Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету



Сторінка28/31
Дата конвертації19.02.2016
Розмір6.42 Mb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   31

ЛІТЕРАТУРА

1. Бэрон Р. Агрессия / Бэрон Р., Ричардсон Д. – СПб. : Питер, 2001. – 352 с

2. Глузман О. В. Агресія та її глибинно-психологічні джерела / Глузман О. В., Мелоян А. Е., Туз Л. Г. : навч. посіб. – К. : ТОВ Видавництво “Освіта України”, 2006. – 256 с.

3. Захарова А. В. Психология формирования самооценки / Захарова А. В. – Минск : Новое знание – 1993-100с


Наталя Казарінова,

2 курс Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Науковий керівник: Є.С.Маркова, ст. викладач (БДПУ)

ВИКОРИСТАННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ В ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІМИ ПСИХОЛОГАМИ

Актуальність теми. В наш час досить актуальним є розвиток інформаційних технологій. Кожна людина постійно звертається до засобів інформаційно-комунікативних технологій, а саме глобальної мережі Інтернет, які допомагають їй при вирішенні повсякденних питань. Нам важко уявити майбутнього психолога, який не користується даною послугою. Тому кожному спеціалісту варто знати основні напрямки роботи в мережі Інтернет та їх особливості.

Метою є дослідження можливостей використання глобальної мережі Інтернет в практичній діяльності майбутнього психолога.

Сутність дослідження. Під час дослідження було проведено аналіз ресурсів глобальної мережі Інтернет. Ми ознайомились з найвідомішими пошуковими системами, різноманітними сайтами для психологів та ін. Зібравши дані, ми хочемо виділити декілька напрямків використання мережі Інтернет.



Таблиця 1

Напрямок

Опис

Спеціалізовані сайти для психологів

В наш час досить популярними є різноманітні сайти для психологів, де кожен спеціаліст даної професії знайде потрібну інформацію. Найвідомішими є:

  1. http://www.psychologies.ru – cайт відомого журналу з психології “Psychologies”, в якому психолог має змогу знайти різну наукову інформацію (напр.: В чому різниця між гештальт-терапією та психоаналізом? Які запитання вирішує психодрама?).

  2. http://upsihologa.com.ua – база психологів України.

  3. http://person-training.info – тренінгова компанія PERSON, де можна знайти навчальний курс для психологів та ін.

Оn-line тестування

На сьогодні досить популярним є online тестування. Його переваги полягають в тому, що ми одразу після складання тесту можемо отримати результати та практичні рекомендації. Найвідомішими сайтами є:

  1. http://psyfactor.org/tests/ – тест комунікабельності, тест для виявлення емоціонального стану людини та ін.

  2. http://www.psynavigator.ru/tests.php - приклади тестів: Яким психологом ти можеш бути? Яких розмірів ваше “Я”?

  3. http://tests.kulichki.com/ – тест Люшера, тести на інтелект та ін.

Бази даних

для психологів

В глобальній мережі інтернет існує досить велика кількість інформації для завантаження. Наприклад:

  1. http://bookz.ru/authors/v-zin4enko/bol_6oi-923.html – Великий психологічний словник (Зінченко В.).

  2. http://www.syntone.ru/library/books/ – психологічна бібліотека.
Висновок. Проведене дослідження дало можливість виявити сутність використання глобальної мережі Інтернет в практичній діяльності майбутнього психолога. Отже, ми дійшли висновку, що даний засіб є досить актуальним серед майбутніх психологів, і дозволяє створити більш сприятливі умови для їх подальшої професійної діяльності.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Психологічна бібліотека [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.syntone.ru/library/books/

  2. Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: //www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm.



Богдан Кальченко,

3 курс Інституту психолого-педагогічної

освіти та мистецтв

Науковий керівник: О.В. Горецька, к. психол. наук, доцент (БДПУ)


ПРОБЛЕМА ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ

Становлення української державності, інтеграція в Європейське і світове товариство, побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на особистість, яка прагне до самоосвіти і саморозвитку, вміє застосовувати здобуті знання, критично мислити. На даному етапі реформування освіти в Україні держава надає велику увагу створенню умов для навчання та розвитку здібностей обдарованих людей.

Теоретичні питання обдарованості досліджували вітчизняні вчені: Волкова Н., Теплов Б., Гільбух Ю. та інші.

Б. Теплов вважав, що обдарованість – це якісно своєрідне сполучення здібностей, від якого залежить імовірність більшого або меншого успіху під час виконання тієї чи іншої діяльності [2, с. 10].

К. Текерс виділив такі “провісники” обдарованості на ранніх етапах розвитку дитини: можливість і здатність у трирічному віці стежити за двома й більше подіями, що відбуваються; здатність простежувати в ранньому дитинстві причинно-наслідкові зв'язки та робити висновки; відмінна пам'ять, рання мова й абстрактне мислення; уміння широко користуватись накопиченими знаннями; схильність до класифікації та категоризації; уміння ставити запитання та створювати складні граматичні конструкції; підвищена концентрація на чому-небудь, ступінь заглибленості в задачу; нелюбов до готових відповідей; підвищена електрохімічна й біохімічна активність мозку.

Карне, Шведел і Ліннемайер виділили деякі основні принципи складання програм для обдарованих дітей молодшого шкільного віку:



  1. Кожна дитина неповторна. Необхідно виділити сильні та слабкі сторони кожної дитини та скласти програми, що відповідають її потребам.

  2. Обдаровані діти дуже критичні до себе і часом відрізняються несприятливим “Я-образом”. Необхідно допомогти їм знайти реалістичне уявлення про себе.

  3. Родина відіграє найважливішу роль в освіті обдарованої дитини, тому вона повинна працювати в тісному контакті зі школою.

  4. Оскільки обдарованих дітей відрізняє широка сфера інтересів, програма повинна включати різноманітний матеріал, збалансований і сприятливий їх всебічному розвитку.

  5. Керувати програмою навчання обдарованих дітей повинна людина, яка має спеціальну підготовку й відповідний досвід роботи.

  6. Щоб забезпечити поступальний хід розвитку, програма повинна передбачати оптимальний і плановий перехід дитини з одного рівня на іншій. Це вимагає спільних зусиль адміністрації, учителів і батьків.

  7. Одного інтелекту в житті недостатньо, тому програма повинна розвивати цілеспрямованість, наполегливість і бажання довести справу до кінця.

  8. Програма повинна передбачати розвиток творчих здібностей дитини [1].

На основі саме цих принципів розроблено програму «Обдаровані діти», основною метою якої є забезпечення формування інтелектуального потенціалу дітей шляхом створення оптимальних умов для виявлення, підтримки та розвитку їх творчих задатків у навчально-виховних, дошкільних та позашкільних закладах. Згідно з нею, психолог здійснює відбір та супровід обдарованих дітей, який передбачає: соціально-психологічне вивчення учнів школи; відбір обдарованих дітей; психологічне обстеження обдарованих учнів; психолого-педагогічне обстеження середовища, в якому відбувається їх виховання і навчання; створення банку даних індивідуально-психологічних характеристик обдарованих дітей; організація та проведення психолого-педагогічного консультування учнів, педагогів, батьків; розробка конкретних рекомендацій по роботі з кожною обдарованою дитиною; надання підтримки всім учасникам програми “Обдаровані діти”; організація системи тренінгів, що сприяють творчому зростанню вчителів та дітей; організація моніторингу обдарованості.

Обдарованість – не тільки соціальний статус, який визначає більшість, а й внутрішнє відчуття, відчуття “піднесення”. Важливо, щоб таку дитину підтримувало її оточення, не заганяло в “кут”, наслідками якого може бути як і знижена самооцінка, так і втрата обдарованості. Програма “Обдаровані діти” покликана розвивати та підтримувати талановитих дітей в різних галузях мистецтва, музики, літератури тощо.

Таким чином, розробка та введення освітньо-розвивальних програм є одним із завдань сучасної школи, тому що саме школа повинна стати центром цілісного розвитку особистості.
ЛІТЕРАТУРА

1. Обдарована молодь України: оцінка сучасного стану та поширення перспективного досвіду роботи з обдарованою молоддю в регіонах України / За ред. С. О. Терепищого. – К. : ВМГО "Союз обдарованої молоді", 2008. – 156 с.

2. Теплов Б. М. Способности и одаренность / Б. М. Тепплов // Проблемы индивидуальных различий. – М. – 1991, С. 9-20.

Юлия Кизилбекова,

5 курс ГОУ ВПО “Невинномысский государственный

гуманитарно-технический институт”

Научный руководитель: Балык А. С.,

канд.психол.наук, доцент

(ГОУ ВПО “Невинномысский государственный гуманитарно-технический институт”)


ОСОЗНАННЫЕ СНОВИДЕНИЯ КАК ИНСТРУМЕНТ ПСИХОТЕРАПИИ

Осознанные сновидения (англ. Lucid Dreaming) — особое измененное состояние сознания, при котором человек осознает, что видит сон, и может, в той или иной мере, управлять его содержанием. Термин был введен голландским психиатром и писателем Фредериком ван Эденом (1860—1932).

Одной из особенностей осознанного сновидения является возможность переживать ситуации, невозможные в обычной жизни, находить выходы из них и, оценивая собственные реакции, использовать полученные сведения для самоанализа и самопознания на разных этапах взросления и становления личности.

Непосредственный настрой и несложная соответствующая подготовка делают возможным психотерапевтический аспект. Например, научившись уверенному управлению действиями и событиями в осознанном сновидении, сновидец имеет возможность испытать и перенести ощущение уверенности в свою повседневную жизнь и, в том числе, избавиться от некоторых страхов или фобий.

Психологи, со времен З. Фрейда, пытались проанализировать сновидения и разобраться, почему человек во сне видит ту картинку, а не иную, один сюжет, а не другой. Очень быстро выяснилось, что в сновидениях часто отражается и воспроизводится то, что имеет психологическое значение для сновидца, притом отдельные составляющие сцены сновидения собираются из предметов, объектов и переживаний, хорошо знакомых сновидцу в его повседневной жизни. Если говорить о комплексах, можно сказать, что в сновидениях мы, прежде всего, видим свои комплексы и их столкновение друг с другом. Чем интенсивнее комплекс, чем большее напряжение в нем сосредоточено, тем чаще и острее этот комплекс будет проявляться в сновидениях.

Следующим шагом в понимании содержания сновидений были исследования Юнга, который выдвинул гипотезу, что иногда в сновидения прорываются содержания, не принадлежащие личному опыту сновидца. Проще говоря, по его мнению, в сновидении можно встретить объекты или целые сюжеты, которых сновидец никогда не видел и не знал. Юнг говорил, что коллективные содержания в сновидении имеют особый эмоциональный оттенок некой глубинной значимости.

Если сюжет и содержание осознанного сновидения формируется тем же самым образом, что и неосознанного, тогда в осознанном сне мы увидим ровно те же самые свои комплексы и, в редких случаях, коллективные содержания. И здесь будет все точно так же – чем серьезнее внутренне напряжение в психике, тем в более драматичной обстановке будет оказываться сновидец.

Разница только в том, что в осознанном сне сновидец может повлиять на развитие сюжета своей волей. Но здесь сразу же встает другой вопрос – если пугающий сюжет снится невротической личности и эта личность пытается изменить происходящее по своей воле, то не попадает ли такой сновидец в еще большую ловушку, ведь именно его искаженная воля и создала первоначальный невротизм.

Считается, что нормальное обычное сновидение – это психический механизм саморегуляции, который, по идее, должен способствовать восстановлению утраченного равновесия. Проще говоря, сновидения это что-то вроде механизма самовосстановления психики, который, в конечном счете, стремится излечить невроз.

Как только осознанные сновидения попали во внимание ученых, так их сразу же попытались использовать в качестве инструмента психотерапии. Основываясь на теории сновидений З.Фрейда, где сам Фрейд говорил, что сон-это «царская дорога в мир бессознательного», можно с уверенностью сказать, что применение анализа сновидений в психотерапии является сильным инструментом в решении проблем, с которыми сталкивается личность. Но следует помнить, что ведь в той же мере, в которой мир сновидения предоставляет возможности для столкновения со своими комплексами, переживаниями и проблемами, они же позволяют наилучшим образом убегать от них в новый самообман. Следовательно, использование осознанных сновидений в психотерапии, заслуживает особого внимания и более глубокого изучения данного феномена. Но уже сейчас, на уровне малоизученности, практика осознанных сновидений приобретает вполне осязаемую ценность в психотерапии.

Обычная психотерапевтическая работа — это накачивание душевных мышц, а осознанные сновидения и тренировка внимания — это упражнение в ловкости. Мышцы без ловкости и гибкости становятся слишком неповоротливыми, поэтому единственный верный путь - в соблюдении баланса между силой осознания и ловкостью в управлении им – это должно стать основой в дальнейшем изучении осознанных сновидений как инструмента психотерапии.
ЛИТЕРАТУРА

1. Стэнли Криппнер, Джозеф Диппард Сновидения и творческий подход к решению проблем, – М. : 1997.

2. Стивен Лаберж – Осознанное сновидение, – М. : 1996.

Олена Клименко,

магістрантка 7 курсу ІОІПТ

Науковий керівник: О.А. Кривильова,

к.п.н., доцент (БДПУ)


ВПЛИВ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ НА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ВНЗ

Побудова навчального процесу в вищих навчальних закладах на основі компетентнісної моделі на сьогоднішній день не викликає заперечень та сумнівів. У цьому контексті актуальним завданням, яке стоїть перед системою вищої освіти є формування не лише компетентного фахівця, який готовий на високому професійному рівні розв’язувати фахові завдання, але й людини, здатної до ефективної міжособистісної взаємодії. Саме тому соціальна компетентність входить до переліків ключових компетентностей особистості, які необхідно сформувати у випускників вищих навчальних закладів.

Актуальність проблеми формування та розвитку соціальної компетентності в студентському віці пояснюється двома причинами: по-перше, суб’єктивним відчуттям необхідності такої компетентності та усвідомлення успіху подальшої діяльності від рівня її розвитку, по-друге – контекстним характером навчання у вищому навчальному закладі, що робить цей період сенситивним для розвитку саме соціальної компетентності [2, c.34].

Проблемою запровадження компетентнісного підходу в освіту, адаптації зарубіжного досвіду з реалізації цієї проблеми, визначенню ключових компетентностей особистості, які мають бути сформованими у випускників вищих навчальних закладів, присвятили свої наукові пошуки такі дослідники як В. І. Луговий, Н. М. Бібік, І. Г. Єрмаков, О. В. Овчарук, О І. Пометун, О. Я. Савченко, С. Е. Трубачова та ін.

Метою даної статті є аналіз інтерактивного навчання в освіті та його застосування для розвитку соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів. Для досягнення поставленої мети були використані такі методи дослідження, як: аналіз наукової літератури, порівняння, систематизація та узагальнення теоретичних даних.

Зміст соціальної компетентності особистості та специфіка якостей людини, здатної до реалізації соціально-ефективної взаємодії визначає необхідність та пріоритетність застосування інтерактивних форм організації навчального процесу в вищому навчальному закладі.

Соціальну компетентність можна розглядати як інтегровану характеристику особистості, сукупність певних якостей, здібностей, соціальних знань та вмінь, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань особистості, які надають можливість індивіду активно взаємодіяти з соціумом, налагоджувати контакти з різноманітними групами та індивідами, а також брати участь у соціально-значущих проектах та продуктивно виконувати різні соціальні ролі [3, c.26].

Підґрунтям для розробки цілей, змісту та методів даної технології є педагогічні, психологічні та соціологічні аспекти, спрямовані на забезпечення психологічного комфорту в групі, на організацію спільної діяльності учасників, спрямованої на вирішення проблем та досягнення результатів.

Інтерактивне навчання забезпечує високий рівень запам’ятовуваності навчального матеріалу, що досягається завдяки візуалізації та активній діяльності самих учасників. Остання також сприяє формуванню відповідних умінь та навичок, а за рахунок сприятливого психологічного клімату та високого рівня активності учасників формується мотивація спільної діяльності, розвиваються комунікативні мотиви, пізнавальні процесуальні мотиви та мотиви досягнення у їх продуктивній формі – досягнення успіху, а не спонукання уникнення невдачі та негативного емоційного досвіду [1, с. 17].

Цінним у використанні інтерактивного навчання з метою формування та розвитку соціальної компетентності студентів є те, що за таких умов передбачається особиста відповідальність кожного учасника процесу за власні дії та за досягнення загального результату і створюється загальна орієнтація на залучення отриманих знань та вмінь до повсякденної практичної діяльності. Інтерактивне навчання розвиває вміння колективно розв’язувати проблеми, вести дискусію та перемовини, брати відповідальність за виконання прийнятих рішень.

Отже, в процесі формування соціальної компетентності студентів інтерактивне навчання слугує реалізації таких цілей: діагностиці ціннісно-смислових орієнтацій учасників занять; формування вмінь соціально-ефективної поведінки; опанування технологій та технік рефлексивної поведінки та соціальної рефлексії.

ЛІТЕРАТУРА

1. Панина Т. С. Современные способы активизации обучения: учеб. пособие для студ. высш. учебн. заведений / Т. С. Панина, Л. Н. Вавилова. –


2-е изд., стер. – М.: Издательский центр “Академия”, 2006. – 176 с.

2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / Під заг. ред. О. В. Овчарук. – К.: “К.І.С.”, 2009. – 109 с.

3. Равен Дж.Компетентность в современном обществе: выявление, развитие. Реализация / Пер. с англ. – М.: Когнито-Центр, 2008. – 396 с.
Дар`я Короткова,

4 курс Інституту психолого-педагогічної

освіти та мистецтв

Науковий керівник: В. В. Чумак, к.психол. н.


САМООРГАНІЗАЦІЯ УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ПРИ ВПРОВАДЖЕННІ ДИСТАНЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ВНЗ

На сучасному етапі розвитку освіти все актуальніше стає впровадження дистанційних технологій у навчальний процес. Саме дистанційне навчання – це нова організація освітнього процесу, що ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання, призначена для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров’я. Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати інтерактивні технології викладення матеріалу, здобувати повноцінну освіту, підвищувати кваліфікацію співробітників у територіально розподілених місцях. Процес навчання може відбуватися будь-де і будь-коли, єдина умова – доступ до мережі Інтернет. Але на шляху цього здійснення стають безліч перешкод: це і готовність до навчання,мотивування,організація контролю усіх його етапів і багато інших аспектів.

Багато вчених працюють над цією проблемою,це: Смульсон М. Л., Ю. І. Машбицем, С. Д. Максименко, Колісник Л. О. Також можна сказати,що саме суспільство ставить перед людиною все нові вимоги та завдання.

Саме дистанційне навчання виникло тому,що традиційна освіта не в змозі задовольнити всезростаючий попит,постає питання модернізація системи освіти,і відкриває новий сучасний рівень розвитку комп`ютерної техніки та програмного забезпечення.

Але,незважаючи на нову форму навчання, основними суб`єктами залишаються педагог і студент (учень).

Досліджувався той факт, наскільки якіснішим буде запам`ятовування матеріалу,якщо поєднати традиційну форму навчання з дистанційною, і були отримані такі данні: розуміння нового матеріалу зросло на 20%, а запам’ятовування і зацікавленість на усі 35%.

Отримані під час дослідження данні свідчать про те,що знання і вміння,засвоєні тільки використовуючи традиційне навчання значно нижчі,ніж ті знання,які засвоєні під час поєднання традиційної форми з дистанційною формою навчання,тому що традиційне навчання більш сприяє формуванню репродуктивного мислення і пам`яті,а використання комп’ютерних технологій буде сприяти розвитку самостійного та продуктивного мислення.

Отже,враховуючи все вище сказане, можна зробити висновок,що ефективність самоорганізації студентів ВНЗ можна значно підвищити за рахунок впровадження дистанційних технологій.



ЛІТЕРАТУРА

1. Колісник Л. О. Психологічний аспект розвитку дистанційного навчання / Л. О. Колісник. – Суми.

2. Електронне забезпечення. Реферат:http://www.refine.org.ua/pageid-5109-1
Анна Косова,

2 курс Інституту фізико-математичної і

технологічної освіти

Науковий керівник: В. В. Чумак, к. психол. н.


РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ПІДЛІТКАМИ ЗАДАЧ НА ПРОЕЦІЮВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ КОМП’ЮТЕРА

Широкі технічні можливості комп’ютера відкривають нові шляхи виконання конструкторської документації та навчання графічної грамотності. Комп’ютер дає можливість створити принципово нові умови для викладання графічних дисциплін.

Аналіз досліджень Б. Г. Ананьєва, А. В. Брушлинського, Л. Л. Гурової, Г. С. Костюка, О. М. Леонтьєва, Н. О. Менчинської, Б. М. Ребуса, С. Л. Рубінштейна, О. В. Славіна, О. К. Тихомирова дає підстави стверджувати, що необхідною складовою частиною мислительних процесів є образні компоненти. Ряд дослідників (В. О. Моляко, І.С. Якиманська та інші) розглядають образний компонент мислительної діяльності, як домінуючий у процесі розв’язання деяких видів задач. Разом, з тим проблема формування графічних знань, умінь та розвитку технічного мислення за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій поки ще не розв’язана.

Проблемний підхід в нашому дослідженні ми поєднуємо з елементами теорії поетапного формування розумових дій, понять (П. Я. Гальперіна, О. М. Леонтьева, Н. Ф. Тализіної).

Метою констатуючого дослідження є визначення наявності вмінь розв’язувати технічні задачі, зокрема, задачі із використанням схематичних зображень, на проеціювання і інші.

При читанні креслення дуже важливо вміти складну за формою деталь мислено розкласти на окремі складові її частини, які мають форму простих геометричних тіл.

За результатами тесту Беннета було виявлено, що переважна більшість учнів (57,83%, загальна кількість учнів – 166) 7-10 класів загальноосвітньої школи має дуже низький, низький та середній рівень розвитку технічного мислення. Учням дуже складно у кінематичних схемах побачити рух взаємозалежних частин, оперувати динамічними просторовими образами, тому переважна більшість з них при розв’язуванні задач допускають помилки.

Важливою умовою розвитку технічного мислення є застосування нових інформаційних технологій. При вивченні теми (“Креслення в системі прямокутних проекцій”) за допомогою комп’ютерної програми PowerPoint учням експериментальної групи надається: теоретичний матеріал з теми; загальна методика роботи в комп’ютерній програмі AutoCAD. За допомогою цієї програми учні будували тривимірні моделі, шляхом видавлювання плоских фігур. Завдяки цієї комп’ютерної програми учні змогли дуже легко проаналізувати форму предмета, а саме, могли повертати свою модель у тривимірному просторі, отримати зображення предмета в будь-якій проекції, це надавало можливість учням правильно уявити форму предмета і побудувати його креслення. Розв’язування задач за допомогою комп’ютерної програми AutoCAD є ефективним засобом розвитку технічного мислення.

Отримані і підтверджені під час дослідження дані свідчать про те, що учні експериментальної групи легко оперують образами технічних об’єктів.

Отже, можна зробити висновок, що ефективність формування просторово-динамічних уявлень, умінь оперувати образами об’єктів і явищ, а також розв’язання задач із проеціювання можна значно підвищити за рахунок застосування нових інформаційних технологій.

1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   31


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка