Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Кафедра методики викладання спортивних



Сторінка13/17
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.14 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Виклад основного матеріалу дослідження. Зроблений аналіз дозволяє глибше зрозуміти загальні ознаки і відмінності між поняттями «навичка» і «техніка». Перш за все, слід сказати, що між даними поняттями значно більше загального, ніж відмінностей. Зокрема, людину, що володіє «правильною» навичкою, наприклад, гри у футбол, відрізняють висока (оптимальна) швидкість технічних прийомів, стабільність їх виконання у стандартних і варіативних умовах тренування і змагань, надійність і економічність здійснюваних дій. Те ж саме можна сказати про учня, який оволодів досконалою технікою гри. Йому властиві висока ефективність, раціональність (доцільність і економічність) і стабільність виконання технічних прийомів в різних умовах тренування і змагань. Відмінності полягають в тому, що, по-перше, різні за об'ємом і різноманітності технічні прийоми, можуть знаходитися у людини на рівні уміння або навички, по-друге, придбані тим або іншим учнем навички гри далеко не завжди можна розглядати як технічно правильні (раціональні) способи виконання ігрових прийомів [4].

Таким чином, на початкових етапах багаторічної підготовки, в змаганнях спортсменів невисокої кваліфікації, рівень технічної майстерності і спортивний результат в цілому визначається досконалістю базових рухів і дій. Отже, в процесі вдосконалення спортивно-технічної підготовки необхідно, щоб техніка спортсменки відповідала наступним вимогам: ефективністю, стабільністю, варіативністю, економічністю, мінімальною тактичною інформованістю для суперника.

У процесі навчання учнів створюються передумови для успішного оволодіння широким колом технічний дій, досягнення високого рівня спеціальної фізичної підготовленості на подальших етапах багаторічного процесу підготовки.


Навчання буде найбільш ефективним, якщо кожен подальший елемент техніки тестувати після повного, безпомилкового виконання попередніх дій (принцип лінійності).

Здійснювати програмування навчання складним формам рухів або технічним прийомам у поєднанні з іншими діями не завжди можливо. Не будь-яку вправу можна розчленувати на прості елементи, які не змінюватимуть логічного внутрішнього змісту вправи.

Найприйнятніший шлях програмованого навчання комбінований, в якому враховується елемент адаптації учня до матеріалу, що вивчається. Процес засвоєння техніки йде за лінійною програмою доти, доки учень не помилиться. Причину помилки пояснюють, і подальше виконання технічних прийомів коректують з урахуванням індивідуальних можливостей учнів (здібності до навчання). Техніка гри у футбол і сама гра, а також процес навчання у віці 11 -14 років і досягнення успіхів в навчанні, викликає у тих, що навчаються (хлопчиків і дівчаток) позитивні емоції [7].

У цій віковій групі особливо хотілося б звернути увагу на 13-14-річних учнів (8-9 класів), у яких відбуваються значні зміни, типові для прояву перехідного періоду: фізичне зростання порушує гармонійний розвиток органів, неврівноваженою стає поведінка, з'являється схильність до критичних думок відносно дорослих. Цей період вимагає особливої уваги і великого терпіння у виховній роботі.



На уроках з футболу у цих класах необхідно приділяти більше уваги загальному розвитку функцій організму. Інтенсивність занять - середня. Категорична умова - уникати перевантажень. Розвиток таких необхідних якостей, як швидкісні і координаційні, особливо сприятливо позначаються на розвитку хлопчиків і дівчаток. У 13-14 років при систематичних заняттях особливо добре засвоюється техніка футболу [8].

Висновки. Аналіз науково-методичної літератури свідчить про явну роль фізичної підготовленості юних спортсменок у досягненні високих спортивних результатів. Виявивши позитивні сторони тренерської роботи, привертає на себе увагу те, що підвищення фізичних якостей при грі у футбол - складна і далеко не вирішена завдання. Аналіз учбових програм для тренувальної діяльності дозволяє зробити висновок, що підхід, який існує в практиці, до вдосконалення технічної і фізичної підготовленості не сприяє в належній мірі підвищенню ефективності даного виду підготовленості юних футболісток. Це зумовлює пошук шляхів і методик, реалізація яких в процесі фізичної підготовки, сприятимуть ефективному розвитку основних фізичних якостей юних футболісток.

Перспективи подальших розробок з обраного напрямку заключаються у подальшому аналізу поглядів дослідників на визначення змісту понять „навичка” і „техніка” у процесі оволодіння технічними прийомами гри у футбол на початковому етапі навчання.

Список використаної літератури:

    1. Голомазов, С.В. Футбол: Теоретические основы и методика контроля технического мастерства /С. В. Голомазов, Б. Г. Чирва. – М.: СпортАкадемПресс, 2000. – С.123

    2. Гриндлер К. Техническая и тактическая подготовка футболистов / К. Гриндлер. [Пер. с нем. В.П. Котелкина]. – М.: Физкультура и спорт, 1976. – 252 с.

    3. Дьячков В.М. Совершенствование технического мастерства спортсменов / В.М. Дьячков. – М.: Физкультура и спорт, 1972. – 232 с.

    4. Монаков Г.В. Подготовка футболистов. Теория и практика / Г.В. Монаков. – М.: Советский спорт, 2005,. – 288 с.

    5. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте / В.Н. Платонов. – Киев: Олимпийская литература, 1997. – 583 с.

    6. Федоров Л.П. Стан і перспективи дослідження актуальних проблем жіночого спорту / Л.П. Федоров // Теорія і практика фізичної культури. – 1980. – дж № 10.



АНАЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ФІТНЕС-ПРОГРАМ ДЛЯ ЖІНОК З УРАХУВАННЯМ ЇХ СОМАТОТИПУ
Тетяна Савченко
Анотація. У статті досліджено поняття соматотип та визначено його типи; виявлено значення різних соматотипів на формування фізичних якостей людини; розроблено алгоритм побудови фітнес-програм для жінок різного соматотипу.

Ключеві слова: соматотипи, фітнес-програми, жінки

Аннотация. В статье исследовано понятие соматотип и определено его типы; исследовано влияние соматотипов на формирование физических качеств человека; разработан алгоритм построения фитнесс-программ для женщин разного соматотипа.

Ключевые слова: соматотипы, фитнесс-программы, женщины

Annotation. In the article the concept of somatotypes is investigational and his types are certain; influence of somatotypes is investigational on forming of physical qualities of man; the algorithm of construction of fitness-programs is developed for the women of somatotypes.

Keywords: somatotypes, fitness-programs, women
Постановка проблеми. Нині фітнес-тренування стали невід'ємною частиною повноцінного життя людини. В України фітнес є масовим захопленням і користується попитом серед населення. Адже ці заняття зміцнюють серцево-судинну, дихальну, імунну системи організму, сприяють зниженню ваги та удосконалюють фізичні якості, тобто покращують фізичне здоров’я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з проблеми. На необхідність проведення оздоровчих занять з людьми різного віку вказують і нормативні документи: Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті (Указ Президента України від 17 квітня 2002 року № 347), Закон України «Про фізичну культуру та спорт», Цільова комплексна програма «Фізичне виховання – здоров`я нації» [5].

Актуальність та поширеність фітнес-програм серед людей різного віку викликали зацікавленість багатьох науковців та методистів. Зважаючи на це, особливостям побудови індивідуальних фітнес-програм присвячені роботи М.Дякопова, Г.Зацевої, Л.Іващенка, Н.Кім, О.Мєдведєвої, А.Наконечної, Е.Пирогової, А.Сосіної, Н.Страпко та ін. Разом з тим проблема побудови фітнес-програм для жінок різного соматотипу залишається не розкритою.

Заняття оздоровчою аеробікою проходять під ритмічну музику, яка підвищує настрій, вони мають велику варіативність рухових дій і танцювальних зв'язок, що приваблює представниць жіночої статі. Сьогодні великим успіхом користуються різноманітні види фітнес-програм (степ-аеробіка, танцювальна аеробіка, аква-аеробіка, стретчинг, пілатес тощо), де жінки різного віку, соматотипу, стану здоров’я, рівня фізичної підготовленості виконують вправи в одному темпі, ритмі, тобто фронтальним способом організації. Такі заняття створюють позитивний настрій, проте, не завжди мають оздоровчий ефект, а інколи і шкодять здоров’ю, якщо при їх проведенні не враховуються індивідуальні особливості статури людини.

Мета дослідження – виявити значення різних соматотипів на формування фізичних якостей людини; розробити алгоритм побудови фітнес-програм для жінок різного соматотипу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Соматотип це – конституційний тип статури людини, генетична програма його майбутнього фізичного розвитку. Статура людини змінюється впродовж його життя, тоді як соматотип обумовлений генетично і є постійною його характеристикою від народження і до смерті. Вікові зміни, різні хвороби, посилене фізичне навантаження змінюють розміри, контури тіла, але не соматотип. Соматотип — тип статури  визначений на підставі антропометричних вимірювань (соматотипування), генотипічно обумовлений, конституційний тип, що характеризується рівнем і особливістю обміну речовин (переважним розвитком м'язової, жирової або кісткової тканини), схильністю до певних захворювань, а також психофізіологічними відмінностями [4].

Виділяють три основні типи соматотипу: мезоморфний, брахіморфний і протилежний йому доліхоморфний. До мезоморфного типу статури відносяться люди, чиї анатомічні пропорції наближаються до середніх параметрів норми (їх називають також нормостеніками). До брахіморфного типу відносяться люди зазвичай невисокого зросту, в яких переважають передньозадні розміри (гіперстеніки). Вони відрізняються круглою головою, великим животом, відносно слабкими руками і ногами. Люди, що відносяться до третього  доліхоморфному типу, відрізняються стрункістю, легкістю, відносно довшими кінцівками, слабо розвиненими м'язами і тонкими кістками. Підшкірний жировий шар майже відсутній [4].

Кожному соматотипу властиві характерні морфофункціональні особливості: діяльність нервової, ендокринної, імунної систем, а також системи кровообігу, структури і функцій внутрішніх органів. Іншими словами, соматотип визначає не лише фізичний розвиток, але й функціональні можливості організму та показники фізичного розвитку. Отже, соматичний тип конституції визначає не лише фізичний розвиток, але й розвиток фізичних якостей. У зв’язку з цим необхідно пам’ятати, що визначення здатності до вдосконалення певних функцій організму представників різних соматотипів – не лише пошук показань, але й протипоказань до певного виду фізичної діяльності. Проблема актуалізується ще більше в аспекті схильності представників різних соматотипів до певних захворювань. Так, констатується схильність мезоморфного соматотипу до захворювань коронарних судин серця. Важливими є дані, що свідчать про суттєву залежність розвитку сколіозу та захворювання на цукровий діабет від соматотипу у молоді, що обумовлюється низькою масою м’язового і кісткового компонентів на фоні високої маси жирового компоненту. У зв’язку з вищезазначеним професори: М. Черноруцкий (1925р.) та  В. Бунак (1934 р.) констатували без сумніву існуючу неоднакову схильність основних соматичних типів до різних захворювань та неоднаковий перебіг тієї самої хвороби в різних соматотипах, що характеризує соматичний тип конституції як необхідну складову клінічного лікування [2].

Останні дані у досліджуваному напрямі та дані теорії фізичного виховання свідчать, що зміст оздоровчих занять повинні складати фітнес-програми оздоровчо-кондиційної спрямованості. Класифікація таких програм дозволяє визначити склад найбільш поширених засобів, а саме: один вид рухової діяльності, поєднання декількох видів рухової діяльності, поєднання одного чи декількох видів рухової діяльності з різними чинниками здорового способу життя (загартовування, водні процедури тощо). Види фітнес-тренувань повинні добиратися відповідно соматотипу. Наприклад, представницям мезоморфного типу рекомендовані заняття аква-аеробікою, йогою, бодіфлексом, пілатесом, танцювальними видами аеробіки (латина, східні танці тощо), але кардіотренування та заняття шейпінгом не бажані; жінкам брахіморфного типу рекомендовані заняття для зміцнення мязів спини, живона, ніг, верхньоплечевого поясу, такі як шейпінг (вправи з предметами: бодібаром, гантелями, медболом, фітболом тощо), степ-аеробіка, BOSU, тощо; жінкам доліхоморфному типу рекомендовані кардіотренування, будь які види танцювальної аеробіки (у швидкому темпі). У будь якому випадку структура фітнес-програм повинна складатися з: розминки, попереднього стретчингу (вправи на розтягування), аеробної частини, вправи на покращення аеробних та силових можливостей, заключну частину [2; 3].



Невід’ємною складовою фітнес-програм є оцінка фізичного стану тих, хто займається, а саме їх антропометричних показників, функціонального стану серцево-судинної системи, сили, витривалості і гнучкості. З іншого боку існують показники, які у зв’язку з генетичною детермінованістю тривалий час практично не змінюються – так звані генетичні маркери. Одним з них є соматичний тип конституції, оскільки саме він забезпечує комплексне врахування значної кількості індивідуальних особливостей прояву та динаміки морфофункціональних показників (у тому числі фізичних якостей), фізичного здоров’я, спрямування організмом більшої частки енергопотенціалу на розвиток фізичних якостей [4].

Висновки. Таким чином, загальна конституція є фактично генотипом людини або сукупністю конституціонально обумовлених ознак, переданих їй як спадкова інформація. Зважаючи на це фітнес-програми повинні підбиратися на основі соматотипу людини, що визначає не лише фізичний розвиток, але й формування фізичних якостей.

Перспективи подальших розробок з обраного напрямку полягають у подальшому дослідженні поняття соматотип; виявлені значення різних соматотипів на формування фізичних якостей людини; розробці алгоритму побудови фітнес-програм для жінок різного соматотипу.

Список використаної літератури:

    1. Бунак В.В. Антропометрия. / В.В.Бунак. – [Практический курс]. – М., 1941. – С. 24.

    2. Булич Э.Г. Здоровье человека: Биологическая основа жизнедеятельности и двигательная активность в ее стимуляции / Э.Г. Булич, И.В. Муравов. – К.: Олимпийская литература, 2003. – 424 с.

    3. Никитюк Б.А. Интеграция знаний в науках о человеке (интегративная анатомическая антропология) / Б.А. Никитюк – М. : СпортАкадемПресс, 2000. – 440 с.

    4. Рогинский Я.Я., Левин М. Г. Антропология. Учебник для студентов ун-тов. / Я.Я. Рогинский, М.Г. Левин. – [3 изд.]. – М., Высшая школа, 1978 – 528 с.

    5. Теорія і методика фізичного виховання. Загальні основи теорії та методики фізичного виховання: [підручник в 2-х томах / за ред. Т.Ю. Круцевич]. – Київ: Олімпійська література, 2008. – Т. 1. – 391 с.



ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ШВИДКІСНО-СИЛОВИХ ЯКОСТЕЙ ЮНИХ ФУТБОЛІСТІВ 16-18 РОКІВ
Сергій Новік
Анотація. У статті розглянуто методичні особливості розвитку швидкісно-силових якостей юних футболістів 16-18 років. Визначено методи, засоби та шляхи вдосконалення рухових якостей з врахуванням вікових фізіологічних та психологічних показників.

Ключові слова: тренувальні мікроцикли, перетренування, швидкісні якості, швидкісно-силові якості.

Аннотация. В статье рассмотрены методические особенности развития скоростно-силовых качеств юных футболистов 16-18 лет. Определенно методы, средства и пути совершенствования двигательных качеств, с учетом возростных физиологичных и психологических показателей.

Ключевые слова: тренировочные микроциклы, перетренировки, скоростные качества, скоростно-силовые качества.

Annotation. In the article the methodical features of development of speed-power qualities of young footballers are considered 16-18 years. Certainly methods, facilities and ways of perfection of motive qualities, taking into account vozrostnykh of physiology and psychological indexes.

Keywords: trainings mikrocikly, overtraining, speed qualities, speed-power qualities.
Постановка проблеми полягає в тому, що сучасний футбол характеризується високою руховою активністю гравців, яка носить переважно динамічний характер і відрізняється нерівномірністю фізичних навантажень і аритмічним чергуванням роботи і відпочинку. Серед них основними є дії з м'ячем і пересування по полю (біг, ходьба). І від того, наскільки футболіст добре володіє своїм руховим апаратом і як високо у нього розвинені рухові здібності, залежать швидкість, точність і своєчасність виконання конкретної тактичного завдання. Швидкість футболіста виступає при цьому фактором, що визначає результативність змагальної діяльності.

Разом з тим жодна інша якість не може зрівнятися з швидкісними якостями по багатогранності проявів. Це особливо має враховуватися у підготовці юних спортсменів. Встановлення та облік закономірностей структуризації і динаміки проявів швидкісних якостей юних футболістів - проблема в теорії та практиці сучасного футболу.

Інтенсифікація змагальної діяльності часто призводить до того, що збільшення обсягу переміщень і техніко-тактичних дій не супроводжується підвищенням їх ефективності. Пов'язано це з недостатньою стійкістю рухових навичок, і особливо тих, що виконуються в швидкісно-силовому режимі.

Аналіз науково-методичних розробок показує, що основна увага дослідників зосереджується на оцінці структури гри (Є. Д. Ермаченков, 1976; Ю. П. Іллічов, 1969; С.А. Морозов, 1977 і ін), визначенні ефективності індивідуальних, групових і командних техніко-тактичних дій (А. В. Абрамян, 1975; М. А. Годик, 1934), динаміки цих дій в процесі гри (М. А. Годик, 1977). Однак головне питання - як, за допомогою яких вправ підвищити швидкісно-силові прояви футболістів і стійкість ігрових дій у матчах практично не досліджений.

Мета дослідження - виявити особливості розвитку швидкісно-силових здібностей у юних футболістів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Як показник тренувальних навантажень, спрямованих на розвиток швидкісних якостей у молодих футболістів, служить пробігання коротких дистанцій (від 20 до 30 метрів) з максимальною інтенсивністю, при низькій координаційної складності вправи. Для використання в тренувальному процесі при підготовці молодих футболістів можна рекомендувати навантаження малого обсягу, з різною тривалістю серій вправі, і навантаження середнього обсягу, з тривалістю серії вправ, що дорівнює 3-4 і 4-5 хвилинах. Саме ці навантаження здатні розвивати швидкісні якості й удосконалювати точність виконання техніко-тактичних дій.

Тренувальні навантаження великого обсягу, з різною тривалістю серій вправ, і навантаження середнього обсягу, з тривалістю серії вправ, що дорівнює 5-6 хвилинах, не рекомендуються для розвитку швидкісних якостей у молодих футболістів. Виконання таких навантажень призводить до розвитку швидкісної витривалості. До того ж, за своїми параметрами такі навантаження негативно впливають на координаційні механізми руху. Як показник тренувальних навантажень, спрямованих на розвиток швидкісно-силових якостей у молодих футболістів, послужили бігові та стрибкові вправи, поєднані в одній серії і виконуються по черзі з субмаксимальної інтенсивністю, при низькій координаційної складності вправи. Варіанти тренувальних навантажень представлені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Кількісні характеристики тренувального навантаження, спрямованої на розвиток швидкісно-силових якостей молодих футболістів 16 - 18 років


Компо-ненти трену-вального наванта-ження

Обсяг тренувального навантаження, %




40

70

100

40

70

100

40

70

100

1.Кіль-кість

серій, вправ, n



4

6

8

4

6

8

4

6

8

2.Трива-лість серії вправ, хв

3-4

3-4

3-4

4-5

4-5

4-5

5-6

5-6

5-6

3.Інтенсів-ність виконання вправ

субмакс.

субмакс.

субмакс.

субмакс.

субмакс.

субмакс.

субмакс.

субмакс.

субмакс.

4.Пауза відпочинку між серіями, хв.

3.0-3.5

3.0-3.5

3.0-3.5

3.0-3.5

3.0-3.5

3.0-3.5

3.0-3.5

3.0-3.5

3.0-3.5

5.Коорді-наційна склад-ність вправ

Низь-ка

Низь-ка

Низь-ка

Низь-ка

Низь-ка

Низь-ка

Низь-ка

Низь-ка

Низь-ка

Аналіз впливу тренувальних навантажень різного обсягу, з різною тривалістю серій вправ, спрямованих на розвиток швидкісно-силових якостей, показав, що збільшення тривалості виконання серії вправ від 3-4 до 4-5 і 5-6 хвилин, при однаковому обсязі навантаження, викликає різні пристосувальні реакції організму. Збільшення обсягу тренувального навантаження від 40 до 70 і 100% при однаковій тривалості і серії вправ, також викликає різні відповідні реакції організму.

Тренувальні навантаження великого обсягу, з тривалістю серії вправ, що дорівнює 4-5 і 5-6 хвилинах, а також навантаження середнього обсягу, з тривалістю серії вправ, що дорівнює 5-6 хвилинах, не рекомендується застосовувати і тренувальному процесі для розвитку швидкісно-силових якостей у молодих футболістів. Виконання таких навантажень у кращому випадку може призвести до розвитку швидкісно-силової витривалості, а в гіршому - до перевтоми і перетренування.

Як показник тренувальних навантажень, спрямованих на розвиток спеціальних швидкісних якостей у молодих футболістів, послужило виконання спеціальних індивідуальних, групових і командних вправ, виконуваних з субмаксимальної інтенсивністю, при середній координаційної складності.

Для використання в тренувальному процесі при підготовці молодих футболістів можна рекомендувати навантаження малого обсягу, з різною тривалістю серій вправі, навантаження середнього обсягу, з тривалістю серії вправ, що дорівнює 4 і 6 хвилинах, а також навантаження великого обсягу, з тривалістю серії вправ, що дорівнює 4 хвилинах . Ці тренувальні навантаження не викликають негативних зрушень у стані координаційних здібностей. Тренувальні навантаження великого обсягу, з тривалістю серії вправ, рівнин 6 і 8 хвилин, а також навантаження середнього обсягу, з тривалістю серії вправ, що дорівнює 8 хвилинам, не рекомендується застосовувати в тренувальному процесі для розвитку спеціальних швидкісних якостей у молодих футболістів.

В.Ф. Терентьєв дає такі практичні рекомендації з приводу побудови тренувань у футболістів даної вікової групи:

1. Періодизація багаторічного процесу. Враховуючи вікові особливості формування швидкісних якостей у людини, доцільно виділяти наступні етапи швидкісний підготовки юних футболістів з відповідним змістом процесу:

1-й етап - загальна швидкісна підготовка молодих спортсменів (віку від 16 до 18 років) з розвитком усіх форм швидкісних якостей;

2-й етап - поглиблене розвиток швидкісних якостей з конкретизацією структури швидкісних якостей кожного футболіста.

3-й етап - цілеспрямована індивідуалізована швидкісна підготовка футболістів (старше 15 років).

2. Зміст етапу цілеспрямованої індивідуалізованої швидкісний підготовки юних футболістів варто підкоряти:

- Головному принципу - адаптації і вдосконалення індивідуальних особливостей структури швидкісних якостей футболіста в ігровій діяльності оптимального відповідного амплуа;

- Основних положень функцій і підготовки гравців різних амплуа;

- Загальним віковим особливостям спортсменів.


1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка