Міністерство аграрної політики та продовольства України Видається з 1996 року



Сторінка4/31
Дата конвертації09.03.2016
Розмір7.11 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31

Висновки: Важливість поглиблення еколого-економічної суті відносин власності на об’єкти цілісного земельно-майнового комплексу полягає в тому, що вони формують фундаментальну, економічну основу розвитку механізму забезпечення екозбалансованого сталого розвитку суб’єктів регіонального природогосподарювання. Еколого-економічний аспект (ракурс, фактор)відносин власності слід пов’язувати з узгодженням еколого-економічних інтересів суб’єктів природогосподарювання різних форм власності і суспільства на всіх етапах формування цілісного земельно-майнового комплексу. Поряд з функціями володіння, користування та розпорядження об’єктами цілісного земельно-майнового комплексу виокремлено, обґрунтовано і визначено функцію відповідальності.

Ефективне управління власністю у природогосподарюванні має ґрунтуватися на системному взаємозв’язку суб’єктно-об’єктних та суб’єктно-суб’єктних відносин у форматі реалізації функцій володіння, користування, розпорядження та відповідальності за стан об’єктів природно-ресурсного потенціалу цілісного земельно-майнового комплексу. Необхідно приймати до уваги і психологічний аспект трансформації відносин власності на природні ресурси. У подальшому необхідно поглиблювати методологію функціонування організаційно-економічного механізму управління розвитком відносин власності на об’єкти цілісного земельно-майнового комплексу для забезпечення збалансованого його функціонування.





Список використаної літератури:

  1. Паламарчук В. Власність у переходному до ринку суспільстві: економічні і правові аспекти / В.Паламарчук // Право України.- 1998.- № 2.- С. 81-88.- С. 92.

  2. Зінченко Т.Є. Економічні засади землекористування міських агломерацій: теорія, методологія, практика. Монографія./ Т.Є.Зінченко// – Житомир: Вид-во «ПП Рута», 2012. – 380с.

  3. Мартиенко А.И. Теоретические основы развития отношений собственности на природные ресурсы: монографія / А.И.Мартиенко// – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2011. – 392с.

  4. Харичков С. О формах собственности на объекты природно-ресурсного потенциала в Украине / С.Харичков , С.Рассадникова // Экономика Украины.- 1996.- № 9.- С. 65-70.

  5. Колесов Н.Д. Собственность как экономическая категория или о недостаточности дидактической единицы «собственность и хозяйствование» / Н.Д.Колесов, В.И.Лоскутов, Б.В.Салихов // Вестник МГУ. – 2003. – Т6. - №2. – С.185-188.

  6. Власність і господарський механізм в умовах оновлення економіки / За ред. С.В. Мочерного//- Львів: Світ, 1992.- 176 с.

  7. Галушкіна Т.П. Реформування земельних відносин в умовах трансформаційних зрушень [Електронний ресурс]/ Т.П. Галушкіна, Т.Ф.Сидорченко, О.О.Криницька// . – Режим доступу irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?...

  8. Розумний І.А. Питання науково-методичного удосконалення грошової оцінки земель сільських населених пунктів / І.А.Розмуний // Землевпорядний вісник. – 1999. - №3. – С.17-19.

  9. Назарова А.А. Земельно-имущественный комплекс как объект управления / А.А.Назарова // Вестник ТИСБИ. – 2008.- №2. – С. 25-28.

  10. Мішенін Є.В. Соціально-економічні та фінансові проблеми сталого сільського розвитку /Є.В. Мішенін, В.М. Бутенко, Р.П. Косодій// за ред. д.е.н., проф. Є.В. Мішеніна. - Суми: Вид-во: Папірус, 2011 – с. 347.

  11. Петров В.Н. Экономико-правовые аспекты объектов и субъектов лесных отношений / В.Н.Петров// Лесное хозяйство. – 1999. – №1. – С. 130-135.

  12. Горемыкин В.А.Экономика недвижимости. /В.А.Горемыкин , Э.Р.Бугунов// – М.: Филинъ, 1999. – 592 с.

  13. Павлышенко М. Какая собственность на землю нам нужна? /Павлышенко М.// Экономика Украины.- 1991.- № 4.- С. 59-66.

  14. Гаврилов В. Реформирование собственности на землю и природные ресурсы /В.Гаврилов , С.Ивановский// Российский экономический журнал.- 1995.- № 3.- С. 59-66.

  15. Ушаков Е.К. К разгосударствлению земли и других природных ресурсов /Е.К.Ушаков // Российский экономический журнал.- 1994.- № 11.- С. 16-18.

  16. Мішенін Є.В. Еколого-економічні та правові передумови трансформації власності на лісові ресурси /Є.В.Мішенін // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: Економіка. – Вип. 69. – Донецьк, ДонНТУ, 2004. – С. 131-136.

  17. Мишенин Е.В. Механизм экономической ответственности в сфере природопользования /Е.В.Мишенин // Вісник Сумського державного університету. Серія: Економіка. – 2001. – №6(27) – 7(28). – С. 15-26.


Мишенин Е.В., Яровая І.Е. Развитие отношений собственности в формате обеспечения сбалансированного функционирования целостного земельно-имущественного комплекса

В статье рассмотрены теоретические основы трансформации отношений собственности на природные ресурсы и производственные объекты (имущество) для обеспечения эффективного функционирования целостного земельно-имущественного комплекса на принципах экологически устойчивого развития.

Ключевые слова: природохозяйствование, целостный земельно-имущественный комплекс, отношения собственности, природные ресурсы, экологически устойчивое развитие, управление собственностью.
Mishenin Ye.V., Yarova I.Ye. Development of property relations for the formation of balanced functioning the inegrated land and property complex

Theoretical foundations of transformation of the property relations for nature resources and production objects (ownership) for formation of integrated land and property complex on the bases of sustainable development have been considered in this article.

Keywords: nature economics, integrated land and property complex, property relations, nature resources, environmentally sustainable development, property relations management.
Дата надходження до редакції: 17.04.2014 р.

Резензент: д.е.н., професор Михайлова Л.І.


УДК: 334.7

ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В АГРАРНІЙ СФЕРІ
А. І. Бурак, к.е.н., старший викладач, Львівський національний аграрний університет
В даній статті досліджено інтеграційні процеси, які відбуваються між суб’єктами господарської діяльності в аграрній сфері Львівської області. Зокрема, проаналізовано динаміку змін функціонування інтеграційних структур за організаційно-правовими формами господарювання. Відображено інтеграційні процеси у аграрній сфері, що визначені на основі змін кількості сільськогосподарських підприємств та їх розміру сільськогосподарських угідь. Також представлено структурні зміни в малих сільськогосподарських підприємствах, що проявляється в утворенні нових господарств чи їх закриті та збільшенні чи зменшенні активів діючих підприємств. Представлено кооперативну співпрацю як спосіб інтеграційної взаємодії нижчого рівня, що виникає між особистими селянськими господарствами та малими підприємствами.

Ключові слова: інтеграція, кооперація, аграрна сфера, суб’єкти господарської діяльності.


Постановка проблеми. Підприємництво є своєрідним процесом, який здійснюється завдяки налагодженому механізму, складовими якого виступають суб’єкти економічної діяльності як окремі одиниці. Належне функціонування підприємств відображає ефективність підприємництва в цілому. Його розвиток відбувається на основі певних протиріч, невідповідностей, недосконалих законів та ін., що загострюють проблеми. Як наслідок, відбувається пошук раціональних та ефективних рішень, що забезпечує розвиток підприємств і ринкової економіки зокрема.

Серед процесів забезпечення належного функціонування сільськогосподарських підприємств, в особливості малих форм господарювання та підвищення їх конкурентоспроможності, й в той же час простого виживання на ринку, як спосіб досягнення цього, виникли інтеграційні стратегії, що проявляються у формі як інтеграції, так й кооперації. Насамперед вони використовуються господарюючими суб’єктами для посилення позицій на ринку за рахунок поєднання їхніх потужностей. Відсутність структурованих дій у налагодженні інтеграційних зв’язків між малими господарствами у сільськогосподарському виробництві як на державному рівні, так і на рівні самих виробників, зумовили вибір тематики дослідження.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. У визначенні позитивних та негативних сторін від взаємодії сільськогосподарських підприємств на основі інтеграційних зв’язків, а саме у вигляді сільськогосподарської кооперації та інтеграції, здійснювали не тільки виключно практикуючі підприємці, але й значний вклад у цьому напрямі дослідження зробили вчені-аграрники. Так, питаннями інтеграційних відносин між економічними суб’єктами займались В. Геєць, В. Дементьєв, М. Туган-Барановський [7], Є. Храпливий, О. Чаянов та інші економісти. Проблеми розвитку сільськогосподарської інтеграції в сучасних умовах розглянуті в публікаціях Ф. Горбоноса [2], Г. Башнянин [4], В. Зіновчук [3], С. Злупка, О. Крисального, М. Маліка, С. Мочерного, Г. Черевка [8] та ін.

Проте неузгодженість, яка постійно виникає як з боку держави, що пропагує масове поширення інтеграційних зв’язків, так і неналежне її сприйняття сільськогосподарськими виробниками, показує невідповідність окремих складових впровадження інтеграційних процесів у діяльності господарств населення та малих підприємств, яка потребує подальших наукових вливань й робить актуальним даний напрям дослідження.



Постановка завдання. Завдання статті – проаналізувати інтеграційні процеси у сільськогосподарських підприємствах, а також визначення основ їх впровадження у малих підприємствах аграрного сектору.

Виклад основного матеріалу. Інтеграційні стратегії в підприємствах можуть здійснюватись у формі інтеграції як процесу об’єднання, злиття та поглинання. Для підприємств аграрної сфери, попри співпрацю між ними у вигляді інтеграції, найбільш поширеним і досліджуваним способом інтеграції виступає процес кооперації.

У багатьох випадках інтеграцію вчені розглядають не як процес об’єднання підприємств, а оцінюють як ефективність діяльності організаційних структур, які утворилися внаслідок здійснення цього процесу.

Оцінити оптимальність тієї чи іншої організаційно-економічної структури можна на підставі критерію, згідно з яким оптимальною структура вважається лише тоді, коли дотримано баланс сил, оснований на спільних фінансових інтересах; коли загалом вона може завойовувати ринки й утримувати їх за рахунок організації таких виробничо-технологічних циклів, фінансових схем (потоків), маркетингових стратегій і тактики, системи менеджменту і науково-технологічних та інноваційних розробок та їх упровадження, які дають змогу отримати максимальний прибуток, розподіляти і перерозподіляти його в інтересах усіх учасників структури [4].

До форм господарювання, які можна розглядати як спосіб співпраці інтеграційного характеру, зараховуємо такі: асоціація, корпорація, дочірнє підприємство, філія, акціонерні товариства (табл. 1).

Асоціація та корпорація є крупними господарськими одиницями, що складаються з окремих підприємств, які співпрацюють між собою на основі договірних зв’язків, що загалом трактуються як інтегровані структури. Дочірні підприємства та філії (відокремлені підрозділи) є підрозділами основної (материнської) організації, яка володіє їхньою певною часткою капіталу, а тому таку структуру слід трактувати як інтегровану також.

Що ж до акціонерного товариства, то виникатимуть запитання щодо сумнівності віднесення його до організації, побудованої на основі процесу інтеграції. Проте якщо проаналізувати докладніше, то утворення акціонерного товариства є концентрацією капіталу певної кількості його засновників, тобто відбувається своєрідна співпраця, яку відносимо до інтеграційної взаємодії.




Таблиця 1

Інтеграційні структури за організаційно-правовими формами господарювання
в сільському господарстві Львівської області


Форма господарювання

Рік

2011 р. до 2007 р., %

2007

2008

2009

2010

2011




Асоціація

3

3

3

3

3

100,0

Корпорація

1

1

1

1

1

100,0

Дочірнє підприємство

62

66

60

56

53

85,5

Філія (інший відокремлений підрозділ)

38

31

42

40

35

92,1

Акціонерні товариства

60

65

58

55

50

83,3

з них:



















відкрите

-

-

45

42

40

-

закрите

-

-

13

13

10

-

Джерело: розраховано на основі [5, 6].



З табл. 1. бачимо, що кількість асоціацій та корпорацій за досліджуваний період не змінилась. Це говорить про стабільне та ефективне їх функціонування. Щодо інших організаційно-правових форм господарювання, то спостерігаємо незначне скорочення їх кількості, що пояснюється насамперед об’єднанням, злиттям чи поглинанням економічно слабких структур сильнішими.

Загалом об’єднання суб’єктів господарювання за допомогою інтеграції є поєднанням їхніх потужностей, що найбільше проявляється у концентрації капіталу та сільськогосподарських угідь. У підприємствах концентрацію капіталу прослідкувати та проаналізувати неможливо. Основною причиною цього є недостатнє приділення уваги органами державної статистики показникам міжгосподарських інтеграційних процесів, що проявляється в спрощенні заповнення звітності для підприємств та здійсненні її на вибірковій основі й унеможливлює повний аналіз цих процесів. Проте є змога прослідкувати за концентрацією сільськогосподарських угідь у господарствах, яких стосуються процеси інтеграційного характеру (табл. 2).

Як видно з табл. 2., протягом досліджуваного періоду зменшення чи збільшення кількості підприємств і площі сільськогосподарських угідь у групах відбувається паралельно, що показує пряму залежність між цими показниками. Зазначимо, що відбулось значне зростання кількості підприємств та загальної площі сільськогосподарських угідь у групах із площею земельних угідь більше 1000 га, що відображає здійснення процесів укрупнення саме у великих структурах.


Таблиця 2

Зміна кількості сільськогосподарських підприємств
по групах за площею сільськогосподарських угідь у Львівської області


Група підприємств за площею сільськогосподарських угідь, га

Кількість підприємств

Площа сільськогосподарських угідь

2007 р.

2011 р.

зміна площі у 2011 р. порівняно з 2007 р., %

2007 р.

2011 р.

2011 р. до

2007 р., %



тис. га

у % до підсумку

тис. га

у % до підсумку

Підприємства, що мали с.-г. угіддя

422

278

65,9

165,8

100,0

232,6

100,0

140,3

у тому числі площею, га

 

 

 

 

 

 

 

 

I – до 50

93

80

86,0

2,2

1,3

1,5

0,6

68,2

II – 51-100

57

35

61,4

4,6

2,8

2,7

1,2

58,7

III – 101-500

191

92

48,2

45,5

27,4

21,2

9,1

46,6

IV – 501-1000

40

35

87,5

26,7

16,1

24,3

10,4

91,0

V – 1001-2000

28

16

57,1

38,4

23,1

22,4

9,6

58,3

VI – 2001-3000

8

3

37,5

20

12

7,9

3,4

39,5

VII – 3001-4000

-

4

-

-

-

14,0

6,0

-

VIII – 4001-5000

3

2

66,7

14

8,4

9,3

4,0

66,4

IX – 5001 і більше

2

11

у 5,5 разів

14,4

8,7

129,3

55,6

у 9 разів

Підприємства, що не мали с.-г. угідь

112

194

173,2

х

х

х

х

х

Джерело: розраховано на основі [5, 6].



Натомість, підприємства із меншими площами до 1000 га, скоротили свої земельні угіддя, і загалом кількість господарств також зменшилась. Зазначимо, що зменшилась й кількість підприємств, які мали у власності сільськогосподарські угіддя, проте площа угідь, якими вони володіють, зросла. Такі зміни підтверджують те, що процеси інтеграції у формі об’єднання на паритетних засадах та кооперації на рівні малих підприємств не відбуваються. В свою чергу можна стверджувати, що здійснюються інтеграційні процеси у формі злиття чи поглинання за участю великих підприємств стосовно малих господарств.

Спостерігається й загальне скорочення кількості підприємств у сільському господарстві за незначного зменшення площі сільськогосподарських угідь. Це підтверджує зростання розмірів сільськогосподарських підприємств за їх земельними наділами. Проте зросла кількість суб’єктів діяльності, які не мають угідь, а отже, орендують землі для здійснення свого господарювання.

Загалом це дає підстави говорити про те, що частина підприємств малих розмірів за значного конкурентного тиску з боку великих структур ліквідовується, частина входить до їх складу як виробничі підрозділи, а частина продовжує самостійно функціонувати. Тобто якщо відбуваються інтеграційні зміни у секторі малого підприємництва, то вони переважно пов'язані із участю великих господарських структур. Тому інтеграцію розглядаємо як процес та форму організації вищого рівня.

Впровадження інтеграційних процесів у підприємствах пов’язане зі структурними змінами (рис. 1). Вони проявляються в зменшенні активів внаслідок передачі чи продажу та збільшенні активів за рахунок їх отримання чи купівлі. Структурні зміни мають місце й тоді, коли утворюється підприємство чи припиняє свою діяльність.







Рис. 1. Частка структурних змін за участю малих сільськогосподарських підприємствах Львівської області.



Джерело: розраховано на основі [5, 6].



Із тих підприємств, в яких відбулися певні структурні зміни, у 2010 і 2011 роках тимчасово призупинили виробництво відповідно 72 % та 74 % господарств. У 2011 році не утворилось жодного підприємства, тоді як у попередньому році їх було 7%. Частка господарств, що зменшили активи, у 2010 і 2011 рр. були приблизно на одному рівні – відповідно 14 % і 13 %. Малі сільськогосподарські підприємства у 2011 році збільшили активи внаслідок їх отримання чи купівлі на 6 % порівняно з 2010 роком. Це свідчить про збільшення їх виробничих потужностей, а отже, про застосування в них інтеграційних процесів.

Вище проведений аналіз показав, що на рівні малих підприємств аграрної сфери за офіційними статистичними даними прослідкувати здійснення між ними інтеграційних процесів практично неможливо.

Г. В. Черевко виділяє горизонтальну та вертикальну виробничу інтеграцію, де остання виступає у вигляді агропромислової інтеграції [8], яка характеризується як взаємодія підприємств різних технологічних рівнів, а саме виробничого та переробного. Тому горизонтальну інтеграцію, як співпрацю господарств виробничого рівня, необхідно подавати й розглядати як процес кооперації. Такої ж думки дотримувався Горбонос Ф. В. відносно поняття кооперації [2, с. 26-32], яка є видом інтеграційного об’єднання.

Кооператив є підприємством корпоративного типу, створеним внаслідок добровільного об’єднання матеріальних внесків і зусиль товаровиробників-власників (громадян і юридичних осіб) для забезпечення їх сільськогосподарської діяльності на основі демократичного контролю й розподілу ризиків і доходів відповідно до участі в господарській діяльності підприємства, стверджує В. Зіновчук [3, с. 33-34].

Співпраця сільськогосподарських товаровиробників у формі кооперації відбувається переважно за участю особистих селянських господарств, які представленні як фізичні особи та частково за участю юридичних осіб, представниками яких є малі підприємства. Так, у 2011 році членами сільськогосподарських кооперативів Львівської області було 93% фізичних осіб та 7% - юридичних осіб. Навіть у разі співпраці малих виробників сільськогосподарської продукції у формі кооперації, в них все ж недостатньо буде ресурсів для ефективного функціонування та забезпечення належної конкурентноздатності порівняно з великими підприємствами й організаційно інтегрованими структурами.

Проте, за словами М. І. Туган-Барановського, сільськогосподарська кооперація виступає необхідним супутником селянського трудового господарства. Завдяки їй селянин має змогу користуватися вигодами і перевагами великого господарства [7]. Це дасть змогу забезпечити виживання на ринку та можливості для подальшого розвитку із вигодою досягнення конкурентних ринкових позицій. Оскільки вирішити ці завдання деяким сільськогосподарським кооперативам самостійно не під силу, тому підтримка та фінансова допомога з боку держави для них необхідна і повинна бути однозначно.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка