Міністерство освіти І науки україни дніпропетровська обласна державна адміністрація



Скачати 213.31 Kb.
Дата конвертації16.03.2016
Розмір213.31 Kb.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ

«ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ»

ВІДДІЛ ОСВІТИ

СИНЕЛЬНИКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ШАХТАРСЬКА СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА
Кілімніченко Л.М.
Моніторинг як сучасний засіб управління якістю виховної роботи в школі
( З досвіду роботи)

2015 рік


ХХІ століття зумовлює потребу у визначенні стратегії реформування освіти, пошуку інноваційних шляхів становлення школи, яка б створювала сприятливі умови для розвитку й саморозвитку особистості як творця, проектувальника свого життя, освоєння учнями життєвої компетентності. Тому головним критерієм оцінки діяльності школи є компетентність її випускників.

Яким повинен вийти старшокласник із стін школи в життя?

Це повинна бути така молода людина, яка має не лише певний обсяг знань і навичок, а й, перш за все, відповідні життєві компетенції. Задля цього й упроваджуються демократичні норми організації шкільного життя. Особистість може досягти зрілості лише через громадянське бачення світу, через оцінку всього, що відбувається навколо, із позиций власної активної участі та відповідальності за те, що відбувається в суспільстві.

Виховувати громадянина – означає підготувати молодь до участі в розв' язанні сьогоденних і перспективних завдань держави. Тобто в учня потрібно сформувати такі особистісні риси, як громадянська свідомість, відповідальність та активність, громадянський обов'язок і громадянська гідність. Тому соціальне замовлення школи полягає у формуванні в підростаючого покоління нової системи цінностей, котра грунтується на національній гордості та гідності; вихованні вільної й суверенної особистості, здатної захистити й обстояти власні позиції та погляди, керуючись національними та загальнолюдськими цінностями.

З 2005 р. педагогічний колектив Шахтарської СЗШ розпочав роботу над експериментальною проблемою „Створення інноваційної педагогічної системи розвитку та становлення життєвої компетентності учнів в умовах сільської школи»

Місія нашої школи спрямована на оволодіння кожним учнем ключовими компетенціями як важливим результатом якості навчально-виховного процесу.


     Шкільна освіта на сьогодні працює в нових умовах і адаптується до нової системи вимог, а "нові умови вимагають нових шляхів вирішення” (М. Реріх). Рутина цифр і звітності, яка буквально завалює адміністрацію школи, мало дає практичного результату для адміністрації, учителя, дитини, якщо не намагатися цю інформацію вибудувати в логічну систему з практичним виходом.

Саме тому сьогодні така велика увага приділяється організації роботи з налагодження функціонування системи безперервного вивчення стану розвитку системи навчально-виховної діяльності – моніторингу.

Останнім часом термін "освітній моніторинг” став усе частіше з’являтися на сторінках наукових та популярних видань, ця інноваційна управлінська технологія ввійшла в практичне управління закладами освіти.
     Для педагогічного колективу та адміністрації освітньої установи поняття "моніторинг” визначено як форма організації збору, зберігання, обробки й розповсюдження інформації про діяльність педагогічної системи, що забезпечує безперервне стеження за її станом і прогнозування розвитку навчального закладу на діагностико-проективній основі.

Моніторинг результативності виховного процесу, спираючись на системний аналіз й відновлені причинно-наслідкові зв’язки, повинен з’ясувати сутність й зміст досліджуваного виховного процесу, допомогти переосмислити методи роботи й організації діяльності, запропонувати, якщо це потрібно,

альтернативну модель системи виховної роботи.

Компонентами схеми моніторингу є: параметри результативності – що саме відслідковується; процедура оцінювання результативності – як досліджується; форма подання отриманих результатів опис аналізу отриманих даних і висновки, що з них виводяться.

Технологічна модель моніторингу містить у собі наступний набір

компонентів: мета, об’єкт, предмет управління, етапи , результат. Розглянемо їх стосовно реалізації моніторингу результативності виховного процесу.

Сучасний зміст виховання в Україні складає науково обгрунтована система загальнокультурних ціностей та відповідна сукупність соціальнозначущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства й держави, до інших людей, до себе, праці, природи, мистецтва. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власне ставлення. Цей процес передбачає поєднання інтересів особистості ( вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності), суспільства ( саморозвиток особистості має здійснюватися на моральній основі), держави ( діти мають зростати національно свідомими громадянами, патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі).

Отже, маємо створити відповідні умови для організації виховного процесу та формувати готовність педагогів розв’язувати сучасні проблеми виховання школярів.

Поняття виховна робота відображає процесуальний бік виховної діяльності діяльність учителів, класних керівників, батьків щодо здійснення формування певних рис особистості вихованців, з урахуванням конкретних умов її функціонування (вік учнів, регіон та ін.) та характеризує безпосереднє планування, організацію та проведення тих чи інших виховних заходів у конкретному навчальному закладі, класі.

Виходячи з цього, мета моніторингу якості виховної роботи – відстеження ефективності застосовуваних педагогічних засобів задля розвитку учнів та учнівського колективу в процесі виховної діяльності класного керівника.

Постає дуже важливе питання: що саме можна вважати критерієм ефективності виховної роботи? Традиційно до основного з них відносять рівень вихованості учнів, проте у сьогоднішній педагогічній теорії та практиці існують дуже різні підходи до трактування цього поняття. Один з можливих варіантів вирішення даної проблеми пропонують І.Д. Бех, І.А. Зязюн, В.А. Караковський, Л.В. Кондрашова, Л.І. Новікова, П.В. Степанов та ін. Вони стверджують, що сьогодні одним з реальних показників ефективності виховної діяльності є особистісне зростання кожної дитини як системи її ціннісних ставлень до світу, людей, самої себе, що будується на основі її самооцінки.

Оцінюючи результати виховання через категорію «особистісне зростання» школяра, можна зазначити наступні об’єкт та предмет моніторингу якості виховної роботи.



Об’єкт – рівень особистісного розвитку учнів та учнівського колективу. Предмет – організаційно-педагогічні умови ефективного використання засобів організації виховного процесу.

Виходячи з вимоги цілісності виховного процесу у сучасній школі, предмет моніторингу якості виховного процесу у цьому тлумаченні варто розглянути як сукупність трьох найважливіших складових .


Предмет моніторингу якості виховного процесу у сучасній школі


Позиція

Предмет моніторингу

(що вивчається)

Механізм моніторингу

1.

Особистість школяра як головний показник ефективності процесу виховання

- тестові методики особистісного

зростання;

- спостереження;

- бесіди;

- рейтинг;

- анкетування;

- вивчення продуктів діяльності;

- вивчення шкільної документації;

- збір незалежних характеристик;

- метод педагогічних ситуацій.




2.

Дитячий колектив як середовище розвитку особистості школяра

- узагальнення індивідуальних

показників на групу;

- соціометричні методи;

-методики вивчення рівня згуртованості, вихованості, рівня сформованості колективу




3.

Професійна позиція педагога як умова розвитку особистості школяра

- діагностика професійної позиції

педагога як вихователя;

- методика вивчення професійних

орієнтирів педагогічного колективу у

галузі виховання

У моніторингу якості виховної роботи можна виділити етапи:



І етап. Вихідно-діагностичний. Тут відбувається вивчення вихідного стану рівня особистісного розвитку учнів, колективу учнів та умов виховання у сім’ї.

ІІ етап. Підготовчий. Визначення цілей і завдань виховної роботи з учнями, виходячи з результатів вихідної діагностики, Програми виховання молоді в Україні, річного плану школи й індивідуальних потреб учнів та учнівського колективу. На цьому етапі створюється модель і план виховної роботи, програма вивчення учнів та колективу.

ІІІ етап. Змістовно-діяльнісний. Реалізація наміченого плану виховної діяльності, спостереження за ходом розвитку учнів, заповнення індивідуальних діагностичних карток, створення зведених карт за підсумками роботи за певний період часу, проведення індивідуальної корекційної роботи й оцінка ефективності окремих виховних заходів.

ІV етап. Оціночно-прогностичний. Узагальнення результатів виховної роботи у формі таблиць, графіків, діаграм, гістограм; розгляд питання щодо необхідності корекції виховних дій, ефективного застосування тих чи інших форм виховної роботи, видача відповідних рекомендацій батькам та вчителям-предметникам, визначення перспектив подальшого розвитку учнів та колективу класу, підсумковий звіт класного керівника про результати свої діяльності, створення аналізу виховної роботи за минулий період.

Результатом моніторингу якості виховної роботи є змістова характеристика рівня розвитку особистості учня та учнівського колективу відповідно до засобів, що застосовуються у виховній діяльності її суб’єктами.

Ефективність виховання – це співвідношення між метою виховання і результатами, досягнутими у процесі формування особистості, соціальних груп.

Для оцінювання результатів виховного процесу необхідно мати чітке уявлення про визначення рівнів вихованості учнів, їхньої свідомості, поведінки; вміти бачити зміни в її поведінці у результаті виховних впливів; обирати найефективніші форми і методи виховання. Без цього неможливо об'єктивно оцінити ефективність та якість виховної роботи, її впливу на колектив, кожного учня зокрема.

Складність процесу виховання зумовлена тим, що результати його не завжди помітні відразу. Тільки з часом можна судити про результативність виховного впливу педагога, що виявляється у вихованості дітей. 


Вихованість — комплексна характеристика особистості, враховує наявність і рівень сформованості в неї суспільно значущих якостей. 
Результати процесу виховання різні, оскільки залежать від індивідуальних особливостей вихованців, їх ставлення до навколишнього світу, виховних впливів, однолітків, батьків, педагогів. 
Критерієм вихованості кожної особистості є не лише знання законів, правил, норм поведінки, а конкретні дії відповідно до визнаних норм і правил. Такі критерії не можуть бути універсальними, бо в кожному конкретному соціальному середовищі є свої норми і правила, а отже, і показники вихованості людини. При цьому слід враховувати вік, рівень соціального досвіду людини тощо. 
Критерії вихованості — ознаки, за допомогою яких роблять висновок про рівень вихованості людини, оцінюють результати виховного впливу. 
Рівень вихованості — ступінь сформованості в учня відповідно до вікових можливостей найважливіших якостей особистості, які є показниками вихованості. 
Рівень вихованості наближено характеризують словами: високий, середній, низький. Високий рівень певної якості особистості характеризується наявністю всіх ознак, властивих цьому показнику. Середній — наявністю половини чи більше ознак відповідного критерію. Низьким вважають такий, коли є менше половини ознак від загальної кількості чи коли їх немає взагалі. 
Основними показниками рівня вихованості школяра є зовнішній вигляд, культура поведінки у школі та за її межами, громадська активність, самостійність у всіх видах діяльності, сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості, ставлення до навчання, інтерес до знань і усвідомлення їх ролі в своєму розвитку, прилучення до національної та світової культури, фізичне здоров'я, захоплення фізичною культурою і спортом, працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.

Оцінити рівень вихованості учня можна і за його ставленням до навколишньої дійсності. У ставленні до суспільства він виявляє патріотизм, суспільну дисциплінованість, громадську активність, працьовитість, відповідальність, солідарність, відданість справі; у ставленні до інших людей - повага їх гідності, піклування, терплячість; до себе - гідність, самокритичність, самоконтроль, ініціативу, оптимізм; до культури - повагу до культурних цінностей, контакти з діячами культури, розуміння прекрасного; до природи - повагу до всіх форм життя, замилування природою, примноження її багатств і раціональне їх використання; до моральних цінностей - демократизм, гуманізм, поважання свободи волі особистості.

При визначенні рівня вихованості учнів нерідко послуговуються такими методами науково-педагогічного дослідження, як педагогічне спостереження, бесіда, анкетування, вивчення продуктів діяльності учнів та ін.

Творчою групою нашої школи в рамках проведення моніторинга результативності виховної роботи колективу школи розроблено критерії рівня вихованості учнів та підібрано діагностичний інструментарій




Критерії

Показники

Методики вивчення

I. Сформованість

пізнавального

потенціалу особистості

учня


Освоєння учнями освітньої програми
Пізнавальна активність учнів
Сформованість навчальної діяльності

  • Шкільний тест розумового розвитку

  • Статистический аналіз поточної і підсумковій успішності

  • Методики вивчення розвитку пізнавальних процесів.

  • Педагогічне спостереження




II. Сформованість

морального

потенціалу

особистості

учня


Моральна спрямованість особистості
Сформованість відносин дитини до Батьківщини, суспільства, сім’ї, школи, до себе, природи, праці.


  • Тест Н.Е.Щурковой "Міркуємо про життєвий досвід"

  • Методики "Недописана теза", "Ситуація вибору"

  • Метод ранжирування

  • Методики "Ріпка" ("Що у мене виросло"), "Магазин", "Золота рибка"




III. Сформованість комунікативного

потенціалу особистості

учня


Комунікабельність
Знання етикету поведінки

IV. Сформованість

естетичного потенціалу

учня


Сформованість естетичних почуттів

  • МетодикаТорренса

  • Педагогічні спостереження

V. Сформованість

фізичного потенціалу

учня


Стан здоров’я учня
Розвиток фізичних якостей особистості

  • Статистический медичний аналіз стану здоров’я учня

  • Виконання контрольних нормативів з перевірки розвитку фізичних якостей




VI. Задоволення учнів життєдіяльністю

школи


Комфортність дитини у школі
Емоційно-психологічний стан учня у школі (класі)

  • Методика А.А. Андрєєва "Вивчення задоволеності учня шкільної життям"

  • Методики "Наші відносини", "Психологічна атмосфера у колективі"

  • Анкета "Ти і твоя школа"

  • Соціометрія



Перелічені методики дають можливість отримати необхідну і достовірну інформацію про розвиток особистості учнів.

Узагальнення результатів діагностик подаються у вигляді таблиць, графіків, діаграм, гістограм. При виявленні учнів з низьким рівнем вихованості на засідання МО класних керівників розглядається питання корекції виховних дій, ефективного застосування тих чи інших форм виховної роботи щодо таких учнів. Класний керівник готує відповідні рекомендації батькам та вчителям-предметникам, визначає перспективи подальшого розвитку учнів. Робота класного керівника з учнями , які мають низький рівень вихованості має відображення в індивідуальній корекційній карті учня.

Критеріями якості виховної роботи мають виступати ті параметри життя школи, які визначають здатність учитися і вихованість школярів, їхнє ставлення до виховання і навчання, до школи і педагогів, готовність їх до свідомого вибору професії, здатність адаптуватися до сучасних життєвих умов.

По тому як змінюються рівні вихованості і навчання дітей можна робити висновки про якість навчально-виховної роботи школи. Так, високий рівень громадської спрямованості свідчить про ефективність діяльності педколективу з досягнення цілей і завдань виховання. Сформованість світогляду підтверджує якість засвоєння дітьми провідних ідей науки й їх практичного застосування.

Критерії визначення ефективності виховного впливу шкільного колективу об'єднують у групи: 

1. Критерії оцінювання організаційної структури і складових шкільного колективу: 
— відповідність структури колективу соціальній моделі суспільства; 
— чіткість розподілу функцій між внутріколективними об'єднаннями і органами управління; 
— взаємозв'язок між внутріколективними об'єднаннями (органами шкільного управління); 
— здійснення управління діяльністю шкільного колективу як єдиного процесу на основі співуправління педагогів, учнів, батьків, громадськості. 
Рівні сформованості шкільного колективу визначають на основі стадій

його розвитку. 


Високий рівень. Відповідає третій стадії розвитку колективу, коли він повністю виконує виховні функції, характеризується соціально-ціннісними мотивами, демократичною спрямованістю. Члени колективу відрізняються високим рівнем активності, ініціативності, самостійності в процесі різнопланової діяльності, моральної сформованості. 


Середній рівень. Відповідає другій стадії розвитку колективу, характеризується появою активу, який бере на себе частину повноважень керівника колективу, ситуативними виявами демократичного співжиття. Члени колективу виявляють середній рівень активності, ініціативності, самостійності в процесі організації діяльності шкільного колективу, моральної вихованості. 
Низький рівень. Відповідає першій стадії розвитку колективу, характеризується індивідуалістичною спрямованістю членів колективу, якого фактично ще немає. Керівник змушений брати на себе роль своєрідного “диктатора”. Активність, ініціативність, самостійність виявляються дуже рідко, відчутний низький рівень моральної вихованості.

Науковці стверджують, що класні учнівські колективи є неформальними об’єднаннями. Кожен класний керівник, безумовно, впевнений, що добре знає свій клас, адже він перебуває в його середовищі майже щодня. Практика доводить, що яким би не був дружнім клас, він усе одно має свою внутрішню структуру, яка не завжди відома педагогам, які працюють з класом. Моніторинг статусної структури класного колективу та причини формування колективного статусу кожного з учнів зокрема дає змогу розробити корективні заходи щодо психологічної підтримки дітей, у яких низька соціальна адаптація.

Після обробки результатів анкетування «Я і мій класний колектив» всі дані заносяться до таблиці «Статусна структура колективу (за І.Лікарчуком)» й розділені за такими напрямками : учні, яким заздрять, які викликають симпатію, є байдужими, викликають слабку антипатію, інтерферентне ставлення, є лідерами, є замкнутими.

Унаслідок грунтовного вивчення структири учнівських колективів 5-9 класів творча група зробила такі висновки:

1.Учнівські колективи не є однорідними. Розподіл на певні групи відбувається з причини динаміки поглядів та контактних стосунків між учнями.

2. Симпатії учнів спричинені передусім соціальним статусом сімей, у яких живуть діти і їхніми безпосередніми успіхами у навчанні. Важливим компонентом вибору симпатії є вміння товаришувати і цінувати дружбу.

3. Причини байдужості до окремих учнів, зокрема, в тому, що що ці діти не мають ні яких досягнень, не вирізняються матеріальним достатком і їхньому характерові притаманні флегматичні риси.

4.Є потреба глибше вивчати причини антипатії учнів і тримати на контролі поведінку саме цих дітей, оскільки симпатії та антипатії є змінними, вони мають ситуативний характер, постає потреба в підсиленні статусу цих дітей різними методами виховних впливів і навіть за допомогою штучно створених ситуацій.

З метою визначення перспектив подальшого розвитку колективу класу творча група виробила корективні рекомендації:

1. Внести доповнення в перспективний, річний та плани роботи класних керівників щодо продовження вивчення статусної структури в інших класах та планування порівняльних досліджень протягом наступних кілької років

2.Класним керівникам:

2.1.Запланувати заходи, які б стимулювали згуртованість класного колективу.

2.2.Вести системні спостереження за дітьми, у яких низька соціальна адаптація, надавати їм кваліфіковані консультації в плані психологічної підтримки та створення мотивації контактів з колективом.

2.3.Провести педагогічний лекторій для батьків на тему «Соціальна адаптація дітей, проблеми формування життєствердних компетенцій»

Завдання класного керівника полягає не тільки в тому, щоб виховувати, а й розвивати молоду людину, дати поштовх їй до самореалізації, самовиховання, самовдосконалення.

Постає проблема: оновити, вдосконалити виховну діяльність та зацікавити класного керівника, щоб він міг здійснювати особистісно зорієнтований підхід до виховання учня та класного колективу на основі діагностико-корекційної роботи. Як націлити класних керівників на якісний результат виховання? Потрібно насамперед провести діагностику рівня підготовки класних керівників до здійснення сучасного виховного процесу, іншими словами: зібрати, обробити та проаналізувати інформацію.

Вивчаючи діяльність педагога-вихователя, розглядаємо два складники: результативність системи виховання в класі та сформованість професійної компетентності педагога у сфері виховної діяльності.

Критерії першого складника:


  • сформованість виховної системи в класі;

  • ефективність функціонування виховної системи в класі;

  • задоволеність учнів, батьків, вчителів виховним процесом у класі.

Критерії другого складника:

  • психологічні риси особистості педагога-вихователя;

  • професійні риси особистості педагога-вихователя;

  • ефективність професійної діяльності;

  • здійснення процесу особистісного та професійного зростання.






Критерії

Показники

Методи, прийоми,

методики відстеження



1.Ефективність системи виховання в класі

1.1

Сформованість

виховної


системи в класі


  • Уміння чітко ставити мету й завдання, прогнозувати кінцеві результати роботи;

  • планування виховної діяльності;

  • знання та дотримання принципів організації виховного процесу;

  • застосування різноманітних форм і методів виховання з урахуванням вікових особливостей учнів;

  • відстеження виховної діяльності;

  • здійснення колекційної роботи.

Вивчення документації з метою визначення:

- уміння поставити мету, визначити завдання, прогнозувати виховний процес;

- планування виховної діяльності з урахуванням вікових особливостей учнів;

-здійснення моніторингу виховного процесу;

- уміння коригувати власну діяльність з урахуванням результатів моніторингу.

Анкетування щодо дотримання основних принципів організації виховного процесу.




1.2

Ефективність

функціонування

виховної системи

в класі


  • Рівень розвитку особистості учня: особистісна, соціальна, когнітивна, духовна сфери;

  • рівень вихованості учнів ( ідеали, ціннісні орієнтації, якості громадянина та школяра, комунікативність, екологічна вихованість, уміння самоконтролю, самоаналізу, самооцінки тощо);

  • формування й розвиток учнівського колективу.

Вивчення особистості учня:

- анкета для виявлення пізнавального інтересу учня;

- анкета для виявлення ставлення учня до навчання, домінуючого мотиву учіння;

- методика дослідження мотивів вибору професії та мотивації навчальної діяльності учня;

- анкета для учнів "Життєві цінності старшокласників";

- анкета для учнів з питання формування навичок здорового способу життя;

- опитувальник для виявлення рівня соціалізації та громадянського становлення особистості учня;

- опитувальник для виявлення стану сформованості в учнів школи рис патріота, громадянина;

- анкета для учнів "Самооцінка впевненості у собі";

- анкета для учнів "Визначення рівня відповідальності";

- анкета "Мої інтереси";

- анкета для визначення відношення школярів до проблем насилля;

- анкета для виявлення проявів девіантної поведінки школярів.

Картка оцінки рівня вихованості учнів класу.

Соціометрія

Методика виявлення ступеня розвитку самоврядування в учнівському колективі.




1.3

Задоволеність

учнів, батьків,

вчителів-

предметників

навчально-

виховним


процесом у класі


  • Якість проведення виховних заходів у класі, школі;

  • умови для збереження здоров’я учнів;

  • організований соціальний захист дитини.

Анкетування.

Співбесіди.

Протоколи диспансерного огляду учнів.

Методика виявлення рівня сформованості у школярів здорового способу життя

Індивідуальні психолого-педагогічні карти учнів


2.Сформованість професійної компетентності педагога

у сфері виховної діяльності.

1

Професійні риси особистості педагога-вихователя


  • Спеціальні знання вчителя у сфері виховання;

  • володіння сучасними виховними технологіями;

  • уміння аналізувати результати своєї роботи, співвідносити її з результатами вихованості учнів;

  • уміння вести педагогічні дослідження у сфері виховання

  • уміння давати психолого-педагогічні рекомендації учням, батькам.

Вивчення документації.

Співбесіда.

Бесіди з учасниками НВП.

Анкетування:

- "Професійна підготовленість вчителя"

- "Школа очима вчителя"

Картка виявлення утруднень педагогічних працівників при організації методичної роботи.

Тестування:

- "Технологічна готовність вчителів до проектної діяльності";

- "Інформаційна культура вчителя".

Самооцінка вчителем задоволення від роботи в школі.

Методика вивчення діяльності вчителя у навчальному процесі (кваліметрична модель).




2.

Педагог-вихователь у структурі міжособистісних стосунків

  • Комунікативна компетентність;

  • потреба у спілкуванні;

  • уміння вести діалог;

  • емпатія.




Тестування:

- «Комунікативні та організаторські схильності вчителя»;

- «Стиль взаємин з учнями»;

- «Способи реагування на конфліктні ситуації»




3

Психологічні риси особистості педагога-вихователя


  • Відкритість;

  • моральність;

  • самовладання;

  • критичне ставлення до своїх дій;

  • справедливість;

  • тактовність;

  • терплячість;

  • розуміння дітей.

Діагностика:

- «Провідний тип мотивації діяльності вчителя»;

- «Типи акцентування характеру»;

- «Емоційна стабільність і нестабільність»




4

Здійснення процесу особистісного та професійного зростання.


  • Знання про способи професійного самовдосконалення;

  • знання про слабкі й сильні сторони власної особистості та її діяльності;

  • уміння здійснювати самоаналіз, самооцінку, самовизначення, самоконтроль;

  • оволодіння сучасними самоосвітніми техніками.

Співбесіди.

Анкетування:

- "Самооцінка реалізації потреб педагогів у розвитку та саморозвитку";

- "Підвищення рівня методичної кваліфікації вчителів";

Тестування "Ваш творчий потенціал"



Створивши інструментарій моніторингу, провівши початкову діагностику, отримали результати рівня компетентності класних керівників з питань особистісно зорієнтованого виховання, рівня оволодіння інтерактивними методиками. Дослідження дають змогу адміністрації спланувати методичну роботу згідно з результатами діагностування. Надання реальної, особистісно значимої допомоги класним керівникам грунтується на аналізі виховного процесу, можливостях кожного керівника, компетентному плануванні та розробці індивідуальних програм підвищення педагогічної майстерності.

Регулярно здійсненні моніторингові дослідження є хорошим інструментом аналізу різноманітних сторін виховного процесу. Вони дозволяють одержати реальну картину результативності напрямів розвитку школи.

Перспективами подальшого педагогічного дослідження можуть бути: виявлення передового педагогічного досвіду, його узагальнення та розповсюдження; ефективне використання кваліфікації вчителя, практичного досвіду та працездатності; відкриття нових проблемних ситуацій; планування роботи методичного об’єднання класних керівників; створення ситуації, за якої сам класний керівник зацікавлений у незалежній об’єктивній оцінці своєї праці щодо вихованності школярів; забезпечення механізмами регулювання цілей та шляхів їх досягнення; виявлення помилок у цілях, планах, нормах, що встановлені адміністрацією школи; можливість для вчителів, батьків побачити об’єктивну картину виховного процесу в школі.




Використана література:
1. Андреев В.И. Педагогика: учебный курс для творческого саморазвития.

– 2-е изд. – Казань: Центр инновационных технологий, 2000. – С. 431-

588.

2. Качалова Л.П. Педагогический мониторинг: Процессы интеграции



психолого-педагогических знаний будущего учителя // Стандарты и

мониторинг в образовании. – 1999. – № 6. – С. 31-34.

3. Кондрашова Л.В. Превентивная педагогика. – К.: Вища школа, 2005. –

231 с.


4. ЛукінаТ. Моніторинг якості освіти: Теорія і практика.- К.: Вид.дім. «Шкільний світ»: Вид. Л.Галіцина, 2006.-128 с.

5. Моніторингові дослідження у виховному процесі // Школа. – 2008.- №11

6. Степанов П.В. Диагностика и мониторинг процесса воспитания в школе

/ П.В. Степанов, Д.В. Григорьев, И.В. Кулешова. – М.: Академия:



АПКиПРО, 2003. – 82 c




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка