Міністерство аграрної політики та продовольства України Видається з 1996 року



Сторінка12/31
Дата конвертації09.03.2016
Розмір7.11 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   31



Дослідження показало, що окупність витрат у СВК «1 Травня» більш висока, ніж у названих підприємствах, адже як у «Владані», так і в «Вітчизні» молочна продуктивність корів більш висока (6320 і 6340 кг на голову за рік відповідно). Тим не менше не всі чинники зниження собівартості молока використані навіть у передовому підприємстві.

Одним з найважливіших чинників, які обумовлюють рівень собівартості 1 ц молока в конкретному підприємстві, є порода молочної худоби та степінь реалізації її потенційної продуктивності. За результатами бонітування 1989 р. чорно-ряба худоба, яка використовується на підприємстві, характеризується найвищими показниками продуктивності. Під час бонітування в 1989 р. від кожної корови за 305 днів останньої закінченої лактації в середньому по республіці було одержано на 196 кг більше, ніж від симентальських і на 281 кг ніж від червоних степових корів. Тим не менше українська чорно-ряба порода корів має ряд недоліків, з метою усунення яких і, насамперед, для підвищення її продуктивності, на Україні з 1984 р. запроваджується програма голштинізації. Згідно з цією програмою передбачено одержання тварин двох генотипів: ¾ голштинська * ¼ чорно-ряба та 5/8 голштинська * 3/8 чорно-ряба.

Досліди показують, що продуктивність голштинізованих корів є вищою, ніж чистопородної української чорно-рябої. Так, у дослідному господарстві «Рокині» Волинської області молочна продуктивність в цілому за 3 лактації у помісних тварин (надій i вихід молочного жиру) були відповідно на 2049 i 72,3 кг вищі, ніж у чорно-рябих. Найбільші результати мали помісі ½ та 5/8 крові за голштинами. Досліди показали, що подальше підвищення кровності за голштинами дає від’ємні результати. У ровесниць з часткою крові ¾ цей показник на 266 та 379 кг був менший (при Р=0,05). У тварин третього покоління (7/8) за голштинами рівень продуктивності був найнижчим і вони практично не відрізнялись за надоями від чорно-рябих ровесниць.

У СВК «1 Травня» постійне прилиття крові голштинів до крові помісних корів третього та інших поколінь дає не позитивний, а негативний результат. Дослідження показало,що наявність метисів різних поколінь у стаді вимагає індивідуального підходу до схрещування помісних корів з бугаями-поліпшувачами різних порід. Тобто чистопородні корови та помісі першого і другого покоління можуть і повинні бути схрещені з бугаями голштинської породи, але вже корови третього і тим більше вищих поколінь повинні бути схрещені з бугаями чорно-білої породи. Це вимагає налагодження систематизованого зоотехнічного обліку, тому що обов’язковою умовою правильного ведення племінної роботи у молочному стаді, є щорічне кваліфіковане бонітування тварин, систематичний племінний облік, записи худоби в державну племінну книгу.

Іншим, найбільш вагомим чинником, який впливає на рівень молочної продуктивності та ефективності виробництва молока, є рівень годівлі та оптимальний вміст поживних речовин в раціоні тварин.

У СВК «1 Травня» витрати кормів на 1 ц молока найнижчі як в цілому по області на 13,0%, так і проти передового у цьому відношенні підприємства «Вітчизна» на 3,0%, адже питома вага витрат на корми складає 62%. Тим не менше склад кормового раціону в різні періоди виробничого циклу на підприємстві не відповідає нормативам.

Досліди по вивченню обміну речовин у корів протягом виробничого циклу дали змогу вченим розробити диференційовану годівлю за періодами лактації та сухостою, тобто годівлю з урахуванням фізіологічного стану, потреб в енергії й поживних речовинах та можливостей корів максимально й ефективно використовувати корми. З урахуванням цього весь лактаційний період поділено на три майже рівні за тривалістю періоди. Перший післяотельний тривалістю близько 80—11О днів — це період роздоювання корів. Другий період (середина лактації) — приблизно 100 днів після першого періоду, відзначається високою продуктивністю (розпал лактації) і третій — це період спадання лактації. Він закінчується запуском корів і підготовкою їх до сухостою..Потреба у поживних речовинах в різні періоди лактації може бути забезпечена кормовими раціонами, представленими табл.1.2[7,с.43].


Таблиця 1.2

Орієнтовна структура раціонів молочних корів для стійлового періоду


за у енергетичною поживністю в різні періоди виробничого циклу, %

Строк до отелення і добовий надій, кг

Об'ємисті (основні) кормові засоби

Коренеплоди або патока

Разом об'ємистих кормів

Разом концентрованих кормів

сіно

солома

сінаж

силос

Сухостійні тільні корови

Тижнів до отелення:






















6-4

35

10

25

10

5

80

20

3-0

35

10

25

-

10

70

ЗО

Молозивний і відновлювальний період тривалістю 2-3 тижні (у цей період годівлю корів проводять шляхом поступового їх переведення на раціони періоду поступового збільшення добового надою молока)

Період роздою (з 14-21 приблизно до 100 дня після отелення)

11-15

16

5

12

ЗО

4

67

33

16-20

18

2

9

28

7

64

36

21-25

18

-

7

26

7

58

42

26-30

16

-

6

24

5

51

49

більше 31

14

-

5

21

5

45

55

Період відносно сталої продуктивності (зі 101 по 210-й день після отелення)

менше 11

14

6

12

40

3

75

25

11-15

18

6

11

35

3

73

27

16-20

16

4

10

33

4

67

33

21-25

13

3

10

32

4

62

38

26-30

13

-

10

ЗО

5

60

40

Період спаду молочної продуктивності (з 210 по 305-й день після отелення)

6-10

16

7

14

44

3

84

16

11-15

18

5

12

43

4

82

18



Чинником, який суттєво впливає на реалізацію потенційної продуктивності, є строк використання корів. Як відомо, максимальної продуктивності корови основних порід, які розводять на Україні, досягають на четвертій - п'ятій лактаціях i потім, приблизно до сьомої, надої знаходяться на одному рівні. 3 віком, залежно від умов годівлі i утримання, надої різко або повільно знижуються. Доказом цього є аналіз проведений Д. Т. Вінничук (1986)[2], більш як 3000 лактацій повновікових корів (по 9 лактацій i більше) свідчить, що 20 % ix мали вищу продуктивність за третю лактацію, 23 — четверту, 18 — п'яту, 15 — шосту, 8 — сьому, 5 — восьму i 3 % за дев'яту i старші лактації.

Аналіз даних по підприємству показує, що середній надій по стаду за рік залишився на рівні 6477 кг при зниженні його у 2010 р. до 6064 кг. При цьому продуктивність корів третьої і більше лактацій була по роках на 7,0; 7,6 та 7,7% вищою від надою корів 1-2 лактацій. Підвищення продуктивності корів 3-6 лактацій у 2012 р. в порівнянні з 2010 р. на 0,93 % не спричинило підвищення середньої продуктивності по стаду, а навпаки призвело до зниження середнього надою на корову за рік до 6064 кг у 2011 р. проти 6448 кг у 2010 р. з-за збільшення питомої ваги корів 1-2 лактацій з 49,3 до 51,7% з відносно низькою продуктивністю в порівнянні з продуктивністю корів третьої і вище лактацій та скороченням тривалості використання корів з 3,1 до 2,5 лактацій. Причиною цього є вкрай низька середня тривалість використання корів, яка дорівнює 3,1 лактації і вік вибракування корів 5,3 роки. Якщо мати на увазі, що вік першого осіменіння ремонтних телиць дорівнює 22 місяці, то строк корисного використання корів дорівнює 41,6 місяців або 3,46 роки.

Високий коефіцієнт вибракування (28% у 2010 р. та 24% у 2012 р) і коефіцієнт оновлення стада (27 і 23% відповідно) обумовлюють надто швидку заміну корів основного стада, через що вони навіть не досягають потенційної продуктивності, адже у багатьох корів вона настає на третій, четвертій, п'ятій, шостій, сьомій, восьмій i навіть дев'ятій i старших лактаціях. Тим більше, що в будь якому стаді є корови-рекордистки, строк використання яких не може бути обмеженим при відсутності захворювань. Високі показники вибракування та оновлення молочного стада, в якому фактична продуктивність наближена до потенційної, не сприяють її підвищенню через підвищення питомої ваги корів першої та другої лактацій до 50 і більше відсотків, надій яких на 7-8% нижчий від корів послідуючих лактацій. Одночасно швидке оновлення стада призводить до збільшення питомої ваги корів - метисів третього, четвертого і послідуючих поколінь, продуктивність яких є найнижчою і практично не відрізняється за надоями від висхідної породи чорно-рябих ровесниць.

Занадто швидке оновлення стада на підприємстві не дає відчутних результатів у підвищенні молочної продуктивності і значно збільшує витрати на відтворення стада, тим більше, що далеко не вci дочки, одержані від кращих за продуктивністю матерів, повторюють їх показники, оскільки успадкування продуктивних ознак батьків становить лише 15—30 %.

З врахуванням того, що молочне стадо на СВК «1 Травня» Сумського району Сумської області є відранжованим, а племінне ядро складає 286 голів або 60% від чисельності корів основного стада, то є можливість отримати 140-143 ремонтних телиць, що складе 28 голів на 100 корів. Оскільки за час вирощування від народження до першого отелення на підприємстві вибраковують в середньому 25-30 % молодняка, то можна вводити 19-20 первісток на 100 корів. Цієї кількості більше ніж достатньо для заміни низькопродуктивних, вибракуваних за віком, порушенням відтворної функції, атрофією вим'я та іншими захворюваннями корів.

З врахуванням того, що більшість порід корів досягають найвищої продуктивності на третій лактації, і зберігають її до шостої та знижують її незначно на сьомій, восьмій лактації, на наш погляд коефіцієнти вибракування та оновлення можуть не перевищувати 15-12,5%, що дозволить скоротити витрати на відтворення стада.

Прискорення темпів оновлення молочних стад вимагає істотної перебудови в організації вирощування ремонтного молодняка. Численні досліди в нашій країні i за кордоном показують, що вік i жива маса ремонтних телиць різних порід при першому осіменінні залежать від інтенсивності ix вирощування. Тому так важливо визначити в кожному конкретному випадку найбільш раціональний рівень інтенсивності вирощування ремонтного молодняка, оптимальний вік i живу масу при першому осіменінні. Для більшості порід великої рогатої худоби, що розводять на Україні, в товарних стадах рекомендуються такі нормативи вирощувавання ремонтних телиць: жива маса в 6 міc — 160— 170 кг, в 12 — 270—290 i в 18 міс — 360—385 кг[3].

У СВК «1 Травня» вік першого осіменіння сягає 22 місяці при вазі телиць 400 кг у 2010 р., 238 кг у 2011 р та 435 кг у 2012 р., що відповідає вимогам рекомендацій. Тим не менше слід пам'ятати, що при вирощуванні ремонтних телиць збільшувати живу масу доцільно доти, доки вони зберігають міцний, щільний тип конституції, притаманний худобі молочного напряму продуктивності. Як тільки з'являються ознаки рихлої конституції (занадто сильний розвиток підшкірної i міжмускульної сполучної тканин), подальше збільшення маси телиць буде негативно впливати на їх наступну молочну продуктивність. Тому, на наш погляд, цілком можливо зменшити вік першого осіменіння до 18 місяців при покращенні годівлі ремонтного молодняка, що дасть суттєве зменшення витрат на його вирощування (приблизно на 4500 грн.).



Висновки. Виконане дослідження економічної ефективності виробництва молока по області показало, що на спеціалізованих підприємствах вона є вищою. Тим не менше не всі чинники її підвищення задіяні: породний склад тварин основного стада та питома вага помісей різних поколінь, тривалість використання корів, тривалість сервіс-періоду, вік осіменіння ремонтних телиць, структура раціонів молочних корів для стійлового періоду за енергетичною поживністю в різні періоди виробничого циклу, %.

Запропоновані заходи дозволять в повній мірі задіяти ці чинники для підвищення ефективності виробництва молока в спеціалізованих сільськогосподарських підприємствах.





Список використаної літератури:

  1. Буркат В. П. Використання голштинів у поліпшенні молочної худоби.—К.: Урожай, 1988.—104 с.

  2. Винничук Д. Т. Селекция молочных коров на долголетие // Повышение генетического потенциала молочного скота: Сб. тр.— М.: Агропромиздат, 1986.— 131 с.

  3. Власов В. І., Зубець М. В., Дяченко С. В.Управління відтворенням і продуктивністю молочного стада.-К.: Урожай, 1987.-136 с.

  4. 4.Інтенсивні методи використання молочного стада. В.І.Костенко, А.Я.Маньковський, Г.В.Танцуров, А.І.Сривов. – Київ: «Урожай», 1990.-189 с.

  5. 5.Костомахин Н.М. Воспроизводство стада и выращивание ремонтного молодняка в скотоводстве.-М.: Колос, 2009.- 109 с.

  6. 6.Можилевский П. Л. Подовження строків використання високопродуктивних корів.— К.: Урожай, 1989.— 144 с.

  7. 7.Норми годівлі, раціони і поживність кормів для різних сільськогосподарських тварин: Довідник / Г.В.Провоторов, В.І.Ладика, Л.В.Бондарчук, В.О.Провоторова, В.О.Опара. - Суми: Тов. ВТД «Університетська книга», 2007.- 488 с.

  8. 8.Поляков П. Е. Совершенствование черно-пестрого скота.— Л.:Колос. Ленингр. отд-ние, 1983.— 200 с.

  9. 9.Саблук П.Т. та ін. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичнийзбірник (випуск 4-6)/ К.: ІАЕ УААН, 1999-2003


Кобылкин А. М., Кобылкина С. В. Резервы повышения эффективности производства молока специализированных сельскохозяйственных предприятий

В статье «Резервы повышения эффективности производства молока специализированных сельскохозяйственных предприятий» рассмотрены основные факторы, обуславливающие эффективность производства молока и причины недоиспользования молочного потенциала коров основного стада . Предложен комплекс мероприятий, которые позволят улучшить селекционную работу , продлить срок использования коров молочного стада , ускорить интенсивность выращивания ремонтного молодняка для достижения оптимального возраста i живой массы при первом осеменении за счет улучшении кормления ремонтного молодняка.

Ключевые слова:
Kobylkin O.M., Kobylkina S.V. Reserves increase efficiency of milk specialized farms

The article "Provisions efficiency of milk specialized farms " are considered the main factors that determine the efficiency of milk production and milk potential reasons for the underutilization of the herd of cows . A set of measures that will improve breeding work , extend the use of cow dairy herd , the intensity of the accelerated growing Heifer for optimal age i live weight at first insemination by improving nutrition Heifer

Keywords:
Дата надходження до редакції: 06.07.2014 р.

Резензент:


УДК 334.021

Інструменти фінансування суб’єктів агропромислового комплексу
І. В. Куценко, здобувач, Сумський національний аграрний університет
У статті розглядаються інструменти фінансування суб’єктів агропромислового комплексу, а саме традиційне банківське кредитування, лізинг, вексельне фінансування; зовнішні запозичення. Вивчаються можливості їх застосування. Приводяться основні показники використання фінансових інструментів господарюючими суб’єктами АПК.

Ключові слова: банківське кредитування, лізинг, вексельне фінансування; зовнішні запозичення.


Постановка проблеми у загальному вигляді. Аграрний бізнес передбачає нерівномірне фінансування, що пов’язано з сезонністю виробництва. Лише для проведення у 2014 році весняних польових робіт дефіцит фінансового балансу сільськогосподарських підприємств України оцінювався понад 10 млрд грн. У той же час можливості отримання кредитів або залучення інших фінансових ресурсів обмежені. До основних фінансових інструментів, що використовуються аграріями, належать традиційне банківське кредитування та лізинг.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемами залучення коштів для відтворення виробничого потенціалу та фінансового забезпечення господарської діяльності займалася значна чисельність вітчизняних економістів-аграріїв, серед яких П. Гайдуцький, В. Перебійніс, В. Амбросов, М. Дем’яненко, О. Олійник. Проте ряд аспектів, пов’язаних із особливостями залучення коштів різними за розмірами суб’єктами господарювання в сучасних умовах розвитку аграрного сектору, розглянуто недостатньо.

Формулювання цілей статті. Метою статті є проведення аналізу існуючих інструментів фінансування суб’єктів агропромислового комплексу різних форм власності та визначення більш привабливих можливостей зовнішнього фінансування господарської діяльності.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   31


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка