Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Кафедра методики викладання спортивних



Сторінка7/17
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.14 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17

Висновки. Основним завданням фізичного виховання та спорту є постійне зміцнення здоров'я, підвищення рівня фізичного і духовного розвитку студентів університету, розширення знаннь студентів в області фізичної культури, необхідно допомогти студентам знайти оптимальний для себе напрямок для задоволення потреби у фізичних навантаженнях.

Список використаної літератури:

  1. Іванов В. Методичний підхід в організації і підвищенні ефективності  навчальних занять фіз. виховання / В. Іванов. – 2000. – №3. – С. 12-14.

  2. Белавенцева Г.Н. Человек должен быть здоровым / Г.Н. Белавенцева. – М.:Книга, – 1996. – 123 с.

  3. Физическая культура и спорт: Учебник. / Под ред. В.А Никишкина, С.И Филимоновой, – М.: Изд-во АСВ, 2005. –245 с.

  4. Зайцев В.П. Формирование оздоровительной культуры студентов в специальном учебном отделении / В.П. Зайцев, С.И. Крамской. – Белгород : Издательство БГТУ, 2003. – 298 с.



ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ТА ВПЛИВ ШКОЛИ
Наталія Ващенко

Валентина Філіпп
Анотація: Головна тема цієї статті про причини, що призводять до погіршення здоров'я, називаються основні принципи формування здорового способу життя та аналіз сутності поняття «здоров’я».

Ключові слова: здоровий спосіб життя, принципи формування, здоров’я, здоров’язберігаючі технології, культура здоров'я.

Аннотация: Главная тема этой статьи о причинах, которые приводят к ухудшению здоровья, называются основные принципы формирования здорового способу жизни и анализ сущности понятия «здоровье».

Ключевые слова: здоровый способ жизни, принципы формирования, здоровье, здоровьесохраняющие технологии, культура здоровья.

Annotation: The main of this article is about problems which cause to worsening of health, about basic principles which form the healthy way of life and analysis of the essence of the concept “health”.

Кey words: the healthy way of life, the forming principles, health, the technologies which protect health, the culture of health.
Постановка проблеми, її зв’зок з важливими науковими та практичними завданнями. Проблема збереження здоров’я населення все більш чітко усвідомлюється представниками системи освіти як професійно значуща. Це порозумівається, насамперед, тим, що саме поняття «здоров’я» стало трактуватись більш широко, ніж проста відсутність захворювання, у нього всі частіше вкладається соціокультурний зміст: сучасні визначення здоров'я включають такі компоненти, як суб'єктивне благополуччя та відповідальна поведінка. Здоров’я дитини, її фізичний і психологічний розвиток, соціально-психологічна адаптація у значній мірі визначаються умовами її життя, насамперед умовами її життя у школі. На роки навчання дитини у школі припадає період інтенсивного розвитку організму.

Мета дослідження. виявити шляхи й засоби управління ефективним формуванням діяльності, спрямованої на збереження та поліпшення здоров’я всіх учасників освітнього процесу.

Виклад основного матеріалу. Зараз питання здоров’я та здоровий спосіб життя не займають, на жаль, перше місце в ієрархії потреб і цінностей людини в нашому суспільстві.

Необхідно формувати знання учнів про психофізіологічні можливості свого організму, формувати мотивацію на здоров’я, активно сприяти самоствердженню учнів. Тому для успішного рішення задач важливо сформувати здоров’язберігаючу культуру школяра.

Основними принципами формування здорового способу життя вважаються такі:


  • гуманізм;

  • природовідповідність;

  • культуровідповідність;

  • цілісність і єдність;

  • включення особистості у значущу діяльність;

  • безперервність;

  • достатність.

Загалом, принципові положення всіх заходів формування здорового способу життя містяться в заключних тезах Оттавської Хартії: "Здоров’я створюється і втрачається людьми у ситуаціях їхнього повсякденного життя: там, де вони навчаються, працюють, розважаються і кохають. Здоров’я створюється в процесі піклування про себе та про інших, умінням приймати рішення й здобувати контроль над обставинами власного життя і забезпечувати таке становище, щоб суспільство, в якому людина живе, створювало умови для доброго здоров`я всіх його членів".

Формування здорового способу життя є одним із важливих напрямів сімейного виховання, адже кожен із батьків бажає, щоб дитина виросла фізично та психічно здоровою, без шкідливих звичок. Багато в чому формування здорового способу життя залежить від укладу життя сім'ї: характеру взаємин подружжя, участі обох батьків у вихованні, правильної організації вільного часу сім’ї, ставлення самих батьків до вживання алкоголю, куріння, застосування наркотичних речовин.

Отже, спосіб життя сім’ї обумовлює і спосіб життя дітей. Батьки є одним із основних джерел отримання дітьми інформації про здоровий спосіб життя. Формування здорового способу життя дітей має здійснюватися через орієнтацію взаємодії навчального закладу та сім’ї. Батьки й педагоги – рівноправні суб’єкти педагогічного процесу. Відповідальність за виховання та розвиток дітей несуть батьки, які не завжди сповідують здоровий спосіб життя. Учителі теж не проводять цієї роботи з батьками або самі не дотримуються принципів здорового способу життя.

Вплив батьків на поінформованість дітей та молоді стосовно шкідливих звичок та їхнього впливу умовно позначається трьома етапами:

1) 1–10–12 років – етап стабільного ставлення до рекомендацій батьків (62 % – 65 % дітей за інформацією про шкідливі звички звертається до батьків).

2) 13–16 років – етап різкого зменшення впливу батьків (із 65 % у 12 років – до 35 % у 16 років).

3) 17–22 роки – етап повільного зменшення впливу батьків (відсоток потенційних звернень до батьків знижується від 32 % у 17 років до 19 % у 22 роки).

Здоров'я нації, здоровий спосіб життя, здорова особистість – слова, що часто звучать сьогодні в нашому суспільстві. Ми неодноразово чули, що оздоровлення потребують наша держава, економіка, політичні відносини, люди. Школи (і взагалі система освіти) теж страждають хронічними захворюваннями. Одні зірковістю, інші – інфантилізмом, треті – агресивністю, четверті – нервовою перенапругою....

Соціальна важливість і необхідність рішення проблем зміцнення здоров’я учнів у процесі навчання й виховання випливає зі стратегії стійкого розвитку та державної політики. Необхідність оздоровлення підростаючого покоління відбита в ряді принципів Декларації про права дитини, прийнятої генеральною асамблеєю ООН.

У документах Всесвітньої організації охорони здоров'я зайняли міцне місце такі пов'язані зі школою терміни, як «шкільний стрес», «дидактогенія», «школофобія» й ін. Цими термінами позначаються прояви неврозів, що вибивають учнів з нормального життя, призводять до категоричних відмовлень від відвідування занять.

Усе це негативно позначається на інтелектуальному розвитку учнів: 13% відстають від середнього рівня розвитку, 25% відчувають ускладнення й не можуть освоїти програму загальноосвітньої школи.

Таким чином, в останні роки загострилась проблема стану здоров’я учнівської молоді. Родина недостатньо уваги приділяє вихованню дітей, особливо підлітків, школа ледь справляється навчанням. У сформованій обстановці проблема оздоровчого виховання у школі стала особливо гострою.

Сучасний стан здоров’яформуючої освіти й виховання суспільства дозволяє виявити явне протиріччя між позитивними установками та реальним рівнем оздоровчого виховання особистості. У зв’язку з цим проблема формування культури здорового способу життя є однією зі складних і ключових проблем. Розкриваючи її, нам необхідно розглянути суть таких понять, як здоров'язберігаючі технології, спосіб життя, культура здоров'я.

У тлумачному словнику мови «здоров’я – це правильна, нормальна діяльність організму, його повне фізичне та психічне благополуччя» (Ожегов С.И., Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка. – М., 1994, с. 223).

Психолого-педагогічний словник бере до уваги відповідність здоров’я навколишньому середовищу «стану організму, що характеризується його врівноваженістю з навколишнім середовищем і відсутністю яких – або хворобливих змін». (Психолого-педагогический словарь для учителей // Сост. В. О. Межериков. – Ростов н/Д., 1998, с. 162.).

М. Амосов (1987) думає, що здоров’я організму визначається його кількістю, яку можна оцінити максимальною продуктивністю органів при збереженні якісних меж і функцій.

В. Скарбників (1989) трактує здоров’я як «процес збереження та розвитку біологічних, фізіологічних і психічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності при максимальній тривалості життя».

В. Лободина (1997): «Здоров’я – це безконфліктна, безпечна, щаслива діяльність організму на біологічному, психологічному, соціальному й духовному рівнях людської природи».

З наведених визначень видно, що поняття «здоров’я» відбиває якість пристосування організму до умов зовнішнього середовища та представляє підсумок процесу взаємодії людини та середовища проживання, сам стан здоров’я формується в результаті взаємодії зовнішніх (природних і соціальних) і внутрішніх (духовність, спадковість, стать, вік) факторів.

Наступне поняття, яке необхідно розглянути – це здоров’язберігаючі технології. Найбільше точно воно подано В. Ковалько: «Поняття «здоров’язберігаючі технології» поєднує в собі всі напрями діяльності установи освіти з формування, збереження та зміцнення здоров'я учнів». Дійсно, мета сучасної школи – підготовка дітей до життя. Кожний школяр повинен одержати за час навчання знання, що будуть затребувані ним у подальшому житті.

Досягнення названої мети може бути здійснене за допомогою здоров’язберігаючих технологій, що розглядаються як сукупність прийомів і методів організації навчально-виховного процесу без збитку для здоров’я школярів і педагогів.

Спосіб життя відноситься до соціально-біологічних факторів; його компонентами служить група показників: рівень, якість і стиль життя. Рівень життя обумовлений економічними можливостями людини. Якість життя визначається ступенем запиту й комфортабельністю задоволення людських потреб. Обоє ці показника способу життя людини залежать від матеріально-економічних умов життя суспільства й кожної родини. Тут школа відразу зробити нічого не може. Тим часом стиль життя складається на основі психологічних і психофізіологічних особливостей поведінки особистості. І ось де величезне поле діяльності для школи. Саме школа може навчити дітей із самого раннього років життя так себе любити, так піклуватись про своє здоров’я, так поводитись, виховуватись, щоб у дорослому житті в нас рівень і якість життя стали високими.

В останні роки фахівці звертають особливу увагу на те, щоб у систему виховання загальної культури людини було включено в якості її невід'ємного компонента виховання культури здоров'я учнів освітньої установи.

Вивчення позитивного досвіду й формування наукового розуміння культури здоров'я учнів є актуальною проблемою.

Провівши аналіз досліджень сутності поняття «культура здоров’я» авторів Н. Полтовцевої, В. Царевського, І. Новосьолової, Н. Горкуші, можна зробити такі висновки:

Культура здоров’я виражається в конструктивній поведінці людини, що сприяє попередженню й подоланню хвороб. Ціннісний потенціал культури здоров’я – це сукупність духовно-моральних суспільних цінностей. Цінністю культури здоров’я стає активне тривале життя з реалізацією внутрішнього потенціалу. Основа культури здоров’я – усвідомлене ціннісне ставлення людини до власного здоров'я. Необхідністю для формування культури здоров'я є ведення здорового способу життя. Показник культури здоров'я – загальна культура людини, виражена в достатньому рівні фізичного, психічного, духовно-морального та соціального розвитку.

Місія школи, що реалізує ідею здоров’яформуючої освіти, полягає у створенні особливого освітнього середовища, яке би провокувало процес формування у вихованців позитивної стійкої індивідуальної картини здоров'я як необхідної умови їхньої життєздатності.

Тільки в цьому випадку відбудеться перетворення культуроутворюючого символу «здоров’я» у сенс життя учнів, тому що індивідуальна картина здоров’я стане значеннєвою системою особистості.



Висновки. Таким чином, проблема здоров’я в широкому його розумінні як в особистому, так й у суспільному вимірі набула в наш час загальнопланетарного значення і розглядається як така, що становить небезпеку подальшому розвитку людства. Відвернути імовірну небезпеку можливо шляхом формування здорового способу життя учнів, а також громад, країн, світу в цілому. Формування здорового способу життя – складний, багатогранний процес, що потребує спільних зусиль якомога більшої кількості людей, різних організацій. Одночасно формування здорового способу життя є науково-практичною дисципліною зі своєю теорією, методологією, методикою і засобами.

Список використаної літератури:

  1. Ариванюк Н.Н. Регіональна програма патріотичного виховання учнівської молоді, розвитку духовності, утвердження принципів загальнолюдської моралі та формування здорового способу життя / [авт. і упоряд. Н.Н.Ариванюк] // Держ. адм. управління освіти. – Луцьк, 2000. – 39 с.

  2. Бойченко Т. Є. Інтегративний освітній курс валеології на світоглядно-методологічних засадах українознавства (назва умовна) / Т. Є Бойченко. – [Видання на стадії друку. Рукопис, люб`язно наданий автором праці для бібліотеки УІСД]. – 1999. – 192 с.

  3. Голобородько Г.П. Формування поняття здорового способу життя в учнів основної школи / Г.П.Голобородько. – Х.,1997. – 17с.

  4. Кузнєцова, В. П. Проблеми фізичного і психічного здоров'я в школі / В. П. Кузнєцова, Л. В. Турищева // Управління школою. – 2011. – № 19-21. – С. 45–48.

  5. О политике Всемирной организации здравоохранения. “Здоровье для всех до 2000 года” // Медицинские вести. – 1997. – № 1. – С. 22-23.

  6. Сущенко Л.П. Соціальні технології культивування здорового способу життя людини/ Запоріз. держ. ун-т./ Л.П. Сущенко. – Запоріжжя, 1999. – 308 с.



ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТУДЕНТІВ ШЛЯХОМ ЗАСТОСУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Олександр Катусенко

Олександр Кречетов
Анотація: в статті досліджується впровадження здоров’язберігаючих освітних технологій пов’язаних з використанням медичних (медико-гігієничних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

Ключові слова: педагогічні технології, технології виховна, технологія соціальна, технологія превентивної роботи, інтерактивні технології.

Аннотация: в статье исследуется внедрение здоровьесберегающих образовательных технологий, связанных с использованием медицинских (медико-гигиенических, физкультурно-оздоровительных, лечебно-оздоровительных), социально-адаптированных, экологических здоровьесберегающих технологий и технологий обеспечения безопасности жизнедеятельности.

Ключевые слова: педагогические технологии, воспитательные технологии, социальные технологии, технологии превентивной работы, интерактивные технологии.

Annotation: introduction of здоровьесберегающих of educational technologies, constrained with the use of medical, social-adapted, ecological здоровьесберегающих technologies and technologies of providing of safety of vital functions is investigated in the article.

Keywords: pedagogical technologies, educator technologies, social technologies, technologies of preventive work, interactive technologies.
Постановка проблеми. Студенти – це майбутня еліта суспільства,його розумовий потенціал. Студенти – це також майбутні творці матеріальних і духовних придбань країни, а в теперішній час – це лице нації,її краса, енергія, активність, творчість. Крім того, студенти – це майбутні батьки й матері дітей, і тому вони несуть потенціал здоров’я майбутніх поколінь. І тому збереження й поліпшення здоров’я студентської молоді є найважливішим завданням сучасності.

Але в теперішній час здоров’я студентів перетворилося в справжню проблему, що пов’язано з рядом зовнішніх і внутрішніх факторів – погіршенням екологічного середовища, збільшенням різних залежностей, таких, як паління, вживання алкоголю, наркоманія, ігроманія, ІНТЕРНЕТ – залежності,підвищенням розумових та психічних навантажень, зменшення фізичної активності, появою нових інфекційних захворювань, таких, як СПІД, зменшенням вольового контролю поведінки.

Вирішення цих проблем пов’язане, в першу чергу, із підвищенням свідомого відношення студентів до свого здоров’я. І велика роль в цій справі належить саме інформаційним та здоров’язберігаючим технологіям, які комплексно впливають на різні сторони сприйняття і сприяють швидкому формуванню поглядів способу мислення і навіть потреб.

Саме тому створення відеофільмів, сайтів, відео кліпів із застосуванням інтерактивних технологій, які висвітлюють негативні фактори здоров’я та формують потребу здорового способу життя, є важливим завданням сучасності.

Новим етапом в еволюції сучасної освіти є впровадження технологічного підходу, що є об’єктивним процесом в розвитку людини. Поняття «технологія» в педагогіку прийшло з виробництва. Таким чином «технологія» визначає алгоритм за допомогою якого отримується запланований результат. Увага до педагогічної технології на Україні збільшується з кінця 70-х років минулого століття. На сьогодні у науковців немає єдиної думки стосовно поняття « педагогічна технологія» . Близько 300 тлумачень існує у науковій літературі. За визначенням ЮНЕСКО, педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування і визначення цього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти

Мета роботи – розробити засоби формування здорового способу життя студентів шляхом застосування інтерактивних, педагогічних технологій і науково обгрунтувати вплив цих засобів на фізичну підготовленість, функціональний стан та спосіб життя студентів.

Основні критерії педагогічної технології:ефективність, керованість, системність, відтворюваність, концептуальність. Ці критерії вимагають від педагогів своєрідних підходів в освіті виховання на основі здоров’язбереження. Нова якість освіти, яка забезпечила б розвиток сучасного суспільства, може бути досягнута лише при створенні певних умов організації такого навчально-виховного процесу, який не зашкодить здоров’ю дітей та молоді і буде спрямований на збереження, зміцнення і формування здоров’я учасників цього процесу.

Наведемо такі поняття технології :

Технології педагогічні – комплексний, інтегрований процес, що включає людей, ідеї, засоби і методи організації діяльності для реалізації проблем, що охоплюють основні аспекти навчання і виховання.

Технологія виховна – це операційний вплив під час взаємоспілкування педагога зі студентами, з метою найвищого розвитку особистості як суб’єкта; як система знань, необхідних педагогу для реалізації стратегій, тактики, процедури виховання.

Технологія соціальна – упорядкована система процедур та операцій, за допомогою яких реалізується певний соціальний проект або конкретна цілеспрямована ідея перетворення (реорганізації, модернізації або вдосконалення) соціальної роботи.

Технологія превентивної роботи – це сукупність прийомів, методів та впливів, що застосовуються педагогами, психологами, соціальними, медичними працівниками, правоохоронними органами з метою досягнення успіху превентивного виховання.

Технології інтерактивні – це взаємодія партнерів , у спілкування інтерпретується ситуація і конструюються особистісні дії.

Технології навчання спрямовані на підвищення рівня знань, умінь і навичок протидії негативним явищам та формування відповідальної поведінки.

Отже поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує в собі всі напрями діяльності ВНЗ щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я студентів.

Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:


  • сприятливі умови навчання студента (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання) ;

  • оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм) ;

  • повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

Сутність здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан студентів, формувати більш високий рівень їхнього здоров’я, навичок здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку, прогнозувати можливість зміни здоров’я і проводити відповідні психолого-педагогічні, корегувальні, реабілітаційні заходи з метою забезпечення успішності навчальної діяльності та її мінімальної фізіологічної «вартості», поліпшення якості життя суб’єктів освітнього середовища.

Наведемо запропоновані науковцями класифікації здоров’язберігаючих освітніх технологій та аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій. Виокремимо такі типи:


  • здров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в ВНЗ та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процес( з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям студента;

  • оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я студентів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я : фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія, водні процедури;

  • технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок(керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;

  • виховання культури здоров’я – виховання у студентів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

Зазначимо, що поняття «здоров’язберігаюча» можна віднести до будь-якої педагогічної технології, яка в процесі реалізації створює необхідні умови для збереження здоров’я основних суб’єктів освітнього процесу – студентів та викладачів.

В наш час все більше уваги приділяється спорту. Через сучасний ритм життя у людства з’являються нові хвороби, проблеми. За допомогою спорту деякі з них можна вирішити, навіть покращити загальний стан організму, вцілому життя. Серед різних видів спорту хотілось би виділити плавання, так як тільки воно поєднує можливість гармонійного розвитку організму, яскраво виражену оздоровчу спрямованість, важливе прикладне значення,емоційну привабливість водного середовища. Плавання – унікальний вид спорт корисний для всіх, комплексно дозволяє зміцнити здоров’я, покращити зовнішній вигляд. Воно позитивно впливає на основні показники фізичного розвитку людини: ріст, вагу, зміцнення серцево-судинної й нервової системи, розвиток дихального апарату та м’язової системи, виправляє порушення постави, скаліоза, плоскостопості. До того ж є найменш травматичним видом спорту. Встановлено, що заняття плаванням розвиває такі риси особистості, як самостійність, наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, дисциплінованість, сміливість, уміння співпрацювати в колективі. Ці фактори в подальшому є основними здоров’язберігаючими в житті людини. Саме тому плавання сприяє на фізичний розвиток людини та формування її особистості.

За підсумками багатьох асоціацій водного фітнесу доведено, що не тільки плавання , а й водні вправи мають низку переваг, що сприяють підвищенню витривалості та гнучкості, оптимізують м’язовий баланс, роблять фігуру стрункою та граціозною, активізують кровообіг, застосовуються як реабілітаційна терапія при м’язових і суглобових травмах, служать прекрасним засобом зняття напруги, підвищують працездатність.

Вплив занять плаванням на серцево-судинну і дихальну систему.

Плавання сприятливо впливає на серцево-судинну систему. Горизонтальне положення тіла, а також циклічні рух, пов’язані з роботою м’язів, тиск води на підшкірне русло, глибоке діафрагмальне дихання і зважений стан тіла - все це сприяє притоці крові до серця і в цілому істотно полегшує його роботи. В результаті занять плаванням знижується тиск систоли, підвищується еластичність судин, збільшується ударний об’єм серця.

У тих, що систематично займаються плаванням наголошується фізіологічне уповільнення пульсу до 60 і менш ударів в хвилину. При цьому серцевий м’яз працює могутньо і економно.

Таким чином, в результаті занять плаванням в серцево-судинній системі відбуваються позитивні зміни (у вигляді посилення скоротливої здатності м’язової стінки судин і поліпшення роботи серця), які ведуть до швидшого транспортування крові, насиченої киснем, до периферичних ділянок тіла і внутрішніх органів, що сприяє активізації загального обміну речовин.

Механізм позитивної дії плавання на органи дихання полягає в активному тренуванні дихальної мускулатури, збільшенні рухливості грудної клітки, легеневої вентиляції, життєвої місткості легенів, споживання кисню кров’ю. При плаванні в диханні беруть участь найвіддаленіші ділянки легенів, і в результаті виключаються застійні явища в них.

Крім того, плавання із затримкою дихання, пірнання, занурення під воду тренують стійкість до гіпоксії.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка