Методичні рекомендації з виконання, оформлення й захисту дипломної ( магістерської ) роботи



Сторінка2/4
Дата конвертації21.03.2016
Розмір0.77 Mb.
1   2   3   4

 

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті. При цьому слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад: «… у табл. 2.1». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації скорочено пишуть слово «дивись», наприклад: «див. табл. 3.2».

Таблиці нумерують арабськими цифрами наскрізною нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиці 2.1 – перша таблиця другого розділу.

Назву таблиці друкують жирним шрифтом малими літерами (крім першої великої) і розміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці. Потрібно уникати повторів тематичного заголовка у заголовках граф. Лаконічності потребують і назви боковика. Слова, що повторюються, слід виносити до узагальнюючих заголовків, об'єднувальних рубрик.

Слово «Таблиця _» вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці_» із зазначенням номера таблиці.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

У таблиці слід обов'язково зазначати одиницю виміру (відповідно до стандартів); числові величини повинні мати однакову кількість десяткових знаків.

Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не наводяться, то в ньому ставиться прочерк «-».



8. Формули. При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил. Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння та формули відокремлюють од тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал не менше одного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті, інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то її номер записують ззовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і oб’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і спрямоване в бік номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула є складовою речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

9. Подання текстового матеріалу здійснюється так: прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами (п’ять студентів, а не 5 студентів). Складні кількісні числівники пишуться теж словами, якщо ними починається абзац. Складні кількісні числівники, якими не починається абзац, пишуться цифрами. Прості і складні числівники із скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами (5л, 15кг), після скорочених назв “л”, “кг” крапка не ставиться.

При перерахуванні однорідних чисел (величин і відношень) скорочена назва одиниці виміру ставиться тільки після останньої цифри (5,1 5, 25 кг).

Кількісні числівники пишуться арабськими цифрами без відмінкових закінчень, якщо вони супроводжуються іменниками (на 5 сторінках, а не: на 5-ти сторінках). Прості та складні порядкові числівники пишуться словами (п’ятий, п’ятнадцятий, двадцять п’ятий). Числівники, що входять до складних слів, пишуться цифрами (5-тонна вантажівка, 10-відсотковий прибуток).

Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, пишуться з відмінковими закінченнями (5-го курсу, 37-го року, у 7-му рядку, 90-ті роки). При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться тільки один раз (студенти 3 та 4-го курсу). Відмінкові закінчення не ставляться після порядкових числівників, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться (у розділі 3, на рисунку 2).

Порядкові числівники записуються римськими цифрами для позначення століть (віків), кварталів, томів видань без відмінкових закінчень (XX століття, ІV квартал).



Літературні абревіатури. Ці скорочення складаються з перших (початкових) літер певних слів (ВЗО – вищий заклад освіти). Складноскорочені слова. Такі слова складаються із поєднання:

а) усічених та повних слів (профспілка - професійна спілка);

б) тільки усічених слів (студрада - студентська рада).

Умовні графічні скорочення. Ці скорочення складаються з початкових літер слів та частин слів:

а) після перерахування (і т.ін. - і таке інше, і т.д. - і так далі, і т.п. - і

тому подібне);

б) при посиланнях (див. - дивись, пор. - порівняти);

в) при позначення цифрами століть і років (ст. - століття, ст.ст. -

століть, р. - рік, рр. - роки);

г) загальноприйняті скорочення (т. - том, н.ст. - новий стиль, ст.ст. -

старий стиль, н.е. - наша ера, м. - місто, обл. - область, гр. - громадянин, с. – сторінки, акад. - академік, доц. - доцент, проф. - професор).

Не допускається скорочення слів “наприклад”, “формула”, “рівняння”, “діаметр”, “так званий”. Слова “та інші”, “і таке інше” в середині речення теж не скорочуються.

Незакінчені фрази. Такі словосполучення мають місце при перерахуванні (переліках) кількісних і якісних характеристик об'єктів, явищ, процесів. Незакінчені фрази починаються з малих літер і позначаються арабськими цифрами або малими літерами із напівкруглою дужкою.

Перерахування, що складаються з окремих слів або невеликих фраз без розділових знаків в середині, пишуться в підбір з іншим текстом і відокремлюються один від одного комою. Перерахування, що складаються з розгорнутих фраз та можуть мати розділові знаки в середині, пишуться з нового рядка і відокремлюються один від одного крапкою з комою, наприклад: новий план дипломної роботи студента відрізняють від попереднього:

а) наявністю всіх складових частин;

б) більшою відповідністю розділів і підрозділів теми роботи;

в) прагненням студента суттєво поглибити свої знання.

Якщо перерахування є закінченими фразами, вони пишуться з абзацними відступами, починаються з великої літери після послідовних цифрових номерів, а в їх кінці ставиться крапка.


1.4.Термiни подання та рецензування дипломних робіт
Термін подання підготовленої i належним чином оформленої дипломної (магістерської) роботи на кафедру для рецензування визначається з урахуванням навчального плану відповідної форми навчання та особливостей його виконання в поточному навчальному році. Термін подання дипломних робіт на відповідну кафедру встановлюється Вченою радою факультету за пропозиціями кафедр i методичної комісії. Кафедри приймають дипломні роботи на рецензування лише в межах установленого Вченою радою терміну.

Прийом дипломних робіт кафедрою після встановленого терміну можливий лише за наявності поважних причин затримки й з письмового дозволу декана факультету чи його заступника за попередньою згодою завідувача відповідної кафедри.

Робота над дипломним (магістерським) дослідженням здійснюється у межах дипломного завдання, у якому має бути відтворено послідовність роботи над проектом (бланк завдання студент отримує на кафедрі).

Рецензування дипломних робіт здійснюється відповідно до педагогічного навантаження викладачами кафедри. Списки рецензентів затверджуються на засіданні кафедри не пізніше, ніж за місяць до початку захисту дипломних робіт.

На виконану дипломну (магістерську) роботу науковий керівник складає відгук, а рецензенти – рецензію.

До рецензування залучаються провідні фахівці з кафедри, по якій виконується дипломна (магістерська) робота. Коло наукових та фахових інтересів рецензентів має відповідати тематиці дипломної роботи.

Завдання рецензування – попередньо оцінити (остаточно дипломна робота освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст/магістр оцінюється у процесі її захисту на засіданні ДЕК) теоретико-методологічний рівень підготовки випускника, рівень оволодіння ним науковими методами в процесі дослідження, вміння застосувати теоретичні знання до аналізу практичної діяльності, здатність формулювати висновки i пропозиції, що мають практичне значення.

Крім того, рецензування має на меті, по-перше, допомогти автору більш досконало розібратися у вибраній ним темі та окремих питаннях, по-друге, оцінити ступінь засвоєння ним матеріалу та вміння письмово викладати його, по-третє, дати рекомендації щодо подальшої поглибленої роботи над обраною темою дослідження.

У рецензії необхідно розглядається та оцінюється:


    • правильність постановки проблеми, її обґрунтованість, актуальність i значення для практики;

    • вміння визначити основні питання і викладати матеріал в логічній

послідовності;

    • позитивні сторони та недоліки при висвітленні теми, глибину розкриття, повноту вивчення літературних джерел, вміння застосовувати теорію до аналізу практики, навички оволодіння методикою дослідження проблем, тощо;

    • практичне значення висновків i пропозицій;

    • самостійність, творчий підхід студента до осмислення теоретичного i практичного матеріалу;

    • мова i стилістика;

    • вміння користуватися працями класиків вітчизняної та світової

науки, законами України, документами Уряду, іншими нормативно-правовими актами, бібліографічними джерелами;

  • оформлення науково-довідкового апарату i роботи в цілому.

В кінці рецензії ставиться загальна рекомендована оцінка роботи, що перевіряється. Рецензент підписує рецензію із зазначенням свого прізвища, ім’я та по батькові, місця роботи і посади, і завіряє підписом та печаткою організації.

Дипломна робота освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст/магістр, що підписана автором, разом з рецензією подається науковому керівникові, який після ознайомлення з нею i у випадку схвалення підписує її і надає свій письмовий відгук.

У відгуку наукового керівника відображається:


  • актуальність дослідження;

  • оцінка самостійності виконання випускної роботи;

  • рівень теоретичних знань, виявлений автором при вирішенні

конкретних практичних завдань;

  • глибина та комплексність підходу при аналізі зазначених проблем;

  • прогресивність та очікувана ефективність запропонованих шляхів вирішення досліджуваної проблеми;

  • аналіз позитивних сторін роботи, а також її недоліків та помилок.

Науковий керівник оцінює дипломну роботу записом «Допускається до захисту», а у випадку негативної оцінки – «До захисту не допускається». У випадку негативного висновку щодо допуску на захист це питання виноситься на розгляд засідання кафедри за участю наукового керівника.
2. ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОЇ (МАГІСТЕРСЬКОЇ) РОБОТИ
Після затвердження теми дипломної (магістерської) роботи та призначення керівника студент її виконує. Як правило, ця робота включає такі етапи:

- попереднє ознайомлення з джерелами, що включає опрацювання відповідних роздiлiв пiдручникiв та навчальних посiбникiв, роботу з бiблiографiчними довідниками, бiблiотечними каталогами, збірниками судової та іншої правозастосовної практики тощо. Результатом проведеної роботи має бути складання систематизованого списку бiблiографiї з теми дипломної (магістерської) роботи. У подальшому цей список повинен постійно уточнюватися та доповнюватись.

- визначення предмета та меж дослідження i складання плану роботи;

- збір необхідних для написання дипломної (магістерської) роботи матеріалів та їх опрацювання;

- написання дипломної (магістерської) роботи;

- врахування зауважень наукового керівника та остаточне оформлення дипломної (магістерської) роботи.


3. КЕРIВНИЦТВО ДИПЛОМНОЮ РОБОТОЮ
Керівництво дипломною роботою здійснюється з метою надання студентові необхідної допомоги в процесі її написання а також здійснення контролю з дотриманням тих вимог, які ставляться до дипломної (магістерської) роботи у вузі. Основними формами керівництва дипломною роботою є:

  • попередні консультації, що включають пояснення основних вимог до дипломної (магістерської) роботи на юридичному факультеті (форма виконання, обсяг, терміни написання, особливості змісту окремих роздiлiв тощо); поради щодо бiблiографiї тощо;

  • погодження плану дипломної (магістерської) роботи і визначення індивідуального завдання;

  • поточні консультації, у результаті яких студент має одержати від керівника конкретну допомогу у вирішенні тих питань, що виникають у нього в процесі створення першого варіанта дипломної (магістерської) роботи;

  • перевірка дипломної (магістерської) роботи, у результаті якої керівник вказує, наскільки представлений варіант відповідає вимогам, встановленим до дипломної (магістерської) роботи, а зауваження, висловлені керівником, студент враховує при доопрацюванні роботи;

  • написання відгуку на дипломну роботу;

  • консультація щодо захисту дипломної (магістерської) роботи у ДЕК, у результаті якої студент повинен отримати конкретні рекомендації щодо проведення ним захисту дипломної (магістерської) роботи на засіданні ДЕК.


4. РЕЦЕНЗУВАННЯ ДИПЛОМНОЇ (МАГІСТЕРСЬКОЇ) РОБОТИ

Рецензування дипломної (магістерської) роботи є її кваліфікованою перевіркою фахівцем з відповідної навчальної дисципліни. Метою такої перевірки є:



  • визначення позитивних аспектів та (або) недоліків дипломної (магістерської) роботи, що рецензується;

  • встановлення ступеня відповідності дипломної (магістерської) роботи тим вимогам, які ставляться до такого виду робіт у вузі та на факультеті;

  • рекомендація ДЕК щодо конкретної оцінки (можливих варіантів оцінки) дипломної (магістерської) роботи.

Рецензування дипломної (магістерської) роботи відбувається в кілька етапів. Такими етапами, зокрема є:

  • ознайомлення з текстом дипломної (магістерської) роботи та виявлення її конкретних недоліків;

  • формулювання конкретних зауважень та висновків щодо дипломної (магістерської) роботи;

  • написання рецензії на дипломну роботу;

  • виступ рецензента на засіданні ДЕК.

Конкретні недоліки, виявлені рецензентом на попередньому етапі, повинні в подальшому певним чином систематизуватися. За своїм характером та змістом вони можуть розглядатись як:



  • недоліки теоретичного характеру – неповнота чи поверховість розгляду окремих питань, компілятивний характер дипломної (магістерської) роботи, суперечливість позицій автора, неправильна оцінка існуючих теоретичних положень, відсутність власних висновків та пропозицій тощо;

  • недоліки спеціально-юридичного характеру – розгляд студентом нормативних актів чи окремих їх положень, що втратили чинність, як діючі; незнання нового законодавства; недостатнє орієнтування у тенденціях сучасної юридичної практики тощо;

  • недоліки техніко-юридичного характеру – неповне чи неточне наведення в дипломній роботі назв та окремих положень нормативних актів, неточний їх переклад, неправильне посилання на джерела їх опублікування тощо;

  • недоліки редакційного характеру – неправильні чи неточні посилання на літературні джерела, орфографічні та пунктуаційні помилки.

Крім зазначених, можуть мати місце й інші недоліки – порушення загальних вимог щодо дипломної (магістерської) роботи у вузі (перевищення обсягу, відсутність обов’язкових складових змісту, недоліки у зовнішньому оформленні дипломної (магістерської) роботи тощо), необумовлені запозичення з правничої літератури.

Наслідком цього етапу повинно стати формування у рецензента позиції щодо тих позитивних аспектів та недоліків дипломної (магістерської) роботи, які, на його думку, тією чи іншою мірою впливають на її оцінку.


Слід звернути увагу дипломників на типові помилки у тексті дипломної (магістерської) роботи, зокрема:


  1. Зміст роботи не відповідає плану дипломної (магістерської) роботи або не розкриває тему повністю чи в її основній частині.

  2. Сформульовані розділи (підрозділи) не відбивають реальну проблемну ситуацію, стан об’єкта.

  3. Мета дослідження не пов´язана з проблемою, сформульована абстрактно і не відбиває специфіки об’єкта і предмета дослідження.

  4. Автор не виявив самостійності, робота являє собою компіляцію або

плагіат.

  1. Не зроблено глибокого і всебічного аналізу сучасних офіційних і нормативних документів, нової спеціальної літератури (останні 2-10 років) з теми дослідження.

  2. Аналітичний огляд вітчизняних і зарубіжних публікацій з теми роботи має форму анотованого списку і не відбиває рівня досліджуваності проблеми.

  3. Не розкрито зміст та організацію особистого експериментального дослідження (його суть, тривалість, місце проведення, кількість обстежуваних, їхні характеристики), поверхово висвітлено стан практики.

  4. Кінцевий результат не відповідає меті дослідження, висновки не відповідають поставленим завданням.

  5. У роботі немає посилань на першоджерела або вказані не ті, з яких запозичено матеріал.

  6. Бібліографічний опис джерел у списку використаної літератури наведено довільно, без дотримання вимог державного стандарту.

  7. Як ілюстраційний матеріал використано таблиці, діаграми, схеми, запозичені не з першоджерел, а з підручника, навчального посібника, монографії або наукової статті.

  8. Обсяг та оформлення роботи не відповідають вимогам роботи, виконана неохайно, з помилками.


5. ПОПЕРЕДНІЙ ЗАХИСТ ДИПЛОМНОЇ (МАГІСТЕРСЬКОЇ) РОБОТИ
Кожен студент має пройти попередній захист результатів дослідження на кафедрі. Метою попереднього захисту дипломної роботи є експертна оцінка фахівцями кафедри рівня готовності роботи відповідно до затверджених критеріїв. Така оцінка є дієвою формою допомоги студентам у доведенні роботи до встановлених вимог. Вона супроводжується конкретними рекомендаціями щодо доопрацювання дипломної роботи. Негативна експертна оцінка дипломної роботи не тягне за собою адміністративних рішень стосовно студента та наукового керівника.

На попередній розгляд дипломна робота обов’язково виноситься в повному обсязі.


6. Допуск до захисту
Зброшурована у твердій палітурці дипломна робота, підписана автором, з

письмовим відгуком наукового керівника та зовнішньою рецензією подається на підпис завідувачу кафедри. Допуск до захисту передбачає перевірку всіх вищеперерахованих супровідних документів і завершується підписом завідувача кафедри на титульній сторінці повністю підготовленої дипломної роботи. До захисту не допускаються дипломні роботи у таких випадках:

– коли зміст переважної частини роботи не відповідає затвердженій темі;

– у випадках наявності в роботі текстів, ідентичних із змістом уже захищених робіт, книжок чи статей;

– у разі, коли роботи оформлені з грубими або численними порушеннями

правил оформлення;

– при відсутності підписів наукового керівника або самого студента.

У випадку, коли завідувач кафедри не допускає роботу до захисту через її

незадовільну якість, наявність плагіату та інші мотиви, це питання терміново

розглядається на засіданні кафедри за обов'язковою участю наукового

керівника. Матеріали обговорення оформлюються протоколом і подаються на

затвердження декану факультету.



7. ВИСТУП СТУДЕНТА ПІД ЧАС ЗАХИСТУ ДИПЛОМНОЇ (МАГІСТЕРСЬКОЇ) РОБОТИ
Студент готує тези свого виступу заздалегідь. Термін виступу на засіданні ДЕК встановлюється в межах 10-15 хвилин (див. додаток 6).

Виступ починається зі звертання до ДЕК, а саме: «Шановний голово, шановні члени державної екзаменаційної комісії! Вашій увазі пропонується захист дипломної роботи за темою: (назва теми) студентом (-ою) (прізвище, ім’я у орудному відмінку (ким?), науковий керівник (вчене звання, П.І.Б. керівника у називному відмінку).»

Текст виступу включає:


  • обґрунтування студентом актуальності обраної ним теми дипломної роботи;

  • визначення предмета та меж дослідження;

  • висвітлення найбільш важливих теоретичних i практичних проблем з теми дипломної роботи, визначення власної позиції щодо спірних питань;

  • конкретні висновки, пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства, поліпшення юридичної практики, подальших наукових досліджень з теми дипломної роботи тощо.


Для Державної екзаменаційної комісії студент готує роздатковий матеріал, оформлений у викляді короткої анотації дипломної роботи (обсяг 3–5 сторінок), що повинна відтворювати таку інформацію:

1. Назва дипломної роботи.

2. Зміст дипломної роботи.

3. Вступ

4. Висновки

5. Копії рецензії фахівця і висновку наукового керівника.

Підсилити сприйняття тексту доповіді повинні наочні матеріали, які студент готує заздалегідь (ілюстративні матеріали, оформлені у вигляді плакатів; ксерокопійованого демонстраційного матеріалу тощо). Сучасною формою презентації результатів дипломного дослідження є електронна презентація з використанням слайдів, підготовлених за допомогою Microsoft

Office PowerPoint.

7.1. Запитання i відповіді

Після виступу студент повинен відповісти на запитання, які можуть бути поставлені йому присутніми. Ставити запитання мають право голова (головуючий на засіданні) ДЕК та члени ДЕК, рецензент, а з дозволу голови (головуючого на засіданні) ДЕК – й інші особи. Запитання повинні стосуватися змісту чи форми дипломної (магістерської) роботи, а також окремих положень, сформульованих студентом під час його виступу на засіданні ДЕК.

Прослухавши запитання, студент повинен сказати: «Дякую» і розпочати відповідь.

Відповіді на запитання мають бути короткими, аргументованими, чіткими та конкретними. Вони повинні показати рівень загальної юридичної грамотності студента та рівень його підготовки за обраною спеціалізацією.

Відповіді під час захисту дипломної (магістерської) роботи сприяють поглибленню висновків, які роблять члени ДЕК після виступу студента.

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка