Міністерство освіти і науки України Департамент освіти і науки



Скачати 164.44 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір164.44 Kb.
Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Івано-Франківської облдержадміністрації

Державний професійно-технічний заклад

Івано-Франківське вище професійне училище

сервісного обслуговування техніки


Розглянуто та схвалено Затверджую

на засіданні методкомісії Заступник директора з НР

суспільно-гуманітарних _________Н.І.Яковів

та філологічних дисциплін

Протокол №__від____2015р

Голова методкомісії

_________Г.Д.Марчук

за темою: «Ми є. Були. І будем ми!



Й Вітчизна наша з нами!..»

Еміграційна література.

«Празька поетична школа української поезії та її представники.»

Розробила

викладач української

мови та літератури

Г.М.Савка
2015

Тема програми: Еміграційна література. «Празька поетична школа» української поезії та її представники.

Тема уроку: «Ми є. Були. І будем ми!

Й Вітчизна наша з нами!..»

Мета уроку:

- дослідити історичні умови й функціонування української літератури за кордоном, причини другої хвилі еміграції українців, створення «празької школи» української поезії, стисло оглянути творчість деяких представників «празької школи»;

- розвивати в учнів навички сприймати розвиток літератури в історичному контексті, та формувати навики самостійної роботи з науковою літературою, вміння виступати з усними повідомленнями;

- виховувати любов до рідного слова та почуття патріотизму.



Методична мета:

через дослідницьку роботу учнів, підготовку міні-проектів, через метод «точка зору» підвищувати активність учнів на уроках та в позаурочний час, покращувати мовленнєво-комунікативний рівень учнів на уроках літератури, розвивати критичне мислення, вміння працювати самостійно з додатковою літературою та розглядати літературу в тісному контексті історії, суспільного життя.



Тип уроку: оглядове вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: інтегрований урок-презентація.

Обладнання: політична карта світу з позначенням розселення українців, вишиті рушники, портфоліо проекту, підручники, портрети письменників-емігрантів, представників «празької школи», тексти поезій, виставка творів, грамзаписи пісень, таблички на партах із зазначенням груп.

Міжпредметні зв’язки:

історія - (тема першої світової та Великої Вітчизняної воєн);

географія - (країни, в яких проживають українські емігранти).
Методи, прийоми, форми роботи:

розповідь учителя, бесіда, виразне читання поезій, дослідницька робота в групах, усні виступи учнів, презентація міні-проектів, метод «Точка зору».



Епіграф: «Ми є. Були. І будем ми!

Й Вітчизна наша з нами!..»

Іван Багряний.

Перебіг уроку



  1. Мотивація навчальної діяльності

Вступне слово вчителя

    • ( у супроводі мелодії «Ave Maria» Ф. Шуберта)

«Нашого цвіту – по всьому світу» - хвилюючу глибину цього крилатого вислову можна осягнути і відчути тільки тоді, коли знайомишся з долями українців за кордоном, тими українцями, які змушені були з різних причин покинути рідну землю, а також,- коли знайомишся з їхньою невтомною подвижницькою діяльністю. В українській народній творчості їх порівнюють з журавлями: відлітали у вирій журавлі… Відлітали, не знаючи чи повернуться колись… І хто ж ті журавлі, що не дочекалися весни на Батьківщині, і чий вирій затягнувся на цілі десятиліття, а в декого - на все життя?

Це діти землі української, наш цвіт, розсіяні по всьому світу: по америках, бразиліях, канадах, австралія…(вчитель показує ці країни на карті – слайд 2). Та хіба ж усі прихистки українців перелічиш?! Мабуть ні… Так само, як і їхні імена, винесені «дев’ятими валами» історії на чужі береги… Там, далеко від Батьківщини, часто у самотності багато з них творили українську літературу, українську культуру, берегли й піднімали національні ідеї, заборонені в Україні. Адже навіть слово «діаспора» в радянські часи було мало не лайливим. Вважалося, і ця думка насаджувалася офіційною пропагандою, що за кордоном живуть здебільшого ті українці, які є ворогами, є зрадниками. З падінням «залізного занавісу» виявилося, що живуть там українці складної долі, яким, як і нам, дорога Україна, які там, як і ми тут, хотіли і хочуть їй кращої долі.

Тепер, на щастя, ми можемо про це говорити. І сьогодні на уроці ми спробуємо віртуально пройти шлях емігранта, сприйняти його психологію, підґрунтя творчості й побачити, власне, ту Україну, омріяну, виболілу, вистраждану, незвичну для нас сьогодні.


  1. Повідомлення теми і мети уроку




  1. Сприйняття навчального матеріалу

  1. Словникова робота

Діаспора ( з грец. - розсіяння) – розсіяння по різних країнах народів, вигнання за межі батьківщини завойовниками. Релігійні та етнічні групи, що живуть за межами своєї історичної території на положенні національно-культурної меншини.

Міграція - переселення народів у межах однієї країни або із однієї країни в іншу.

Імміграція - переселення в іншу країну на постійне проживання.

Еміграція – переселення із своєї батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами.

Учитель

Протягом ХХ століття мільйони українців покинули свої домівки в пошуках кращого життя на чужині. Що ж примусило їх залишити рідну землю?

Як ми знаємо з історії, перша хвиля української еміграції на межі ХІХ – ХХ ст. вважається трудовою, тож вона представлена скромними літературними набутками, що з’явилися переважно в США й Канаді. Зокрема, це жанр заробітчанських та емігрантських народних пісень, які дійшли до нас у збірниках Володимира Гнатюка, Філарета Колеси та інших фольклористів.


    • питання до учнів:

який художній твір ми з вами вивчали, де відтворена перша хвиля еміграції з західноукраїнських земель?

    • (відповіді учнів: новела В.Стефаника «Камінний хрест»)

Друга ж хвиля еміграції була пов’язана з поразкою національно-визвольних змагань. Саме ця хвиля принесла новий тип українських переселенців – політичний. Люди ставали вигнанцями через свої політичні переконання. Це, переважно, були офіцери, представники української інтелігенції, прихильники вільної незалежної України.

На карті світу не можна знайти жодної країни, яка б поза своєю територією мала так багато визначних представників літератури, як Україна.

Українці в діаспорі не тільки зберегли мову, традиції, мистецтво, а й в особі найталановитіших своїх представників розвинули українську культуру, і, зокрема, літературу.

- Тож зараз давайте розглянемо, хоч частково, географію української діаспори. І з першим міні-проектом у нас сьогодні виступлять:

- імміграція до Канади;

Масове переселення українців до Канади почалося ще наприкінці ХІХ ст.

Канада виправдала сподівання перших українських емігрантів. Родючі землі, вдосталь води, великі запаси деревини, клімат майже такий, як і в Україні. Українцям дозволяли селитися компактно, поряд зі своїми співвітчизниками. Українці в Канаді зберегли мову, звичаї, народну хореографію, музичне, образотворче та прикладне мистецтво. У багатьох українських громадах Канади і сьогодні можна почути регулярні радіопередачі українською мовою, діють, так звані «рідні школи», які утримуються українськими церквами, громадами, працюють курси українознавства.

Представниками діаспори в Канаді є Дмитро Донцов, Ілля Самчук, Борис Олександрів, Олександр Смотрич, Ліда Палій та інші.

Про Україну ані чутки!

Живе? Умерла? Міцно спить?

У серці гадом в’ються смутки,

Душа завмерла і мовчить,

Холодним болем отупіння

Ущерть налита голова,

І ринуть милі і слова…

Де взять його, отрути зілля,

Заворожить гнітючий сум,

Розвіять чорне божевілля,

Розбити долі наглий глум.

І в чарах тихої дрімоти

Згубити болі і гризоти

В міцних обіймах небуття!

О крає, мов кохання!

Лани широкі, гір шпилі,

О сльози рідної землі! –

Вас не забути до сконання.



Спиридон Черкасенко «На чужині».

- імміграція до США (творчість Є. Маланюка (оглядово), читання поезії);

Перші українці попали до США ще задовго до масової імміграції кінця XIX ст. Вони перетинали океан з Шевченковим «Кобзарем» як найдорожчою святинею, сумною піснею-тугою за рідним краєм. Дбаючи про рідну культуру, мистецтво, українська діаспора зберігає національну ідентичність у багатонаціональному американському суспільстві і сьогодні.

Однією з яскравих постатей української еміграції XX ст. в США є Євген Маланюк – видатний поет, культуролог, літературний критик.

Євген Маланюк належить до когорти найславетніших синів і найвизначніших майстрів слова України ХХст. Це поет національного болю, гніву, боротьби. Він відступив з України ще 1920р. разом з Українською Армією під командуванням Симона Петлюри. І з того часу він жодного разу не бачив Україну, але жодного дня не забував про неї. Спогади про рідну землю живили його творчість.

Чужі: й земля, і небо тут, і люди,

І місяця золото срібний ріг.

Життя давно, як божевільне, блудить

По манівцях заплутаних доріг.

Десь кревний край кона в останній муці,

Дикун над ним заносить ятаган,

А він, скажений, біль терпить, як Муцій,

І крапле кров росою з чорних ран.

Чому ж я тут? Куди ж іще заблудить

Безглузда путь, і хто остереже,

Чужа земля, чужі похмурі люди.

Й саме життя, здається, вже чуже.

Поезія Євгена Маланюка є пристрасним свідченням повної драматизму історичної долі України, доносить до нас біль і тугу вигнанців з рідного краю на чужину, що стала їм другою батьківщиною, силу любові і ненависті. Ми повертаємо собі ще одне ім’я справжнього сина України. І як просто звучать слова самого поета:

Ми повертаємося знов

До грунту, до джерел, до корня

Збудити плодоносну кров,

Зрости у високості горні.

Останні слова поета звернені до отчої землі в поезії «Ностальгія».

Ти виникаєш і зникаєш

В жагучих чорториях сна,

Моя контійська Навсікає,

Нетлінним сяєвом ясна.

І виникатимеш довіку,

Рокам і добам навпаки,

Усупереч страшному віку –

Крізь всі епохи і віки.

Вся спадщина поета позначена тугою емігранта за Батьківщиною. Дуже болісно переживає розлуку з рідним краєм ліричний герой Є. Маланюка у поезії «Чужина».

Яким тином життя притулиться?

Яка ще стріне чужина?

Ось – тиша. Ніч. Прозора вулиця

В чужих сузір’ях виника.

Мовчить асфальт. Я п’яний муками,

Як ніч, тиняюсь я без сну.

Ні. Тут ось, над отчими бруками,

Вже не зустрінути весну.

З кожною збіркою біль поетового серця посилюється і набуває навіть форми каяття, про що свідчить поезія «Війна».

Купив цей час фальшивою ціною,

Ісходом, втечею, роками болю й зла,

А треба було впасти серед бою

На тій землі, де молодість цвіла.

А треба було вдряпатись кігтями

Заклятих рук в той кревно рідний грунт.

Зерном лишитись, хай би в вовчій ямі,

Щоб виросли в землі і гнів, і бунт.

- імміграція до Європи;

Українська діаспора в Європі має свої особливості. Процес формування території української держави відбувався в порівняно різні часи, тривав майже три десятиліття і завершився лише після Другої світової війни, тому значна кількість українців опинилася за межами батьківщини – в Росії, Польщі, Чехословаччини, Румунії.

На території Польщі нині мешкає до 600 тис. українців, у Румунії-300тис., у Чехії та Словаччині – 150 тис., у Франції – 35 тис., у Німеччині – 22тис., у Австрії – 6 тис., у Бельгії – 5 тис., в Угорщині – 3,5 тис.

Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Саме такою любов’ю пройнята поезія Івана Багряного «Рідна мова»

Мово рідна колискова,

Материнська ніжна мово!

Мово сили й простоти –

Гей, яка прекрасна ти!

Перше слово – крик любові,

Сміх і радість немовляти –

Неповторне слово «Мати» -

Про життя найперше слово…

Друге слово – гімн величний,

Гімн звитяг і клекіт бою

Звук «Вітчизни» неповторний

І простий, і предковічний.

Ну а третє слово – «Мила» -

Буря крови, пісня рвійна

І така, як пах любистку,

І така, як мрія мрійна…

Перейшов усі світи я –

Є прекрасних мов багато,

Але першою, як Мати,

Серед мов одна. Ти велична і проста

Ти стара і вічно нова

Ти могутня й рідна мова!

Мова – пісня колискова,

Мова – матері уста.



- імміграція до Австралії.

Українська етнічна група в Австралії об’єднує 35 тис. населення і проживає в основному в містах Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брісбен.

Незважаючи на географічну ізольованість, українська громада в Австралії є однією з найкраще організованих і найактивніших серед діаспори.

Діяльність українських шкільних закладів координує центральна шкільна рада, яка об’єднує 40 «рідних шкіл» українських, 9 шкіл українознавства. Працюють українські суботні школи. Існують українські українські наукові об’єднання в Австралійському науковому товаристві ім. Т.Шевченка, низка українських культурних центрів. Працює відомий український театр ім. Леся Курбаса в Мельбурні, діє відділення письменницької організації «Слово».

Твоїх натхненних краєвидів мова

Поволі блідне на білій межі

Моєї пам’яті. Без їх покрова

Тяжкі путі скитальної душі.

Шле ніч безсоння і порожню втому,

Не чую знову я твоїх доріг

У селах, за вікнами чужого дому,

Сивіє чужини скорботний сніг.

А за нічними і німими млами

Ти шепчеш, шепчеш предків заповіт

Безкровими, беззвучними устами:

Свій білий міт.



Михайло Орест «Отчизні».

- літературознавець («точка зору»).

Учитель

В українській діаспорі існували школи, творчі угрупування, літературні об’єднання письменників. Найважливіші з цих осередків були в Празі, Парижі, Берліні, Варшаві.

Зараз ми з вами, знову ж таки віртуально, відвідаємо, так звану, «празьку поетичну школу» (слайд 3), і спробуємо з’ясувати:

- проблемне запитання


    • Чи може життя і творчість сильної особистості, борця за національну ідею, бути взірцем для наслідування?

- Міні-проект про «празьку школу поезії» у нас готували: (виступи учнів)

    • презентація міні-проекту групи «істориків», «теоретиків», «біографів» та «літературознавців»

«Історик»

На початку ХХ століття в Україні запанували революційно-романтичні настрої. Та вже насувалися штучний голодомор 1932-1933 років, масові репресії й так зване розкуркулення українського селянства, величезний удар було завдано інтелігенції, тільки самих письменників було знищено понад чотири сотні. Ситуація в Україні була вкрай складною. Саме в цей період багато наших співвітчизників опинилося за межами рідної землі, зокрема, в Празі.

Міжвоєнна Прага, по суті, перетворилася на один із найбільших міст українського наукового, літературного та політичного життя в еміграції.

Назва «Празька поетична школа», яка об’єднала самобутніх і близьких за світоглядом поетів, а саме – Юрія Дарагана, Євгена Маланюка, Леоніда Мосендза, Юрія Клена, Олега Ольжича, Наталю Лівицьку-Холодну, Юрія Липу, Олексу Стефановича, Оксану Лятуринську, Олену Телігу, Андрія Гарасевича та багатьох інших митців слова, стала своєрідним «творчим клубом», в якому панували художні, філософські, політичні, ідеологічні ідеї, звучало українське художнє слово.



«1-й теоретик» - точка зору

За своїм стилем « пражани » були неоромантиками, але філософською заглибленістю й любов’ю до класичних форм були близькими з «київськими неокласиками».

Їхні твори відбили болісні роздуми над причинами поразки у визвольній війні. Вони сформулювали свою концепцію людини. Це – духовно сильна й вольова особистість, національно свідомий українець, який з ідейних переконань віддасть життя за незалежність України. Волелюбність, мужність, почуття відповідальності перед поневоленою Батьківщиною, щирий патріотизм – основний мотив їхньої творчості.

«1-й бібліограф» - ( про творчість Юрія Дарагана (слайд 4); декламування його поезій).

«Літературознавець» - точка зору

«2-й бібліограф» - (про творчість Леоніда Мосендза (слайд 5); декламування його поезій).

«Літературознавець» - точка зору
«3-й бібліограф» - (про творчість Олега Ольжича (слайд 6); декламування його поезій).

«Літературознавець» - точка зору

«4-й бібліограф» - ( про творчість Олени Теліги (слайд 7-8); декламування її поезій).

«Літературознавець» - точка зору

Учитель

Про багатьох представників «празької поетичної школи» можна сказати словами Лесі Українки: «Божа іскра – то тяжке прокляття...». В більшості із них справді горіла божа поетична іскра, через що вони, з однієї сторони, - могли висловити творчим словом всі свої думки, переживання, сподівання, а з другої – могли хоча б палким, гострим словом боротися за незалежність рідної землі, рідного слова, і саме це часто ставало причиною неможливості їхнього повернення додому.

- третій міні-проект підготовлений творчою групою.

- інсценізація фрагмента твору Лесі Українки «Божа іскра». Дійові особи: недруг, прихильник, поет.

Недруг - Геть їх, поетів! Навіщо їх співи?

Хто тепер їх слухать рад?

Нас оглушили вже «тихі мотиви».

«Снів» тих, «фантазій», «балад».

Прихильник - Ні, не стихайте, солодкії співи,

Всяк із нас їх слухати рад,

Любо колишуть нас тихі мотиви

«Снів» тихих, «мрій» та «балад».

Тільки навіщо той смуток і туга,

Вже ж бо і так ми сумні.

Хай нас колишуть, як пестощі друга,

Ваші лагідні пісні.

Поет - Годі вам, гурт ворогів і прихильних,

Марні слова промовлять.

Краще ідіть, научіть божевільних,

Як їм притомними стать.

Бачили ви, як велике багаття

Кида вогонь аж до хмар?

«Божая іскра» - то тяжке прокляття,

Дикий і лютий пожар.

Вогнища того не може людина

Ні запалить, ні згасить,

В кого запала хоч іскра єдина,-

Вік її буде носить.

«2-й теоретик» - точка зору

Не всі представники «празької школи» жили в Празі, багато хто жив у Варшаві, Берліні, Львові та інших містах Європи. Вони мали абсолютно різні погляди на життя, по-різному уявляли й шляхи боротьби за незалежність України. Проте їх усіх об’єднувала велика любов до рідної землі, прагнення бачити Батьківщину вільною, а українців – щасливими, за що радянська влада назвала цих людей «запеклими націоналістами», «ворогами народу», а їхні імена на довгі десятиліття були викреслені з літературного життя України.



Учитель

Поезія «пражан» наснажена рисами неокласицизму, тим невід’ємним артистизмом, постійним закоханим подивом перед красою, історією, літературою, що притаманні великим творінням світової літератури.

Вільна особистість, гармонія ідеалу з життєвою правдою, право нації на самовизначення – ось духовний девіз «пражан», у якому втілено демократичні віяння тогочасної Європи.

А девізом нашого уроку ми обрали слова Івана Багряного, який також був емігрантом: «Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами!...», які якраз підтверджують тему сьогоднішнього уроку: «Ніхто і ніщо не розлучить нас…», яка завжди була і є наскрізною для всіх творчих представників діаспори. Ми справді не маємо права забувати тих, які за межами Батьківщини зробили значний внесок в нашу культуру, мистецтво, літературу, освіту, які так болісно переживали розлуку з рідною землею і вірили в її краще, вільне майбутнє, вірили, що якщо не вони, то хоч їхні твори колись таки повернуться до України. Саме цей мотив звучить і в поезії-присвяті Миколи Вереса «Братам - емігрантам».



    • вчитель читає поезію М.Вереса

Ви розбрелись, друзяки, по планеті,

Мов журавлів стривожених ключі,

Що курс до гнізд утратили в полеті.

Та спраглі йдуть в піщаному заметі,

До вод оази втому несучи…

Де не стою, на кожному роздоллі,

Куди не йду крізь будні сірих днів,

Зустріну все товариша недолі,

А між товпи, в цілком чужому колі,

Дзвінку почую мову краянів…

І хай один родився у Карпатах,

З Волині другий, третій – із Черкас,

Йдучи у рейс, повинні пам’ятати:

В нас дім один, одна у ньому мати.

Одна мета єднати мусить нас.

Одні думки, дороги і стремління,

І нас тоді не спинить буревій.

Вперед, брати! Для краю - воскресіння!

Ми пропливем ці гавані чужинні,

Щоб стать на рейді в гавані своїй!

Ми з вами живемо уже в ХХІ ст., і тим не менше, багатьох з нас продовжує турбувати проблема еміграції. Сьогодні вона переважно, як і на межі ХІХ-ХХст., є трудовою, заробітчанською, часто добровільною, а часом і вимушеною. І коли до рук потрапляє газета чи журнал з статтею чи поезією заробітчан, тією зраненою епопеєю, то, читаючи ці рядки, часто серце кров’ю обливається і сльози навертаються на очі від прочитаних слів. Це мовлять заробітчанські серця. Вони пишуть болем і сльозами від трагічної розлуки з рідними, туги за своєю землею і віри в повернення додому.

Та найбільше сьогодні болить те, що діється в нашій державі, на нашій споконвічно мирній українській землі. Ці події призвели до нової хвилі вимушеної еміграції та міграції. Люди вимушені залишати домівки через військові дії на Сході України та через анексію Криму.

Ми добре розуміємо, що емігрантам, там, за кордоном, матеріально живеться легше, особливо зараз, в порівняні з нами, але ми також всі бачимо, як вони з різних країн всяко стараються допомогти Україні та українцям. І це дуже важливо для нас, але і для них також. Це їхній зв'язок з рідною землею.

І хочеться вірити, що добро переможе, що на нашу землю повернеться мир, що ми з вами справді будемо жити в європейській, вільній, демократичній державі, що багато українців зможе повернутись додому.



- вчитель читає поєзію О.Струтинської «Журавлині ключі» (слайд 9):

Журавлині ключі

У чужому високому небі –

Журавлині ключі.

Залишилася я –

Одинока журавка без тебе –

У самотній ночі.

Я зову тебе, кличу, благаю,

А у небі – журливе «курли».

Ти прилинь, мій журавлику,

З рідного краю

І додому мене забери.

Знову поглядом я

Журавлині ключі проводжаю,

А тебе все нема і нема.

Поруч тебе - сади розквітають,

А у мене... зима.

Ольга Струтинська



- звучить перший куплет і приспів пісні «На Україну повернусь» у виконанні Іво Бобула.


  1. Закріплення набутих знань, умінь, навичок

    • я знову хочу поставити вам запитання:

то чи може життя і творчість сильної особистості, борця за національну ідею, бути взірцем для наслідування?

    • (відповіді учнів)

що обєднує письменників-емігрантів?

    • (відповіді учнів)

який із проектів вам запамятався найбільше, і чому?

    • (відповіді учнів)

На основі опрацьованих відомостей про еміграційну літературу, прослуханих поетичних творів cпробуйте побудувати узагальнений портрет-асоціацію українського поета-емігранта, а також, можливо, хтось зможе написати листа до України від імені когось із емігрантів (не обов’язково віршами, можна прозою).

    • звучить пісня у виконанні Б.Кучера «Напишіть Україні листа»

    • (відповіді учнів)

А тепер спробуємо скласти сенкан до слова еміграція, але спочатку згадаємо що таке сенкан?

    • (відповідь учня)

    • (сенкан – це творча робота, що має коротку форму вірша складеного за певною схемою, це пятирядковий «вірш-слово».)



  1. Підсумок уроку




  1. Домашнє завдання

Написати твір-роздум на тему: «Ми є. Були. І будем Ми!

Й Вітчизна наша з нами!».


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка