Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету



Сторінка19/24
Дата конвертації09.03.2016
Розмір4.08 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24

Ганна Григоренко,

5 курс соціально-педагогічного факультету.

Наук. керівник: асистент О.В.Ткачук

КОМПЛЕКСНА ЛОГОПЕДИЧНА РОБОТА З КОРЕКЦІЇ ТЕМПО-РИТМІЧНИХ ПОРУШЕНЬ МОВЛЕННЯ
В ЗАЇКУВАТИХ ПІДЛІТКІВ І ДОРОСЛИХ


Заїкуватість являє собою одне з найпоширеніших і складних мовних розладів, що важко піддається корекції. Розлади мовлення в заїкуватих мають тривалий перебіг, що порушує повноцінний процес комунікації, призводять до певних психологічних змін, що викликають дезадаптацію цих осіб у суспільстві (Л.Белякова, Г.Волкова, Н.Власова, В.Калягин, В.Селиверстов, В.Шкловський і ін.). Симптомокомплекс заїкуватості здобуває ще більш значну складність і стійкість у підлітків і дорослих, що обумовлено в багатьох випадках хронизацією процесу, наявністю рецидивів, виникненням і закріпленням вторинних психічних симптомів, деформацією міжособистісних відносин заїкуватих. У зв’язку з цим проблема корекції заїкуватості у підлітків і дорослих має особливу теоретичну й практичну значимість. Проблема реабілітації заїкуватих здобуває в цей час велике соціальне значення, у зв’язку з тим, що кількість осіб, які страждають названою патологією, не має тенденції до зниження, а симптоматика й патогенез заїкуватості ускладнюються.

Однак сучасна логопедія не має у своєму розпорядженні достатніх науково-обґрунтованих даних про умови, що забезпечують формування й розвиток темпо-ритмічних параметрів мовлення в заїкуватих, не встановлені механізми їхньої стабілізації. Корекція заїкуватості являє собою складний і багатоплановий процес, проте, методи його усунення залишаються недостатньо ефективними й адекватними, не у всіх випадках забезпечують значне й тривале поліпшення мовлення цих хворих. Труднощі усунення заїкуватості пояснюються багатьма причинами, зокрема, недостатньою вивченістю темпо-ритмічних особливостей мовлення заїкуватих і, як наслідок, недостатньо ефективним використанням їх у логопедичній роботі.

Сучасний інтегративний підхід до корекції порушеної мовної функції при заїкуватості вимагає комплексного медико-психолого-педагогічного впливу, що реалізується в різних напрямках: відновленні погодженості й координації всіх ланок мовної функціональної системи, формуванні правильної техніки утворення мовлення, а також у корекції поводження й особистості заїкуватих.

Проблема дослідження – визначення й обґрунтування оптимальних шляхів і умов корекції заїкуватості у підлітків і дорослих з урахуванням особливостей темпо-ритмічних характеристик мовлення.

Об’єкт дослідження – процес корекції заїкуватості у підлітків і дорослих.

Предмет дослідження – особливості порушення темпо-ритмічних характеристик мовлення і їхня динаміка в процесі комплексної корекції заїкуватості.

Мета дослідження – розробка й обґрунтування оптимальних шляхів корекції темпо-ритмічних характеристик мовлення в процесі логопедичної роботи із заїкуватими.

Використання інструментальних методів якісно-кількісний оцінки темпу й ритму мовлення в заїкуватих підлітків і дорослих дозволяє виявити в структурі цих розладів як загальні, так і індивідуальні особливості, визначити найбільш оптимальні умови співвідношення параметрів темпо-ритмічної організації мовлення в процесі корекційно-логопедичної роботи. Порушення темпу й ритму мовлення у заїкуватих підлітків і дорослих супроводжуються розладом різних операцій продукування мовного висловлення на мотиваційному, значеннєвому, мовному, моторному рівнях, а також відхиленнями в емоційно-вольовій сфері.

У системі комплексної корекції заїкуватості важливе місце повинен займати диференційований і індивідуальний підхід з урахуванням загальних і індивідуальних особливостей темпо-ритмічної організації мовлення, його динаміки, прогнозу, характеру порушених операцій породження мовного висловлення, особливостей емоційно-вольової сфери.


ЛІТЕРАТУРА
  1. Заикание / под ред. М.А.Власовой, К.П.Беккера. – М., 1983.

  2. Кащенко В.П. Педагогическая коррекция / В.П.Кащенко. – М., 1994.

  3. Расстройства речи у детей и подростков / под ред. С.С.Ляпидевского. – М., 1969.

  4. Селивёрстов В.И. Заикание у детей, психокоррекционные и дидактические основы логопедических занятий / В.И.Селивёрстов. – М., 1994.

  5. Селивёрстов В.И. Заикание у детей. – М., 1979.



Віта Куляба,

5 курс соціально- педагогічного факультету.

Наук. керівник: к.мед.н., доц. Л.М.Томіч



КОРЕКЦІЙНА РОБОТА З ПОДОЛАННЯ ЗАТРИМКИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ДИЗАРТРІЄЮ
В останні роки відмічається збільшення числа дітей, що народилися з ознаками перинатальної поразки центральної нервової системи. За даними різних авторів, перинатальна енцефалопатія є чинником ризику виникнення в дитини психічної (у тому числі мовленнєвої) і рухової патології. У зв’язку зі збільшенням кількості немовлят, які мають вади психофізичного розвитку, корекційно-педагогічна й соціально-психологічна допомога дітям у ранньому віці має бути пріоритетною в реальній практиці системи дошкільної освіти.

Відомо, що за умови раннього адекватного лікування й корекційної роботи з дітьми, які мають органічну поразку ЦНС, можливе відновлення їх соматичного й психологічного здоров’я до 3-літнього віку. У системі охорони здоров’я й освіти спеціалізована допомога надається дітям із патологією мовлення після 5 років, коли мовленнєвий дефект уже закріпився. Із віком втрачається можливість пластичної зміни стану дитини, погіршуються умови для компенсації і корекції. У важких випадках мовленнєва патологія призводить до обмеження комунікативних, когнітивних, діяльнісних можливостей, до соціальної недостатності, труднощам шкільного навчання, погіршенню якості життя дитини. Аналіз існуючої проблеми, вивчення практики роботи з дітьми раннього віку в ДОЗ дозволив виявити протиріччя між: соціальними вимогами до рівня розвитку дітей і існуючої у ДОЗ системою роботи з дітьми раннього віку, які мають затримку в розвитку мовлення; можливостями корекційної роботи з подолання затримки мовленнєвого розвитку дітей 2-3 років в умовах ДОЗ й недостатнім використанням нейропсихологічних і психолінгвістичних методик у системі роботи з дітьми раннього віку.

Об’єкт дослідження – психомоторний розвиток дітей 2-3 років із легким ступенем псевдобульбарної дизартрії і шляхи його формування.

Предмет дослідження – процес диференційованої корекційної роботи з подолання затримки мовленнєвого розвитку дітей раннього віку з легким ступенем псевдобульбарної дизартрії в умовах ДОЗ.

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування, розробка, апробація й визначення ефективності корекційної роботи з подолання затримки мовленнєвого розвитку дітей 2-3 років в умовах ДОЗ.

Проведений аналіз психологічної, педагогічної, психолінгвістичної, нейропсихологічної, логопедичної і медичної літератури з проблеми дослідження обґрунтував необхідність її вивчення з позицій міждисциплінарного підходу й підтвердив недостатню розробленість питання, пов’язаного з подоланням ЗМР дітей раннього віку з легким ступенем псевдобульбарної дизартрії, в умовах ДОЗ. Експериментальне вивчення стану моторної сфери, пізнавальної й мовленнєвої діяльності дозволило виявити структуру порушення: первинний дефект і вторинні відхилення, розлад у психічній або моторній сфері. Визначено особливості відхилень у формуванні рухової сфери (загальна, дрібна й артикуляційна моторика), пізнавальних психічних процесів (увага, сприйняття, пам’ять, мислення), імпресивного й експресивного боків мовлення дітей раннього віку з легким ступенем псевдобульбарної дизартрії. Результати експерименту свідчать про необхідність комплексного корекційного впливу на соматичну, психомоторну сферу й мовленнєву діяльність. Корекційна робота з подолання ЗМР дітей раннього віку з легким ступенем псевдобульбарної дизартрії, заснована на системному, комплексному, поетапному й індивідуальному підходах до організації корекційної роботи; полісенсорному впливі з опорою на провідний вид діяльності; здійсненні безперервності й наступності корекційної роботи в умовах ДОЗ; активному залученні батьків, педагогів і медичних працівників у процес подолання недоліків у розвитку. Корекційна робота з подолання ЗМР орієнтована, у першу чергу, на формування загальної, дрібної, артикуляційної моторики, уваги, сприйняття, пам’яті, мислення, паралельно з розвитком мовлення, що сприяє моторному, пізнавальному й мовленнєвому розвитку дитини. Резерви вдосконалювання комплексної корекційної роботи з дітьми, що мають затримку мовленнєвого розвитку, криються в реалізації диференційованого підходу до дітей, у збільшенні частки заходів, спрямованих на вдосконалювання моторної й психологічної бази мовлення, в активізації діяльності дітей при взаємодії із педагогами й батьками.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Аксарuна Н.М. Воспитание детей раннего возраста / Н.М.Аксарuна. – М.: Медицина, 1977. – 303 с.

  2. Архипова Е.Ф. Коррекционная работа с детьми с детским церебральным параличом / Е.Ф.Архипова. – М.: Просвещение, 1989. – 76 с.

  3. Бадалян Л.О. Детская неврология / Л.О.Бадалян. – М.: Медицина, 1984. – 567 с.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка