клас прийшли батьки............................................45

4.2.1.Тренінг" Спілкування з батьками майбутніх першокласників"..........47

4.2.2. Спільне заняття з учителем, вихователем та психологом

" Гра — не просто забава."............................................................................50

4.2.3. Розвиваюче заняття з вчителем , вихователем та логопедом

" Готуємо дитину до читання.".......................................................................54

4.2.3. Розвиваюче заняття з вчителем , вихователем та логопедом

" Готуємо дитину до письма."..........................................................................61

4.2.4. Спільне заняття з вчителем, вихователем, психологом та лікарем

"Останнє «вільне» літо."...........................................................................67

4.3 Ваша дитина йде до школи.Комплекс тестів..............................................73

4.4 Комплексні тести для діагностики готовності дитини до школи.............80

Список використаної літератури......................................................98

ВСТУП


В Концепції 12-річної загальноосвітньої школи, на основі якої сьогодні в нашій країні реформується система загальної середньої освіти, передбачено початок навчання дітей з шести років [ 3 ]. При цьому зазначено, що виняток становлять ті діти, які за висновками лікарів та психологів виявляють ознаки шкільної незрілості. Отже, одним із важливих практичних завдань у процесі здійснення реформи освіти є забезпечення диференціації дітей шестирічного віку за готовністю до шкільного навчання. Сенс такої диференціації полягає в тому, щоб дітям, які виявили недостатній розвиток для навчання в школі, надати протягом наступного року необхідної корекційної допомоги, без якої вони і в семирічному віці можуть не мати достатніх передумов для успішного навчання. Тому слідом за діагностикою необхідно зробити і наступний крок - практичне забезпечення корекції недоліків розвитку дітей, у яких була виявлена неготовність до шкільного навчання з шести років.

Корекційно-розвивальна робота з такими дітьми може забезпечуватися в підготовчих групах дошкільних навчальних закладів. В зв'язку з неохопленістю дошкільним вихованням значної частини дітей корекційно-розвивальні підготовчі групи доцільно створювати і при школах, де знайшли б допомогу діти особливо з неблагополучних сімей, що не відвідують дошкільні дитячі установи і разом з тим вдома не мають того культурного середовища, яке стимулювало б їхній розвиток.

Після року корекційного навчання дітей бажано обстежити в умовах психолого-медико-педагогічної консультації з метою виявлення серед них таких, що і надалі під час навчання в школі потребуватимуть спеціальної допомоги.

Отже, диференціація дітей шестирічного віку за готовністю до шкільного навчання потребує клопіткої роботи, насамперед практичних психологів системи освіти, вчителів-логопедів та психолого-медико-педагогічних консультацій. Виникає гостра потреба у відповідному методичному оснащенні цих служб.

Структура психологічної готовності дитини до шкільного навчання торкається як інтелектуальної, так і емоційно-вольової та мотиваційної сфери.

Отже, інтелектуальний розвиток дитини визначається обсягом її знань та уявлень про навколишній світ, рівнем сформованості ї мислитель них уявлень про навколишній світ, рівнем сформованості її мислитель них операцій та мовлення.

Діти шестирічного віку інтелектуально готові до шкільного навчання, достатньо орієнтуються в найближчому оточенні, родинних зв'язках, природних явищах. Вони знають, хто кому доводиться татом, мамою, дідусем, бабусею, сином, онуком, братом, сестрою, про те, чим займаються дорослі члени сім'ї. Діти знають предмети побуту та їх призначення, види транспорту, яким доводиться користуватися, свою адресу, а також частини доби (день, ніч, вечір, ранок), дні тижня, місяці, послідовність сезонних змін в природі і їх ознаки. Вони знають про кілька найвідоміших в даній місцевості дерев, квітів, домашніх і диких тварин, птахів.

Достатня сформованість мислительних операцій у дітей дозволяє їм оперувати наявними знаннями: порівнювати, знаходити спільні і відмінні ознаки, об'єднувати в групи за схожістю, тобто робити елементарні узагальнення та користуватися найбільш вживаними узагальнюючими словами-поняттями.

Загальний інтелектуальний розвиток дитини – шестирічки , готової до успішного початку навчання в школі, передбачає і володіння елементарними математичними уявленнями, такими, як уміння свідомо рахувати в межах десятка, тобто розуміти, що кожне наступне число більше за попереднє за одиницю, а кожне попереднє -менше. Це дозволяє дитині здійснювати і зворотній рахунок, рахувати від заданого до заданого числа. Необхідний обсяг математичних уявлень включає і розуміння слів „один", „багато", „більше", „менше", „додати", „відняти" та вміння виконувати на конкретному матеріалі дії додавання і віднімання хоча б у межах п'яти - шести, а також розрізняти основні геометричні фігури: чотирикутник, квадрат, трикутник, коло.

Достатнім орієнтуванням у мовленнєвій дійсності є вміння дитини розрізняти на слух і правильно вимовляти звуки рідної мови, розуміння зверненого мовлення та вміння будувати власне висловлювання, яке дозволяє спілкуватися в межах доступних даному віку знань та уявлень.

Необхідно наголосити на неправомірності досить поширеної вимоги до дітей, що вступають до школи, вміти читати, писати. Ці вміння формуються в школі. В дошкільний же період закладаються ті передумови, які дозволяють дитині більш-менш швидко усього цього навчитися. Такими передумовами є її загальний психічний розвиток. Важливою складовою його є особистісна зрілість дитини, яка виявляється у позитивному ставленні до перспективи стати учнем, бажання стати дорослою і виконувати учнівські обов'язки та здатність підпорядковувати свої дії певній меті.

Усі ці характеристик готовності дитини до навчання шкільного типу інтегруються у її здатності регулювати свої дії у процесі виконання пізнавальних завдань, які лежать в основі навчальних.

Довільна регуляція дій виявляється у здатності дитини прийняти завдання (розуміти його зміст, правила, якими необхідно керуватися під час його виконання), виробити певний план дій, довільно зосереджувати увагу на необхідний для виконання завдання час. Важливою умовою успішного виконання завдання є також здатність дитини оцінювати правильність виконаних дій та емоційне ставлення до успіху і невдачі.

Якісні прояви усіх цих здатностей дитини під час розв'язання нею пізнавальних завдань особливо виразно спостерігаються в процесі подолання труднощів та використання допомоги. В зв'язку з цим самостійно виконане завдання може бути діагностично менш показовим, ніж те, для виконання якого дитині довелося докласти зусиль, скористатися допомогою. При цьому суттєвим для оцінки її розвитку є обсяг та зміст наданої їй допомоги.



І. Схема готовності дітей до навчання в школі
ГОТОВНІСТЬ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

ЗАГАЛЬНА СПЕЦІАЛЬНА

Фізична Психологічна

Мотиваційна Розумова Емоційно-вольова

Бажання йти до Світогляд Пізнавальні процеси

школи
1.1. Пріоритетні напрямки розвитку дошкільної освіти

На сучасному етапі розвитку суспільства, зокрема освітньої сфери, неперервність освіти є одним із пріоритетних напрямків її модернізації. Отже, нагальною потребою стає розв'язання проблем наступності, перспективності та спадкоємності між дошкільною та початковою освітою [ 7 ] .

У розв'язанні поставленої проблеми важливим аспектом є надання пильної уваги соціальному розвиткові дітей. Особливу увагу слід звертати на необхідність чітко розрізняти процеси цього розвитку й особливості функціонування соціальних норм, які визначають правила та зразки суспільно бажаної поведінки, а також приватні, групові норми, які складаються в певній соціально-психологічний групі й регулюють поведінку дитини в ній. Підкреслено значущість таких п'яти параметрів, за якими належить оцінювати рівень соціального розвитку дитини:

1. Соціальні знання, які показують міру орієнтованості дитини в
навколишньому світі (соціальне оточення, середовище мешкання,
часове орієнтування, географічна, політична, економічна орієнтація
тощо).


  1. Вербальна сфера, у якій виявляється здатність до
    самостійної мовної активності (володіння формами висловлювання,
    вміння вести діалог, дотримання етикетних форм спілкування з
    людьми та ін.).

  2. Інтерактивна сфера, що розкривається через уміння
    самостійно організовувати взаємодію з іншими людьми й підкорятися
    вимогам у групових діях (уміння прийняти групове завдання й спільно
    діяти, підкорятися груповим нормам; дотримуватися ієрархії у
    стосунках та ін.).

  1. Сфера оцінних і самооцінних ставлень, які визначають
    специфіку ставлення до себе й до інших людей (глобальна оцінка себе
    самого, самооцінка за власними показниками, глобальна оцінка
    однолітків, уміння порівняти себе й однолітків, себе і персонажа тощо).

  2. Мотиваційна сфера, що розкриває усвідомлюване бажання
    дитини йди до школи і перебувати в новій для неї ролі, здійснювати
    нову діяльність у специфічних формах спілкування з людьми
    (визнання привабливості школи й учнівської атрибутики, надання
    переваги вчителеві перед батьками, наявність внутрішньої позиції
    школяра та ін.).

Враховуючи багатоаспектність проблеми наступності, перспективності та спадкоємності між дошкільною і початковою освітою, важливість її розв'язання в напрямку соціального розвитку дітей, підготовки їх до шкільного навчання, виділені пріоритетні напрямки розвитку дошкільної освіти.

Прихід шестирічних учнів до школи робить особливо гострим питання готовності дітей до навчання [ 8 ]. Його успішність, безперечно, залежить від рівня соціального розвитку дитини. Ось чому підготовку до школи слід розглядати як одне із найважливіших завдань розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку, розв'язання якого сприятиме забезпеченню цілісного гармонійного становлення особистості дитини.

Формуванню ж яких складових загальної готовності до шкільного навчання можуть сприяти педагоги та психологи?

Насамперед слід забезпечити фізіологічну готовність, яка визначається рівнем розвитку головних функціональних систем організму та станом здоров'я дошкільнят. Саме тому неабиякої уваги потребує фізичне виховання майбутніх школярів у дошкільному закладі.

Це організований педагогічний процес, спрямований на морфологічне та функціональне вдосконалення організму дитини, формування та поліпшення основних життєво важливих рухових умінь, навичок і пов'язаних з ними знань. Стратегічними формами фізичного виховання дошкільнят у дитячому садку є:


  • щоденні фізкультурні заняття (навчальні та на свіжому повітрі);

  • різні види гімнастики (ранкова, гігієнічна, лікувальна);

  • рухливі, спортивні ігри та вправи, переходи пішки;

  • фізкультурні хвилинки і паузи на заняттях та між ними;

  • спортивні розваги, свята, дні здоров'я.

Неабиякого значення набуває соціальна (особистісна) готовність до навчання у школі, тобто готовність дитини до нових форм спілкування, її нове ставлення до довкілля та самої себе, зумовлене ситуаціями шкільного навчання.

Психологічну готовність до школи визначають не за наявністю навичок читання, письма, математичних дій, а за взаємозв'язаними психічними якостями. Саме цілісний стан психіки дитини забезпечує успішне прийняття нею системи вимог, які ставлять школа загалом і вчитель зокрема, успішне оволодіння новою діяльністю та новою соціальною роллю.

Структуру психологічної готовності дітей до навчання у школі становлять:


  • особистісно-мотиваційний блок;

  • уявлення про мету діяльності, прийняття навчального
    завдання;

  • уявлення щодо змісту та способів навчальної діяльності;

  • інформаційна основа; управління діяльністю та прийняття
    рішень.

Розглянемо найважливіші компоненти психологічної готовності дитини до шкільного навчання, на які мають звертати увагу педагоги і психологи дошкільної освіти.

Інтелектуальна готовність не обмежується багатим словниковим запасом і спеціальними вміннями та навичками. Засвоєння шкільної програми потребує від дитини вміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати, робити самостійні висновки, тобто достатнього розвитку пізнавальних процесів. Тож іще з молодшого дошкільного віку слід працювати над формуванням чуттєвого досвіду в дітей. Педагогічний вплив на його розвиток здійснюється завдяки створенню розвивального просторового середовища, а також завдяки цілеспрямованому формуванню пошукових засобів орієнтації з використанням усіх аналізаторів. Робота з дошкільнятами в цьому напрямку має бути спрямована на розвиток дрібної моторики, зорового та слухового сприйняття мовлення і мислення



( Додаток 4.1 ).

Особистісна та соціально-психологічна готовність виявляються у ставленні дитини до школи, до навчальної діяльності, до вчителів і до самої себе. Саме соціальна зрілість - наріжний камінь готовності до навчання. Все шкільне життя і, насамперед, процес навчання поспіль підпорядковуються певним правилам. На сьогоднішній день чимало учнів не встигають у навчанні, але не через складні програми чи надмірну вимогливість учителів, а саме через недостатню та слабку психологічну підготовку. Проблему породжують слабка мотивація, нерозуміння своєї нової внутрішньої позиції школяра. Отже, центральним аспектом підготовки дітей до школи є формування мотиваційної готовності, тобто розвиток самосвідомості, перехід на новий рівень, де змінюються ставлення до самого себе, самооцінка. Це формування позитивної „Я-концепції", вміння взаємодіяти з дорослими та однолітками.

Емоційно-вольова готовність для малого школяра чи не найголовніша. Дошкільне дитинство - період, коли емоції та почуття переважають у житті дитини, вони й визначають її поведінку.

Саме недостатня увага до розвитку емоційної сфери в дошкільнят зумовлює неадекватність пристосування багатьох першокласників до шкільного навчання. За наявності ж вольової готовності розвивається можливість керувати своєю поведінкою, що вкрай важливо для дитини під час перебування у школі.

Формування психологічної готовності дітей до учнівства потребує гармонійного поєднання всіх компонентів готовності до школи й передбачає діяльність педагогів дошкільної ланки освіти в таких напрямках:


  • створення умов для повноцінного дошкільного дитинства;

  • створення належних умов для навчання відповідно до
    індивідуальних особливостей розвитку кожного дошкільняти;

  • просвітницька робота серед батьків.

Для успішного навчання в школі важливе також оволодіння майбутніми першокласниками загально навчальними вміннями та навичками. До складу їх, зокрема, входять такі вміння:

  • організаційні - вміння добирати обладнання для роботи на
    занятті, розкладати його в потрібному порядку; починати працювати
    відразу після вказівки вихователя; розрізняти основні елементи
    навчальної книжки (обкладинка, корінець, сторінка), користуватися
    закладкою; правильно сидіти під час читання і письма;

  • загальнопізнавальні - вміння спостерігати, розмірковувати,
    запам'ятовувати й відтворювати навчальний матеріал: виділяти в
    предметах певні ознаки, розрізняти розмір, форму, колір, смак тощо;
    знаходити у двох об'єктів однакові, схожі й різні зовнішні ознаки;
    зіставляти групи предметів за однією істотною ознакою; помічати зміни
    у спостережуваних об'єктах за орієнтирами, вказаними вихователем;

робити (з допомогою вихователя) висновок-узагальнення після виконання завдання;

♦ загально мовленнєві - основні елементи культури слухання


та мовлення: вміння говорити в помірному темпі, чітко, вільно,
виразно, з відповідною силою голосу; зосереджено слухати
вихователя (до 5 хв.), відповідати на запитання за відомою і вільною
моделями, зв'язно (трьома - чотирма реченнями) передавати почуте,
побачене;

♦ офіційно-контрольні - засвоєння способів перевірки та


самоперевірки, оцінювання зробленого: вміння знайти помилку в ході
зіставлення результатів власної роботи зі зразком; оцінювати
результати своєї діяльності за орієнтирами, даними вихователем
(правильно, красиво, що саме; якщо помилився, то в чому; що треба
змінити, чого слід уникати в подальшій роботі).
1.2. Значення загально-навчальних знань, умінь та навичок дітей, які йдуть до школи

Загально-навчальні вміння та навички формуються безперервно впродовж періоду дошкільного дитинства. Крім цього, педагоги дошкільних закладів мають формувати в дітей деякі спеціальні знання та навички, які необхідні їм для засвоєння програмового матеріалу: елементарні граматичні і математичні уявлення, навички складо-звукового аналізу слів з опорою на схему, вміння працювати з книгою, писати в зошиті, на дошці тощо (Додаток 4.1). У процесі педагогічного обстеження майбутніх школярів з'ясовуються:



  1. Лінгвістичні знання й уміння: знання літер, уміння читати;
    виконання звукового аналізу слова; побудова фрази; словниковий
    запас; фонематичний слух; звуковимова.

  2. Математичні знання й уміння: лічба у межах 10 (пряма та
    зворотна); склад числа, розв'язання арифметичних задач на
    додавання та віднімання; уявлення про форму (квадрат, коло,
    трикутник, прямокутник, овал); просторові уявлення (верх - низ,
    правий -лівий бік).

До оцінно-контрольних дій, якими мають оволодіти діти, що йдуть до школи, відносять: взаємооцінку і взаємоконтроль - уміння оцінювати та контролювати дії однолітків; самооцінку і самоконтроль - уміння оцінювати та контролювати власну діяльність.

Оцінно-контрольні дії виконують подвійну функцію, виступаючи передумовою і засобом засвоєння знань, формування вмінь та навичок, а також найважливішою передумовою практичного застосування засвоєних знань, вироблених умінь і навичок.

Зупинимося на деяких особливостях прояву взаємооцінки та самооцінки, становлення яких передує появі дій взаємоконтролю та самоконтролю. У психолого-педагогічній літературі самооцінка в дошкільнят трактується як прояв усвідомленого ставлення до результатів власної діяльності, оцінка власних учинків, усвідомлення своїх умінь у різних видах діяльності.

Про сформовану самооцінку в дитини свідчать її вміння приймати вимоги педагога й відповідно планувати власну діяльність, ставити для себе посильні завдання, співвідносячи їх із суспільними вимогами.

Як показують наукові дослідження, дітям (особливо молодшого шкільного віку) важче оцінювати власні вміння, ніж уміння однолітків, а тому оцінка дитиною самої себе є лише позитивною через недостатній рівень самосвідомості й постійне прагнення позитивної оцінки з боку дорослих. Тож у роботі з молодшими дошкільнятами необхідно насамперед звернути увагу на формування в них взаємооцінки.

Самооцінка у 5-6 річних більш категорична, але не аргументована й часом неадекватна. Отже, саме в цьому віці слід розпочинати формування адекватної самооцінки, що відіграє неабияку роль у процесі становлення навчальної діяльності.

Результативність відповідної виховної роботи досягається завдяки зосередженню педагогом уваги дитини на різних проявах її поведінки в різних видах діяльності; залученню дітей до спільної з ним або однолітками оцінки результатів її роботи на занятті абощо; об'єктивністю й аргументованістю оцінки з боку дорослого і наявністю в дитини певних знань та вмінь відповідно до віку й до вимог чинних програм.

Безперечно, рівень розвитку самооцінки впливає на формування дій самоконтролю. Спочатку слід навчитися адекватно оцінювати себе, власні дії та вчинки, а вже потім - контролювати.

Підсумком самооцінки є висновок про результативність своєї роботи через зіставлення її зі зразком чи еталоном. Кінцева мета самоконтролю - виправлення дитиною виявлених помилок.

Отже, під самоконтролем слід зрозуміти здатність дитини контролювати власні дії в будь-якій діяльності й, зокрема, в навчальній. Виробленню самоконтролю в дітей дошкільного віку передує набуття взаємоконтролю.

Найбільш ефективними прийомами формування дій самоконтролю є такі:


  • зіставлення зробленого із зоровим зразком - із записом на
    дошці, малюнком тощо;

  • зіставлення відповіді зі слуховим зразком - зі сказаним
    вихователем, магнітофонним записом абощо;

  • порівняння із внутрішнім зразком - наприклад, із завченим
    текстом;

  • зіставлення з узагальненим внутрішнім зразком - із
    засвоєними правилами або нормами.


1.3 Лист показників психологічної готовності дітей шестилітнього віку до навчання в школі

п/п


Компоненти психологічної готовності

Критерії розвитку психологічних якостей і функцій дитини

І

Фізична готовність

1. Розвиток тонкої моторики пальців рук і долоні. Великий палець руки повинен створювати прямий кут по відношенню до інших пальців. 2. Добре розвинені м'язи спини, відсутність недоліків в розвитку хребта. 3. Вміння координувати рухи і зір. 4. Добрий зір. 5. Добре розвинуте слухове сприймання. 6. Врівноважені нервові процеси збудження та гальмування. Вміння використовувати вольові зусилля в різних ситуаціях.

II

Інтелектуальна готовність

1. Розвинуте наочно образне та логічне мислення (в початковій стадії розвитку). 2. Володіння системою уявлення про живу та неживу природу, соціальні прояви згідно вимогам програми. 3. Наявність творчого явлення. 4. Розвинута діалогічна та монологічна мова. Вміння самостійно вступати в діалог, складати прості, складносурядні та складнопідрядні речення, короткі розповіді. 5. Добре розвинута звукова культура мови. Наявність активного словника. 6. Прояви пізнавальної активності. Вміння та бажання задавати та отримувати навчання. Та отримувати на них об'єктивні відповіді.







7. Вміння приймати на них відповіді. Вміння приймати навчальне завдання, виконуючи його згідно вимог дорослих. 8. Наявність уваги та добре розвинутих психологічних процесів, необхідне для успішного навчання в школі.

III

Мотиваційна готовність

1, Адекватність бажання відвідувати школу. Наявність продуктивних мотивів.

IV

Соціальна готовність

1. Відсутність шкільної фобії (страх, нерішучість). 2. Розуміння соціальної ролі вчителя відмінної від функцій вихователя та мами. 3. Розуміння своєї соціальної ролі майбутнього учня, для якого ведучою діяльністю є не гра, а навчання, основана на праці та нових обов'язках.

V

Рівень розвитку спілкування

1. Спілкування з дорослими: вміння приймати завдання та вказівки дорослого. 2. Відсутність безпосередності та імпульсивності в спілкуванні. 3. Розуміння жартівливого тону дорослого і адекватна реакція на нього. 4. Вміння будувати взаємовідношення з ровесниками, приймаючи подвійну позицію в процесі діяльності. 5. Чітке дотримання правил гри. 6. Вміння самостійно організовувати діяльність.

VI

Особистий розвиток

1. Адекватність самооцінки і вміння об'єктивно оцінювати вчинки оточуючих. 2. Володіння нормами поведінки. 3. Глибина та стійкість у виявленні почуттів. Вміння керувати емоціями та почуттями.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка