Міністерство освіти І науки україни міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка степана дем’янчука психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та внз



Сторінка3/31
Дата конвертації08.03.2016
Розмір5.4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31

Одним із пріоритетних завдань сучасної України початку ХХІ століття є відродження духовності української нації, збереження її багатовікових культурних традицій. Провідна роль у цьому процесі відводиться освіті, важливою складовою якої є позашкільна освіта, яка спрямована на реалізацію творчого потенціалу молоді, формування її світогляду, розвиток різноманітних здібностей та особистісних якостей. З-поміж широкого спектру напрямів розвитку особистості у системі позашкільної освіти завжди вирізнялася мистецько-художня складова, здатна забезпечити естетичне виховання дітей та юнацтва засобами образотворчого мистецтва.

Зміст художньо-естетичного виховання особистості досліджували такі відомі сучасні вчені-педагоги: Є. Антонович, А. Голизова, С. Кучер, О. Мироненко, О. Отич, Л. Оршанський, М. Пантюк, О. Половіна, Н. Савченко, В. Салко, О. Сташук, О. Шкурін та ін.); сучасні підходи до організації творчої діяльності школярів засобами образотворчого мистецтва розглядалися науковцями І. Демченко, В. Захаровою, В. Томашевським та ін.

Мету нашої статті є дослідження та збереження мистецької, педагогічної й творчої спадщини педагога-художника – Золтана Баконія. Окремі аспекти його доробку широко використовуються в практиці сучасної позашкільної освіти, однак є необхідність переосмислення її в умовах модернізації позашкільної художньої освіти.

Яскравою особистістю в історії позашкільної художньої освіти України є Заслужений учитель України Золтан Степанович Баконій (1916– 1989 роки), який, незмінно керуючи студією образотворчого мистецтва при Ужгородському Палаці піонерів понад 40 років (1946–1989), забезпечив активне становлення художньої освіти на Закарпатті, виховання цілої плеяди молодих художників і поціновувачів мистецтва. Створена ним авторська педагогічна система була побудована на принципах гуманізму, народності, опори на національні традиції й загальнолюдські духовні цінності, виховувала глибоку повагу до культур інших національностей. Кожне заняття в образотворчій студії передбачало передання учням знань про витоки народного мистецтва, художні і виконавські традиції різних регіонів, формувало уявлення про декоративність, оздоблення мистецьких та ужиткових творів, знайомило із загальними та локальними особливостями традиційних центрів народного мистецтва.

Важливим різновидом освітньо-розвивальних завдань у студії образотворчого мистецтва було тематичне малювання, яке в свою чергу, поділялося на виконання зображення за уявою та по пам’яті, що забезпечувало розвиток предметно і понятійно-образного мислення учнів, допомагало творчо переосмислити особисті почуття та враження. Активізації художньо-творчої уяви школярів сприяли розповіді педагога, розгляд візуального матеріалу, знайомство з надбаннями місцевих художників, організація екскурсій, етюдних замальовок на природі, що в сукупності забезпечувало набуття молоддю загальнолюдських цінностей та якостей високорозвиненої особистості.

Декоративне малювання в навчально-виховному процесі студії займало особливе місце. На думку Золтана Баконія, воно давало можливість повністю висвітлити традиції народного мистецтва, активізувати пізнавальні інтереси дітей, збагатити їхнє художнє сприйняття, спонукати до естетичних переживань і творчої діяльності [1]. На заняттях педагог знайомив молодих художників із принципами гармонійного поєднання кольорів, своєрідними композиційними прийомами, стилізацією природних форм, із особливостями народних розписів (закарпатського, косівського, петриківського, опішнянського тощо), декоративного оздоблення речей, технічного виконання. Взірцями для наслідування і вивчення слугували візерунки на тканинах, ткацьких виробах, вишиванках, рушниках, різьбленому дереві, керамічному посуді, що були старанно збирані педагогом і гуртківцями під час пленерних виїздів по області, сприяючи проникненню до коренів народного мистецтва і на цьому ґрунті вихованню духовності та естетичності вражень.

Екскурсії в краєзнавчий, етнографічний, художній музеї, де учні мали можливість побачити, проаналізувати різні види декоративно-прикладного мистецтва, твори народних майстрів, забезпечували повноту вражень і активізацію їх творчої діяльності. Студійці робили короткочасні начерки окремих виробів народного мистецтва, виразних орнаментальних мотивів, що складало цінний методичний фонд, на основі якого надалі створювалися творчі композиції в малюнках та ліпленні з глини.

Різновидом декоративних робіт було вивчення та виконання шрифтової композиції, прикладної графіки, декоративно-оформлювальної орнаментики. Під час занять використовувалися різноманітні ілюстративні матеріали, проводився поглиблений художньо-змістовний аналіз, який розкривав зв’язок із життям, традиціями, історією. Розвитку творчих здібностей учнів, їх винахідливості, почуття ритму, навчанню поєднувати композиційно-тематичну роботу з декоративною сприяла прикладна графіка, яка застосовувалася в оформленні запрошень, написанні об’яв, оголошень, виготовленні обкладинок, обгорток. Результатом роботи стали видрукувані обласною типографією розроблені студійцями запрошення на святкування новорічної ялинки в місті, проведення міжшкільних олімпіад, учнівських виставок. Художнє оформлення обкладинки, ілюстрування творів улюблених письменників, надихало юних художників, вони цілком поринали у світ творчості. На вивчення прийомів роботи над візерунками виконувалися такі завдання: студійці молодшої групи оздоблювали смужку, використовуючи ритмічність побудови за взірцем та за уявою; учні середньої групи створювали безперервний сітчастий візерунок рослинного характеру для тканини, композиції з фруктів, квітів в трикутнику, квадраті, колі, використовуючи елементи закарпатського розпису; школярі старшої групи підпорядковували орнамент відповідній формі, а потім переносили його на самостійно виготовлені тарілки з пап’є-маше, що сприяло розвитку креативності учнів, їх уяви і фантазії, активізовувало діяльність школярів, виховувало відчуття єдності форми і колірного вирішення образу, навчало оволодінню прийомами і методами роботи з художніми техніками та матеріалами.

Досягнення позитивних результатів у діяльності студії образотворчого мистецтва здійснювалося завдяки використанню різнобічних форм організації навчально-виховного процесу, спрямованих на гармонійний розвиток та стимулювання творчого потенціалу учнів, які з роками вдосконалювалися, набуваючи все більшої популярності серед дітей і молоді. Професійному зростанню юних художників, «шліфуванню» граней дитячих талантів сприяли пленерні екскурсії під незмінним керівництвом Золтана Баконія та видатних митців краю (впродовж 1950–1967), які стали невід’ємною складовою мистецько-педагогічної системи художника-педагога 2. Черпаючи особисте натхнення в чудотворній силі природи, педагог привчав до цього і юних митців, вважаючи, що «безпосереднє спостереження красот ландшафту викликає потребу передачі думок і настрою засобами живопису, таке спілкування є багатющим джерелом для зародження творчих задумів [3]. Малювання пейзажу, за впевненістю керівника студії, є «найемоційнішим жанром образотворчого мистецтва, який здатний духовно збагатити дитину, навчити бачити красу рідного краю, розвити естетичні почуття, привити розуміння композиційної, кольорової, ритмічної гармонії, забезпечити поняття простору, навчити виявляти характерні для місцевості особливості…» [4].

Особливістю пленерів була тісна співпраця з видатними художниками – членами Закарпатського відділення Спілки художників УРСР: заслуженим діячем мистецтв, членом-кореспондентом Академії мистецтв СРСР Й. Бокшаєм, заслуженим художником УРСР З. Шолтесом, народним художником УРСР А. Кашшаєм, заслуженим діячем мистецтв А. Коцкою, професійним художником О. Петкі, які брали в руки пензлі, фарби і творили поряд зі студійцями, надихаючи їх на творчість, даючи індивідуальні вказівки та поради, що забезпечувало ріст майстерності в юнацьких роботах.

Особлива увага учнів під час пленерних виїздів спрямовувалася на знайомство з унікальними пам’ятками архітектури, що стало для деяких студійців змістом життя. Колишній вихованець студії М. Сирохман, відомий сьогодні мистецтвознавець, який професійно займається дослідженням історії дерев’яних церков Закарпаття, особливостей їх архітектури, згадує: «Храмами я захопився ще під час навчання у художній студії Золтана Баконія. Саме він привив мені зацікавлення народними спорудами, які зачарували мене своєю величністю та архаїчністю» [5].

Під час пленерних виїздів студійцям позували звичайні люди, які спеціально для групи юних митців одягали національне вбрання. Як зауважує педагог, «знайомлячись із народним костюмом, діти натхненно розглядають яскраве забарвлення і сполучення фарб, вивчають орнаментику, ритміку побудованого візерунку, стилізовані мотиви, що фіксується у щоденниках для подальшого фрагментарного використання у декоративних та тематичних композиціях» [6]. Виховний вплив для екскурсантів мало і спілкування з місцевими жителями, занурення в їх побут та працю, що надихало на створення малюнків із зображенням бокорашів, вівчарів, чабанів: «…велике враження справив на дітей момент, коли вівчарі, скликаючи отару овець, піднімали довгу і важку трембіту й відтворювали на ній чудову мелодію, яка відгомоном лунала над полонинськими просторами, торкаючись блакиті карпатського неба» [7, с. 2]. Незабутні зустрічі з верховинцями, вивчення їх життя знаходили відображення в роботах юних митців і розгорталися на фоні чудової природи («Школа в Карпатах», «На лісопункті», «На лісорозробці», «Бокораші», «Весна в колгоспі», «Збір винограду» та інші) [8]. Щирі, дружні контакти сприяли взаємопроникненню поетичної творчості, народного фольклору (коломийок, скоромовок, пісень) в душу юних художників, а сільські діти інтелектуально збагачувалися завдяки організованим студійцями бесідам про творчість видатних художників, показу репродукцій картин, змістовним відповідям на питання зацікавлених слухачів.

Ентузіазмом, невтомністю та педагогічним новаторством Золтана  Баконія практика пленерних екскурсій переросла наприкінці 1960-х років в організацію першого й єдиного в Україні профільного дитячого табору «Юний художник», діяльність якого набула беззаперечного педагогічного визнання та одностайного схвалення мистецькою громадськістю. Базами були школи-інтернати невеликих міст і селищ – Перечина, Сваляви, Нижніх Воріт, освітні установи Великого Березного, Липчі, будинок відпочинку «Берегвар» санаторію «Карпати». У 1977 р. обласний табір був перекваліфікований на республіканський, широко відчинивши двері для юних талантів із Вінниці, Дніпропетровська, Донецька, Житомира, Запоріжжя, Києва, Криму, Луганська, Львова, Миколаєва, Північної Осетії, Полтави, Сімферополя, Сум, Харкова, Херсона 9. Педагоги-художники навчали юних митців різним технікам (акварелі, гуаші, темпери, олії, пастелі, кольорової крейди, туші, ліногравюри, аплікації та мозаїки з паперу, гратографії, вітражу, інтарсії, а також декоративно-прикладним мистецтвам (вишивці, чеканці, ліпленню з пластиліну і глини). На превеликий жаль, робота таборів «Юний художник» вже не практикується, а проблема відновлення їх роботи гальмується здебільшого чинниками організаційного характеру. Доцільним вбачається відновлення діяльності дитячих художніх таборів як безцінного елементу всебічного виховання дітей та юнацтва в умовах позашкільної освіти.

Постійний інтерес до народного мистецтва зумовив появу такої оригінальної форми як експедиції з метою збирання етнографічного матеріалу, зустрічі з народними майстрами, дослідження історії мистецтва і промислів. Майже всі студійці, які займалися рисунком і живописом, брали активну участь у секції ліплення з глини, виконували поробки із пап’є-маше, із природного матеріалу, аплікаційні роботи (з паперу, тканини, соломи), гравіювали на лінолеумі, вирізували витинанки. Саме різноманітність завдань викликала прояв активності та неординарності в творчій діяльності, а всі заходи впливали на формування світогляду учнів, забезпечували розвиток їх здібностей.

Високопрофесійний підхід педагога до навчання образотворчості дітей віком від 4 до 17 років в умовах позашкільної студії забезпечив ефективність діяльності: понад 8 тисяч дітей і підлітків пройшли через студію за життя Золтана Баконія, понад 400 пов'язали професійне становлення з мистецтвом. Педагогіка Золтана Баконія опосередковано отримала міжнародне визнання завдяки участі сотень студійців у міжнародних виставках дитячої творчості в 51 країні світу, де презентували понад 7 тисяч малюнків.



На основі викладеного вище можна стверджувати, що у студії з раннього віку привчали кожного учня відчувати неповторність світу, вірити в свою мрію, домагатися її здійснення, жити в красі, казці, фантазії, творчості. В учнях формувалося цілісне сприйняття культурного простору, виховувалася інтегрована особистість, розвивалася повага до художніх професій. Раціональність системи художньої освіти Золтана Баконія визнана громадськістю ще за життя педагога, підтверджує свою життєздатність у сучасних умовах реформування національної школи в Україні, продовжує розвиватися зусиллями його колишніх колег та послідовників, а образотворча студія, заснована ним, нині з гордістю носить його ім’я, живе і працює задля дітей та юнацтва.

На сьогоднішній день необхідним є збереження кращих традицій закарпатської школи живопису в діяльності позашкільних закладів, які синтезували академічну підготовку, орієнтувалися на народне мистецтво, були відкритими для надбань світового мистецтва.


1. Баконій З. С. Уроки малювання в початковій школі (з досвіду роботи) / З. С. Баковій. – Ужгород: Ін-т удосконалення кваліфікації вчителів, 1957. – 208 c. 2. Волощук А. В. Розвиток творчих здібностей дітей шляхом пленерних екскурсій (з досвіду роботи педагога-художника Золтана Баконія) / А. В.Волощук // Молодь і ринок. – Дрогобич, 2009. – № 6 (53). – С. 96–101. 3. Баконій З. С. Творча екскурсія юних художників / З. С. Баконій // Молодь Закарпаття. – 1954. – 22 серпня. – С. 3. 4. Баконій З. С. Пленер юних художників / З. С. Баконій // Закарпатська правда. – 1954. – 25 серпня. – С. 4. 5. Луцкер Л. Повноважний представник дитинства / Л. Луцкер // Ужгород. – 2010. – № 1 (573) – 15 січня. – С. 12. 6. Сизов Л. У таборі юних митців / Л. Сизов // Ленінський шлях. – 1973. – 19 червня. – С. 4., с. 4. 7. Особистий архів З. С. Баконія. – Ф. ІІ. Методичні розробки та звіти З. С. Баконія. – Спр. 56. 8. Баконій З. С. Розвиток творчих здібностей дітей шляхом пленерних екскурсій / З. С. Баконій // Рукопис, 27 арк. 9. Баконій З. С. У юних художників / З. С. Баконій // Молодь Закарпаття. – 1952. – 21 вересня. – С. 4.
Рецензент: д.пед.н., ст. наук. співробітник С. В. Кановець.

УДК 371.315.7
Груба Т. Л., к.пед.н., доцент (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне)
ЕЛЕКТРОННИЙ ПІДРУЧНИК З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ЗАСІБ ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ ПРОФІЛЬНОЇ ШКОЛИ
Анотація. У статті досліджено теоретичні засади створення та побудови електронного підручника з української мови, особливості та доцільність його використання у профільній школі. Представлено основні етапи роботи над засвоєнням мовних одиниць засобами міжпредметної інтеграції, а також використання аналітичних, комунікативних, асоціативних, дослідницьких вправ та завдань, професійно орієнтованих текстів, які є важливим складником електронного підручника як засобу навчання старшокласників профільної школи.

Ключові слова: електронний підручник, профільна школа, професійно-орієнтоване навчання, професійно-орієнтований текст.
Аннотация. В статье исследованы теоретические основы создания и структурирование электронного учебника по украинскому языку, особенности и целесообразность его использования в профильной школе. Представлены основные этапы работы над усвоением языковых единиц средствами междисциплинарной интеграции, а также использование аналитических, коммуникативных, ассоциативных, исследовательских упражнений и задач, профессионально ориентированных текстов, которые являются важной составляющей электронного учебника как средства обучения старшеклассников профильной школы.

Ключевые слова: электронный учебник, профильная школа, профессионально-ориентированное обучение, профессионально-ориентированный текст.
Annotation. The article outlines the theoretical background of creation and composition of an electronic textbook at Ukrainian language, features and rationality of its use at a profession-oriented school. The author describes the main stages of mastering language units by means of interdisciplinary integration, also it is represented the usage of analytical, communicative, associative, research exercises and tasks, profession-oriented texts, which are important components of the electronic textbook as a mean of high-school students’ teaching at a profession-oriented school.

Key words: electronic textbook, profession-oriented school, profession-oriented education, profession-oriented text.

Динаміка розвитку сучасних загальноосвітніх закладів, реалізація визначених чинними програмами з української мови завдань вимагають використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання української мови, що розвиватимуть інтерес учнів до предмета, привчатимуть продуктивно використовувати нові технології в галузі освіти. З огляду на це, пріоритетним стає розвиток мовної особистості випускника профільної школи, який комунікативно виправдано використовує мовні засоби в усіх життєвих і професійних ситуаціях, відповідальний за власні мовленнєві вчинки, грамотний, здатний до толерантного міжкультурного спілкування.

Цю тенденцію чітко відбито в Концепції профільного навчання української мови, що зорієнтоване на практичне оволодіння українською мовою з огляду на те, що саме мова є засобом навчання, набуття знань, умінь і навичок з усіх шкільних дисциплін [1]. Зміст навчання української мови в профільних класах зумовлює насамперед систематичну роботу над усним і писемним мовлення учнів, збагаченням їхнього лексико-фразеологічного запасу, аналізом текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення, побудовою власних діалогічних і монологічних висловлювань. Відтак навчання в профільній школі повинно відповідати сучасним вимогам суспільства, давати учням змогу інтегрувати знання з усіх предметів для оволодіння майбутньою професією, закладати основи для подальшого навчання професійно орієнтованого спілкування. На нашу думку, реалізації цих завдань сприятиме використання електронного підручника з української мови для учнів профільних класів.



Проблема створення підручників з української мови належним чином висвітлена в наукових працях українських і зарубіжних науковців. Зокрема функції і принципи побудови підручників визначені в методичних студіях Н. Бондаренко, О. Горошкіної, Л. Рожило, К. Плиско, А. Ярмолюк та ін., критерії відбору дидактичного матеріалу в підручниках виділили О. Біляєв, Л. Мацько, М. Пентилюк, М. Шкільник та ін., способи репрезентації навчального тексту та дидактичного матеріалу розкрили О. Андрієць, С. Караман, Д. Кобцев, С. Омельчук та ін. У дослідженнях В. Бадер, Н. Голуб, Н. Захарчук-Дуке, Л. Паламар, Н. Семенів, Л. Скуратівського, Г. Шелехової, Ю. Шепетко та ін. визначено зміст, сутність, структуру, завдання й дидактичні функції електронного підручника з української мови для середніх і вищих навчальних закладів. Водночас слід зауважити, що попри значну, на перший погляд, кількість досліджень, присвячених проблемі використання електронного підручника з української мови в навчально-виховному процесі, сучасній лінгводидактиці не розкрито шляхи його застосування як засобу навчання української мови в профільній школі. Стало очевидним, введення профільного навчання потребує принципово нових підходів до розроблення навчально-методичного забезпечення. Це зумовлює актуальність і вибір теми нашої розвідки.

Метою нашої статті є дослідження педагогічної, психологічної та методичної літератури з обраної проблеми, визначенні змісту й особливостей використання електронного підручника з української мови в профільній школі.

Аналіз і синтез наукової літератури дозволяє стверджувати, що науковці не одностайні у визначенні поняття «електронний підручник з української мови». Ю. Шепетко вважає ЕП провідним засобом навчання нового покоління, укладеним відповідно до державних стандартів, чинних програм, побудованим відповідно до загальнодидактичних, лінгводидактичних і специфічних принципів навчання, спрямованих на формування мовної, мовленнєвої, комунікативної, соціокультурної компетенції студентів (учнів) [2]. Автори Концепції електронного підручника з української мови на українознавчій основі ЕП розуміють як неодмінний атрибут сучасного навчання мови, потрібний учням і вчителям, оскільки він інтенсифікує й урізноманітнює практичне засвоєння мови, вводить теоретичний матеріал (мовна лінія програми) у комунікативні ситуації, пов’язані з різними сферами суспільного життя українців [3].

Слушним є зауваження Г. Шелехової: «використання електронного підручника на уроках української мови передбачає пошук шляхів уникнення одноманітності в роботі вчителя на уроці, наочне представлення мовних об’єктів і процесів, включення відеосюжетів, можливість виявлення рівня навчальних досягнень учнів, забезпечення диференціації, індивідуалізації навчання, мовленнєвого розвитку школярів, широке наведення зразків мовленнєвого етикету, формування мотивованого ставлення до вивчення мови, оперативний самоконтроль учнів у процесі виконання вправ і тестів тощо» [4]. Дослідниця доводить, що застосування ЕП дає змогу ефективно використовувати додаткову інформацію (словники, енциклопедії, довідники, бібліографію та ін.), проводити мовні ігри, тести для самоконтролю та відпрацьовувати мовні й мовленнєві вміння та навички школярів.

Визначаючи теоретичні засади побудови електронного підручника з української мови як іноземної, В. Бадер зауважує, що використання гіпертекстових структур навчального матеріалу в електронному підручнику з української мови сприяє інтенсифікації навчального процесу, дає змогу постійно здійснювати різні форми самоконтролю знань, мотивує пізнавальну діяльність і творчий характер навчання; створює умови для повнішого використання інноваційних методів навчання, спрямованих на пошук і прийняття рішень у результаті самостійної творчої діяльності [5, с. 106–107].

Л. Скуратівський, порівнюючи традиційний (друкований) і електронний підручники, зазначає: «перевага електронного підручника полягає в тому, що учні з невисоким рівнем пізнавальних можливостей потребують значно більшої кількості вправ для формування вмінь і навичок, ніж є в традиційному підручнику» [6, c. 7].

Погоджуємося з О. Горошкіною, яка вважає, що в сучасному підручнику з української мови для профільної школи має бути реалізований функційно-стилістичний підхід до вивчення мовних одиниць, що дасть змогу учням усвідомлено їх засвоїти й використовувати у власній мовленнєвій практиці. Підручник має враховувати кращі традиції вітчизняних підручників, передусім ґрунтовність, наукову надійність. Крім того, дослідниця зауважує: «уважного перегляду потребують способи подачі нового матеріалу, можливо, за допомогою опорних таблиць і схем. Важливо під час укладання підручника уникнути штучного нагромадження матеріалу, невиправданого його ускладнення. Шкільний підручник не повинен перетворюватися у вишівський, дублювати його. Критерієм відбору навчальної інформації має стати загальнодидактичний принцип доступності» [7, с. 75].

Отже, аналіз визначень поняття «електронний підручник з української мови» і висновків лінгводидактів про доцільність використання електронного підручника як засобу навчання української мови, дає підстави до таких узагальнень: електронний підручник з української мови для профільної школи має забезпечити формування вмінь і навичок учнів вільно й комунікативно виправдано використовувати українську мову в різних мовленнєвих ситуаціях, зокрема в подальшому професійному спілкуванні, засвоювати національні мовні традиції, зокрема особливості мовленнєвого етикету, шляхом застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Аналіз виділених науковцями (В. Бадер, З. Бакум, Н. Семенів, Г. Шелехова, Ю. Шепетко та ін.) переваг електронного підручника з української мови загалом і для профільної школи зокрема дозволяє найбільш вагомими вважати такі:

– кількісно і якісно змінювати його змістове наповнення, зокрема доповнювати необхідною додатковою інформацією відповідно до обраного профілю, подавати навчальний матеріал у вигляді гіпертексту, з використанням аудіо- і відеоматеріалу, застосовувати гіперпосилання;

– організовувати самостійну роботу учнів з узагальнення знань, умінь і навичок з української мови та самоконтролю, передбачити їхню підготовку до зовнішнього незалежного оцінювання;

– збагачувати мовлення учнів, насамперед професійною лексикою засобами різноманітних словників (термінологічних, перекладних тощо);

– індивідуалізувати та диференціювати процес опанування української мови.

Недоліками електронного підручника вважають те, що в електронних підручниках навчальний матеріал подано переважно у вигляді тексту, що дублює друкований підручник, проте сприйняття тексту з екрану менш зручне та ефективне, ніж читання книги; реалізовані в ЕП форми контролю зменшують час контактного спілкування, що призводить до збіднення словникового запасу, згортання соціальних контактів, скорочення практики соціальної взаємодії і спілкування [8, с. 184].

Мінімізувати недоліки й підкреслити переваги ЕП з української мови для профільних класів допоможе його методично правильне змістове наповнення. Тому вважаємо, що особливе місце в ЕП мають посісти вправи і завдання, спрямовані на збагачення словникового запасу старшокласників. О. Горошкіна вважає, що відбір лексичного матеріалу має здійснюватися з урахуванням тематичного й комунікативного принципів, а також обраного учнями профілю навчання. Основними критеріями відбору лексичного матеріалу дослідниця виділяє такі:


    • комунікативної значущості, що передбачає відбір слів, етикетних формул, необхідних для ефективного спілкування;

    • професійної значущості, що передбачає відбір слів, термінів, уживаних у мовленні людей певної професії;

    • етнокультурознавчий, що дозволяє репрезентувати українську мову як основу культури української нації, найбільший її скарб, виробити в старшокласників переконання, що в лексичній системі мови відбито національну своєрідність світосприйняття українців;

    • естетичної значущості, що передбачає відбір слів, які мають бути джерелом естетичної насолоди, що найвиразніше виявляється під час сприйняття художнього, зокрема поетичного мовлення.

На нашу думку, електронний підручник з української мови має значний потенціал для засвоєння мовних одиниць на текстовій основі, що значною мірою сприяє виробленню комунікативно значущих умінь працювати з інформацією (скорочувати її, доповнювати, виділяти головне тощо). Вивчення методичних праць, узагальнення досвіду вчителів словесників переконує, що доцільно це зробити в три етапи:

1 етап – засвоєння текстотворчих функцій мовних одиниць загалом: під час аналізу тексту необхідно знайти їх, дати граматичну характеристику, визначити відмінності в структурі і семантиці подібних конструкцій, з’ясувати стилістичну роль;

2 етап – формування вмінь і навичок використовувати прийоми реалізації основних текстових категорій за допомогою того чи того мовного засобу;

3 етап – удосконалення сформованих в процесі аналізу текстів певних умінь через виконання тренувальних вправ: учні створюють власні висловлювання з урахуванням тих чи тих мовних явищ. У зв’язку з цим основне їхнє завдання полягає в створенні тексту чи його фрагментів.

У профільній школі вивчення мовних явищ має здійснюватися засобами міжпредметної інтеграції, що забезпечує використання дидактичних матеріалів з української і зарубіжної літератури, профільних дисциплін, дозволяючи учням спостерігати за функціонуванням мовних одиниць у текстах різних типів і стилів мовлення. Це сприяє різнобічному й цілісному розгляду певних мовних понять, збагачує словниковий запас учнів, зокрема професійною лексикою, а отже, створює умови для формування свідомої, гармонійно розвиненої мовної особистості.

Своєрідність електронного підручника для профільної школи вбачаємо й у пріоритетному використанні текстового навчального матеріалу, що репрезентує соціокультурні концепти, визначені в соціокультурній змістовій лінії програми, з поступовим розширенням їхнього інформаційного поля [9, с. 5–7].

Важливим складником електронного підручника для профільної школи є професійно орієнтований текст, що дає змогу поєднати загальноосвітню підготовку учнів з української мови і підготовку до майбутньої професійної діяльності. Нам видається, що під час роботи з професійно орієнтованим текстом найбільш ефективними будуть такі вправи: аналітичні, пов’язані з аналізом текстового матеріалу; комунікативні, що передбачають залучення учнів до активної комунікативної діяльності, спрямовані на формування інтелектуально-креативних здібностей учнів: мовного чуття, дару слова, мислення, мовлення, уяви, уваги, спостережливості тощо; асоціативні, що спонукають учнів до виявлення емоційно-почуттєвого ставлення до тексту й навчального матеріалу, що досліджується на його тлі; дослідницькі, що передбачають залучення учнів до творчості через пошук, шляхом створення й розв’язання проблемних ситуацій [9].

Така система вправ і завдань дозволить учням не тільки повторити засвоєні відомості про текст, послідовно уточнити і поглиблити знання про його структуру, стильові ознаки, усвідомити комунікативний принцип добору мовних засобів, а й сприятиме розвитку естетичного мовного смаку, якісному збагаченню мовної культури старшокласників.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка