Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Кафедра методики викладання спортивних



Сторінка6/17
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.14 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Висновки. Проведений теоретичний аналіз показав, що система організації та функціонування спорту для всіх у країнах із високим рівнем залучення населення до рухової активності характеризується орієнтацією на потреби і можливості людей. Зазначена система постійно адаптується до їхніх запитів та особливостей життєдіяльності. Залучення громадян до спорту для всіх відбувається на засадах добровільності та усвідомлення ними важливості таких занять для збереження здоров’я, активного дозвілля та загалом – покращення життя.

Список використаної літератури:

      1. Гуськов С.И. Государство и спорт / С.И. уськов. – М.: Физкультура и спорт, 1996. – 176 с.

      2. Дутчак М.В. Спорт для всіх в Україні: теорія і практика / М.В. Дутчак. – К.: Олімп. л-ра, 2009. – 279 с.

      3. Жуляев В.М. Международное физкультурно-оздоровительное движение «Спорт для всех» / В.М. Жуляев, В.Д. Левицький, Д. Димитракис // Наука о олимпийском спорте. – 2000. – Спец. вып. – С. 41-47.

      4. Платонов В.Н. Сохранение и укрепление здоровья здоровых людей – приоритетное направление современного здравоохранения / В.Н.Платонов // Спорт. медицина. – 2006. – № 6. – С. 3-14.



ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ НАВИКІВ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У ШКОЛЯРІВ, ПРИНЦИПИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ
Тетяна Ломака

Оксана Ковалів
Анотація. У статті визначенні технології формування здорового способу життя підростаючого покоління, основні принципи збереження здоров’я учнів, виділені три ключові групи для оптимального використання здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі.

Ключові слова: здоров’я, здоров’язберігаючі технології, школярі, принципи, учбово-виховний процес, урок.

Аннотация. В статье определены технологии формирования здорового образа жизни подрастающего поколения, основные принципы сохранения здоровья учеников, выделены три ключевых группы для оптимального использования здоровьесберегающих технологий в учебно-воспитательном процессе.

Ключевые слова: здоровье, здоровьесберегающие технологии, школьники, принцыпы, учебно-воспитательный процесс, урок.

Annotation. Technologies of forming of healthy way of life of rising generation, basic principles of maintainance of health of students, are certain in the article, three key groups are selected for the optimum use of zdorov'esberegayuschikh technologies in an uchebno-vospitatel'nom process.

Keywords: health, health technologies, schoolboys, princypy, uchebno-vospitatel'nyy process, lesson.
Постановка проблеми. Проблеми збереження здоров'я учнів стали особливо актуальними на сучасному етапі. Кризові явища в суспільстві сприяли зміні мотивації освітньої діяльності у учнів, понизили їх творчу активність, уповільнили їх фізичний і психічний розвиток, викликали відхилення в їх соціальній поведінці. У обстановці, що створилася, природним стало активне використання педагогічних технологій, націлених на охорону здоров'я школярів. За словами професора Н. К. Смирнова, «здоров’язберігаючі освітні технології – це системний підхід до навчання і виховання, побудований на прагненні педагога не завдати збитку здоров'ю учнів».

Мета статті: визначити роль та місце основних принципів збереження здоров’я учнів.

Виклад основного матеріалу. Поняття «здоров’язберігаючі технологія» відноситься до якісної характеристики будь-якої освітньої технології, що показує, як вирішується завдання збереження здоров'я учителя і учнів.

Ці технології повинні задовольняти принципам здоров’язбереження, які сформулював Н. К. Смирнов:

• «Не зашкодь» - усі вживані методи, прийоми, засоби, які використовуються, мають бути обґрунтованими, перевіреними на практиці, що не завдають шкоди здоров’ю учня і учителя.

• Пріоритет турботи про здоров’я учителя і учня – усе що використовується має бути оцінене з позиції впливу на психофізіологічний стан учасників освітнього процесу.

1. Безперервність і спадкоємність – робота ведеться не від випадку до випадку, а щодня і на кожному уроці.

2. Суб’єкт–суб’єктивні взаємовідносини – учень є безпосереднім учасником здоров’язберігаючих заходів і в змістовному, і в процесуальному аспектах.

3. Відповідність змісту і організації навчання віковим особливостям учнів – об'єм учбового навантаження, складність матеріалу повинні відповідати віку учнів.

4. Комплексний, міждисциплінарний підхід – єдність в діях педагогів, психологів і лікарів.

5. Успіх породжує успіх – акцент робиться тільки на хороше; у будь-якому вчинку, дії спочатку виділяють позитивне, а тільки потім відмічають недоліки.

6. Активність – активне включення, а будь-який процес знижує ризик перевтоми.

Відповідальність за своє здоров’я – у кожної дитини потрібно намагатися сформувати відповідальність за своє здоров’я, тільки тоді він реалізує свої знання, уміння і навички по збереженню здоров’я. Перед будь-яким учителем неминуче встає завдання якісного навчання предмету, що абсолютно неможливо без достатнього рівня мотивації школярів. У рішенні зазначених завдань і можуть допомогти здоров’язберігаючі технології.

Слід зазначити, що усі здоров’язберігаючі технології, що використовуються в навчально-виховному процесі, можна розділити на три основні групи:



  • технології, що забезпечують гігієнічно оптимальні умови освітнього процесу;

  • технології оптимальної організації учбового процесу і фізичної активності школярів;

  • різноманітні психолого-педагогічні технології, які використовуються на уроках і в позаурочній діяльності педагогами і вихователями.




Критерії здоров’язбереження

Характеристика

Обстановка і гігієнічні умови в класі

Температура і свіжість повітря, освітлення класу і дошки, монотонні неприємні звукові подразники.

Кількість видів учбової діяльності

Види учбової діяльності: опитування, читання, слухання, розповідь, відповіді на питання, рішення прикладів, розгляд, списування і т. д.

Середня тривалість і частота чергування видів діяльності




Кількість видів викладання

Види викладання : словесний, наочний, самостійна робота, аудіовізуальний, практична робота, самостійна робота

Наявність і місце методів, сприяючих активізації.

Метод вільного вибору (вільна бесіда, вибір способу дії, свобода творчості). Активні методи (учень в ролі: учителя, дослідника, ділова гра, дискусія). Методи, спрямовані на самопізнання і розвиток (інтелекту, емоцій, спілкування, самооцінки, взаємооцінки).

Поза учня, чергування пози

Правильна посадка учня, зміна видів діяльності вимагає зміни пози.

Наявність, місце, утримування і тривалість на уроці моментів оздоровлення

Фізкультхвилинки, динамічні паузи, дихальна гімнастика, гімнастика для очей, масаж активних точок.

Наявність мотивації діяльності учнів на уроці

Зовнішня мотивація: оцінка, похвала, підтримка, момент змагання. Стимуляція внутрішньої мотивації: прагнення більше дізнатися, радість від активності, інтерес до матеріалу, що вивчається.

Психологічний клімат на уроці

Взаємовідношення на уроці: учитель – учень (комфорт – напруга, співпраця – авторитарність, облік вікових особливостей); учень – учень(співпраця – суперництво, дружелюбність – ворожість, активність – пасивність, зацікавленість – байдужість).

Емоційні розрядки на уроці

Жарт, посмішка, гумористична або повчальна картинка, приказка, афоризм, музична хвилинка.


Висновки. Уроки по всіх предметах повинні базуватися з врахуванням індивідуальних особливостей учнів, це можливо досягнути при активному застосуванні наступних освітніх технології здоров’язберігаючої спрямованості:

  • технологія особистісно-орієнтованого навчання передбачає розвиток особистих якостей учнів за допомогою учбових предметів;

  • технологія диференційованого навчання дозволяє здійснювати облік особливостей;

  • технологія проблемного навчання створює умови для самовираження учнів, дозволяє використовувати різноманітні прийоми, сприяючі появі і збереженню інтересу до учбового матеріалу;

  • технологія безоціночного навчання підсилює внутрішню мотивацію учнів і забезпечує комфортний стан учнів;

  • технологія діалогового навчання дає можливість педагогові перетворити урок на простір ефективного спілкування, створюються умови для самовираження учнів, сприятливого психологічного фону;

  • технологія рефлексивного навчання дає можливість відстежувати в процесі уроку рівень розуміння учбового матеріалу;

  • педагогіка співпраці – допомагає реалізовувати завдання збереження і зміцнення здоров’я учнів і педагогів.

Перспективи подальших досліджень з обраного напряму роботи полягають у вивченн та експериментальній перевірці основних принципів збереження здоров’я учнів.

Список використаної літератури:

  1. Бабанский Ю.К. Методические основы оптимизации учебно-воспитательного процесса / Ю.К. Бабанский. – 1982. – 480 с.

  2. Бондаренко Н. Б. Деякі аспекти проблеми формування мотивів навчання / Н.Б. Бондаренко // Нова програма: Альманах наукових праць. – Запоріжжя: ЗДУ. – 1998. – № 9. – С. 12.

  3. Ковалько В.И. Здоровьесберегающие технологии в начальной школе. 1-4 классы / В.И. Ковалько. – М.: «ВАКО», 2004. – 296 с.

  4. Кукушин В.С. Теория и методика обучения / В.С. Кукушкин. – Ростов н/Д. : Феникс, 2005. – 474 с.

  5. Менчинская Е.А. Основы здоровьесберегающего обучения в начальной школе: [методические рекомендации по преодолению перегрузки учащихся] / Е.А. Менчинская. – М. : Вентана-Граф, 2008. – 112 с.

  6. Смирнов Н.К. Здоровьесберегающие образовательные технологии и психология здоровья в школе / Н.К. Смирнов. – М., 2006. – 253 с.



ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ У ЗМІСТУ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
Валентин Фуга

Роман Лисаченко
Анотацiя. Проблема формування здорового способу життя учнiв у змiстi шкiльної освiти. У статтi розглядаються iсторичнi аспекти формування здорового способу життя учнiв у змiстi шкiльної освiти, а саме у навчальних програмах з фiзичної культури.

Ключовi слова: спосiб життя, здоровий спосiб життя, фiзична культура, фiзичне виховання.

Аннотация. В статье рассматриваются исторические аспекты формирования здорового образа жизни учащихся в содержании школьного образования, в частности, в учебных программах по физической культуре.

Ключевые слова: образ жизни, здоровый образ жизни, физическая культура, физическое воспитание.

Annotation. Problem of forming of an able-bodied mode of life of the pupils in a content of school education. The historical aspects of forminq of healthy mode of life in matter of school education, paticularly in education proqrams on physical culture are considered in the article.

Keywords: healthy of life, рhusicei culture, physical education.
Постановка проблеми Проблема збереження і зміцнення здоров'я населення і особливо молоді залишається однією з найбільш актуальних для держави. Про це свідчать закони і постанови уряду, ряд концептуальних документів. Конституція Україні, "Основи законодавства України про охорону здоров'я", програма "Діти України" стверджують необхідність збереження і зміцнення здоров'я молоді. Як зазначають фахівці, до початку 90-х років фізичний стан дітей перейшло критичну межу і щорічно погіршується. 90% учнів мають хронічні захворювання країні продовжує погіршуватися. Існує багато шляхів кардинальної зміни ситуації, однак в переважній більшості вони вимагають значних матеріальних витрат, що робить їх недоступними. Фахівці бачать вихід у зміні ставлення людини до свого здоров'я як найвищої людської цінності, пропаганді і формуванні потреби в здоровому способі життя. Спосіб життя людини складається ще в ранні роки, в основному в роки його навчання в школі. Тому на школу покладається обов'язок по формуванню відповідального ставлення до свого здоров'я, вмінню підтримувати його протягом всього життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Формування здорового способу життя молоді, орієнтації учнів на здоровий спосіб життя, його організації приділяють увагу педагоги, медики, психологи. Останнім часом помітно активізується увагу вчених до дослідження цих проблем. Так, досліджено автором як сукупність форм і способів повсякденної культури життя особистості, що базуються на моральних нормах, цінностях і практичної діяльності, спрямованої на зміцнення адаптивних можливостей організму. Г. Власюк розглядає здоровий спосіб., С. Закопайло [3] показали, що вчителі фізичної культури, на яких в основному і лягає вирішення цих проблем, не в повному обсязі знають складові здорового способу життя і робота їх носить формальний характер. Здоровий спосіб життя визначається показниками в роботі А. Полуляха [9]. Визначаються авторами і складові здорового способу життя.

Мета роботи полягає у вивченні проблеми формування потреби у здоровому способі життя учнівської молоді в історії вітчизняної педагогіки в кінці ХХ ст. Вибір таких хронологічних рамок визначається, як дієвий спосіб збереження і зміцнення здоров'я учнів. Відомо, що здоров'я треба берегти з молоду, тому й основне навантаження у вихованні дбайливого ставлення до свого здоров'я, здоровий спосіб життя, лягає на установи народного прокатастрофічним погіршенням стану здоров'я населення України в досліджуваний період, а також активізацією уваги до цієї проблеми з боку вчених педагогів, медиків, громадськості.

Результати роботи. Здоровий спосіб життя - загальновизнаний, надійний, дієвий спосіб збереження і зміцнення здоров'я учнів. Відомо, що здоров'я треба берегти з молоду, тому й основне навантаження у вихованні дбайливого ставлення до свого здоров'я, здорового способу життя, лягає на установи народної освіти, перш за все загальноосвітні школи. Свідченням зміни ставлення держави до проблеми формування здорового способу життя учнів є зміни у змісті шкільної освіти. Одним із шляхів досягнення поставленої мети - формування здорового покоління - повинен стати процес вдосконалення змісту освіти і в першу чергу - навчальних програм. Практично єдиними предметами в школі, які сприяють формуванню здорового способу життя є валеологія та фізична культура. А оскільки фізична культура - невід'ємна частина здоров'я і здорового способу життя, то нам видається цікавим простежити, як змінювалося зміст предмета фізична культура протягом останніх десятиліть з точки зору вивчення його можливостей у формуванні здорового способу життя учнів. Так, в Програмі середньої загальноосвітньої школи з фізичної культури 1979 року в пояснювальній записці говориться про те, що викладання предмета фізична культура має створювати в учнів переконання в тому, що турбота людини про своє здоров'я, фізичному розвитку є не тільки його особистою справою, а й громадським обов'язком. [10] Це говорить про те, що здоров'я людини розглядається з точки зору його корисності для інтересів держави, а не в інтересах самої людини. Якщо турбота про здоров'я дітей проглядається у змісті програми, то про значення здорового способу життя в його зміцненні не сказано практично нічого, а тим часом відомо, що здоров'я людини на 50% визначається способом його життя. Комплексна програма фізичного виховання учнів загальноосвітньої школи 1985 відрізняється більшою оздоровчою спрямованістю.

Висновки. Аналіз змісту навчальних програми фізичної культури в загальноосвітній школі свідчить про те, що в останні роки істотно змінилися пріоритети держави щодо фізичного виховання підростаючого покоління. Сьогодні розглядається не тільки як час загально людської культури, але і як основний засіб зміцнення і збереження здоров'я, як головний компонент здорового способу життя людини, а значить і головна умова його довголіття, активної життєдіяльності.

Подальші дослідження передбачається направить на вивчення другої проблем формування здорового способу життя учнів у змісті шкільної освіти.

Список використаної літератури:

  1. Державна програма розвитку фiзичноi культури i спорту в Украiнi. – К.: 1994.

  2. Закон Украiни "Про фiзичну культуру i спорт". – К.: 1993.

  3. Закопайло С. Компоненти здорового способу життя старшокласникiв / С. Закопайло // Фiзичне виховання в школi. – 2001. – № 3. – С. 52-53.

  4. Власюк Г. Учнiвське самоврядування у формуваннi здорового способу життя засобами фiзичноi культури / Г. Власюк // Фiзичне виховання в школi. – 2002. – № 2. – С. 38-42.

  5. Комплексная программа физического воспитания учащихся 1 – 11 классов общеобразовательной школы. – М., Просвещение. – 1985. – 46 с.

  6. Концепцiя фiзичного виховання в системi освiти Украiни // Фiзичне виховання в школi. – 1998. – № 2. – С. 2 - 8.



ЗБЕРЕЖЕННЯ І ПОЛІПШЕННЯ ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ЯК НАЙВАЖЛИВІШЕ ЗАВДАННЯ СУЧАСНОСТІ
Аліна Нагорна

Юлія Зайцева
Анотація. В статті йде мова про роль фізичної культури в структурі освітньої і професійної підготовки студентів, яка виступає не тільки в ролі навчальної дисципліни, але і як засіб направленого розвитку цілісності особистості, здатної виробляти шляхи збереження і зміцнення здоров'я.

Ключові слова: фізична культура, студенти, здоров’я, рухова діяльність.

Аннотация. В статье идет речь о роли физической культуры в структуре образовательной и профессиональной подготовки студентов, которая выступает не только в роли учебной дисциплины, но и как средство направленного развития целостности личности, способной вырабатывать пути сохранения и укрепления здоровья.

Ключевые слова: физическая культура, студенты, здоровье, двигательная деятельность.

Annotation. In the article speech goes about the role of physical culture in the structure of educational and professional preparation of students, which plays the role of not only educational discipline, but also as a mean of the directed development of integrity of personality, able to produce the ways of maintainance and strengthening of health.

Keywords: physical culture, students, health, motive activity.
Постановка проблеми. Проблема формування здорового способу життя охоплює широкий спектр питань. Збереження і зміцнення здоров'я студентської молоді потребує усвідомлення ними ролі рухової діяльності, що проявляється у формі фізичних вправ, ходьби, її впливу на формування необхідних вміннь та навичок, на розвиток фізичних здібностей, поліпшення стану здоров'я, підвищення працездатності. Людський організм у ході еволюційного розвитку запрограмований природою для руху, причому активна рухова діяльність необхідна не в якийсь період життя, а на всьому її протязі з раннього дитинства до глибокої старості.

Мета дослідження − визначити роль фізичної культури не тільки як навчальної дисципліни, але і як засіб зміцнення здоров'я, фізичного розвитку, підвищення енерго потенціалу студентів, являючись важливим засобом їх всебічного та гармонічного розвитку.

Загальна гіпотеза дослідження − щоб людина могла вистояти в сучасних умовах, вона повинна бути тренованою і загартованою. Якщо існує якась панацея від хвороб, то вона значною мірою полягає в здоровому способі життя та обов'язковому прилученню до фізичних вправ.

Виклад основного матеріалу дослідження. Здоров’я студентів має важливе значення як для сучасності, так і для майбутнього. Студенти – це майбутня еліта суспільства, його розумовий потенціал. Студенти – це також майбутні творці матеріальних і духовних придбань країни, а в теперішній час – це лице нації, її краса, енергія, активність, творчисть. Крім того, студенти – це майбутні батьки й матері дітей, і тому вони несуть потенціал здоров’я майбутніх поколінь. І тому збереження і поліпшення здоров’я студентської молоді є найважливішим завданням сучасності.

Але в теперішній час здоров’я студентів перетворилося в справжню проблему, що пов’язано з рядом зовнішніх і внутрішніх факторів – погіршенням екологічного середовища, збільшенням різних залежностей (паління, алкоголю, наркоманії, ігроманії, інтернет-залежності), підвищенням розумових та психічних навантажень, зменшенням фізичної активності, появою нових інфекційних захворювань, зменшенням вольового контролю поведінки. Вирішення цих проблем пов’язане, в першу чергу, із підвищенням свідомого відношення студентів до свого здоров’я.

Людський організм у ході еволюційного розвитку запрограмований природою для руху, причому активна рухова діяльність необхідна не в якийсь період життя, а на всьому її протязі з раннього дитинства до глибокої старості.

Сама людина, всі її органи й системи тисячоріччями формувалися в результаті руху. Однак за останні сто років умови життя людини кардинально змінилися. Технічний прогрес призвів до того, що енергію, яку людина затрачала на трудову діяльність, зараз на 90 % виконують машини. Нині втрачає свої позиції такий природній спосіб пересування людини, як ходьба.

Ходьба является самим простим видом фізичного навантаження, не варто недооцінювати її значення. Ходьба, прогулянки є природними видами рухів, у яких бере участь більшість м'язів нашого організму, що досить сприятливо впливає на багато фізіологічних функцій, зокрема на обмін речовин. Зручність ходьби полягає в тому, що її навантаження людина може легко регулювати відповідно до своїх сил і можливостей, змінюючи відстань, профіль місцевості, тривалість і темп руху, довжину кроку. Цей вид фізичного тренування є відмінним засобом профілактики серцево судинних захворювань і загального оздоровлення. Найбільш корисна ходьба дозована, що передбачає поступове збільшення маршруту й підвищення темпу. Тривалість перших тренувань не повинна перевищувати 8-10 хв, надто високий темп брати відразу не треба, щоб не збитися з ритму дихання. У повільному темпі ходять починаючі, люди похилих років. Середній темп можуть взяти ті, хто практично здоровий, колись дружив із фізкультурою, швидкий темп відразу подужають лише здорові люди, інші у міру тренованості.

Рухова діяльність у формі фізичних вправ дозволяє ефективно формувати необхідні вміння й навички, фізичні здібності, оптимізувати тренувальний процес, поліпшити стан здоров'я, підвищити працездатність.

Дійсно, щоб людина могла вистояти в сучасних умовах, він повинен бути тренованим і загартованим. Якщо існує якась панацея від хвороб, то вона значною мірою полягає в здоровому способі життя та обов'язковому прилученню до фізичних вправ.

Якщо студент буде володіти та активно використовувати різноманітні фізичні вправи, то поліпшить свій фізичний стан і рівень фізичної підготовленості, показники фізичного здоров'я.

Роль рухової активності в зміцненні здоров'я правомірно розглядати як прагнення особистості до гармонічного розвитку за допомогою обраного виду спорту або фізкультурно-спортивної діяльності.

Рухова активність проявляється у використанні в повсякденному житті різних засобів фізичної культури й спорту. У зв'язку з тим, що спорт вищих досягнень носить професійний характер, основна увага в навчальних закладах повинна приділятися оздоровчій фізичній культурі особистості студента.

Фізична культура особистості проявляється в трьох основних напрямках. По-перше, визначає здатність до саморозвитку, відображає спрямованість особистості «на себе», що обумовлено її соціальним і духовним досвідом, забезпечує її прагнення до творчого самовдосконалення.

По-друге, фізична культура є основою самодіяльного, ініціативного самовираження майбутнього фахівця, проявом його творчості у використанні засобів фізичної культури, спрямованих на предмет і процес його професійної праці.

По-третє, вона відображає творчість особистості, спрямовану на відносини, що виникають в процесі фізкультурно-оздоровчої, суспільної та професійної діяльності, тобто спрямованість «на інших».

Чим ширше коло зв'язків особистості у фізкультурно-оздоровчій діяльності, тем багатше проявляється соціалізація особистості.

Людина звичайно вибирає той вид діяльності, який більшою мірою дозволяє задовольнити виниклу потребу та отримати позитивні емоції.

За допомогою підібраних і організованих заходів з використанням фізичних вправ з різних видів спорту, раціонального харчування, режиму праці й відпочинку можна змінювати й поліпшувати показники фізичного розвитку та функціональної підготовленості організму. Саме тому оздоровча фізична культура широко використовується для зміцнення здоров'я, фізичного розвитку, підвищення енергопотенціалу людини, являючись важливим засобом його всебічного та гармонічного розвитку. Звідси зростає значимість фізичної культури в структурі освітньої і професійної підготовки студентів, яка виступає не тільки в ролі навчальної дисципліни, але і як засіб направленого розвитку цілісності особистості, здатної виробляти шляхи збереження і зміцнення здоров'я.

В умовах сучасної загальноосвітньої школи природна потреба дітей у рухах не задовольняється, відповідно необхідним образом не розвиваються такі рухові якості, як сила, витривалість, швидкість і ін., які необхідні для зміцнення здоров'я та формування систем організму.

У студентському віці закінчується фізичне дозрівання організму. У цей час завершується формування такого співвідношення тонографії сили різних м'язових груп, яке є характерним для дорослих людей. Одночасно спостерігається збільшення максимальних показників сили, швидкості рухів і інших показників, що свідчать про розвиток рухового апарату.



При складанні комплексів вправ у цей час особлива увага приділяється загальноосвітньому моменту, який дозволяє студентам збагачувати свій руховий досвід, здобувати вміння управляти своїми рухами в будь-якому ритмі, з різною швидкістю та ступенем напруги, формувати і удосконалювати навички виконання окремих компонентів або закінчених рухових дій, розвивати координацію. Студенти повинні добре освоїти техніку рухів при виконанні вправ, підвищити рівень гнучкості, зміцнити м'язову систему, створити базовий рівень витривалості й т.п. Необхідно ориєнтуватися на відносно прості вправи, не використовувати надвисокого темпу їх виконання, паузи між вправами повинні забезпечувати повноцінне відновлення.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка