Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету



Сторінка26/31
Дата конвертації19.02.2016
Розмір6.42 Mb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   31

ЛІТЕРАТУРА

1. Знаков В. Психология понимания правды / Знаков В. – СПб. : Алетейя, 1999. – 282 с.

2. Щербатых Ю. Искусство обмана / Щербатых Ю. – К. : Эсмо-Прес, 2007. – 723 с.

3. Экман П. Почему люди лгут / Экман П. – М. : Педагогика – Прес, 1993. – 272 с.



Ольга Блохіна,

6 курс Інституту фізико-математичної

та технологічної освіти

Науковий керівник: Л. Р. Кашкарьова,

к. психол. н., доцент (БДПУ)
АДАПТАЦІЯ ПЕРШОКУРСНИКІВ ДО НАВЧАННЯ У ВНЗ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ПЕРШОГО СЕМЕСТРУ

Головне, з чого потрібно виходити при аналізі проблеми адаптації, – це універсальний характер тенденції до встановлення рівноваги між компонентами реальних систем. Під адаптацією першокурсників слід розуміти процес приведення основних параметрів, їх соціальний та особистісний характер у стан динамічної рівноваги з новими умовами вузівського середовища як зовнішнього фактора по відношенню до студента.

Адаптація першокурсників носить колективний характер (конкретні умови даного вузу), це безперервний процес, який не припиняється ні на день. Цей процес відбувається з коливаннями, навіть упродовж одного дня відбуваються перемикання в найрізноманітніші сфери (навчальна діяльність, спілкування, самосвідомість).

Чим більш складним є середовище (якісно новий інший зміст освіти, спільна діяльність, вимоги до студента, інші форми контролю знань, самостійність тощо), і чим більш кардинальні зміни відбуваються в ньому за короткий проміжок часу, тим важче студентам адаптуватися до нової ситуації.

Важливим фактором успішної адаптації студента є характер професійної орієнтації. Своєчасне виявлення індивідуальних нахилів та орієнтація на одну або декілька професій, які відповідають психофізичним якостям і особливостям індивідуальної спеціалізації особистості, – головний зміст процесу. Ускладнює процес те, що багато студентів знають лише приблизно про умови організації й зміст навчання у вищому навчальному закладі. Іншим важливим фактором адаптації є відношення до навчання.

Відомі труднощі, які спостерігаються у студентів першого курсу: невміння добре планувати час, надмірне навантаження, нестаток необхідної літератури, невміння працювати з першоджерелами, незадовільна підготовка, отримана в школі тощо.

Метою нашого дослідження було виявлення результатів адаптації першокурсників до навчання у вищому навчальному закладі протягом першого семестру. Для цього нами була розроблена анкета, яка складалася з десяти закритих запитань, на які потрібно було відповідати «так» або «ні».

В анкетуванні взяла участь одна група першокурсників, яка складалася з двадцяти п’яти студентів.

Аналізуючи відповіді на перше запитання анкети “Чи були Ви готові до вступу у вищій навчальний заклад?”, ми з’ясували, що позитивно відповіли на нього 68% першокурсників, а негативно – 32%.

На друге запитання анкети “Чи до вподоби Вам навчатися за Болонською системою?” позитивну відповідь дали 76% студентів, негативну –24%.

На третє запитання анкети “Чи легко Ви переживаєте розлучення зі шкільними друзями?” “так” відповіли 84% першокурсників, “ні” – 16%.

На четверте запитання “Чи подобається Вам вчитися у другу зміну?” відповідь “так” дали 60%, “ні ” – 40%.

Проаналізувавши відповіді студентів на п’яте запитання “Чи подобається Вам відсутність повсякденного контролю з боку батьків за Вашою діяльністю?”, ми з’ясували, що позитивну відповідь дали 88%, а негативну – 12% першокурсників.

На шосте запитання анкети “Чи сформовані у Вас навички самостійного опрацювання матеріалу?” “так” відповіли 44%, “ні” – 56% студентів групи.

На сьоме запитання “Чи подобається Вам проведення занять у вигляді лекцій, семінарів, практичних і лабораторних робіт, колоквіумів?” відповідь “так” ми отримали від 72% студентів, “ні” відповіли 28% першокурсників.

На восьме запитання “Чи склалися у Вас дружні стосунки в колективі групи?” позитивно відповіли 36%, негативно – 64% студентів.

На дев’яте запитання анкети “Чи вдається Вам опановувати різноманіття нових організаційних форм у вищому навчальному закладі?” “так” відповіли 44%, “ні” – 56% першокурсників.

На десяте запитання “Чи адекватна у Вас реакція на вимоги викладачів та умови навчання?” позитивну відповідь дали 52%, негативну – 48% опитаних.

Загалом, проаналізувавши усі відповіді на десять запитань, ми виявили, що “так” відповіли 70% студентів, “ні” – 30%.

Отже, за результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що адаптованість студентів першого курсу до навчання у вищому навчальному закладі протягом першого семестру є досить доброю. Проте близько третини студентів відчувають певні складнощі у процесі пристосування до нових умов навчання у ВНЗ. Саме в цей період вони потребують підвищеної доброзичливої уваги й допомоги з боку викладачів, кураторів, деканатів і директоратів університету.



Марина Богдан,

3 курс Інституту психолого-педагогічної

освіти та мистецтв

Науковий керівник: О. В. Горецька,

к.психол.н., доцент (БДПУ)
ВПЛИВ АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ ПІДЛІТКІВ

НА ПЕРЖИВАННЯ СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЙ

На сучасному етапі розвитку суспільства школярі часто перебувають в стресових ситуаціях. Деякі учні справляються зі стресом самостійно, інші ж потребують допомоги зі сторони психолога чи батьків. Вміння пережити стресові ситуації залежать певною мірою від індивідуально-типологічних особливостей кожної особистості.

Наукові дослідження стресу вперше розпочав відомий канадський фізіолог Ганс Сельє. У 1935 р. він уперше ввів у науку поняття "біологічний стрес", як адаптаційний синдром, специфічний стан організму у відповідь на вплив неспецифічних подразників – стресорів [1, с. 8].

Отже, стрес є загальним адаптаційним синдромом і переживається як емоційний стан, що виникає в умовах ризику, необхідності швидко і самостійно приймати рішення, умить реагувати на різні зміни у житті [1, с. 9].

Важливу роль у регуляції психічних станів, в тому, як людина реагує на вплив стресорів навколишнього середовища, відіграють індивідуально-типові особливості особистості.

У підлітків збалансований характер зустрічається вкрай рідко. У більшості тінейджерів окремі риси характеру надмірно посилені, з'являється виборча уразливість в одних ситуаціях і неймовірна стійкість в інших. Іншими словами, для людини, що має певну акцентуацію характеру, буває психологічно важко переносити деякі ситуації, особливо стресові.

Акцентуація характеру (лат. accentus — наголос) — надмірне вираження окремих рис характеру та їх поєднань, яке є крайнім варіантом норми і межує із психопатією [2].

Тому, дослідження акцентуацій характеру в підлітковому віці та зв’язок даної проблеми зі стресом є надзвичайно актуальною на етапі складних соціально-психологічних умов розвитку особистості підлітка.

Як вважає німецький психіатр К. Леонгард, у 20-50% людей деякі риси характеру настільки загострені (акцентуйовані), що за певних обставин можуть привести до однотипових конфліктів і нервових вибухів. Акцентуації характеру часто зустрічаються саме у підлітків (50-80%), адже саме у цьому віці характер найбільш неврівноважений. Як зазначає К. Леонгард акцентуація характеру – це перебільшений розвиток окремих рис характеру в шкоду іншим, в результаті чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми. Підліток з нестійкою акцентуацією характеру потребує постійного контролю, вимогливості, дисципліни, оскільки якщо не займатися з такими учнями та не допомагати їм справитися зі стресом, акцентуації можуть перейти в психопатії.

У дослідженні київських авторів (Ю. С. Гільбух, С. І. Подмазин і ін.) вказується, що акцентуйованість серед підлітків – явище вельми серйозне та потребує психологічного супровіду.

З метою визначення типів акцентуацій характеру у підлітковому віці було проведено дослідження. Учням сьомого класу Бердянської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів запропонували характерологічний опитувальник Леонгарда, який призначено для виявлення типу акцентуації характеру.

Обробивши результати було виведено наступну статистику: гіпертимна акцентуація – 70%, збудлива – 70%, емотивна – 80%, педантична – 10%, тривожна – 10%, циклотимна – 70%, демонстративна – 50%, неврівноважена – 20%, дистимна – 10%, екзальтована – 40%. Другий етап нашого дослідження передбачає визначення стресостійкості підлітків та розкриття зв’язку цього параметру з акцентуацією харатера учнів. Проте, ми висуваємо припущення, що у учнів з такими типами акцентуації: гіпертимна, педантична та дистимна фактор стресостійкості високий, тобто їм легше переживати стресові ситуації. А от на учнів з такими типами акцентуацій характеру як збудлива, емотивна, циклотимічна, тривожна, демонстративна, неврівноважена та екзальтована необхідно звертати більше уваги, особливо в умовах стресу.

Таким чином, ми бачимо, що стрес у великій мірі є індивідуальним феноменом. В умовах стресу дуже важливо знати типологію характеру підлітка та його акцентуації. В якості ресурсів подолання стресу можна розглядати ті особливості індивідуального розвитку підлітка які допомагають особистості впоратися зі стресовою ситуацією, знизити негативний вплив стресу, а саме: розвинена впевненість в собі, прийняття себе та інших, фізичне та психічне здоров'я, навички конструктивного вирішення проблем, соціальна адаптація, навички контролю стресу й напруги тощо.

Знання дорослими (батьками, педагогами) вікових та індивідуальних особливостей підлітків дає їм змогу ефективно керувати психічним та особистісним розвитком дітей, попереджувати й долати їх труднощі і проблеми [2].



ЛІТЕРАТУРА

1. Титаренко Т. М. Психологічна профілактика стресових перевантажень серед шкільної молоді : Наук.-метод. посіб. / Т. М. Титаренко, Л. А. Лєпіхова – К. : Міленіум, 2006. – 204 с.

2. http://ebk.net.ua/Book/psychology/savchyn_vp/part3/309.htm

Яна Бондаренко, Руслана Бондаренко,

6 курс соціально-гуманітарного факультету

Науковий керівник: Л.Р. Кашкарьова, к. психол. н., доцент (БДПУ)
ПРОБЛЕМИ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Самоврядування у ВНЗ – це самостійна громадська діяльність студентів із реалізації функцій управління вищим навчальним закладом, яка визначається ректоратом (адміністрацією), деканатами (відділеннями) і здійснюється студентами відповідно до мети і завдань, що стоять перед студентськими колективами. Студентське самоврядування здійснюється на рівні академічної групи, відділення, факультету, гуртожитку, ВНЗ. Залежно від контингенту, типу та специфіки ВНЗ студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, іншого структурного підрозділу. Згідно із статтею 38 Закону України “Про вищу освіту” основними завданнями органів студентського самоврядування є: забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема, стосовно організації навчального процесу; забезпечення виконання студентами своїх обов’язків; сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів; сприяння створенню відповідних умов для проживання та відпочинку студентів; сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об’єднань, клубів за інтересами; організація співробітництва зі студентами інших ВНЗ і молодіжними організаціями; сприяння працевлаштуванню випускників; участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.

Отже, студентське самоврядування є важливим фактором розвитку і модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом, формування майбутньої еліти нації. Тому ми вирішили з даної проблеми провести анкетування серед студентів соціально-гуманітарного факультету БДПУ. В анкетуванні взяли участь студенти І (23 особи), ІІІ (28 осіб), VI (9 осіб) курсів; загальна кількість опитаних склала 60 чоловік. Актуальність нашого дослідження викликана потребою узагальнити результати анкетування студентів, які стосуються рівня розвитку самоврядування у ВНЗ.

Хоча кількість молоді, котра бере участь у виборах органів студентського самоврядування, й збільшилася, все ж високим залишається рівень байдужості студентів до їх діяльності. Наведемо деякі результати анкетування.

На запитання “Чи знаєте Ви, що таке студентське самоврядування?” респонденти І-го курсу відповіли, що студентське самоврядування – це рада студентів, які займаються справами студентства та можуть впливати на навчальний процес; ІІІ курс відзначив, що це колектив студентів, які вирішують або намагаються вирішити проблеми студентів, а опитані VI курсу переконані, що студентське самоврядування – це організація, що діє в навчальному закладі, займається покращенням студентського життя і має певне право голосу у вирішенні питань загальноуніверситетського значення.

На запитання “Чи берете Ви участь у студентському самоврядуванні?” 4% студентів І-го курсу відповіли “так”, 83% студентів дали відповідь “ні” та 13% студентів зазначили “частково”. Студенти ІІІ-го курсу на це запитання відповіли: 4% “так”, 61% “ні” та 35% “частково”. А студенти VI курсу відповіли: 22% “так”, 78% “ні”.

На запитання “ Чи прагнете Ви щось змінити у житті Вашого університету?” опитані дали такі відповіді: на першому курсі: 30% “так” і 70% “частково”; ІІІ курс: 28% “так”, 18% “ні”, 54% “частково”; VI курс: 22% “так”, 33% “ні” і 45% “частково”.

“Як Ви оцінюєте діяльність студентського самоврядування у Вашому навчальному закладі за 5-ти бальною шкалою?” 4% студентів І курсу оцінили роботу в 5 балів, 74% в 4 бали, 22% у 2 бали; ІІІ курс: 36% у 4 бали, 64% у 3 бали; всі студенти шостого курсу оцінили роботу органів місцевого самоврядування у 3 бали.

Отже, проаналізувавши відповіді всіх респондентів, ми можемо помітити відмінності між відповідями студентів молодших і старших курсів. Це, на нашу думку означає, що старші студенти мають більше знань і досвіду. Вони краще розуміють що таке студентське самоврядування і можуть краще оцінити його значущість та важливість, як просто для вузу так суто для особистих потреб. Чому? Тому, що протягом студентського життя багато з них мали змогу відстояти свої права, висловити власну думку, допомогти другу чи подрузі, і все це відбувалося не без участі студентського самоврядування.

Також було з’ясовано, що більшість студентів зовсім не беруть участь у студентському самоврядуванні, але серед опитаних були й ті, які в ньому приймають активну участь. Виявилася істотна відмінність між пасивом та лідерами. Більшість студентів, які не цікавляться самоуправлінням є досить слабкими у навчанні, мають менше друзів і менш комунікабельні (хоча, звичайно, є і винятки). А студенти активісти є більш успішними у навчанні, досить комунікабельні й популярні, що призводить до розширення кола їх знайомих та друзів.



Євген Гнибіда,

студент 6 курсу соціально-гуманітарного факультету

Науковий керівник: Л.Р. Кашкарьова, к. психол. н.,

доцент (БДПУ)


ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН ВИКЛАДАЧІВ І СТУДЕНТІВ ВНЗ

Навчання – це не просто передача інформації, знань, а складні людські взаємини, вважав В. О. Сухомлинський [1].

Взаємодія викладачів і студентів, без перебільшень, є суттю вищої професійної освіти. У процесі розвитку взаємодії створюється структура відносин викладачів і студентів, яка закріплюється на рівні їх міжособистісних контактів. Вивчення взаємодії викладачів і студентів у ВНЗ є однією з найактуальніших проблем.

Основною метою проведеного нами дослідження було вивчення особливостей міжособистісних взаємовідносин студентів та викладачів соціально-гуманітарного факультету Бердянського державного педагогічного університету.

У ході дослідження ми використовували методи теоретичного аналізу наукової літератури, методику анкетування, проведення бесід зі студентами групи та з викладачами факультету.

Яким же чином реалізуються міжособистісні контакти викладача та студента? Якщо учбовий процес будується на суб’єкт-суб’єктній основі, тобто обидві сторони спілкуються на рівних, виникає міжособистісний контакт і вже на його основі виникає діалог між викладачем та студентом. Це є оптимальною базою для позитивних змін в пізнавальній, емоційній, поведінковій сферах кожного з учасників спілкування.

Однак, на сьогоднішній день більшість викладачів так званого “старого загартування” дотримується міжрольового контакту на рівні “викладач – студент”, де викладач – суб’єкт, а студент – об’єкт навчання. Як правило, такі викладачі тяжіють до авторитарного стилю викладання, що зумовлює виникнення конфліктних ситуацій.

За авторитарною моделлю – навчально-виховний процес цілком фокусується на викладачеві. Він – головна і єдина діюча особа. Від нього виходять запитання і відповіді, судження й аргументи. Практично відсутня творча взаємодія між ним і аудиторією [2].

Аналіз матеріалів дослідження свідчить про те, що студенти соціально-гуманітарного факультету по відношенню до викладачів налаштовані позитивно. На питання “Як ви оцінюєте рівень викладання навчального матеріалу на вашому факультеті?” більшість студентів відповіли «відмінно» та “добре”. Студенти високо оцінили професійні якості викладачів Аналізуючи провідні професійні якості викладачів, майже 100 відсотків опитаних студентів визначили вимогливість.

Проте, результати анкетування, що стосувалися конфліктних ситуацій між викладачами та студентами, не настільки втішні. У більш ніж половини опитаних виникали конфлікти з викладачами. Їх основною причиною виступало оцінювання результатів навчальної діяльності. Тут студенти виділяли несправедливість (оцінювання на основі сформованого авторитету студента, якщо відмінник, то обов’язково отримає “відмінно”).

Про можливість перескладання предмету, оцінка з якого не задовольняє, студентам відомо, але жодному з опитаних ще не доводилося проходити таку процедуру. Віповідаючи на запитання “Чи готові Ви, в разі необхідності, подати заяву про перескладання предмета?”, – більше 30 відсотків опитаних відповіли стверджувально.

Визначаючи, з ким частіше виникали конфліктні ситуації – з молодими чи більш досвідченими викладачами, погляди розділилися. Скоріше за все, вирішальним фактором тут виступали, з одного боку, індивідуальні особливості студентів, а з іншого, особистість викладача.

Більшість респондентів, визначаючи, який стиль викладання їм подобається найменше, зійшлися на авторитарному. “За такого стилю менше можливості продемонструвати свої знання”, – так обґрунтовували свою позицію студенти.

Таким чином, в ході проведеного дослідження на основі анкетування було з'ясовано, що:



  • студенти соціально-гуманітарного факультету високо оцінюють професійні якості своїх викладачів;

  • конфліктні ситуації з викладачами найчастіше виникають як результат непорозуміння стосовно оцінювання навчальних досягнень;

  • у конфліктній ситуації з викладачем стосовно оцінювання навчальних досягнень частина студентського загалу готова відстоювати свою позицію шляхом перескладання іспиту;

  • авторитарна модель навчально-виховного процесу звужує можливості студентів у плані демонстрації власного інтелектуального потенціалу.


ЛІТЕРАТУРА

1. Бойко А. Суб'єкт-суб'єктні взаємини як цінності виховання [Електронний ресурс] / А. Бойко. – Режим доступу : http://osvita.ua/school/upbring/337

2. Взаємодія викладачів і студентів у вузі [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ua-referat.com

Арсеній Голік,

студент 6 курсу соціально-гуманітарного факультету

Науковий керівник: Л.Р. Кашкарьова, . психол. н.,

доцент (БДПУ)


СТАВЛЕННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ДО ПІРСИНГУ ТА ТАТУЮВАННЯ

Сьогодні в молодіжному середовищі все більшої популярності набувають такі тенденції моди як пірсинг та татуювання. Ми вирішили дослідити, як сучасна молодь ставиться до цих явищ. Для цього ми провели опитування студентів 1 та 3 курсів соціально-гуманітарного факультету Бердянського державного педагогічного університету, в якому в узяли участь понад 50 осіб.

Що ж таке “пірсинг”, на їхню думку? Понад 30% опитуваних не змогли дати визначення цьому терміну. Дехто вважає, що “пірсинг – це інородні предмети, які вставляються в людське тіло, пробиваючи його”.

Дійсно, пірсинг представляє собою втягання предметів в отвори, спеціально зроблені з цією метою на тілі або обличчі. Походить від англ. piercing – “прокол”. Вважається одним із напрямків боді-арту.

Потрібно відзначити, що звичай носіння прикрас, протягнутих крізь шкіру, до цих пір існує в культурах деяких африканських і південноамериканських народностей (індіанців Амазонки). Кожне плем'я вкладає в традицію проколів найглибший релігійний зміст.

До нас ця тенденція прийшла із Заходу. Широке поширення у молоді в Україні пірсинг отримав у 90-ті роки минулого століття завдяки закордонним музикантам альтернативних гуртів. Єдиним доступним видом пірсинга в нашій країні тоді був прокол мочки вуха. Причому, вуха проколювали жінки, а чоловік із сережкою виглядав би дивно. Але часи змінюються, і сьогодні пірсинг перестав вважатися екзотикою. Його охоче роблять не тільки жінки, але й чоловіки. В основному проколами захоплюється молодь. Молоді люди завжди шукають спосіб виділитися із загальної маси і підкреслити свою індивідуальність.

Що думає наша молодь з приводу альтернативи: пірсинг – це “добре” чи “погано”? На першому курсі 64% опитаних вважають, що це добре, а 36% ‒ що погано. На 3 курсі результати дещо інші: 61% студентів вважають, що пірсинг – це погано, і лише 39% – що добре.

Щодо безпечності пірсингу, то більшість студентів вважають його небезпечним, але зазначають, що якщо це зроблено в спеціальних умовах, тобто в салоні, то цілком безпечно. Мало хто знає що найпоширенішими шляхами зараження гепатитом С є саме пірсинг, татуювання, обрізний манікюр (якщо інструмент слабо обробляється, або зовсім не обробляється перед процедурами), незахищені статеві стосунки тощо.

Як наша молодь відноситься до татуювання, і що вони розуміють під цим поняттям? Опитування показало нам, що понад 68% студентів ставляться до цього явища позитивно, 21% – негативно і 11% – байдуже. Термін “татуювання” і “наколка” деякі студенти розуміють по різному. Наприклад, студент 1 курсу вважає, що “наколка – це паспорт в’язня, а татуювання – це аксесуар зовнішності”. Проте більшість студентів не бачать різниці між цими двома поняттями.

Хоча ці два терміни звучать по різному, але суть у них одна і та ж сама – зображення (малюнок) на шкірі живої людини та процедура його нанесення. Тату – термін, запозичений з полінезійської мови, на діалекті Таїті слово “татау” означає малюнок. Використовується татуювання як прикраса чи символічне зазначення певної інформації. Технічно татуювання полягає в ін'єкціях фарби в глибину шкіри, чим досягається довга тривалість, “вічність” татуювань.

Сьогодні на теренах України усе більше створюються і проводяться тату-конвенції і фестивалі.

Сучасне татуювання піддається в Україні істотним змінам, завдяки творчості і ретельності українських майстрів татуювання, що володіють власними стилями, вражають своєю неповторністю, індивідуальністю і поглядами на тату-релігію і тату-політику.

У ході опитування ми цікавилися наявністю тату і пірсингу у студентів. Що ж показав результат опитування? Зазвичай траплявся лише пірсинг мочки вуха у дівчат. У хлопців пірсинг відсутній. Щодо татуювання, то воно відсутнє у студентів обох курсів, але 57% студентів хотіли б мати на своєму тілі татуювання, хоча вони не хочуть, щоб татуювання мала їх “друга половинка”.

Ще нас цікавило запитання, які думки виникають у студентів, коли вони бачать людину з татуюванням? Як не дивно, але майже 96% опитаних відповіли, що їм байдуже, хоча, як власник татуювання, можу сказати, що коли людям потрапляє на очі татуювання, вони завжди з утаємниченою цікавістю дивляться на зображення.

Проаналізувавши результати нашого дослідження, можемо зробити висновок, що масове бажання прикрасити своє тіло пірсингом чи татуюванням виникає на початковій стадії навчання студентів, і лише одиниці наважуються зробити це з часом, добре обміркувавши своє рішення.

1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   31


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка