Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Булка Надія Ігорівна На правах рукопису



Скачати 395.67 Kb.
Сторінка2/4
Дата конвертації09.03.2016
Розмір395.67 Kb.
1   2   3   4

ВСТУП



Актуальність теми. Наше сьогодення характеризується виникненням величезного зацікавлення проблемами психології творчості в соціальній сфері життя. В сучасних умовах інтелектуальний творчий потенціал поряд із демографічними, територіальними, сировинними, технологічними параметрами того чи іншого суспільства є важливою підвалиною його прогресивного розвитку. Інтелектуальна творчість як невід’ємний аспект людської духовності є соціальним механізмом, який протистоїть регресивним явищам у розвитку суспільства. Чим менше людей з творчим інтелектом у суспільстві, тим більше яскраво виражені в ньому деструктивні тенденції. Поряд з цим, творча діяльність – це гарантія особистісної свободи людини і самодостатності її індивідуальної долі.

Аналіз досить великого масиву літератури з проблем творчості, яка виділилася в самостійний комплексний напрям на межі психології, педагогіки, філософії та інших наук, дає змогу зробити висновок про те, що для здійснення соціально-економічних перетворень, розв’язання надзвичайно складних та нових завдань, сучасній людині необхідно оволодівати творчими вміннями не лише у професійній, а й соціальній діяльності.

Неможна не погодитися з тим, що розвиваючи творчі здібності у дітей, виховуючи їх такими, що мислять нестандартно, оригінально, мають творчий підхід до життєвих проблем, суспільство отримує повноцінних громадян країни. Недарма видатний психолог Л. С. Виготський вважав розвиток творчих здібностей найважливішим питанням дитячої психології і педагогіки.

Останнім часом почали виникати ідеї про те, що вміння орієнтуватися в бурхливому світі соціальних взаємодій (соціальний інтелект), тісно пов’язано з такою властивістю як креативність. Налагодження конструктивних соціальних зв’язків базується на певній гнучкості поведінки, відкритості новим ідеям, які притаманні креативним особистостям. Зокрема, в дослідженнях В. Н. Куніциної було доведено, що більш високому рівню соціального інтелекту відповідає більш високий розвиток такої властивості як креативність. Окрім того, дедалі частіше вживається спеціальний термін „комунікативна креативність” (Р. В. Білоусова,
С. І. Макшанов, А. Маслоу, О. П. Саннікова, Н. Ю. Хрящова). Не можна залишити поза увагою розробки таких відомих фахівців з психології творчості, як
Б. Г. Ананьєва, А. В. Брушлінського, Л. С. Виготського, О. М. Матюшкіна,
В. О. Моляко, О. М. Леонтьева, Я. О. Пономарьова, С. Л. Рубінштейна,
Б. М. Теплова, О. К. Тихомирова, Н. В. Хазратової та цілої низки інших вітчизняних та іноземних авторів, де творча людина розглядається як така, що має вищий ступінь розвитку, підготовленості до конкретних видів діяльності, до життя в цілому, до зміни стилів поведінки, до пошуку виходів з кризових станів, до найбільш конструктивної, раціональної поведінки навіть в умовах катастрофи.


Не зважаючи на це, до сьогодні вчені ще не досягли згоди навіть з приводу того, чи існує взагалі креативність чи вона лише теоретичний конструкт. Суперечки точаться і навколо того, чи самостійним є процес креативності, чи креативність – це сума інших процесів. Поряд з цим неоднозначним є і погляд на роль креативності у розвитку особистості та взаємодію креативності з соціальною сферою особистості.

Таким чином, необхідність чіткого виділення психологічних параметрів та методів дослідження креативності, недостатня розробленість у літературі проблеми відновлення порушених соціальних зв’язків на основі розвитку креативності, а також потреба в удосконаленні системи їх відновлення (знаходження нових методів на основі актуалізації креативного потенціалу особистості) і визначили вибір теми нашого дослідження: „Розвиток креативності у молодших школярів із порушеними соціальними зв’язками”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження та його результати входять до комплексної теми кафедри психології Львівського Національного університету імені Івана Франка НДР № 01034005918 „Розвиток особистості в умовах становлення Української держави”.

Тему дисертації затверджено Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 2/3 від 26.03.2003 року) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 26.10.2004 року).

Автором досліджувалися розвиток креативності особистості, відмінності особистостей із непорушеними і порушеними соціальними зв’язками.

Мета роботи полягає у дослідженні розвитку креативного потенціалу особистості як умови поновлення порушених соціальних зв’язків, а також у дослідженні соціально-психологічних особливостей молодших школярів із порушеними і непорушеними соціальними зв’язками.

Згідно поставленої мети виділяються наступні завдання дослідження:

  1. Здійснити теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми креативності. Визначити психологічний зміст та компоненти креативності. Розглянути особливості креативності як творчого потенціалу дітей у молодшому шкільному віці.

  2. На основі теоретичного аналізу охарактеризувати психологічний зміст порушених соціальних зв’язків, їх психологічні детермінанти і форми. Встановити причини порушення соціальних зв’язків у молодших школярів і розглянути рівень їх креативності.

  3. Розробити логіку емпіричного дослідження та систему дослідницьких процедур, спрямованих на діагностику вербальної та невербальної креативності, соціально-психологічних рис особистості, ставлення до себе та інших, позиції у налагодженні соціальних контактів молодших школярів.

  4. Виявити взаємозв’язки між показниками вербальної і невербальної креативності та психологічними якостями особистості, що проявляються у побудові соціальних контактів молодших школярів. Дослідити психологічні особливості молодших школярів із об’єктивними та суб’єктивними порушеннями соціальних зв’язків.

  5. Провести емпіричне дослідження, яке полягає у розробці і здійсненні формуючого експериментального впливу на молодших школярів з порушеними і непорушеними соціальними зв’язками за допомогою тренінгу креативності. На основі отриманих результатів визначити роль розвитку креативності у відновленні порушених соціальних зв’язків.

Об’єктом дослідження виступає креативний потенціал особистості молодших школярів.

Предметом дослідження є показники креативності, їх розвиток та вплив на відновлення порушених соціальних зв’язків.

Гіпотеза. Спираючись на положення психології про те, що креативність як якість особистості, є однією з детермінант соціальних зв’язків, ми припустили, що показники креативності і соціальних зв’язків пов’язані між собою, саме тому, підвищення рівня креативності за допомогою програми розвитку креативності може сприяти відновленню порушених соціальних зв’язків.

Методологічною та теоретичною основою дослідження є:

  • системний, комплексний підхід до проблем розвитку та становлення особистості (Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, В. А. Роменець,
    О. П. Саннікова);


  • принципи детермінізму, який пов’язаний з розкриттям провідної ролі соціокультурного чинника у формуванні особистості (Л. С. Виготський,
    Г. С. Костюк, В. М. Мясіщев, С. Л. Рубінштейн);


  • принцип розвитку, який передбачає вивчення не лише тих психічних якостей людини, які вже склалися, але й тих нових особливостей психіки, які лише зароджуються. За даним принципом психіка розглядається не як щось стале, а як результат розвитку та діяльності на різних етапах становлення особистості (К. О. Абульханова-Славська, Б. Г. Ананьєв, М. Й. Боришевський,
    Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, В. М. Мясіщев);


  • принцип об’єктивності, який полягає у вивченні об’єктивних умов виникнення, формування та опису порушених соціальних зв’язків (Л. С. Виготський,
    С. Д. Максименко, В. М. Мясіщев, С. Л. Рубінштейн);


  • концепція діяльнісного опосередкування особистісного розвитку
    (С. Д. Максименко, А. В. Петровський) та вчинковий підхід (Б. Г. Ананьєв,
    В. А. Роменець, С. Л. Рубінштейн);


  • положення гуманістичної психології про активізацію особистісного потенціалу (А. Маслоу, К. Роджерс);

  • наукові уявлення про креативність особистості (Д. Б. Богоявленська,
    Р. В. Білоусова, Дж. Гілфорд, В. М. Дружинін, В. А. Моляко, Я. О. Пономарьов, О. П. Саннікова, Е. П. Торренс та ін.).


Методи дослідження. В роботі використовувалась система методів та процедур отримання даних, що включає: теоретичний аналіз та узагальнення літератури з обраної проблематики, метод бесіди і анкетування, спостереження, тестування, експеримент. Як інструментарій, спрямований на діагностику рівня креативності застосовувалась батарея тестів креативності Е. П. Торренса. Для діагностики соціальних зв’язків використовувалися дитячий варіант багатофакторного особистісного опитувальника, розроблений Р. Б. Кеттелом та
Р. В. Коаном (CPQ), тест самоакцептації А. Рое та М. Сігельмана, опитувальник за шкалою соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда (дитячий варіант), опитувальник „Моє коло спілкування” Т. Ю. Андрущенко.


Статистичне опрацювання даних здійснювалася за допомогою комп’ютерної програми STATISTICA 6.0. У кількісному аналізі використовувалися математико-статистичні методи опрацювання отриманих даних, зокрема кореляційний, факторний та порівняльний аналіз. Якісний аналіз становили метод диференціації груп та метод профілів.

Організація та етапи дослідження. Дослідження здійснювалося у три етапи протягом 2000-2003 років.

На першому етапі (2000-2001 рр.) визначалися вихідні підходи до дослідження проблеми психологічної реабілітації порушених соціальних зв’язків за допомогою розвитку креативності. Розроблено комплекс методичних прийомів дослідження. Результати першого етапу дали можливість вибрати адекватні методи дослідження, а також накреслити шляхи вирішення проблеми.

На другому етапі (2001-2002 рр.) проводилися пілотажні експериментально-діагностичні дослідження молодших школярів із порушеними соціальними зв’язками та опробовувалися методи тренінгу креативності. Результати другого етапу дослідження знайшли своє відображення у створенні комплексного пакету методик дослідження особливостей особистості з порушеними соціальними зв’язками і способів опрацювання та інтерпретації батареї тестів креативності. Також створено завдання, програму та критерії оцінювання ефективності тренінгу креативності.

На третьому етапі (2001-2003 рр.) проводилися експериментально-діагностичні дослідження особливостей особистості осіб з порушеними та непорушеними соціальними зв’язками, а також тренінг креативності на основі розробленої програми розвитку креативності. Загалом до участі в дослідженні були залучені 123 дітей молодшого шкільного віку. Третій етап завершився аналізом та інтерпретацією результатів дослідно-експериментального дослідження. Результати третього етапу дослідження знайшли своє відображення і реалізацію в рамках виконання НДР № 01034005918 „Розвиток особистості в умовах становлення Української держави”, у ряді наукових публікацій та науково-методичних посібниках.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у ньому:

  • уперше розроблено технологію психологічної реабілітації порушених соціальних зв’язків за допомогою програми розвитку креативності;

  • уточнено особливості змістовної сторони поняття „креативність” як деякої гіпотетичної здатності до створення чогось принципово нового; розкрито його специфіку в порівняння з поняттям „творчість”, що полягає у здатності до творчості і не зводиться до творчих здібностей; удосконалено компонентну структуру креативності як самостійного психологічного феномену, до якої входять „свіжість погляду”, гнучкість, оригінальність і мотиваційні, емоційні, несвідомі механізми; уточнено зміст соціальних чинників, які сприяють виникненню порушень у встановленні особистістю зв’язків з оточенням;

  • подальший розвиток отримала розробка теоретико-методичних засад організації психопрофілактичної, психокорекційної роботи з молодшими школярами, у яких наявні порушені соціальні зв’язки.

Теоретичне значення наукової роботи полягає в узагальненні та теоретичному обґрунтуванні визначення поняття „креативність”, що дає змогу диференціювати його від поняття „творчість”; у формуванні системи критеріїв наявності порушень у соціальних зв’язках особистості.

Отримані результати емпіричних досліджень розширять та удосконалять наявну систему знань стосовно особливостей формування та змісту креативності, а також дадуть змогу розглядати в комплексі особливості особистості, що призводять до порушених соціальних зв’язків.

Практичне значення наукової роботи полягає в тому, що апробовано набір методик, які являють собою комплексне дослідження креативності. Запропонований комплекс методик та результати досліджень можуть бути використані для діагностування креативності особистості, для виявлення наявності порушень у соціальній сфері особистості, для визначення напрямків тренінгової, психокорекційної та консультативної роботи по відновленню порушених соціальних зв’язків. Дана інформація може бути використана на психолого-педагогічних семінарах для вчителів загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл, на семінарах для шкільних психологів, на лекціях для студентів гуманітарних ліцеїв, коледжів та вузів, в програму вивчення яких є включеним предмет „психологія”, а також для учнів молодших класів, з якими проходиться психологічне консультування та корекція.

На основі аналізу психологічної літератури по проблемі, що вивчається, спираючись на результати експериментальних досліджень, розроблені теоретико-методологічні засади та програма соціально-психологічного тренінгу креативності, складені навчальні програми спецкурсів „Тренінг креативності в умовах клініки”, „Діагностика креативності управлінського персоналу”, „Діагностика креативності у школі”, „Арт-техніки активізації внутрішніх ресурсів людини”, які викладаються студентам психологічного відділення Львівського національного університету імені Івана Франка. Адаптований набір методик та дані експериментального дослідження також використовуються на практичних заняттях наступних курсів: „Психологічні засади роботи з обдарованими дітьми”, „Практикум психодіагностики і корекції в народній освіті”.

Результати дослідження впроваджено у Львівському національному університеті імені Івана Франка (довідка про впровадження № 526/01 від 13.04.2005 року) та громадській організації „Асоціація практикуючих психологів Львівської області” (довідка про впровадження № 31 від 3.03.2005 року).

Особистий внесок автора дослідження полягає у теоретичному обґрунтування, побудові та апробації емпіричної моделі дослідження, зборі та опрацюванні експериментальних даних, розробці системи показників наявності порушень у соціальних зв’язках особистості, у створенні та апробації у навчальному процесі системи роботи зі стимулювання розвитку креативності.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті та завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних комп’ютерних програм опрацювання даних.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення доповідались та обговорювалися на Науково-практичній конференції „Сім’я та шлюбно-родинні стосунки в Україні” (Київ, 2001), Четвертій міжнародній конференції молодих науковців „Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів „Психологія ХХI століття” (Санкт-Петербург, 2002), на XXXI з’їзді Польського наукового психологічного товариства „Психологія в перспективі ХХІ століття” (Люблін, 2002), на Другій міжнародній науково-практичній конференції „Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога” (Київ, 2002), Регіональній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми психології молоді” (Львів, 2002), Всеукраїнській науковій конференції „Психологічні проблеми на шляху від зовнішньої до внутрішньої свободи” (Львів, 2002), Обласній науково-практичній конференції „Дитяча та юнацька психотерапія в Україні: основні напрямки роботи” (Львів, 2003), Українсько-польській конференції „Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації” (Львів, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Соціально-психологічні детермінанти особистісного становлення сучасної молоді” (Луганськ, 2003), симпозіумі „Духовні та соціально-психологічні аспекти допомоги дітям із загальними розладами розвитку в системі інтеграційної освіти” (Львів, 2004), V міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2004), ІІ міждисциплінарній науково-практичній конференції з міжнародною участю „Простір арт-терапії: можливості і перспективи” (Київ, 2005), ІІ міжнародній науково-практичній конференції для студентів та молодих вчених „Психологічні проблеми сучасності” (Львів, 2005), на науково-методологічному семінарі та звітних наукових конференціях кафедри психології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Публікації. Зміст дисертаційного дослідження відображено в 19 публікаціях автора. З них, дві статті у наукових журналах, 6 статей у збірниках наукових праць, 11 – у матеріалах і тезах конференцій. Сім статей, з описаних вище, опубліковані у фахових виданнях. Також вийшли два збірники методичних матеріалів до курсів „Арт-техніки активізації внутрішніх ресурсів людини” та „Консультаційна робота зі студентами вищого навчального закладу”.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальний зміст дисертації викладено на 204 сторінках, з них основного тексту – 175 сторінок. Список використаних джерел налічує 237 найменувань, 45 з яких представлені іноземною мовою. Робота містить 17 таблиць, 40 рисунків і 5 додатків.
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка