Мій відпочинок Познайомитися, закохатися й знову зустрічатися із Трускавцем



Скачати 117.25 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір117.25 Kb.


Мій відпочинок

Познайомитися, закохатися й знову зустрічатися із Трускавцем



«О Трускавець! Здрастуй!» - подумки радісно вітаюсь я, вшосте виходячи з першого вагона поїзда «Дніпропетровськ-Трускавець». «Ласкаво прошу!» - всміхається нам крізь дощик його життєрадісна панорама. Так романтично починається наша весільна подорож сюди з десятирічним онуком Данилком, якого я вже не раз робила героєм своїх книг. А цього разу в моєму рюкзаку – макет майбутньої книжки «Як Данусь у Трускавці «козакував», видати яку надіємось зацікавити місцеву владу чи меценатів. 800 км початку подорожі – позаду.

Ще взимку уклали ми з його перших віршиків книжку-саморобку, а друга в нього народжувалась у поїзді, під стук коліс:



Місто Львів велике, стареньке і значне,

ось-ось-ось зустріне бабусю і мене.

Але там не вийдемо, бо для нас взірець -

це курортне місто – славний Трускавець!

Блискавично пролетять десять трускавецьких днів, сповнених справ і вражень. «О Трускавець!» - печально подумки попрощаюсь я знов на вокзалі, обнімаючи поглядом панорами з багатоярусних кольорово-черепичних дахів – вілл, котеджів, пансіонатів, санаторіїв і ще десятків різноманітних оздоровчих центрів мого улюбленого міста-курорта. І сфотографую онука – на пам'ять.

А пам'ять дарує нев’янучі букети спогадів….У Трускавці я періодично буваю, починаючи з 1995 року. Тоді пощастило провести 24 щасливі доби, наповнені творчістю, у санаторії міжнародного класу «Карпати». Це вони мені подарували найвищу радість людського спілкування з керівником фолькгурту «Калиновий край», поетесою Лесею Стецик, яка співала там разом з талановитою донечкою Мар’яною. Трускавець «вручив» мені тоді ще новий музей народного художника України Михайла Біласа і знайомство з самим Маестро. В нього я побувала на гостинах вдома, а згодом написала про нього до газети і вірш присвятила, який спочатку ввійшов до збірки моїх поезій «Віку мого день», а минулого року – до першої книги моїх перекладів «Стежками століть».

Тут відбулось і творче знайомство із радіожурналістом та поетом-піснярем з Дрогобича, згодом – заслуженим діячем мистецтв України - Йосипом Фиштиком. Мабуть, і ви не раз чули по радіо, як співає Марійка Шалайкевич його пісню: «Рідна мова колискова, лине з серця, як з відерця…»

Щоразу я привожу гори рекламної продукції і адрес і показую, і роздаровую творчим людям і медикам, аби й самі сюди приїздили та інших на оздоровлення присилали. Бо не можуть бути люди – молодці, хто хоч раз в житті не був у Трускавці! Не один з них уже й побував там. Наприклад, як зазирнете в музей Біласа, то в книзі відгуків зустрінете чудовий вірш поетеси з Кіровоградщини Любові Баранової – з присвятою художнику, якого вважаю творчою візитівкою Трускавця. Туди і ми тепер додали з онуком сторіночку з майбутньої книги з віршем «Як Данусь ходив у музей народного художника України Михайла Біласа». ( І після цього – о Трускавець! –художник дозволив мені проілюструвати його роботами ще одну мою книгу).

Тут не раз бував і мій друг Іван Найденко (Богун) – журналіст, поет, громадський діяч і гід, який усім своїм екскурсантам з Кривого Рогу розповідає про всю Україну, в т.ч і про Трускавець. Кіровоградець Анатолій Чечель (поет, музикант, художник і композитор, хормейстер і концертмейстер, який щойно створив перший в Україні хор «Діти війни») теж каже, що любить Трускавець, що він його надихає. Чудової думки про це містечко і Галина Кузьменко, відома в Україні меценатка, перший заступник генерального директора МААК «Урга», єдина в авіації жінка, що займає таку «висотну» посаду. Відпочивала в санаторії в Трускавці моя найперша подруга – поетеса й співачка, вишивальниця й малярка, квітникарка і керівник фолькгурту «Дивоцвіт» Валентина Процун. І її надихнув цей край, його роботящі, майстровиті та красолюбні жителі, які творять красу на кожному кроці: в національному одязі й прикрасах, у дзеркальних орнаментах власних домівок, в обладнанні ландшафтних подвір’їв з капличками, хрестами, скульптурами. Тепер все це відлунює в її двох домівках – старій батьківській, де створила родинний музей – в місті Мала Виска, та в селі Олексіївка Добровеличківського району. Тепер її будинок обнімає, як на Галичині, десятисотковий сад з басейном з ліліями і скульптурою Божої матері, привезеної з Трускавця і встановленої на квітковій гірці.

Люблять Трускавець відомі художники з усього світу, чиє мистецтво, створене на міжнародному червневому пленері в Трускавці, я бачила там на виставці в музеї історії міста-курорта. Люблять і відомі поети з Харкова, Полтави, Києва, з чиїми творами чи з їх авторами познайомилась, уже двічі перебуваючи в пансіонаті «Нафтуся», що є затишним будинком творчості для нас, письменників. Не одному з нас Трускавець подарував натхненні рядки. У мене тут народились пісні: «Зимовий сад», «Мелодія холодної весни», «Музика лісу» і лірична поема «Це пісня двох долонь». Ось і цього літа трускавецький поетичний «пленер» збагатив мене кількома текстами пісень, подарованих композиторці Лесі Цісінській, якій і казку написала про її уроки музики для юних сопілкарів.

Інженер-будівельник Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, автор двотомної краєзнавчої праці «Труднообогощаемый КГОКОР» - бард Олександр Лазарєв, уже давно співає по всій Україні свою пісню «О Трускавець!», - яка звучить на всеукраїнських бардівських фестивалях «Пісні з КГЗКОРу», продюсером яких він є.

І я мрію: от якби це маленьке гроно митців та колись зустрілось у Трускавці! Та й показало б його гостям з усіх-усюд усе, на що ми здатні – хоча б отам, на нижньому бюветі, де завжди десятиліттями лунали з народних вуст пісні, а тепер, на жаль, перервалась традиція, бо відходять її носії. Але ж давайте народжувати нові традиції!

Тим часом поділюсь секретами своєї любові до Трускавця. Бо хочу, щоб і ви його любили. Це місто-казка, в якому почуваюсь Алісою в країні чудес. Блукайте чи їдьте всього трьома рейсами маршруток чи автобусів хитромудрими трускавецькими вулицями, які правильніше б назвати «узвозами», бо на них кожен відчуває себе альпіністом-початківцем… І дивуйтесь цим маршрутним ребусам: до залізничного вокзалу від головпоштамту – 10 хвилин ходьби без рюкзака. Але кожен маршрут тут побудований так, що здається екскурсійним. Ви побачите центр, ринок, автовокзал, кінотеатр, пам’ятники Шевченку (два) і Бандері. Безліч кафешок, барів, клубів, магазинів, готелів, пансіонатів, санаторіїв, вілл, храмів (різних конфесій), музеїв. І всюди вам захочеться зазирнути, і ви намітите це зробити. А намагаючись це зробити вдруге, ви вже, як у лабіринті, кружлятимете кожною вулицею… періодично потрапляючи на висхідну позицію (а щоб краще вивчили диво-місто!) І жодного разу не знайдете будинків-близнят чи двійників. Кожен – неповторний. Хіба що схожий гронами петуній і гераней, які стоять у вазонах: перед хвірткою, воротами, на ганку, на підвіконнях. І звисають з-під балконів і дахів – у житлових будинках, у ресторанах. Відвідайте місцеві храми, послухайте їхні літургії. Поставте опецькувату (не як у нас) свічку. Відвідайте єпархіальний музей – все те цікаво.

І хай ще в поїзді вас зманюють на Східницю, виберіть Трускавець! Будете ви тут днями поглинати позитив, мандруючи від бювету до бювету з незмінним кухликом. Тут чітко існують дві «касти» гостей. Ті, які шукають комфорту, навіть найдорожчого (як в санаторії «Карпати», де 500-600 грн. за добу, вам коштуватиме весь «джентльменський» набір: проживання, харчування, лікування). За розваги – додаткова плата: концерти, екскурсії, лижі, коні, вертоліт, канатна дорога, і т.д.

Набагато чисельніші ті, що шукають подешевше. Житло можна зняти і за 50, і за 100, і за 120 гривень. З хазяйкою і без, у одно- і багатоповерхівці, близько і далеко від бюветів з Нафтусею, Софією, Марією і Броніславою – мінводами, серед яких Нафтуся – королева, а всі разом – виганяють всі хвороби геть. До речі, «сезон дощів» - у Трускавці – щедро непередбачуваний. Але тут навіть дощики – веселі, геть не псують настрою. А найперший помічник - неймовірно чисте, свіже повітря. Так, періодично віє прохолодою з Карпат, які он на горизонті – плюс турфірми при зарубіжному паспорті у вашій кишені пошлють вас на вихідні навіть в Європу, яка поруч: Австрія, Чехія, Словаччина, Румунія, Польща і т.д. Мінімум 400 євро і ви вже на 2 дні – європеєць (-ка). А якщо не рвонете за рубіж – зайдіть у музей Трускавця. Скільки цікавого розкажуть і покажуть вам його два поверхи та науковці!

Скрізь тут – музика, музика, музика. Вдень і ввечері. З кіосків, де вона продається, і від живих музикантів на бюветах. Всі види музики та інструментів, але якщо спинитеся і заслухаєтесь, у вас попросять пожертву на розвиток професіоналізму і аматорства. Не скупіться, або проходьте мимо, панове, у своїх меркантильних справах. Так само – на «підпільних» концертах, де «пасуться» в санаторіях професіонали і аматори. Вхід – вільний, а на виході: - Подайте, прошу, на вишиванки, крисані, кептарики, в яких ми вас так порадували! Нічогенько, що забули гаманці, нам у 80 років спішити нема куди – почекаємо, поки сходите в номер. І ніхто не ображається на таку колоритну екзотику, пропоновану співучою галицько-бойківською говіркою. Тут вільно поводяться з наголосами, розкидаючи їх наліво й направо. Так, що іноді й не зразу второпаєш, до чого тебе спокушають (наприклад, до «стрижки, від 50 грн. і вище»).

Краса вимагає жертв – це усвідомлюєш у Трускавці сповна. Хочеться квиточків і на Юхима Шифріна; і в Дрогобицький та Львівський театри (бувають вони і в Кіровограді на гастролях); і на народного артиста О. Марцинківського; і на Вітю Павліка і на вусаня Павла Зіброва. І в бірюзові басейни хочеться. А в Курортному парку, де дорога від скульптури до скульптури тінистим теренкуром веде до джерела «Юзя», хочеться день і ніч вмиватися – бо ж – о-мо-лод-жу-є Юзя, даруючи легенди про ці чарівні води з жіночими іменами. Про все це можна прочитати і на бюветах, і купивши краєзнавчу літературу в книжкових магазинах, кіосках, лотках.

А ще тут є пречудовий ландшафтний парк «Підгір’я». Там, як у пісні: «І ставок, і млинок…» А в куточку – мінізоопарк. І знов же - гроно камінних та дерев’яних скульптур і скульптурних композицій: «Вертеп», Франкова стежка «Зів’яле листя», пройшовши якою та прочитавши увічнені в камені рядки Каменяра, трохи й себе відчуваєш поетом.

А поки ваші дітки бігають в лугах поміж квітів, граються в пісочницях, гойдаються на гойдалках, стежать за живим годинником чи пробують осідлати «козу»-колядувальницю, дістатись до «Чугайстра» чи залізти на ярмаркового воза, зайдіть до етнографічного ресторану «Гражда» . Тут все-всеньке в народному стилі: вирізьблене, виплетене, викарбуване, виткане, розписане, розмальоване, виліплене. Поки на все те роззявлятимете рота, непомітно з’їсте гуцульський борщ за 18 грн., добряче пропахтівшись димком від шашликів та риби-запіканки.

З голоду тут не помрете , бо хоч і недешеві ціни на їжу, базар тут, окрім офіційного, мало не скрізь (як і в нас). Перед і після бюветів; перед і за базаром; і на лавочці в парку, на стежці за кущем бузини, на столиках, на східцях, на бордюрах, в палатках і без, навіть вздовж стін громадського туалету буяє виставка-продаж місцевих художників. Найспритніші з них тут же за 300-400 грн. створять і ваш портрет. Якщо дорогі покупки типу вишиванки не входять у ваші плани, повз склянку лісових ягід: суниці, чорниці, малини чи шматка бринзи з гір точно не пройдете. Навіть, забувши всі перестороги, упевнено прикрасите себе намистом із сушених грибочків – для зятя, тещі і т.д.

Між тим дух свободи тут рідкісний. Внук одразу зробив у Трускавці крок до незалежності, придбавши значок-гасло: «Моя територія – мої правила!» Кожен їде з Трускавця зі своїми спогадами. Один - пишаючись, що в санаторіях не процвітає корупція. Хтось довго тримає в очах враження від екскурсій на Довбушевій скелі, на озеро Синевир, на Закарпаття, франковими місцями. Поруч (це якщо півдня треба затратити автобусом!) і три карпатські перевали, по дорозі до яких вас заманять ресторани-колиби зі смакотою по-карпатськи. Ви можете вибрати і екскурсії, де виконаєте такі ролі: дегустаторів кав чи вин, мисливця чи рибалки або переповнитеся знаннями про тутешні краї, історія яких дихає казками, піснями, легендами.

А якщо ви - творча людина, то нізащо не повернетесь із Трускавця, не переливши свої емоції у вірш, пісню, малюнок. Якщо ж вам пощастить чути й бачити представників влади і громадських організацій дітей та молоді, ви побачите порядних молодих людей з міськради на чолі з міським головою Русланом Козирем. Почуєте толкові промови, вітання. Зустрінете розуміння і зацікавленість та бажання допомогти, якщо ви приїхали, як ми, з літпроектом для Трускавця і його юних громадян. І обдарують вас альбомами та буклетами про Трускавець - на згадку.

Не знаю, як кому повезе на колег, а мені в Трускавці – з бібліотекарями, музейниками, поетами. Ось Леся Цісінська - композиторка, співачка, каже, що музику і чує, й бачить, і передчуває. Що й довела, запросивши на кілька уроків гри на сопілці мого онука, якому і концертну сопілку подарувала. А розлучались ми ледь не плачучи, обіцяли їздити, аж поки внук сопілкарем не стане.

У Трускавці вас ніхто, ніде, нічим, ніяк не образить. Біля банківського автомата юрба кинеться вам допомагати висотати з нього ваші гроші. В транспорті, на вулицях розкажуть, покажуть, довезуть і проведуть. Таксист вручить візитку з таким понтом… З храму ви вийдете просвітленим і очищеним, бо священнослужитель може звернутися до вас так, ніби ви бачитеся щодня. У магазині вас запросять усе переміряти і, незважаючи на ваше чистосердечне зізнання про штормовий вітер, який панує в гаманці, ви почуєте: «Йой, пані, то ви мусите хоч попишатися в таких шатах та строях, які не можете придбати. То заробите пізніше!» І ви відчуєте мимоволі цілком імовірну перспективу прибутку і багатства.

Є й особливості місцевої ввічливості. Якщо трапляються поруч сидячі вуйки (трохи-трохи напідпитку), то не стануть вони банально поступатись вам місцем. Натомість запропонують вмоститися на всі четверо їхніх шпичаків-колін. Не згребуйте – образяться (правда, так і не встануть). А які чудові продавці на базарі! Ну так вам нащебечуть про скидку «лише для вас», що ви здастесь у той полон привітності , хоча через три ряди переконаєтесь: в Трускавці є втричі дешевший той самий товар! Той талант продажу – теж невід’ємна риса місцевих.

А ось і знаменитий центр культури – палац ім. Шевченка (з не менш знаменитою танцювальною «шайбою» та американською стометровою ліаною). Бо ж там увечері – концерти, вистави, танці – все те, що укріплює нові симпатії, дружби, любові… Бо що ж то за курорт – без курортних романів! Оно - гляньте: пара сорокарічних у білому – куди до них незакоханим 18-літнім! Дивіться вслід і закохуйтеся й собі.

Поки ви сидите і нікуди не їдете, у Будинку учнівської творчості, у палацах і кінотеатрах, у музеях, бібліотеках і храмах Трускавець виховує національно-свідомий молодняк. І це ми чули й бачили в День молоді, в час презентації програм і справ молодіжних громадських організацій. Віриться, що нові молоді лідери продовжуватимуть творити тут такий потрібний усім нам земний Рай. Хай хоч і в одному окремо взятому регіоні, що дарує всім здоров’я і щастя.

….О, Трускавець! Я вже шию новий рюкзак на наступний рік… Візьму сина й онучку. А вас я переконала? Тих, чия нога ще не ступала на ці вулиці? А вони носять назви більшості героїв України всіх періодів її історії та людей, які славили і славлять батьківщину не лише вдома, а й у світах…Десь у Франції існує парк мистецтв, де на честь кожної держави саджають одне дерево та кілька - на честь її найвідоміших митців. І в тому парку ростуть дерева, яких звуть «Україна», «Тарас Шевченко» і «Михайло Білас»….

О, Трускавець! Спасибі тобі за здоров’я і щастя. Ти місто, де навіть голуби довіряють кожній хорошій людині – сідають на руки, на плечі і ждуть у відповідь добра, тепла, уваги, турботи. Тут хочеться бути таким, аби виправдати і довір’я людей, і довір’я голубів: – Хо-–ро–шим! Беріть квитки на Трускавець. Хто останній? – Я за вами…



Антоніна КОРІНЬ

м.Кіровоград


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка