Міністерство освіти І науки україни міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка степана дем’янчука психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та внз



Сторінка13/31
Дата конвертації08.03.2016
Розмір5.4 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   31

З проведеного дослідження можна, зробити висновок, що системне, цілісне уявлення про сутність і структуру формування професійної культури майбутніх педагогів, критерії, показники і її рівні сформованості та безпосереднє впровадження розробленої організаційно-педагогічної моделі формування професійної культури майбутніх фахівців початкової ланки освіти у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін, самостійної та поза аудиторної роботи, під час проходження педагогічної практики із дотриманням визначених педагогічних умов сприятиме ефективному формуванню професійної культури студентів.
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. 2. Соціолого-педагогічний словник / Укл. Гончаренко С. У., Радул В. В. та ін. – К. : Ексоб, 2004. – 304 с. 3. Талызина Н.Ф. К вопросу о конструировании обобщенной модели специалиста / Н. Ф. Талызина // Теоретические проблемы профессионального образования. – М. : Изд-во МГУ, 1979. – С. 81–94. 4. Философский энциклопедический словарь / [ред. кол.: С. С. Аверинцев и др.]. – 2-е изд. – М. : МГСЦ Союз, 1998. – 208 с. 5. Бойко А. Упровадження інновацій як чинник оптимізації співвідношення педагогічної теорії і практики / Бойко А. // Рідна школа. – 2011. – № 8–9. – С.15–23. 6. Бондар В. І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів / Бондар В. І. –К.:Вересень,1996.–129с.
Рецензент: д.пед.н., професор А. С. Дем’янчук.


УДК 378: 005
Михасюк К. В., викладач (Рівненський коледж економіки та бізнесу)
особливості моніторингу якості практичної підготовки В КОЛЕДЖІ студентів ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
Анотація. У статті досліджено суть моніторингу якості практичної підготовки в коледжі студентів економічних спеціальностей як різновиду освітнього та управлінського моніторингу. Встановлено цілі, завдання, функції та принципи моніторингу. Розкрито поняття «моніторинг» як цілісна динамічна система. Розглянуто якість практичної підготовки як ступінь досягнення визначеного стандарту діяльності економічного коледжу.

Ключові слова: моніторинг, практична підготовка, якість практичної підготовки, моніторинг якості практичної підготовки.
Аннотация. В статье исследована суть мониторинга качества практической подготовки в колледже студентов экономических специальностей как разновидности образовательного и управленческого мониторинга. Определены цели, задания, функции и принципы мониторинга. Раскрыто понятие «мониторинг» как целостная динамическая система. Рассмотрено качество практической подготовки как степень достижения заданного стандарта деятельности экономического колледжа.

Ключевые слова: мониторинг, практическая подготовка, качество практической подготовки, мониторинг качества практической подготовки.
Annotation. In article the essence of monitoring quality of practical training of college of economics students as versions of educational and administrative monitoring is defined. The purposes, problems, functions and monitoring principles are established; the concept «monitoring» is revealed as the integral dynamic system. The quality of practical training is examined as degree of achievements of the set standard of the college of economics activity.

Keywords: monitoring, practical training, practical training quality, practical training quality monitoring.
Питання практичної підготовки майбутнього фахівця належить до важливих питань соціальної безпеки держави та її ефективного функціонування. Динаміка росту інтересу до дослідження рівня практичної підготовки майбутнього економіста пояснюється високими вимогами сучасного суспільства до особистості фахівця економічного профілю.

Тому набуває актуальності пошук шляхів і засобів підвищення якості практичної підготовки, спрямованої на вирішення основних завдань щодо розвитку і удосконалення практичної підготовки майбутніх фахівців, визначених державою та суспільством, технології, що дозволяє контролювати й управляти якістю цього процесу, а саме моніторингу якості.



Аналіз останніх досліджень та публікацій свідчить про те, що це питання розглядається вченими з різних аспектів: моніторинг як засіб удосконалення системи інформаційного забезпечення управління освітою (О. Абдуліна, В. Горб, О. Локшина, О. Майоров та ін.); функції управління освітою та способи оцінювання якості навчання і виховання (В. Безпалько, О. Василенко, Л. Даниленко, Г. Єльникова, Т. Єсенкова та ін.); критеріальний апарат оцінювання якості знань (О. Абдуліна, В. Безпалько, С. Вітвицька, А. Верхола, В. Гузєєв, , М. Корольова, Н. Кузьміна, А. Полле та ін.); проблеми управління процесом засвоєння знань і формування вмінь у вищій та загальноосвітній школі (В. Андреєв, В. Безпалько, В. Бондар, Н. Волкова, В. Галузинський та ін.).

Важливим чинником в управлінні освітнім процесом, як зазначає Ю. Ю. Галієвська, залишається контроль – провідна функція управління, покликаний виконувати роль зворотного зв’язку між підсистемами внутрішнього управління у навчальному закладі [1]. Різні форми, методи традиційно здійснюваного контролю в сучасних умовах мало ефективні. Результати сучасних досліджень свідчать, що традиційні статистичні показники якості практичної підготовки в системі освіти не виявляють цілісності тенденцій розвитку в її основних ланках.

У сучасному суспільстві якість розглядається у двох аспектах: практичному – як задоволення запитів та очікувань, та технічному – як характер об’єкта або явища, тобто повний набір реалізованих характеристик якості, що пов’язані із запитами та очікуваннями.

Нормалізація управління будь-якою системою не може не ґрунтуватися на об'єктивних знаннях про цю систему. Динамізм такої складної ієрархічної системи, якою є практична підготовка, вимагає введення досконалої в технологічному відношенні та змістовної в своїй основі системи моніторингу.



Тому метою даного дослідження є визначення особливостей моніторингу якості практичної підготовки студентів коледжу економічних спеціальностей.

Для досягнення мети статті слід уточнити сутність поняття «моніторинг якості практичної підготовки». Системоутворюючою ланкою всіх видів моніторингу є педагогічний, у який можуть бути включені студенти, викладачі, освітні системи, а предметом його оцінки, в першу чергу, є навчальні досягнення студентів як визначальна, в результаті контролю, міра відповідності досягнення рівня-нормі – вимогам державних освітніх стандартів, статистичній нормі, а також запитам споживачів. Як зазначає О. І. Локшина «оскільки педагогіка – це наука про навчання, виховання й освіту, то цілком закономірним є виокремлення дидактичного, виховного та освітнього як підвидів педагогічного моніторингу» [2, с. 42].

Проаналізувавши ряд джерел з проблеми педагогічного моніторингу в освіті, можна стверджувати, що моніторинг якості практичної підготовки є частинним випадком моніторингу якості освіти. Орієнтуючись на детальний аналіз таких понять як «моніторинг», «практична підготовка», «якість», під «моніторингом якості практичної підготовки» слід розуміти цілеспрямоване, науково-обґрунтоване, динамічне, безперервне, системно-організоване відстеження стану процесу практичної підготовки у будь-який момент часу, з метою виявлення його відповідності бажаному результату, що здійснюється у ході процесів збирання, опрацювання, систематизації, аналізу, оцінювання, інтерпретації моніторингової інформації та забезпечує прогнозування й коригування його розвитку.

На наш погляд, основними завданнями, які повинен виконувати моніторинг якості практичної підготовки студентів коледжу економічних спеціальностей є:

– розроблення конкретних показників (критеріїв), на основі яких досліджується функціонування процесу якості практичної підготовки та визначається його результативність;

– аналіз суперечень та змін, що виникли, утруднень, що ускладнюють оптимальний хід практичної підготовки майбутніх фахівців;

– вивчення причин, що негативно, впливають на стан практичної підготовки, різноманітних умов та засобів, з позиції підвищення ефективності процесу навчання.

У практичній роботі моніторинг якості практичної підготовки майбутніх економістів організується таким чином, щоб він був ефективним і якісним. При цьому слід дотримуватись певної чіткої системи принципів.

Так, Л. Кондрашова визначає принципи як «основні вихідні положення будь-якої теорії, науки в цілому, основні вимоги, пропоновані до чого-небудь» [3, с. 133].

В свою чергу Т. Ільїна розкриває принципи, як «деякі вихідні положення, на які слід спиратися у будь-якій діяльності» [4, с. 228].

Впровадження моніторингу якості практичної підготовки студентів коледжу економічних спеціальностей передбачає визначення та реалізацію відповідної структури діяльності щодо моніторингу, який здійснюється на основі принципів визначених Національною системою моніторингу якості освіти України [5]. Отже, принципи моніторингу якості практичної підготовки майбутніх фахівців економічної сфери – це певна система основних вимог до організації моніторингу, дотримання яких забезпечує його ефективність; це спрямовуючі положення, нормативні вимоги до організації та проведення моніторингу якості практичної підготовки, які мають характер загальних вказівок, правил і норм.

Конкретні вимоги, що реалізують принципи моніторингу якості практичної підготовки є ознаками, наявність і врахування яких створює передумови для ефективного його функціонування.

Ґрунтуючись на специфіці моніторингу якості практичної підготовки студентів коледжу економічних спеціальностей можна виокремити ряд важливих принципів, на яких його слід організовувати, а саме:

– принципи, що регулюють досягнення мети й завдань моніторингу якості практичної підготовки (системність, систематичність, цілеспрямованість, цілісність та всебічність, безперервність);

– принципи, що забезпечують орієнтацію моніторингу на особистість студента (педагогічної комунікативності, диференційного підходу, гуманістичної спрямованості, співпраці);

– принципи, що регулюють змістовий компонент моніторингу якості практичної підготовки студентів (науковості та ефективності, об’єктивності інформації, доступності інформації, компаративності, різноманіття моніторингових процедур);

– принципи, що регулюють операційно-діяльнісний компонент моніторингу якості практичної підготовки (свідомості та активності всіх учасників моніторингу, добровільності, діяльності, оперативності, рефлективності);

– принципи, що дають змогу оцінити результативність моніторингу якості практичної підготовки (прогностичності, діагностичної спрямованості, об’єктивності результатів, гласності та справедливості, наочності та зворотного зв’язку).

Усі вищенаведені принципи моніторингу якості практичної підготовки студентів взаємопов’язані. Ігнорування хоча б одного з них негативно відбиватиметься на його результативності.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011 року № 1283 «Про затвердження порядку проведення моніторингу якості освіти» моніторинг якості практичної підготовки студентів коледжу економічних спеціальностей проводиться п‘ятьма етапами:

– на першому етапі визначається мета, завдання, строки, процедура, методи проведення моніторингу та критерії оцінювання;

– на другому етапі готуються інструктивно-методичні матеріали щодо проведення моніторингу;

– на третьому етапі проводиться моніторинг;

– на четвертому етапі проводиться аналіз результатів моніторингу, готується статистична та аналітична інформація про якість практичної підготовки;

– на п‘ятому етапі оприлюднюється зазначена інформація.

Алгоритм проведення моніторингового дослідження передбачає:

– ініціювання проведення моніторингу якості практичної підготовки на підставі виявлення певних проблем в освіті та необхідності встановлення чинників впливу на стан практичної підготовки;

– постановку мети дослідження, розробку концепції, програми, визначення об‘єктів, розрахунок та формування вибірки, встановлення термінів дослідження, визначення всіх його процедур, критеріїв, розробку вимірювального інструментарію, вибір методів дослідження й узагальнення даних, підбір і підготовку координаторів дослідження;

– збір, фіксацію, інтерпретацію, класифікацію та аналіз інформації, одержаної шляхом спостережень, співбесід, тестування, анкетування, відвідування навчальних занять, позанавчальних заходів, вивчення документації тощо;

– систематизацію даних, оцінювання отриманих результатів аналізу, виявлення чинників впливу на якість практичної підготовки та кореляції між ними, формулювання узагальнених висновків, оприлюднення результатів;

– формулювання рекомендацій щодо корегувальної роботи, розробку заходів щодо поліпшення якості практичної підготовки.

Результати моніторингу повинні оцінюватися в контексті цілей і завдань освіти. Можна виявити два основні підходи у визначенні якості практичної підготовки студентів з точки зору результату. Перший підхід полягає в наступному: оскільки академічні досягнення являють собою найбільш явну мету системи освіти, то ступінь досягнення певного рівня у сфері академічних досягнень і є індикатором якості підготовки. Дійсно, цей критерій (академічні досягнення) може бути виміряний відносно легко. У ряді країн це робиться за допомогою тестування, і академічні досягнення виражаються в оцінці, отриманій під час тестування [6, с.70].

Одним із способів визначення академічних досягнень студентів коледжу економічних спеціальностей є екзаменаційні перевірки у формі заліків, екзаменів, творчих конкурсних робіт, курсових робіт тощо.

Однак, орієнтуючись тільки на цей критерій, науковці зазначають, що не можливо достатньо об’єктивно визначити шляхи поліпшення результатів. Таким чином, визначати якість практичної підготовки тільки через академічні досягнення представляється непродуктивним.

Прихильники другого підходу виходять з того, що однією з основних цілей вищої освіти є розвиток емоційної сфери та креативності студентської молоді, підтримка загальнолюдських цінностей, демократичного суспільства та безпеки, збереження та передача національних цінностей майбутнім поколінням. Подібні цілі визначаються у світі по-різному. У порівнянні з академічними досягненнями ступінь досягнення таких цілей дуже важко визначити. Проте, існують спроби оцінки творчого та емоційного розвитку особистості, її ціннісних орієнтацій, ставлення до світу, поведінки. Крім того, для адекватної оцінки якості практичної підготовки мають значення результати, що представлені в широкому соціальному контексті [6, с. 77]. Наприклад, успішність випускника після закінчення навчального закладу – при продовженні освіти або на ринку праці.

Оцінюючи досягнуті результати, необхідно звернути увагу на ціну досягнень отриманих результатів. Критеріями тут можуть бути зусилля, витрачені на досягнення результату: тимчасові, фінансові, рівень здоров'я, відповідність досягнутого результату поставленим цілям і т.д.

Перевірка, контроль, вимірювання рівня досягнутої якості навчальних досягнень припускають в основному отримання кількісної інформації, у тому числі і про результати діяльності освітньої системи на основі додаткового спостереження і статистичних результатів. На підставі такої інформації проводяться якісний аналіз, формулювання висновків, пошук і ухвалення управлінських рішень по вдосконаленню освітнього процесу і умов його здійснення.

Різнопланова інформація, що забезпечується моніторингом створює умови для адекватної самооцінки і самоідентифікації, сприяє самовихованню і саморозвитку суб’єктів освітнього процесу. Тому має місце проведення комплексного моніторингу практичної підготовки майбутніх фахівців, що забезпечує вивчення значно ґрунтовніше комплекс характеристик системи і її підсистем у цілому.

На сучасному етапі виділяють наступні освітні результати, які відповідають вимогам стандарту:

предметний рівень – навченість, ситуаційне поведінка, здатність до осмислення та оцінювання виниклих ситуацій;

метапредметний рівень – мовна компетенція, соціально-правова компетенція, інформаційна компетенція;

особистісний рівень – компетенції в сферах діяльності: самостійної пізнавальної, цивільно-громадської, соціально-трудової, побутової, культурно-дозвільної.

Провідним компонентом підтримки якості вищої освіти, що визначає формування і становлення фахівця, є продуктивна практична підготовка майбутніх викладачів вищих навчальних закладів, зокрема розроблені та запроваджені технології моніторингу їх практичної підготовки та її постійного моніторингового супроводу.



Отже з проведеного дослідження можна зробити висновок, що практична підготовка – це механізм, який забезпечує як загальний, так і спеціальний розвиток людини, де відбувається нарощування потенційних можливостей. Одним з головних завдань практичної підготовки є не лише формування професійних навичок студентів, а й професійної компетентності студентів.

Моніторинг якості практичної підготовки студентів коледжу економічних спеціальностей являє собою складну багаторівнева сутність компонентів навчання (діагностика – створення умов – процес – результат), що характеризуються системою параметрів, які визначають його результативність у контексті особистісно-професійного розвитку майбутніх фахівців, їх готовність до здійснення практичної діяльності з урахуванням сучасних вимог і особливостей професії.


1. Гавлиевская Ю. Ю. Мониторинг и управление качеством образования [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://festival/1september/ru|/articles/ 214560/. – Загол. з екрану. – Мова рос. 2. Локшина О. І. Моніторинг якості освіти: світові досягнення та українські перспективи / О. І. Локшина – Київ : К.І.С., 2004. –128 с. 3. Кондрашова Л. В. Педагогіка в запитаннях та відповідях / Л. В. Кондрашова, О. А. Пермяков, Н. І. Зеленкова, Г. Ю. Лаврешина. – Київ : Знання, 2006. – 252с. 4. Гончаренко С. У. Практична освіта : Словник / За ред. Н. Г. Ничкало. – Київ : Вища школа, 2000. – 380 с. 5. Концепція створення та функціонування Національної системи моніторингу якості освіти України / [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://nauch.com.ua|geografiya/35678/ru|/index.html/. – Загол. з екрану. – Мова укр. 6. Иванов С.А. Мониторинг и статистика в образовании. Учебно-методический комплект материалов для подготовки тьютеров / С. А. Иванов, С. А. Писарева, Е. В. Пискунова, О. Э. Крутова. – Москва : АПК и ППРО, 2007. – 428 с.
Рецензент: д.пед.н., професор І. С. Войтович.

УДК 372.2.4
Міськова Н. М., к.пед.н., доцент (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне)
УДОСКОНАЛЕННЯ підготовки студентів до впровадження інтерактивних технологій на уроках математики в початковій школі
Анотація. У статті досліджено проблему використання інтерактивних технологій на заняттях з «Методики викладання математики» та запропоновано шляхи впровадження інноваційних технологій при математичній підготовці студентів педагогічних закладів. Визначено перспективи розвитку та розкрито роль викладача у формуванні умов для інноваційної діяльності при вивченні «Методики викладання математики».

Ключові слова: математична освіта, інтерактивні технології, методика викладання математики, початкові класи.
Аннотация. В статье исследована проблема использования интерактивных технологий на занятиях по «Методике преподавания математики» и предложены направления внедрения инновационных технологий в математической подготовке студентов педагогических заведений. Определены перспективы развития и раскрыта роль преподавателя в формировании условий для инновационной деятельности при изучении «Методики преподавания математики».

Ключевые слова: математическое образование, интерактивные технологии, методики преподавания математики, начальные классы.
Annotation. In the article the problem of interactive technology use in the course «Methods of Mathematics teaching» is considered, ways of introducing innovative technologies into mathematical training of students in educational institutions are proposed. The prospects for development and teacher’s role in shaping the environment for innovations during study «Methods of Mathematics teaching» are investigated.

Keywords: mathematical education interactive technology, methods of teaching Mathematics, primary school.
У сучасних умовах розвитку педагогічної науки у розряд найбільш пріоритетних виходить проблема освіти і виховання вчителів нової генерації, що зумовлено загальноосвітніми тенденціями до зміни основної парадигми освіти, створення нової особистісно-орієнтованої педагогіки.

Важлива роль у підготовці висококваліфікованих, компетентних фахівців у галузі початкової освіти відводиться курсу «Методики викладання математики». Його викладання значною мірою базується на впровадженні інтерактивних технологій навчання, які є невід'ємною складовою навчального процесу [1].



Окремі аспекти досліджуваної проблеми знайшли відображення у працях, присвячених питанням професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя (Е. Александрова, М. Богданович, І. Дичківська, П. Ерднієв, А. Захарова, І. Зязюн, Н. Кичук, Н. Кузьміна, С. Логачевська, Б. Нікітіна, Д. Ніколенко, Л. Петерсон, В. Семиченко, С. Сисоєва, Р. Хмелюк, А. Щербаков).

Метою нашої статті є дослідження основних тенденцій розвитку сучасної методико-математичної підготовки майбутніх учителів початкових класів з урахуванням інтерактивних технологій навчання.

Підготовка спеціалістів в освітянській галузі стає неможливою без оволодіння новітніми технологіями. Це зумовлює необхідність розробки нових підходів до системи освіти в цілому. Тому сьогодні є потреба якісного оновлення професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя в педагогічному університеті.

Вирішення цієї проблеми не можливе без забезпечення належного рівня математичної підготовки студентів педагогічних факультетів, оскільки:

а) курс математики є фундаментом, науковим підґрунтям, що забезпечує успішне оволодіння студентами обраною спеціальністю;

б) в сучасних умовах ряд головних педагогічних проблем розв'язується саме за допомогою математичних методів, знань, умінь та навичок.

Сучасне викладання методики математики – це поєднання традиційних технологій та нових інформаційних джерел, які передбачають використання теле- та радіомовлення, періодики, архівних матеріалів, ресурсів мережі Інтернет тощо. Це використання додаткового матеріалу, який можна знайти для різних категорій учнів і для різного рівня підготовки.

Існує два шляхи використання різноманітних технологій у навчально-виховному процесі: використання спеціальних навчальних програм, в яких передбачаються матеріали для різних видів навчальної діяльності, також пропонується методика їхнього використання; самостійний відбір окремого матеріалу щодо конкретних цілей навчання.

Використання мультимедійних інформаційних технологій в освіті, можливість зберегти й опрацьовувати велику кількість різнорідної інформації (звукової, графічної, текстової та відео) та компонувати її в зручному виді сприяє: розкриттю, збереженню та розвитку індивідуальних і творчих здібностей учнів; формуванню в учнів пізнавальних можливостей, прагнення до самовдосконалення; забезпеченню комплексності вивчення явищ дійсності та постійному динамічному оновленню змісту, форм та методів навчальних процесів тощо.

Інформатизація суспільства – це глобальний соціальний процес, особливість якого полягає в тому, що домінуючим видом діяльності в сфері суспільного виробництва є збір, нагромадження, продукування, обробка, збереження, передача і використання інформації, здійснювані на основі сучасних засобів техніки, а також на базі різноманітних засобів інформаційного обміну. Інформатизація суспільства забезпечує: активне використання постійного інтелектуального потенціалу суспільства, що розширюється, сконцентрованого в друкованому фонді, і науковому, виробничому й іншому видах діяльності його членів; інтеграцію інформаційних технологій.

Одним із пріоритетних напрямків процесу інноватизації сучасного суспільства є інформатизація освіти – упровадження засобів нових інформаційних технологій у систему освіти. Інтенсивний розвиток процесу інноватизації освіти спричиняє розширення сфери застосування сучасних інноваційних технологій. В даний час можна вже цілком виразно виділити успішно й активно розвиваючі напрямки використання сучасних інноваційних технологій в методиці викладання математики: реалізація можливостей програмних засобів навчального призначення (проблемно-орієнтованих, об’єктно-орієнтованих, предметно-орієнтованих) як засіб навчання, об’єкта вивчення, засобу керування, засобу комунікації, засобу обробки інформації

Формування професійно-методичної компетентності майбутніх учителів початкових класів передбачає ознайомлення із напрямами та тенденціями розвитку початкової математичної освіти. Системність та ґрунтовність підготовки забезпечується упровадженням новітніх досягнень педагогічної науки та сучасної математичної освіти в Україні. Процеси модернізації орієнтують на розробку продуктивних підходів до організації процесу навчання математики молодших школярів з використанням технологій навчання: розвивальної, інтерактивної, проектувальної, інформаційної, ігрової. Основними завданнями підготовки професійно зрілого вчителя виступають: оволодіння новітніми технологіями навчання математики дітей різного віку; озброєння основами творчого підходу до використання технологій навчання; усвідомленні сучасних освітньо-дидактичних тенденції розвитку початкової математичної освіти.

Наукова розробка проблеми реалізації інноваційних технологій математичної освіти майбутніх учителів початкової школи має базуватися на глибокому осмисленні актуальних аспектів філософії освіти. Фахова підготовка педагогів початкової школи потребує всебічної, культурної та математичної освіченості особистості майбутнього вчителя, формування професійно значущих знань та умінь, здатності до новаторства, творчості та самореалізації. Математична освіта містить потужний потенціал для навчання, виховання і розвитку професійної майстерності майбутнього педагога початкової школи і є компонентом змісту його фахової підготовки.

Апробація змісту початкової математичної освіти визначила його педагогічну і методичну відповідність новим завданням школи, і водночас посилення практичної спрямованості навчання, залучення особистого досвіду школярів, оволодіння уміннями застосовувати знання в нових ситуаціях тощо. Розв'язання цих завдань зумовило доопрацювання змісту на засадах компетентнісного підходу, який передбачає особистісно-діяльнісний вимір результатів навчання кожного учня, що підвищує його зацікавленість і відповідальність.

Реалізація професійної спрямованості викладання курсу «Методики викладання математики» тісно пов'язана із впровадженням у навчальний процес педагогічних інновацій. Вони розвивають у студентів навички самостійного оволодіння знаннями, сприяють розвитку творчого потенціалу особистості.

У вітчизняній освіті до недавнього часу надавалася перевага репродуктивним методам навчання, зорієнтованим переважно на засвоєння і відтворення готових знань. При цьому студенти виявляють низький рівень активності і самостійності. Методам навчання у вищих навчальних закладах часто не надавалося належного значення. Значна частина викладачів недооцінюють методи навчання і вважають, що для навчання студентів досить знання самого лише предмета [2, с. 56–58].

Інтерактивні технології є складовою педагогічної технології. Інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Головною метою інтерактивного навчання є: створення комфортних умов навчання для кожного студента, надання можливості відчути йому свою успішність й інтелектуальну спроможність.

На даний час одним із основних завдань у вищій школі є підготовка майбутніх вчителів до впровадження інтерактивних технологій на уроках математики в початковій школі. Сучасний урок не можливо собі уявити без використання інтерактивних методів роботи. Їх перевага в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання. Сьогоденні умови розвитку засобів навчання сучасної шкільної освіти зумовлюються наростаючими інтеграційними процесами, домінантними складовими яких є нові інноваційні технології. Застосування інтерактивних методів сприяє не стільки засвоєння сукупності знань, скільки удосконалення творчих здібностей учнів під час уроків математики [3, с. 35–37].

Пізнавальні завдання та вправи, використання за допомогою інтерактивних методів відіграють важливу роль у сучасній освіті. Кінцева мета інтерактивних методів на уроках математики в початкових класах полягає в тому, щоб учень вільно називав та орієнтувався не тільки в стандартних методах, але і в інтерактивних [4, с. 26].

Важливим напрямом підготовки студентів до впровадження інтерактивних методів на уроках математики в початковій школі повинно стати вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду роботи окремих учителів і творчих колективів у цьому напрямі.

В процесі впровадження студентами інтерактивних методів навчання під час педагогічної практики, варто передбачити виконання системи завдань, які потребують безпосереднього ознайомлення з реальним навчально-виховним процесом, з роботою тих педагогічних колективів і творчих учителів, які вже впроваджують у своїй практиці сучасні інтерактивні методи. Потрібно ретельно добирати бази практики, орієнтуватися на найкращі загальноосвітні заклади, школи нового типу. Необхідно ширше знайомити студентів з досвідом роботи інноваційних закладів освіти, окремих учителів-предметників, а також залучати їх до проведення експериментально-дослідної роботи під час проходження педагогічної практики в таких освітніх закладах.

У практику по математичній підготовці нашого ВНЗ активно увійшли такі технології навчання:

– проектні технології, що забезпечують інтеграцію різнопредметних знань і вмінь із різних видів діяльності;

– ігрові технології, що формують навички розв’язувати творчі завдання на основі вибору альтернативних варіантів;

– інформаційно-комунікаційні технології;

– інтерактивні методики (робота в групах, метод проектів, «розумовий штурм», «ажурна пилка», «кейс-метод», «акваріум», рольові та ділові ігри, «велике коло», «шкала думок», «бесіда за Сократом», «асоціативний кущ», «відкритий мікрофон», вправи-енергізатори, групова дискусія, взаємне навчання);

– технологія проблемного навчання;

– методика гранування;

– блочний метод викладання матеріалу;

– кооперативна форма навчання.

Формування у майбутніх учителів початкових класів готовності до впровадження інноваційних технологій навчання включає засвоєння студентами збагаченого знаннями з основ педагогічної інноватики й технологічного підходу змісту психолого-педагогічних дисципліни, виконання ними системи практичних завдань з метою вироблення необхідних умінь і якостей, включення їх в різнобічну позааудиторну роботу, спрямовану на поглиблення всіх компонентів готовності, організації педагогічної практики на інноваційній і компетентнісній основі.

Одним із психологічних факторів, що значно утруднюють засвоєння теоретичного матеріалу з дисципліни «Методика викладання математики», є велика кількість означень, формулювань, теорем, властивостей, формул [5].



Така робота сприяє активізації мислення студентів, оскільки передбачає: виділення головного і другорядного, знаходження спільного і відмінного, відшукування зв'язків і взаємозв'язків між поняттями. При цьому студенти краще запам'ятовують теоретичний матеріал і швидше його відтворюють у разі потреби.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   31


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка