Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету



Сторінка16/31
Дата конвертації19.02.2016
Розмір6.42 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   31

Отже, концепт природи є одним із центральних фрагментів мовної картини світу Джека Лондона. Концепт природа в творах Джека Лондона виражається різними лексичними засобами – метафорами, порівняннями, синонімами, контрастами, епітетами.
ЛІТЕРАТУРА

1. Лондон Дж. Белый клык / Джек Лондон. – М., 1954. – 450 с.

2. Реформатский А. А. Введение в языковедение : учебник для вузов / [под ред. В. А. Виноградова] / А. А. Реформатский. – 5-е изд., испр. – М. : Аспект Пресс, 2006. – 536 с.

3. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля. – К, 2006. – 716 с.



Ганна Савранська,

4 курс Інституту філології та соціальних комунікацій

Наук. керівник: В. В. Богдан, к.філол.н., доцент (БДПУ)
ФОНЕТИЧНІ СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ В ПОЕЗІЇ ДЖОРДЖА ГОРДОНА БАЙРОНА

Поезія – це вершина розвитку літератури, вона є одним з найцікавіших та найдосконаліших творінь людства. Видатний англійський поет епохи Романтизму – Джордж Гордон Байрон досягнув надзвичайних успіхів у розвитку ліричної поезії, яка характеризується майстерним поєднанням різноманітних фонетичних та стилістичних засобів, що є досить недослідженим явищем його довершеної поезії.

Актуальність даного дослідження полягає в тому, що роль фонетичних стилістичних засобів, які використані в ліричних творах Джорджа Байрона досліджена в недостатньо повному обсязі, а також робиться спроба віднести певні фонетичні стилістичні засоби до характерних рис його індивідуального поетичного стилю.

Мета – виявити стилістично-прагматичні особливості фонетичних стилістичних засобів у процесі дослідження поезії Джорджа Гордона Байрона; узагальнити специфіку використання Байроном фонетичних стилістичних засобів у своїй поезії.

Основними методами дослідження стали описовий метод (для характеристики та оцінки мовних фактів), зіставний метод і метод контекстного аналізу.

В більшості випадків любовна лірика Байрона пронизана трагізмом. “Новизна тут у тому, – відзначає Н. Я. Д’яконова, – що гіркість любові сприймається як частина скорботного існування сучасних людей, що приречені на душевну самотність, нерозуміння. Тому головні теми Байрона пов’язані з незбіжними в коханні втратами. Якщо любов гармонійна та світла, її обриває смерть ― цій темі присвячений цикл віршів до невідомої “Тирзи”. Той, що пережив любов залишається ще більш самотнім, щастя, яке пішло лише підкреслює його втраченість і горе ( цей мотив звучить у “Гяурі” та “Корсарі”)” [2, c. 268].

Людське “Я” невичерпне, тому в романтичній поезії так важлива звукова виразність вірша. Зі звукової сторони вірш Байрона зібраний, вибудуваний, тяжіє до внутрішнього значення; проте розповісти його зміст не можна, його неустеженність, його нескінченна місткість і повинні дати нам поняття про те, як нескінченні особистість і ліричне переживання. Звук вірша уводить нас у цю нескінченність, звуки слів надають відносність змісту слів, звуки ведуть перед нами своє власне друге мовлення [3, c. 143].

Одним з найдраматичніших поетичних творінь Байрона є станси “STANZAS FOR MUSIC”.

Вражені почуття поета висловлюються в стрімкому ритмі вірша, в метричних вільностях, в багаторазовому повторюваному ефекті невдержимого наростання. Воно у всіх трьох випадках здійснюється за допомогою дієслів, і це забезпечує руху емоцій особливий динамізм [1, c. 56-57].

У вірші Байрон використовує дуже багато повторів, як окремих слів так і окремих звуків. Наявність алітерації та дисонансу можна прослідкувати у наступних рядках:



There is grief in the sound, there is guilt in the fame!

Too brief for our passion, too long for our peace…

Використання асонансу простежується у наступних рядках:

I speak not, I trace not, I breathe not thy name…

Oh! thine be the gladness, and mine be the guilt!

У “Стансах” переважає точна, жіноча, бідна рима: name – fame; impart – heart; sign – mine. Простежується також і використання приблизної рими: peace – ceaso; love – reprove.

Римування у вірші є суміжним:

I speak not, I trace not, I breathe not thy name;

There is grief in the sound, there is guilt in the fame!

Використання консонансу, звукопису, звуконаслідування та звукового символізму в даному вірші не виявлено.

Таким чином, індивідуалізм Байрона, його бурхливий ліризм, пристрасть до саморозкриття знайшли своє відображення в поезії. Завдяки незчисленним повторам, рими, ритму та багатьох фонетичних стилістичних засобів автор передає читачам свій настрій та душевний стан. Вважаємо, що ці фонетичні стилістичні засоби можуть бути віднесені до індивідуально-авторського стилю цього видатного поета.


ЛІТЕРАТУРА

1. Берковский Н. Я. Лирика Байрона / Н. Я. Берковский // Байрон Дж. Лирика. – М.–Л., 1967. – 298 с.

2. Дьяконова Н. Я. Аналитическое чтение (поэзия XVIII–XX веков) / Н. Я. Дьяконова. – Л. : Просвещение, 1967. – 298 с. (Diakonova N. Three Centuries of English Poetry).

3. Колесников В. И. Д. Г. Байрон / В. И. Колесников // История зарубежной литературы XIX века : учебник / [под ред. Н. А. Соловьевой]. – М. : Высшая школа, 1991. – 356 с.



Олексій Семенов,

3 курс Інституту філології та соціальних комунікацій

Наук. керівник: М. В. Хвастова, викладач (БДПУ)
Запозичення у німецьку мову англіцизмів

Мова, як відомо, є складноструктурованою, поліфункціональною системою, яка постійно еволюціонує під впливом цілої низки зовнішніх та внутрішніх чинників. В. Жирмунький, досліджуючи зародження і розвиток німецької національної літературної мови, підкреслював, що “німецька мова з найдавніших часів містить низку запозичених слів, які проникли до її складу в результаті економічних, політичних і культурних зв’язків з іншими народами. Ці запозичення свідчать про складний характер німецької культури, що формувався в постійній взаємодії з культурами інших народів”.

Головною причиною запозичення, на думку вчених, є соціально-економічні, політичні, воєнні, культурні, релігійні та інші види контактів, і як наслідок – знайомство з новими предметами, а потім, і обмін новими поняттями та ідеями. Як соціально-психологічні причини запозичення розглядаються комунікативна актуальність позначуваного ним поняття, престижність іншомовного слова, порівняно з власним, а також мода на мовні та естетичні смаки, що призводить до перенасичення мови іншомовними словами.

Вітчизняні та зарубіжні германісти зазначали, що німецька мова зазнала особливо інтенсивного впливу з боку англійської мови, насамперед її американського варіанта, що знаходить свій прояв на фонологічному, лексичному та семантичному рівнях. За даними німецьких лінгвістів загальна кількість англо-американізмів, які існують сьогодні в німецькій мові, складає близько 7000 слів.

Появою такої лексики була відмічена перш за все мова преси та публіцистики, де англіцизми використовувались як замінники – синоніми для аналогічних німецьких лексем, але також і як первинні назви для наукових та технічних нововведень, різного роду методів, продуктів виробництва тощо. Висока динаміка, якою характеризується розвиток подій з кінця XX ст., сприяла швидкому проникненню таких лексичних інновацій майже в усі без винятку сфери комунікації в німецьких землях.

Німецькими вченими пропонується класифікація видів іншомовних слів залежно від ступеня їх освоєння у мові:



  1. Запозичення чужої форми та чужого значення:

  • Aftershowparty, Charity, Wellness, Live-Performer, Highlight, E-Mail.

  • Internetportale, Online-Shops, Home-shopping, Late-Night-Show.

  1. Запозичення чужої форми для вираження свого значення:

  • Antiaging, outsourcen, Pitbullzurückbeißer.

  • Klimagipfel, Globalisierung, googeln, Technologie.

  1. Запозичення чужого значення у рідній формі, тобто калькування:

  • Knowhow/Fachwissen; Mountainbike / Bergfahrrad).

  • Doppelklick, Scheinselbstständigkeit, Praxisgebühr.

  • open air/Freiluft-; powerful/kraftvoll. 

  • trial-and-error/Versuch und Irrtum.

Запозичення лексики англійського походження в німецьку та інші європейські мови детермінується такими чинниками, як значний політичний та економічний авторитет США як супердержави на міжнародній арені та особливим статусом англійської мови як мови міжнародного спілкування.

Особливо активно використовуються слова англійського походження в галузі техніки, ЗМІ, реклами, моди, торгівлі, у мові суміжних наукових дисциплін, політики, спорту тощо. Входженню англіцизмів сприяє крім того широкомасштабний експорт продуктів сучасної американської масової культури, під час якого, завдяки надзвичайній атрактивності, так званого, американського способу життя, нові речі, поняття та явища запозичуються разом із своїми назвами (Sachentlehnungen und Wortentlehnungen). Цьому в свою чергу часто сприяє двомовність сучасних носіїв німецької мови.



ЛІТЕРАТУРА

1. З історії вивчення запозичень у німецькій мові / [під ред. Л. О. Гончеренко]. – Миколаїв : МДГУ ім. Петра, 2005. – 7 с.

2. Інновації в лексиці німецької мови початку XXI ст. / [під ред. М. Кирилюк]. – Умань : УДПУ ім. Павла Тичини, 2009. – 5 с.

3. Розен Е. В. Немецкая лексика : история современность : учебное пособие / Е. В. Розен. – М. : Высшая школа, 1991. – 96 с.


Інна Сенейко,

5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Н. В. Павлик, к.філол.н., доцент (БДПУ)
ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛЕКСЕМ З ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНИМ ТА ОЦІННИМ ЗНАЧЕННЯМ У ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ МОВЛЕННІ

Для сучасної лінгвістики залишається актуальною проблема дослідження мовних одиниць у функціональному аспекті. Вивчення мовних явищ з погляду їх виражальних можливостей набуває особливого сенсу: воно допомагає глибше зрозуміти призначення мови, пізнати її структуру, функціонально-диференціальну своєрідність тощо. Аналіз мовознавчої літератури доводить, що багато з цих планів вивчені недостатньо, зокрема експресивний, незважаючи на те, що він є одним із найважливіших складових тексту. Тому актуальність наукової роботи зумовлена потребою дослідити комунікативну природу і параметри експресивності публіцистичного тексту.



Мета дослідження – виявити особливості реалізації експресивних лексико-семантичних засобів у публіцистичному мовленні. У процесі аналізу застосовувались метод лінгвістичного опису мовних фактів та семантико-стилістичний метод.

Поняття експресивності належить до основних стилістичних, тому що на протиставленні експресивного і неекспресивного формуються майже всі стилістичні парадигми. Під експресивністю тексту розуміють “таку систему (набір) використаних у ньому мовних засобів, яка дозволяє найбільш виразно подати зміст тексту і ставлення автора до нього, внаслідок чого посилюється вплив на емоційну, інтелектуальну і вольову сфери реципієнта” [1, с.183]. Загальна експресивність тексту уявляється як інтегрований результат реалізації таких його властивостей, як емотивність, оцінка, образність, інтенсивність, стилістична маркованість, структурно-композиційні особливості тексту.

Важливу роль у лінгвостилістичній системі будь-якої мови виконує передусім емоційна лексика, тобто ті прошарки словникового складу, які так чи інакше пов’язані з людськими почуттями. Дослідження емоційно-експресивної лексики пов’язується з працями І. Білодіда, Л. Мацько, В. Чабаненка, В. Телії та ін.

Найбільш поширеним засобом вираження емоційного стану в публіцистичному мовленні є експресиви, або емоційно-забарвлена лексика, з допомогою якої описуються почуття, а також емоційні відтінки в оцінці явищ, подій, людей тощо. Емоційна лексика, крім об’єктивного лексичного значення, містить і значення суб’єктивне – ставлення мовця до висловленої ним думки. Типовим для публіцистичного мовлення є вживання лексики з оцінним значенням, наприклад: “Україно, Україно, моя радість і жура”… Це – не порожні слова. Все своє життя від раннього дитинства і до старості жура за Україну гнітила мене. І от діждалася самостійності. Боже, яке щастя!” (газ. “Україна молода”).

Застосування експресивів дає авторові змогу викликати у реципієнта адекватну реакцію, спричинити емоційний ефект, переживання, що відповідають його намірам і змушують вдаватися до вибору тих чи інших мовних одиниць: “Але таке поголовне хабарництво – це ж ганьба для теперішнього демократичного суспільства” (газ. “Україна молода”).

Іноді журналісти з певною стилістичною метою користуються русизмами, просторіччями тощо: А звідкіля ж зявилися ті мільйони, що наші недоторкані депутати повкладали в забугорні банки?.. То скажіть мені, будь ласка, звідкіля ж вилупилась нова каста дер... службовці? Либонь це та комбратва, що сиділа по різних ...комах, тепер частина у Верховній Раді, і виродила такий дешевий закон” (газ. “Україна молода”). Ці емоційні засоби мови як стилістично маркована лексична категорія здебільшого використовується авторами для характеристики або мовної індивідуалізації особи, а також для створення сатиричного, гумористичного чи іронічного ефекту.

Надзвичайно широко у публіцистичних текстах використовуються фразеологізми, цитати й крилаті вислови, що дозволяє надати публікаціям образності, полемічної сили, гостроти тощо: Ще б пак, як кажуть москалі, на ловца и зверь бежит. Ось тільки эти глупые хахлы віддадуть кермо нашему человеку і, як співається в одній пісні, на дворі нема України, лише віз на Сибір (газ. “Україна молода”) – тут автор уживає фразеологічні одиниці для підтвердження та ілюстрації власних роздумів щодо “стану речей в Україні” та ін.

Отже, газетна комунікація спрямована як на інтелектуальну, так і на емоційну складову психіки людини. Емоційні процеси (тональність, емоції, настрій, почуття), які передають переживання особи, її ставлення до предметів і явищ об’єктивної реальності, є одним із механізмів специфічного відображення світу і регулювання поведінки в ньому.


ЛІТЕРАТУРА

1. Человеческий фактор в языке : языковые механизмы экспрессивности / [под ред. В. Н. Телии]. – М. : Наука, 1991. – 214 с.



Оксана Собіна,

2 курс Інституту філології та соціальних комунікацій

Наук. керівник: О. В. Дуброва, к.філол.н., доцент (БДПУ)
ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ ЯК ЗАСОБУ ФОНЕТИЧНОГО СПРИЙНЯТТЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Практичне засвоєння іноземної мови неможливе без застосування ефективних методів і прийомів навчання.

Ця тема є дуже актуальною, важливу роль на початковому етапі вивчення іноземної мови відіграє розвиток фонетичних навичок і тренування правильної вимови та артикуляції.

Аналіз наукової літератури свідчить, що дидактичні ігри можна активно використовувати в навчанні іноземної мови, особливо в роботі з молодшими школярами. Насамперед це зумовлено такими основними чинниками: комунікативний підхід до навчання іноземної мови; інтереси молодших школярів та природна потреба учнів початкової школи у грі.



Мета нашої роботи – дослідити ефективність використання дидактичних ігор як засобу фонетичного сприйняття іноземної мови.

Цій проблемі присвячені роботи В. Г. Редька "Дидактична гра як засіб навчання іноземних мов молодших школярів", Ю. В. Дьякової "Методика використання гри на уроках іноземної мови" та ін.

Слід зазначити, що ігри мають різну навчальну мету. Наприклад, ігри з аудіювання спрямовані на те, щоб навчити учнів розуміти сенс одноразового висловлювання, виділяти головне в потоці інформації, розвивати слухову пам'ять учнів. Лексичні ігри використовують в школі для того, щоб тренувати учнів у вживанні лексики в ситуаціях, наближених до природної обстановки, активізувати мовленнєво-розумову діяльність учнів, розвивати мовну реакцію. Мовні ігри призначені для формування вимовних, лексичних, і граматичних навичок та тренування вживання мовних явищ на підготовчому етапі оволодіння іноземною мовою. Основною навчальною метою фонетичних ігор є тренування учнів у проголошенні англійських звуків. Орфографічні ігри – ігри на розвиток правописних навичок, знання та розпізнавання орфограм [2].

Як зазначає Дьякова Юліана Вікторівна "Комунікативна функція полягає в створенні атмосфери іншомовного спілкування, об'єднанні колективу учнів, встановленні нових емоційно-комунікативних відносин, заснованих на спілкуванні іноземною мовою" [2].

Оскільки гра, що охоплює елемент змагання, мотивує мовленнєву діяльність, а мотиви – це чинники активізації психічних процесів, то вона позитивно впливає на психічний розвиток дитини. Гра сприяє розвитку класифікуючого сприйняття, довільної уваги і пам'яті, інтелектуальному зростанню. Вона сприяє розвитку слухо-вимовних навичок.

Виконуючи фонетичні вправи, учні готуються до слухового сприйняття певних звуків, слів, словосполучень, диференціації та виокремлення певних звуків та їх звукового відтворення. Таким чином, саме вправи стають першою ланкою в розвитку навичок аудіювання.

Як зазначає Бабкіна Н.В., структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:


  • спонукальний (потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання брати участь у грі);

  • орієнтувальний (вибір засобів і способів ігрової діяльності);

  • виконавчий (дії, операції, які надають можливості реалізувати ігрову мету);

  • контрольно-оцінний (коригування та стимулювання активності в ігровій діяльності) [1, с.12].

Тож, гра – сильний емоційний подразник, який знімає психологічні бар'єри, що заважають іноземному спілкуванню, підвищує ініціативність і активність учнів, а також стимулює позитивні емоції, які впливають на кору головного мозку, сприятливо розвиває зацікавленість до іноземної мови як предмета.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бабкина Н. В. Использование развивающих игр и упражнений в изобразительной деятельности младших школьников / Н. В. Бабкина // Начальная школа. – 1998. – № 4. – С. 11–18.

2. Дьякова Ю. В. Методика використання гри на уроках іноземної мови [Електронний ресурс] / Ю. В. Дьякова. – Режим доступу : http://www.allbest.ru/.

3. Федусенко Ю. І. Особливості впливу навчально-ігрової діяльності на розвиток основних психічних процесів у молодшому шкільному віці / Ю. І. Федусенко // Рідна школа. – 2005. – № 4 (903). – С. 23–25.



Юлія Созанська,

5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій

Наук. керівник: М. М. Греб, к.філол.н., доцент (БДПУ)
ЗІСТАВНІ КОНСТРУКЦІЇ В СИНТАКСИСІ ТВОРІВ І. ФРАНКА: ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ

Сьогодні література як об'єкт дослідження лінгвістики – питання, яке визнане одним з найважливіших у сучасній філології. Мета дослідження полягає в тому, щоб зрозуміти, яку роль відіграє зіставне відношення у комунікативному задумі автора, тобто як зіставлення, будучи мовною категорією, допомагає авторові вплинути на читача, передати почуття, думки літературних героїв.

Майже всі складносурядні зіставні речення, вжиті у творах І. Франка, мають закриту синтаксичну структуру. Це означає, що їх мінімальні конструкції являють собою поєднання обов’язково двох предикативних частин і тільки. Наприклад: Входжу сюда з такими надіями, а тут якась мара конає; Охватила сина руками, цілує, обливає слізьми гіркими, не з очей вже, а від самого серця; Чесна людина красується працею, а така, як ти, завше грошима, і тільки ними.

Можна стверджувати, що зіставні конструкції у творах І. Франка є таким стилістичним прийомом, який дозволяє надати висловленню динамізму, а, отже, переконливості. Підтвердження думки про вживання зіставних структур як певного стилістичного прийому може служити їх функціонування як конструкцій експресивного синтаксису, в яких активно використовується вищий ступінь порівняння прикметників й прислівників: Я добре п’яний був, а вони, мабуть, ще і гірш мене; Та зробіть ласку, менше говоріть, а швидше робіть ; Що роблю, то дальш від грошей, а ближче до смерті.

Як довело дослідження, досить поширеним стилістичним прийомом у творах І. Франка є використання парцельованих конструкцій, які надають тексту певної мелодійності. Це речення на зразок: Ах, дуже мені жаль! А я так надіявся…; Не піду та й не піду. Бач, вередую, поки не даси пива. А там ще й грошей забажаю; Усе одно товче: працюй, працюй. А нащо вже працювати.

Своєрідна семантична організація складних зіставних конструкцій дозволяє авторові увиразнювати зміст свого висловлення, подавати інформацію у зіставному ключі, що пов’язане із актуальним членуванням висловлення. Необхідною умовою для цього є актуальність обох лексичних зіставлень та наявність у кожному з компонентів, що з’єднуються, виділеної теми (Т) і реми (R). Виділені тема й рема (і відповідно цьому виділенню інтонація) виникають за рахунок того, що вони завжди є включеними в зіставних реченнях у два чітко виражені асоціативні змістові зв’язки. Це означає, що зіставні елементи мають сприйматися як теми і реми в поєднуваних компонентах: [Віруючі люди]T збиралися зі свічечками йти на усю ніч [в церкву]R, а [робітники]T в цей же з кибелем [брели на роботу]R; Така моя доля: [мені]T досталася [файчина]R, а [драбу]T [гроші]R ; Та воно ж так скрізь і є: у [нас]T [празник]R, а в [них]T [робота]R .

Зіставне відношення може сприяти також вираженню комічного ефекту. Прикладом цього можуть слугувати речення типу [Така-то розумна дитина була. У Дрогобичі, в семінарії, вчилася. Тато не нарадується. Еге! так що ж бо:] з книжки що хочеш прочитає, а свого розумного слова сказати не може автор за допомогою зіставного відношення створює комічний ефект, адже, як людина освічена, сам І. Франко розумів, що розум – це природний дар, і ні в яких священиків, дяків його купити не можна. Цією конструкцією автор намагається показати обмеженість робітників та селян, для яких уже вміння читати вважалося ознакою інтелекту. Зіставлення мало б сприяти думці про надзвичайний розум Готліба, однак негативна оцінка ситуації у другій предикативній частині суперечить цьому, адже розум ніколи не обмежувався тільки вмінням читати.

Дуже часто автор вдається у своїх творах до опису зовнішності героїв, причому, як показало дослідження, активно використовує для цього зіставні конструкції. Саме зіставлення у портретних характеристиках допомагає І. Франкові не тільки показати власне авторське ставлення до зображуваних героїв, а й допомогти читачеві розібратися в описуваних подіях. Так, наприклад, щоб передати своє ставлення до персонажів, зобразити їх внутрішній світ, автор удається до таких портретних характеристик: Герман був іще зовсім блідий лицем, хвиля від хвилі почував якийсь холод за спиною і легку дрож в тілі, а в голові його думки мутились і перевертались, мов вода на млиновім колесі.

Отже, невимушеність мови персонажів І. Франка, її народно-розмовна основа підкреслюють життєву достовірність його творів. Ознаки, характерні для живої народної мови Галичини, має також і мова самого автора.

1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   31


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка