Методичний кабінет управління освіти Первомайської міської ради Первомайська спеціалізована школа І – ІІІ ступенів №6 Первомайської міської ради



Скачати 124.48 Kb.
Дата конвертації04.03.2016
Розмір124.48 Kb.
Управління освіти Первомайської міської ради

Методичний кабінет управління освіти Первомайської міської ради

Первомайська спеціалізована школа І – ІІІ ступенів №6

Первомайської міської ради

Доповідь

«Використання проектної технології у соціокультурному аспекті»

Нєдорєзова Нонна Олександрівна

Вчитель початкових класів

вищої категорії

Старший вчитель

(пед. стаж 36 років)

Первомайськ

2013

Будь-яка людина від народження не має певних форм поведінки, а це означає, що вона їх має набувати завдяки засвоєнню досвіду попередніх поколінь під час соціалізації. Соціокультурний досвід також формується, спираючись на знання, уміння попередніх поколінь, на розроблені ними закони, поняття, норми, вироблений спосіб життя. Цей досвід дитина має можливість отримати через такі джерела як батьки, вчителі, друзі, телебачення, носії культурних традицій тощо. Разом з тим, соціокультурний досвід формується й у результаті взаємодії людини з оточуючим світом шляхом продуктивної діяльності та взаємодії. Треба зважати, що в молодших школярів соціалізація буде здійснюватися через безпосереднє оточення (родина, друзі, родичі), а інститутами соціалізації стане сім’я та освіта. Таким чином, сформований досвід є необхідним надбанням людини для орієнтації та участі в соціально-культурній сфері життєдіяльності.

Більшість науковців уважають, що соціокультурний досвід має сталу структуру. Серед її компонентів вони виділяють такі: емоційно-ціннісний, соціально-когнітивний та комунікативний. Кожен з компонентів має також свої структурні одиниці, наприклад, емоційно-ціннісний містить такі, як обізнаність у назвах емоцій та почуттів та їх характерних ознак у прояві, уміння емоційно реагувати на соціальну ситуацію залежно від її специфіки, ціннісна спрямованість діяльності дитини, уміння адекватно оцінювати емоційні прояви оточуючих, уміння адекватно реагувати на емоційні прояви оточуючих, уміння стримувати себе в конфліктних ситуаціях, уміння використо-вувати власні ціннісні орієнтири в різноманітних ситуаціях, відчуття краси, переживання радості, захоплення, милування, здатність емоційно відкликатись на різноманітні вияви естетичного в навколишньому світі.

Складовими соціально-когнітивного компонента є адаптивні вміння, дотримання норм та правил поведінки, усвідомлення дитиною власної соціальної ролі. Працюючи з дітьми, педагоги мають усвідомлювати, що значним фактором соціалізації та інкультуризації молодших школярів є дитяче співтовариство або співтовариство однолітків. Повноцінне освоєння культурних навичок можливе лише через освоєння культури людських відносин. А одна з найбільш насичених, довірливих і плідних форм відносин між людьми – це відносини між однолітками.

Структурно співтовариство однолітків представляють неформальні дружні групи, де можна не дотримуватися правил поведінки, які необхідні у спілкуванні з дорослими, тобто тут можна бути самим собою. Дитяче співтовариство формується на досить ранніх ступенях індивідуальної історії людини у процесі спільної діяльності дітей, спрямованої на оволодіння й відтворення ними суспільноісторичного досвіду і форм людських взаємин. Серед однолітків дитина визначає свою соціальну роль. Така соціалізація називається первинною. У дитячому колективі процес соціалізації відбувається прискорено, а тому великого значення набуває залучення школярів до системи культурних норм і цінностей якомога раніше. Комунікативний аспект соціального досвіду в складі соціокультурного передбачає усвідомлення етичних норм спілкування, наявність достатнього словникового запасу та вміння адекватно використовувати його, уміння обирати мовленнєві конструкції відповідно до конкретних життєвих ситуацій, комунікативна активність дитини, здатність до підтримування стосунків з однолітками та дорослими.

Формування досвіду відбувається засобами соціокультурної комунікації, організації та регуляції, які завжди пов’язані з колективними процесами і виступають їх регуляторами, тому потребують значної уваги в організації навчально-виховного процесу. Також педагогам під час планування роботи з розвитку особистості дитини слід ураховувати вікові особливості, адже процес розвитку і збагачення соціокультурного досвіду матиме, відповідно до віку, свої характеристики.

Також хочеться звернути увагу на такий аспект, як передача позитивного соціокультурного досвіду, адже соціалізуючись, дитина стикається не лише з позитивними надбаннями людства, а й з негативними, наприклад, стереотипами, що можуть сприяти розвитку зневаги до інших, зверхності. Тому завдання вчителя полягає в тому, щоб захистити дітей від негативних проявів, а якщо це неможливо, то принаймні пояснювати учням наслідки, до яких призведе набутий негативний досвід. Соціокультурний досвід є невід’ємною частиною життєдіяльності будь-якого суспільства, набувається у взаємозв’язку з процесом соціалізації, відображає рівень розвитку суспільства і має особливості в контексті дитячого світу.

Отже, варто зазначити, що суть соціокультурного досвіду молодших школярів, його зміст та особливості є актуальними на сучасному етапі розвитку педагогічної науки. Пізнаючи даний процес, учитель повинен розглядати становлення дитини в сучасному суспільстві, центром якого є гармонійно розвинена особистість. Таким чином, набутий молодшими школярами соціокультурний досвід є як результатом соціальної та культурної діяльності, так і необхідною умовою для подальшої взаємодії з соціумом.

Проектна діяльність – нині одна з найперспективніших складових освітнього процесу, тому що створює умови творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує всі необхідні життєві компетенції, які на Раді Європи були визначені як основні в ХХІ столітті: полікультурні, мовленнєві, інформаційні, політичні та соціальні. Самостійне здобування знань, систематизація їх, можливість орієнтуватися в інформаційному просторі, бачити проблему і приймати рішення відбувається саме через метод проекту.

У сучасній школі можна виділити чотири основні напрями ефективного використання проектної технології:

- проект як метод навчання на уроці;

- проектні технології дистанційного навчання;

- для формування дослідницьких навичок школярів у позаурочній роботі;

- як метод організації дослідницької діяльності вчителів.

Метод проектів знаходить все більше поширення у системі освіти різних країн світу. Причини цього явища, як вважають дослідники, криються не тільки у сфері педагогіки, але й у сфері соціальній, а саме:

- необхідність не стільки передавати учням суму тих чи інших знань, скільки навчити їх здобувати знання самостійно, використовувати їх для вирішення нових пізнавальних і практичних задач;

- актуальність розвитку в учнів комунікативних навичок, умінь працювати в різноманітних групах, виконувати соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника і т. ін.), долати конфліктні ситуації;

- необхідність широких людських контактів, точками зору на одну проблему, знайомства з різними культурами;

- значущість для діяльності людини умінь користуватися дослідницькими методами: збирати необхідну інформацію, аналізувати її з різних точок зору, висувати гіпотези, робити висновки.

Використання проектної технології у початковій школі має свою специфіку: слід враховувати вікові та психологічні особливості учнів. Усі етапи проектної діяльності повинні ретельно контролюватися вчителями, оскільки і теоретичних, і практичних знань та вмінь у молодших школярів ще мало. Проекти для початкової школи у більшості випадків мають бути короткотривалі.

Залучення молодших школярів до проектної роботи сприяє формуванню в них таких компетентностей:

- уміння працювати в колективі;

- уміння розділяти відповідальність;

- аналізувати результати діяльності;

- відчувати себе членом команди;

- навички аналітичного погляду на інформацію;

- здатність до адекватної самооцінки.

Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов:

- бажання самої дитини;

- сприятливе середовище;

- грамотний доброзичливий викладач – консультант.

Без цього проектна діяльність буде формальною, нецікавою для учня та неплідною. Звичайно, у початковій школі проекти – це зазвичай не індивідуальна, а сімейна діяльність, оскільки дитина є обмеженою у засобах та інструментах пошуку, збору та обробки інформації. Тому, звичайно, робота над проектом здійснюється під керівництвом учителя та батьків. Але батьки повинні постійно пам’ятати, що суть методу проектів – це формування самостійності дитини у пошуку інформації, обробці даних, а не у тому, хто зробить проект краще чи ефектніше. Батьки не повинні брати на себе більшу частину роботи над проектом, інакше губиться сама ідея цього методу. А ось допомога порадою, інформацією, виявлення зацікавленості з боку батьків – важливий фактор підтримання мотивації і забезпечення самостійності школярів. Особливо неоціненною є допомога батьків, коли діти роблять перші кроки у роботі над проектом. Тому слід наголосити батькам, що вони виконують лише роль помічника – допомогти знайти разом інформацію у книгах, зводити до бібліотеки, пошукати в Інтернеті, допомогти відібрати найголовніше, допомогти охайно оформити результати пошуку. Головне слово для батьків «допомогти», але не «зробити замість». Краще тоді не робити зовсім, ніж зробити замість дитини.



Пам’ятка для батьків,

чиї діти включаються у проектну роботу в школі
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. Пам’ятайте: ви граєте роль джерела інформації нарівні з іншими – такими, як книги, фільми, Інтернет та інші. Право вільного вибору джерела інформації надається дитині!

Отже, що ж таке метод проектів і яка можлива роль батьків на кожному етапі виконання проекту?



Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:

  • вибір теми проекту;

  • висунення попередніх ідей;

  • вибір найкращої ідеї;

  • планування проектної діяльності;

  • оцінка та самооцінка проекту;

  • презентація проекту.




Етапи роботи над проектом

Роль батьків на даному етапі

1. Висунення попередніх ідей та вибору кращої з них.

Допомогти дитині знайти якомога більше ідей; записати їх на аркуші паперу врозсип, щоб не виділяти ці ідеї порядком запису у стовпці. Нехай ці ідеї будуть найрізноманітнішими. Чим більше ідей, тим більшим буде вибір.



2. Вибір та формулювання теми проектної роботи.


Допомогти обрати найкращу ідею та обґрунтувати вибір.

3. Формулювання завдань проекту.


Може бути потрібною допомога у правильному формулюванні завдань.

4. Розробка плану та структури виконання проекту.


Допомогти спланувати роботу із врахуванням зайнятості дитини.

5. Обговорення можливих результатів.


Підібрати з дитиною можливі шляхи вирішення кожної з проблем; розбити об’єм роботи на невеликі частини і визначити строки виконання кожної.

6. Складання програми виконання робіт.

Допомогти скоригувати план із врахуванням особистої зайнятості дитини і допомогти створити умови для виконання цього плану.

7. Вивчення необхідного матеріалу до теми проекту.

Переглянувши список літератури, батьки можуть порадити доповнити чи забрати якість джерела, які не зовсім відповідають обраній темі. Дорослі супроводжують дитину до бібліотеки, музею, виставок, допомагають зорієнтуватися у книжкових магазинах у пошуку джерел додаткової інформації. Джерелами інформації можуть бути опитування, бесіда, інтерв’ю, спостереження, експеримент, а також періодичні видання, Інтернет.

8. Підготовка висновків за результатами роботи над проектом.

Готується звіт та публічна презентація.


На етапі підготовки висновків за результатами роботи над проектом дітям може знадобитися допомога у вигляді граматичного та стилістичного контролю.

За результатами виконання проекту готується звіт та публічна презентація. На цьому етапі батьки можуть допомогти провести останню перевірку перед презентацією, провести репетицію виступу, зняти хвилювання перед виступом.

І, нарешті, робота над проектом закінчується оцінкою його результатів і самого процесу. Батьки дають поради, які допоможуть скоригувати діяльність дітей у наступному проекті.

Таким чином, в ході роботи над проектом батьки можуть виступати одночасно у декількох ролях. Вони:


  • консультують;

  • слідкують за виконанням плану;

  • вирішують оперативні питання;

  • допомагають з попередньою оцінкою проекту;

  • беруть участь у підготовці презентації;

  • забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.

В результаті сумісної проектної діяльності діти дізнаються багато нового один про одного, поповнюють дефіцит спілкування з дорослими, їх батьками, у них формується значуще ставлення до поняття „сім’я”.

Пам’ятка для батьків

  1. Покажіть приклад дітям у своєму прагненні до нового, невідомого, прагнення вирішувати різноманітні проблеми, задачі із задоволенням.

  2. Залучайте дітей до сумісного вирішення інформаційних проблем.

  3. Прислухайтеся до дітей. Не залишайте їх запитання без уваги.

  4. Допомагайте дітям засвоювати нові знання, але не намагайтеся все зробити замість них.

  5. Поменше настанов, прямих інструкцій.

  6. Не стримуйте ініціативу.

  7. Не бійтеся витратити час на роботу з дитиною у бібліотеці, вдома з книгою.

  8. Не дратуйтеся.

  9. Ніяких негативних суджень, якщо щось не виходить.

  10. Вчіть доводити справу до кінця.

Пам’ятка для вчителів та батьків

  1. Ставте перед дитиною чітку мету його роботи.

  2. Робота повинна бути цікавою не батькам чи учителю, а дітям. Краще обирати тему із змісту навчальних предметів.

  3. Давайте учневі цікаву справу, результати якої він може передбачити.

  4. Прагніть самі підходити до усього творчо і навчайте цьому дитину.

  5. Відкривати у кожній дитині її індивідуальні нахили та здібності.

  6. Учіть здобувати інформацію, а приймати її у готовому вигляді.

  7. Учіть дітей діяти незалежно.

  8. Навчіть дітей відчувати брак інформації і не боятися про це заявити.

  9. Вчіть прогнозувати.

  10. Створюйте ситуації, де дитина зможе застосувати отримані навички у вирішенні пізнавальних завдань.

  11. Потрібно пам’ятати: пізнавальна активність – це успішна навчальна мотивація. Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту.

Хочу поділитися власним досвідом використання проектної технології у виховній роботі. Зокрема у роботі з батьками.

На початку першого класу з'явилась проблема для мене і батьків - здоров'я учнів. Головний атрибут шкільного процесу ранець був для дитини занадто важким. А це веде до порушення постави. Я запропонувала батькам провести дослідницьку роботу "Скільки важить здоров'я учня?" У цій роботі ми розв'язували такі питання: чи впливає важкий ранець на поставу дитини, скільки кілограмів повинен важити ранець, як правильно вибрати шкільний ранець на наступний навчальний рік? Організували групи батьків. Мами першої групи кожного дня протягом тижня зважували ранці дітей і дані заносили у таблицю. Друга група отримала завдання зважити дітей та їх шкільні підручники. Третя група звернулася до бібліотеки, Інтернету, проаналізувала літературу з цієї проблеми. Четверта група разом зі мною підготувала анкету для батьків, опрацювала матеріал, склала пам'ятку для батьків "Вибери правильний ранець для своєї дитини". Презентація - батьківські збори.

У другому класі я готувала проект з курсу "Я і Україна". Вирішила ознайомити учнів з поняттям "народний календар", розширити і уточнити зміст традицій та обрядів рідного народу, сприяти відродженню славних народних традицій, виховувати любов і повагу до традицій та обрядів України, розвивати допитливість, ініціативність, відповідальність, вміння працювати з додатковою літературою. Але для дітей другого класу це виявилось важкою роботою. Знову звернулася за допомогою до батьків. Вони в свою чергу разом з дітьми відвідали міський краєзнавчий музей, міську дитячу бібліотеку, шукали матеріал у книжках, журналах, Інтернеті, довідниках, підручниках. Презентація проекту - відкритий урок для вчителів початкових класів, адміністрації школи і батьків. Виготовили буклети "Народний календар українців".

У третьому класі ми проводили свято "День іменинника". При підготовці і проведенні цього проекту батьки також працювали разом з дітьми (розробка проекту подана в цьому посібнику).

Підводячи підсумок усьому вище сказаному ще раз хочеться відзначити актуальність використання проектної технології у виховній роботі. Ця технологія дає можливості у роботі з батьками, вихованні і формуванні особистості учня; сприяє кращій адаптації дитини в соціумі.

Література

1. Коломінова О. О. Методика формування соціокультурної компетенції учнів молодшого шкільного віку в процесі навчання усного англомовного спілкування // Режим доступу з www.lib.ua-ru.net/

2. Лукашевич М. П. Соціалізація. Виховні механізми і технології: Навч.-метод. посібник. - К.: ІЗМН, 1998.

3. Метод проектів у початковій школі / Упоряд.: О. Онопрієнко, О. Кондратюк. - К.: Шк. світ, 2007.

4. Орап М. О. Мовленнєва соціалізація дітей молодшого шкільного віку // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць інституту психології ім. Г. С. Костюка. - 2008.



5. Паичук С. Ю. Формування ключових компетентностей на основі використання форм активного навчання та виховання. www. ippo.mk.ua/nauk diyal/math 21 doc.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка