Методичний бюлетень



Скачати 241.34 Kb.
Дата конвертації11.03.2016
Розмір241.34 Kb.


Управління освіти і науки Сумської облдержадміністрації

Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Відділ освіти, молоді та спорту Лебединської райдержадміністрації

Лебединський районний методичний кабінет


МЕТОДИЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ

На допомогу заступнику директора

з навчально-виховної роботи

загальноосвітнього навчального закладу

«Керування самоосвітою вчителів як запорука своєчасної модернізації педагогічного колективу»


Випуск восьмий




Лебедин - 2013

1. Методичний бюлетень «На допомогу заступнику директора з навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу «Керування самоосвітою вчителів як запорука своєчасної модернізації педагогічного колективу», випуск восьмий, схвалений науково-методичною радою Лебединського районного методичного кабінету (протокол № 2 від 08.04.2013 року).


2. У бюлетені визначені мета та основні завдання науково-методичної роботи у школі, представлені основні її напрямки та форми (індивідуальні, колективні, періодичні, нетрадиційні). Розкрита суть поняття «самоосвіта», зазначені її основні етапи, а також надана модель самоосвітньої діяльності педагога.

3. Упорядник: Сагайдачна Н.М., завідуюча районного методичного кабінету відділу освіти Лебединської районної державної адміністрації.

Кожен день, в який ви не поповнили своєї освіти хоча б маленьким, але новим для вас шматочком знання…вважайте безплідно і незворотно для себе загиблим…

К.С.Станіславський

Науково-методична робота – це цілісна система дій та заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації, професійної майстерності кожного педагогічного працівника, досягнення позитивних результатів навчально-виховного процесу.

Метою науково-методичної роботи є підвищення професійної компетентності та методичної майстерності вчителя, підтримка ділового тонусу вчителя, допомога в подоланні труднощів, відкриття шляху до пошуку, ініціативи й творчості, що, в свою чергу, спонукає кожного з них до роботи над вдосконаленням свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу творчими знахідками; дає можливість молодому вчителю вчитися педагогічній майстерності у старших і більш досвідчених колег; забезпечує підтримання у педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку. При цьому важливо зацікавити педагогів, залучаючи до проведення того чи іншого заходу, що сприяє розвитку різного роду компетентностей, індивідуального стилю, креативності.

Завданням науково-методичної роботи є підвищення науково-методичного рівня вчителя: підготовка до засвоєння ним змісту нових програм і технологій їх реалізації; постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання; вивчення та втілення у шкільну практику перспективного педагогічного досвіду; творче використання перевірених рекомендацій : збагачення новими, прогресивними, досконалими методами й засобами навчання; постійне вдосконалення навичок самостійної роботи вчителя; надання йому кваліфікованої допомоги як у питаннях теорії, так і в практичній діяльності, підвищенні результативності педагогічної праці.

Професійна педагогічна позиція включає як обов’язковий компонент потребу фахівця в самовдосконаленні, що проявляється в таких показниках як: самостійне поглиблення знань про напрямки професійного розвитку та способи покращення якості викладання; самостійне професійно обґрунтоване цілепокладання, обґрунтування прийняття рішень; уміння знаходити доступ до необхідних інформаційних ресурсів; відповідальність; аналіз власної діяльності та поведінки; само ініціатива, її активний прояв у житті та діяльності. По-справжньому освічений учитель – це той, хто відчуває необхідність постійно поповнювати свої знання, розвивати розумові здібності.



Професійне самовдосконалення – це свідома професійна діяльність учителя в системі його неперервної педагогічної освіти, яка направлена на підвищення фахового рівня, професійну самореалізацію, подальший розвиток професійно значущих якостей, підвищення ефективності навчально-виховної роботи в школі відповідно як до інтересів, потреб і можливостей учнів, так і до вимог суспільства щодо особистісного і професійного розвитку людини.

З метою поліпшення фахової підготовки педагогічних кадрів у школах проводять спеціальну методичну роботу, яка спонукає кожного вчителя до підвищення свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними знахідками, дає змогу молодим учителям вчитися педагогічної майстерності у старших і досвідченіших колег, забезпечує підтримання в педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.

У процесі методичної роботи здійснюються підвищення наукового рівня вчителя, його підготовка до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації, постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання, вивчення і впровадження у шкільну практику передового педагогічного досвіду, творче виконання перевірених рекомендацій, збагачення новими, прогресивними й досконалими методами і засобами навчання, вдосконалення навичок самоосвітньої роботи вчителя, надання йому кваліфікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.


Методична робота в сучасній школі передбачає такі напрями:


1) поглиблення філософсько-педагогічних знань, спрямованих на відродження й розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії та методики навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета і методики його викладання з урахуванням вимог Закону «Про мови» в Україні;
2) вивчення діалектики і принципів розвитку української національної школи; збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури; вивчення теорії та досягнень науки з питань викладання предметів, володіння сучасними науковими методами; глибоке вивчення й практична реалізація оновлених програм і підручників, розуміння їх особливостей і виконання з позиції формування національної школи;
3) освоєння методики викладання додаткових предметів; випереджувальний розгляд питань методики вивчення складних розділів навчальних програм з проведенням відкритих уроків, використанням наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;

4) освоєння і практичне застосування теоретичних положень загальної дидактики, методики та принципів активізації навчальної діяльності учнів і формування у них наукового світогляду, виходячи з вимог етнопедагогіки;


5) систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації щодо змісту й методики навчально-виховної роботи, глибоке вивчення відповідних державних нормативних документів;

6) упровадження досягнень етнопедагогіки, психології та окремих методик і передового педагогічного досвіду із зверненням особливої уваги на використання в діяльності педагогічних колективів зразків національної культури і традицій.

Загальновідомо, що в системі організації навчального процесу, як правило, основна увага приділяється змісту та пошуку раціональних організаційних форм і методів навчання та виховання, хоча практика доводить інше: головне – не в самому методі чи формі, і в їхньому інструментуванні, умінні вчителя поєднати їх з вимогами і можливостями учнів, умовами конкретної ситуації. Вищезазначені вміння і є педагогічною майстерністю вчителя. Одним із основних засобів підвищення професійної майстерності та загальної культури є самоосвіта. Вчені-дидакти визнають, що здатність до самоосвіти незрівнянно важливіша за своїми результатами та впливом на людину, ніж сама освіта у навчальному закладі.

Самоосвіта вчителя є необхідною умовою професійної діяльності педагога. Суспільство завжди пред'являло, і буде пред'являти до вчителя найвищі вимоги. Для того щоб вчити інших потрібно знати більше, ніж всі інші. І ці знання не повинні обмежуватися предметом і методикою його викладання. Учитель повинен бути в курсі передових технологій, мати знання в різних сферах суспільного життя, орієнтуватися в сучасній політиці, економіці та інше. Учитель повинен вчитися всьому постійно, тому що сама його робота пов'язана з постійним оновленням. Щороку до вчителя приходять нові учні, що несуть із собою новий етап розвитку суспільства. Він перший стоїть на порозі завтрашнього дня.

Саме тому основною метою самоосвіти є досягнення бажаного рівня професійної компетентності шляхом оновлення та удосконалення наявних у фахівця знань, умінь і навичок

Самоосвіта - це потреба, яка захищає особистість від інтелектуального зубожіння, це усвідомлений процес пізнавальної діяльності, це вдосконалення будь-яких якостей людини або його навичок. Професійна самоосвіта вчителя. Якість навчально-виховного процесу школи, його результати певною мірою залежать від учителя, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності.

Таким чином, самоосвіта – це постійна діяльність вчителя, спрямована на розширення і поглиблення знань та вмінь, підвищення рівня предметної підготовки.

Самоосвітня діяльність включає:


  • науково - дослідницьку роботу за проблемою;

  • вивчення наукової, методичної та навчальної літератури;

  • участь у колективних і групових формах методичної роботи;

  • вивчення досвіду своїх колег;

  • теоретичну роботу і практичну апробацію особистих матеріалів.

Так, наприклад, найважливішими напрямами самоосвіти з предмета можуть бути такі:

  • вивчення нових програм і підручників, усвідомлення їх особливостей і вимог;

  • вивчення додаткового наукового матеріалу;

  • проведення самостійної роботи з розв’язування задач, організація лабораторних і практичних робіт, дослідів і вправ;

  • освоєння технічних засобів навчання та мультимедійних, комп’ютерних технологій.

Організація самоосвіти вчителя залежить від опанування методики впровадження самоосвітньої діяльності через наступні етапи, а саме: діагностичний, організаційний, практичний, узагальнюючий.

Діагностичний етап включає діагностику ускладнень вчителя, розробку концептуальних основ та участь у навчальних і установчих семінарах.

Організаційний етап передбачає створення матеріальних умов, підготовку науково-методичних матеріалів, інструментарію, мотивацію.

Практичний етап передбачає послідовне вирішення завдань, моніторинг, корекцію.

Узагальнюючий етап передбачає дослідження ефективності, аналіз результатів, розробку прогнозу.

Ефективність самоосвіти вчителя залежить від стилю управління педагогічним колективом, який передбачає індивідуальний підхід до кожного вчителя, всіляку підтримку його творчості, прагнення до самореалізації. Тому самоосвіті сприяє передусім робота методичної служби школи, перед якою постають завдання:

а) створити вчителеві умови для інтелектуального, соціального та духовного розвитку, самореалізації особистості;

б) досягти оптимальної реалізації впливу самоосвіти на розвиток особистості вчителя та учнів;

в) забезпечити максимальну мобілізацію психічних ресурсів особистості з метою забезпечення самореалізації.

На сьогодні загальноприйнятою є така класифікація методико-педагогічних заходів щодо стимулювання самоосвіти вчителя.



І група спрямована на підсилення практичного напрямку самоосвіти:

- навчальні семінари на базі відкритих уроків;

- вирішення проблемних педагогіко-дидактичних завдань;

- інструктивно-методичні консультації і наради, уроки-тренінги;

- співбесіди з вчителями.

ІІ група спрямована на посилення наукового напрямку самоосвіти. До неї входять:


  • психолого-педагогічні семінари;

  • презентація педагогічних новацій;

  • проблемні семінари;

  • семінари-тренінги;

  • педагогічні читання.

ІІІ група методико-педагогічних заходів передбачає колективну творчість:

ІУ група заохочує вчителів до активної творчої діяльності і включає:

  • предметно-методичні тижні;

  • узагальнення педагогічного досвіду;

  • ділові ігри;

  • конкурси педагогічної майстерності.

У група сприяє оприлюдненню індивідуальних наробок:

- публікація методичних знахідок;

- творчі звіти;

- майстер-класи;

- педагогічні виставки.

Усі вказані види методичної роботи впроваджуються у життя в межах таких організаційних форм, як методичні об’єднання, школа молодого вчителя, педагогічні ради, постійно діючі семінари, педагогічні практикуми. Одним із шляхів підвищення педагогічної майстерності сільського вчителя є модернізація навчально-методичної роботи через методичні ради. Методична рада постійно знайомить із досягненнями педагогічної науки та передового педагогічного досвіду, допомагає сконцентрувати зусилля колективу на розв’язання пріоритетної методичної проблеми – спочатку визначається методична проблема, для її розв’язання створюється робоча група, яка вивчає стан цієї проблеми та аналітична група, яка аналізує творчі наробки щодо її розв’язання в педагогічній науці, у перспективному досвіді, потім окреслюється ціль роботи, завдання. У наданні методичної допомоги вчителю у його самоосвітній діяльності величезну роль відіграють методичні кабінети, створені у кожному навчальному закладі, які наповнені навчально-методичними матеріалами (відеотеки кращих уроків та виховних заходів, банк новітніх педагогічних технологій, методичні розробки складних тем навчальних програм, сучасна науково-методична література, комп’ютерні програми з базових предметів, оригінальне унаочнення).



Основні ж управлінські функції щодо підвищення самоосвітньої діяльності сільського вчителя покладено на заступника директора з навчально-виховної роботи, це зокрема:

  1. аналітико-прогностична (здійснення діагностики і спонукання до самодіагностики професійної діяльності);

  2. планування (допомога у формуванні проблеми і завдань, очікуваних результатів);

  3. організаційно-координаційна (підбір літератури, консультації) щодо розробки програми, організація показу успіхів);

  4. контрольно-оцінювальна (планування системи внутрішньошкільного контролю);

  5. регулярно-корекційна (рефлексивна оцінка процесу і результатів, вихід на нову проблему);

  6. соціально-психологічна (створення сприятливого мікроклімату, необхідного для продуктивної роботи вчителя, стимулювання);

  7. цільова (допомога у виборі форм реалізації програми самоосвіти).

Усі теми самоосвітньої діяльності вчителів спрямовані на розв’язання науково-методичної проблеми школи. Стимулювання самоосвіти вчителів школи вирішується також за допомогою атестацій. Через різні організаційні форми вчитель, який атестується представляє результати і визначає мету на перспективу.

Щодо оцінювання результатів самоосвіти вчителів, то найчастіше адміністрація школи керується такими показниками:

а) рівень навченості учнів;

б) рівень розвиненості професійних особистісних якостей;

в)характер взаємин вчителя з учнями;

г) рейтинг вчителя;

д) активність у науково-методичній роботі, наявність авторських програм, підручників, посібників.

Самостійна робота вчителя над обраною проблемою має таку послідовність:


  • визначення основної проблеми і кола питань, над якими працюватиме вчитель, літератури, яка вивчатиметься, досвіду колеги, який потрібно вивчити;

  • планування відкритих уроків і виховних заходів; уточнення тем рефератів, доповідей, повідомлень, з якими вчитель виступить на методоб’єднанні, семінарі, педагогічних читаннях тощо;

  • тема розробляється за планом: вивчення літератури з проблеми; вивчення накопиченого досвіду з теми через безпосереднє спостереження й засвоєння методичної літератури; експериментальна перевірка пропозицій, які висуваються, висновків; упровадження вивченого досвіду роботи;

  • підбиття підсумків індивідуальної роботи за обраною темою у вигляді реферату чи доповіді.

Вивчення методичної проблеми завершується підсумковою загальношкільною науково-практичною конференцією або педагогічними читаннями (після проведення конференції робота над проблемою припиняється, учасники конференції приймають науково обґрунтовані педагогічні та методичні рекомендації, які складають основу подальшої практичної роботи з проблеми). Таким чином, у навчальному закладі методична робота спрямована на підвищення науково-теоретичного і загальнокультурного рівня вчителів, їхньої психолого-педагогічної підготовки та професійної майстерності, на впровадження у практику досягнень науки, інноваційних педагогічних технологій, передового досвіду.
Основні форми методичної роботи в школі
Для розв’язання цих завдань у навчальному закладі використовуються такі основні форми методичної роботи:


  • Індивідуальні: самоосвіта, наставництво, консультації.

Індивідуальна форма. Ця форма методичної роботи вчителів є складовою їх самоосвіти. Зміст індивідуальної самоосвіти педагога охоплює систематичне вивчення політичної, психолого-педагогічної, наукової літератури, безпосередню участь у роботі шкільних, міжшкільних та районних методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань; розробку окремих проблем, пов'язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи; проведення експериментальних досліджень; підготовку доповідей, виступів по радіо, телебаченню, огляд і реферування педагогічних та методичних журналів, збірників та ін.

Організація самоосвіти передбачає зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога; систематичність і послідовність самоосвіти, постійне ускладнення її змісту і форм; багатоплановий (комплексний) підхід до організації вивчення обраної теми з самоосвіти; індивідуальний характер самоосвіти як найбільш гнучкої форми набуття педагогом знань; гласність і наочність результатів самоосвіти в педагогічному колективі; створення в школі умов для звернення педагогів до нових досягнень науки і передового педагогічного досвіду; завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі (доповіді, участь у семінарі, підготовка виступу, написання реферату, підготовка доповіді, участь у засіданні педагогічної ради, науково-практичній конференції та ін. ).

Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні заклади освіти, упродовж першого року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування. Його мета — набуття практичних умінь і навичок педагогічної діяльності. Під час стажування вони користуються всіма правами працівника школи і виконують покладені на них обов'язки. Керівник закладу освіти призначає для молодого вчителя наставника з числа кращих учителів відповідного фаху. Наставник надає стажисту допомогу в плануванні навчально-виховної роботи, в розробці поурочних планів та ін. Результати стажування розглядає наприкінці навчального року дирекція школи.
Колективні форми.

Відкриті уроки — одна з колективних форм методичної роботи, їх мета — підвищення майстерності всіх учителів. Основні завдання відкритих уроків: упровадження в практику вчителів передового педагогічного досвіду і результатів досліджень педагогічної науки, спрямованих на розв'язання завдань, що стоять перед національною школою. Під час аналізу й обговорення відкритих уроків необхідно забезпечити цілеспрямованість обговорення, науковість аналізу, принциповість, поєднану з доброзичливістю у критичних зауваженнях, поєднання аналізу уроку з практичними рекомендаціями, підведення його підсумків кваліфікованими спеціалістами.
Взаємовідвідування вчителями уроків — має істотне значення у підвищенні педагогічної майстерності вчителів. Якщо молодий і недосвідчений учитель відвідає урок, що його проводить старший колега, то він може збагатити свій методичний багаж. Якщо ж досвідчений педагог відвідає урок менш досвідченого колеги, то зможе порадити йому, як удосконалити той чи той момент уроку. Можливо, й досвідчений педагог знайде щось корисне для себе у молодшого колеги.



  • Колективні: методичні обєднання вчителів-предметників, творчі групи, школа педагогічної майстерності, школа передового педагогічного досвіду, школа молодого вчителя.

Предметні методичні об'єднання вчителів або предметні комісії — центр методичної роботи, вивчення і втілення досягнень теорії та передового досвіду в практику навчання конкретних навчальних дисциплін. Вони створюються у великих школах, де один предмет викладають кілька вчителів. Існують також методичні об'єднання вчителів початкових класів та об'єднання класних керівників і вихователів. Методичні об'єднання можуть заслуховувати й обговорювати доповіді з найактуальніших питань навчання і виховання, нову фахову літературу, організовувати взаємовідвідування уроків, проведення і обговорення відкритих уроків, виготовлення наочності, застосування технічних засобів навчання. У їх компетенції — організація консультацій для молодих учителів, заслуховування звітів учителів про виконання індивідуальних планів самоосвіти.

План роботи методичного об'єднання складають на навчальний рік. На першому організаційному засіданні обирають голову і секретаря терміном на один рік, обговорюють проект плану роботи і доповнюють його, обмінюються досвідом з питань підготовки до нового навчального року.


Бажано, щоб на кожному з чотирьох засідань методичного об'єднання було проведено відкриті уроки різних типів із складних тем програми досвідченими учителями. Одну із запланованих для обговорення доповідей варто присвятити темі відкритого уроку. На засіданнях необхідно виробити й ухвалити рекомендації з обговорюваного питання, впровадження яких у практичну діяльність членів об'єднання перевіряє голова методичного об'єднання. На останньому з них обговорюють додатки до екзаменаційних білетів, підводять підсумки діяльності об'єднання за рік, накреслюють завдання на наступний навчальний рік.

У системі шкільних і міжшкільних предметних методичних об'єднань можуть створюватися творчі (проблемні) групи у складі 8—10 добре теоретично підготовлених учителів, які працюють над вирішенням актуальних проблем навчально-виховного процесу (наприклад, використання комп'ютера у навчальному процесі, формування світогляду учнів у процесі вивчення навчальної дисципліни, диференційоване навчання та ін.). Тривалість роботи творчої групи залежить від складності проблеми, над якою вона працює (один-два роки). Завершальним етапом роботи групи є підготовка методичних рекомендацій щодо ефективного вирішення досліджуваної проблеми. Методичні кабінети — створюють у великих основних і середніх школах для надання вчителям і вихователям методичної допомоги. Вони знайомлять учителів з досягненнями педагогічної науки і передового педагогічного досвіду. В методичних кабінетах збирають кращі зразки тематичних та поурочних планів, методичні розробки класних годин, розробки складних тем навчальних програм, зразки художньої й технічної творчості учнів, саморобні прилади, матеріали з узагальнення досвіду навчально-виховної роботи кращих педагогів та ін.

Одним із шляхів підвищення методичного рівня вчителів є залучення їх до розробки актуальної для педагогіки і школи проблеми. Наукову проблему обирають з таким розрахунком, щоб до її розробки можна було залучити всіх педагогів школи.

Школи передового досвіду можуть зосереджуватися на вивченні сучасних досягнень науки, техніки, мистецтва, культури, педагогіки і психології навчання, а також проблем наукової організації педагогічної праці та втілення їх У практику роботи учителів. Вони повинні виявляти інтерес передусім до вивчення й запровадження передового педагогічного досвіду, практичного оволодіння вчителями новими методами навчання і виховання, озброєння вчителів методами педагогічного дослідження, аналізу та оцінки чужого і власного досвіду. У таких школах використовують практичні й теоретичні форми роботи з учителями. Практичні заняття — відвідування уроків керівників шкіл, аналіз цих уроків з метою вивчення їх системи роботи, відвідування уроків молодих учителів директором школи, взаємовідвідування уроків учителями, консультації керівників школи, ознайомлення з творчою лабораторією керівника школи.

Діяльність шкіл передового досвіду — спрямована на вивчення та поширення передового педагогічного досвіду. Такі школи безпосередньо демонструють зразки навчально-виховної роботи відвідувачам, організовують розповіді керівників або кращих учителів про систему своєї роботи, забезпечують відвідування та обговорення уроків або виховних заходів зі слухачами, оформляють спеціальні буклети з описом передового досвіду та ін.

До форм теоретичних занять у школі передового досвіду відносять спільне вивчення програм, підручників, методичних посібників, психолого-педагогічних вимог до уроків, дидактичних принципів і шляхів їх реалізації; систематичне інформування слухачів школи про новини науково-методичної і психолого-педагогічної літератури; вивчення актуальних питань педагогіки і методики навчання та ін.

Опорні школи — важлива ланка методичної роботи. Вони мають належну навчально-матеріальну базу, творчий педагогічний колектив і відповідні результати в навчально-виховній роботі. На базі опорної школи проводять індивідуальні та групові консультації, стажування, науково-практичні конференції, педагогічні читання, семінари-практикуми тощо.

Підвищенню фахового рівня педагогічних працівників сприяє також їх систематична атестація, яку проводять з метою визначення відповідності педагогів посаді, яку вони обіймають, рівневі кваліфікації, залежно від якого (а також від стажу педагогічної роботи) їм встановлюється кваліфікаційна категорія, визначається тарифікаційний розряд оплати праці, присвоюється педагогічне звання. Атестацію щороку проводять атестаційні комісії, що створюються при навчально-виховних закладах незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності й місцевих органах державного управління освітою. Педагогічних працівників атестують при навчальному закладі. Атестаційна комісія при органі управління освіти розглядає клопотання комісії навчального закладу та приймає рішення в межах своєї компетенції щодо результатів атестації певних категорій педагогів.


Для проведення атестації комісія приймає заяву від педагогічного працівника про проходження чергової або позачергової атестації; заяву про відмову від чергової атестації; подання керівника про позачергову атестацію педагогічних працівників, рівень навчально-виховної або методичної роботи яких нижчий від вимог, які висуваються до кваліфікаційної категорії, встановленої їм за результатами попередньої атестації. За результатами атестації керівник навчально-виховного закладу, органу державного управління освіти видає наказ, який у тижневий термін доводиться до відома атестованого колективу та подається в бухгалтерію для нарахування педагогічному працівникові заробітної плати згідно з встановленим тарифним розрядом від дня прийняття рішення атестаційною комісією.



  • Періодичні: адміністративні наради, методичні оперативні засідання, психолого-педагогічні семінари, психологічні тренінги, педагогічні читання, педагогічні практикуми, педагогічні конференції;

Семінар-практикум — продуктивна форма методичної роботи. Цінність його в тому, що вчителі самостійно опрацьовують педагогічну літературу з обговорюваної проблеми, аналізують власний досвід. Опрацьовані матеріали учасники семінару-практикуму оформляють у вигляді рефератів або доповідей.
Педагогічні читання — сприяють підвищенню педагогічної майстерності вчителів. Мають на меті узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду і проводяться з актуальної педагогічної тематики, їх можна організувати у школі, районі, області, країні.

Учителі школи впродовж певного періоду працюють над окремими темами проблеми і на шкільних педагогічних читаннях доповідають про результати свого дослідження. Районні педагогічні читання організовують на базі кращих доповідей, відібраних на шкільних педагогічних читаннях.


Науково-практична конференція (районна, обласна чи республіканська) — ефективна форма методичної роботи. З темою конференції педагогічну громадськість ознайомлюють заздалегідь. На пленарному засіданні розглядають основні питання проблеми, яка виноситься на обговорення, а під час роботи секцій обговорюють конкретніші питання навчально-виховної роботи, відвідують і обговорюють уроки та виховні заходи у кращих школах. На підсумковому пленарному засіданні заслуховують звіти керівників секцій, обговорюють і приймають рекомендації науково-практичної конференції з даної проблеми.


  • Нетрадиційні:

- естафета вчительських здивувань (про використання інтерактивних форм і методів роботи);

- відкриті уроки в ефірі «Телерепетитор» або урок для молодого вчителя (демонстрування фрагментів інтерактивних уроків і виховних заходів);

- захист «Портфоліо успіху»;

- захист трикутника «Я вчитель – я вихователь – я особистість»;

- дефіле нестандартних уроків;

- оформлення панно «Золотий розсип цікавих педагогічних ідей», «Галерея славетних уроків»;

- семінар-практикум «Індивідуальний освітній маршрут, або Акценти успішного навчання»;

- методичний анонс-огляд новинок літератури «Педагогічний бестселер»;

- подорож по діагностичній карті підвищення методичної кваліфікації педагогів;

- самопрезентація «Я роблю це так…»;

- психологічний тренінг «На межі почуттів, або як подолати конфлікт»;

- огляд літератури «Хвилями океану педагогічних новинок»;

- вернісаж для молодих учителів (демонстрування фрагментів інноваційних уроків і виховних заходів);

- панорама творчості «Наш бренд – педмайстерність і талант»;

- ділова гра «Інтерв’ю з компетентності»;

- усний журнал «Освітні системи світу»;

- ток-шоу «Ліцензія на придбання знань»;

- ділова гра «Новий формат навчання та роботи»;

- захист особистісних професійних планів як моделей професійного самовизначення;

- захист педагогічних проектів «Портрет обдарованої дитини»;

- семінар-практикум «Траєкторія розвитку та саморозвитку»;

- прес-реліз «Нетрадиційні форми проведення уроку, виховного заходу»;

- методичний аукціон «Знай, вивчай, впроваджуй»;

- методична естафета;

- методичний міст;

- захист авторських проектів і розробок (ідей, знахідок, авторських програм, методичних посібників);

- педагогічні дискусії;

- педагогічний брифінг;

- майстер-клас;

- методичний турнір;

- науково-методичний обмін досвідом;

- методичний ринг;

- педагогічний КВК;

- методичний фестиваль;

- педагогічний консиліум;

- книжково-журнальні виставки;

- науково-практична конференція;

- педагогічна майстерня;

- колективна презентація;

- прес-конференція ветеранів педагогічної праці;

- бенефіс педагога;

- проведення змагання «Алло, шукаємо педагогічні таланти»;

- засідання дискусійного клубу.
Організація самоосвітньої діяльності педагогів

Учитель



Тема самоосвіти


Робота з літературою Осмислення й узагальнення
Відвідування уроків колег Запозичення й упровадження

Поурочне планування


Опис досвіду роботи Оформлення у вигляді:

звітів, публікацій, авторських

посібників, авторських виставок


Виступи на засіданнях педагогічної ради, шкільних методичних об’єднань, під час проведення різного роду методичних заходів



Науково-дослідницька робота

Професійна самоосвіта вчителя. Якість навчально-виховного процесу школи, його результати певною мірою залежать від учителя, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності.

З метою поліпшення фахової підготовки педагогічних кадрів у школах проводять спеціальну методичну роботу, яка спонукає кожного вчителя до підвищення свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними знахідками, дає змогу молодим учителям вчитися педагогічної майстерності у старших і досвідченіших колег, забезпечує підтримання в педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.

Однак процес самоосвіти вчителя на практиці часто проходить стихійно і безсистемно або ж під тиском адміністрації чи методиста. Ні той, ні інший варіант не дає ефективного результату. Здатність до самоосвіти не формується у педагога разом з дипломом або за наказом. Цьому теж треба вчитися.

З чого ж треба почати? Перш за все, вчитель має визначитися зі своїми інтересами. Саме вони повинні стати фундаментом його розвитку. Звичайно, можна змусити людину робити те, що йому не подобатися, але в самоосвіті це буде мов крапля води, що подає у розпеченій пустелі на пісок - вона встигне випаруватися, навіть не досягнувши мети. Інтерес - це те, що задасть тонус всієї самоосвітньої діяльності.

Зрозумівши свої інтереси в даний період часу, вчитель має визначитися з напрямками своєї роботи у поточному році. Ці напрями залежатимуть від навантаження, від того, чи є класне керівництво, гурток, факультатив і т. п. Після цього бажано вивести для себе проблему, яку потрібно опрацювати. Проблема та напрямки роботи повинні визначати напрями самоосвітньої діяльності. Ось деякі з них:



  • професійний (предмет викладання);

  • психолого-педагогічний (орієнтоване на учнів та батьків);

  • психологічний (імідж, спілкування, мистецтво впливу, лідерські якості та ін);

  • методичний (педагогічні технології, форми, методи і прийоми навчання);

  • інтелектуальний (орієнтовано на поповнення загальноосвітніх знань);

  • інформаційно-комп'ютерні технології (ознайомлення і придбання навичок роботи з новими технологіями);

  • духовний (мистецтво театральне, образотворче, вокальне, танцювальне, фотографування, відео зйомка);

  • охорона здоров'я і спорт (розвиток фізичної форми)

Розробляється особистий план самоосвітньої роботи. Саме в цьому допоможе «Кейс бланків для оформлення теки «Моніторинг самоосвіти та саморозвитку учителя». Він містить наступні бланки для заповнення

  • загальні відомості про вчителя;

  • проблема учителя, проблема школи, програми, над якими працює регіон;

  • навантаження та розклад занять на поточний учбовий рік;

  • напрямки роботи учителя;

  • науково-методичний розвиток учителя;

  • розробки учителя для учбової діяльності;

  • розробки учителя конспектів уроків чи проектів;

  • розробки учителя для позаурочної діяльності;

  • робота з учнями на поточний рік;

  • відвідування уроків та заходів інших вчителів на поточний рік;

  • відвідування моїх уроків та заходів іншими вчителями на поточний рік;

  • творчий звіт за поточний рік.

Крім перших двох бланків, усі інші заповнюються кожний рік на початку року у графі «План» та протягом року у графі «Втілення». Слід сказати, що вчитель не повинен точно дотримуватися написаного плану. У ході реалізації особистого плану завжди можливе корегування дій. Адже можуть виникнути нові інтереси або розширитися погляди на опрацьовані моменти. Але все це потрібно відображати.

Не треба тягнути заповнення теки до закінчення навчального року. Багато чого забувається, тому краще записувати усе відразу, при чому не залишаючи увагою усякі дрібниці. Саме це допоможе вам зрозуміти, як багато робить вчитель навіть не замислюючись над тим, чи це є його робота. Заповнюючи теку самоосвіти виведіть для себе думку, що це потрібно не будь-кому, а саме вам. Завдяки цьому ви бачите свій розвиток, тому підходьте до цього процесу з натхненням та особистою відповідальністю.

Кожна діяльність безглузда, якщо в її результаті не створюється якийсь продукт, чи немає будь-яких досягнень. Усі результати фіксуються у бланку «Творчий звіт за поточний рік». Розділи цього бланку допоможуть вам впорядкувати ваші досягнення та побачити напрямки діяльності, які були основні для вас у поточному році.

Завершуючи даний етап самоосвіти, вчителю бажано написати звіт з аналізом, висновками і рекомендаціями для своїх майбутніх планів. Бланк «Висновки» дає конструктор такого звіту.


.




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка