Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету



Сторінка9/24
Дата конвертації09.03.2016
Розмір4.08 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   24

К ВОПРОСУ О ИСПОЛЬЗОВАНИИ ИНФОРМАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЕ

Состояние современного образования и тенденции развития общества требуют новых системно организующих подходов к развитию образовательной среды. В процессе модернизации российского образования его информатизация выделяется в качестве одного из приоритетов, так как является объективным процессом во всех сферах человеческой деятельности, в том числе и в образовании [3, с.31-33]. Цель информатизации образования состоит в глобальной интенсификации интеллектуальной деятельности за счет использования средств новых информационных технологий.

Традиционно считают, что “информационная технология – это совокупность средств и методов сбора, обработки и передачи данных для получения новой информации о состоянии объекта, процесса или явления” [2, с.22]. Учитывая возрастные особенности младших школьников, преобладание у них наглядно-образного мышления, методисты и психологи (В.Извозчиков, О.Тихомиров, И.Роберт, А.Ершов, Н.Талызина и др.) сегодня все чаще говорят о необходимости использования информационных технологий для повышения качества преподавания, для реализации возможностей каждого ребенка [4]. Поэтому цель нашего исследования состоит в изучении сущности использования новых информационных технологий в процессе обучения математике.

Информационные образовательные технологии способствуют реализации известных дидактических принципов организации учебного процесса, наполняют деятельность учителя принципиально новым содержанием, позволяя ему сосредоточиваться на своих главных – обучающей, воспитательной и развивающей – функциях [1, с.34-38]. Применение информационных образовательных технологий на уроках отражает дух современности, в связи, с чем все происходящее на уроке воспринимается учащимися по-другому: с большим интересом, что в конечном итоге положительно сказывается на уровне их успеваемости. Преимущество компьютерного обучения состоит в том, что оно не сдерживает темпы развития, позволяя работать в индивидуальном темпе, соответствующем темпераменту и способностям каждого ученика. Компьютер может влиять на мотивацию учащихся, раскрывая практическую значимость изучаемого материала, предоставляя им возможность испробовать умственные силы и проявить оригинальность, поставив интересную задачу, задавать любые вопросы и предлагать любые решения без риска получить за это низкий балл – всё это способствует формированию положительного отношения к учёбе. А поощрение в виде “салютов” или “барабанной дроби” вызывает стремление заслуживать похвалу ещё раз. Эти данные свидетельствует о том, что с появлением компьютера учащиеся проявляют более высокую активность и инициативность в учебном процессе.

На основе анализа федерального компонента государственных образовательных стандартов общего, основного общего и среднего (полного) общего образования [5], существующих программ начального курса математики, методической литературы, можно сделать вывод, что работа по внедрению ИТО в образовательный процесс начальной школы ведется по нескольким направлениям, и выделить следующие виды уроков с применением ИКТ в образовательном процессе: урок с мультимедийной поддержкой; урок с компьютерной поддержкой; урок, интегрированный с информатикой. В программе Microsoft PowerPoint нами был разработан урок с мультимедийной поддержкой в форме презентации по формированию понятия пересечения множеств. Также были разработаны компьютерные тесты: “В мире сказок” по теме “Пересекающиеся множества” и “Что такое хорошо, что такое плохо” по теме “Непересекающиеся множества”.

На примере компьютерного теста “В мире сказок” по теме “Пересекающиеся множества” осуществляется межпредметная связь учебных дисциплин математика и литературное чтение. Ученикам демонстрируется изображение сказочных мультипликационных персонажей, которых необходимо распределить на два множества: “Русские мультфильмы” и “Зарубежные мультфильмы”. Младших школьников просят щелкнуть мышкой по рисункам, которые они бы отнесли к первой группе (то есть к группе русских мультфильмов). Если при выполнении данного задания допускается ошибка, то программа сообщает, что “Допущена ошибка. Необходимо вернуться и попробовать еще раз”. После правильного выполнения этого задания, учеников просят щелкнуть мышкой по рисункам, которые они бы отнесли ко второй группе (то есть к группе зарубежных мультфильмов). При этом срабатывает та же программа исправления допущенных ошибок. Если оба задания выполнены верно, ученики видят, что медвежонок Вини-Пух попал в оба множества. Целесообразным является вопрос: “Почему медвежонок Пух попал в оба множества?” (Существуют русский и зарубежный мультфильмы о медвежонке Вини-Пухе). Затем у учеников спрашивается: “Кто является автором сказки о данном персонаже?” (А.Милн) и демонстрируется слайд со стихотворением А.Милна “Меховой медведь”.

Таким образом, применение компьютера как элемента образовательной среды начальной школы развивает познавательные способности младших школьников (внимание, воображение, память, логическое мышление), улучшает восприятие мира, воспитывает самостоятельность, позволяет провести диагностику усвоения учебного материала, создаёт творческую положительно-эмоциональную атмосферу на уроке. Применение в школе учителями начальных классов информационных технологий поможет сделать школьное преподавание более эффективным.
ЛИТЕРАТУРА


  1. Брыксина О.Ф. Конструктирование урока с использованием средств информационных технологий и образовательных ресурсов / О.Ф. Брыксина // Информатика и образование. – 2004. – №5.

  2. Захарова И.Г. Информационные технологии в образовании. – М., 2005.

  3. Захарова Н.И. Внедрение информационных технологий в учебный процесс // Начальная школа. – 2008. – №1.

  4. Шкурупий Н.А. Информатизация муниципальной системы образования города Новосибирска в условиях модернизации: Сб. материалов науч.-практ. конф. – Новосибирск: НГУ, 2005.

  5. Федеральный компонент государственных образовательных стандартов общего, основного общего и среднего (полного) общего образования. Приложение к приказу Минобразования России, №1089 от 5 марта 2004.


Кристина Дмитрова,

5 курс факультета педагогики

и методики начального обучения

Научный руководитель: к.пед.наук, доцент И.А.Терских


(Таганрогский государственный педагогический институт)
УЧЕБНО-ПОЗНАВАТЕЛЬНАЯ ИГРА В НАЧАЛЬНЫХ КЛАССАХ
Успешное решение задач, поставленных современным обществом перед начальной школой, требует существенной перестройки всего учебно-воспитательного процесса: его принципов, содержания, методов и организационных форм обучения.

Для исследования нами была выбрана одна из организационных форм обучения – игра, т.к. именно игра в жизни младшего школьника занимает очень важное место. Игра необычайно информативна, в ней ребёнок накапливает знания, развивает способности, формирует познавательные интересы.

Данный вопрос является недостаточно разработанным, хотя существует большое количество работ, посвященных дидактическим играм; множество понятий-терминов, связанных с игрой (организационно-деятельностная игра, обучающая игра, имитационная, деловая, ролевая, сюжетная и др.). Не определен педагогический статус игры. В педагогической литературе можно встретить анализ игры и как средства, и как метода, и как формы обучения (П.Пидкасистый [3], А.Вербицкий [1], Н.Посталюк [4] и др.).

Целью нашего исследования было выявить и проверить основные психолого-педагогические условия успешности реализации учебно-познавательной игры в начальных классах.

Термин “учебно-познавательная игра” мы понимаем как устойчивую социальную структуру обучения, содержанием которой является система дидактических отношений творческого характера.

Мы предположили, что если в процессе обучения расширить диапазон применения учебно-познавательных игр и придать им творческий характер, то это не только позволит повысить результаты усвоения знаний, но и положительно повлияет на развитие личности ученика.

Первым шагом в конструировании системы дидактических отношений в учебно-познавательных играх является выделение в содержании учебного материала объективных познавательных противоречий, ибо противоречие, рассогласование составляет основу механизма любой учебно-познавательной игры.

Опираясь на исследования П.Пидкасистого [3], Н.Посталюка [4] и др., мы выделили в игре структурную единицу содержания образования – учебно-познавательную задачу. Мы придерживаемся следующего определения задачи, предложенного Р.Низамовым [2, с.28]: “Задача – это система информации о каком-либо явлении, объекте, процессе, в которой чётко определена лишь часть сведений, а остальная неизвестна”.

Можно выделить следующие логические противоречия в содержании обучения: учебные проблемы, проблемные задачи и проблемные вопросы. Под этим углом зрения в учебно-познавательных играх можно выделить 3 вида игр, в основе которых лежит: учебная проблема; проблемная задача; проблемные вопросы.

В начальных классах чаще всего содержанием учебно-познавательных игр являются проблемные вопросы и задачи.

Опытно-экспериментальная работа, проводилась в течение двух лет на базе школы-гимназии №2 им. А.Чехова г. Таганрога. Помимо учебно-познавательных игр проблемного содержания (урок-сюжетная игра, урок-грамматический бой и др.) в экспериментальном классе были проведены учебно-познавательные игры, развивающие познавательные способности детей (игра “Строим дом” и др.).

Результаты, полученные в ходе исследования, подтвердили правильность выдвинутой нами в начале исследования гипотезы, кроме того, они могут быть непосредственно применены в школьной практике учителями и студентами в период педагогической практики.


ЛИТЕРАТУРА

  1. Вербицкий А.А. Познавательная активность личности в обучении // Активность личности в обучении. – М.: НИИВШ, 1990. – С. 17.

  2. Низамов Р.А. Дидактические основы активизации учебной деятельности студентов. – Казань: КГУ, 1985. – 304 с.

  3. Пидкасистый П.И. Игра как средство активизации учебного процесса. – М., 1995. – 127 с.

  4. Посталюк Н.Ю. Дидактическая игра как форма обучения. – М.: Педагогика, 1989. – 184 с.



Катерина Тилик,

3 курс факультету початкової освіти

та практичної психології.

Наук. керівник: асистент О.М.Бєляк


ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ВИПЕРЕДЖАЮЧОГО ХАРАКТЕРУ
В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ 6-РІЧНИХ УЧНІВ

Актуальність дослідження зумовлюється сучасними соціально-економічними умовами, що вимагають нового науково-методологічного підходу до організації в загальноосвітній школі навчального процесу, який має здійснюватися на принципах гармонізації та гуманізації і бути спрямованим на формування наукового світогляду школяра, виховання в нього активної життєвої позиції. Необхідно навчати учня орієнтуватися в потоці інформації, самостійно поповнювати свої знання, виявляти творчий підхід до розв’язання навчально-пізнавальних завдань.

Аріал нашого дослідження має на меті визначення особливостей навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів, розкриття сутності пізнавальних завдань випереджаючого характеру.

Ми вважаємо, що в процесі навчання 6-річних дітей доцільним є застосування пізнавальних завдань, під час виконання яких учні зазнають пізнавальні утруднення, а вчитель чітко “дозує” міру труднощів, гнучко керує процесом навчально-пізнавальної діяльності, допомагає досягти успіху.

Аналіз психолого-педагогічної літератури (Г.Балл, Н.Бібік, Л.Гоженко, С.Гончаренко, Н.Гродська, М.Данилов, Н.Дметерко, Г.Костюк, І.Лернер, В.Онищук, Н.Підгорна, О.Проскура, О.Савченко, Е.Сильнова, І.Трубавіна, Т.Шамова) свідчить, що під пізнавальними розуміються такі завдання (задачі), які допомагають набути нових знань про об’єкт, спосіб діяльності; до того ж для отримання результату учням необхідно перетворювати наявні дані, виконуючи цілу низку розумових і практичних операцій в певній їх послідовності. Пізнавальне завдання (задача) характеризується тим, що воно (вона) не дає учневі повний обсяг готової інформації, а стимулює пошук нових знань, сприяє розвитку його пізнавальних здібностей [1; 2].

Отже, важливою особливістю пізнавальних завдань є те, що вони одночасно виступають і метою, і стимулом, і ядром пізнавальної діяльності школяра, спрямованої на засвоєння навчальної інформації.

Так, одним із видів пізнавального завдання є пізнавальне завдання випереджаючого характеру (ПЗВХ). На нашу думку, ПЗВХ – це завдання, що містить певне пізнавальне утруднення, розв’язання якого приводить 6-річних учнів до набуття нових знань, умінь, навичок, сприяє формуванню в них пізнавальної активності та самостійності, розвиває інтелектуальні і творчі здібності, а також дозволяє підготувати учнів до оволодіння складною навчальною інформацією на більш віддалених етапах навчання.

Необхідно зазначити, що пізнавальні завдання, зокрема ПЗВХ, сприяють формуванню у 6-річних дітей розумових здібностей, оскільки викликають у них інтелектуальне напруження в процесі подолання певних пізнавальних утруднень (спеціально підібраних і підготовлених учителем), стимулюють власний пошук і самостійне “відкриття” нових способів пізнавальної діяльності. У цьому разі здійснюється перехід дитини до “зони найближчого розвитку” (Л.Виготський), що найбільшою мірою сприяє позитивним зрушенням в її психічному розвитку.

Оскільки ПЗВХ використовуються в роботі з дітьми 6-річного віку, для яких тільки розпочинається навчання у школі, вони розглядаються і як засіб формування, і як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Отже, з вищесказаного можна зробити висновки, що включення ПЗВХ у процес навчання сприяє цілеспрямованому формуванню в учнів таких компонентів навчально-пізнавальної діяльності, як мотиваційний (інтерес до завдань, що містять пізнавальне утруднення, мотиваційна установка на спроможність долати труднощі); орієнтаційний (прийняття мети та планування діяльності під час виконання ПЗВХ доповнюються перспективним орієнтуванням дітей в інформації, яка вивчатиметься на більш віддалених етапах навчання, та формуванням алгоритму пізнавальних і навчальних дій, що сприятиме засвоєнню найбільш складних тем програми); змістово-операційний (актуалізація опорних знань, умінь, навичок; їх поширення і поглиблення; установлення нових предметних і міжпредметних зв’язків під час здійснення підготовки до оволодіння складними темами навчальної програми); емоційно-вольовий (активізація уваги, формування здатності докладати вольові зусилля для подолання утруднень у процесі виконання завдань, виховання емоційно-позитивного ставлення до навчання); контрольно-оцінний (формування вмінь здійснювати контроль та оцінку своєї навчально-пізнавальної діяльності).
ЛІТЕРАТУРА

1. Костюк Г.С. Избранные психологические труды / под. ред. Л.Н.Проколиенко. – М.: Педагогика, 1988. – 304 с.

2. Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах / О.Я.Савченко. – К.: Магістр – S, 1997. – 254 с.

Вікторія Фоменко,

3 курс факультету початкової освіти та практичної психології.

Наук. керівник: асистент О.М.Бєляк
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИКОРИСТАННЯ КОМІКСІВ ЯК ЗАСОБУ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНИХ МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ
В УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Як свідчить теорія і практика навчання іноземних мов, молодший шкільний вік є сензитивним для оволодіння мовленнєвою діяльністю іноземною мовою. Саме тому у практиці сучасної школи вивчення іноземних мов розпочинається у початковій школі. Однак, на уроках іноземних мов учителями не завжди застосовуються методи, прийоми і засоби навчання, що відповідають психологічним особливостям та інтересам дітей цієї вікової групи.

Метою нашого дослідження є визначення психолого-педагогічних передумов використання коміксів як засобу формування іншомовних мовленнєвих умінь в учнів молодшого шкільного віку.

Отже, ефективність використання коміксів як засобу навчання значною мірою залежить від вікових психологічних особливостей учнів. Психологічні особливості молодших школярів, особливості розвитку їхнього мовлення висвітлено та обґрунтовано у низці праць таких провідних учених, як Л. Божович, М. Вашуленко, Н. Головань, А. Зак, Г. Кагальняк, Т. Косма, О. Леонтьєв, Г. Люблинська, К. Мальцева, М. Матюхіна, Т. Михальчик, Н. Морозова, Л. Попова, О. Савченко, О. Скрипченко та інші.

Слід зауважити, що форма та зміст коміксу, як правило, зорієнтовані на характерне для учнів початкової школи сприймання та спосіб розуміння інформації, що узгоджується з їхніми інтересами і перебуває у відповідності з особливостями емоційно-вольової сфери та поведінки.

Відповідно до зазначених вище особливостей нами визначено основні ознаки коміксу як пізнавально-розважального жанру та засобу формування мовленнєвих механізмів у учнів цього вікового періоду, у тому числі під час оволодіння іноземними мовами. Отже, це дозволяє стверджувати про його відповідність умовам навчання у початковій школі. По-перше, комікс може слугувати зручною наочною опорою для здійснення продуктивного та репродуктивного мовлення. По-друге, комікс презентує сюжет, який може охоплювати різноманітні сфери знань без детального заглиблення в них, і таким чином створює умови для екстенсивного пізнання дітьми оточуючого світу. Варто зазначити, що комікс сприяє концентрації уваги, усуває напругу та втому, допомагає у збалансуванні реактивних і гальмівних процесів. Саме ця його властивість набуває особливої актуальності у навчанні учнів молодшого шкільного віку, оскільки у цьому віці спостерігаються швидке втомлювання, відволікання, значне нервове збудження або різке гальмування нервової та мислительної діяльності як результату такого збудження [1]. Нами досліджено, що за допомогою коміксу можна презентувати мовленнєві зразки, які легко копіюються учнями навіть без остаточного усвідомлення їх мовної структури. Водночас, репліки дійових осіб коміксу являють собою спеціально граматично оформлені мовленнєві зразки. Така форма є зручною для презентації граматичних явищ, оскільки характер оволодіння дітьми іншомовною системою має, як правило, емпіричний характер [2].

Необхідно зазначити, що зміст коміксу, як правило, емоційно вмотивований, що знаходить своє вираження в екстралінгвістичних засобах, широко використовуваних у коміксі. Це сприяє кращому сприйманню, запам'ятовуванню і в результаті більшій ефективності засвоєння учнями мовленнєвої інформації. Комікс презентує репліки комунікантів у формі полілогу чи діалогу, що, як правило, є пріоритетною формою спілкування для молодших школярів, і у той же час невеликі за обсягом репліки дійових осіб, значна кількість еліптизмів відповідають синтаксично недосконалому змісту мовленнєвих висловлювань учнів початкової школи, спонукають до наслідування.

Отже, узагальнюючи вищесказане, ми дійшли висновку, що комікс – ефективний засіб формування іншомовних мовленнєвих умінь в учнів молодшого шкільного віку, адже сприяє мимовільному запам’ятовуванню мовлення дійових осіб на лексичному рівні; опануванню мовленнєвих зразків без усвідомлення всіх внутрішніх морфологічних і синтаксичних зв’язків, завдяки розвитку вербальної пам’яті. Комікс допомагає здійснювати самостійну мовленнєву діяльність, забезпечує учнів новими мовними засобами, допомагає появі евристичних асоціацій, здогадки. Це, певним чином, компенсує обмежений словниковий запас і нестачу іншомовних засобів вираження думок.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Зак А. Развитие интеллектуальных способностей у детей 6-7 лет: Задания для самостоятельной работы детей / А.Зак. – М.: Новая школа, 1996. – Ч. 3.– 256 с.

  2. Матюхина Н.В. Мотивация учения младших школьников / Н.В.Матюхина. – М.: Педагогика, 1984. – 144 с.



Ганна Cлива,

3 курс факультету початкової освіти

та практичної психології.

Наук. керівник: асистент О.М.Бєляк


формування готовності молодшого школяра до праці
На сучасному етапі, не всі діти ідучи до загальноосвітнього навчального закладу є підготовленими до праці на уроках, самостійного виконання домашніх завдань тощо. Результатом цього є недостатня працездатність молодшого школяра на уроках в повну силу своїх можливостей. Це впливає на формування особистості дитини і на процес навчання. Учитель є сполучною ланкою між школою і родиною, особливо вчителя початкової школи, де він виконує навчальну-виховну функцію.

Отже, основні умови розвитку та формування особистості розкриті в праці Л. Виготського, Б. Додонтова, Г. Костюка. Питання розвитку мотиваційної емоційної сфери приділяли увагу Л.  Божович, А. Леонтьев. Про важливість позитивних емоцій у праці зазначає І. Бех - формування особистості він передбачає безпосередньо у трудовому вихованні. О. Бондарева розглядає проблему виховання зацікавленості та позитивного ставлення до навчання та праці у школярів різного віку. Необхідність забезпечення принципу наступності у виховному процесі вивчали О. Онуфрієва, Л. Борисова, С. Савельєва Про значення взаємодії дитячого садка і школи для успішної реалізації принципу наступності наголошували М. Боришевський, О. Назаренко, Б. Гетеретник. У праці Ю. Бабанського наявні суспільні методологічні підходи до навчання та виховання, розкрита їх єдність та нероздільність, вплив на формування особистості. Особливу актуальність здобуває вивчення психологічних аспектів готовності до праці (Ф. Іващенко, Е. Климова, Т. Кудрявцева та інші).

Аріал нашого дослідження має на меті визначити основні ознаки й педагогічні умови формування готовності до праці дітей молодшого шкільного віку.

Отже, підготовка підростаючого покоління до праці є найважливішою ланкою в процесі удосконалювання навчально-виховного процесу. На нашу думку, праця є творчим процесом, що перетворює навколишній світ і саму особистість, якщо вона є цілісною діяльністю, що включає не тільки виконавські елементи, але і задум, планування, контроль, оцінку. Тільки тоді людина стає суб'єктом трудової діяльності, коли має можливість застосовувати і розвивати свої здібності в праці. Виховання в дітей потреби у творчій праці повинне скласти основу формування психологічної готовності до праці в школі. Це дозволить вивести трудове виховання на рівень, що відповідає вимогам дійсного часу: готовність виявляти самостійність, творчу активність, ініціативність, взаємодопомогу і відповідальність у праці. Готовність до праці розглядається як стійкий психічний стан особистості і характеризується такими якостями, що обумовлюють позитивне відношення до трудової діяльності, можливість її активного творчого здійснення, а також актуалізацію цієї можливості всякий раз, коли виникає суспільна й особиста необхідність. Процес формування психологічної готовності учнів до праці є тривалим і багатоетапним [2]. Структура психологічної готовності розглядається як складне багаторівневе утворення, що включає в себе як особистісні компоненти: особливості мотивів, інтересів і відносин до праці, позитивні якості особистості, важливі для продуктивної трудової діяльності, так і операціональні: систему політехнічних знань, загально трудові уміння і трудові навички [1].

Аналіз наукової літератури дає можливість нам визначити психолого-педагогічні умови, що будуть сприяти формуванню визначеного рівня готовності школярів до праці: 1) формування систем знань, умінь і навичок на основі узагальненого методу руху в матеріалі, для якого характерно оволодіння системою способів дії при рішенні різного типу учбово-трудових і трудових задач і усвідомлення основ їхнього застосування і переносу в нові умови і види діяльності; 2) формування загально трудових умінь, що складають основу саморегуляції, високої культури праці і професійно важливих якостей особистості; 3) надання учням на кожнім віковому етапі максимально можливої самостійності, активності, ініціативи. Організація реальної участі школярів у цілісному процесі праці; 4) систематичне включення учнів у колективні форми учбово-трудової діяльності і продуктивної праці, що дозволяють організувати співробітництво, спілкування, взаємодопомогу, що сприяють розвитку суспільної спрямованості, мотиваційної готовності до праці, пізнавальній активності і вихованню творчого мислення.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дає можливість стверджувати, що вищевказані умови формування готовності школярів до праці взаємозалежні – кожна з них володіє системоутворюючою властивістю. Ми вважаємо, що базисною умовою є вплив різних форм організації учбово-трудової діяльності: фронтальної, спільної і колективний, але якщо інші умови залишаться незмінними. Спираючись на теоретичні положення про роль дитячої кооперації для розвитку мислення і психіки, засвоєння теоретичних понять і оволодіння навчальною діяльністю формування особистості, ми розглядаємо сумісну учбово-трудову діяльність як рівноправне співробітництво школярів при засвоєнні знань, загально трудових умінь, при перебуванні й обміні способами рішення проблемних технічних задач, контролю й оцінці результатів.

Отже, в вищесказаного можна зробити висновки, що формування психологічної готовності школярів до праці на етапі учбово-трудової діяльності є першою стадією трудової підготовки і професійного самовизначення особистості. Готовність до праці на цьому етапі розглядається як усвідомлення і переживання молодшим школярем себе суб'єктом учбово-трудової діяльності, що володіє системою мотивів і потреб, ціннісних орієнтації у відношенні праці, системою знань і умінь, через призму яких переломлюються його представлення про майбутню професійну діяльність. Формування особистості відбувається на основі таких аспектів: фізичного, морального, розумового, естетичного та трудового.
ЛІТЕРАТУРА

1. Боришевський М.Й. Виховання самоконтролю в поведінці учнів початкових класів: посібник для вчителів / М.Й.Боришевський . – К.: Рад. школа, 1980. – 143 с.

2. Иващенко Ф.И. Психология трудового воспитания: учеб. пособие для пед. ин-тов / Ф.И.Иващенко. – М.: Университетское, 1988. – 160 с.

Юлія Сіра,

3 курс факультету початкової освіти

та практичної психології.

Наук. керівник: асистент О.М.Бєляк


ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТВОРЧОЇ РОБОТИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХI ст., Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХI століття”) та інших нормативних документах зазначено, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості. Отже, сучасна школа потребує ефективного вирішення проблеми організації творчої роботи молодших школярів, щоб навчальний процес став не тільки оволодінням знаннями, але й викликав естетичне задоволення, палке бажання йти шляхом свого розвитку.

Проблема творчості молодших школярів є предметом цілеспрямованого наукового пошуку вчених у галузі філософії, культурології, естетики, психології та педагогіки. Так, філософські, культурологічні та естетичні аспекти зазначеної проблеми знайшли відображення в працях Є. Громова, В. Кутирьова. П. Лаврова, Б. Мейлаха та інших; психологічні особливості творчого розвитку дітей різних вікових груп вивчали З. Богуславська, Л. Виготський, О. Запорожець, О. Леонтьєв, О. Лук, С. Рубінштейн; дидактичні умови розвитку творчих сил і можливостей дітей висвітлювали у своїх працях Ю. Бабанський, В. Буряк, Л. Кондрашова, І. Підласий, О. Савченко та інші. Відомі українські педагоги А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський вважали необхідним стимулювати й розвити творчі сили і можливості учнів у навчальному процесі. У своїх науково-педагогічних пошуках вони прагнули визначити найважливіші шляхи залучення дітей до наукової, технічної, художньої творчості, вивчали можливості окремих навчальних дисциплін в організації творчої діяльності. Суттєвого значення у вирішенні проблеми розвитку творчих здібностей молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва набули праці, що стосуються художньо-естетичного виховання учнів різних вікових груп (Є. Антонович, Г. Біда, В. Бехтерев, Н. Вєтлугіна, І. Кабиш, В. Кіреєнко, Т. Комарова, Н. Сакуліна та інші) та організації їх творчої роботи (І. Волков, Є. Ігнатьєв, Б. Неменський та інші).

Отже, метою нашого дослідженняє є аналіз філософських, психологічних та педагогічних аспектів організації творчої роботи молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва.

Слід зазначити, що творча робота молодших школярів здійснюється в процесі їх взаємодії з учителем, носить цілеспрямований характер, має за мету розвиток і виховання самостійної активності, опанування знаннями й навичками образотворчості і призводить не тільки до створення нового матеріального продукту, але й якісних  новоутворень у естетичному ставленні учнів до навколишнього світу. Це дало підставу вважати, що організацією творчої роботи молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва є упорядкована і визначена згідно основних дидактичних принципів діяльність вчителя, що впливає на творчу активність молодших школярів. На нашу думку, сутнісна характеристика творчої роботи молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва з погляду педагогічного підходу передбачає розуміння її як особливого виду навчальної діяльності, що містить у собі можливості залучення їх до світу мистецтва, розвитку творчих сил і здібностей, пов’язаних зі сприйманням, осмисленням і творенням прекрасного в повсякденному житті й мистецтві, надання учням педагогічної допомоги на основі взаєморозуміння та співпраці в естетичному освоєнні навколишнього світу. Мета організації творчої роботи молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва полягає в ефективному використанні її можливостей в актуалізації, виявленні й відображенні естетичного ставлення молодших школярів до навколишньої дійсності й мистецтва.

Зауважимо, що завданнями організації творчої роботи на уроках образотворчого мистецтва є: стимулювання естетичного ставлення учнів до дійсності й мистецтва, яке виражається в пробудженні інтересу до прекрасного, художньо-естетичній орієнтації, формуванні потреби у спілкуванні з прекрасним; збагачення естетичного досвіду через сприймання прекрасного, естетичну оцінку та осмислення художньо-естетичних явищ; оволодіння необхідними уміннями творчої роботи на уроках образотворчого мистецтва, що характеризується передачею художньо-естетичних почуттів, втіленням художньо-естетичної уяви та створенням художньо-естетичного образу. Аналіз літератури засвідчив надмірне використання натурного малювання в початковій школі та ігнорування інтуїтивного, емоційно-чуттєвого розвитку особистості. Зауважимо, що застосування натурного малювання повинно відповідати віковим і фізіологічним особливостям розвитку молодших школярів. Нами з’ясовано, що психологічна природа творчої роботи учнів молодших класів містить у собі репродукцію знань та окремих засобів вирішення завдання, що поставали раніше в суспільно-історичній практиці в якості творчих та продовжують бути творчими для індивіда, який не знайомий з основами їх вирішення. Виділення закономірностей дитячої творчості дозволило підкреслити важливість участі таких психічних процесів як уява, уявлення, фантазія, сприйняття, мислення у становленні творчої особистості, розвитку емоційно-чуттєвої сфери в отриманні знань учнями молодших класів. Завдяки їх формуванню творчість молодших школярів набуває певної системності, яка визначає індивідуальні особливості учнів.

Теоретичний аналіз літератури наддав нам можливість дійти висновків, що ефективність організації творчої роботи молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва залежить від створення певних дидактичних умов, а саме: готовність вчителів до організації творчої роботи учнів на уроках образотворчого мистецтва, що характеризується розумінням сутності творчої роботи; усвідомленням мети та основних завдань; визначенням засобів її організації; забезпечення змісту творчої роботи; поетапне залучення дітей до творчої роботи на уроках образотворчого мистецтва, яке містить у собі емоційно-ціннісний, інформаційно-аналітичний, інтегративно-образний, виконавсько-дієвий та підсумково-оцінний етап; системне використання засобів естетичного впливу.


ЛІТЕРАТУРА

1. Державна національна програма “Освіта” (Україна XXI століття). – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.

2.Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті // Освіта України. – 2002. – №33. – 23 квітня.

Вікторія Чубенко,

3 курс факультету початкової освіти

та практичної психології.

Наук. керівник: асистент К.І. Донських


Особливості використання техніки бісерного плетіння на уроках трудового навчання:
технічної і художньої праці в початковій школі

Розвиток сучасної освіти потребує виховання творчо обдарованих громадян. Так, у Національній доктрині розвитку освіти пріоритетним напрямком є розвиток творчих здібностей [1, с.3].

В останні роки збільшується інтерес до використання в навчанні молодших школярів зразків декоративно–ужиткового мистецтва. Проблеми декоративно-прикладного мистецтва досліджували В.Бакушинський, В.Василенко, В.Воронов, В.Тименко та ін. У своїх працях вчені неодноразово наголошували на взаємозв’язку світовідчуття і його відображення у творчості народних майстрів та дітей. Зазначимо, що головними критеріями цієї творчості є декоративність створюваних образів, особливе відчуття ритму, виразність, своєрідний колорит. Саме тому декоративно-ужиткове мистецтво, художні ремесла потребують активного впровадження у практику початкової школи.

Метою дослідження є розкриття особливостей навчання бісерному плетінню на уроках трудового навчання: технічної та художньої праці в початковій школі.

Навчання учнів художньому бісерному плетінню відповідає віковим запитам молодших школярів, задовольняє їх пізнавальні інтереси. В.Сухомлинський стверджував, що праця – могутня виховна сила, той, образно кажучи, золотий ключик, який здатний розкрити душу кожної людини, ушляхетнити її. Праця для молодших школярів має стати цікавою, необтяжливою, захоплюючою діяльністю, що дасть змогу творчо розкритись кожній особистості [3, с.325].

У процесі виготовлення виробів з бісеру, діти отримують велике задоволення, радість від одержаного результату. Цікаві заняття з художнього бісерного плетіння, як зазначає Л.Старовойт, розвивають дрібну моторику рук, уяву, образне мислення, удосконалюють художній смак дитини [2, с.3]. Вироби з блискучих намистинок притягують дітей, немов магніт. Саме тому, молодші школярі із задоволенням опановують техніку бісерного плетіння, вкладаючи в кожний виріб енергію щирого ставлення до світу.

Бісерне плетіння, на нашу думку, варто включати в уроки трудового навчання: технічної та художньої праці в 3 – 4 класах, а також у гурткову роботу з молодшими школярами. Крім того, ознайомлення з декоративними можливостями цієї техніки доцільно включати до позакласних занять. Використання традиційних видів українського декоративно-ужиткового мистецтва з бісерним плетінням стане в пригоді творчому вчителеві під час проведення уроків трудового навчання: технічної і художньої праці.

Цікавою для молодших школярів буде “подорож” у країну квітів, де учні навчаться складати з бісеру пролісок, фіалку, ромашку у різних техніках (голкове та паралельне плетіння, петельна техніка). Для таких робіт найкраще використовувати бісер №9, №10 та спеціальний гнучкий дріт. Така “мандрівка” може тривати досить довго, оскільки поява кожної квітки викликає в учнів позитивні емоції. Підсумком дитячої творчості стане виставка-композиція виробів вчителя та учнів.

Підсумовуючи зазначимо, що мистецтво бісерного плетіння дозволяє розвивати творчі здібності молодших школярів, виховувати потребу берегти і примножувати народні традиції, сприяє оволодінню уміннями і навичками конструктивно-художньої діяльності. Разом з тим техніка систематизує уявлення дітей про характерні виражальні засоби бісеру: форму і колір та забезпечує психофізіологічний комфорт в процесі спілкування з творами народного мистецтва


ЛІТЕРАТУРА

  1. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К.: Шкільний світ, 2001. – 16 с.

  2. Старовойт Л. Бісерне плетіння як засіб розвитку молодших школярів на уроках трудового навчання / Л.Старовойт // Трудова підготовка в закладах освіти. – № 5-6. – 2007. – С. 13-16.

  3. Сухомлинский В.А. Серце отдаю детям / В.А Сухомлинский. – К.: Рад. школа, 1985. – 557 с.



Олена Асєєва,

4 курс факультету фізичного

та естетичного виховання.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. А.І.Омельченко


РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Що таке “творчі здібності”, або “креативність” (від лат. “сгеаііо” – створення)? Американський психолог Фромм запропонував таке визначення поняття: Це здатність дивуватися и пізнавати, вміння находити рішення в “нестандартних ситуаціях, це націленість на відкриття нового і здатність до глибокого усвідомлення свого досвіду”. Сучасний стан освіти характеризується тенденцією гуманізації та гуманітаризації навчання. Цей процес проявляється насамперед у встановленні суб’єктно-суб’єктних відносин, тобто учень розглядується не як об’єкт для педагогічного впливу, а як суб’єкт зі своїм світом, системою цінностей, індивідуальними особливостями тощо.

Соціально-економічний, політичний та культурний розвиток сучасного українського суспільства, інтеграція в світовий освітній простір ставлять перед школою одну з пріоритетних завдань – формування особистості, здібною долати виникаючі труднощі, робити усвідомлений моральний вибір, будувати свою діяльність творче. У цілісному педагогічному процесі формування творчих здібностей – це необхідна умова всебічного розвитку особистості.

Ця проблема завжди була у полі зору вчених. Різні аспекти творчості розглядали В.Дружинін, Я.Пономарьов, І.Семенов, психологічні основи творчих здібностей вивчали Д.Богоявленська, Л.Виготський, П.Гальперін, Д.Ельконін, В.Крутецький, Г.Костюк, В.Мерлін, Н.Тализіна та ін. Педагогічний аспект зазначеної проблеми досліджували Л.Аристова, В.Андрєєв, Ю.Бабанський, М.Данилов, Б.Коротяєв, І.Лернер, Л.Мамот, В.Паламарчук, О.Савченко, М.Скаткин, Т.Шамова, Г.Щукін та ін. Дослідниками сформульовано основні умови розвитку творчих здібностей (Н.Вишнякова, Л.Івахненко, В.Лозова Ю.Нєженцев, С.Сисоєва), виявлено специфіку впливу різних засобів естетичного виховання на розвиток творчих здібностей молодших школярів (Л.Гуляєва, В.Кузін, А.Щербо), визначено особливості прояву творчих здібностей старших дошкільнят та молодших школярів у різних видах діяльності: ігровій – Ю.Косенко, трудовій – В.Сьомій, В.Тименко, образотворчій – С.Діденко, В.Кардашов. Психофізіологічну основу проявів творчих здібностей складають біологічні, природні, вроджені, природжені, спадкові, надбані, соціальні фактори (Ю.Гільбух, В.Крутецький, А.Ковальов, Н.Лейтес, К.Платонов, С.Рубінштейн, Б.Теплов).

Структурними компонентами творчих здібностей виступають: знання, вміння, навички, які реалізуються в конкретній діяльності (Б.Теплов, Г.Костюк та ін.), психічні процеси: уява (Л.Виготський, С.Рубінштейн та ін.), мислення (О.Лук, А.Щербо, Г.Шевченко та ін.), емоції, відчуття (Д.Джола, Б.Клименко, В.Омельчук, А.Щербо та ін.).

Творчі здібності формуються упродовж усього життя людини, проте в генезисі її становлення існують оптимальні сенситивні вікові періоди її формування.

Існують методи розвиваючої освіти, коли акцент у проектуванні та реалізації навчально-виховного процесу зміщується в сторону будування умов, сприятливих до прояву та розвитку творчих можливостей учнів у загальній та додатковій освіті, на складання розвиваючої можливості самореалізації. Одним з методів виявлення та розвитку творчих здібностей є психологічний тренінг. Також використання на уроках системи спеціальних задач то завдань, направлених на розвиток пізнавальних можливостей та здібностей, розширює творчі здібності молодших школярів, сприяє особистому розвитку, надає змогу дітям, більш упевнено орієнтуватися в простих закономірностях навколишнього їх середовища та активніше використовувати творчість в повсякденному житті.

Майстерність вчителя пробуджувати, закріплювати та розвивати пізнавальні інтереси учнів в процесі навчання складається в умінні зробити зміст свого предмету багатим, глибоким, привабливим, а способи пізнавальної діяльності учні різноманітними, творчими, продуктивними.
ЛІТЕРАТУРА

1. Грановская Р.М. Творчество и преодоление стереотипов / Р.М.Грановская, Ю.С.Крижанская. – СПб.: ОМ8, 1994.

2. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения / И.Я.Лернер. – М.: Педагогика, 1981.

3. Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности / А.М.Матюшкин // Вопросы психологии. – 1989. – №6.

4. Пособие по практической психологии. – М.: Линка-Пресс, 1997.

5. Пономарев Я.А. Психология творчества и педагогика / Я.А.Пономарев. – М., 1976.



Людмила Куцель,

2 курс факультету початкової освіти

та практичної психології.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. О.І.Шиман


КОМП’ЮТЕРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ

ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Сутність професійної підготовки фахівця системи початкової освіти в галузі керівництва образотворчою діяльністю учнів зводиться до опанування теорією і практикою формування в них готовності до образотворчої діяльності та естетичного сприймання творів образотворчого мистецтва. Обґрунтуванням теоретичних і практичних питань із методики управління образотворчою діяльністю молодших школярів займаються провідні науковці в сфері естетичного виховання дітей [1]. Організація керівництва образотворчою діяльністю молодших школярів вивчає проблеми, пов'язані з методичною розробкою змісту, форм та методів навчання образотворчій діяльності в її різновидах: малюванні, ліпленні, аплікації, художньому конструюванні.

Але якісна реалізація поставлених завдань потребує впровадження в навчальний процес початкової школи сучасних засобів навчання, що базуються на комп’ютерному забезпеченні навчально-пізнавальної діяльності.

У даній роботі висвітлено інноваційні підходи до вирішення завдань художнього виховання молодших школярів у контексті використання комп’ютера як універсального дидактичного засобу оволодіння ними основами образотворчої діяльності. Її мета – розглянути графічні програмні засоби, обґрунтувати їх вибір і спрямованість на формування готовності учнів початкової школи до естетичного сприймання творів образотворчого мистецтва та вирішення поставлених перед ними навчальних і творчих завдань.

За роки комп’ютеризації випущено безліч мультимедійних енциклопедій, довідників, навчальних програм різного призначення на електронних носіях для користувачів різних вікових груп. На сьогоднішній день спеціально для дітей створено казково оформлені відеоенциклопедії, різноманітні навчальні відеоматеріали, навчальні ігрові програми, використання яких у помірних дозах і під досвідченим керівництвом педагога може істотно поліпшити якість навчально-виховного процесу. Під час дослідження ми аналізували електронні носії із творами образотворчого мистецтва і систематизували їх за видами, формами і жанрами.

Значну допомогу вчителеві в організації образотворчої діяльності учнів початкової школи можуть надати комп’ютерні графічні програми – засоби створення й обробки зображень за допомогою програмно-апаратних обчислювальних комплексів. Комп'ютерна графіка охоплює усі види і форми представлення зображень за допомогою комп’ютера, доступних для сприйняття людиною – або на екрані у різних ракурсах, або у виді копії на зовнішньому носії (папір, кіноплівка, тканина та інше). За допомогою растрових і векторних графічних програм ми спробували проілюструвати основні види образотворчої діяльності молодших школярів (різні техніки малювання, ліплення, аплікації) зразками комп’ютерних зображень на відповідну тематику. Наприклад, основу знань і навичок із малювання складають усвідомлення учнями елементів образотворчої мови (лінія, форма, колір, композиція); поняття про різноманітні фарбуючі матеріали, їх зображувально-виразні можливості (олівець, фломастер, гуаш, акварель тощо) та технічні прийоми роботи ними, які наглядно імітує комп’ютерна графіка.

Запропонований ілюстративний матеріал (у тому числі, з електронних носіїв) – це вдала можливість наочно розкрити зміст навчально-виховних та орієнтовних практичних завдань, які можуть розв’язуватися на певному етапі оволодіння дітьми образотворчою діяльністю. Слід підкреслити, що підготовлені нами програмні засоби адресовані перш за все вчителю, який під час застосування методу демонстрації раціональних способів виконання завдання, спрямованого на формування спеціальних знань, має наочно пропонувати зрозумілі учням зразки технічно грамотного і виразного відтворення художнього образу.

При цьому комп’ютер слугуватиме додатковим важливим дидактичним інструментом, використання якого значно підвищить ефективність навчання образотворчому мистецтву. Таким чином вдало поєднуються традиційні методики засвоєння навчального матеріалу з образотворчого мистецтва в початковій школі з ефективним використанням засобів сучасних інформаційних технологій, що збільшує інтенсивність та активізує навчально-пізнавальну діяльність молодших школярів.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Котляр В.П. Основи образотворчого мистецтва і методика художнього виховання дітей: Навчальний посібник. – Бердянськ, БДПУ, 2007. – 200 с.

  2. Шиман О.І. Формування основ інформаційної культури майбутніх учителів початкової школи. Дис… канд.пед.наук: 13.00.02. – К., 2005. – 242 с.



Вікторія Гаврилюк,

3 курс факультету очаткової освіти

та практичної психології.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. О.І.Шиман


ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНО-ОРІЄНТОВАНИХ ІГОР

НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
У процесі всебічного гармонійного розвитку особистості чільне місце займає моральне виховання, що здійснюється в навчально-трудовій діяльності молодших школярів. Одне з основних завдань, що стоїть перед учителем початкової школи – виховувати в учнів позитивне ставлення до праці, щоб воно стало для них першою життєвою необхідністю, джерелом радості. У порівнянні з іншими навчальними предметами, уроки трудового навчання мають низку специфічних особливостей, одна з яких полягає в тому, що основний час навчального процесу відводиться на виконання практичної роботи – виготовлення певного виробу. Знання, отримані шляхом активного впливу на речі, міцніше зберігаються в пам’яті, ніж знання, отримані з книг або розповіді вчителя. Міцність знань, одержаних у процесі праці, ґрунтується на тому, що у їх створенні беруть участь різні аналізатори: кінестетичні, зорові, слухові, дотикові, нюхові [1].

Основною формою виявлення активності молодших школярів є гра. Тому виготовлення виробів, які можна використовувати у грі, або трудовий процес у формі гри є благодатним засобом виховання позитивного ставлення до праці. Із часом елементи гри у праці відійдуть, але збережеться відчуття насолоди від приємного трудового процесу. На уроках трудового навчання знаходиться місце багатьом видам зацікавленості, вони можуть проходити в музичному супроводі, пожвавлюватися загадками, прислів’ями, кросвордами, ребусами, фізкультхвилинками [2].

Мета нашого дослідження полягає в розкритті можливостей комп’ютера в допомозі, вчителю спрямувати ігрову діяльність молодших школярів на оволодіння ними програмним матеріалом трудового навчання.

Розглядалися два основні напрямки використання комп’ютера вчителем для активізації і індивідуалізації трудового навчання при організації ігрових моментів на уроках в початковій школі: 1) для виготовлення традиційних (друкованих) наочних посібників у електронному вигляді; 2) для демонстрації окремих фрагментів навчального матеріалу на екрані мультимедійного проектора або електронної інтерактивної дошки [3].

Підготовлений вчитель початкової школи має застосовувати комп’ютер як знаряддя автоматизації підготовки та пред’явлення традиційних наочних посібників (моделі, рисунки, схеми, таблиці тощо). У нашому випадку в електронному варіанті створювалися графічні кросворди, ребуси, візуалізовані загадки і прислів’я. Розв’язування кросвордів досить корисне і пізнавальне заняття як для дорослих, так і для дітей. Кросворд – це гра-задача, яка полягає у вписуванні літер у перехресні рядки клітинок накресленої таблиці так, щоб по горизонталі та вертикалі вийшли загадані слова (наприклад, інструменти та пристрої для обробки паперу і тканини або назви елементів сюжетної аплікації). Улюбленою справою молодших школярів є відгадування загадок. На уроках трудового навчання вони досить ефективні, особливо, коли мають віршовану форму. Живі, образні слова загадок викликають особливий інтерес у дітей до праці, позитивно впливають на розвиток розумових процесів, пізнавальну діяльність, допомагають зосередитись на об’єкті, який вивчається на уроці. Важливу роль у проведенні уроків відіграє вміле втілення елементів народознавства. На допомогу вчителю прийде культурна спадщина українського народу, його багатовіковий досвід трудового виховання підростаючого покоління. Особливо значущими залишаються традиції усної народної творчості: приказки, прислів’я. Завдяки образності, лаконічності, глибокому змісту, високій мудрості фольклор акумулює виховну силу. Він дозволяє учителю проводити урок емоційніше, жвавіше.

Особливо актуальним є використання в початковій школі відеометоду, навчальна і виховна функції якого обумовлюються високою ефективністю впливу мультимедійних наочних образів і можливістю управління подіями за допомогою комп’ютера. Як приклад можна навести створену нами презентацію анімаційної послідовності виготовлення аплікації із окремих деталей (конструктор).

Отже, використання комп’ютера дає можливість більш суттєвого впливу дидактичних ігор на процес трудового навчання в початковій школі в результаті вдалого поєднання можливостей сучасних інформаційних технологій із багатим спектром комп’ютерно-орієнтованих ігор.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Веремійчик І.М. Методика трудового навчання в початковій школі. Навчальний посібник. – Тернопіль: Мальва-ОСО, 2004. – 276 с.

  2. Хорунжий В.І., Пономаренко Н.В. Трударик: Практичний матеріал для уроків трудового навчання та позакласної роботи з молодшими школярами. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – 96 с.

  3. Шиман О.І. Формування основ інформаційної культури майбутніх учителів початкової школи. Дис… канд.пед.наук: 13.00.02. – К., 2005. – 242 c.



Людмила Пустовойтенко,

3 курс факультету комп’ютерних технологій та систем

Наук. керівник: ст. викл. Н.В.Кравченко
Комп’ютеризоване діагностування аутизму
дітей молодшого віку

Зростання парку обчислювальної техніки, розповсюдження мережевих технологій, впровадження їх у культуру і систему соціальних взаємодій не може не впливати на практику психологічних і соціологічних досліджень. Таким чином, дедалі стає перспективною галузь діяльності, пов’язана з розробкою та впровадженням комп’ютерних тестів.

Комп’ютерні версії тестів можуть бути корисні в роботі, як початкових, так и досвідчених психологів, лікарів, педагогів та інших спеціалістів. Для початкових психологів має вагоме значення скорочення часу навчання роботи з психологічним тестом. Комп’ютерна програма звільняє від необхідності запам’ятовувати великий обсяг інформації.

Останнім часом все більше уваги суспільство приділяє аутизму. Раннім дитячим аутизмом називають важку аномалію психічного розвитку дитини, при якій порушено контакт із довкіллям і спостерігається емоційна холодність, стереотипність діяльності. Вважається, що зараз у розвинених країнах аутизм у тій або іншій формі властивий близько 56 з 10 000 дітей. Кожне нове великомасштабне дослідження неухильно підвищує частоту цієї хвороби. Аутизмом страждає один з кожних 150 американських дітей. Лише в малому відсотку випадків діти з точно встановленим діагнозом аутизму можуть надалі жити самостійно, і лише 1-2 з 100 стають повноцінними членами суспільства. Більше половини дітей, що страждають на аутизм, мають потребу в догляді в умовах стаціонару; у значної частини хворих після багатьох років, проведених у лікарні, розвиваються ознаки хронічної шизофренії. У 25-30% хворих згодом з’являється епілепсія. Більшість залишаються інвалідами на все життя.

Метою даної роботи є дослідження методик діагностування аутизму. Створення зручного комп’ютеризованого засобу діагностування аутизму, який, насамперед, буде спрямовано на батьків та вихователів у дитячих садках.

Завданнями дослідження є вивчення наукової літератури, систематизація отриманих даних, виявлення загальних методик діагностування аутизму та програмна реалізація таких діагностувань.

Дитячий аутизм проявляє себе в віці 2-2,5 років. У такому віці дуже важко виявити в маленької людини психічне захворювання. Навіть досвідченому спеціалісту потрібно багато часу для спостережень і аналізу картини даного порушення. Для діагностування аутизму використовуються, перш за все, методи на основі спостереження.

У результаті вивчення наукової літератури було обрано тест, який проводиться при досягненні дитиною 18-місячного віку. У ході тесту батьки або вихователі фіксують спостереження. В обраному тесті п’ять основних пунктів: спонтанні ролеві ігри, вказування пальцем, слідування поглядом до того предмету, на який показують. Якщо малюк не може пройти тест в усіх п’яти пунктах, для нього існує великий ризик бути аутистом. Для малюка, який не може пройти тест в декількох пунктах, існує помірний ризик бути аутистом. Якщо дитина не проходить тест, необхідна консультація спеціаліста.

На основі мови HTML, гіпертекстової технології та мови програмування Java створено комп’ютеризоване діагностування, яке допомагає виявляти дітей з підозрою на аутизм. Тест являє собою програмне забезпечення, яке в процесі роботи використовує гіпертекстові файли.

На щастя, стовідсотковий аутизм рідко зустрічається. Таким дітям можна допомогти, головне вчасно звернути увагу й не губити часу. Розроблене комп’ютерне діагностування має зручний інтерфейс, просте використання, завдяки чому може широко використовуватися як батьками, так і вихователями в дитячих садках.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Лебединская К.С., Никольская О.С. Диагностика раннего детского аутизма. – М., 1991. – 127 с.

  2. Основы специальной психологии: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. Заведений / Л.В.Кузнецова, Л.И.Переслени, Л.И.Солнцева и др.; Под ред. Л.В.Кузнецовой. – М.: Издательский центр “Академия”, 2002. – 480 с.

  3. Основы web-технологий. Курс лекций / П.Б.Храмцов, С.А.Брик, А.М.Русак, А.И.Сурин. – М.: Интернет-Университет Информационных Технологий, 2003. – 512 с.

  4. Дунаев С. Технологии Интернет-программирования. – СПб: BHV-СПб, 2001.



Ольга Балута,

4 курс факультету початкової освіти

та практичної психології.

Наук. керівник: к.психол.н., доц. Л.Р.Кашкарьова


ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я
УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Актуальність даної проблеми зумовлена необхідністю теоретичного узагальнення й розвитку методологічних засад розробки проблеми збереження психологічного здоров’я в процесі навчання і виховання дитини, забезпечення необхідних для цього педагогічних, психологічних та соціальних умов. Це пов’язано, насамперед, із природною потребою в забезпеченні цілісного підходу до вивчення психологічного здоров’я людини та основних закономірностей його збереження і зміцнення. Період вікового розвитку дитини (молодшого школяра), без сумніву, має дуже важливе значення для формування функціональних резервів здоров’я у зрілому віці.

Мета нашого дослідження: зробити теоретичний аналіз та узагальнити наукову літературу з проблеми збереження психологічного здоров’я учнів початкової школи.

Цією проблемою займалися філософи, медики, педагоги і психологи. У своїх дослідженнях вони визначали методологічні завдання побудови системи принципів нормології (теорії норми) психологічного здоров’я дитини, підлітка, юнака, аналізували розроблені до неї підходи (П.Ганнушкін, А.Корольков, В.Петленко та інші).

Достовірно встановлена психогенність шкільного навчання (С.Громбах, В.Каган, І.Сікорський, В.Сухомлинський, Г.Ушаков та ін.), що вимагає від педагогів професійно враховувати психогігієнічні аспекти навчально-виховної роботи, застосовувати способи й прийоми збереження психологічного здоров’я учнів.

Психологічні і педагогічні дослідження, спрямовані на теоретичну і прикладну розробку проблем збереження психологічного здоров`я дітей та учнів у процесі їх навчання і виховання, виразно окреслюють маловивчену досі психогігієнічну сферу. Оволодіння знаннями про неї дає змогу розвинути ціннісне ставлення до людини на всіх вікових етапах її життя, сприяти цілісному становленню особистості і самовираженню її індивідуальності. У педагогічній і психологічній літературі бракує праць, які вичерпно висвітлюють дезадаптаційні наслідки інтелектуального та емоційного перенапруження учнів у навчально-виховному процесі, їх діагностику, трудність основних компонентів навчальної діяльності, насиченість навчальними елементами змісту матеріалу, типологію і функції педагогічної оцінки як психогенного фактора, критерії та методи комплексної психогігієнічної оцінки навчально-виховного процесу.

У монографії С.Болтівець “Педагогічна психогігієна: теорія та методика” наведено теоретичне узагальнення та експериментальне дослідження проблеми психологічної психогігієни, яке полягає у визначенні методологічних, теоретичних і методичних основ збереження і зміцнення психічного здоров’я учасників навчально-виховного процесу середньої загальноосвітньої школи. Наведене нове вирішення актуальної задачі гігієнічного обґрунтування режиму навчання у початкових класах, що забезпечило адаптацію учнів до інтенсифікації навчання і зміцнення їх здоров’я. Впровадження комплексної програми корекції навчально-виховного процесу в школах показало ефективність розроблених заходів [1].

Стан психологічного здоров’я дітей молодшого шкільного віку, що навчаються в закладах нового типу (ліцеях і гімназіях), залишається і досі мало вивченим. Останнім часом захищено кілька дисертацій, які частково висвітлюють ці питання. У дослідженні Н.Янко вивчено стан здоров’я та адаптації учнів початкових класів гімназії та соціально-гігієнічні фактори, що на нього впливають [3]. У дослідженні Л.Стасюк зроблено теоретичне узагальнення та наведене нове вирішення актуальної задачі гігієнічного обґрунтування режиму навчання у початкових класах ліцею, що сприяє адаптації учнів до інтенсифікації навчання та забезпечує зміцнення їх здоров’я [2].

Вимога виконання одного з найголовніших завдань державної освітньої програми – формування і збереження здоров’я дітей та підлітків – вступає у протиріччя із соціально-економічною і екологічною кризами в Україні, які спричинюють різке погіршення стану здоров`я підростаючого покоління (А.Сердюк, Р.Богатирьова). Усе це зумовлює актуальність продовження наукового пошуку, дослідження і розробки проблеми охорони і збереження здоров`я учнів навчальних закладів різного типу в сучасних умовах.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Болтівець С.І. Педагогічна психогігієна: теорія та методика: Монографія / С.І.Болтівець. – К.: Редакція “Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України”, 2000. – 302 с.

  2. Стасюк Л.А. Гігієнічне обгрунтування режиму навчання в початкових класах ліцею: автореф. дис...канд. мед. наук: 14.02.01 / Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. – К., 2003. – 20 с.

  3. Янко Н.В. Особливості стану здоров’я і адаптації учнів початкових класів гімназії в залежності від соціально-гігієнічних факторів: автореф. дис...канд. мед. наук: 14.02.01 / Ін-т гігієни та мед. екол. ім. О.М.Марзеєва. – К., 2001. – 19 с.



Юлія Сидоренко,

6 курс факультету початкової освіти

та практичної психології

Наук. керівник: к.пед.н., доц. Л.В. Коваль


ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ РЕФЛЕКСИВНИХ УМІНЬ
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Головною цінністю освіти на сучасному етапі є розвиток у людини потреби і можливості вийти за межі досліджуваного, здатності до самореалізації творчого потенціалу, спрямованості на саморозвиток та самоосвіту.

Різні аспекти рефлексивної діяльності людини досліджуються у філософській, психологічній та педагогічній науках (А.Бізяєва, А.Бодальов, В.Давидов, А.Зак, Ю.Кулюткін, А.Маркова, Л.Мітіна, Г.Сухобська, Л.Подимова, В.Сластьонін та ін.).

Рефлексія (від латинського reflexio – звернення назад), тобто аналіз, усвідомлення виконаної діяльності, мислення, спілкування та свого психічного стану у цій діяльності – це природна людська здатність до роздумів про себе та навколишній світ.

При визначенні шляхів формування умінь студентів здійснювати педагогічну рефлексію ми виходили із зауважень дослідників про те, що по-перше, навіть елементарні уявлення про рефлексію не можуть з’явитися самі по собі, тому необхідно виділяти в навчальному процесі спеціальне місце для формування рефлексивних умінь; по-друге, професійний розвиток майбутніх фахівців (а отже, і прагнення до творчої самореалізації через удосконалення професійної діяльності на основі застосування навчальних технологій у початковій школі) можливий лише тоді, коли предметом рефлексії стає діяльність та суб’єкти цієї діяльності.

Зважаючи на це, ми бачили шляхи формування рефлексивних умінь майбутніх учителів в організації суб’єкт суб’єктної педагогічної взаємодії: практичної взаємодії вчителя з учнями, коли він прагне адекватно розуміти і цілеспрямовано регулювати їхні думки, почуття, вчинки; проектування діяльності учнів, коли вчитель розробляє цілі навчання і конструктивні схеми досягнення з урахуванням їхніх особливостей і можливостей розвитку; самоаналізу і самооцінки вчителем власної діяльності і себе як її суб’єкта [ 3].

Механізм формування в майбутніх учителів початкової школи вміння здійснювати рефлексивну діяльність відбувається через формування її структурних компонентів (мотиваційного, когнітивно-процесуального та результативно-оцінного)



  • рефлексія з орієнтацією на усвідомлення основних мотивів педагогічної діяльності, що повинно супроводжуватися оптимістичною позицією, вірою в успіх, усвідомленням себе „джерелом” саморозвитку, причиною власних досягнень;

  • процесуальна рефлексія спрямовується на розвиток у студентів цілісного образу професійної діяльності, передбачає усвідомлення, контроль і саморегуляцію власних професійних дій, психічних станів, що можуть виникати у процесі майбутньої педагогічної діяльності під час застосування різних навчальних технологій в початковій школі

  • рефлексія, що сприяє накопиченню досвіду творчої діяльності та дозволяє аналізувати результати її щодо моделювання і проведення уроків за різними навчальними технологіями в початковій школі

  • самооцінка з рефлексією на попередні етапи, зміна уявлення про образ “Я”.

Формуванню рефлексивних умінь майбутніх учителів початкової школи найбільшою мірою сприяли: впровадження контекстної системи навчання; розв’язання різних за функціональним призначенням навчально-професійних задач; реалізація дидактико-методичної підготовки з орієнтацію на технологічність процесу навчання у ВНЗ.

Підсумовуючи, слід зазначити, що критеріями сформованості рефлексивних умінь є: наявність мотивації рефлексивної діяльності, здібності до рефлексивної діяльності, усвідомлення процесу удосконалення професійної діяльності на основі застосування різних навчальних технологій в початковій школі.


ЛІТЕРАТУРА

1. Бизяева А.А. Психология думающего учителя: Педагогическая рефлексия / А.А. Бизяева. – Псков: ПГПИ имени. С.М.Кирова, 2004. – 216 с.

2. Бугерко Я. Рефлексивні процеси на нормативно-регуляційному періоді модульно-розвивального навчання / Я.Бугерко // Психологія і суспільство. – 2007. – №1. – С. 128-135.

3. Кулюткин Ю.Н. Рефлексивная регуляция мыслительной деятельности / Ю.Н.Кулюткин // Психологические исследования интеллектуальной деятельности. – М., 1979. – С.22-28.

4. Карпов А.В. Закономерности структурной организации рефлексивных процессов / А.В.Карпов // Психологический журнал. – 2006. – Т.7. – №6. – С. 18-23.

5. Маркова А.К. Психология профессионализма / А.К.Маркова. – М.: Просвещение, 1996. – 306 с.

6. Мегем Є.І. Рефлексія в особистісно-орієнтованій проектно-технологічній підготовці – спосіб саморегуляції студентів / Є.І.Мегем // Вісник Глухівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. Випуск 8. – Глухів: ГДПУ, 2006. – 276с. С.34-38.

ФІЗИЧНЕ ТА ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ
Олена Волкова,

6 курс Інституту здоров’я, спорту та туризму.


1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   24


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка