Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Кафедра методики викладання спортивних



Сторінка4/17
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.14 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Аннотация. В статье рассматриваются разные программы фитнесса, которые составляют основное содержание деятельности физкультурно-оздоровительных групп.

Ключевые слова: фитнесс, программы фитнесса, двигательная активность, здоровый образ жизни.

Annotation..This article covers the problems of different fitness-programs that make the basis of the activity of sports and health-improving groups.

Key words: fitness, fitness-programs, motive activity, healthy way of life
Постановка проблеми. Проблема здоров’я людини стала однією з найбільш актуальних, оскільки стан особистісного здоров’я виступає важливим показником збереження і розвитку людського потенціалу будь-якої країни. В останні десятиріччя проявляються стійкі негативні зміни в стані здоров’я населення України [1, 4].

Виражені зміни середовища життєдіяльності людини (забруднення довкілля, погіршення якості води та харчових продуктів, постійні емоційні перевантаження тощо) сьогодні все частіше стають першопричиною погіршення здоров’я як дорослого населення, так і молоді, підвищення рівня смертності тощо [1].

У зв’язку з цим сучасний світ докорінно переосмислює основні завдання фізичної культури і спорту, як засобів спортивного удосконалення, орієнтованих на прагнення до вищих досягнень на міжнародній арені. Ця проблема стає надто вузькою і не спроможна вирішувати основні завдання фізичної культури і спорту в залученні до рухової активності широких верств населення усіх вікових груп.

Як ніколи, сьогодні спостерігаємо чітке розмежування між олімпійським, масовим спортом і оздоровчою фізичною куль турою, яка стає життєвою потребою широких верств населення і набуває стрімкого розвитку.

Дедалі зростає питома вага маркетингу у сфері фізичної культури і спорту, де під спортивним маркетингом вбачається стратегія в управлінні організаційними структурами у сфері фізичної культури і спорту, в основі якої лежить облік потреб ринку, безпосередня орієнтація послуг на інтереси споживачів.

Разом з тим, зростає потреба в спеціалістах, здатних з високою якістю здійснювати освітні та практичні послуги саме фізично-оздоровчого характеру.

Людський організм – надто складна і, водночас, надто досконала саморегулююча система, якою слід навчитись управляти [1, 6].

Мета статті полягає у розкритті значення новітніх технологій в організації фізкультурно-оздоровчої роботи, орієнтованої на зміцнення здоров’я людини, підвищення її рівня працездатності та формування здорового способу життя взагалі.

Виклад основного матеріалу. Наукою доведено, що здоров’я людини на 10-15% залежить від діяльності установ охорони здоров’я, на 15-20% – від генетичних чинників, на 20-25% – від стану навколишнього середовища і на 50-55% – від умов і способу життя [4].

Саме останні цифри змушують сьогодні людство задуматись над своїм майбутнім. Як писав академік М. Амосов, кількість захворювань росте разом з успіхами медицини, і якщо не зробити рішучих кроків, то у майбутньому одна половина людства на Землі буде хворіти, а друга половина – її доглядати.

Як активний фізкультурник М. Амосов на запитання “Яким видом спорту краще займатись?” рішуче відповідав: “Не так важливо, яким видом займатись. Головне, щоб були рухи, і в достатній кількості, щоб потовиділення з’явилось, і задишка! Але рухи можуть бути різними”.

Сьогодні основна мета та завдання, висловлені академіком М.Амосовим щодо значення оздоровчої фізичної культури, залишаються незмінними, а щодо засобів, методів та організації їх проведення спостерігається значне осучаснення.

Велика кількість бажаючих займатись оздоровленням та зміцненням власного організму вважають марною тратою часу пошук місць для занять оздоровчою ходьбою чи бігом в парках, лісосмугах тощо. Проблемою у таких формах занять є також недостатність знань та засобів контролю за навантаженням.

Стрімкий розвиток сучасних технологій і комп’ютеризації усіх сфер діяльності людини не пройшов осторонь високих досягнень, масової і, особливо, оздоровчої та лікувальної фізичної культури.

Для послуг широких верств населення різних вікових груп відкриваються фітнес-клуби для занять силовими видами гімнастики, аеробіки, гідроаеробіки тощо [5, 6].

Практичним проявом розвитку фізкультурно-оздоровчих технологій є різні фітнес-програми,що складають основний зміст діяльності фізкультурно-оздоровчих груп [3, 5].

Поняття фізкультурно-оздоровча технологія поєднує процес використання засобів фізичного виховання з оздоровчою метою.

Існують міжнародні фізкультурно-оздоровчі організації, які розробляють сучасні фітнес-програми, як наприклад, “Міжнародна асоціація активності і танців”, “Всесвітня організація фітнеса”, Європейська конференція “Спорт і здоров’я” та інші.

В Україні розробкою фізкультурно-оздоровчих програм упродовж ряду років займався Київський науково-дослідний інститут медичних проблем фізичної культури (В. Муравов, С. Душанін, Л. Іващенко, Г. Апанасенко).

В даний час в Україні ця робота триває в Інституті передових технологій у фізичному вихованні і спорті Української академії наук національного прогресу.

Сучасні тенденції у світовому оздоровчому русі супроводжуються появою нових термінів і понять у сфері цього соціокультурного феномена [7]. Одним із таких понять є поняття фітнесу. Воно має найрізноманітніше тлумачення та сфери вживання, що неминуче призводить до термінологічної та методичної плутанини.

Слово “фітнес” (від анг. fit) має широке коло визначень – придатний, бадьорий, пристосований, здоровий, відповідний, готовий. Най ближчим за семантикою до слова “фітнес” в українській мові є слово “підготовлений”. фітнес – поняття багатовимірне, багатоаспектне. Якщо брати до уваги мету фітнесу, то це поняття більшою мірою відповідає загальноприйнятому у нашій країні поняттю “фізична культура”. Для більш глибокого розуміння слід розділити поняття фітнесу на загальний фітнес та фізичний фітнес.

Загальний фітнес можна визначити як ступінь збалансованості фізичного, психічного та соціального станів [2]. Загальний фітнес більш за все асоціюється з нашим уявленням про здоров’я та здоровий спосіб життя.

Фізичний фітнес характеризує рівень фізичних можливостей, що забезпечують рухову активність без зайвого функціонального напруження організму.

Будь-яка програма занять, кінцевою метою якої є здоров’я, належить до фітнесу, але заняття будь-яким видом спорту, які ставлять за мету досягнення найвищих результатів, не можуть бути віднесені до фітнесу. Це пов’язано з тим, що вузько спеціалізовані заняття на рівні високих досягнень не вирішують оздоровчих завдань.

Сьогодні ми є свідками тріумфу фітнесу. Його популярність базується на ефективності, доступності, зовнішній привабливості. Загалом фахівці налічують близько 200 різних оздоровчих програм з фітнесу. Така кількість фітнес – програм визначається прагненням задовольнити різні фізкультурно-оздоровчі інтереси широких мас населення.

Існують фітнес програми, що засновані на одному виді рухової активності та можуть бути поділені на програми, в основі яких лежать:


  1. види рухової активності аеробної спрямованості;

  2. види рухової активності силової спрямованості;

  3. оздоровчі види гімнастики;

  4. види рухової активності в воді;

  5. види рухової активності рекреативного характеру.

Також виділяють фітнес-програми, які залежать від віку та статі населення:

  • фітнес-програми для новонароджених та малюків;

  • фітнес-програми для дітей молодшого шкільного віку;

  • фітнес-програми для дітей середнього та старшого шкільного віку;

  • фітнес-програми для юнацького віку;

  • фітнес-програми для середнього віку;

  • фітнес-програми для похилого віку;

– програми для жінок в до- і післяродовий періоди та ін.

Широко використовуються програми для людей, які мають високий ризик захворювань та хронічні хвороби (серцево-судинні, захворювання опорно- рухового апарату тощо), спеціальні програми для корекції маси тіла, при порушенні обміну речовин.

Різноманітні фітнес-програми, які складають основний зміст діяльності фізкультурно-оздоровчих груп, є практичним втіленням фізкультурно-оздоровчих технологій у фізичному вихованні. Поняття фізкультурно-оздоровча технологія об’єднує процес використання засобів фізичного виховання з оздоровчою метою та наукову дисципліну, яка, в свою чергу, розробляє основи методики побудови фізкультурно-оздоровчого процесу.

Розробка нових фітнес-програм– одне з джерел доходів сучасної фітнес- індустрії. Вона супроводжується широкою рекламою використання нового інвентаря, обладнання, виданням аудіо- та відеопродукції, а також проведенням освітніх семінарів і курсів по підготовці інструкторів з оздоровчого фітнесу.



Висновок. Серед традиційних засобів і методів проведення оздоровчої фізичної культури, заснованої К. Купером та його послідовниками, на арену виходять сучасні фізкультурно-оздоровчі технології та велике розмаїття фітнес-програм, яке визначається прагненням задовольнити різні фізкультурно-спортивні й оздоровчі інтереси широких верств населення.

Подальші дослідження дадуть змогу визначитись з особливостями професійної діяльності спеціалістів з оздоровчого фітнесу.

Список використаної літератури:

  1. Амосов М.М. Роздуми про здоров’я / М.М.Амосов. – К.: Здоров’я, 1990. – 168 с.

  2. Борилкевич В.Е. Об идентификации понятия “фитнес” / В.Е.Борилкевич // Теория и практика физической культу ры. – 2003. – № 11. – С. 45-46.

  3. Жигалова И.В. Построение комплексных оздоровительных фитнес-программ для женщин /И.В.Жигалова, Л.В.Та расова // Теория и практика физической культуры. – 2003. – С. 56-58.

  4. Зайцев В.П. Валеология – учение о здоровье: Учебное пособие / В.П.Зайцев. – Харьков, 1996. – 160 с.

  5. Эдвард Т. Руководство инструктора оздоровительного фитнеса / Т.Эдвард, Б.Хоули, Д.Френкс. – К.: Олимпийская литература, 2004. – 375 с.

  6. Селуянов В.Н. Технология оздоровительной физической культуры. – М.: Спорт. Академ. Пресс, 2001. – 172 с.

  7. Словарь фитнес-терминов. – К.: Академия фитнеса, 2005. – 116 с.



ВИРІШЕННЯ ГОЛОВНИХ ВИХОВНИХ ЗАВДАНЬ

НА ЗАНЯТТЯХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Тетяна Вітів

Олена Погребняк

Анотація: у статті розглядаються основні виховні завдання, які ми пропонуємо вирішувати на заняттях фізичної культури. Основним завданням є виховання гармонійно розвинутої особистості, при цьому належну увагу слід приділяти як фізичному, так і моральному розвитку. Тому в даному дослідженні ми розглядаємо виховання моральних якостей студентів як невід'ємну складову виховного процесу на заняттях.

Ключові слова: виховна діяльність, фізична культура, моральні якості, гармонійно розвинута особистість.

Аннотация: в данной статье рассматриваются главные воспитательные задания на занятиях физической культуры. Основным заданием считаем воспитание всесторонне развитой личности, поэтому в данном исследовании рассмотрим воспитание моральных качеств студентов, как неотъемлемую часть воспитательного процесса.

Ключевые слова: воспитательная деятельность, физическая культура, моральные качества, гармонично развитая личность.

Anotation: this article describes the main educational objectives, which we propose to solve at physical education lessons. The main objective is the education of harmoniously developed personality, while the due attention should be paid to both physical and moral development. Therefore, in this study, we consider moral education of students as an integral component of the educational process in the classroom.

Key words: educational activities, physical culture, moral qualities, harmoniously developed personality.
Постановка проблеми та аналіз останніх публікацій. У сучасних умовах реформування професійної освіти в Україні постає нагальна потреба приведення виховної діяльності навчальних закладів у відповідність до завдань реалізації провідних моральних принципів молодої української держави, забезпечення єдності свідомості й поведінки в індивідуально-особистісній i професійно-соціальній сферах життєдіяльності майбутнього покоління.

Для підвищеної ефективності фізичного виховання студентів, необхідно спиратися на систему науково-педагогічних досліджень. У сучасних умовах відродження національної духовності від кожного викладача фізичної культури, тренера вимагається глибоке знання теорії і методики фізичного виховання, творче психолого-педагогічне обґрунтування всієї різноманітності використовуваних методів виховної роботи, спрямованої на формування моральної поведінки.



Мета статті полягає у визначенні оптимальних шляхів формування гармонійно розвинутої особистості на заняттях фізичного виховання.

На нашу думку, виховання підростаючого покоління шляхом залучення до регулярних занять  фізичною культурою і спортом передбачає:



  • поширення морального впливу на всі ділянки спортивно-масової роботи;

  • забезпечення сукупності економічних, соціально-політичних і духовних умов фізкультурної та розумової діяльності, які впливають на свідомість і почуття людини, що займається фізичною культурою і спортом, на формування моральної поведінки особистості;

  • цілеспрямоване використання різних форм, засобів, методів фізичної культури, як основи формування морального світогляду, високих моральних якостей, які становлять методичний інструментарій впливу на культуру поведінки студентів.

Виклад основного матеріалу. Знання з фізичної культури слід передавати так, щоб цілеспрямовано сформувати здорові інтереси підростаючого покоління, наполегливо боротися зi шкідливими звичками, послідовно прищеплювати молодим людям потребу фізичного і морального вдосконалення, як цього вимагають Державна національна програма "Освіта (Україна ХХІ)", Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст., Комплексна програма з фізичної культури, Концепція національного виховання, Конвенція ООН про права дитини.

Аналіз передового педагогічного ряду, дослідження сучасних науковців та власні спостереження свідчать, що найбільш ефективними засобами розвитку у студентів інтересу до систематичних занять фізичними вправами і спортом є такі: використання різних видів інформування про значення фізичної культури для зміцнення їх здоров'я, працездатності; застосування оптимальних форм, методів проведення навчальних занять і тренувань; масове залучення до відвідування спортивних секцій; участь у роботі гуртків, клубів за інтересами (туризму, шахів та ін.).

Різні форми фізичного виховання студентів здійснюються під керівництвом викладача, тренера і передбачають індивідуальне, групове і масове залучення до систематичних занять фізичною культурою і спортом.  На нашу думку цьому сприяють: добре поставлена спортивно-масова діяльність у навчальних закладах; правильно організована методична робота з викладачами фізичної культури, тренерами; педагогічна грамотність батьків та широкої громадськості з питань забезпечення активного рухового відпочинку у вихідний, канікулярний час; зміцнення зв'язків навчальних закладів зі спортивними товариствами. Основною формою фізичного виховання студентів є заняття, під час яких викладач подає програмний матеріал із предмету, дбає про усвідомлення ними значення фізичного вдосконалення для їх гармонійного розвитку, зміцнення здоров'я, активної участі у розбудові держави. Значні виховні можливості мають і такі форми занять фізичною культури, як ранкова гімнастика, фізкультурні хвилинки та паузи, рухливі ігри, заняття у спортивних секціях, участь у туристичних походах, виступи на різних змаганнях, організація Днів здоров'я та ін.

Фізичне виховання юнацтва буде ефективним лише тоді, коли в процесі кожного заняття, тренування, спортивного змагання здійснюватиметься педагогічно спрямований виховний вплив на особистість, що підтверджується у навчальній програмі  "Фізичне виховання" для вищих навчальних закладів України ІІІ-ІV рівнів акредитації.

У процесі залучення студентів  до занять фізичною культурою викладач має використовувати педагогічний принцип систематичності й послідовності, що передбачає поступове підвищення вимог до вихованців. При цьому педагог повинен спиратися на самостійність та ініціативу юнаків і дівчат, враховуючи, що вони вже усвідомлюють роль самостійних занять спортом і фізичними вправами у своєму повсякденному житті. Істотне значення для успішного здійснення фізичного виховання юнацтва має емоційна насиченість різних заходів. Відомо, що більшість традиційних форм фізкультурної діяльності не тільки багаті за змістом, але й виразні за формою естетичних почуттів. Використання ритуалів у житті колективу фізкультури дає змогу забезпечити всі елементи спортивних традицій: дійовуспрямованість,емоційну наснагу, оптимальність у сприйнятті всього кращого. Фізичне виховання, як предмет у ВНЗ, вирішує поряд з іншими предметами загальновиховні завдання. Для загального процесу формування особистості має значення в якому віці впливають на людину ті чи інші фактори, які є сприятливими для її розвитку. Фізичні вправи є особливо цінними для всестороннього розвитку особистості в дитячому та юнацькому віці. Засобами фізичного виховання можна ефективно формувати такі важливі моральні якості, як працелюбність, відповідальність та обов’язок, товариська взаємодопомога, гуманізм, чесність та ін.

Вихованню дружби, товариської взаємодопомоги сприяє правильне підсумовування занять, коли вказується на достатній або недостатній прояв цих якостей. Часто, наприклад, після гри або естафети тільки оголошується результат. Якщо проаналізувати поведінку кожної команди, показати, що команда, яка перемогла, правильно розподілила свої сили, проявила взаємовиручку і тому перемогла, виховний вплив заняття значно підвищується. Важливу цінність для формування особистості мають спортивні змагання. Вони використовуються як для розвитку масового спорту, так і для вирішення завдань духовного виховання. Якщо змагання є одним з важливих традиційних заходів, яким передує велика підготовча робота, тоді їхню виховну цінність важко переоцінити. Відповідальність учасників змагання пов’язана не тільки із захистом своїх власних інтересів, але й насамперед із спортивними інтересами колективу, за який вони виступають. Основне завдання фізичного виховання – виховати гармонійно розвинену особистість, таким чином, на заняттях слід приділяти належну увагу як фізичному, так і духовному розвитку особистості, а оскільки у наш час велика увага приділяється розвитку рухових навиків поряд з фізичними якостями людини, то в даному дослідженні ми розглядаємо виховання моральних якостей студентів як невід'ємну складову виховного процесу на заняттях. Виховання – процес незвичайно складний, багатобічний і в той же час комплексний. Іншими словами, багаточисельні сторони виховання повинні формуватися одночасно, в тісному взаємозв'язку і взаємообумовленості.

Фізичне виховання, як органічна частка культури, вирішуючи свої специфічні завдання, одночасно в той або іншій мірі впливає на всі сторони виховання особистості, і перш за все на виховання духовних і моральних якостей.

Фізичне виховання є найважливішим елементом в системі виховання молоді. У цьому аспекті фізичне виховання є освітньо-виховний процес і характеризується принципами, властивими педагогічному процесу. Назріває ситуація, коли суспільство захоче виміряти ту якість освітніх послуг, яка гарантується освітніми установами. Об'єктивно оцінити роль викладача можливо лише на основі дослідження об'єктивних критеріїв і його сутнісних характеристик. В даний час велика увага приділяється вивченню проблеми формування моральних якостей особистості і вплив педагога фізичної культури на його світогляд. Професіоналізм фізичної освіти приводить до того, що гуманістичні витоки втрачають свої провідні позиції в цій сфері. Тому, кажучи про людський чинник, необхідно враховувати потреби і здібності людини, мотиви його поведінки, інтереси і творчі можливості, інтелект, емоції, волю і характер. Роль викладача фізичного виховання у формуванні гармонійно розвинутої молоді розглядується як в педагогічній практиці, так і в наукових дослідженнях. Ця проблема знайшла своє широке віддзеркалення в статтях, що стосуються здоров'я молоді і фізичного вдосконалення. Автори статей аналізують, систематизуютьі оцінюють різні спроби рішення питання виховання особистих якостей молоді, знайомлять читача з основними ідеями гуманізації і духовності сучасного фізичного виховання.



Висновки. Отже, фізична культура є першим і основним видом культури, яка формує людину. Вона тісно пов'язана з багатьма галузями людської діяльності, тому грає важливу роль у формуванні здорового покоління з властивими йому біологічними і соціальними функціями, сприяє фізичному і моральному розвитку особистості. Будучи вагомою складовою спільної культури суспільства, вона виконує ряд важливих соціальних функцій: оздоровлення, пізнання, виховання, творчість, спілкування, консолідацію, соціальну мобільність – в цьому і лежить особливість феномену фізичного виховання, що об'єднує соціальне і біологічне в людині.

Перспективи подальших наукових розробок передбачають розробку такої системи виховання гармонійної особистості у вищих навчальних закладах, котра працювала б на ентузіазмі викладачів та студентської молоді і прищеплювала смак до рухів та здорового способу життя.

Список використаної літератури:

  1. Виховання моральності підростаючого покоління : наук. метод. посіб. / Ін-т проблем виховання АПН України. – К.: Богдан, 2005. – 288с.

  2. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання : навчальний посібник (для студентів педагогічних вузів) / Світлана Григорівна Карпенчук. – К.: Вища шк., 2005. – 343с.

  3. Круцевич Т.Ю. Фізичне виховання як соціальне явище / Т.Ю.Круцевич, В.В.Петровський // Теорія і методика фізичного виховання: підручник. – К.: Олімпійська література, 2008. – С. 27 – 46.

  4. Пшенична Л.П. Адаптація студентів з різним рівнем фізичної підготовленості та станом здоров'я до занять фізичною культурою у вищих учбових закладах / Л.П. Пшенична, А.П. Козицька // Педагогіка, психологія, та мед.-біол.пробл. фіз. вих. і спорту. – 2004. – № 4. – С. 74 – 80.



АСПЕКТИ ОСВІТИ У ГАЛУЗІ ЗДОРОВЯ
Олексій Гезун

Олена Остапова
Анотація. В цій статті йде мова про завдання, які стоять перед педагогами ВНЗ та можуть сприяти формуванню ряду навичок, які в подальшому стануть підгрунтям до формування здорового способу життя молодого покоління.

Ключові слова: освіта, підлітки, молодь.

Аннотация. В этой статье идет речь о заданиях, которые стоят перед педагогами ВУЗА и могут способствовать формированию ряда навыков, которые в дальнейшем станут почвой для формирования здорового образа жизни молодого поколения.

Ключевые слова: образование, подростки, молодежь.

Annotation. In this article speech goes about tasks, which stand before the teachers of INSTITUTE of higher and can be instrumental in forming of row of skills which in future will become subsoil to forming of healthy way of life of the young generation.

Keywords: education, teenagers, young people.
Постановка проблеми. Проблема формування здорового способу життя охоплює широкий спектр питань. Але необхідність збереження здоров'я і запобігання його руйнації потребує всебічного і комплексного вивчення всіх можливих форм вкорінення в систему освіти формування здорового способу життя. Школа, трудові колективи, сім'я – найефективніші інституції формування здорового способу життя та культури здоров'я дітей та молоді — недостатньо використовують свої можливості через брак практичного досвіду та нерозробленість відповідних виховних технологій.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка