Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Кафедра методики викладання спортивних



Сторінка14/17
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.14 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Висновки. Отже, сучасний рівень розвитку футболу пред'являє високі вимоги до фізичної підготовленості футболістів, однією з основних сторін якої є швидкісні і швидкісно-силові якості. Дитячий та юнацький вік - важливий етап виховання цих якостей. Аналіз літературних джерел показав, що юні футболісти в значній мірі поступаються у швидкісній і швидкісно-силовій підготовці представникам інших видів спорту

Основний принцип побудови занять, який був обраний нами - це тренувальні мікроцикли переважної швидкісно-силової спрямованості, які рекомендовані Д. В. Чулібаевим. Семиденний розвиваючий мікроцикл передбачав проведення 17 практичних занять за 6 тренувальних днів. Ефективність побудови тренувального процесу юних футболістів заснована на тому, що в основу побудови педагогічного експерименту було покладено припущення, що під впливом двох розвиваючих мікроциклів ("7Р") у юних футболістів може початися зниження рівня підготовленості або виникнути відносна стабілізація у розвитку рухових якостей.



Перспективи подальших досліджень в обраному напрямку полягають в експериментальній перевірці розробленої методики та пошуку шляхів диференціації підготовки футболістів.

Список використаної літератури:

      1. Бізанц Г. Основні положення передсезонної підготовки юних футболістів / Г. Бізанц // Зарубіжні наукові дослідження. – Вип. I. - М.: ФиС, 1992. - 177с.

  1. Драндров Г.А. Розвиток швидкісно-силових якостей і швидкості у футболістів 13-16 років з урахуванням типологічних особливостей прояву властивостей нервової системи: Автореф. дисс ... - Омськ, 1989. – 33 с.

  2. Терентьєв В.Ф. Структура швидкісних якостей юних футболістів і методика їх формування: Автореф. дисс ... - СПб., 1995. – 37 с.



АНАЛІЗ ЗАСОБІВ, МЕТОДІВ І ФОРМ ФЦІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ, СПРЯМОВАНИХ НА ПРОФІЛАКТИКУ ТА КОРЕКЦІЮ ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ СТУДЕНТІВ
Ганна Чорна

Олена Борисова
Анотація. В статті викладено узагальнені дані про засоби, форми і методи, які використовуються в процесі фізичного виховання при корекції порушень постави студентів. Встановлено етапи розвитку порушень постави. Визначено перспективи використання інноваційних оздоровчих технологій в процесі фізичного виховання студентів.

Ключові слова: постава, корекція, опорно-руховий апарат, фізичне виховання.

Аннотация. В статье изложены обобщенные данные о средствах, формах и методах, используемых в процессе физического воспитания при коррекции нарушений осанки студентов. Установлено этапы развития нарушений осанки. Определены перспективы использования инновационных оздоровительных технологий в процессе физического воспитания студентов.

Ключевые слова: осанка, коррекция, опорно-двигательный аппарат, физическое воспитание.

Abstract. In the article the aggregate data about the means, forms and methods used in the process of physical education in the correction of posture students. Established stages of disorders of posture. The perspectives of innovative health technologies in the physical education students.

Key words: posture, correction, musculoskeletal system, physical education
Постановка проблеми. Протягом останніх десятиліть спостерігається значне збільшення захворюваності серед дітей, підлітків та студентської молоді. Ця тенденція спостерігається різними фахівцями, які працюють з підростаючим поколінням: лікарями, педагогами, соціологами. При цьому необхідно зазначити, що у значної частини досліджуваного контингенту паралельно діагностується захворювання внутрішніх органів і порушення постави. З точки зору фізіології це цілком закономірно, оскільки стан хребетного стовпа, яке знаходить своє відображення в поставі, багато в чому визначає можливості нормального функціонування внутрішніх органів. Це пов'язано як із впливом на просторове положення внутрішніх органів, так і особливостями їх іннервації. У деяких дослідженнях останніх років, проведених різними фахівцями, було зазначено, що порушення постави, крім впливу на внутрішні органи, часто призводять до формування стійких деформацій інших компонентів опорно-рухового апарату.

Аналіз останніх досліджень і публікацій із проблеми. Деякі фахівці стверджують, що постава є не тільки соматичним показником, але й характеристикою психічних особливостей людини. На їхню думку, постава - це мова тіла, поза, яка говорить про те, як людина відчуває себе по відношенню до інших, до свого життя, до самого себе, індивідуальність, внутрішня позиція, ознака професії, соціального походження. Це його візитна картка, що дозволяє безпомилково дізнатися знайому людину, не бачачи її обличчя. При цьому виділяють декілька етапів розвитку порушень постави:

Несприятливий фон – етап наявності біологічних дефектів або несприятливих умов, що сприяють порушенню постави (при відсутності динамічних і статичних відхилень);

Передхвороба – етап нефіксованих змін опорно-рухового апарату. Є початкові прояви функціональної недостатності систем забезпечення нормальної постави, визначаються симптоми порушення постави, відзначається погіршення показників фізичного розвитку. Зміни оборотні при нормалізації процесу фізичного виховання або спрямованої кінезітерапії;

Хвороба – етап статичних деформацій опорно-рухового апарату відповідає наявності необоротних або важко оборотних порушень постави.

Таким чином, проблема профілактики і корекції порушень постави студентів є в даний час актуальною і, незважаючи на певні дослідження, вимагає подальшої розробки.

Мета роботи – на основі аналізу спеціальної науково-методичної літератури вивчити та узагальнити наукові знання та передовий досвід використання оздоровчих технологій в процесі фізичного виховання студентської молоді з порушеннями постави.

Методи дослідження: Аналіз спеціальної науково-методичної літератури, інтернет джерел.

Результати досліджень. На думку фахівців, студентство може розглядатися як соціально-демографічна група, з певним суспільним становищем, роллю, статусом, а також як соціально-професійної групи, пов'язаної спільністю інтересів, субкультурою і способом життя при віковій однорідності, відсутньої в інших соціально-професійних групах. Освіта, яка протікає на тлі активного процесу соціалізації особистості, є основним видом діяльності студентів. Саме вона формує певні параметри їх життєдіяльності, що характеризується великим психоемоційним і розумовим навантаженням, необхідністю адаптації до нових умов проживання та навчання, пошуку додаткових джерел заробітку, формуванням особливих міжособистісних відносин поза сім'єю. Все це дає підстави віднести студентство до групи населення з підвищеним рівнем ризику захворювань, серед яких часто спостерігаються негативні зміни з боку опорно-рухового апарату, в тому числі і порушення постави.

При всьому різноманітті вивчення в спеціальній науковій літературі постави людини в процесі фізичного виховання, питання профілактики та корекції її порушень у студентів вимагають, на наш погляд, подальшої розробки. Одним з напрямків розробки дієвих методик формування та корекції постави є пошук ефективних засобів впливу. Вирішенню саме цієї проблеми присвячена робота Ж.А. Бєлікової, М.М. Півнева, В.Л Кондакова. У ній з метою профілактики порушень опорно-рухового апарату студенток у процесі фізичного виховання розроблені та апробовані дві експериментальні програми. Програма № 1 заснована на використанні шляхом чергування рівних часток вправ з методики "Пілатес" та оздоровчої класичної аеробіки. Програма № 2 передбачала виконання вправ з арсеналу хатха-йоги та релаксації.

В ході експерименту, спрямованого на виявлення особливостей впливу цих комплексів на організм студенток, було встановлено:


  1. Заняття такими видами оздоровчої гімнастики як хатха-йога, пілатес і класична аеробіка благодійно позначаються на стані здоров'я студенток з порушеннями у стані опорно-рухового апарату;

  2. Заняття йогою роблять більш помітний позитивний ефект на м'язові групи беруть участь у формуванні постави; заняття класичної аеробікою і пілатес більшою мірою впливають на силу верхніх кінцівок і на стан кардіореспіраторної системи.

Вивченню проблем опорно-рухового апарату студенток технічного вузу присвячена робота Г.А. Зайцевої. У ній було проведено комплексне обстеження стану їх постави і фізичної підготовленості; досліджено взаємозв'язок функціональних змін постави а також особливостей фізичного розвитку з асиметрією тонусу м'язів і рівнем розвитку фізичних якостей. Істотним компонентом роботи є розроблена автором система організаційно-методичних заходів щодо корекції і профілактики функціональних змін постави та інших порушень опорно-рухового апарату на навчально-тренувальних заняттях, яка знайшла своє теоретичне обґрунтування і експериментальну перевірку в ході досліджень.

На вивчення різних аспектів побудови факультативних занять з фізичного виховання для студентів з урахуванням різного ступеня підготовленості та стану опорно-рухового апарату направлено дослідження Т.І. Зубкової. Що стосується методичної сторони даної роботи, то в ній запропонована комплексна методика, заснована на застосуванні хореографічних та гімнастичних вправ. Тривалість курсу занять складає 1,5 року і передбачає вирішення наступних загальних завдань: зміцнення м'язово-зв'язкового апарату, розвиток гнучкості; корекцію порушень постави і ходьби; поліпшення координації рухів і формування правильного рухового стереотипу; придбання необхідних знань і умінь в області хореографії та музики, вихованні художнього смаку та естетичного сприйняття. Ефективність впливу розробленої методики на стан опорно-рухового апарату була доведена автором в процесі педагогічного експерименту, в ході якого спостерігалося поліпшення різних функціональних показників: "нахили вправо і вліво", "утримання тулуба з положення лежачи на лавці", поліпшення показників постави у 80% студентів експериментальної групи. У ході дослідження організаційних аспектів процесу формування постави було встановлено, що факультативна форма реалізації методики комплексного застосування хореографічних та гімнастичних вправ підвищує інтерес студентів до занять фізичною культурою, дозволяє послідовно вирішувати завдання фізичного виховання студентів з різним рівнем фізичної підготовленості і функціональним станом рухового апарату.

Комплексністю підходу при вивченні проблем опорно-рухового апарату відрізняється робота Н.А. Колоса, в якій представлена ​​технологія корекції порушень постави студентів у процесі фізичного виховання. Особливість даної технології полягає в тому, що в ній вперше експериментально обґрунтовано використання інформаційно-методичної системи, яку автор назвав "Гармонія тіла". Істотним елементом згаданих досліджень є представлений в них алгоритм корекції порушень постави в процесі фізичного виховання. Особливо слід відзначити виділення етапів реалізація даної технології: моніторинго-інформаційний, корекційно-профілактичний і підтримуючо-оздоровчий.

Моніторинго-інформаційний етап. На цьому етапі вирішуються дві основні задачі: отримання достовірної інформації про фізичний розвиток і фізичну підготовленість кожного учня окремо та інформування їх про результати проведеного моніторингу.

Корекційно-профілактичний етап – основне завдання полягає в розробці змісту корекційно-профілактичної роботи та створення оптимальних умов для її реалізації

Підтримуючо-оздоровчий етап – спрямований на підтримку досягнутого рівня фізичної підготовленості і стану опорно-рухового апарату студентів.

Ще однією роботою спрямованою на розробку шляхів профілактики захворювань і корекції опорно-рухового апарату є дослідження Ю.І. Запопадливих. Запропонована ним методика спирається на наступні основні взаємопов'язані компоненти: 1) формування кісткової тканини, 2) вплив на глибокі м'язові тканини; 3) облік біомеханіки внутрішніх органів; 4) створення умов для ефективної діяльності функціональної системи, відповідальної за адаптацію до фізичних навантажень.

Змістом розробленої методики є комплекс взаємопов'язаних і послідовно виконуваних вправ фізичної та психічної спрямованості. Реалізація програми занять з використанням запропонованих вправ передбачає три етапи:



  1. Індивідуальна програма "Психофізична корекція". Мета даного етапу – психофізична саморегуляція організму і іммобілізація з подальшою корекцією і поліпшенням функціонального стану рухової ланки засобами оздоровчої фізичної культури. Основне завдання – зниження патологічних пропріоцептивних імпульсацій і вироблення вміння м'язового розслаблення і повільного поверхневого дихання;

  2. Групова програма "Формування нового психомоторного стереотипу". Даний етап складається з початкового періоду – з акцентом на ослаблення патологічних статокінематичних зв'язків та активізацію діяльності мускулатури грудної клітини. Мета - формування нового психомоторного стереотипу і активізація роботи міжреберних м'язів. Засоби - спеціальні, коригируючі і дихальні вправи;

  3. Побудова стійкої структури опорно-рухового апарату та активізація мускулатури діафрагми, передньої стінки черевної порожнини. Спрямованість третього етапу – активна фіксація зв’язково-м'язових структур та профілактичні заходи, засновані на спеціальних, коригируючих і дихальних вправах.

Розширенню арсеналу засобів корекції опорно-рухового апарату сприяли дослідження Д.В.Ерденко. У них запропонована комплексна програма корекції порушення постави у фронтальній площині з використанням ортопедичних м'ячів (фитболів) і вправ східної гімнастики Тайцзіцюань. Істотний внесок у розробку різних аспектів корекції порушень постави був зроблений в дисертації Л.І. Юмашевої. Тут вперше розроблено та експериментально обґрунтовано програмний зміст процесу фізичного виховання студентів музичного вузу з корекції професійно-залежних порушень постави. Поряд з цим на підставі виявлених індивідуальних показників порушення постави розроблені методичні положення формування коригуючих м'язових напруг. При цьому пропонується використання запатентованих технічних пристроїв "Пристосування для витягнення хребетного стовпа і корекції порушень постави", а також "Коректор-куточок". Певним внеском в підвищення якості діагностики опорно-рухового апарату є деталізація шкали, що відображає ступені вираженості кіфотичної постави.

Висновки.

  1. Аналіз літературних джерел свідчить про погіршення здоров'я, зростанні захворюваності, різних відхиленнях в стані здоров'я сучасної молоді. При цьому відмічено, що у значної частини досліджуваного контингенту паралельно діагностується захворювання внутрішніх органів і порушення постави, що вказує на взаємозв'язок цих явищ. Однією з основних причин виникнення патологічних і предпатологічних станів, зростання захворюваності серед студентів є дефіцит рухової активності, обумовлений специфікою їх рухового режиму протягом усього періоду навчання.

  2. В даний час проблем профілактики і корекції постави приділяється значна увага. Дослідження в цій області переважно спрямовані на розширення уявлень про використовувані засоби і методичні умови їх застосування. Важливим є те, що результатом цих досліджень стали готові технології, а не просто узагальнені рекомендації, що стосуються того чи іншого аспекту профілактики та корекції опорно-рухового апарату. Відмітна особливість останніх робіт – використання в них сучасних комп'ютерних технологій. Однак, на наш погляд, ця сторона досліджень не досягла в даний час належного рівня, що є одним з резервів підвищення їх якості. Підкреслюючи підвищену увагу фахівців до методики профілактики і корекції постави, відзначимо не таку значне розробку інших аспектів цього процесу: організаційних, психологічних, діагностики просторової організації тіла та ін.

  3. Відзначаючи відносну розробленість засобів і методичних умов їх застосування в профілактиці і корекції постави, ми не закликаємо відмовитися від подальшого наукового пошуку в даному напрямку. Причому в процесі цього пошуку, як нам здається, повинні з'явитися не тільки абсолютно нові вправи, скільки придбати іншу якість вже відомих вправ з різних видів спорту та фітнесу. Найбільш оптимальним варіантом у цьому випадку буде розробка готових технологій на базі цих вправ. Вельми перспективним, як уже зазначалося вище, є залучення для підвищення якості профілактики та корекції, сучасних комп'ютерних технологій.

Перспективи подальших досліджень пов'язані з розробкою технології профілактики порушень опорно-рухового апарату студентів у процесі фізичного виховання з використанням комп'ютерних технологій мультимедіа.

Список використаної літератури:

  1. Беликова Ж.А. Результаты использования хатха-йоги, пилатеса и классической аэробики на занятиях физической культурой со студентками, имеющими нарушения в состоянии опорно-двигательного аппарата / Ж.А. Беликова, М.М. Пивнева, В.Л Кондаков // Материалы первого Международного научного конгресса "Проблемы физкультурного образования: содержание, направленность, методика, организация" 21-24 октября 2009 г. Белгород, Россия. – Белгород, 2009. – Ч.2. – С. 177- 182.

  2. Зубкова Т.И. Методика комплексного применения хореографических и гимнастических упражнений в факультативной форме физического воспитания студентов: автореф. дисс. на получение науч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.04 "Теория и методика физ. воспитания, спортивной тренировки и оздоровительной физ. культуры" / Т.И. Зубкова. – М., 2006. - 24 с.

  3. Кашуба В.А. Биомеханика осанки / В.А. Кашуба. – К., 2003. – 248 с.

  4. Колос Н.А. Коррекция нарушений осанки студентов с использованием современных биомеханических и информационных технологий / Н.А. Колос // Педагогiка, психологiя та медико-бiологiчнi проблеми фiзичного виховання i спорту. – 2009. – № 2. – С. 66-72.

  5. Ретивых Ю.И. Применение комплексной методики коррекции нарушений опорно-двигательного аппарата у студентов / Ю.И. Ретивых // Материалы Международной научно-практической конференции "Физическое воспитание и спорт в системе образования как фактор физического и духовного оздоровления нации" 8-10 апреля, 2009 / БГУФК. – Минск, 2009. – Т. 2. – С. 536 - 539.

  6. Юмашева Л.I. Корекцiя порушень постави студентiв музичного вищого навчального закладу у процесi фiзичного виховання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з фiз. вих. та спорту: спец. 24.00.02 - "Фiзична культура, фiзичне виховання рiзних груп населення" / Л.I. Юмашева; НУФВСУ. – К., 2007. – 20 с.



РОЗВИТОК ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ У КОНТЕКСТІ ГУМАНІСТИЧНИХ ПРИНЦИПІВ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
Тамара Денисовець
Анотація. У статті здійснено теоретичний аналіз розвитку фізичного виховання молоді у контексті гуманістичних принципів епохи Відродження, з’ясована його специфіка. Визначено роль фізичного виховання у всесторонньому розвитку особистості.

Ключові слова: фізичний розвиток, фізичне виховання, здоровья, молодь.

Аннотация. В статье осуществлен теоретический анализ развития физического воспитания молодежи в контексте гуманистических принципов эпохи Возрождения, выяснена его специфика. Определенно роль физического воспитания во всестороннем развитии личности.

Ключевые слова: физическое развитие, физическое воспитание, здоровье, молодежь.

Annotation. In the article the theoretical analysis of development of physical education of young people is carried out in the context of humanism principles of Renaissance age, his specific is found out. Certainly role of physical education in comprehensive development of personality.

Keywords: physical development, physical education, health, young people.
Постановка проблеми. Здоров’я підростаючого покоління є нині важливою національною проблемою. За даними соціологічних досліджень близько 90% школярів мають відхилення у здоров’ї, понад 50% – незадовільну фізичну підготовку, майже 60% – мають низький рівень фізичного розвитку. Щороку лави Збройних Сил України за станом здоров’я не поповнює кожний четвертий юнак призовного віку. Між тим, збереження і зміцнення здоров’я українського народу проголошується в Конституції України, Державній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Концепції національного виховання, Національній програмі «Діти України». У Цільовій комплексній програмі «Фізичне виховання – здоров’я нації» поставлено завдання забезпечити переорієнтацію фізкультурно-спортивної галузі на зміцнення здоров’я населення засобами фізичного виховання, фізичної культури і спорту, формування у громадян України потреби у фізичному самовдосконаленні [1].

У наукових дослідженнях зазначається, що здоров’я людини майже на 50% зумовлене її способом життя. Так, серед молоді найбільше поширене паління, вживання алкоголю, наркотиків і токсичних речовин. Через перенавантаженість навчанням більшість учнів старших класів страждає від недостатньої рухової активності, відсутності навичок організації навчання, проведення здорового дозвілля, правильного харчування.



Аналіз останніх досліджень і публікацій з проблеми.. Виявлення ролі фізичного виховання у всесторонньому розвитку молоді в нашій країні завжди було предметом інтенсивного дослідження вчених і з’ясувалося перш за все осмисленням єства фізичного виховання, а пізніше і фізичної культури, спорту. Зазначимо, що проблема фізичного виховання досить детально досліджувалася В.Г. Ареф’євим, О.Ф. Артюшенком, О.М. Вацебою, Л.В. Волковим, С.М. Канішевським, О.М. Козленком, І.А. Паніним, Ю.Т. Похолінчуком, Р.Т. Раєвським А.Г. Рибковським, С.О. Сичовим, В.В. Столітенком, Є.М. Франківим, Б.М. Шияном, П.І. Щербаком. Про фізичні вправи, їхнє значення для розвитку та зміцнення людського організму писали і всі італійські мислителі й педагоги Відродження – Л.Б. Альберті, П.П. Верджеріо, М. Пальмієрі, а природознавці та лікарі зробили спробу підвести під їхні ідеї власне узагальнення. Підсумком став фундаментальний тракт Дж. Меркуріале «Мистецтво гімнастики» (1601 рік). У гуманістичних школах Вітторино да Фельтре та Гуарино да Верона велика увага приділялася фізичним вправам. Вони були введені в навчально-виховну програму, оскільки, на думку педагогів сприяли зміцненню здоров’я, зміцненню тіла, моральному загартуванню, а також слугували передумовою для більш результативних розумових знань.

Мета статті – здійснити теоретичний аналіз розвитку фізичного виховання молоді у контексті гуманістичних принципів епохи Відродження, з’ясувати його специфіку.

Виклад основного матеріалу. В історичному аспекті першою з’явилась практика фізичного виховання. Необхідність передачі досвіду від покоління до покоління, його узагальнення у вигляді систематично організованих знань зумовило появу теорії, яка відображає суть і способи її застосування. Теорія фізичного виховання є складовою частиною педагогічних наук. Вона вивчає фізичне виховання як феномен соціального життя, його мету і завдання на різних етапах розвитку суспільства, способи, методи та форми організації спортивної практики. Всебічний розвиток передбачає фізичне виховання як невід’ємну складову і передумову цілісності педагогічного процесу. Ми більше дбаємо про комп’ютеризацію, інноваційні технології, ніж про елементарне здоров’я дитини, її фізичний розвиток. Ідея виховання «душі і тіла» – один із найважливіших пріоритетів європейської гуманістичної педагогіки, розвиток якої припадає на епоху Відродження, перехідну від Середньовіччя до Нового часу.

Передумовами розвитку стали новий підхід гуманістів до людини та її виховання, спроби природного осмислення людської структури, подолання догмату про гріх тіла внаслідок гріха Адама і Єви. Реабілітація тілесного початку була цінним завоюванням італійського гуманізму ХV століття (Л. Валла, Дж. Манетті, К. Раймонді) а позиція північних гуманістів у цьому питанні відзначалася стриманістю (Еразм Роттердамський).

Антична традиція була поєднана у гуманістичній програмі з лицарською підготовкою воїна, яка за доби Відродження зазнала суттєвої трансформації внаслідок військово-технічних змін. Потреби суспільного розвитку, війни і необхідність збройного захисту держав сприяли збереженню та актуалізації цього аспекту фізичного виховання. Л.Б. Альберті пропонував, що поряд із освітою молоді належить «навчатися таким благородним вправам і навичкам, не тільки потрібним у житті, але й похвальним, як верхова їзда, фехтування, плавання». М. Пальмієрі, відомий гуманіст і громадський діяч, рекомендував юнакам «для розвитку тіла» заняття із зброєю, турніри, джостри (збройні поєдинки), верхову їзду та «будь-які вправи на спритність» [3].

У своїх пошуках гуманісти не обминули увагою народну традицію – різні рухові ігри, фізичні змагання, різноманітні форми активного відпочинку. Ігри в м’яч, про які згадувалося майже в усіх педагогічних трактатах епохи Відродження як про чудовий спосіб розвитку фізичних здібностей. В Італії любили грати в «кальчіо», попередника сучасного футболу. У Франції гра з м’ячем («суль») слугувала в общині обрядом та зберігала зв'язок із релігійними парафіями. Середньовічні британці віддавали перевагу хертлінгу – грі, яка нагадувала чи-то гандбол, чи-то футбол.

Слід відзначити два моменти у підходах гуманістів до фізичного виховання. По-перше, Еразм та інші педагоги Відродження наголошували на помірності навантажень на дітей, урахуванні їхніх вікових та індивідуальних особливостей. «Адже ми не атлета формуємо», -– наголошував Еразм у тракті «Про виховання дітей» (1529 рік). «Для людини достатньо мати міцне здоров’я, навіть якщо вона не володіє тілесною силою, міцністю Мілона (напівлегендарного давньогрецького атлета, який міг підняти дорослого бика – П.К.)» [4].

По-друге, фізичне виховання розглядалося тоді не як самоціль, а в органічному взаємозв’язку з іншими напрямами всебічного, гармонійного виховання особистості – розумовим, моральним, соціально-етичним, естетичним, трудовим. Завдання гуманістичної педагогіки – підготувати життєвоактивну, соціально зорієнтовану людину, придатну для діяльності у різних сферах суспільного життя. Як писав Гуарино да Верона, фізичне виховання потрібне для того, щоб «збуджувати доблесть і прагнення до славних діянь у душі людини» [2].

Отже, «виховання тіла» у гуманістів не зводилося лише до античної гімнастики. Воно розумілося як комплекс заходів, у яких поєднувалися елементи різних традицій. Сюди входили різноманітні фізичні вправи, рухливі ігри на свіжому повітрі, плавання, змагання в силі (боротьба), модифіковані лицарські турніри та військові ігри, а також загартування і все, що сприяло зміцненню здоров’я та здорового способу життя. Останнє привертало особливу увагу і виділялося на тлі середньовічного аскетизму.

Педагоги-гуманісти вчили дітей цінувати своє здоров’я – «дар природи від Бога», розумно користуватися ним, зміцнюючи тілесні й душевні сили не тільки фізичними вправами, але раціональним харчуванням, дотриманням режиму праці і відпочинку, відмовою від шкідливих звичок, дотриманням правил особистої гігієни тощо. Про фізичне здоров’я і здоровий спосіб життя писали у другій половині ХV – ХVІ століттях Б. Платина, Л. Корнаро, М. Савонарола та інші мислителі, природознавці, лікарі.


1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка