Микола вороний. Короткі біографічні відомості. «Євшан-зілля». Поняття про поему



Скачати 157.3 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір157.3 Kb.
Конспект уроку з української літератури

Вчитель: Міщенко Ірина Володимирівна (КЗСШ №97)

Дата: 17.10.2011

Школа: КЗСШ №33

Клас: 6-А

Тема: МИКОЛА ВОРОНИЙ. КОРОТКІ БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ. «ЄВШАН-ЗІЛЛЯ». ПОНЯТТЯ ПРО ПОЕМУ

Мета: ознайомити учнів з життям Миколи Вороного, з історичною основою та змістом поеми «Євшан-зілля», поняттям про поему;

розвивати навички вдумливого, виразного читання, коментування прочитаного;

виховувати усвідомлення значення історичної пам’яті для кожної людини, національну гордість, вірність Батьківщині.

Тип: урок вивчення нового матеріалу

Форма проведення: урок-подорож (з використанням інформаційно-комунікативних технологій)

Обладнання: портрет Миколи Вороного, підручник, карта (на кожній парті), мультимедійне обладнання, мікрофон, липкі листочки, маркери, магніти, липкі заохочувальні жетончики (картка для наліплювання)

Теорія літератури: ліро-епічний твір, поема

Міжпредметні зв’язки: історія, географія, природознавство (біологія)
Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину!

В.Симоненко
Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Звучить тиха музика (мінусовка пісні «Виростеш ти, сину,…» В.Симоненка)



Вчитель:

Батьківщино, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна.

Ти, як мати, найрідніша,

Ти з дитинства нам миліша…

М.Сингаївський

Любов до рідної землі – найпотаємніше почуття людини. І ким би вона не була, багачем чи жебраком, ученим чи хліборобом, - і якою б вона не була – дорослою чи малою, рідна домівка кличе до себе, надзвичайною силою притягує, манить спогадами, тривожно сниться довгими зимовими ночами, відгукується в серці маминою піснею, навіює духмяні запахи квітів дитинства.


Створення асоціативного ряду до слова «Батьківщина»

Що для вас, діти, є Батьківщина? Якими словами її можна назвати? Давайте відтворимо асоціації до слова БАТЬКІВЩИНА на дошці. Уявіть, що ви десь далеко від рідної землі, про що ви згадуєте?




батьківщина.png

Що для людини є найріднішим?

Що в житті будь-яка людина не може вибирати?

Вчитель: Отже, епіграфом до нашого уроку є слова В.Симоненка



Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину!
ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

Вчитель:

Рідна земля додає великої сили і наснаги людині. Особливо це відчуває той, хто опиняється за її межами. Така людина дуже часто сумує, їй властиве почуття ностальгії (туги за рідними краєм).

Сьогодні у нас незвичайний урок. Урок-подорож сторінками дивної книги.

Подорожуючи, ми



  • познайомимося з життям Миколи Вороного (звернемо увагу на те, що життя поета минало в постійних переїздах з місця на місце і задумаємося над тим , що відчував письменник, коли опинявся досить далеко від Батьківщини),

  • прочитаємо його твір «Євшан-зілля», де показано як важливо для людини пам’ятати ту рідну землю, звідки вона прийшла у світ

  • і дізнаємося, які твори називаються поемами.

Вчитель:

Діти, хто з вас на уроці буде активним, намагатиметься давати правильні, повні, ґруновні відповіді, ті протягом уроку заповнять ще й сторінку досягнень («Мої досягнення»). Старайтеся працювати так, щоб ця сторіночка не лишилася порожньою. За правильні відповіді ви будете отримувати липкі жетончики і клеїти їх на сторіночку досягнень.


 Запишіть в зошити тему уроку:

Сімнадцяте жовтня

Класна робота

Микола Вороний. Короткі біографічні відомості.

«Євшан-зілля». Поняття про поему



Вивчення нового матеріалу

ІV. Розповідь вчителя про життя поета (супроводжується показом слайдів з короткими біографічними відомостями)

Вчитель:

І сторінка нашої мандрівки називається «Подорож Європою», тими місцями, де бував Микола Кіндратович Вороний.

Зверніть увагу на карту, що перед вами (на столі).

На якому уроці, з якого предмета ви користуєтесь картами? Ось зараз нам знадобляться знання з географії. На карті кружечком ми позначатимемо місця перебування письменника.
Микола Вороний – неординарна постать в українській літературі. Він був поетом, перекладачем, критиком, істориком літератури, публіцистом, актором, режисером, редактором, дослідником національного театру, світової та вітчизняної драматургії, громадським діячем.
У його доробку є багато чудових творів, які досі, на жаль, ще багатьом читачам не відомі. Сталося так, що його ім’я довгий час замовчувалося.

Народився поет на Катеринославщині (нині – Дніпропетровщина) у 1871 році в родині ремісника, де звучало українське слово, шанувалися звичаї, лунала українська народна пісня.

До речі, 24 листопада цього року (2011) відзначатиметься 140-річчя від дня народження Миколи Вороного.
Через півроку після народження хлопчика сім’я переїхала на Слобожанщину, де на околицях Харкова в напівсільському-напівміському оточенні пройшло його дитинство.
Від матері разом з піснями й казками засвоїв він і першу науку, яку продовжував у Харківському, а потім у Ростовському реальних училищах, згодом – у гімназії в Ростові-на-Дону.
Ще гімназистом почав писати вірші, зачитувався творами Майна Ріда, Фенімона Купера, Жуля Верна, Вальтера Скотта, а згодом захопився творчістю Т.Шевченка, з його «Кобзарем» не розлучався ніколи і багато знав напам’ять.
У Ростові-на-Дону Вороний разом з іншими гімназистами організував гурток «Українська громада», через що зазнав переслідувань з боку уряду. Йому було заборонено вступати до університету й проживати у столиці та університетських містах. Юнак змушений був виїхати за кордон. Він якийсь час жив в Австрії і навчався у Віденьскому університеті.

З часом переїхав до Львова і став студентом Львівського університету.


На перехрестях поетової долі зустрічалися М.Коцюбинський, Леся Українка, М.Лисенко, П.Тичина (Павло Григорович вважав себе учнем Вороного), М.Рильський.
Та колосальний вплив на письменника мав І.Франко, з котрим його єднала не лише співпраця й щира дружба.
Саме за підтримки Каменяра Вороний певний час був режисером театру «Руська бесіда». Про Франка Вороний сказав: «Це був велетень, таких людей я в житті не стрічав».
М.Вороний відомий не лише як поет, а й як літературний і театральний критик, історик, публіцист, актор. Протягом двох сезонів служив у театральній трупі Марка Кропивницького, згодом акторська доля звела його з трупою Панаса Саксаганського та Миколи Садовського.
Після Жовтневої революції він, як і багато інших представників інтелігенції, не розібрався у подіях і виїхав до Польщі, де прожив шість років.
Повернувся знову в Україну, у Київ. Та вже насувалася грізна хвиля тридцятих років з масовим винищенням усього мислячого, тим більше українського.
Поет був зарахований до націоналістів, як наслідок, - виправно-трудові табори, які після трьох років були замінені засланням у Казахстан.
29 квітня 1938 року поетові було винесено вирок «розстріляти». Вирок було виконано 7 червня 1938 року.
Отже, діти, погляньмо на карту. Подорожуючи, ми побачили, що багато часу М.Вороний провів за межами України. Але він завжди сумував за нею і цікавився історією українського народу. Доля України, проблема історичної пам’яті її народу турбувала поета повсякчас, тому на першому місці у його творчості стоять твори про безмежну любов до Батьківщини, про її мужніх, відважних борців, які готові відстоювати свою свободу.

V. Ознайомлення учнів з поемою «Євшан-зілля».

ІІ сторінка називається «Подорож у минуле».

Вчитель:

Знайомлячись із пам’ятками давнини, М.Вороний знайшов у Галицько-Волинському літописі один факт, який його дуже вразив. Це була легенда «Про євшан-зілля».

Легенда розповідає, що половецький хан Сиричан дуже хотів, щоб повернувся з Обезів (так називалась Грузія) його юний родич, але той не хотів повертатись. Та коли співець Ор дав йому понюхати євшан-зілля, заплакавши сказав: «Да луче є на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». Вернувся він у землю свою і дав початок новому роду.

М.Вороний у 1895 році написав прекрасну зворушливу поему «Євшан-зілля» і саме ці слова взяв за епіграф, а події з легенди послужили сюжетом



Да луче есть на своей земли костю лечи,

ине ли на чюже славну быти.

(Літопис, за Іпатіївським списком)
 Літописи – хроніки, в яких у часовій послідовності розповідалося про події історичного чи побутового характеру. За зразком цих хронік учені монахи почали й собі робити записи про важливі події, свідками яких вони були або чули про них. Пізніше ці записи були зведені в окрему рукописну книжку, що звалася літописним зводом.
ІІІ сторінка, якою ми подорожуватимемо, називається «Подорож у степи України».

Пояснення назви твору

Вчитель:

Твір має цікаву незнайому вам назву «Євшан-зілля». Що ж це таке? Євшан-зілля – народнопоетична назва степового запашного полину.

Полин – трав’яниста або напівкущова рослина з міцним запахом і гірка на смак.

У світі існує близько 500 її видів, в Україні розповсюджено понад 20 видів. Росте повсюди, як бур’ян. Деякі види використовуються як лікарські рослини, окремі є кормом для тварин, а кримський різновид – ядовитий.

Євшан-зілля – символ пам’яті про рідну землю і Батьківщину. А ще – оберіг від злих сил і всякої нечисті.
Євшан-зілля росте в степу

В люту стужу і спеку сліпу.

Його знає найменше маля:

Євшан пахне, як рідна земля.

Д.Ханас

На уроках природознавства та біології ви будете вивчати різні види рослин. Тож, відсьогодні ви будете знати, що полин у народі називають ще євшан-зілля.


Перейдемо до ІV сторінки, яка називається «Чарівний світ поезії»

 Читання поеми вчителем та учнями.(С.37)



Вчитель:

Читаючи, зверніть увагу, що твір складається з вступу, основної частини і кінцівки. Вступ і кінцівка чітко відділені автором.

Читання вступу.

Як називається ця частина твору?

Чому саме цю легенду обирає Вороний для поетичного переказу?

Які «найсвятіші почування» зворушує ця легенда?



Вчитель:

Вступ налаштовує читачів на сприймання твору.



Словникова робота

Євшан-зілля – трава полину.

Ясир – бранці, полонені.

Гудець – музикант, співець.

Твар – обличчя.

Небога – бідолаха, сердега.

( Читаючи, учні звертають увагу на незнайомі їм слова і самостійно читають зноски)
 Яке враження справив на вас прочитаний твір? Чи сподобався він вам?
VІ. Робота над змістом твору.

V сторінка«Патріотична»

Бесіда:

1. Як жилося сину половецького хана у князя Володимира? Пригадайте з уроків історії, хто такий Володимир Мономах?

(Історична довідка: Володимир Мономах – став київським князем у 1113 році. На княжий престол він зійшов у 60 років. Мономах запровадив нові закони. Скасував рабство за борги. Обмежив свавілля знаті. Як і його попередники, вів активну боротьбу з половцями. Володимиру Мономаху вдалося на деякий час повернути колишню могутність Київської держави, відновити її територіальну єдність і припинити чвари.

Князь Володимир залишив своїм дітям батьківський заповіт: «Повчання дітям». На схилі літ він підсумував свій життєвий шлях і дав синам поради, яких варто дотримуватися в житті: убогих не забувати, сироті подавайте, старих шануйте, не лінуйтеся, учіться….)

( Син половецького хана жив у розкошах, багатстві, його ніхто не ображав, і це йому подобалось, він забув своїх рідних.( цитати з тексту)

Оточив його почотом

І розкошами догідно –

І жилось тому хлоп’яті

І безпечно, і вигідно.
Час минав, і став помалу

Рідний степ він забувати,

Край чужий, чужі звичаї

Як за рідні уважати.
2. А як жилося батькові? Чому половецький хан вважав себе

зрадженим?

( Батько страждав без коханої дитини, життя для нього втратило сенс. А зрадженим він вважав себе тому, що син не повертався до нього, забув рідний степ, чужі звичаї став вважати за свої ( цитати з тексту )



Та не так жилося хану

Без коханої дитини.

Тяжко віку доживати

Під вагою самотини.
Зажурився, засмутився…

Вдень не їсть, а серед ночі

Плаче, бідний, та зітхає,

Сну не знають його очі.
Ні від кого він не має

Ні утіхи, ні поради.

Світ увесь йому здається

Без краси і без принади.
3. Хто такий гудець? Чому саме гудця послав хан в Руську землю?

(Гудці – особливі люди:



Божий дар ти маєш з неба

людям долю віщувати,

словом, піснею своєю

всіх до себе привертати.)
4. Яким був спів гудця? (якими словами автор змальовує цей спів?(зачитати цитати, пояснити) ( Пісня «загула неначе вітер у негоду, мов скажена хуртовина, мов страшні Перуна громи», струни «ревли, стогнали», потім почувся спів «ніжний, любий, колисковий, наче лагідна молитва». Цей опис пісні, співу говорить про силу мистецтва, яка, однак, нічого не змогла зробити, щоб відновити пам'ять ханського сина)
5.Чому він не пробудив ніяких почуттів? Навіть колискова пісня не

зворушила його!

Але спів цей ніжний, любий,

Ані перший, сильний, дужий,

Не вразив юнацьке серце,-

Він сидить німий, байдужий.

(Може, тому що хлопець забув свою мову… Може, занадто добре жилося йому і він не хотів нічого чути…)


6. Засмутився гудець, опустив голову на груди. Чому?

(Був у розпачі, почав втрачати надію на повернення ханського сина («Там, де пустка замість серця, порятунку вже не буде!»)


7. А як зреагував хлопець на євшан-зілля? Які картини постали в його уяві? Що він відчув? Що зробив? Чому?(зачитайте опис хлопця, його почуттів, передайте словами, в якому душевному стані він був)

(Він пригадав рідну землю, як кажуть, ніби почув голос її, пробудилась пам'ять серця, пригадав батька, степи, байраки…(цитати з тексту)



Що ж це враз з юнаком сталось?

Твар поблідла у небоги,

Затремтів, очима блиснув

І зірвавсь на рівні ноги.
Рідний степ – широкий, вільний,

Пишнобарвний і квітчастий –

Раптом став перед очима,

З ним і батенько нещасний!..
Воля, воленька, кохана!

Рідні шатра, рідні люди…

Все це разом промайнуло,

Стисло горло, сперло груди.
«Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати!»

Вчитель:

Так, мабуть, є щось більше за слова. Якийсь

невидимий зв'язок з землею. Відчуття цього зв’язку повернуло і пам'ять роду

.

8. До кого звернені останні строфи поеми?



(До України й українців, що роз’їхались по світах. Автор роздумує, як повернути тих людей назад, як пробудити у них любов до своєї землі.)

А як автор сам ставиться до того, що розповідає?


9. Яким постали у вашій уяві образи героїв поеми?

(Мудрий хан, що знав тонкощі людської душі. Люблячий батько…

Досвідчений гудець, який зумів пройти до Києва і виправдати надію хана…Молодий половець, нерозсудливий і зрадливий, але згадав про свій край і повернувся до нього…
 10. Учитель: А тепер з’ясуємо тему та основну думку твору:

(Тема : зображення перебування у Володимира Мономаха ханського сина,

який потрапив до Русі разом з ясиром; повернення хлопця на

Батьківщину за допомогою євшан-зілля

Головна думка у рядках: Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

ніж в землі чужій, ворожій

в славі й шані пробувати.)



Вчитель:

Ці слова говорить син половецького хана, вони співзвучні з епіграфом, який М.Вороний взяв до свого твору.

Як ви зрозуміли слова юного половця?

(Євшан-зілля у нього пробудило пам'ять про рідний край, хлопчик зрозумів, що це дорожче за багатство і розкоші; краще загинути, але біля рідних тобі людей або за рідний край, ніж розкошувати у чужому)

 ( записи в зошити)

Який же життєвий урок ми намагалися засвоїти, читаючи історію про юнака-половця…?

(Треба бути патріотом своєї Батьківщини (любити її, бути відданими їй. А євшан-зілля – це усвідомлення людьми того, хто вони, де їхня Батьківщина, звідки коріння)

VІІ. Теорія літератури.

VІ сторінка«Пізнавальна».

Якою мовою написаний твір? Прозовою чи віршованою?

(Віршована мова – мелодійна, ритмічна мова, схожа на пісенну. Віршована мова має свій ритм, який і робить її мелодійною; рими (співзвучні рядки)

Прозова мова – не мелодична і не ритмічна мова, схожа на ту, якою ми говоримо).

Які ознаки про це свідчать? (Твір поділяється на строфи, є ритм, рядки римуються)

Вчитель:

Зазвичай віршовий твір передає (виражає) якісь емоції, думки, переживання, почуття ліричного героя, які співвідносні з авторськими. Такий твір називається ліричним.

Пригадайте ознаки прозового твору? (Прозова мова – не мелодична і не ритмічна мова, схожа на ту, якою ми говоримо). (Епічний твір – це розповідний твір, написаний прозовою мовою.)

Яка з них є в «Євшан-зіллі»? (є сюжет, розповідь про молодого половця, який забув свій рідний край…)



Вчитель:

Так, твір «Євшан-зілля» написаний віршовою мовою, в ньому передаються емоції, думки, почуття, переживання ліричного героя і водночас показано вчинки персонажів, тобто наявний сюжет. Таким чином, в одному творі поєднуються сюжетно-розповідні елементи і властива ліриці емоційність, віршована форма та ліризм. Такі твори називаються ліро-епічними


Отже,

 Ліро-епічний твір – твір, що поєднує в собі ознаки лірики (написаний у формі віршів, з великою кількістю виражених почуттів) й епосу ( має розгорнутий сюжет). Це думи, байки, балади, поеми.

Поема – ліро-епічний віршований твір, у якому зображуються значні події, яскраві характери, а розповідь про героїв і події супроводжуються розкриттям авторських переживань і роздумів.
VІІІ. Підсумок уроку та оцінювання знань учнів

Вчитель:

Ось і закінчилася наша подорож сторінками дивної книги, яка водила нас цікавими стежками і допомогла збагнути, що людина повинна мати в душі найдорожче – любов до рідної землі, до батька-матері, а вже потім – усе інше!

Діти, ви добре сьогодні попрацювали, виконали всі завдання, що стояли перед вами на початку уроку, ви були уважними, активними, а тепер я вам передаю мікрофон, аби ви висловилися з приводу того, про що ви дізналися, зрозуміли, навчилися протягом уроку…

Метод «Мікрофон»

На уроці я дізнався…, зрозумів…, навчився…



Гра «Продовж речення»

  • Найцікавішим було…

  • Найважчим для мене було…

  • Мій настрій на уроці був…

  • Хотів би я ще більше…

  • Хочу побажати собі…, вчителю…, однокласникам….

ІХ. Домашнє завдання.

  • Знати що таке ліро-епічний твір, поема.

  • Виконати одне завдання (на вибір):

  • скласти питання до змісту твору;

  • скласти кросворд за змістом твору;

  • написати міні-твір «Там, де пустка замість серці, порятунку вже не буде»;

  • намалювати ілюстрацію до твору


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка