Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський державний педагогічний університет імені павла тичини



Сторінка2/8
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.21 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Загальна гіпотеза дослідження полягає у тому, що забезпечення високої якості професійної підготовки вчителів ІМ для дошкільних закладів буде досягнута, якщо буде: здійснюватися відповідно до обґрунтованих теоретико-методичних основ, визначених з урахуванням нормативно-правових документів, сучасних тенденцій модернізації вищої, дошкільної освіти та вивчення і викладання ІМ, вітчизняного і зарубіжного досвіду, сучасних освітніх парадигм, концепцій і теорій, досягнутого рівня теорії і практики навчання ІМ дошкільників; спрямовуватися на формування професійної компетентності щодо розвитку, виховання і освіти дітей; здійснюватися з використанням теоретично обґрунтованого і експериментально перевіреного науково-методичного забезпечення. Часткові гіпотези полягають у тому, що підготовка майбутніх учителів ІМ до роботи у дошкільних закладах буде успішною у разі дотримування таких умов:

1) забезпечення відповідності професійної підготовки майбутніх учителів ІМ вимогам дошкільної освіти, реальним потребам та інтересам майбутніх учителів, підготовлених до педагогічної діяльності у сучасному соціумі;

2) урахування рекомендацій міжнародного семінару у Європейському Центрі сучасних мов (м. Грац, Австрія, 1998 р.) з прблем раннього навчання ІМ, схваленої на семінарі “Празької моделі педагогічної освіти”, прийнятих Центром у наступні роки проектів і рекомендацій;

3) забезпечення інтегративної єдності трансформованих до сучасних вимог теоретичної (мета, принципи, структура, зміст, організаційні форми, методи, засоби) та практичної підготовки, спрямованої на формування відповідальності вчителя за якість свого професіоналізму та здатність до професійного саморозвитку;

4) визначеня змісту підготовки й технології його реалізації, їх включення в освітньо-професійні програми, освітньо-професійні характеристики (ОПХ), навчальні плани і навчальні програми, підручники та навчальні посібники, що мають бути створені і перевірені в умовах КМСОНП;

5) визнання методичного компонента як провідного у підготовці вчителя ІМ до роботи у дошільній системі освіти;

6) забезпечення синергетичної єднності іншомовного, методичного та практичного компонентів підготовки з урахуванням закономірностей неперервної професійної освіти та самоосвіти майбутнього вчителя, сучасного розуміння дидактичних принципів, основних положень конструювання змісту навчання;

7) впровадження інформаційно-комунікативних технологій, інтерактивних методів, сучасних форм оцінювання і контролю.

Відповідно до предмета, мети, концепції та гіпотези теоретико-експериментального пошуку визначено його завдання.

Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз педагогічних досліджень, нормативно-правового забезпечення, тенденцій вищої, дошкільної, іншомовної освіти, які мають бути покладені в основу підготовки вчителів ІМ до навчання дошкільників.

2. Обґрунтувати методологічні засади підготовки педагогічних працівників до навчання ІМ дошкільників.

3. Теоретично обґрунтувати систему підготовки вчителів ІМ до роботи у дошкільних навчальних закладах.

4. Теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити ефективність авторської моделі підготовки майбутніх вчителів ІМ до навчання дошкільників.

5. Здійснити відбір змісту та обґрунтувати технологію методичної підготовки майбутніх вчителів ІМ до навчання дошкільників.

6. Визначити зміст, розробити методику професійного спрямування іншомовної підготовки майбутніх учителів ІМ до навчання дошкільників.

7. Розробити навчально-методичний комплекс для забезпечення спеціалізованої підготовки вчителів ІМ до навчання дошкільників.

8. Обґрунтувати організаційно-методичні умови підготовки майбутніх учителів іноземної мови до навчання дошкільників.

Методологічну основу дослідження становлять положення філософії освіти про цілісну сутність найбільш загальних освітньо-виховних проблем; теорія наукового пізнання, зокрема, щодо єдності процесів, взаємовпливів і взаємозалежність явищ об’єктивної дійсності; теорія систем для осмислення динаміки розвитку освітніх явищ, систематизації здобутих результатів та створення узагальнених освітніх моделей; концептуальні положення гуманістичної філософії щодо формування гармонійної особистості в єдності духовного, психічного та фізичного компонентів у світлі діяльнісного, системного та особистісно орієнтованого підходів до розуміння соціальної природи особистості та її творчих можливостей.

Методологія експериментальної роботи ґрунтувалася на принципах єдності теорії і практики, об’єктивності експериментального вивчення предметів і явищ педагогічного процесу.



Теоретичну основу дослідження склали: положення про єдність освіти, навчання, виховання і розвитку особистості; закономірності та принципи педагогічного процесу щодо формування особистості та її професійного становлення у процесі професійної діяльності; положення про творчу, дійову сутність особистості, взаємообумовленість розвитку особистості і суспільства; положення про провідну роль педагогічних працівників у вирішенні навчально-виховних завдань; сучасні концепції неперервного, особистісно орієнтованого навчання, інтеркультурної, білінгвальної і плюрилінгвальної мовної освіти; аксіологічний, акмеологічний, комплексний, компетентністний, кредитно-модульний підходи до аналізу і моделювання освітніх явищ; психолого-педагогічні теорії розвитку і саморозвитку професійних якостей; теорія розвивального навчання; передовий вітчизняний і зарубіжний досвід.

Дослідження здійснювалося на основі наукових ідей вітчизняних та зарубіжних класиків педагогіки, вітчизняних та зарубіжних дослідників проблем освіти, зокрема педагогічної; узагальнень проблем навчання і виховання в умовах глобалізації; рекомендацій РЄ з навчання ІМ та підготовки педагогічних кадрів; рекомендацій міжнародних та регіональних науково-практичних конференцій і семінарів.

У дослідженні використано наукові праці, у яких розкрито:

проблеми філософії освіти (В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, В.І Луговий, В.С. Лутай та ін.);

основи психологічного розвитку особистості (О.Л. Кононко, Г.С. Костюк, Т.С. Яценко та ін.);

психолого-педагогічні теорії поетапного формування розумових дій (П.Я. Гальперін, Н.О. Менчинська, С.Ф. Рубінштейн, Н.Ф. Тализіна та ін.);

умови забезпечення цілісності навчально-виховного процесу (Ю.К. Бабанський, В.В. Краєвський, В.Г. Кремень, І.Я. Лернер, Ю.І. Пассов та ін.);

дидактичні концепції особистісно орієнтованого навчання (Ю.І. Мальований, О.Я. Савченко, В.О. Сухомлинський, М.М. Фіцула, А.В. Хуторський та ін.);

методика наукового дослідження (С.У. Гончаренко, В.В. Краєвський, М.М. Скаткін, Ю.К. Чабанський та ін.);

моделювання у педагогічних дослідженнях (А.М. Алексюк, В.П. Безпалько, В.І. Бондар, В. Вітлінський, І.П. Радченко, Т.К. Смиковська, В.О. Якунін та ін.).

Особливу увагу приділено дослідженням підготовки педагогічних працівників, в яких розглядаються:

теоретико-методичні основи підготовки (В.І. Бондар, М.Б. Євтух, Л.В. Кондрашова, В.Г. Кремень, Н.В. Кузьміна, А.І. Кузьмінський, В.І. Луговий, Н.Г. Ничкало, В. Оконь, О.В. Сухомлинська, О.Я. Савченко, С.О. Сисоєва, М.Д. Ярмаченко та ін.);

загальні питання готовності до професійної діяльності (О.А. Абдулліна, А.М. Алексюк, В. Буряк, І.А. Зязюн, Л.О. Хомич та ін.);

проблеми індивідуалізації професійної підготовки вчителя (Г.О. Балл, І.Д. Бех, Ф.Н. Гоноболін, О.М. Пєхота та ін.);

професійна підготовка вчителя-філолога (Т.М. Колодько, С.Ю. Ніколаєва, О.М. Семеног та ін.);

підготовка вчителів-філологів з двох спеціальностей (В.О. Горіна, Л.В. Калініна, І. Іванов, А.С. Проворов, І.В. Соколова, Ф. Шагеєва та ін.);

зарубіжний досвід підготовки (Н.В. Абашкіна, В.О. Кудін, Л.П. Пуховська, С. Павлюк, О. Романовський, Л. Шаповалова та ін.);

організація кредитно-модульного навчання (В.І. Бондар, Г.В. Мельниченко, І.М. Мороз, П.І. Сікорський, М.Ф. Степко, В.Д. Шинкарук та ін.).

Створення систем навчання ІМ дошкільників та підготовки вчителів здійснювалося з урахуванням теоретичних положень, обґрунтованих українськими дослідниками (О.Б. Бігич, А.М. Богуш, Р.Ю. Мартиновою, С.Ю. Ніколаєвою, Т.А. Некрасовою, В.М. Плахотником, В.Г. Редьком, Н.К. Скляренко, Л.П. Смеляковою та ін.), російськими науковцями (О.Ю. Бахталіною, І.Л. Бім, О.М. Біляєвою, Н.Д. Гальсковою, Н.І. Гез, Н.А. Горловою, І.О. Зимньою, О.О. Леонтьєвим, О.Й. Негневицькою, З.М. Никитенко, Ю.І. Пассовим, О.Ю. Протасовою, Г.В. Роговою, С.Ф. Шатіловою та ін.), дослідниками інших зарубіжних країн (U. Blienser, L. Bloom, M.C. Brown, G. Dawson, H. Dulay, C. Graham, A. Guiora, U. Hirschfeld, A. Kubanek-German, E.W. Lambert, J. Landes, S. Rixon, H. Stern, E. Stock, R. Zangt та ін.

Нормативну базу дослідження склали положення щодо модернізації і розвитку національної освіти та підготовки педагогічних кадрів, які, у відповідності до Конституції України, викладені: у Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про вищу освіту”, “Про дошкільну освіту”; Постановах Кабінету Міністрів про Державну національну програму “Освіта (Україна ХХІ століття)”, національну Доктрину розвитку освіти, державну програму “Вчитель”, “Перелік напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ”; в указах Президента України та рішеннях колегії МОН України щодо інтеграції вищої школи у Болонський процес, концептуальних засад розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в Європейський освітній простір; державних стандартах дошкільної та загальної середньої освіти, галузевих стандартах підготовки вчителів ІМ та працівників дошкільної освіти, інших нормативних документах.

Для розв’язання поставлених завдань використовувалися взаємопов’язані методи наукового дослідження, зокрема:

теоретичні методи: 1) аналіз, систематизація та узагальнення положень, ідей і висновків, що містяться у публікаціях з філософії освіти, педагогіки, психології, лінгвістики, психолінгвістики, методики, нормативних документах, документах ЄС про освіту з метою виявлення того, що повинно бути враховано у створенні системи підготовки вчителів ІМ для дошкільних закладів; 2) вивчення й узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду раннього навчання ІМ та його кадрового забезпечення, тенденцій модернізації вищої педагогічної, дошкільної освіти, навчання і викладання ІМ для врахування у підготовці вчителів; 3) аналіз програмного та навчально-методичного забезпечення, освітніх стандартів з метою виявлення причин низького рівня підготовки дошкільних працівників з правом навчання ІМ й удосконалення такої підготовки;  4) термінологічний аналіз з метою визначення базових понять і термінів; 5) педагогічне моделювання з метою визначення структури системи спеціалізації майбутніх учителів ІМ та її мети, змісту, методики, організаційних форм, засобів навчання, засобів контролю та оцінювання, створення програм, посібників та іншого навчально-методичного забезпечення; 6) екстраполяційний, прогностичний для поширення висновків, здобутих теоретичними та практичними методами, на укладені педагогічні моделі; 7) аналіз і опрацювання результатів дослідження тощо.

експериментальні методи: 1) експертне опитування (анкетування, бесіда, інтерв’ю) з метою виявлення й оцінки рівня організації і результативності підготовки фахівців з навчання ІМ дошкільників, рівня організації і методики навчання ІМ у системі дошкільної освіти; 2) опитування і спостереження з метою встановлення взаємозалежності між рівнем підготовки вчителів ІМ і результативністю навчальної діяльності; 3) педагогічне спостереження з метою виявлення перспективного педагогічного досвіду; 4) педагогічний експеримент із перевірки сформульованих гіпотез і концепцій, укладених моделей навчання дошкільників та підготовки вчителів, оцінювання ефективності поетапного формування високого рівня професійної підготовки; 5) тестування для визначення професійної компетентності і готовності учителів до навчання ІМ; 6) анкетування випускників ВНЗ щодо стану задоволеності рівнем спеціалізованої підготовки; 7) експертна оцінка створюваного навчально-методичного забезпечення педагогічного процесу; 8) статистична обробка результатів експериментального навчання; 9) педагогічний моніторинг якості професійної підготовки вчителів; 10) опис та узагальнення результатів експериментів тощо.

Обрана методологічна та теоретична бази, використання вказаних методів дослідження забезпечили комплексне пізнання його предмета, вірогідність результатів, які базуються також на досвідові дисертанта як викладача ІМ у дошкільній, середній і вищій ланках освіти, викладача методики навчання іноземної мови.



Організація дослідження. Реалізація мети і завдань, перевірка встановлених засад, укладання і експериментальна перевірка системи підготовки вчителів ІМ до навчання дошкільників проводилася впродовж десяти років (2001 – 2011рр.) і охоплювала такі етапи науково-педагогічного пошуку.

На аналітико-констатувальному етапі (2001-2003 рр.) вивчалася та аналізувалася філософська, психолого-педагогічна, методична література, законодавчі і нормативні документи, навчальні плани та програми підготовки вчителів ІМ, проводився теоретичний аналіз досліджуваної проблеми, формувалася робоча гіпотеза, визначалися завдання, обґрунтовувалася методика дослідження, розроблялася концепція підготовки майбутніх учителів до навчання дошкільників, експериментально перевірялася авторська система навчання ІМ дошкільників. Визначався і уточнювався зміст понять: парадигма сучасної педагогічної освіти, парадигма сучасної дошкільної освіти, глобалізація освіти, інтеграційні процеси в освіті, спеціальність, спеціалізація підготовки педагогічних працівників, галузеві стандарти у дошкільній і вищій педагогічній освіті, освітні технології, теорія та історія дошкільної іншомовної освіти, підготовка вчителів до навчання ІМ дошкільників, навчання дошкільників ІМ, концепція навчання ІМ дошкільників, методика навчання ІМ дошкільників, система навчання ІМ дошкільників, моделювання освітніх процесів, дидактична модель підготовки майбутніх учителів ІМ до навчання дошкільників, мовний портфель учителя ІМ тощо.

На аналітико-пошуковому етапі (2004-2005 рр.) сформульовано мету, завдання і гіпотезу дослідження, розроблялися концепція і модель підготовки вчителя ІМ до навчання дошкільників, критерії і підходи її реалізації, розпочалася експериментальна перевірка проектів розроблених ОПП, навчальних програм та навчально-методичного забезпечення. Продовжувався моніторинг результативності запровадження авторської системи навчання дошкільників ІМ, вносилися уточнення у базову програму ІМ для ДНЗ. Здійснювався аналіз практики підготовки майбутніх учителів ІМ до навчання дошкільників, оцінювалися структура, зміст, технології, рівень підготовки, забезпечення навчального процесу.

На формувально-впроваджувальному етапі (2005-2010 рр.) здійснювалася дослідно-експериментальна перевірка гіпотези, концептуальних положень, науково-методичної моделі спеціалізації підготовки вчителів ІМ, аналіз проміжних результатів контрольних зрізів, корекція експериментальних методик; проводилася експертна оцінка укладеного науково-методичного забезпечення; у навчальний процес ВНЗ впроваджувалися створені навчальні програми та посібники; створення і видання основних складників НМК підготовки майбутніх учителів ІМ до навчання дітей дошкільного віку та монографії.

На завершально-узагальнюючому етапі (2010-2011 рр.) здійснювалося інтегративна обробка даних, зіставлення одержаних експериментальних результатів з метою та гіпотезою, документування ходу та результатів дослідження згідно вимог ВАК; доопрацювання і перевидання основних складників НМК, редагування рукопису дисертації.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася на факультетах іноземної філології, дошкільної освіти, початкової освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, а також, за згодою, на факультетах дошкільної освіти Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Житомирського державного університету імені Івана Франка, Херсонського державного університету та ін.

З метою забезпечення наступності у професійній підготовці вчителів дослідно-експериментальна робота здійснювалася у ДНЗ Донецької, Рівненської, Сумської, Черкаської, Хмельницької областей, міст Києва та Севастополя, визначених для проведення апробації проекту Базової програми розвитку дітей дошкільного віку наказом МОН України від 01. 04. 2004 р. за № 264, та ДНЗ інших областей за згодою.

У лабораторії навчання ІМ Уманського державного педагогічного університету розроблялися оцінювальні листи для проведення експертиз, аналізувалися, обговорювалися й оцінювалися матеріали експериментальних досліджень, експертних оцінок, валідність зроблених висновків.

Автор особисто брала участь експериментальній перевірці обґрунтованих положень та науково-методичного забезпечення, здійснюючи науково-дослідницьку, викладацьку, навчально-методичну, контрольно-оцінювальну діяльність як викладач Уманського державного педагогічного університету, надавала науково-консультувальну, організаційну та методичну допомогу викладачам ВНЗ, учителям ІМ та керівникам ДНЗ.

На різних етапах дослідження в експерименті брали участь 619 студентів, 71 викладач, 108 вчителів ІМ і педагогічних працівників ДНЗ, 54 методисти обласних, міських і районних управлінь і відділів освіти. Експертну оцінку створеного у процесі дослідження навчально-методичного комплексу здійснювали 45 наукових працівників, викладачів ВНЗ, методистів управлінь освіти, вчителів ІМ у ДНЗ та інші фахівці.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

вперше: теоретично обґрунтовано й розроблено навчально-методичну систему спеціалізації майбутніх учителів ІМ до навчання дошкільників у педагогічних ВНЗ ІІІ−ІV рівнів акредитації, побудовану на основі системного, компетентністно-орієнтованого, діяльнісного підходів;

визначено цілепокладальну, змістово-інструментальну, методично-організаційну та контрольно-оцінювальну складові системи підготовки вчителів ІМ до навчання дошкільників;

запропоновано структурно-змістову освітню модель підготовки майбутніх учителів ІМ для ДНЗ і доцільність її функціонування в умовах реформування педагогічної освіти на основі принципів Болонського процесу;

теоретично обґрунтовано зміст іншомовної, методичної та практичної підготовки та його структурування в ОПП, навчальних програмах та посібниках;

визначено дидактичні і методичні принципи укладання навчальних посібників за напрямом спеціалізації;

визначено можливості нарощування педагогічними ВНЗ випуску вчителів ІМ для ДНЗ і поліпшення якості їхньої підготовки шляхом задоволення бажань майбутніх вчителів ІМ пройти спеціалізацію з раннього навчання ІМ та впровадження сучасних освітніх технологій теоретичного і практичного навчання.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що:

обґрунтовано необхідність оновлення підходів, змісту і технологій підготовки вчителів ІМ для дошкільних закладів і запропоновано теоретико-методичну систему такого оновлення;

обґрунтовано теоретичні і методичні засади підготовки вчителів ІМ до навчання дошкільників як компонента їхньої професійної підготовки;

обґрунтовано й експериментально перевірено технологію спеціалізації, що включає модульну організацію педагогічного процесу, активізацію аудиторних організаційних форм навчання і самостійної роботи;

обґрунтовано дидактичні умови повного поетапного засвоєння знань і практичних умінь (застосування особистісно орієнтованих технологій, включення знань і умінь у технології проведення іншомовного, методичного та практичного навчання, самостійну роботу студентів, забезпечення учасників освітнього процесу засобами навчання);

визначено зміст і методику педагогічної практики за напрямом спеціалізації;

визначено особливості становлення методики навчання ІМ дітей дошкільного віку, уточнено понятійний апарат і запропоновано варіант укладання курсу методики навчання ІМ дітей дошкільного віку у навчальному посібнику;

визначено наукові засади й укладено підручник з англійської мови для професійного спілкування (дошкільна освіта);

визначено зміст і методику викладання спецкурсу з теорії і практики дошкільної освіти для тих, хто не здобуває спеціальності за напрямом “Дошкільна освіта”;

обґрунтовано рівні для оцінки сформованості професійної компетентності майбутнього вчителя ІМ (високий, достатньо високий, достатній, задовільний).


Набули подальшого розвитку:

узагальнення сучасних тенденцій педагогічної освіти, вивчення і викладання ІМ, модернізації системи дошкільної освіти;

практична реалізація нормативних документів про підготовку майбутніх педагогічних працівників за двома спеціальностями та спеціалізацією;

поняття спеціалізації вчителів ІМ у процесі навчання у педагогічних ВНЗ, підготовки і перепідготовки у системі післядипломної освіти;

дидактична теорія поетапного повного засвоєння іншомовного та методично-практичного змісту;

впровадження технології модульного навчання на основі організації педагогічного процесу за домінувальним видом діяльності в умовах КМСОНП;

визначення критеріїв оцінювання рівнів фахової підготовки;

впровадження багаторівневої системи підготовки вчителя ІМ та ін.



Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що результати дослідженням доведені до конкретної реалізації і використовуються у вигляді:

програмного забезпечення викладання у ВНЗ комплексу дисциплін спеціалізації, рекомендацій з укладання ОПП, структурно-логічних схем та навчальних планів;

виданих з грифом МОН України навчального посібника з методики навчання ІМ дітей дошкільного віку та спеціалізованого підручника з практики англійської мови за професійним спрямуванням (дошкільна освіта);

розділу “ІМ з дошкільного віку” у Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку “Я у світі”;

навчальної програми “Англійська мова для дітей дошкільного віку”;

вперше створеного вітчизняного комплексу забезпечення навчання ІМ дошкільників (для вчителів, студентів, батьків та дітей).



Упровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджено:

у навчальний процес Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (довідка № 1383/01 від 05.06.08 р.), Донецького інституту соціальної освіти (довідка № 779 від 24.10.07 р.), Житомирського державного університету (довідка № 63 від 22.01.10 р.), Мелітопольського державного педагогічного університету (акт № 06/949 від 30.05.08 р.), Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова (довідка № 07-10/711 від 31.03.09 р.), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету (довідка № 743 від 27.10.08 р.), Південноукраїнського педагогічного університету (довідка № 1/9-329 від 21.05.08 р.), Полтавського педагогічного університету (довідка № 19 від 17.01.2012 р.), Херсонського педагогічного університету (акт № 07-12/2411 від 28.12.2011 р.), Уманського державного педагогічного університету (довідка № 62/03 від 26.01.09 р.); Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОНМС України (лист від 10.06.08 р. за №1.4/18-1464);

обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти: Донецького (довідка № 112/05 від 15.01.10 р.), Житомирського (довідка № 6/3-58 від 22.01.10 р.), Черкаського (довідка № 0106/08 від 13.01.10 р.);

управлінь (відділів) освіти: Будьонівського (довідка від 16.10.07 р. за № 1997) та Київського (довідка від 21.12.07 р. за № 2036) районів м. Донецька; м. Житомира (довідка від 23.12.09 р. за № 2897); Фрунзенського (довідка від 20.07.07 р. за № 1109) м. Харкова та ін.

Програмно-методичний комплекс навчання ІМ дошкільників упроваджений у навчальний процес ДНЗ усіх областей України (доповідь міністра на підсумковій колегії МОН України 17 серпня 2007 року; довідка Інституту інноваційних технологій та змісту освіти МОН України від 10.06.08 р. за № 1.4/18 – 1464; матеріали Всеукраїнської наради в МОН України з проблем навчання ІМ у ДНЗ та початковій школі від 10.02.2009 р.; довідки ДНЗ з різних областей).

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка