Міністерство освіти І науки україни міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка степана дем’янчука психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та внз



Сторінка29/31
Дата конвертації08.03.2016
Розмір5.4 Mb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   31

Оскільки в умовах демографічного старіння суспільства, люди літнього віку стають однією із самих значних категорій населення, які активно беруть участь в економічному та соціальному житті, необхідно формувати теоретичну базу для розробки методів, що забезпечували б максимально тривале повноцінне життя людини. Для виконання цієї мети потрібно дослідити особливості вікових змін, їх вплив на функціонування різних систем організму людини та запропонувати комплекс заходів, спрямованих на поліпшення здоров’я людей літнього віку. Оскільки, характеристика цієї групи населення може стати характеристикою всього суспільства, на людей похилого віку необхідно звернути особливу увагу.

Старість період життя людини від втрати здатності організму до продовження роду до смерті, що характеризується погіршенням здоров'я, розумових здібностей, згасанням функцій організму.

Старість ділиться на декілька більш коротких періодів життя людини:

− похилий (літній) вік 6171 років для чоловіків, 5574 років для жінок;

− старечий вік 7190 років для чоловіків, 7490 років для жінок;

− вік довгожительства понад 90 років.

У нашій статті буде розглядатися похилий (літній) вік, або за визначенням Західних країн «третій вік», що характеризує період активного життя людей, який починається з виходом на пенсію.

Науковці зазначають що старіння кожної людини проходить індивідуально і характеризується типом старіння, темпом старіння, а з погляду структури старіння – співвідношеннями темпів старіння різних систем організму, тобто профілем старіння [2]. Перевага дисиміляційних змін у тій чи іншій фізіологічній системі організму визначає тип старіння: серцево-судинний, ендокринний, нервово-психічний, обмінний. Профіль старіння представляє собою співвідношення темпів старіння різних органів і систем. Знаючи причини, механізми та основні напрями функціональних змін організму людини у процесі старіння, можна запропонувати шляхи корекції вікових змін [3].

З огляду на неможливість повного припинення дії негативних чинників, або значного уповільнення процесів метаболізму необхідно максимально стимулювати системи організму. Для цього вчені пропонують такий комплекс заходів:

− підвищення імунної стійкості організму;

− використання лікарських препаратів (адаптогени, антиоксиданти тощо);

− застосування фізичних вправ [3].

Серед факторів, що сприяють зміцненню здоров'я і довголіттю людей, важливу роль відіграє фізична активність, як один із найкращих способів поліпшити здоров’я осіб літнього віку. Відомо, що регулярні фізичні навантаження необхідні при серцево-судинних захворюваннях, остеоартритах і гіпертонії тощо [3]. Згідно з проведеними опитуваннями вчених, люди літнього віку не займаються регулярно фізичними вправами. Так, більше ніж 60 % європейців, старших ніж 65 років не виконували жодних фізичних вправ упродовж семи днів [4]. У США лише 31 % людей віком від 65 до 74 років виконували фізичні навантаження середньої інтенсивності протягом 20 хвилин тричі на тиждень, 16 % осіб літнього віку займалися фізичною активністю по 30 хв. п’ять і більше разів на тиждень [5].

Процеси старіння супроводжуються змінами у багатьох системах і органах осіб третього віку, що значною мірою відображається на їхній руховій активності. Ці зміни відбуваються в опорно-руховому апараті. Втрата еластичності у хрящах та зв’язках, зменшення виділення синовіальної рідини зумовлює погіршення роботи суглобового апарата, скованість рухів, зменшення амплітуди та швидкості рухів у суглобах. В результаті цього розвивається остеоартроз (біль у колінних і кульшових суглобах) тощо. Вікова деформація хребців і міжхребцевих дисків призводить до виникнення остеохондрозу і радикулітів, що обмежує рухову активність людини.

З віком збільшується виразність м’язової гіпотрофії. Після 50 років загальна кількість м’язових волокон зменшується, що призводить до зменшення сили і швидкості скорочень м’язів. Якщо силові показники до 40–45 років життя ще стабільні, то в 60 років вони знижуються приблизно на 25 % [3]. Однак, при регулярних заняттях фізичними вправами ці зміни можуть бути відтерміновані.

Для організму, який старіє, характерне уповільнення діяльності серця, хоча в цьому процесі є значні індивідуальні відмінності. Крім того зміни дихання в осіб старших вікових груп пов’язані насамперед із структурними змінами апарату зовнішнього дихання. Відбувається втрата еластичності реберних хрящів, зменшується рухливість з’єднань ребер із хребцями та грудиною, відбувається атрофія волокон міжреберних м’язів та діафрагми, які безпосередньо беруть участь в акті дихання. Такі зміни у апараті дихання осіб літнього віку спричиняють зменшення ЖЄЛ та низки її компонентів, зокрема дихального об’єму, резервного об’єму вдиху та видиху. Навіть при незначних навантаженнях в осіб старших вікових груп може виникнути артеріальна гіпоксемія, тобто зменшення напруженості кисню в артеріальній крові. Загалом проведений фахівцями аналіз вказує на зниження функціональних можливостей осіб старших вікових груп, що може суттєво обмежити їхню працездатність, суспільну активність та вимагає корекції.

Серед факторів, що сприяють зміцненню здоров'я і довголіттю, важлива роль належить руховій активності. Але важливо вміти правильно підібрати різні вправи та організувати заняття для ефективної корекції вікових змін.

Крім того для підвищення ефективності фізичних навантажень необхідно визначити їх оптимальну тривалість, потужність та характер.

Важливим є використання комплексного підходу, що поєднує спеціально підібрані фізичні вправи, відповідну дієту із оптимізацією психоемоційного стану осіб літнього віку.

До основних принципів добору фізичних вправ, що спрямовані на активізацію організму та поліпшення якості життя людей похилого віку, належать:

− постійність (виконання впродовж усього життя);

− позитивна психоемоційна спрямованість (відчуття задоволення від вправ);

− визначення оптимальної потужності роботи;

− різнобічність (веслувальні вправи, велотренажери тощо);

− поєднання з масажем і корекцією стану хребта;

− поєднання з гідропроцедурами (душі, ванни, гідромасаж);

− поєднання з тепловими процедурами (загартовування) [6].

До фізичних вправ, що позитивно впливають на якість життя людей старше 55 років, належать вправи аеробного спрямування, силові (ізометричні та ізотонічні) та вправи на гнучкість. Проте, перед виконанням вправ на розвиток сили необхідна консультація лікаря, особливо кардіолога чи ортопеда. Зокрема, науковці рекомендують особам віком 55–70 років у теплу пору року тривалі прогулянки рівниною чи у горах, нордік, вокінг, біг, йогу, тайчі, їзду на велосипеді, танці, плавання, вітрильний спорт, плавання на байдарках тощо. Взимку корисно займатися лижним спортом [3]. Особливо ефективними будуть ці заняття коли для покращення здоров’я будуть використовуватись сили природи: свіже повітря, вода, ультрафіолетові промені.

Багато дослідників вважають, що рівень соматичного здоров’я організму тісно корелює з МПК (максимальне поглинання кисню). Цей показник залежить від стану серцево-судинної та дихальної систем, тому його можна використовувати для оцінювання ефективності фізичних вправ.

За даними науковців встановлено, що тренування, спрямовані на розвиток витривалості (ходьба, біг) протягом 9–12 місяців приводять до зростання аеробних можливостей чоловіків і жінок віком 60–70 років на 20 %. Таким чином, фізичні навантаження допомагають особам літнього віку зберегти та підвищити МПК організму. Регулярна фізична активність (п’ять і більше разів на тиждень упродовж 30 хв.) зменшує ризик виникнення серцево-судинних захворювань, інсульту [3]. У жінок, які займалися щоденно фізичними вправами упродовж 30 хвилин, ризик захворіти на діабет другого типу зменшився на 40–50 %. Ризик захворіти на рак грудей можна зменшити на 20 % за допомогою регулярних фізичних вправ середньої інтенсивності [4].

Отже, фізичні навантаження позитивно впливають на стан серцево-судинної системи осіб літнього віку. Спостерігається також нормалізація артеріального тиску, корекція ліпідного обміну, поліпшується кровопостачання мозку та серцевого м’яза [7]. Крім того, регулярна фізична активність поліпшує настрій та сприяє кращій опірності до стресів, допомагає уникнути або подолати фобії та депресію, усуває гормональний дисбаланс, зміцнює імунітет, поліпшує мінералізацію кісткової тканини, зміцнює сон, дозволяє зменшити захворюваність на рак [3] тощо. Ефективність фізичних навантажень значно залежить від їхньої тривалості, інтенсивності та характеру.

Автори різних оздоровчих систем пропонують короткочасний стретчинг, дихальні вправи, гімнастику Гермеса, силові вправи, плавання, біг та ходьбу, спеціально розроблені гімнастичні комплекси у поєднанні з бігом чи ходьбою [1]. Мінімальна тривалість роботи залежить від її характеру і потужності. Вона коливається від 2 до 4х занять на тиждень при сумарній тривалості не менше ніж 2 години. Окремі автори зазначають мінімальну відстань, яку слід пробігати за тиждень для отримання позитивного ефекту – 15 км. Згідно з рекомендаціями Американського коледжу спортивної медицини, людям літнього віку рекомендують виконувати фізичні вправи на витривалість, розвиток силових можливостей, гнучкість, рівновагу. Вправи на витривалість поліпшують роботу серцево-судинної системи, а силові вправи попереджують зменшення м’язової маси [8]. Варто також поєднувати різні види фізичних вправ, що відрізняються за потужністю. Наприклад, швидку ходьбу впродовж 30 хвилин можна поєднати із бігом «підтюпцем» тривалістю 20 хвилин.

Ю. Павлова, Л. Вовканич, Б. Виноградський вважають що аеробні вправи потужністю вище середньої пришвидшують серцебиття та дихання і є необхідними до щоденної фізичної активності або рухової активності, що триває менше ніж 10 хвилин. Також не менше ніж двічі на тиждень необхідно виконувати силові вправи для основних груп м’язів (8–10 різних вправ, 10–15 повторів). Потужність фізичних навантажень визначають за 10 бальною шкалою. За 0 приймають стан спокою, а за 10 – максимальні фізичні зусилля. При фізичній активності потужності вищої за середню (78 балів) значно зростає серцебиття і частота дихання. Під час складання тренувальної програми необхідно обов’язково враховувати вік, наявність певних хронічних захворювань.

Узагальнюючи результати проведеного дослідження можна зробити висновок, що при правильній методиці і організації роботи з людьми третього віку, фізичні вправи позитивно впливають на їх організм: покращується стан здоров’я і підвищується рівень працездатності. Фізичну культуру також можна використовувати як засіб попередження і профілактики деякої групи захворювань основними з яких є захворювання суглобів та серцево-судинної системи.

Програмувати фізичні навантаження для людей літнього віку потрібно враховуючи функціональний стан організму, наявність захворювань, спосіб життя, попередній досвід виконання фізичних вправ та інші чинники. Контроль за виконанням вправи можна здійснювати за самопочуттям, на основі ЧСС, за допомогою розрахунку зон потужності у відсотках до МСК.


1. Komunikat komisji do parlamentu europejskiego, rady, europejskiego komitetu ekonomiczno-społecznego i komitetu regionow; sprostanie wyzwaniom związanym ze skutkami starzenia się społeczeństwa w UE (Sprawozdanie na temat starzenia się społeczeństwa, 2009) (COM(2009) 180). – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/ LexUriServ /LexUriServ.do?uri =CELEX:52009DC0180: PL:NOT. 2. Подколзин А. А. Количественная оценка показателей смертности, старения, продолжительности жизни и биологического возраста / А. А. Подколзин, В. Н. Крутько, В. И. Донцов // Профилактика старения. – 1999, – Вып. 2. – Режим доступу : http://medi.ru/doc/70.htm. 3. Павлова Ю. Фізична активність людей літнього віку / Ю. Павлова, Л. Вовканич, Б. Виноградський // Здоровя і спорт. – 2010. – № 1. – С. 62–75. 4. Morris M. Optimizing exercise and physical activity in older people / M. Morris, A. Schoo. – Medical, 2004 – 345 р. 5. U. S. Department of Health and Human Services. Healthy People 2010: Understanding and improving health; Objectives for improving health (2 vol.). – Washington, DC : Government Printing Office; 2000 – Режим доступу: http://www.healthypeople.gov/ 6. Донцов В. И. Профилактика старения, продление жизни и биоактивация: методические подходы / В. И. Донцов, В. Н. Крутько, А. А. Подколзин // Профилактика старения. – 1999. – Вып. 2. – Режим доступу : http://medi.ru/doc/709021.htm 7. Thompson P. Exercise and physical activity in the prevention and treatment of atherosclerotic cardiovascular disease: a statement from the Council on Clinical Cardiology (Subcommittee on Exercise, Rehabilitation, and Prevention) and the Council on Nutrition, Physical Activity, and Metabolism (Subcommittee on Physical Activity) / P. Thompson, D. Buchner, I. L. Pin [et al.] // Circulation. – 2003. – V. 107. – P. 3109–3116. 8. Physical Activity and Public Health in Older Adults: Recommendation from the American College of Sports Medicine and the American Heart Association / M. E. Nelson,W. J. Rejeski, S. N. Blair [et al.] // Med. Sci. Sports Exerc. – 2007. – V. 39. – P. 1435–1445.
Рецензент: д.пед.н., професор І. В. Поташнюк.

УДК 796.41.01
Степанюк С. І., к.фіз.вих., доцент, Ектова Т. О., ст. 3 курсу факультету фізичного виховання та спорту (Херсонський державний університет)
ВИТОКИ ХУДОЖНЬОЇ ГІМНАСТИКИ
Анотація. В статті досліджено зародження та становлення художньої гімнастики як виду спорту, визнання його у всьому світі. Охарактеризовано основні періоди становлення української художньої гімнастики. Наведено дані, які дають можливість оцінити внесок гімнасток-художниць України до особистої та світової скарбнички.

Ключові слова: спорт, жіночий напрямок, художня гімнастика, спортсменки,Олімпійські ігри, перемога.
Аннотация. В статье исследовано зарождение и становление художественной гимнастики как вида спорта, признание его во всем мире. Охарактеризованы основные периоды становления украинской художественной гимнастики. Приведены данные, которые дают возможность оценить вклад гимнасток-художниц Украины в личную и мировую копилки.

Ключевые слова: спорт, женское направление, художественная гимнастика, спортсменки,Олимпийские игры, победа.
Annotation. The origin and formation of artistic gymnastics as sport event, its recognition in the world are analyzed in the article. The main periods of Ukrainian artistic gymnastics formation are characterized. The data, which give an opportunity to rate the contribution of Ukrainian artistic gymnasts to the personal and global treasury are pointed.

Keywords: sport, female direction, artistic gymnastics, sportswomen, Olympic Games, win.
Вісімдесят років назад художня гімнастика, як вид спорту, увійшла в життя міліонів людей і стала частиною фізичною культури, а це означає, що і загальної, яка є якісною характеристикою діяльності людини [1]. Художня гімнастика, як один із найвидовищних видів спорту, в останні роки одержала широку популярність, як у нашій країні, так і за її межами. Така популярність стала можливою завдяки включенню її до програми Олімпійських ігор. Саме засобами цього виду спорту виховується один з основних компонентів тілесної краси людини – виразність рухів, розвивається й удосконалюється уміння спортсменок розкрити свій внутрішній світ, свої переживання, настрої. Художня гімнастика позитивно впливає на розвиток таких чисто жіночих якостей, як граціозність і плавність рухів. Вона допомагає виробляти в спортсменок не тільки координацію рухів, емоційність, граціозність і добірність, але і радісне сприйняття навколишнього світу, уміння почувати і розуміти прекрасне [2].

Не зважаючи на широту і глибину тематики, відкритість і доступність першоджерел ця проблема досліджена не повністю.

Вважаємо, що об’єктивний науковий аналіз цієї проблеми є актуальною проблемою теорії та історії вітчизняного спорту.

Українські гімнастки – одні з лідерів світової гімнастики. Україна має двох олімпійських чемпіонок – Катерину Серебрянську та Олександру Тимошенко, бронзових призерок Ганну Безсонову (двічі), Олену Вітриченко та Оксану Скалдіну.

Художня гімнастика в наш час дуже популярна. Засоби її універсальні (танцювальні кроки, стрибки, повороти, рівноваги, хвилі, нахили, музика, предмети та ін.), дозволяють вирішувати найрізноманітніші завдання фізичного, естетичного, емоційного, духовного виховання тих, хто займається. Все це сприяє розвитку та популяризації художньої гімнастики як виду спорту в усьому світі.

Про це свідчить кількість країн, які входять до Міжнародної федерації гімнастики (ФІЖ) і культивують її. Методика підготовки спортсменок в художній гімнастиці стрімко поширюється по всьому світу, завдяки активній роботі досвідчених тренерів з країн, що є традиційно гімнастичними – Росія, Україна, Білорусь, Болгарія та ін. В результаті: збільшується кількість гімнасток-художниць в країнах, де гімнастика раніше не була популярна [2].

Метою нашої статті є дослідження передумов та особливостей розвитку художньої гімнастики в Україні.

Становлення сучасної художньої гімнастики не може бути зрозуміле поза зв'язком з її джерелами. Як у будь-якому явищі науки і культури, корені художньої гімнастики ідуть у глиб століть. Вихідним для зародження сучасної художньої гімнастики можна вважати 1912 рік, коли в Росію з демонстрацією своєї системи художнього руху приїхав професор Женевської консерваторії Жак Далькроза. Його жагучий шанувальник С. Волконський у цьому ж році в Петербурзі відкриває курси ритмічної гімнастики, в основі роботи якої були закладені ідеї Ж. Далькроза – єдність інтелектуального і фізичного виховання за допомогою ритмічної гімнастики. До розробки цих і інших питань були підключені представники різних професій – психологи, мистецтвознавці, артисти, педагоги.

У 1915 році в Петрограді відкривається школа пластики і сценічної виразності акторки МХАТ К. Ісаченко-Соколової, яка захопившись ідеями Айседори Дункан створила свій ансамбль. Нажаль, висока плата за навчання, а також незгода прогресивно налаштованих учнів привело спочатку до розколу, а потім до закриття курсів ритмічної гімнастики (у 1916 р.) і школи (у 1917 р.).

Після закриття курсів ритмічної гімнастики в 1918 р. під опікою Н. Романової відкривається школа ритму, що знаходиться під опікою губернського відділу народної освіти. Ритмічна гімнастика вводиться в табельні години на правах уроків фізкультури, а в позашкільний час – як засіб художнього виховання дітей. У зв’язку із цим зростає потреба у викладацьких кадрах і у 1920 р. відкривається Інститут ритму. Він одержує затверджений державний бюджет, самостійне приміщення, кадрове забезпечення з особами, які мали відношення до різних видів мистецтва [3]. Навчальний план Інституту був багатопредметним і передбачав заняття з ритмічної гімнастики (розвиток пластики і ритміки), характерного танцю, фехтування, акробатики, верхової їзди та ін. Діяльність інституту зіграла визначену роль у популяризації пластики і ритміки і дала можливість виявити талановитих людей у цій галузі [2].

У 1923 р за розпорядженням наркома освіти А. В. Луначарського була створена «Студія пластичного руху», якою керувала 3.Д.Вербова. Програма навчання в студії включала ритмічну гімнастику і сольфеджіо за Ж.Далькрозу, пластику, гімнастику, акробатику, елементи хореографії, композицію вільних вправ, анатомію, біомеханіку. Студія готувала викладачів фізичного виховання для середніх шкіл і технікумів.

Важливою подією в історії становлення художньої гімнастики з'явилася діяльність відомої американської артистки Айседори Дункан. Айседора Дункан у 1921 році за запрошенням В. І. Леніна приїхала в Радянську Росію і провела там два роки. «Своїми рухами, наповненими грецьким натхненням і індивідуальною винахідливістю, вона прагнула виразити складні почуття сучасної людини та особливості класичної, романтичної чи модерної музики», – писала про неї Роза Вайї [3].

Термін «художня гімнастика» з'явився у 1934 році у «Вищій школі художнього руху», яка відкрилася в Ленінградському державному інституті фізичної культури ім. П. Ф. Лесгафта. Вона об'єднала зусилля теоретиків і викладачів провідних студій пластики і художнього руху. У період з 1932 по 1937 р. значний крок від ритмічної гімнастики до художнього зробили видатні практики і теоретики того часу А.М. Невинська, Н.В. Романова, Р.А. Варшавська, котрі працювали в Інституті фізичної культури ім. П.Ф. Лесгафта і викладали ритміку, а потім художній рух [4].

Кінець 30-х років – час нагромадження практичного досвіду в художній гімнастиці, визначення її задач, уточнення методики, розширення «географії» впливу виду спорту. У далекому 1935 році, Олександра Семенова-Найпак, виїхавши з Ленінграда до Харкова, почала викладати художню гімнастику в Державному інституті фізичної культури України. Її учениця Валентина Зінченко організує першу групу «художниць» у Київському технікумі фізичної культури. У їхній роботі було ще чимало протиріч, невирішеного, експериментального. Багато викладачів недостатньо чітко відрізняли задачі художньої гімнастики від задач мистецтва. Але успіхи були в наявності. Новий вид гімнастики залучав усе більш пильну увагу широких кіл громадськості.

Засновником цілеспрямованої підготовки тренерів і гімнасток України безперечно можна назвати Валентину Савеліївну Зінченко. Завдяки її зусиллям на початку 50-х років була створена Федерація гімнастики України, що зіграла важливу роль у масовому розвитку художньої гімнастики в Києві, Запорожжі, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Харкові й в інших містах [5].

У першу чергу були сформовані основні риси української гімнастичної школи, що поклали основу для успішного виходу гімнасток України на міжнародну арену. Ряд тренерів у 60-х роках стали авторами пошуків нових складних елементів і оригінальних композицій.

На міжнародній арені гімнастки-художниці колишнього радянського союзу почали виступати з 1955 року. Вони взяли участь у показових виступах у Бельгії, Югославії, ФРН, Франції, Чехословакії, Болгарії й інших країн і привернули увагу закордонних діячів галузі фізичного виховання жінок. З 1963 року почали проводити першість Європи а з 1965 р. стали проводитися першості світу.

Популярність художньої гімнастики, її поступальний рух на всіх п'ятьох континентах, зростаючий рівень технічної майстерності дозволили їй зайняти гідне місце серед «Олімпійських видів». При Міжнародній федерації гімнастики у 1963 р. створюється комісія зі спортивно-ритмічної гімнастики (з 1998 р. – художня гімнастика) [2].

1980 рік стає доленосним для художньої гімнастики. Після завершення Ігор ХХІІ Олімпіади в Москві Конгрес Міжнародного олімпійського комітету приймає рішення про включення художньої гімнастки до олімпійської програми.

Перший олімпійський цикл (1980-1984 р.) у спортивній гімнастиці характеризувався різким зростом спортивно-технічної майстерності, що спричинило збільшення країн учасниць міжнародних змагань. У число країн-призерів увійшли не тільки «традиційні суперниці» – СРСР, Болгарія, Чехословакія, Німеччина, Польща, а також Румунія, Китай, Іспанія, Куба, Корея, Японія [5].

До участі на ХХІІІ Олімпійських іграх 1984 р., де відбувся дебют художньої гімнастики, готувалися багато країн світу. Однак спортсменки колишнього СРСР участі в них не приймали.

На ХХІV Олімпійських іграх 1988 р. у змаганнях з художньої гімнастики взяли участь спортсменки 30 країн. Чемпіонкою Олімпійських ігор стала беларуська спортсменка Марина Лобач, а бронзову медаль завоювала юна Олександра Тимошенко – представниця збірної команди колишнього СРСР – українська спортсменка. Результати виступів українських гімнасток-художниць на Іграх Олімпіад подані в табл. 1.

Таблиця 1

Результати індивідуального багатоборства на Іграх Олімпіад




Ігри Олімпіад

Медалі

Золото

Срібло

Бронза

1984 р. Ігри 23 Олімпіади

(Лос-Анжелес)



Лорі Фанг

(Канада)


Дойна Стайкулеску

(Румунія)



Регіна Вебер

(ФРГ)


1988 р. Ігри 24 Олімпіади

(Сеул)


Марина Лобач

(СРСР)


Адріана Дунавска

(Болгарі)



Олександра Тимошенко

(СРСР)


1992 р. Ігри 25 Олімпіади

(Барселона)



Олександра Тимошенко

(СНД)


Кароліна Паскуаль Грация (Іспанія)

Оксана Скалдіна

(СНД)


1996 р. Ігри 26 Олімпіади

(Атланта)



Катерина Серебрянська

(Україна)



Яна Батиршина

(Росія)


Олена Вітриченко

(Україна)



2000 р. Ігри 27 Олімпіади

(Сідней)


Юлія Барсукова

(Росія)


Юлія Раскіна

(Білорусь)



Аліна Кабаєва

(Росія)


2004 р. Ігри 28 Олімпіади

(Афіни)


Аліна Кабаєва

(Росія)


Ірина Чащина

(Росія)


Ганна Бессонова

(Україна)



2008 р. Ігри 29 Олімпіади

(Пекін)


Євгенія Канаєва

(Росія)


Інна Жукова

(Білорусь)



Ганна Бессонова

(Україна)



2012 р. Ігри 30 Олімпіади

(Лондон)


Євгенія Канаєва

(Росія)


Дар’я Дмітрієва

(Росія)


Любов Черкашина

(Білорусь)


Третій олімпійський цикл художньої гімнастики (1988–1992 р.р.) характеризується всезростаючим інтересом до світових змагань у групових вправах. На XXV Олімпійських іграх 1992 р. знову взяли участь більш 30 країн. У боротьбу за титул Олімпійської чемпіонки включилися гімнастки Іспанії, Франції, Німеччини. Шостою олімпійською чемпіонкою стала представниця СНД Олександра Тимошенко, бронзовим призером ще одна українка – Оксана Скалдіна.

На XXVI Олімпійських іграх 1996 р. Україна була представлена окремою командою. Як і очікувалося, упевнено виступили гімнастки України, Білорусії, Росії і Болгарії. Звання олімпійської чемпіонки завоювала українка Катерина Серебрянська, третє місце також за українкою Оленою Вітриченко. З цього року починається безупинна боротьба між гімнастками України та Росії.

Олімпіада 2000 року в Сіднеї була для наших спортсменок не досить вдалою. Тамара Єрофеєва посіла 6-е місце.



Двічі на п’єдестал пошани за свою спортивну кар’єру піднімалася Ганна Безсонова. У 2004 році в Афінах та у 2008 в Пекіні ставала бронзовим призером Олімпійських ігор.

Наталія Годунко брала участь в Олімпійських іграх 2004 та 2008 рр. На Олімпійських іграх у Афінах у 2004 році посіла 5 місце. На Олімпійських іграх в Пекіні у 2008 році стала сьомою.

На Олімпіаді в Лондоні у 2012 році Аліна Максименко стала шостою.

Успішним виступом українських гімнасток на Іграх олімпіад ми завдячуємо нашим досвідченим і відомим всьому світу тренерам: Альбіні Миколаївні та Ірині Іванівні Дерюгіним, Серебрянській Любові Овсіївні та Вітриченко Ніні Михайлівні. Протягом багатьох років їхня кропітка праця приносить славу нашій державі і супроводжує цей неймовірний жіночий вид спорту допомагаючи долати різні труднощі і сприяє його подальшому прогресу в Україні.


1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   31


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка