Міністерство освіти І науки україни міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка степана дем’янчука психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та внз



Сторінка12/31
Дата конвертації08.03.2016
Розмір5.4 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   31

У підсумку, маємо підстави відзначити, що подолання вище згаданого розриву між політикою і науковими колами в контексті розроблення та реалізації ефективних рішень щодо глобальних проблем вимагає усвідомлення того факту, що «наукові відкриття виникають у процесі інтенсивної роботи думки та духовних просвітлень людини, яка існує в певному інформаційному просторі, а реалізація наукових досягнень неможлива без відповідної волі людей, які приймають рішення та несуть за них усю повноту відповідальності» [15, c. 83].

З цього випливає, що обов’язковою умовою вирішення екологічних криз є глибоке, особистісне володіння людьми, які приймають рішення – політиками, адміністраторами, менеджерами, здобутками екологічної науки та екоетики, що акумулюють інтелектуальний досвід та матеріальні досягнення людства в практиці природокористування. Отже, якщо ми говоримо про ефективну екоосвіту в Україні то, очевидно, як найшвидше має бути створений відповідний освітній простір, що спиратиметься на можливості вищої школи щодо поширення цивілізаційного екологічного досвіду та здобутків.


1. Моисеев Н. Н. Судьба цивилизации. Путь разума / Н. Н. Моисеев. – М. : Языки русской культуры, 2000. – 156 с. 2. Педагогічний словник / За редакцією дійсного члена АПН України Ярмаченка М. Д. – К. : Педагогічна Думка, 2001. – 514 с. 3. Онопрієнко В. П. Особливості менеджменту екологічної освіти в аграрних університетах / В. П. Онопрієнко // Нова парадигма: [журнал наукових праць] – 2011. – Вип. 103. – С. 52–62. 4. Рудаківська С. В. Освіта для сталого розвитку як перспектива екологічної освіти / С. В. Рудаківська // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць – 2012. – Випуск 62. – С. 514–519. 5. Толстоухов А. В. Екобезпечний розвиток: пошуки стратегем [Текст] / А. В. Толстоухов, М. І. Хилько // Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К. : Знання України, 2001. – 333 с. 6. Філіпчук Г. Природо- і людиноцентризм у контексті екоосвіти сталого розвитку // Освіта і управління. – 2010. – Т.13. №2–3. – С. 79–85. 7. Калинникова М. В. Роль вузовского образования в формировании экологической культуры / М. В. Калинникова // Вестник РУДН. – 2003. – № 4–5. – С. 223–227. 8. Субботина И. В. Экологизация науки и образования: социально-философские аспекты: автореф. дис. на соискание ученой степени кандидата философских наук: спец. 09.00.11 «Социальная философия» / И. В. Субботина Ирина Владимирова – Пятигорск, 2010. – 25 с. 9. Саєнко Т. В. Освіта екобезпечного інформаційного суспільства: проблеми і перспективи [Текст] : [монографія] / Т. В. Саєнко – К. : Освіта України, 2008. – 288 с. 10. Юрченко Л. І. Еколого-естетичне виховання як підстава формування екологічної культури / Л. І. Юрченко // Гуманітарний часопис: Збірник наукових праць. – Харків : ХАІ, 2008. – №4. – С.144–149. 11. UNEP, 2012. 21 Issues for the 21st Century: Result of the UNEP Foresight Process on Emerging Environmental Issues // United Nations Environment Programme (UNEP) – Nairobi, Kenya, p. 5. 12. Андрущенко В. П. Ціннісний дискурс в освіті / В. П. Андрущенко // Вища освіти України. – 2008. – № 1. – С. 5–18. 13. Михайлишин Г. Й. Аналіз методологічних принципів освітньої парадигми / Г. Й. Михайлишин // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць – 2012. – Випуск 66. – С. 547–552. 14. Делор, Ж. Образование: необходимая утопия [Текст] / Ж. Делор // Педагогика. – 1998. – № 5. – C.3–24. 15. Амельченко С. Н. Диалектика сущего и должного в процессуальном бытии культуры / С. Н. Амельченко // Известия Уральского государственного университета. – 2009. – № 3. – С. 78–91.
Рецензент: д.е.н., професор В. І. Борейко.

УДК 336.1: 504.06
Матвійчук О. В., к.е.н., доцент (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне)
ФОРМУВАННЯ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ ДЛЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ
Анотація. У статті досліджено теоретичні основи та обґрунтування процесу визначення і відбору ключових компетенцій, а також їх відношення до соціального та економічного середовища в європейських країнах і процес їх впровадження у зміст освіти. Визначено стан ринку фінансових послуг України та особливості підготовки майбутніх економістів. Обґрунтовано необхідність розробки послідовної cтратегії для визначення, вибору та оцінки компетенцій і навичок, а також підсумкових показників в галузі освіти.

Ключові слова: ключові компетенції, формування компетенцій, освіта впродовж життя, компетенції майбутніх економістів.
Аннотация. В статье исследованы теоретические основы и обоснование процесса определения и отбора ключевых компетенций, а также их отношение к социальной и экономической среде в европейских странах и процесс их внедрения в содержание образования. Определено состояние рынка финансовых услуг Украины и особенности подготовки будущих экономистов. Обоснована необходимость разработки последовательной стратегии для определения, выбора и оценки компетенций и навыков, а также итоговые показатели в области образования.

Ключевые слова: ключевые компетенции, формирование компетенций, непрерывное образование, компетенции будущих экономистов.
Annotation. The article deals with the notion of core competencies, theoretical background, justification of the process of definition and selection of key competencies and their relation to the social and economic environment in Europe and the process of their implementation in the educational content. The condition of the financial services market of Ukraine, peculiarities of future economist’s training is defined. The need to develop a coherent strategy to identify select and measure the competencies and skills as well as totals in education is specified.

Keywords: key competencies, formation of competencies, lifelong education, future economists’ competencies.
В Україні ринкові перетворення відбуваються на тлі кризових явищ в умовах нестачі інвестиційних ресурсів необхідних для розвитку бізнесу. Отож держава повинна забезпечити законодавчі межі функціонування інвестиційної діяльності, що забезпечить стабільний розвиток та функціонування фінансового ринку. Відрегульований ринок фінансових послуг перерозподіляє фінанси на конкурентній основі і дає можливість розвивати привабливі для економіки сегменти, зменшує ризики.

Зауважимо, що ринок фінансових послуг є важливим інструментом для стабільної роботи економіки, формою мобілізації і перерозподілу коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави. Розвиток ринку фінансових послуг виступає своєрідним «лакмусовим папірцем» фінансового стану країни і добре працює при низький інфляції, збалансованій і діючий законодавчій та правовій базі, на жаль під час кризових явищ перший потерпає: зменшується кількість фінансових установ та перелік послуг що надаються, фахівці фінансового ринку поповнюють лави безробітних. Підготовка майбутніх економістів має передбачати ризики сучасного фінансового ринку України, навчати перш за все саморозвитку і самовдосконаленню.



Аналіз останніх публікацій виявив, що ідею компетентнісно орієнтованої освіти розробляли багато вчених: В. Болотов, І. Зімняя, В. Краєвський, В. Сєріков, А. Хуторський та ін. Осмислення підходів до фахових компетенцій та характеристику його складових знаходимо у дослідженнях вітчизняних науковців – О. Локшиної, О. Пометун, І. Саух, В. Свистун, В. Ягупова; сучасні тенденції розвитку змісту освіти досліджували та аналізували такі зарубіжні науковці D. S. Rychen, L. H. Salganik, M. E. McLaughlin.

Метою нашої статті є дослідження теоретичних основ та обґрунтування процесу визначення і відбору ключових компетенцій у підготовці майбутніх економістів для ринку фінансових послуг України.

В проекті концепції розвитку освіти України на період 2015–2025 рр. зазначено, що результатом реформи має бути всеосяжна трансформація освітнього сектора. Освіта мусить перетворитися на систему, здатну до саморегуляції – відповідно до викликів суспільного розвитку, які постійно змінюються. Освіта має стати ефективним важелем економіки знань, на інноваційне середовище, у якому учні й студенти отримують навички і вміння самостійно оволодівати знанням протягом життя та застосовувати це знання в практичній діяльності. Освіта має продукувати індивідів, здатних забезпечити прискорене економічне зростання і культурний розвиток країни, свідомих, суспільно активних громадян, конкурентоспроможних на європейському і світових ринках праці [1].

Широке коло науковців та педагогів вищої школи переконані, що підготовка фахівців у будь-якій сфері повинна здійснюватися на новій концептуальній основі в рамках компетентнісного підходу, основою якого є ключові компетенції. У «Новому тлумачному словнику української мови» слово «компетенція» трактується як «добра обізнаність із чим-небудь; коло повноважень якої-небудь організації, установи, особи» [2, с. 874]. Наведемо визначення термінів «компетенція», «компетентний», що пропонує сучасний тлумачний словник за редакцією В. Бусела: «компетенція – добра обізнаність у чомусь; коло повноважень певної організації, установи чи особи; загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях і здібностях, які набуті завдяки навчанню; компетентний – який має достатні знання в певній галузі, добре обізнаний, тямущий; ґрунтується на знанні, кваліфікований; має певні повноваження, повноправний, повновладний [3].

Поняття ключових компетенції та їх значення для людського, соціального і економічного розвитку знаходиться у полі зору протягом багатьох років, є полем дискусій на міжнародних конференціях. З метою систематизації і узагальнення досвіду багатьох країн у визначенні та відборі ключових компетентностей було започатковано програму «Визначення та відбір компетентностей: теоретичні та концептуальні засади» зi скороченою назвою «DeSeCo» (1997 р.) [4], за підтримки Федерального статистичного департаменту Швейцарії та Національного центру освітньої статистики США й Канади До групи експертів входять представники різних галузей – освіти, бізнесу, здоров’я, представники міжнародних, національних освітніх інституцій тощо. Міжнародна комісія Ради Європи розглядає поняття компетентностей як загальні, або ключові, уміння, базові вміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації, крос-навчальні вміння або навички, ключові уявлення, опори, опорні знання.

Необхідно продовжувати роботу в області компетентності та навичок молоді та дорослого населення, щоб з часом розробити послідовну Стратегію для визначення, вибору та вимірювання компетенцій і навичок, а також підсумкові показники в галузі освіти. Справді, вимірювання якості результатів навчання, оцінка економічних і соціальних навичок і здібностей, виявлення основних детермінант освітнього успіху робить визначення ключових компетенцій нагальною темою обговорення , стимулює підвищений інтерес у всьому світі. Цей інтерес до нової інформації піднімає важливі питання про те , що найбільше необхідно для життя: базові навички , такі як читання , вміння писати і вести розрахунки? Які навички необхідні для сучасного успішного життя в суспільстві, щоб мати змогу протистояти сьогоденним і майбутнім викликам? Як визначити найбільш актуальні і універсальні фахові компетенції і основне питання, як їх оцінити?

Ці питання стали основою для міжнародного та міждисциплінарного діяльності і проводяться під егідою Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР ), на чолі з швейцарським Федеральним статистичним управління (SFSO). У 1997 році країни-члени ОЕСР розробила Програму для іноземних студентів Programme for International Student Assessment (PISA) через міжнародні тести. Методика оцінювання (PISA) була розроблена з метою моніторингу ступеня знань, для студентів що отримали обов’язкову шкільну освіту, придбали знання і навички, необхідні для повноцінної участі в суспільство, а саме такі як мотивація, деякі аспекти ставлення до навчання, вміння застосувати комп’ютер, саморегуляторне навчання [5, с. 25–26]. Метою розробників PISA були:

– стратегічна орієнтація на методи, які дають можливість визначати потреби країни, уряду, зробити необхідні висновки;

– інноваційне поняття «грамотності», що стосувалося можливості студентів аналізувати, міркувати і спілкуйтеся ефективно, що дасть можливість вирішувати і інтерпретувати проблеми в безлічі галузей ;

– ставлення до пожиттєвої освіти, яке не обмежується оцінкою студентів, навчальними компетенціями. Необхідність самостійно знаходити мотивації для отримання освіти, визначення цілей щоб вчитися, що базується на вірі в себе;

– регулярність проведення оцінки знань, яка дозволить країнам контролювати свій прогрес і ступінь досягнення поставленої PISA мети.

Теоретичні основи, обґрунтування процесу визначення та відбору ключових компетенцій і їх ставлення до соціального та економічного середовища були також розглянуті на другому симпозіуми DeSeCo [6].

Аналіз існуючих концептуальних та дисциплінарних підходів до вибору необхідних компетенцій дає можливість висловити припущення, що на сьогодні неможливо ідентифікувати і обмежити кількість вкрай необхідних навичок і підібрати ключові компетенції, які будуть застосовані на робочому місці, в суспільних відносинах, процесах демократизації і серед політиків.

У нашому глобалізованому світі, з підвищеними вимогами до компетентності в робочій силі, вищі навчальні заклади повинні забезпечити гарантування того, що їх випускники мають компетенції, необхідні для досягнення успіху. Не зважаючи на колосальні десятирічні дослідження на міжнародному рівні європейські вчені вважають, що робота з оцінювання ключових компетенцій тільки починається [7].

Загальновизнано, що інвестиції в освіту і компетенції мають вирішальне значення для боротьби зі складними вимогами і глобальних проблем сучасного світу. Але, які компетенції нам потрібні для загального життєвого успіху і сталого соціально-економічного та демократичного розвитку суспільства? Наведемо приклади базових типів компетенцій заснованих на світових стандартах (табл. 1) [8].
Таблиця 1

Базові компетенції засновані на світових стандартах




Моделі компетенцій світових стандартів

Необхідні компетенції

Модель SHL міжнародні стандарти керування (фахівець, менеджер, керівник групи)

1) підприємницькі якості (бізнес, творчий підхід, рішучість, стратегія); 2) якості керівника (лідерство, планування й організація, орієнтація на якість, переконливість); 3) професійні якості (спеціальні знання, аналіз і вирішення проблем, усна й письмова комунікація); 4) особисті якості (гнучкість, стабільність,особиста мотивація).

Модель S. Whiddett & S. Hoolyforde розробка моделі компетенцій на матеріалах компанії

1) розвиток бізнесу (особистий розвиток, генерування й обґрунтування ідей); 2) досягнення результатів (планування, чіткість менеджменту, постановка цілей); 3) аналіз – робота з інформацією (аналіз і прийняття рішень); 4) люди (робота в команді, вплив, керування відносинами)

Модель Society for Human Resource Management модель для керування колективом

знання бізнесу; персональна дієздатність; стратегічний внесок; практичні навички та володіння технологіями менеджменту

Модель «Корпоративні фінансові технології»

системне мислення; прийняття рішень; орієнтація на результат; аналітичні здатності; креативність; гнучкість, швидка й адекватна реакція; здатності до навчання; організаторські здібності;делегування повноважень; уміння планувати час; управляти проектами; працювати в команді; переконувати, відстоювати думку; уміння слухати інших, підтримувати зворотний зв’язок; навички проведення презентацій і переговорів

Навчальні плани і програми підготовки фахівців мають базуватись на компетентному підході, що забезпечить структурно-логічний зв’язок дисциплін, розвине інформаційну та практичну компоненту, сприятиме освоєнню знань і вмінь для виконання певних виробничих професійних функцій у майбутньому, що, у свою чергу, підвищить рівень конкурентоздатності випускника, у якого сформовані професійні компетенції [9].



Результати досліджень, які проводили європейські та вітчизняні вчені в останні роки дають можливість стверджувати, що з’ясування ключових компетенцій фахівця ринку фінансових послуг тільки починається. Необхідно вивчати та впроваджувати в навчальні програми світові стандарти щодо професійних і базових компетенцій для фахівців для кожного сектору економіки, що допоможе вирішувати нагальні проблеми та вчасно реагувати на сьогоденні та майбутні виклики.

Важливо підготувати базу для власної вітчизняної Стратегії визначення, вибору та вимірювання компетенцій і навичок, а також розробити підсумкові показники в галузі освіти, тим більше що реформи, які заплановані в освіті, потребують нового концептуального компетентнісного підходу.


1. Проект концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 рік. Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua/messages/39066-mon-proponue-na-gromadske-govorennya-proekt-kontseptsiyi-rozvitku-osviti-ukrayini-na-period-20152025-rokiv 2. Новий тлумачний словник української мови(у трьох томах). том 1, А – К / Укладачі: В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – Київ, Вид-во «АКОНІТ», 2006 – 926 с. 3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с. 4. Definition and Selection of Competencies. Theoretical and Conceptual Foundations (DESECO). Strategy Paper on Key Competencies. An Overarching Frame of Reference for an Assessment and Research Program – OECD (Draft). – 279 p. 5. Key Competencies. A developing concept in general compulsory education. Eurydice. The information network on education in Europe. – N. Y., 2002. – 28 p. 6. Contributions to the second DeSeCo symposium (2003)D.S. Rychen, L. H. Salganik, and M.E. McLaughlin (eds Geneva, Switzerland, 11-13 February, 2002). 7. Assessment of Competencies in Higher Education Edited by S. Blömeke, J.-E. Gustafsson, R. J. Shavelson Series: Zeitschrift für Psychologie – Vol. 223 In Stock ISBN: 978-0-88937-473-7 Vol. 223/1 2015, iv + 66 pp. 8. Основания для выбора модели компетенций. – http://www.profrazvitie.ru/cgibin/new.cgi?go=model_komp. 9. Лапішко М. Л. Використання інформаційного забезпечення під час формування фахових компетенцій банківських працівників у ВНЗ / М. Л. Лапішко // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія»]. Сер. : Комп’ютерні технології. – 2013. – Т. 229, Вип. 217. – С. 19–23. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Npchduct_2013_229_217_6.pdf
Рецензент: д.е.н., професор В. І. Борейко.

УДК 378.035.3
Мельничук Л. Б., к.пед.н., доцент (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне)
МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ПОЧАТКОВОЇ ЛАНКИ ОСВІТИ
Анотація. У статті досліджено проблему формування професійної культури майбутніх педагогів початкової ланки освіти. Проаналізовано суть провідних дефініцій і теоретико-методологічних підходів до проблеми моделювання навчально-виховного процесу у ВНЗ. Обґрунтовано структурні компоненти моделі формування педагогічної культури майбутніх педагогів початкової школи: мету, завдання, методи і методичні прийоми, організаційні форми, компоненти, педагогічні умови підвищення ефективності формування педагогічної культури майбутніх педагогів початкової ланки освіти.

Ключові слова: професійна культура, навчально-виховна робота, модель, структурні компоненти формування професійної культури.
Аннотация. В статье исследована проблема формирования профессиональной культуры будущих педагогов начального звена образования. Проанализирована суть ведущих дефиниций и теоретико-методологических подходов к проблеме моделирования учебно-воспитательного процесса в вузе. Обоснованы структурные компоненты модели формирования педагогической культуры будущих педагогов начальной школы: цели, задачи, методы и методические приемы, организационные формы, компоненты, педагогические условия повышения эффективности формирования педагогической культуры будущих педагогов начального звена образования.

Ключевые слова: профессиональная культура, учебно-воспитательная работа, модель, структурные компоненты формирования профессиональной культуры.
Annotation. The article is devoted to the professional culture formation of future teachers of primary school education. The essence of the main definitions, theoretical and methodological approaches to modelling the educational process in high school is leaned. The structural components of pedagogical culture forming model of future primary school teachers such as the purpose, objectives, methods and techniques of organizational forms, components, pedagogical conditions of increasing the efficiency of pedagogical culture formation of future teachers of primary school education are studied.

Keywords: professional culture, educational work, model, structural components of forming the professional culture.

Сучасні демократичні перетворення в державі, процеси інтеграції в європейський освітній простір, зміни принципів, форм та методів роботи у вищих навчальних закладах України зумовили значне підвищення вимог до рівня та якості професійної підготовки майбутніх учителів, їхньої фахової та соціальної компетентності, загальної й професійної культури.

У науково-педагогічній літературі накопичено значний досвід обґрунтування педагогічних умов формування професійної культури вчителя. Зокрема, науковцями досліджено різні аспекти соціально-професійного становлення особистості вчителя, а саме: проблеми формування соціальної та професійної зрілості вчителя (І. А. Зязюн, М. П. Лебедик., О. В. Михайлов., В. В. Радул); професійна майстерність вчителя (В. І. Авершин, Ю. Л. Баланюк., І. А. Зязюн, М. Б. Євтух, І. Є. Синиця, І. Т.Федоренко., та ін.); професійна активність (Л. А. Аврамчук); умови становлення професійної мотивації майбутнього вчителя (В. К. Буряк, В. М. Галузинський, Н. В. Кічук, М. П. Максимчук, О. О. Медведенко, Н. Г. Ничкало, Б. О. Федоришин, П. І. Шевченко та ін.); проблеми професійного самовдосконалення педагога (І. А. Зязюн, С. Б. Єлканов, Л. В. Кондрашова, М. І. Сметанський, Н. Г. Ничкало, В. О. Мартиненко, С. О.Сисоєва, В. О. Сухомлинський та ін.).

Метою нашої статті є теоретичне обґрунтування моделі формування професійної культури майбутніх педагогів початкової ланки освіти. У відповідності до окресленої мети завданнями нашої роботи є: 1) проаналізувати сутність провідних дефініцій і теоретико-методологічних підходів до проблеми моделювання навчально-виховного процесу у ВНЗ; 2) охарактеризувати суттєві риси експериментальної технології навчально-виховного процесу у ВНЗ на основі аналізу компонентів сформованості професійної культури майбутніх педагогів та визначених педагогічних умов її функціонування.

У процесі формування професійної культури майбутніх фахівців початкової ланки освіти ми спиралися на метод наукового моделювання, який дав змогу визначити найбільш суттєві риси експериментальної технології навчально-виховного процесу у ВНЗ на основі аналізу компонентів сформованості професійної культури майбутніх педагогів та визначених педагогічних умов щодо її функціонування.

Модель (франц. model, від лат. modulus) – зображення, схема, графік будь-якого об’єкта, процесу або явища, що використовується як його спрощена заміна [1, с. 543].

Модель – це знакова система, за допомогою якої можна відтворити дидактичний процес, показати в цілісності його структуру, функціонування та зберегти цю цілісність на всіх етапах дослідження [2, с. 280].

Модель – мірило, зразок, умовний образ чогось [3, с. 81], зразок, приклад, схема опису предмета чи процесу [4, с. 103].

Моделювання дає змогу відтворити не тільки статику навчально-виховного процесу, а і його динаміку. Наявність науково обґрунтованої моделі дозволяє прогнозувати його розвиток. Це особливо важливо для технології формування професійної культури майбутніх педагогів, яка передбачає позитивний результат. Побудова організаційно-педагогічної моделі формування педагогічної культури майбутніх педагогів початкової школи передбачає формування особистості студента педагогічного факультету як майбутнього фахівця (рис. 1).

Мета в розробленій моделі – це підвищення якості професійної підготовки майбутніх фахівців початкової ланки освіти у контексті формування їх професійної культури. Для досягнення мети ставилися завдання сформувати у майбутніх педагогів особистісні риси та якості, суттєві для успішного формування їх професійної культури.

Орієнтована модель формування педагогічної культури майбутніх педагогів початкової школи – це результат проведеного теоретичного дослідження. В основу цієї моделі покладено сучасні підходи науковців до проблеми професійної підготовки фахівців.

Організаційно-педагогічна модель формування професійної культури майбутніх педагогів містить у сукупності наступні складові: мету і завдання, методичні та організаційні прийоми, компоненти сформованості педагогічної культури майбутнього учителя початкової ланки освіти; педагогічні умови, які сприятимуть успішності її формування у студентів.

Модель формування професійної культури передбачає підбір цілеспрямованого змісту на рівні спеціальних дисциплін, на рівні навчального матеріалу зі спеціальних дисциплін, форм та методів поза аудиторної роботи та змісту педагогічної практики. Зміст має спрямовуватися на формування в майбутніх фахівців початкової ланки освіти спеціальностей особистісних рис і професійних якостей, важливих для успішної професійної діяльності.

Провідне місце у формуванні професійної культури майбутніх педагогів початкової школи у процесі вивчення спеціальних дисциплін належить інтерактивним методам навчання.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації.

Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, тим самим є сприятливим підґрунтям для формування професійної культури майбутніх педагогів початкової ланки освіти. Серед методів та методичних прийомів¸ які активно сприятимуть формуванню професійної культури, нами виокремлено і охарактеризовано наступні: асоціативний кущ, кейс-метод, заповнення інформаційного пропуску, групова робота, самоаналіз.



Рис. 1. Організаційно-педагогічна модель формування професійної культури майбутніх педагогів

Асоціативний кущ – один з прийомів критичного мислення, який використовується на етапі актуалізації або рефлексії. На дошці пишеться головне слово теми, а навколо – всі слова й фрази, що асоціюються з темою, потім між ними встановлюються зв’язки, виділяють сяаспекти, щодо яких потрібна додаткова інформація [5, с. 22].

«Кейс» (з англ. – випадок) – це дуже деталізовані, контекстуальні, описові доповіді і повідомлення про викладання і учіння [5, с. 23].

Метою наступного інтерактивного прийому – «заповнення інформаційного пропуску» є створити ситуацію спілкування, коли учасники володіють різною інформацією. Вислухати різні точки зору на одну тему.

Кооперативна (групова) навчальна діяльність – це форма (модель) організації навчання у малих групах студентів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання викладач керує роботою кожного студента опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для майбутніх педагогів можливості співпраці зі своїми однолітками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання [5, с. 24].

Серед організаційних форм навчально-виховної діяльності, спрямованої на формування професійної культури майбутніх педагогів, нами виокремлено і охарактеризовано такі: навчальні заняття – лекційні, практичні, лабораторні, самостійна робота; а також позааудиторна робота і практична підготовка [6].

Педагогічна практика – провідний чинник формування професійно-педагогічної культури вчителя початкової школи. Вона є складовою навчально-виховного процесу і забезпечує поєднання теоретичної підготовки майбутніх учителів з їхньою практичною діяльністю у педагогічному закладі.



Педагогічний процес освітньої установи, зміст навчання і способи взаємодії студентів та викладачів становлять особливе культурно-освітнє середовище. Разом вони є чинниками становлення в тих, хто навчається, особистісної і професійної культури. Саме у просторі навчально-виховного процесу вищого навчального закладу створюються і реалізовуються педагогічні умови формування у майбутніх учителів їхнього професійно-педагогічної культури [4, с. 12].

Першою педагогічною умовою формування професійної культури майбутніх учителів початкової школи дослідники називають відображення у змісті навчальних предметів цієї культури як історично, соціально і суб’єктивно-персоніфікованого феномена. У змісті теоретичної підготовки вчителів початкових класів ця умова відображена низкою дисциплін педагогічного циклу, до якої належать загальні основи педагогіки, педагогічні технології, школознавство тощо.

Друга умова формування професійної культури вчителя початкових класів – використання у навчальному процесі пізнавальних ситуацій, що спонукають майбутніх учителів до усвідомлення цілей, змісту і засобів професійної діяльності крізь призму культурної відповідності історичним і соціальним обставинам.

Третя умова формування професійної культури майбутніх учителів початкових класів – упровадження інтерактивних форм навчання, що забезпечують набуття майбутніми вчителями досвіду пізнання і критичного осмислення практики навчання та виховання учнів за відповідними культурними зразками і нормами професійної діяльності.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   31


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка