Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Кафедра методики викладання спортивних



Сторінка15/17
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.14 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Висновки. Отже, оцінюючи загальний внесок гуманістів у розвиток фізичного виховання, слід мати на увазі, що в основному це була поки що ідея, але ідея плідна і конструктивна. У досліджуваний період їй не вистачало наукової аргументації, на масову виховну практику вплив був доволі обмежений, оскільки у програму більшості навчальних закладів фізичне виховання не було впроваджено. Але саме завдяки зусиллям гуманістів був прискорений прогрес у поступовому русі європейського суспільства до суспільства фізичної культури Нового часу, коли фізичне виховання посяде належне місце в педагогічній теорії і практиці.

Отже, дитяче здоров’я в епоху Відродження було важливою метою фізичного виховання, де була популярною формула Псевдо-Плутарха, що визначала структуру і послідовність виховного процесу: «природа – дисципліна (наука, метод) – вправи», ці засади є досить актуальними і в наше сьогодення.



Рерспективи подальших розробок з обраного напрямку. Сучасна система фізичного виховання молоді потребує переорієнтації з простого задоволення організму в руховій активності на вдосконалення особистості шляхом гармонійного розвитку фізичних, психічних та духовних якостей. Розв’язання цих завдань зумовлює необхідність пошуку нових напрямів роботи загальноосвітніх закладів, спрямованих на формування в юнаків і дівчат цінностей здорового способу життя. У сучасних умовах це є об’єктивною необхідністю, оскільки саме усвідомлення цих цінностей забезпечить їхній гармонійний розвиток, єдність фізичних, психічних, духовних і соціальних потреб особистості.

Список використаної літератури:

  1. Про Національну програму «Діти України»: Указ Президента України № 63/96 від 18.01.1996 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до дж.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=63%2F96.

  2. Николаева Н.И. Педагогические взгляды Гуарино Веронезе (на материале писем) / Н.И. Николаева // Школа и педагогическая мысль Средних веков, Возрождения и начала Нового времени (исследов. и материалы), [Сб.науч. трудов]. – М.: Изд-во АПН СССР, 1991.

  3. Пальмиери М. Гражданская жизнь / М. Пальмиери // Опыт тысячелетия. Средние века и эпоха Возрождения: быт, нравы, идеалы: Хрестоматия. – М.: Юристь, 1996.

  4. Эразм Роттердамский. О воспитании детей / Э. Роттеердамский // Образ человека в зеркале гуманизма: мыслители и педагоги эпохи Возрождения о формировании личности (ХІV – ХVІІ вв.). – М.: Изд-во УРАО, 1999.



ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЛЕКСУ РАНКОВОЇ ГІМНАСТИКИ В ЖИТТЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
Валерія Дранко

Олена Погребняк
Аннотація: У статті висвітлюється питання важливості виконання комплексу ранкової гімнастики для студентської молоді. Ранкова гімнастика є одним із найважливіших розділів раціональної рухової діяльності людини, істотним елементом наукової організації праці та відпочинку студентів.

Ключові слова: комплекс ранкової гімнастики,студентська молодь,гімнастичні вправи,рухова діяльність.

Аннотация: В статье рассматривается значение комплекса утренней гимнастики для студентов. Утренняя гимнастика является одним из важнейших разделов рациональной двигательной деятельности человека, существенным элементом научной организации труда и отдыха студенческой молодежи.

Ключевые слова: комплекс утренней гимнастики, студенческая молодежь, гимнастические упражнения, двигательная деятельность.

Annotation: There is a complex of morning gymnastics for students.M.G.is one of the most important parts of people’s moving activity, it’s the element of scientific organization for work and rest of students.

Key words: a complex of morning gymnastics, students, gymnastics exercises, moving activity.
Постановка проблеми та аналіз результатів останніх досліджень. Одним з найважливіших факторів формування здорового способу життя є фізична активність, найпоширенішою формою фізичних рухів є ранкова гімнастика. Вона повинна стати необхідною формою щоденної фізичної активності кожного студента. Завдяки широким можливостям індивідуального вибору, дозуванням вправ, їх різноманітності і ступеня складності, гімнастика вважається універсальною формою реалізації фізичної активності людини.

У сучасних публікаціях з фізичного виховання пріоритет надано руховій активності, здоровому способу життя [1, 3, 4], фактично окремо від особистісних якостей, але недостатньо літератури, де розглядається вплив комплексів ранкової гімнастики на функціональний стан організму, роботу ЦНС, покращення самопочуття і настрою особистості. Тому мета нашої статті полягає у залученні студентської молоді до виконання РГ вранці, яка буде сприяти покращенню здоров’я та ранкової бадьорості.



Виклад основного матеріалу. Після сну нервові центри загальмовані, тонус мускулатури кровоносних судин знижений, потік крові уповільнений, в організмі спостерігаються застійні явища крові в органах черевної порожнини та нижніх кінцівках. Ранкова ж гімнастика сприяє активізації усіх систем і функцій організму, дає заряд бадьорості, створює гарний настрій на весь день, сприяє швидкому досягненню оптимальної працездатності організму людини.

Ми вважаємо, що РГ – це виконання комплексу фізичних вправ для більш швидкого переходу від стану сну до стану бадьорості і підвищення працездатності, систематичне виконання якої самодисциплінує, зміцнює волю та впевненість у власних силах.

На нашу думку, РГ повинна стати необхідною формою щоденної фізичної активності кожної людини, зокрема, студентської молоді. Завдяки широким можливостям індивідуального вибору, дозуванням вправ, їх різноманітності і ступеня складності, гімнастика вважається універсальною формою реалізації фізичної активності людини. У зв'язку з широким залученням різних ділянок організму до фізичних рухів, гімнастика здійснює активний вплив на весь організм, насамперед, на м'язову систему, органи дихання і кровообігу.

В гімнастичних вправах використовують статичні (присідання, згинання, повороти тулуба, рухи ногами, руками) і динамічні (ходьба, біг, їзда на велосипеді, катання на ковзанах, лижах, плавання) вправи. Дія кожної з них на організм різна, але в раціональному поєднанні вони спроможні сприятливо впливати на стан всього організму і його численні функції. Науково доведено,що вправи з присіданням зміцнюють м'язи ніг і черевної стінки. Потягування поліпшують діяльність бронхолегеневої системи і функціональний стан хребта, стояння на одній нозі з витягнутими вперед руками покращують координацію рухів. Повільна ходьба або неквапливий біг мають позитивне значення для стану серцево-судинної системи. Плавання сприятливо впливає на систему дихання. У випадках, коли необхідно досягти комплексного впливу на організм, використовують різні види гімнастичних вправ.

Щодо особливостей проведення гімнастичних занять,на нашу думку, заняття гімнастикою найчастіше необхідно проводити зранку, безпосередньо після пробудження (ранкова гімнастика). Гімнастичні вправи слід виконувати у спокійному темпі, без затримки дихання. Спочатку залучають до рухової активності дрібні, а потім середні і великі м'язи.

Ми пропонуємо при складанні комплексу вправ ранкової гімнастики виконувати певні вимоги:

1. За змістом вправи повинні відповідати індивідуальним здібностям, можливостям та інтересам особистості.

2. Вправи повинні всебічно впливати на основні великі групи м’язів, суглоби та внутрішні органи.

3. Комплекс вправ повинен бути побудований так, щоб робота одних м’язів чергувалась з відпочинком інших.

4. Навантаження при виконанні вправ повинні бути помірними і зростання напруги відбувається поступово.

5. Бажано щомісяця обновляти комплекс вправ, тому що тривале повторення одних і тих же вправ знижує їхню результативність. Вправи, що найбільше подобаються можна виконувати довше.

6. Більш важкі фізичні вправи повинні виконуватися після легких.

7. Комплекс вправ повинен відповідати рівню фізичної підготовленості особистості.

8. Конкретний зміст гімнастики та фізичне навантаження визначається насамперед особливостями передбачуваної роботи протягом дня та величиною енергетичних витрат на її виконання.

9. Ранкова гімнастика працівників розумової діяльності та студентів, повинна бути більш інтенсивною з більшим фізичним навантаженням.

10. Загальна кількість вправ, що входять до комплексу РГ не повинна перевищувати 10-12 вправ. Доцільно через кожні 7-10 днів доповнювати комплекс, використовуючи нові вправи, змінюючи вихідні положення, враховуючи ступінь фізичної підготовленості студентів.

11. Найбільш оптимальною є тривалість 10-15 хв.

Ми пропонуємо починати виконання РГ з такого комплексу:

1. Ходьба на місці високо піднімаючи коліна 25-30 с.

2. В.п - О.с. 1-3 Ліву на крок в бік, три кола руками на зовні-В. п. Те саме з кроку правої ноги. Повторити 4-6 разів - тепм середній.

3. 10-15 стрибків з однієї ноги на другу, розслаблені руки внизу. Ходьба з уповільненим темпом 15-20 с.

4. В.п. - О.с. 1-3 другою ногою назад, руки вгору пружинний нахил вперед, руками доторкнутись підлоги. Голову не опускаючи повернутися у в. п. Повторити 4-6 разів, темп повільний.

5. В.п. - стійка ноги нарізно, руки на поясі. 1-2 перенести вагу тіла на праву ногу.Теж саме на ліву ногу. Повторити 8-10 разів, темп середній.

6. В.п. - О.с. праву ногу витягнути вперед на носок, невеликий нахил назад, руки вгору. 2-3 праву ногу опустити на всю сторону стопи, передати на неї всю вагу тіла з невеликим нахилом прямим тілом вперед. Розслабити м'язи лівої ноги, руки опустити. В.п. Те саме з другої ноги повторити по 4-6 раз, темп середній.

7. В.п. - О.с. тримаючись правою рукою за опору ліву руку на пояс. 1-мах лівою в середину. 2-махи вліво. Те саме правою повторювати по 4-6 раз, темп

середній .

8. В.п. - О.с. 1 – напівприсяд з поворотом тіла вліво, руки в сторони. 2 - випрямитись руки вгору. 3-4 те саме з поворотом вправо. Повторити по 4-6 раз, темп середній.

9. В.п. - О.с. 1 - праву на крок в сторону, руки в сторони долоні догори. 2 - долоні зжаті в кулаки із силою зігнути до плеч. 3- 4 приставити праву ногу, руки випрямити і повільно опустити. Те саме в іншу сторону. Повторити по 4-6 раз, темп середній.

10. В.п. - О.с. 1 - праву руку вгору, ліву в сторону, 2 - поміняти положення рук. 3 - ліву руку в сторону. 4 - руки опустити вниз і потрясти долонями. Повторити 4-6 раз, темп середній.

11. В.п. - О.с. 1 - праву ногу всторону на носок руки за головою. 2 - підняти руки вгору. 3 - ліву ногу в сторону на носок, руки до плечей. 4 - В.п. - руки опустити вниз. Те саме тільки ліву на носок. Повторити по 3-4 рази, темп середній.

12. В.п. - О.с. 1-2 руки за голову. Піднятися на носки, підняти і відвести лікті назад. 3 - стати на ступні,лікті вперед. 4 - руки вниз з невеликим нахилом вниз - вперед. повторити 4-6 раз, темп середній.

Висновки. Ми вважаємо, що протягом часу, відведеного на РГ, недоцільно вирішувати багато завдань. Найбільш раціонально на одному занятті використовувати вправи з невеликими обтяженнями, до яких додаються координація рухів, гнучкість та розслаблення. Перший час треба стежити за тим, щоб заняття не викликали відчуття перевтоми, а тільки легку втому. Не потрібно виконувати вправи механічно, прагніть одержувати задоволення від кожного руху тіла, напруги м'язів. Дихати потрібно повільно, ритмічно і глибоко, краще через ніс.

Перспективи подальших наукових розвідок у даному напрямі передбачають залучення студентів ПНПУ імені В.Г. Короленка до систематичного виконання РГ самостійно та проведення викладачами кафедри найкращих комплексів на тиждень факультетів для студентів гуртожитків.

Список використаної літератури:


    1. Волков Л. В. Основи теорії та методики фізичної підготовки студентської молоді: Навч.посібник / Л. В. Волков. – К., 2008. – 256 с.

    2. Огниста К.М. Методика формування фізичної культури учнів (форми, засоби, методи): навчальний посібник / К.М. Огниста. – Тернопіль: ТДПУ, 2003. – 263с.

  1. Палей Л. Гинастика на каждый день /Л. Палей – Мир и образование, Оникс, 2011. – 96 с.

  2. Худолій О. М. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання: Навч. посібник / О.М. Худолій. – Х.:"ОВС", 2007. – 406 с.

ТЕХНОЛОГІЯ ТРЕНУВАЛЬНИХ НАВАНТАЖЕНЬ У ЄДИНОБОРСТВАХ (КІКБОКСИНГ)
Віктор Донець

Олександр Донець
Анотація: Технологія дозволяє ефективно та інформативно планувати і оцінювати тренувальне навантаження висококваліфікованих кікбоксерів.

Ключові слова: тренувальні засоби, об'єм і інтенсивність навантаження, змагальна діяльність, направлений вплив, ефективність.

Аннотация: Технология позволяет эффективно и информативно планировать и оценивать тренировочною нагрузку высоко квалификованых кикбоксеров.

Ключевые слова: тренировочные методы, обьем и интенсивность нагрузки, общая длительность направление влияние, ефективнисть.

Annotation. Technology allow useful and informative plan and le valued training obligations highly qualified kick boxers.

Key words: Training methods, capacity and intensity obligation, contestable activity, erected infuscate, electiveness.
Постановка проблеми. Ефективність тренувальних навантажень високо кваліфікованих кікбоксерів залежить від належного та аргументованого їх вибору. Існують різні підходи до визначення тренувальних навантажень, методів і засобів підготовки спортсменів до змагань.

При виконанні вправ, що сприяють вдосконаленню техніко-тактичної майстерності, і вправ часто використовуються методи подовжених раундів, а також методи змагальних відрізків (Ю. Б. Никифоров) [ 1].

Встановлено, що спеціально-підготовчі вправи можуть служити засобом розвитку швидкісно-силових якостей, зокрема сили удару. У першому випадку потрібно використовувати імітаційні вправи з обтяженнями, предметів певної ваги. У другому випадку цим вправам слід надавати форму бою з тінню або імітації, при яких відпрацьовуються певні бойові дії, наприклад підготовчі [2].

В основу комплексного контролю і управління підготовкою висококваліфікованих кікбоксерів покладена функціональна система [5].

Разом з тим проблеми контролю тренувальних навантажень при все більш зростаючої конкуренції на національній і міжнародній арені змушують тренерів і спортсменів до пошуку найбільш оптимальних рішень.

Мета роботи – встановити направлений вплив окремих груп вправ на основні показники тренувальної діяльності в плані оптимізації навчально-тренувального процесу кваліфікованих кікбоксерів. Був проведений аналіз літературних джерел, виявлені окремі закономірності та взаємозв'язки. Диференціюючи і визначаючи ступінь спеціалізованості та подібності зі змагальним вправою в умовах змагань, всі вправи, які виконувалися кікбоксерами, були розділені на групи:

1. Загально-розвиваючі вправи (ВРВ).

2. Спеціально-підготовчі вправи (СПВ).

3. Вправи на снарядах (ВН).

4. З партнером, сприяють вдосконаленню техніко-тактичної майстерності, що включають умовні бої (ВТТМ).

5. Змагальні вправи ( спаринги) (ЗВ).

При обліку навантаження залежно від інтенсивності було виділено три зони інтенсивності. Обсяг навантаження в кожній зоні інтенсивності за весь передзмагальному етапі визначався у хвилинах, а співвідношення тренувальних засобів у відсотках. Усього оцінювалося 17 параметрів тренувальної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Представлена авторами технологію реєстрації навантажень дозволяє оцінювати їх інтенсивність з урахуванням часу, витраченого на виконання вправ, що на наш погляд більш точно відображає реальне навантаження, ніж показник середньої арифметичної. [2]. Запропонована технологія передбачає врахування часу виконання кожного тренувального кошти і частоти серцевих скорочень (ЧСС), яка реєструвалась пальпаторно протягом перших 10 секунд після закінчення виконання вправ. Величина тренувального навантаження оцінювалася обсягом та інтенсивністю. Обсяг навантаження визначався чистим часом роботи у хвилинах, без урахування часу відпочинку. Інтенсивність оцінювалася по ЧСС, що переводилася у бали за допомогою шкали В. А. Сорванова [3].

Виклад основного матеріалу. Модельні характеристики величини тренувальних навантажень на кожному навчально-тренувальному зборі передзмагального етапу і в цілому дає уявлення про моделі тренувальних навантажень кікбоксерів на предзмагальному етапі. Для більш повного уявлення даної моделі опишемо її.

На передзмагальному етапі підготовки кікбоксери велику частину часу (1650 хв, 54 % загального часу роботи) приділяли загально розвиваючим вправам. Інтенсивність цих вправ виявилася найнижчою (5 балів). Необхідно відзначити, що чим інтенсивніше виконується вправа, тим менше при цьому обсяг роботи. Виняток становлять тільки спеціально-підготовчі вправи і вправи на снарядах. При мінімальному обсязі роботи (115 хв), але зате з максимальною інтенсивністю (27 балів) виконуються змагальні вправи – спаринги. Удосконаленню техніко-тактичної майстерності відводилося лише 8 % загального часу роботи, це пов'язано з тим, що основним завданням підготовки було вдосконалення швидкісно-силових якостей кікбоксерів, аналіз змагальної діяльності виявив, що наші спортсмени значно поступалися провідним кікбоксерів світу у цьому виді підготовки . Саме тому більша частина часу відводилася на спеціально-підготовчі вправи, які є основними засобами розвитку швидкісно-силових якостей.

У змісті ОФП включаються різні загально-розвиваючі вправи, виконувані в розминці та заключної частини тренування, а також кроси і спортивні ігри (баскетбол, футбол). Кроси проводяться по пересіченій місцевості у формі змагань, із заохоченням переможців на дистанції від 10 до 15 хв. ЧСС під час кросів досягає 190-200 ударів на хвилину, що відповідає дуже високою 3-й зоні навантажень. Вони проводяться спочатку передзмагального періоду від 1 до 2 разів. Спортивних ігор характерна навантаження з (ЧСС від 130-160 ударів на хвилину) середньою інтенсивністю, 2-а зона, але частота застосування даних коштів на багато вище від 3-5 разів на тиждень.

Спеціально-підготовчі вправи - це в основному імітаційні вправи, що виконуються з обтяженнями і без них. За допомогою імітаційних вправ відпрацьовують перш за все швидкість і техніку виконання улюблених комбінацій, а також зустрічні і відповідні удари і повторні атаки.

Імітаційні вправи з обтяженнями (набивні м'ячі) виконуються за методом додаткової мобілізації рухового, зорового і слухового аналізаторів. Вони сприяють розвитку швидкісно-силових якостей кікбоксерів. Ці вправи (поштовхи обтяжень і імітація основних ударів) виконується в невисокому темпі, але з максимальною силою і швидкістю.

Вправи на снарядах сприяють в основному збільшенню сили ударів, а також розвитку витривалості. У перші три тижні виконуються переважно вправи на мішках і настінних подушках. Причому, кікбоксерам дається завдання наносити удари з граничною силою і швидкістю, але в невисокому темпі. Паузи між окремими ударами або комбінаціями заповнюються пересуваннями і підготовчими діями. У міру наближення змагань ці паузи поступово скорочуються, а отже темп збільшується. В останні три тижні широко використовується повторно-інтервальний метод тренування. Зокрема, за сигналом тренера виконуються спурти з максимальною силою і частотою нанесення ударів протягом 8 секунд через кожні 25 секунд спокійної роботи. Потім час спуртів збільшується до 10-15 секунд, а час спокійної роботи відповідно зменшується.

При виконанні вправ (з партнером), що сприяють вдосконаленню техніко-тактичної майстерності і вправ на снарядах часто використовуються методи подовжених раундів, а також методи змагальних відрізків (Ю. Б. Никифоров) [ 1].

Спаринги проводяться в основному в заключні двадцять днів (щоправда, перший спаринг, як правило, в самому кінці першої половини етапу). У спарингах, по можливості, відтворюються умови змагань (виїзд в інші спортивні зали і навіть міста, присутність глядачів, суддівство.)

Наведену модель можна розглядати лише як орієнтовну, оскільки вона дає досить загальне уявлення про тренувальних навантаженнях кікбоксерів. Тим не менш, ця модель корисна при розробці тренувальних планів. Щоб зробити її більш точною, потрібно знати, як різні тренувальні засоби впливають на результати змагальної діяльності кікбоксерів. Говорячи інакше, потрібно знати, які сторони майстерності кікбоксерів вдосконалюються з допомогою певних засобів. Чіткого уявлення про це немає. Часто тренери застосовують звичні тренувальні засоби, не знаючи особливостей впливу їх на окремі сторони майстерності спортсменів, що різко знижує ефективність тренувального процесу.

Для вирішення цієї проблеми необхідно виявити взаємозв'язок показників тренувальних навантажень та змагальної діяльності, який ми привели з допомогою кореляційного аналізу.

Проаналізуємо основні результати дослідження, які показали найвищі рівні взаємозв'язку. Головна наша мета полягала у встановленні спрямованого впливу деяких груп вправ на окремі показники змагальної діяльності кваліфікованих кікбоксерів.

Зрозуміло, можна говорити лише про переважному впливі вправ на певні сторони майстерності спортсменів. Адже організм реагує на будь-які дії, у тому числі і тренувальні. Тому тим більш цінно встановлення виборчого впливу вправ на певні сторони підготовленості кікбоксерів, що дає можливість тренувати одні функції і якості більшою мірою, ніж інші.

Так, спеціально-підготовчі вправи сприяють в основному збільшенню сили удару і підвищенню ефективності підготовчих дій і відповідних ударів. Такий вплив цих вправ пов'язано зі специфікою застосування їх. Адже в цю групу входить велика кількість вправ різної спрямованості. Аналіз показав, що збільшення сили удару кікбоксера найбільше сприяють вправи з обтяженнями.

Вправи на снарядах сприяють розвитку одного з найважливіших фізичних якостей кікбоксерів - спеціальної витривалості, а також збільшення сили ударів, особливо серійних. Це й зрозуміло, якщо врахувати, що при роботі на снарядах основним завданням було нанесення ударів з максимальною силою і частотою, а також нерідко застосовувався інтервальний метод тренування.

Змагальні вправи і ВТТМ впливають переважно на найбільш значущі показники змагальної діяльності. ВТТМ сприяє ефективності атакуючих дій в ближньому бою і захисних дій, тобто тих компонентів майстерності кікбоксерів, які повно моделюють саме в роботі з партнером. ВТТМ і особливо умовні бої помітно покращують тактичну майстерність кікбоксерів, перш за все вміння змінювати тактику ВТТМ при інтенсивному режимі виконання, розвивають спеціальну витривалість кваліфікованих кікбоксерів.

Змагальні вправи (спаринги) ще більшою мірою, ніж ВТТМ, сприяють розвитку вміння спортсменів перебудовувати тактику бою, а крім того, суттєвого підвищення ефективності найбільш важливих прийомів - ударів і захистів. У змагальних вправах, як ні в яких інших тренувальних засобах, спортсмен проявляє і вдосконалює техніко-тактичні вміння і рухові якості, до того ж в умовах, наближених до змагальних.



Негативні взаємозв'язки виявлені при виконанні загально розвиваючих вправ. Застосування їх негативно позначається на ефективності атакуючих, захисних, підготовчих і ситуативних дій. Виконання загально розвиваючих вправ у великих обсягах може призвести до стомлення спортсменів, а крім того, з-за негативного переносу між засобами ОФП і специфічною діяльністю кікбоксерів остання може значно ускладнюють або порушують. У той же час загально-розвиваючі вправи сприяють розвитку загальної, а отже, і спеціальної витривалості кікбоксерів.

Висновки. Наші дослідження передзмагального етапу визначили, що на загально-розвиваючі вправи відводиться 51% усього часу роботи. Даний відсоток був зумовлений попереднім дослідженням взаємозв'язку показників тренувальної діяльності кваліфікованих кікбоксерів. Виявлені особливості впливу вправ на змагальну діяльність кікбоксерів можна використовувати при оптимізації тренувального процесу. При цьому потрібно враховувати вибірковість впливу та особливості виконання (способи, методи, величини навантаження), окремих вправ. Так, спеціально-підготовчі вправи можуть служити засобом розвитку швидкісно-силових якостей, зокрема сили удару. У першому випадку потрібно використовувати імітаційні вправи з обтяженнями, а також інших предметів певної ваги. У другому випадку цим вправам слід надавати форму бою з тінню або імітації, при яких відпрацьовуються певні бойові дії, наприклад підготовчі [2]. Враховуючи вплив вправ на різні сторони підготовленості кікбоксера, можна більш об'єктивно підбирати тренувальні засоби і підвищувати ефективність тренувального процесу єдиноборців.

Подальші дослідження передбачається у проведенні вивчення інших проблем тренувального процесу кікбоксерів.
Список використаної літератури:

  1. Нікіфоров Ю.Б. Побудова та планування тренування в боксі. / Ю.Б. Нікіфоров, І.Б. Вікторов. - М.: Фізкультура і спорт, 1978. – 120 с.

  2. Нікіфоров Ю.Б. Ефективність тренування боксерів. // Ю.Б. Нікіфоров. - М.: Фізкультура і спорт, 1987. - 192 с.

  3. Сорванов В. А. Про індикації тренувальних засобів різної потужності у спортивній боротьбі / В.А. Сорванов // Теорія і практика фізичної культури. - 1978. - № 2. - С. 19-22.

  4. Черняк А. В. Методика планування передзмагання боксерів. / О.В. Черняк, Ю.Б. Нікіфоров. - В кн.: Бокс: Щорічник. - М.: Фізкультура і спорт, 1981. - С.12-16.

  5. Ціргіладзе І. В. Модельні характеристики висококваліфікованих боксерів у системі управління їх підготовкою / І.В. Ціргіладзе, А.А. Новіков // Олімпійський бокс сьогодні. - М. 29 вересня 1989: Тези Міжн. наук. симпозіуму. - М., 1989. - С.16.



ВПЛИВ ОЗДОРОВЧОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ
Рєната Кириченко

Вікторія Боць
Анотація: Цей реферат присвячено питанням оздоровчої фізичної культури, її корисному впливу на організм людини. З нього можна дізнатись про різні види самостійних оздоровчих занять.

Ключові слова: фізичне виховання, розвиток, здоров`я, рівень, вплив, групи, вправи,гімнастика, організм, ефект,результат.

Аннотация: Этот реферат посвящен вопросам оздоровительной физической культуры, ее полезному воздействию на организм человека. Из него можно узнать о разных видах самостоятельных оздоровительных занятий.

Ключевые слова: физическое воспитание, развитие, здоровье, уровень, влияние, группы, упражнения, гимнастика, организм, эффект, результат.

Annotation: This text is considered with Physical Education, its influence on human body. Also, it has an information about different kind of useful trainings to keep your body in fit.

Key words: Physical Education, development, health, level, influence, groups, exercises, body, effect, outcome.
Постановка проблеми та її зв`язок з іншими публікаціями. Однією з першорядних проблем нашого буття є проблема здоров’я нації. Виняткову роль у її розв’язанні відіграє фізичне виховання. Ця тема розглядається різними авторами, приміром, Дубровським В.І. у статті «Рух для здоров`я» («Фізкультура і спорт»), в публікації «Вплив фізичних вправ на органи кровообігу» (журнал «Здоров`я», вип. 9).

Метою даної статті є показати, наскільки важливими є роль фізичного виховання у ВНЗ, формування фізичної культури студента як невід’ємного компонента загальної культури майбутнього фахівця, здатного реалізувати його в навчальній, соціальній, професійній діяльності й родині, а також позакласного оздоровлення.

Виклад основного матеріалу. Курс фізичної культури передбачає рішення наступних завдань:

  1. Включення студентів у реальну фізкультурно–спортивну практику по творчому освоєнню цінностей фізичної культури, її активного використання у всебічному розвитку особистості.

  2. Сприяння різнобічному розвитку організму, збереженню й зміненню здоров’я, підвищенню рівня загальної фізичної підготовленості, розвитку професійно важливих фізичних якостей і психомоторних здатностей майбутніх фахівців.

  3. Оволодіння системно впорядкованим комплексом знань, що охоплюють філософську, соціальну, природничо–наукову й психолого–педагогічну тематику, тісно пов’язану з теоретичними, методичними й організаційними основами фізичної культури.

  4. Формування потреби студентів у фізичному самовдосконаленні й підтримці високого рівня здоров’я через свідоме використання всіх організаційно-методичних форм занять фізкультурно-спортивною діяльністю.

  5. Формування навичок самостійної організації дозвілля з використанням засобів фізичної культури й спорту.

  6. Оволодіння основами сімейного фізичного виховання, побутової фізичної культури.

По ступені впливу на організм усі види оздоровчої фізичної культури (у залежності від структури рухів) можна розділити на дві великі групи: вправи циклічного й ациклічного характеру. Циклічні вправи - це такі рухові акти, у яких тривалий час постійно повторюється той самий закінчений руховий цикл. До них відносяться ходьба, біг, ходьба на лижах, їзда не велосипеді, плавання, веслування. В ациклічних вправах структура рухів не має стереотипного циклу і змінюється в ході їхнього виконання. До них відносяться гімнастичні і силові вправи, стрибки, метання, спортивні ігри, єдиноборства. Ациклічні вправи впливають на функції опорно-рухового апарата, у результаті чого підвищуються сила м'язів, швидкість реакції, гнучкість і рухливість у суглобах, лабільність нервово-м'язового апарата. До видів з переважним використанням ациклічних вправ можна віднести гігієнічну і виробничу гімнастику, заняття в групах здоров'я і загальної фізичної підготовки (ОФП), ритмічну й атлетичну гімнастику, гімнастику по системі "хатха-йога".

Ранкова гігієнічна гімнастика

Ранкова гігієнічна гімнастика сприяє більш швидкому приведенню організму в робочий стан після пробудження, підтримці високого рівня працездатності протягом трудового дня, удосконалюванню координації нервово-м'язового апарата, діяльності серцево-судинної і дихальної систем. Під час ранкової гімнастики і наступних водяних процедур активізується діяльність шкірних і м'язових рецепторів, вестибулярного апарата, підвищується збудливість ЦНС, що сприяє поліпшенню функцій опорно-рухового апарата і внутрішніх органів.



Ритмічна гімнастика

Особливість ритмічної гімнастики полягає в тому, що темп рухів і інтенсивність виконання вправ задається ритмом музичного супроводу. У ній використовується комплекс різних засобів, що роблять вплив на організм. Так, серії бігових і стрибкових вправ впливають переважно на серцево-судинну систему, нахили і присідання на руховий апарат, методи релаксації і самонавіяння і на центральну нервову систему. Вправи в партері розвивають силу м'язів і рухливість у суглобах, бігові серії - витривалість, танцювальні ­­- пластичність і т.д.. У залежності від вибору застосовуваних засобів заняття ритмічною гімнастикою можуть носити переважно атлетичний, танцювальний, психорегулюючий чи змішаний характер. Характер енергозабезпечення, ступінь посилення функцій подиху і кровообігу залежать від виду вправ.



Атлетична гімнастика

Заняття атлетичною гімнастикою викликають виражені морфофункціональні зміни (переважно нервово-м'язового апарата): гіпертрофію м'язових волокон і збільшення фізіологічного поперечника м'язів; ріст м'язової маси, сили і силової витривалості. Ці зміни зв'язані в основному з тривалим збільшенням кровотока в працюючих м'язових групах у результаті багаторазового повторення вправ, що поліпшує трофіку (харчування) м'язової тканини. Необхідно підкреслити, що ці зміни не сприяють підвищенню резервних можливостей апарата кровообігу і - аеробної продуктивності організму. Більш того, у результаті значного приросту м'язової маси погіршуються відносні показники найважливіших функціональних систем і життєвий індекс (ЖЕЛ на 1 кг маси тіла) і максимальне споживання кисню (МПК на 1 кг). Крім того, збільшення м'язової маси супроводжується ростом жирового компонента, збільшенням змісту холестерину в крові і підвищенням артеріального тиску, що створює сприятливі умови для формування основних факторів ризику серцево-судинних захворювань.



Гімнастика за системою “Хатха-йога”

Незважаючи на те що ця гімнастика досить популярна в нашій країні, її фізіологічний вплив на організм вивчено поки недостатньо. Цілком імовірно, що діапазон її впливу дуже широкий внаслідок різноманіття використовуваних засобів.



Хатха-йога - це складова частина індійської йоги, що містить у собі систему фізичних вправ, спрямованих на удосконалювання людського тіла і функцій внутрішніх органів. Вона складається зі статичних поз (асан), дихальних вправ і елементів психорегуляції. Вплив на організм асан залежить принаймні від двох факторів: сильного розтягання нервових стовбурів і м'язових рецепторів, посилення кровотока у визначеному органі (чи органах) у результаті зміни положення тіла. При порушенні рецепторів виникає могутній потік імпульсів у ЦНС, що стимулює діяльність відповідних нервових центрів і внутрішніх органів. У позі "ширса-сана" (стійка на голові) збільшується приплив крові до головного мозку, у позі лотоса до органів малого таза. Виконання спеціальних дихальних вправ (контрольований подих), зв'язаних із затримкою подиху, крім нервово-рефлекторного впливу на організм сприяє збільшенню життєвої ємності легень і підвищує стійкість організму до гіпоксії. "Сава-сана" ("мертва поза") з повною м'язовою релаксацією і зануренням у напівдрімотний стан використовується для більш швидкого і повного відновлення організму після сильних м'язових напруг у статичних позах. Стимуляція відбудовних процесів і підвищення ефективності відпочинку відбувається завдяки зниженню потоку імпульсів від розслаблених м'язів у ЦНС, а також посиленню кровотоку в м'язових групах, що працювали.

В останні роки отримані нові дані про те, що під час релаксації (так само як і в процесі м'язової діяльності) у кров виділяються эндорфины, у результаті чого поліпшується настрій і знімається психоемоційна напруга - найважливіший фактор нейтралізації психологічного стресу.

Система "хатха-йога" може використовуватися в оздоровчій фізичній культурі. Наприклад, успішно застосовуються такі вправи, як черевний і повний подих йогів, автогенне тренування (яка, власне кажучи, є варіантом "мертвої пози"), деякі вправи на гнучкість. ("плуг" і ін.), елементи гігієни тіла і харчування і т.д. Однак гімнастика по системі "хатха-йога", очевидно, не може виступати в якості досить ефективного самостійного оздоровчого засобу, тому що вона не приводить до підвищення аеробних можливостей і рівня фізичної працездатності. Населення Індії, незважаючи на масові заняття по системі "хатха-йога", має самі низькі показники ПМК у порівнянні з іншими народами. Необхідно також врахувати, що систему занять, що дає позитивні результати в умовах Індії, не можна механічно переносити в наше середовище з несприятливою екологічною обстановкою, напруженим темпом життя, дефіцитом вільного часу і відсутністю досвідчених методистів. Система "хатха-йога" вимагає виконання асан рано ранком на свіжому повітрі (у парку, лісі, у моря), а після заняття обов'язкова повна релаксація (розслаблення) хоча б протягом 15--20 хв. Навряд чи все це здійснено в умовах сучасного суспільства.

Описані вище форми оздоровчої фізичної культури (з використанням ациклічних вправ) не сприяють істотному росту функціональних можливостей системи кровообігу і рівня фізичної працездатності, а виходить, не мають вирішального значення як оздоровчі програми. Ведуча роль у цьому відношенні належить циклічним вправам, що забезпечують розвиток аеробних можливостей і загальної витривалості.

Як видно, найбільші показники аеробної потужності мають представники циклічних видів спорту -і лижники, бігуни, велосипедисти. У спортсменів ациклічних видів (гімнастика, важка атлетика, метання) величина МПК не перевищує показники в нетренованих чоловіків -і 45 і 42 мол/кг. Підвищення аеробних можливостей і загальної витривалості (ДУМАЮ є найбільш важливою властивістю всіх циклічних вправ. Тому вони одержали назву аеробних, чи просто аеробіки (по Куперові).

Аеробіка

Це система фізичних вправ, енергозабезпечення яких здійснюється за рахунок використання кисню. До аеробного відносяться тільки ті циклічні вправи, у яких бере участь не менш 2/3 м'язової маси тіла. Для досягнення позитивного ефекту тривалість виконання аеробних вправ повинна бути не менш 20--30 хв, а інтенсивність -і не вище рівня ПАНО. Саме для циклічних вправ, спрямованих на розвиток загальної витривалості, характерні найважливіші морфофункціональні зміни систем кровообігу і подиху: підвищення скорочувальної і "насосної" функції серця, поліпшення утилізації міокардом кисню і т.д. Розходження окремих видів циклічних вправ, зв'язані з особливостями структури рухового акта і технікою його виконання, не мають принципового значення для досягнення профілактичного й оздоровчого ефекту.



Оздоровча хода

У масовій фізичній культурі широко використовується оздоровча (прискорена) ходьба: у США, наприклад, прискореною ходьбою (за даними інституту Геллопа) займається 53 млн американців. За таких умов за 1 ч ходьби витрачається 300--400 ккал енергії в залежності від маси тіла. Наприклад, людина з масою тіла 70 кг при проходженні 1 км витрачає близько 50 ккал. При швидкості ходьби 6 км/год сумарна витрата енергії складе 300 ккал. При щоденних заняттях оздоровчою ходьбою (по 1 ч) сумарну витрату енергії за тиждень складе близько 2000 ккал, що забезпечує мінімальний (граничний) тренувальний ефект - для компенсації дефіциту енерговитрат і росту функціональних можливостей організму.

Прискорена ходьба в якості самостійного оздоровчого засобу може бути рекомендована лише при наявності протипоказань до бігу (наприклад, на ранніх етапах реабілітації після перенесеного інфаркту). При відсутності серйозних відхилень у стані здоров'я вона може використовуватися лише в якості першого (підготовчого) етапу тренування на витривалість у початківців з низькими функціональними можливостями. Надалі, у міру росту тренованості, заняття оздоровчою ходьбою повинні змінюватися біговим тренуванням.

В умовах сучасного світу з появою пристроїв, що полегшують трудову діяльність (комп'ютер, технічне устаткування) різко скоротилася рухова активність людей у порівнянні з попередніми десятиліттями. Це, в остаточному підсумку, приводить до зниження функціональних можливостей людини, а також до різного роду захворюванням.

Інтелектуальна праця різко знижує працездатність організму. Але і фізична праця, характеризуючи підвищеним фізичним навантаженням, може в деяких випадках розглядатися з негативної сторони.

Узагалі, недолік необхідних людині енерговитрат приводить до неузгодженості діяльності окремих систем (м'язової, кістковий, дихальної, серцево-судинної) і організму в цілому з навколишнім середовищем, а також до зниження імунітету і погіршенню обміну речовин.

У той же час шкідливі і перевантаження. Поетом і при розумовому, і при фізичній праці необхідно займатися оздоровчою фізичною культурою, зміцнювати організм.

Фізична культура робить оздоровчий і профілактичний ефект, що є надзвичайно важливим, тому що на сьогоднішній день число людей з різними захворюваннями постійно росте.



Фізична культура повинна входити в життя людини з раннього віку і не залишати її до старості. При цьому дуже важливим є момент вибору ступеня навантажень на організм, тут потрібний індивідуальний підхід. Адже надмірні навантаження на організм людини як здорового, так і з яким-небудь захворюванням, можуть заподіяти йому шкоди.

Висновки. Однак, як ми можемо бачити за результатами дослідницької роботи, заняття фізичною культурою на уроці в школі не дає бажаного результату. Показники сили, швидкості і гнучкості тих, хто займається позакласною роботою з фізкультури чи спортом значно вище, ніж у тих, хто не займається. Те ж саме і зі здоров'ям учнів. Показники здоров'я значно краще в спортсменів, чим у тих, хто займається фізичною культурою тільки в школі.

Перспективи подальших розробок у обраному напрямку дослідження заключаються у експериментальній перевірці формування фізичної культури студента як невід’ємного компонента загальної культури майбутнього фахівця, здатного реалізувати його в навчальній, соціальній, професійній діяльності й родині, а також позакласного оздоровлення.

Список використаної літератури:

  1. Анатомия человека: учебник для техникумов физической культуры / [під ред. А.А. Гладишевої]. – М.: Физкультура и спорт, 1977. – 343 с.

  2. Теория и методика физического воспитания / [общ. ред. А.Д. Новикова, Л.П. Матвеева]. – Т. 1. – М., Физкультура и спорт. – 342 с.

  3. Физическая культура студента: учебник / [под ред. В.И. Ильинича]. – М. : Гардарики, 1999. – 256 с.

  4. Физическая культура: учедное пособие для студентов средне-специальных учебных заведений / [под ред М. В. Решетников, Ю.Л. Кислицын]. – М., 1988. – 234 с.



РОЛЬ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ У ВОЛЕЙБОЛІ ЯК ОСНОВНОЇ УМОВИ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ТА ДОСЯГНЕННЯ ВИСОКИХ СПОРТИВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
Андрій Горященко

Юлія Зайцева
Анотація. В статті йде мова про завдання фізичної підготовки, яка поділяється на загальну і спеціальну. Загальна і спеціальна фізична підготовка нерозривно пов'язані між собою, тому що на базі загальної фізичної підготовки будується фундамент спеціальної підготовки. Завдання спеціальної фізичної підготовки можуть бути вирішені тільки на основі загальної, досить високої фізичної підготовленості спортсменів.

Ключові слова: волейбол, загальна фізична підготовка, спеціальна фізична підготовка, здоров’я.

Аннотация. В статье идет речь о задаче физической подготовки, которая делится на общую и специальную. Общая и специальная физическая подготовка неразрывно связаны между собой, потому что на базе общей физической подготовки строится фундамент специальной подготовки. Задачи специальной физической подготовки могут быть решены только на основе общей, довольно высокой физической подготовленности спортсменов.

Ключевые слова: волейбол, общая физическая подготовка, специальная физическая подготовка, здоровье.

Annotation. In the article speech goes about the task of physical preparation which is divided into general and special. General and special physical preparation indissolubly CPLD between itself, because on the base of body-conditioning foundation of the special preparation is built. The tasks of the special physical preparation can be decided only on the basis of general, enough high physical preparedness of sportsmen.

Keywords: volley-ball, body-conditioning, special physical preparation , health.
Постановка проблеми. Проблему формування здорового способу життя з успіхом можуть вирішити ігри з м’ячем, а саме волейбол – не контактний вид спорту, що зводить до мінімуму імовірність виникнення травм. Заняття волейболом – досить ефективний засіб зміцнення здоров'я, підвищення життєвого тонусу, покращення фізичного розвитку і просто гарний відпочинок.

Мета дослідження − обґрунтувати роль і місце фізичної підготовки під час занять з волейболу. Визначити взаємозв’язок загальної і спеціальної фізичної підготовки.

Загальна гіпотеза дослідження − основною умовою досягнення високих спортивних результатів є і завжди буде фізична підготовка. Загальна і спеціальна фізична підготовка нерозривно пов'язані між собою, тому що на базі загальної фізичної підготовки будується фундамент спеціальної підготовки. Завдання спеціальної фізичної підготовки можуть бути вирішені тільки на основі загальної, досить високої фізичної підготовленості спортсменів.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасному світі люди усе більше й більше звертаються до фізичної культури з метою поправити своє здоров'я, підвищити життєвий тонус і просто добре відпочити. Чималий розвиток і поширення серед населення Земної кулі отримала така спортивна дисципліна як волейбол.

Сучасний волейбол – це атлетична гра, яка пред'являє до гравців високі вимоги до їх рухових здібностей та до їх функціональних можливостей. У грі безліч технічних прийомів раптових переміщень, стрибків, падінь, ударів. Це вимагає від волейболіста всебічного розвитку фізичних якостей. Досконале оволодіння технікою гри можливо при відповідному рівні розвитку загальних і спеціальних фізичних якостей.

Спортивна гра розвиває витривалість, швидкість і спритність; підвищує емоційність, сприяє прищеплюванню інтересу до фізичних вправ, спорту; виховує почуття колективізму, організованість, дисципліну, уміння підкоряти особисті інтереси інтересам колективу та інші якості. Волейбол має важливе значення і для нормального дозвілля, і для активного відпочинку.

Волейбол має свої різновиди, у першу чергу це пляжний волейбол. Але не можна залишати без уваги і такі різновиди як: міні-волейбол, піонербол, воллібол, фістбол, боссабол, парковий волейбол, сепактакрав, паралімпійський (сидячий, стоячий) волейбол, футбег нет-гейм та інші.

Заняття волейболом – досить ефективний засіб зміцнення здоров'я і фізичного розвитку. Для того щоб серце було здоровим, а тіло сильним, потрібні регулярні фізичні навантаження. Фізичні вправи поліпшують настрій, підвищують м'язовий тонус, підтримують гнучкість хребта та допомагають запобігти хворобам. Намагаючись досягтися потрібної мети в будь-якому виді фізкультури або спорту, і не маючи достатньої фізичної підготовки, і звичайна людина, і спортсмен будуть постійно стикатися із проблемою нестачі сили і витривалості, часто навіть не усвідомлюючи у чому справжня причина невдач.

Займаючись спортом необхідно враховувати такі важливі показники як: темпи біологічного розвитку, особливості здоров’я, ступінь рухових можливостей, функціональний стан на даний момент та ін.

Основною умовою досягнення високих спортивних результатів є і завжди буде фізична підготовка, що являється фундаментом технічної і тактичної підготовки. Тому поряд з удосконаленням технічної, тактичної і психологічної підготовкою важливим завданням тренувального процесу є підвищення загальної і спеціальної фізичної підготовки і поліпшення функціональних можливостей волейболістів усіх рівнів. Постійне підвищення вимог до рівня спортивної майстерності волейболістів змушує тренерів до пошуку шляхів підвищення ефективності навчально-тренувального процесу.

Заняття повинні будуватися таким чином, щоб забезпечити поступальний розвиток фізичних якостей, що сприяють досягненню їх високого рівня в даній віковій групі. Розвиток фізичних якостей повинно відбуватися не тільки у відповідності до особливостей обраного виду спорту, але і враховуючи наибільш навантажені частини тіла, і ті, що схильні до травмування.

Загальна фізична підготовка створює передумови і умови для спортивної спеціалізації. Вона охоплює широке коло вправ, що розвивають різні фізичні якості в такому співвідношенні, яке необхідно саме у волейболі, і спрямовані на досягнення наступних завдань:


  1. Різнобічний фізичний розвиток.

  2. Зміцнення здоров'я, придбання правильної постави.

  3. Підвищення функціональних можливостей організму.

  4. Розширення об'єму рухових навичок.

  5. Розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності, гнучкості).

  6. Підвищення ігрової, змагальної працездатності.

  7. Стимулювання відновних процесів в організмі.

Засобами загальної фізичної підготовки є загальнорозвиваючі вправи, що спрямовані на розвиток усіх фізичних якостей у процесі ходьби, бігу, стрибків, метань, а також вправи на різних снарядах, тренажерах, заняття іншими видами спорту.

Більшість вправ, які застосовуються з метою підвищення загальної фізичної підготовки, справляють різнобічний вплив на організм, але в той же час кожна з них переважно спрямована на розвиток певних якостей. Так, наприклад, вправи з обтяженнями переважно розвивають силу; кросовий біг – витривалість; прискорення – швидкість; акробатичні вправи – спритність. Тому використання цілеспрямованих вправ допомагає ліквідувати недоліки в фізичному розвитку спортсменів

Для розвитку фізичних якостей волейболіста застосовуються наступні методи: «до відмови», «максимальних зусиль», «із прискоренням», рівномірний, повторний, інтервальний, ігровий, змагальний, метод кругового тренування.

Іншою частиною фізичної підготовки є спеціальна фізична підготовка, спрямована на підвищення функціональних можливостей, розвиток спеціальних фізичних якостей, необхідних для гри у волейбол, для кращого і більш швидкого оволодіння технічними прийомами.

Спеціальна фізична підготовка сприяє розвитку специфічних якостей волейболіста, які за своїм характером нервово-м'язового напруження подібні з навичками основних ігрових дій.

Загальна і спеціальна фізична підготовка нерозривно пов'язані між собою, тому що на базі загальної фізичної підготовки будується фундамент спеціальної підготовки.

Завдання спеціальної фізичної підготовки можуть бути вирішені тільки на основі загальної, досить високої фізичної підготовленості спортсменів. Рання, форсована спеціальна підготовка не тільки не зміцнить зростання спортивних результатів, але може призвести до різних травм, зашкодити загальному стану здоров'я. Для новачків спеціальна підготовка повинна починатися не раніше другого року навчання, а для спортсменів-розрядників – у другій половині підготовчого періоду, коли м'язи і зв'язки будуть досить підготовлені до спеціальних навантажень.

Основними засобами спеціальної фізичної підготовки є змагальні вправи волейболу, а також спеціальні вправи, подібні по своїй руховій структурі і характеру нервово-м'язових зусиль із рухами спеціалізованої вправи. За допомогою таких вправ удосконалюють технічні прийоми і розвивають спеціальні фізичні якості.



Висновок. Заняття волейболом передбачає рішення наступних завдань: виховання в студентів високих моральних, вольових і фізичних якостей, готовності до високопродуктивної праці; збереження та зміцнення здоров'я людей, сприяння правильному формуванню та всебічному розвитку організму, підтримка високої працездатності протягом усього періоду навчання; всебічна фізична підготовка населення.

Перспективи подальших розробок з обраного напрямку дослідження полягають у експериментальній перевірці рівня фізичної підготовки у волейболі як умови для досягнення високих спортивних результатів.

Список використаної літератури:

  1. Макарычев В.А. Особенности управления деятельности и оптимизации системы подготовки волейболистов высокого класса в коллективе физической культуры вуза/ В.А. Макарычев // Теория и практика физической культуры. – 2000.- № 12. – С. 12.

  2. Хапко В.Е. Совершенствование мастерства волейболистов / В.Е. Хапко, В.Н. Маслов – Киев: Здоровье, 1990. – 235 с.

  3. Железняк Ю.Д. Волейбол: У истоков мастерства / Ю.Д. Железняк, В.А. Кунянский / [под ред. Ю.В. Питериева]. – М.: Издательство // (ФЛИР – бресс), 2006. - 336с.

  4. Клещев Ю.Н. Волейбол / ЮН. Клещев. – М. : СпортАкадемПресс, 2003. – 167 с.



ВПЛИВ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ НА ПІДГОТОВКУ ТЕНІСІСТІВ ДО ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Сергій Кушніренко

Анастасія Масовець
Анотація. У своїй статті автори досліджують компоненти психологічної підготовки тенісистів, які впливають на результат змагальної діяльності.

Ключові слова: вольова підготовка, формування вольових якостей, діагностування вольових якостей.

Аннотация. В своей статье авторы исследуют компоненты психологической подготовки тенисистов, которые влияют на результат состязательной деятельности.

Ключевые слова: волевая подготовка, формирование волевых качеств, диагностирования волевых качеств.

Annotation. In the article authors probe the components of psychological preparation of тенисистов, which influence on the result of contention activity.

Keywords: volitional preparation, forming of volitional qualities, diagnosticatings of volitional qualities.
Постановка проблеми. Проблема волі займає одне з найважливіших місць в психічній особливості людини, а вольова підготовка – це одне з суттєвих і обов’язкових.

Воля – це психічна діяльність людини по управлінню своїми діями для досягнення свідомо поставлених цілей при подоланні різноманітних труднощів.

Головна суть в тому, що людина здатна управляти собою, своїми діями, думками, переживаннями. Воля завжди відображається в діях, спрямованих на досягнення певної мети з подоланням труднощів, які зустрічаються на шляху для досягнення даної мети. Ясна свідома мета є обов’язковим і важливим компонентом волі спортсмена, що визнає його енергію, рішучість, активність.

У тенісні для отримання перемоги на змаганнях спортсмену необхідно вміти долати велику кількість об’єктивних та суб’єктивних труднощів, тому проблема формування і розвиток вольових якостей має особливу актуальність. У різних видах спорту існує різна структура вольових якостей. Для ефективного здійснення вольової підготовки необхідно вміти провести діагностування рівня розвитку їх вольових якостей.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теніс ставить високі вимоги не лише до фізичної, технічної, тактичної, а й до психологічної підготовки тенісистів. Змагання, сильні суперники, безкомпромісність боротьби, - все це нерідко призводить до того, що добре підготовлені гравці, які показують високі технічно-тактичні результати на тренуваннях, несподівано програють слабшому супернику рід час змагань. Сьогодні за інших однакових вимог великого значення набув фактор нервово-психічного стану тенісиста, тобто його психологічна підготовка. Цей складний процес умовно можна проділити на загальну підготовку (виконання мотивів, які спонукають до занять, удосконалення рухових навичок, подолання труднощів) і підготовку до змагань, коли проводиться робота для створення найвищої психологічної готовності до протиборства у конкретних змаганнях або серії змагань, де поставлені певні завдання [1].

Діяльність спортсмена, яка спрямована на подолання труднощів завжди має характер довільних дій. Будь-яка довільна, тобто вольова дія вимагає певних вольових зусиль. У спортивній діяльності В.Медведєв зазначає, що вольові зусилля можуть бути найрізноманітнішими по характеру і ступеню їх прояву [2].

Воля проявляється там, де для досягнення поставленої мети людина долає труднощі і перешкоди. Чим більш серйозні і незвичні труднощі, тим вище вольові прояви особистості. Труднощів під час спортивної боротьби може виникнути багато і самих різноманітних. Всі вони є віддзеркаленням в свідомості спортсмена тих чи інших реально існуючих об’єктів умов, що характеризують або зовнішню обстановку змагань, або стан спортсмена долаються труднощі, як правило, за рахунок наполегливості, самоволодіння терпіння, завзятості, цілеспрямованості, витримки, і інших вольових якостей, виховання яких є постійною турботою як тренера, так і самого спортсмена.

Вольова підготовка хоч розглядається як необхідний елемент змісту спортивного тренування, вона не має такої відносної самостійності, якою характеризується технічна, фізична, тактична підготовка. І це тому, що прояв і розвиток волі спрямований на подолання перешкод, які виникають в зв’язку з загальними вимогами спортивної діяльності, які виражаються в необхідності побудови і дотримання суворого життєвого і тренувального режиму. Ці прояви пов’язані з оволодінням технічного виду спорту, з роботою над фізичною підготовленістю з вивченням, розумінням і використанням тактики, з засвоєнням необхідної системи теоретичних знань. А це свідчить, що вольова підготовка виступає як необхідний аспект всіх інших видів підготовки технічної, фізичної, тактичної і теоретичної [3].

Отже, створюючи перешкоди, змішуючи їх характер, ступінь, труднощів тощо, в процесі технічної, фізичної, тактичної і теоретичної підготовки лише і можливо спрямовано здійснювати волю спортсмена у всіх конкретностях її проява, тобто працювати над розвитком вольових якостей спортсмена.

Рішучість допомагає гравцю в теніс у складних ігрових умовах спортивної діяльності самостійно приймати відповідальні рішення. Високорозвинуті вольові якості, мислення, пам’ять, увага, спостережливість і рухова чутливість необхідні для оволодіння всіма сторонами спортивної підготовки тенісиста [2].

Виховання волі залежить від особистих зусиль тенісиста, його морального і психологічного стану, фізичної і техніко-таксичної підготовленості. Воспитание воли зависит от личных усилий теннисиста, его морального и психологического состояния, физической и технико-таксичнои подготовленности [6 ].

На думку Жарова, тренер повинен виховувати у спортсменів постійні і стійкі вольові якості, які б характеризували їх поведінку в будь-яких складних умовах. Для того, щоб виховуємі якості стали рисами особистості спортсмені в, перейшли в риси їх характеру, необхідно вольову підготовку здійснювати не епізодично від випадку до випадку, а постійно систематично і свідомо під час тренувань та змагань, а також шляхом самовиховання [4].

Досвід свідчить про те, що використання несприятливих метеорологічних мов в процесі тренувань - один з шляхів виховання у спортсменів вольових якостей, виховання звички долати різні труднощі , засіб навчити спортсменів примушувати себе робити те, що потрібно для успіху в спортивній боротьбі.

Піп час занять спортом, в процесі діяльності спортсмена його вольові якості розвиваються, удосконалюються, зміцнюються. У зв’язку з цим повинні змінюватись методи виховного впливу на спортсмена. У виховній роботі тренер повинен використовувати діалектику методів виховання.

Велике значення для формування волі спортсмена мають підведення підсумків спортивної боротьби, оцінка власних дій, усвідомлення отриманого результату і шляхи його досягнення.

На думку А.Пуні подолання перешкод різного степеня труднощів – необхідна умова прояву і розвитку волі, а організований і спрямований процес вольової підготовки в спорті вимагає використання їх, як головних засобів вольового удосконалення особистості спортсменів [5].



Виклад основного матеріалу дослідження. Досліджуваному пропонувалося дати відповіді в запитальнику про власну структуру вольових якостей І необхідну для обраного виду: спорту, яка визначалася за допомогою опитування, де вони по школі повинні були вказати гадану ступінь розвитку в них вольових якостей.

В нашій роботі для визначення самооцінки розвитку вольових якостей у спортсменів в тенісі використовувалась шкала по 50 балів по якій вони повинні були вказати згадану ступінь розвитку в них вольових якостей.

Для спортсменів з такою самооцінкою характерна орієнтація на отримання позитивних оцінок власних дій, затвердження особистого і престижу. Вони відрізняються самовпевненістю, інколи переоцінюють власні природні, фізичні задатки, не проявляють необхідності цілеспрямованості її наполегливості в тренувальній роботі.

З позиції формування у спортсменів прагнення або досягнення високих спортивних результатів в своєму виді спорту може бути виправі на помірно завищена самооцінка. Подібна форма самосвідомості допомагає подолати труднощі реальної спортивної діяльності. А знижена самооцінка своїх можливостей зможе породити невпевненість, скованість перешкоджати формуванню вольової готовності.

Найбільш сприятливу основу для розвитку адекватної самооцінки вольових якостей є вірна самооцінка своїх можливостей у спорті.

Велике значення в спортивному успіху має почуття впевненості спортсмена в своїх силах. Вона виникає як обґрунтоване почуття, коли під час тренування спортсмен переконується у своїх можливостях. Важливою умовою закріплення почуття певності є оволодіння запасом навичок і прийомів подолання труднощів у процесі тренувань та змагань. По мірі оволодіння технікою і тактикою з ростом показників фізичного розвитку, тренованості і накопичення досвіду, формується і міцніє впевненість спортсмена у своїх сила, у своєму досвіді.

Для визначення фактичного рівня розвитку вольових якостей використовується стандартний запитаних зі 100 питань, по 20 на кожну групу якостей, який дозволяє діагностувати структуру вольових якостей спортсмена: цілеспрямованості, наполегливості і завзятості, сміливості і рішучості, ініціативності і самостійності, самоволодіння і витримки за параметрами вираженості та генералізованості.

За результатами анкетування та опитування будувалися вольові профілі.

1-й - це теоретичний, який представляє собою самооцінку вольових якостей досліджуваних.

2-й - це вираження вольових якостей, яка являє собою наявність та стійкість прояву основних ознак двовольових якостей.

3-й - це генералізованість вольових якостей, тобто широта їх проявів в різних життєвих ситуаціях та способів діяльності.

Всі досліджувальні були поділені на дві групи: за кваліфікацією (2-й розряд і КМС).

Таким чином результати проведеного дослідження дозволяють зробити деякі висновки:

1.Побудова вольового профіля гравців в теніс дозволяє індивідуалізувати їх вольову підготовку.



2.У досліджуваних тенісистів всі вольові якості мають тенденцію до гармонійного розвитку, що відображено і в теоретичному профілі, і в вираженості, і в генералівонаності.

Висновок. Це свідчить про те, що теніс вимагає гармонійного розвитку спортсмена, і тому необхідно розвивати всі вольові якості для досягнення успіху, тому що недолік в розвитку будь-якої якості не дає можливості досягти спортивного успіху.

Список використаної літератури:

  1. Брянкин С.В. Проблемы оценки способностей / С.В. Брянкин. – М.: 1978. – 178 c.

  2. Волков И.П. Психологическое обеспечение подготовки квалифицированных спортсменов / И.П. Волков //Т еория и практика физической культуры. – 1988. – № 3. – С.28-30.

  3. Горбунов Г.Д. Психология физической культуры и спорта / Г.Д. Горбунов, Е.Н. Гогунов. – М.: Академия, 2009. – С.88
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка