Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Кафедра методики викладання спортивних



Сторінка2/17
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.14 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17



РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ В ЗНЗ УКРАЇНИ
ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК ФЕНОМЕН ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ
Назар Надворський

Тетяна Кудряшова
Анотація. Збереження і зміцнення здоров`я сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровленням умов життя – праці, відпочинку, побуту.

Ключові слова: здоровий спосіб життя, складові здорового способу життя, здоров’я, оздоровлення.

Аннотация. Сохранение и укрепление здоровья способствует выполнению человеком своих человеческих функций через деятельность с оздоровлением условий  жизни – труда,  отдыха, быта.

Ключевые слова: здоровый образ жизни, составляющие здорового образа жизни, здоровье, оздоровления.

Annotation. A maintainance and strengthening of health is instrumental in implementation of the human functions a man through activity with making healthy of terms  of life  of labour,  rest, way of life.

Key words: healthy way of life, constituents of healthy way of life, health, making healthy.
Постановка проблеми. Здоровий спосіб життя підлітка – це сукупність форм і методів повсякденної діяльності, заснована на нормах, цінностях, сенсі діяльності, яка змінює адаптивні можливості організму, впливає на виховання особистісних якостей. Це все, що є в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровленням умов життя – праці, відпочинку, побуту. Феномен – (від греч. phainomenon – що є) явище, дане нам в досвіді плотського пізнання, на відміну від ноумена, що осягається розумом і що становить основу, суть феномена.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з проблеми. У контексті даного дослідження вагомим є те, що існує значна кількість наукових і методичних праць, у яких проблема виховання здорового способу життя розглядається сучасними дослідниками в окремих аспектах: здоровий спосіб життя як соціально-педагогічна умова становлення особистості у підлітковому віці (О.  Вакуленко); виховання здорового способу життя старшокласників у процесі навчально-виховної діяльності загальноосвітніх шкіл Автономної Республіки Крим (Ю. Гавриленко); формування поняття здорового способу життя в учнів основної школи (Г. Голобородько); педагогічні умови виховання основ здорового способу життя підлітків у позакласній роботі школи (О. Жабокрицька); педагогічні основи виховання в юнаків 10-11 класів цінностей здорового способу життя (С. Закопайло).

Мета статті: розкрити та проаналізувати складові здорового способу життя сучасної молоді.

Виклад основного матеріалу дослідження. Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я – фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них – харчування (в тому числи споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень).

Для усвідомлення ЗСЖ важливі поінформованість і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових ЗСЖ, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а також соціального і духовного здоров`я.

Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині ХХ століття як у світі в цілому, так й в Україні.

Світова наука розробила цілісний погляд на здоров`я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові – фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід`ємні одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров`я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров`я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров`я. Цей принцип диференціації був закладений у групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери.

До сфери фізичного здоров`я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров`я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров`я пов`язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров`я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства – освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду – все це обумовлює стан духовного здоров`я індивіда.

Соціальне здоров`я пов`язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму – сім`єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв`язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров`я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров`я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров`ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров`я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі – економічної, політичної, соціальної, духовної.



Висновки. Сьогодні під здоровим способом життя розуміють комплекс заходів, спрямованих на гармонійний фізичний розвиток, на підтримку рівня здоров’я, а також активне довголіття. Здоровий спосіб життя є визначальним чинником забезпечення тривалості активного життя, соціального, біологічного та психологічного благополуччя, передбачає оптимальну рухову активність, раціональне харчування, здоровий сон, додержання гігієнічних правил, відмову від тютюнопаління, вживання наркотиків та зловживання алкоголем

Перспективи подальших розробок полягають у подальшому вивченні та аналізі складових здорового способу життя сучасної молоді у загальноосвітніх навчальних закладах, вищих навчальних закладах та дитячо-юнацьких спортивних школах.

Список використаної літератури: 

  1. Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека / Г.Л. Апанасенко. – СПб. : МГП "Петрополис", 1992. – 123 с.

  2. Дильман В.М. Четыре модели медицины. / В.М. Дильман. – Л. : Медицина, 1987. – 288 с.

  3. Смирнов И.Н. Здоровье человека как философская проблема. / И.Н. Смирнов // Вопр. философии. – 1985. – № 7. – С. 83-93.

  4. Сухомлинський В.А. О воспитании / В.А. Сухомлинский; [сост. и авт. вступит. очерков С. Соловейчик]. – 4-е изд. – М. : Политиздат, 1982. – 270 с.

  5. Физическая культура в семье. – [3-е изд., перераб.]. – М. : Физкультура и спорт, 1973. – 368 с.

  6. Физкультура и здоровье / [ред. сост. Т. Козлова]. – М. : Физкультура и спорт, 1988. – Вип. 2. – 64 c.



ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ЯК ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ В ВНЗ УКРАЇНИ
Аліна Товстій

Лариса Малаканова
Анотація. У статті виокремлено здоровий спосіб життя, як формування позитивного іміджу закладу освіти. Визначено чинники, які впливають на формування іміджу освітньої організації.

Ключові слова: формування, імідж, освітня організація, здоровий спосіб життя.

Аннотация. В статье выделено здоровый образ жизни, как формирование позитивного имиджа образовательного заведения. Определено факторы, которые влияют на формирование имиджа образовательной организации.

Ключевые слова: формирование, имидж, образовательная организация, здоровый образ жизни.

Annotation. The healthy way of life that is distinguished in the article, as a form of positive image establishment of education. Factors which influence on forming of image of educational organization are certain

Key words: forming, image, educational organization, health y way of life.
Постановка проблеми. «Мати гарне здоров`я – це мати почуття найвищого блаженства, що дозволяє людині говорити із задоволенням: «Я почуваю себе чудово! Я живу чудово!» - писав Бречч [3,10].

Імідж навчального закладу – це його емоційно забарвлений образ, що закріпившись у масовій свідомості, транслюється в зовнішнє середовище. Сьогодні позитивний імідж навчального закладу відіграє роль додаткового ресурсу управління й розвитку. Головною метою роботи сучасної молоді в освітньому закладі є творення освітнього середовища, у якому здоровий спосіб життя стане не лише свідомою потребою кожної людини, а й мірилом її освіченості, загальної культури, шляхом розвитку загальної креативності учасників навчально-виховного процесу, методом активізації інтелектуального потенціалу, залучення до творчої діяльності, зростання рівня компетентності особистості [5,7]. Побудова життєвого простору – перший крок до формування іміджу освітнього закладу.



Аналіз досліджень і публікацій. Вивченням психологічного змісту поняття «імідж», окремих аспектів формування іміджу особистості та організації займалися зарубіжні (М. Вуднок, Б. Джі), російські (О.О. Бодальов, Ф.О. Кузін) та українські (В.В. Ісаченко, В. Маценко, Т.В. Смирнова) вчені [3,10].

Метою даної статті є дослідження формування іміджу у створенні здорового способу життя сучасної молоді в ЗНЗ України (або освітньої організації).

Виклад основного матеріалу. Здоров`я дитини, її фізичний і психічний розвиток, соціально-психічна адаптація у значній мірі визначається умовами її життя насамперед у навчальному закладі, адже на роки навчання дитини припадає період інтенсивного розвитку організму.

Побудова іміджу освітньої установи – як «емоційно забарвленого образу освітнього середовища, часто свідомо сформованого, що має цілеспрямовані характеристики та покликаний впливати певною спрямованістю на конкретні групи соціуму», передбачає вирішення ряду завдань:



  • вивчення громадської думки всередині організації з метою з`ясування задоволеності навчальним закладом вчителями, учнями, батьками;

  • поширення новизни, пов`язаної з розвитком інноваційних процесів;

  • забезпечення висвітлення подій у діяльності навчального закладу – установлення ефективного зворотного зв`язку із зовнішнім середовище;.

  • розробка інформаційного матеріалу, що має бути доступний, зрозумілий, відбивати позитивні зміни у шкільному житті [2].

Дослідження – аналіз літератури, спостереження, бесіди з керівником освітніх навчальних закладів, батьками – показують, що значущою характеристикою сучасного навчального закладу виступає її вже сформований або усталений образ, основу якого становлять:

    • статус освітньої установи, її пріоритети;

    • корпоративна культура – унікальна, неповторна, особлива система цінностей;

    • види та якість освітніх послуг даного навчального закладу;

    • наявність та функціонування дитячих та юнацьких організацій в ньому;

    • внесок навчального закладу в розвиток освітньої підготовки учнів, їхньої вихованості, психічних функцій; творчих здібностей; формування здорового способу життя [1].

Безумовно, на стан здоров`я дітей впливають такі фактори, як несприятливі соціальні та екологічні умови. Одночасно з їх негативним впливом на молоде покоління негативно впливає багато факторів ризику, які мають місце в навчальних закладах і отримали назву «шкільні» фактори ризику.

Медико-психолого-педагогічні дослідження дозволяють виявити ті «шкільні» фактори ризику, які негативно впливають на здоров`я дітей, зокрема:



  • стресова педагогічна тактика;

  • невідповідність методик і технологій навчання віковим та функціональним можливостям дитини;

  • невиконання елементарних фізіологічних та гігієнічних вимог до організації навчального процесу;

  • масова безграмотність батьків у питаннях збереження здоров`я їх дітей;

  • відсутність системи роботи з формування власного здоров`я і здорового способу життя.

Усе це переконує педагогів у тому, що необхідно проводити спеціальні заходи щодо збереження і зміцнення здоров`я учнів, тому що створення здоров`я – зберігаючих умов навчання та виховання, перетворення кожного навчально-виховного закладу на простір життєдіяльності буде сприяти здоров`ю молоді [2].

Останнім часом опорні навчальні заклади плідно працюють у напрямку формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя. Для успішного формування умінь і навичок здорового способу життя вчителю необхідно не лише володіти теоретичними знаннями, а й мати певні практичні вміння і навички, зокрема:



  • визначити стан фізичного та психічного розвитку дитини;

  • навчитися розуміти свій організм і створювати йому сприятливі умови для саморегуляції;

  • складати комплекс фізичних вправ для ранкової гімнастики з метою формування оптимальної рухової діяльності;

  • дозувати фізичне навантаження та загартовуючі процедури;

  • складати комплекс фізкультхвилинок;

  • грати з дітьми в рухливі, спортивні та народні ігри, формуючи в них навички активного відпочинку [4].

Висновки. Становлення та розвиток інноваційної моделі навчального середовища сприяння здоров`ю – це крок до освітнього закладу майбутнього, яка через пошук ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг та механізму їх надання спрямовує свою діяльність на вдосконалення національної системи загальної середньої освіти в умовах інтеграції України у світовий освітній простір.

Перспективи подальших розробок з обраного напрямку полягають у більш розширеному дослідженні формування іміджу у створенні здорового способу життя сучасної молоді в ЗНЗ України (або освітньої організації).

Список викоританої літератури:

  1. Даниленко Г.І. Медичні аспекти валеологічної освіти у школі / Г.І. Даниленко // Валеологія. – 1999. – №1. – С. 25-27.

  2. Кременець В. Захист прав дітей на якісну освіту / В. Кременець // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2006. – №2. – С. 4-6.

  3. Критерії діяльності навчального закладу – Школи сприяння здоров`ю: Додаток 4 до наказу МОН України та МОЗ України від 17.07.02 р. №412\254 – Адм. // Освіта – 13-20 листопада 2002. – С.10.

  4. Міжгалузева комплексна програма «Здоров`я нації» на 2002-2011 роки.

  5. Сердюк А. Проблеми із збереженням здоров`я дітей і шляхи вирішення в умовах школи / А. Сердюк // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2006. – №2. – С. 6-12.



ВПЛИВ ЗАГАРТУВАННЯ НА ЗДОРОВ’Я ТА ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Інна Соміна

Еліна Бондал
Анотація: досліджено особливості впливу загартування на дітей дошкільного віку у контексті аналізу літератури та визначили вплив загартування на фізичний розвиток дітей дошкільного віку.

Ключові слова: здоровий спосіб життя, за гартувальні процедури, здоров’я дитини, дошкільної навчальний заклад.

Аннотация: проведено исследование о влиянии закаливания на детей дошкольного возраста в контексте анализа литературы и определили влияние закаливания на физическое развитие детей дошкольного возраста.

Ключевые слова: здоровый способ жизни, закаливающие процедуры, здоровье ребенка, дошкольное учебное заведение.

Annotation: research is conducted about influence of hardening on the children of preschool age in the context of analysis of literature and defined influence of hardening on physical development of children of preschool age.

Keywords: healthy way of life, hardenings procedures, health of child, preschool educational establishment.
Постановка проблеми, Формування, збереження і зміцнення здоров’я дітей та дорослих громадян України – одна з актуальних проблем нашого суспільства. Розбудова держави, її подальший розвиток напряму залежать від здоров’я населення, від збільшення кількості здорових, міцних, сильних тілом і духом людей.

Здоров’я дитини є одним із пріоритетних напрямків нашої держави, що має своє відображення в нормативних її документах, які визначають завдання щодо збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини. І про це мають піклуватися насамперед батьки.



Аналіз останніх досліджень і публікацій із проблеми. Відповідно до закону України «Про Освіту», дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім’ї, дошкільних навчальних закладах у взаємодії з сім’єю. Згідно з законом, батьки та особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також за збереження їхнього життя і здоров’я.

Мета статті полягає у дослідженні особливостей впливу загартування на організм та фізичний розвиток дітей дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проблема загартування як важливого компоненту здорового способу життя в умовах дошкільного закладу вирішується на сьогодні емпірично, система загартування інколи оформлюється лише на папері, обмежується підбором загартувальних процедур, які дуже легко вибудовуються у чітку систему теоретично, але на практиці реалізація такої системи дуже проблемна і на це треба звернути увагу. Нагадаємо, що найважливішим принципом загартування є врахування індивідуальних особливостей дітей. Проте проблема якраз і полягає у тому, що визначити індивідуальне дозування в умовах дошкільного закладу практично неможливо. Вирішувати цю проблему теоретично, на основі свого власного досвіду, пропонованих методик можна, але оздоровча робота має проектуватися не тільки для звітності, а й на дитину.

Постає питання: чи можна ті види загартування, які будуються на точних температурних дозуваннях проводити суворо індивідуально з двадцятьма дітьми у групі і як ці загартувальні процедури (повітряні, водні) включити в режим дня дітей?

Для проведення будь-якого загартувального заходу необхідно визначити час і місце, підібрати індивідуальне дозування для кожної дитини, враховувати стан здоров’я, а також бажання приймати процедури, великі зусилля від самих педагогів. Отже проблема існує. І вона зумовлена необхідністю поліпшення фізкультурно–оздоровчої роботи в дошкільних закладах, покращення умов для проведення ефективного загартування дітей, всебічного висвітлення питання загартування дітей, бо саме воно сприяє підвищенню імунітету до різних захворювань, удосконалення механізмів терморегуляції, правильному обміну речовин, що робить позитивний вплив на фізичний розвиток дитини, на адаптацію дитячого організму до умов життя.

Слід також зазначити, що різні чинники фізичного загартування дітей (сонце, повітряні ванни, вода) по різному впливають на організм. І свідоме управління тривалістю і інтенсивністю дітей цих чинників дозволяє більш ефективно тренувати пристосовані механізми організму, укріплювати здоров’я дітей.

У другому розділі Національної доктрини розвитку фізичної культури і спорту конкретизуються завдання фізичної культури «Фізична культура як складова загальної культури, суспільними проявами якої є фізичне виховання та масовий спорт, є важливим чинником здорового способу життя, профілактики захворювань, організації змістовного дозвілля, формування гуманістичних цінностей та створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини».

Несприятливі демографічні процеси у нашому суспільстві супроводжуються значним погіршенням стану здоров"я дітей та підлітків.

За даними офіційної статистики, захворюваність дітей різних вікових груп за останні 10 років зросла [8, 11]. Дані спеціальних поглиблених досліджень свідчать про те, що із здоров’ям дітей, особливо шкільного віку, склалася несприятлива ситуація. Треба підкреслити такі особливості негативних змін здоров’я школярів у сучасних умовах, як і стрімке зростання кількості хронічних соціально значущих хвороб; зниження показників фізичного розвитку (децелерація, грацелерація, трофологічна недостатність); зростання межових відхилень та пограничних станів; збільшення порушень у репродуктивній системі; збільшення кількості дітей, які можуть бути віднесені до груп високого медико-соціального ризику. В основі погіршення здоров’я - цілий комплекс соціально-економічних причин, серед яких не останню роль відіграє недосконалість існуючої системи медичного обстеження дітей, погіршення якості харчування, забруднення навколишнього середовища ("техногенні перевантаження"); збільшення стресових ситуацій та інше [6]. Виходячи з того, що одним із найбільш чутливих та найоб’єктивніших показників стану здоров"я дитячої популяції є фізичний розвиток, а процеси зростання та розвитку дитини тісно пов’язані з багатьма чинниками довкілля та індивідуальними особливостями, було проведено дослідження впливу соціально-економічних факторів на стан фізичного розвитку, соматотип та стан здоров’я дітей дошкільного віку.

Традиційно програмами виховання та навчання дітей дошкільного віку передбачено застосування загартовуючих процедур в усіх вікових групах: визначені відповідні види загартування, час, тривалість проведення процедур з обовязковим індивідуальним підходом тощо. Відомі науковці Т. Богіна, Н. Терехова вважають, що організація загартовуючих процедур у групі дошкільного закладу передбачає участь не тільки вихователя, а й його помічника, обов’язковий контроль з боку медичних працівників.

Загартування доцільно розпочинати в теплу пору року. Дітей слід поділити на підгрупи: перша - здорові діти, які раніше загартовувалися ; друга - здорові діти, які раніше не загартовувалися або мають функціональні відхилення; третя - діти, які мають хронічні захворювання чи тривалий час хворіли.

У процесі загартування (але не раніше, ніж за 2 місяці після його початку) дітей можна переводити з однієї підгрупи в іншу. Для дітей другої та третьої підгруп кінцева температура води під час водних процедур і повітря у приміщенні може бути на 1-3 С вищою, ніж для дітей, які раніше загартовувалися.

Загартовуючі процедури доповнюють усі форми роботи з фізичного виховання в дошкільному закладі підвищуючи їхню ефективність. Для масового використання в режимі дня різних вікових категорій рекомендовано традиційне загартування повітрям ( повітряні ванни, прогулянки, сон при відкритих фрамугах з доступом свіжого повітря), водою ( місцеві і загальні, контрастне обтирання та обливання, умивання, купання), сонцем ( сонячні ванни ) відповідно до розроблених норм і методів.

Нетрадиційні загартовувальні процедури, в тому числі інтенсивне загартовування (ходіння босоніж, обтирання снігом, обливання холодною водою на свіжому повітрі в різні пори року ) та спеціальні лікувально – профілактичні заходи ( фітотерапія, аромотерапія, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури та ін. ) вводяться до загальної системи фізкультурно – оздоровчої роботи за призначенням лікаря, обов’язково за згодою батьків з урахуванням індивідуальних показників стану здоров’я, самопочуттям дітей та типу закладу.

Для проведення дослідження впливу різних методів загартування на стан здоров’я дітей, стан їх загартованості, за згодою батьків та заключенням лікаря-педіатра, а також за бажанням дітей, дошкільники були розділені на дві групи. З батьками була проведена бесіда стосовно позитивного впливу загартування на фізичний розвиток та стан здоров’я дітей. Також батьки були ознайомлені із заходами та організацією загартування в ДНЗ «Школа здоров’я» і попереджені щодо систематичності в застосуванні відповідних загартовуючих процедур, які вимагають їх проведення і в домашніх умовах у вихідні дні.

Медичними працівниками закладу був проведений мониторинг стану здоров’я та фізичного розвитку дітей і відібрані діти для проведення дослідження.

В першу , контрольну групу увійшли діти, які мають добрий фізичний стан, постійно відвідують дитячий заклад, мають відповідну підготовку в загартуванні під час літньо-оздоровчого періоду і не мають відхилень у стані здоров’я.

В другу експериментальну групу увійшли діти, які також постійно відвідують дитячий заклад, не мали простудних захворювань протягом останнього півроку, активно загартовувалися в літньо-оздоровчий період, і батьки котрих дали згоду на проведення екстремального виду загартування, а саме обливання холодною водою надворі в осінньо-зимовий період та ходіння (біг) босоніж по землі (снігу).

Під час проведення загартування необхідним було спостереження батьків, вихователів, контроль лікаря за здоров’ям та самопочуттям дітей. Зовнішній вигляд дитини, її поведінка, апетит, сон - ось візуальні контрольовані показники, які насамперед сигналізують про те, правильно чи ні обрано те чи інше фізичне навантаження, в тому числі і засіб загартування.

Траплялося й так , що інколи батьки дуже швидко розчаровувалися в тому чи іншому виді загартування, припиняли вірити у власні сили, якщо дитина через певний час хворіла. Самі ж вони не завжди дотримувались систематичності в загартуванні ( це стосувалося батьків обох досліджувальних груп), а тому бажали ліпше відмовитися, аніж продовжувати загартування і дотримуватись систематичності у його проведенні. Не всі до кінця змогли усвідомити свою відповідальність за проведення загартування.

А тому: в контрольній групі відмов від проведення загартування було лише 4 випадки, тобто 16% від кількості дітей ( 2 хлопчики і 2 дівчинки, на різних етапах проведення дослідження).

В експериментальній групі 3 випадки відмови, що складає 30% від кількості дітей (2 хлопчики, 1 дівчинка, на різних етапах проведення дослідження). Причини були різними, два випадки мали підґрунтя з медичної точки зору, один випадок з невідповідальності батьків.

Протягом досліджувального періоду траплялися випадки захворювання на ОРВІ у дітей в обох групах. Захворювання були незначними, ускладнень не відмічалося. В останній місяць рівень захворювань дещо підвищився, пов’язано це було з підвищенням епідемічного порогу.

Під час проведення дослідження на кожну дитину заводилася картка обліку загартування, що включала в собі такі розділи як вік дитини, дату проведення загартування, вид загартовуючих процедур, емоційний стан дитини, стан її здоров’я.

Дослідження виявило всі плюси і мінуси у проведенні загартування у дошкільному закладі. Але слід зазначити головне: користь від загартовуючих процедур не підлягає сумніву, якщо воно добре продумане, організоване і проведене з дотриманням усіх вимог та правил

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка