Методика використання комп’ютера на уроках



Скачати 125.84 Kb.
Дата конвертації16.03.2016
Розмір125.84 Kb.
Методика використання комп’ютера на уроках
Кожен учитель та кожен учень для реалізації себе в сучасному суспільстві як особистості повинні мати сформовану інформаційну культуру, бо саме вона є важливим чинником успішної професійної та непрофесійної діяльності й захищеності людини в суспільстві.

Інформаційна культура — один зі складників загальної культури людини, сукупність інформаційного світогляду та системи знань і вмінь, що забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність для оптимального задоволення індивідуальних інформаційних потреб з використанням як традиційних, так і нових інформаційних технологій [1].

Формування інформаційної культури учнів учитель може здійснювати на своїх уроках. Нині задля цього він має бути підготовленим, мати певні інформаційно-комунікаційні компетентності. Інформаційно-комунікаційна компетентність учителя є сукупністю знань, навичок і вмінь, що формуються в процесі навчання та самонавчання інформаційних технологій, а також здатність до виконання педагогічної діяльності за допомогою інформаційних технологій.

За наявності технологічної компетентності вчитель зможе використовувати програмні та апаратні засоби найбільш ефективно (орієнтуватися в різноманітних програмних середовищах, знати можливості апаратних засобів, наприклад працювати з програмами створення презентацій, використовувати сканер, веб-камеру, інтерактивну дошку тощо).

За наявності алгоритмічної компетентності — опановувати сучасні системи розробки програмного забезпечення, створювати алгоритми (наприклад, створювати сценарії проведення уроків, диспетчери навчань за допомогою конструкторів).

За наявності модельної компетентності — опановувати професійні пакети комп’ютерного моделювання та використовувати моделі електронних засобів навчального призначення з математики, інформатики, фізики, хімії, біології на уроках.

Якщо вчитель володіє дослідницькою компетентністю, він може застосовувати технічні засоби автоматизації досліджень (наприклад, виконувати лабораторні роботи, опрацьовувати матеріали дослідницьких проектів).

Маючи методологічну компетентність, учитель зможе використовувати ІКТ для вирішення своїх соціальних потреб (наприклад, брати участь у форумах, листуватися електронною поштою, готувати електронні матеріали, враховуючи правовий аспект подання та використання інформації) [9].

Іноді саме внутрішня впевненість у корисності впровадження ІКТ на різних етапах навчального процесу є сильною мотивацією до набуття знань і вмінь щодо використання ІКТ та сучасних інформаційних технологій у професійній діяльності.

При використанні комп’ютерних засобів навчання вчитель перестає бути для учня єдиним джерелом інформації, носієм істини, стає партнером. Тому сам вид комп’ютерного уроку залежить від його загальної дидактичної структури; варіанта використання засобів ІКТ; виду використовуваних комп’ютерних засобів (текстові, відео, аудіо); їхнє правильне застосування підвищує ефективність засвоєння навчального матеріалу. Первісне ознайомлення з новим матеріалом може відбуватися фронтально, без комп’ютера або з комп’ютером. Також можна використовувати індивідуальне спілкування з комп’ютером, яке має ту перевагу, що взаємодія здійснюється одночасно по всіх каналах сприйняття «текст — звук — відео — колір».

Будь-який урок незалежно від використання ІКТ має низку вимог, серед яких:

• Загально-педагогічні (врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, пріоритет особистості учня, орієнтація на процес навчання).

• Дидактичні (використання активних методів навчання, формування вмінь самостійно здобувати знання й застосовувати їх на практиці, заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом).

• Психологічні (врахування психологічних особливостей дітей, розумна вимогливість і доброзичливість учителя у ставленні до учнів).

• Гігієнічні (чергування видів навчальної роботи і різноманітність методів навчання, норми освітлення тощо).

ІКТ учитель може використовувати на різних етапах уроку. Традиційний комбінований урок поєднує в собі етапи повторення, контроль за рівнем досягнень, пояснення, закріплення, домашнє завдання. На кожному з цих етапів можливе використання комп’ютера.

Повторення. У першій частині уроку в комп’ютерному варіанті може бути представлене в будь-якому форматі (текст — звук — зображення): репродуктивним тестуванням, експериментальними задачами, проблемними ситуаціями, розвивальними іграми тощо. Таким чином, усі учні виявляються включеними в миследіяльність, готовими до сприйняття нового. Вони можуть самостійно ставити цілі, шукати способи вирішення поставленого завдання, творчо працювати, виводити формули.

Для узагальнення та систематизації навчальної інформації використовуються графічні можливості комп’ютера, а для досягнення гарантованих результатів навчання — програми-тренажери.

Контроль за навчальними досягненнями. Комп’ютерний контроль порівняно з традиційним має істотні переваги: ураховується різна швидкість роботи учнів, завдання диференціюються за ступенями складності;

підвищується об’єктивність оцінки; учень бачить детальну картину власних недоробок; оцінка може видаватися (причому швидко) не тільки по закінченні роботи, а й після кожного запитання.

Форми контролю: завдання, задачі, тести (відкриті, закриті), самоконтроль, взаємоконтроль, завдання на репродукцію, застосування, творче застосування, рейтинговий контроль.

Комп’ютер допомагає педагогові в керуванні навчальним процесом, видає результати виконання учнями контрольних завдань з обліком допущених у темі помилок і витраченого часу; порівнює показники різних учнів у розв’язанні тих самих задач або показники одного учня за визначений час.

Закріплення. Основний недолік класичного традиційного уроку — труднощі обліку індивідуальних особливостей засвоєння матеріалу учнями (індивідуалізація труднощів матеріалу, темпу засвоєння, типологічних особливостей особистості дитини). Застосування комп’ютера дозволяє або застосувати індивідуальне програмування, розгалужену програму закріплення, або організувати внутрішньокласну групову диференціацію. При цьому структура уроку стає нелінійною.

Звичайно клас поділяється на три групи: 1) учні з низькою успішністю, не впевнені у своїх знаннях, які не вміють їх застосовувати; 2) учні із середньою та достатньою успішністю, здатні осмислити зв’язки між поняттями та навичками самостійної роботи; 3) учні, які вміють узагальнювати, виділяти головне, відшукувати нешаблонне, раціональне рішення. Кожна група працює за своїм варіантом і своєю програмою. Одна або дві групи сідають за комп’ютери, із третьою працює вчитель (потім відбувається зміна груп). Частина учнів може освоювати індивідуальні освітні програми.

Комп’ютер дозволяє провести експрес-діагностику засвоєння і залежно від її результатів відповідну корекцію.

Домашнє завдання. Кожен учень може одержувати відеокліп, з якого він повинен змонтувати свої «відповіді», озвучивши його текстом відповідно до пройденого на комп’ютерному уроці матеріалу. Це документальний комп’ютерний кліп, фільм, автором якого стає сам учень [9].

Усі ці якості визначають багатомірну структуру особливостей комп’ютерного уроку.

Яка ж технологія моделювання сучасного уроку з використанням ІКТ? Як правильно спроектувати та провести урок? На яких саме уроках застосувати ІТК?

Аналіз літературних джерел і педагогічний досвід шкільного методичного обєднання вчителів фізики, математики та інформатики дозволяє запропонувати можливості використання комп’ютерних технологій на уроках у вигляді схеми:

Також у різноманітній літературі та в Інтернеті можна знайти багато порад щодо використання комп’ютера на уроках, проте існує кілька правил, яких слід дотримуватися при формуванні такого уроку.


ПРОЕКТУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНОГО УРОКУ

Проектування комп’ютерних уроків починається зі складання календарно-тематичного плану вивчення теми (використання засобів ІКТ оптимально розподіляється за всіма уроками). При цьому враховується зміст досліджуваного матеріалу, основна педагогічна технологія, наявність у школі комп’ютерних, програмних і аудіо- та відеозасобів, психологічні характеристики дітей, необхідність чергування різних типів комп’ютерних засобів тощо.

Для плану конкретного комп’ютерного уроку вчитель:

• складає тимчасову структуру уроку, добирає задачі та потрібні етапи для їх досягнення;

• із резервів комп’ютерного забезпечення відбирає найбільш ефективні засоби, розглядає доцільність їх застосування порівняно з традиційними;

• відібрані матеріали оцінює в часі: їхня тривалість не повинна перевищувати санітарних норм; рекомендується переглянути та прохронометрувати всі матеріали, урахувати інтерактивний характер матеріалу;

• планує резерв часу;

• складає похвилинний план уроку;

• якщо комп’ютерного ілюстративного або програмного матеріалу не вистачає, проводить пошук у бібліотеці, Інтернеті або складає авторську програму;

• зі знайдених матеріалів (файлів) складає презентаційну програму. Для цього пише її сценарій. Під час презентації на великому екрані можна з’єднати разом карти й схеми, діаграми й фото, фільми й аудіозаписи — усе це в разі потреби доповнити підписами та коментарями, виділити шрифтом, кольором і світлом найбільш важливу інформацію. А комп’ютерна «миша» може використовуватися як указка, що звертає увагу учнів на найбільш важливі місця на екрані (схема) [4];

Проектуючи такий урок, слід пам’ятати і про проблеми здоров’я. Використання аудіовізуальних засобів (ТЗН) впливає на оцінювально-мотиваційну сферу особистості. Якщо вони використовуються дуже рідко, то кожне їх застосування перетворюється на надзвичайну подію та створює в учнів підвищене емоційне напруження, що заважає сприйняттю та засвоєнню навчального матеріалу. І навпаки, часте їх використання призводить до втрати учнями інтересу до них. Згідно з опублікованими в літературі даними, оптимальна частота й тривалість застосування традиційних ТЗН у навчальному процесі визначаються віком учнів, характером навчального предмета та необхідністю їх використання в навчально-пізнавальній діяльності учнів.

Ефективність застосування аудіовізуальних засобів залежить також від етапу уроку. Не слід використовувати їх більше 20-ти хвилин: учні втомлюються, перестають розуміти, не можуть осмислити нову інформацію. Найкраще використовувати ТЗН на початку уроку (5 хв), а також в інтервалах між 15, 20, 30 і 35-ю хвилинами, що дозволяє підтримувати стійку увагу учнів практично протягом усього уроку, тому що під час кожного уроку в учнів періодично змінюються характеристики зорового та слухового сприйняття (їхня гострота, пороги, чутливість), увага, стомлюваність. При монотонному використанні одного засобу вивчення нового матеріалу в учнів уже до 30-ї хвилини виникає позаграничне гальмування, що майже цілком виключає сприйняття інформації. Водночас правильне чергування засобів і методів навчання може цьому запобігти.

Загалом використання комп’ютерів у процесі вивчення предмета здійснюється трьома етапами:

• перший — початковий (застосування комп’ютерного навчання з окремих тем, розділів з певною дидактичною метою);

• другий — основний, що визначає найбільш значущі навчальні матеріали;

• третій — монотехнологічний, коли все навчання охоплене комп’ютеризацією або курс цього предмета.

При підготовці до комп’ютерних занять учитель переглядає й оцінює всі інформаційні ресурси та наявні програми (мультимедіа) продукту, складає вибірку з програмного продукту, створює авторську навчальну програму з дикторським текстом, музичним супроводом, статистичними ілюстраціями, відеовставками, інтерактивною взаємодією учнів із включенням матеріалів з мережі Інтернет [5].

Для такого уроку учитель може використати навчальні програми, електронні підручники, словники, енциклопедії, тренажери (репетитори), програми дистанційного навчання, контрольні програми, програми освоєння та конструювання навчальних програм, автоматизовані бібліотеки, методичні матеріали для вчителя, бібліотеки електронного наочного приладдя (збірники фотографій, музичних записів, відеосюжетів, малюнків, текстів).

Банки мультимедійної інформації випускаються на CD (наприклад, енциклопедії, словники, подорожі та ін.) і можуть створюватися вчителями на комп’ютері (скановані ілюстрації, схеми, малюнки, скопійовані з різних дисків, книг, кінофільмів, телепередач тощо). Відібрана інформація зберігається у відповідних осередках-файлах, легко сортується.

Виступаючи, учитель демонструє на екрані план виступу, назви його розділів, тези: нерухомі та рухомі ілюстрації (фотографії, схеми, об’ємні моделі, мультиплікацію). Одночасно може звучати музика, коментар до зображення, звукова доріжка відеофільму. Для проведення виступу з використанням мультимедіа необхідні екран і спеціальний («мультимедійний») проектор, підключений до комп’ютера.

Зараз видавництва випускають різні мультимедійні продукти: електронні підручники, репетитори, довідники, контролюючі програми, хрестоматії, енциклопедії тощо. Це добра підмога у викладанні, але часто вони не можуть бути комп’ютерним доповненням до текстового шкільного підручника, тому що не завжди з ним погоджені й вимагають адаптації до шкільних програм, тому на замовлення МОН України були спеціально розроблені та випущені електронні посібники з курсу загальної біології та географії світу, бібліотека електронних наочностей (біологія), спеціально адаптовані до шкільних програм.

Що стосується існуючих комп’ютерних програм з географії, то їх можна поділити на два види, які різняться програмною метою, змістом і характером пізнавальної діяльності учня. Один із цих видів пов’язаний з використанням комп’ютерної техніки як обчислювального приладу, що дозволяє дуже швидко опрацювати різноманітну інформацію та представити її у вигляді графіків, картосхем.

Наприклад, визначають залежність між розміщенням різних об’єктів і явищ або ступінь подібності та відмінності основних характеристик явищ (визначення розмірів і місцерозташування будинків у населеному пункті залежно від доходів господарів, їх занять та освіти, географія 9—10 кл.).

Інший вид навчальних програм дає можливість використати комп’ютер для організації географічних ігор та імітацій. Поширена, наприклад, гра, де учням пропонується за допомогою градусної сітки визначити місце розташування об’єкта: пошукової групи геологів, туристської групи судна в морі, літака в повітрі, розташування міст та інших географічних об’єктів. Виконуючи завдання у вигляді гри, учень користуючись клавішами комп’ютера, одержує вказівки рухатися в заданому напрямку. Така робота продовжується доти, доки учень не знаходить потрібний об’єкт. Ця гра є різновидом програмового навчання, де кожен крок учня суворо регламентується. Для розвитку самостійної діяльності учнів слід використовувати ігри, що примушують їх розв’язувати проблеми.

Якщо учитель вирішив скористатися певною комп’ютерноною програмою, яка пропонується для використання в школі, то він має пам’ятати, що до таких програм існують певні вимоги:

1. Комп’ютерна програма повинна відповідати тим самим дидактичним вимогам, що й традиційні навчальні посібники, таким як: науковість, систематичність, послідовність, доступність, зв’язок з практикою, наочність.

2. Програма повинна функціонувати в умовах класно-урочної системи.

3. Педагогічний програмний засіб має виконувати функції інструмента, який допоміг би вчителеві урізноманітнити форми й методи навчання, створити умови для підвищення розумової активності учнів, сприяти організації певних форм діяльності учнів у межах уроку.

4. Комп’ютерна програма повинна повністю відповідати державній навчальній програмі з біології і географії.

5. Педагогічний програмний засіб має задовольняти потреби вчителів різної кваліфікації, зокрема, крім чіткого алгоритму навчання, програма має включати підсистему конструювання власного алгоритму, так званий «конструктор уроків».

6. Комп’ютерна програма повинна бути зрозумілою як викладачам, так і учням, а інформація, що виноситься на екран, сприйматися однозначно; керування програмою має бути максимально простим.

7. Учитель мусить мати можливість компонувати матеріал на свій розсуд і в процесі підготовки до уроку займатися творчістю, а не запам’ятовуванням того, у якому порядку буде виводитися інформація.

8. Комп’ютерна програма повинна дозволяти використовувати інформацію в будь-якій формі представлення (текст, таблиця, діаграма, слайди, відео- та аудіофрагменти, анімація, 3D-графіка) [4].

Згідно з різноманітними літературними джерелами, систематичне використання комп’ютера на уроці зумовлює:

• підвищення якісного рівня використання наочності на уроці;

• підвищення продуктивності уроку;

• установлення міжпредметних зв’язків;

• з’являється можливість організації проектної діяльності учнів зі створенням навчальних програм під керівництвом викладачів біології, географії та інформатики;

• спостерігається логіка подання навчального матеріалу, що позитивно позначається на рівні знань учнів;

• підвищується мотивація до навчання в тих учнів, які захоплюються інформатикою;

• змінюється, особливо в учнів 5—7-х класів, ставлення до комп’ютера. Діти починають сприймати його як універсальний інструмент для роботи в будь-якій галузі людської діяльності.

Отже, мультимедійні засоби навчання мають цілковиту перевагу над іншими засобами, коли потрібно показати недоступні для безпосереднього спостереження явища та процеси в розвитку й динаміці. Тому вкрай доцільно їх використовувати ще й тому, що вони розвивають ідеї програмованого навчання та відкривають у географії та біології зовсім нові варіанти навчання.



Джерела

1. Гендина Н. И. Информационная грамотность или информационная культура: альтернатива или единство (результаты российских исследовании): Доклад на ИФЛА-2004 / Н. И. Гендина // Школьная библиотека. — 2005. — № 3. — С. 18—24.

2. Биков В. Ю. Дистанційні технології навчання в сучасній освіті // Проблеми сучасного підручника: Зб. наук. праць / Ред. кол. — К.: Педагогічна думка, 2004. — Вип. 5. — С. 15—22.

3. Хуторской А. В. Дистанционное обучение и его технологии // Интернет-журнал «Эйдос». — 2005. — 10 сентября. http://www.eidos.ru/journal/2005/0910-18.htm.

4. Савченко З. В. Применение мультимедийных средств на уроках биологии в общеобразовательных учебных заведениях //http:www.nbuv.gov.ua/ejournals/ITZN/em4/content/07szeeg.htm

5. Козленко О. Г. Мультимедійні програми з біології: порівняння можливостей // Комп’ютер у школі та сім’ї. — 2004. — № 2. — С. 24—25.

6. Кравцов Г. М., Сидорович М. М. Мультимедійний програмно-методичний комплекс Віртуальна біологічна лабораторія: Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-метод. конф. «Інформатизація освіти України: стан, проблеми, перспективи». — Херсон, 2005. — С. 82—83.

7. Неведомська Є. О. Комп’ютерні технології під час навчання біології // Біологія і хімія в школі. — 2007. — № 4. — C. 10—14.

8. Смирнов В. А., Соломин В. П. Проблемы обучения биологии и пути их решения в открытом информационном обществе. http://www.bytic.ru/cue99M/eqsh7mmu8.html.

9. Слипчук И. Ю., Мороз И. В. Использование компьютерных технологий в процессе реализации целей и задач современного биологического образования. http://www.nbuv.gov.ua/ ejournals/JTZN/em5/content/08sijebm.hlm.

10. Корнєєв В. П. Технології в навчанні географії. — Х.:Основа, 2004. — С. 36—45.

11. Наволокова Н. П., Андреєва В. М. Практична педагогіка. — Х.: Основа, 2008. — С. 42, 77, 79, 84.



12. Яценко В. С. Методика оцінювання навчальних досягнень учнів з географії. — Х.: Основа, 2008. — С. 71—76.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка