Міністерство освіти І науки україни міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка степана дем’янчука психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та внз



Сторінка30/31
Дата конвертації08.03.2016
Розмір5.4 Mb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   31

Отже, з проведеного дослідження можна зробити висновок, що зародження сучасної художньої гімнастики йде корінням від творця виразної гімнастики Франсуа Дельсарта, ритмічної гімнастики еміля Жак Далькроза, танцювальної гімнастики Жоржа Демені та вільного танцю Айседори Дункан. Їх творчий здобуток отримав визнання у всьому світі і став основою для розвитку нового напрямку художнього руху який і поклав початок зародження нового виду спорту для жінок. Хронологічна побудова дає змогу побачити, як крок за кроком, рік за роком міцнів цей вид спорту. Немає сумніву, що подальші сторінки будуть не менш цікаві.
1. Бирюк Е. В. развитие художественной гімнастики как вида спорта / Е. В. Бирюк, Н. А. Овчинникова. – Метод.рек. : КГИФК. – Киев, 1990. – 29 с. 2. Винер-Усманова И. А. Художественная гимнастика:история, состояние и перспективы развития / И. А. Винер-Усманова, Е. С. Крючек, Е. Н. Медведева, Р. Н. Терехина. – М., Человек, 2014. – 200 с. 3. Варшавская Р. А. Поэзия движения. К истории развития художственной гимнастики в Ленинграде / Р. А. Варшавская, Ю. Н. Шишкарева, Т. Т.Варакина и др. – Л., 1987. – 158 с. 4. Художественная гимнатика : учебник для тренеров, преподавателей и студентов институтов физ.культ. / под ред. Л. А. Карпенко. – М., 2003. – 381. 5. Леонова В. А. Через науку к олимпийским вершинам : [учеб. пособие для студ. высш. учеб. зав. III – IV уровней аккредитации, аспирантов и научных работников] / В. А. Леонова. – Х.: ОВС, 2003. – 352 с.
Рецензент: д. пед..н., професор О. С. Куц.

УДК 371.72: 37.037
Федорович О. В., к.пед.н., Ющук М. В. ст. магістратури (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне)
ОРГАНІЗАЦІЯ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
Анотація. У статті досліджено питання формування здорового способу життя учнів, їхній стан здоров’я в сучасних умовах та шляхи формування здорового способу життя засобами фізичної культури. Обґрунтовано напрями фізкультурно-оздоровчої та пропагандистської роботи із залучення до систематичних занять фізичними вправами більшої кількості школярів, розширення можливостей для якісного засвоєння ними навчального матеріалу і підвищення успішності з предмету «фізична культура». Наведено результати досліджень впливу окремих чинників на формування здорового способу життя школярів.

Ключові слова: фізкультурно-оздоровча робота, здоровий спосіб життя, фізична культура, пропаганда здорового способу життя.
Аннотация. В статье исследован вопрос формирования здорового образа жизни учеников, их состояние здоровья в современных условиях и пути формирования здорового образа жизни средствами физической культуры. Обоснованы направления физкультурно-оздоровительной и пропагандистской работы по привлечению к систематическим занятиям физическими упражнениями большего количества школьников, расширения возможностей для качественного усвоения ими учебного материала и повышение успеваемости по предмету «физическая культура». Приведены результаты исследований влияния отдельных факторов на формирование здорового образа жизни.

Ключевые слова: Физкультурно-оздоровительная робота, здоровый образ жизни, физическая культура, пропаганда здорового образа жизни.
Annotation: The article investigates the issue of pupils’ healthy lifestyle formation, their heath status in modern conditions and the way of a healthy lifestyle formation by means of physical culture. The directions of health and fitness work and promotion of systematic physical exercise are grounded; increasing opportunities for quality mastering of educational material and enhancing academic performance on the subject «Physical Culture». The results of studies of the effect of individual factors on the healthy lifestyle formation are presented.

Key words: health and fitness work, healthy lifestyle, physical culture, healthy lifestyle promotion.
Науково-технічний прогрес значно змінив характер роботи і спосіб життя сучасної людини. Автоматизація виробництва, благоустрій побутових послуг, багато інформації призвели до різкого скорочення фізичних навантажень і рухової активності в процесі професійної і побутової діяльності людей. Гіподинамія торкнулась і дітей. А це серйозна загроза не тільки їхньому здоров'ю, але й формуванню організму. Вона обов'язково обумовлює зниження їх розумової і фізичної працездатності.  

Проблему удосконалення фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями шкіл досліджували відомі українські вчені, серед яких слід виділити публікації М. С. Андрощука, Н. С. Андрощука, Е. Н. Кудрявцева, В. М. Мурзи, А. В. Цьося та ін. Проте, в нинішніх школах фізкультурно-оздоровчій роботі не приділяється достатньої уваги, що зумовлює погіршення стану здоров’я учнів. Тому зазначена проблема потребує нових досліджень.

Метою нашої статті є дослідження нинішнього стану фізкультурно-оздоровчої роботи в школі та розроблення пропозицій для її удосконалення.

Здоров’я – це перша й найважливіша потреба людини, яка визначає її здатність до праці та забезпечує гармонійний розвиток особистості. Здоровий спосіб життя – це раціонально організований, активний, трудовий, загартовуючий та в той же час захищаючий від впливу навколишнього середовища спосіб життя, який дозволяє до глибокої старості зберігати моральне, психічне й фізичне здоров’я. Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я «здоров’я – це стан фізичного духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів».

Формування здорового способу життя залежить тільки від нас самих, наших переваг, переконувань та світогляду, є головним важелем первинної профілактики в укріпленні здоров’я населення через зміну стилю та укладу життя, його оздоровлення з використанням гігієнічних знань для подолання шкідливих звичок, гіподинамії та несприятливих сторін життя, пов’язаних з різноманітними ситуаціями.

 Таким чином, під здоровим способом життя слід розуміти типові форми та способи повсякденної життєдіяльності людини, які укріплюють та удосконалюють резервні можливості організму, забезпечуючи тим самим успішне виконання своїх соціальних й професійних функцій, незалежно від політичних, економічних та соціально-психологічних ситуацій.

Оптимальний руховий режим – це найважливіша умова здорового способу життя. Його основу складають систематичні заняття фізичними вправами та спортом, які ефективно вирішують задачі укріплення здоров’я й розвиток фізичних здібностей молоді, збереження здоров’я та рухових навичок, підсилення профілактики несприятливих вікових змін. При цьому фізична культура і спорт виступають як важливіші засоби виховання.

Основними якостями, що характеризують фізичний розвиток людини, є сила, швидкість, спритність, гнучкість та витривалість. Удосконалення кожної з цих якостей сприяє укріпленню здоров’я, але не в однаковій мірі.

Для ефективного оздоровлення й профілактики хвороб необхідно тренувати й удосконалювати в першу чергу саму цінну якість – витривалість у сполученні з загартовуванням та іншими компонентами здорового способу життя, що забезпечить організму, який розвивається, надійний щит проти багатьох хвороб.

Збереження здоров’я людей є головною проблемою сучасного людського суспільства. Сучасний ритм життя, екологічні проблеми, наслідки технічного прогресу – все це справляє негативний вплив на здоров’я людей та, насамперед, на здоров’я молоді. В сучасному світі має місце небезпечна тенденція до зниження мотивацій здорового способу життя серед широких кіл населення, в тому числі і серед молоді.

Настав час, коли навчальні заклади поряд з навчанням та вихованням зобов’язанні ставити в пріоритетному порядку задачу збереження здоров’я молодої людини. Необхідний значний перегляд відношення до здоров’я молоді. Прищеплення культури здорового способу життя повинно стати обов’язковим та безпосереднім результатом освіти.          

Вирішення цієї проблеми можливо тільки при наявності в освітньому закладі середовища, спрямованого на покращення здоров’я, психологічний комфорт учня та викладача, системно організовану виховну роботу. В свою чергу,  таке середовище забезпечується наявністю умов збереження та укріплення здоров’я учнів з одного боку, та цілеспрямованим формуванням культури здоров’я всіх учасників освітнього процесу – з іншого боку. Центральне місце в культурі здоров’я займають ціннісно-мотиваційні установлення, а також знання, вміння, навички збереження та укріплення здоров’я, організації здорового способу життя.

Відомо, що фізичне виховання в наших школах здійснюється за сформованою системою, що включає різноманітні форми: уроки фізичної культури (як основна форма), фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня, позакласні і позашкільні форми фізкультурно-оздоровчої роботи, що допомагають загальноосвітній школі в розвитку фізичної культури і спорту. На жаль, сьогодні тільки в передових школах та європейських мережах шкіл сприяють цим формам здійснюватися в органічній єдності, доповнюючи одна одну, і тим самим дають можливість забезпечити основній масі учнів регулярні заняття фізичною культурою і спортом.

Нашою державою ставиться завдання в найближчі роки залучити до регулярних занять фізичною культурою і спортом усіх школярів, незалежно від їхнього стану здоров'я і підготовленості. І не просто залучити на період навчання, а виховати у них усвідомлення необхідності цих занять, щоб вони стали щоденною звичкою у кожного на все життя [1, с. 32].

Відомо, що більшість школярів займаються фізичними вправами тільки на уроках фізкультури два рази на тиждень. Зрозуміло, що без реально проведених додаткових форм неможливе вирішення завдань фізичного виховання школярів. Забезпечити ж масовість заняття учнів фізичними вправами у позаурочний час одному учителю фізичної культури дуже важко. Тому для вирішення цієї проблеми в кожній школі необхідно сконцентрувати зусилля всього педагогічного колективу [2, с. 17].

Однією з проблем вирішення цього завдання є, з одного боку, те, що багато вчителів наштовхуються на ряд труднощів (у тому числі організаційно-методичних); з іншого боку, тепер теорія і практика не володіють розробленими методиками сучасного підходу до вирішення єдності основних завдань уроків фізкультури й інших фізкультурно-оздоровчих форм. Звідси випливає необхідність на підставі наукових досліджень удосконалити існуючі і розробляти нові форми, методи і засоби фізкультурно-оздоровчої роботи школярів.

При єдиній цільовій спрямованості позакласна робота відрізняється від навчальної, що проводиться на уроках фізичної культури, такими особливостями:

– по-перше, вона організовується на добровільних засадах, які проявляються в тім, що зміст і форми занять визначаються самою школою з урахуванням конкретних умов роботи, а учням надається право вибору видів занять;

– по друге, робота будується на основі широкої суспільної активності тих, що займаються в об'єднаних у колектив фізичної культури, при постійному контролі і керівництві їхньою діяльністю з боку адміністрації, членів педагогічного колективу і батьків;

– по третє, педагогічне керівництво в процесі позакласної роботи має в більшій мірі консультативно-рекомендаційний характер, що стимулює вияв творчої ініціативи учнів.

З урахуванням освітніх та виховних можливостей позакласна робота покликана сприяти вирішенню таких завдань:

– залучення до систематичних занять фізичними вправами можливо більшої кількості школярів;

– розширення можливостей більш якісного засвоєння навчального матеріалу і підвищення успішності з предмету «фізична культура»;

– формування умінь і навичок самостійно використовувати засоби фізичного виховання в повсякденній діяльності з метою оздоровлення, попередження розумової перевтоми, власного фізичного удосконалення і корисного проведення вільного часу;

– вибору спортивної спеціалізації і досягнення результатів на рівні нормативних вимог спортивної класифікації.

В наш час, на жаль, недостатньо уваги приділяється розвитку в дітей здібностей до художнього відображення спорту, його гуманістичного осмислення засобами музики, живопису, кіно, фотографії. Рідко використовуються українські ігри і національні види спорту. Дуже мало розвиваються такі форми організації занять, як не кваліфікаційні змагання (зокрема, змагання з рухливих ігор), різні види активного відпочинку, що мають особливо високий соціально-культурний і духовний потенціал [3, с. 38].

Школа повинна виховувати і давати дітям можливість реалізовувати бажання гармонійно об'єднати розумний спосіб життя з заняттями живописом, поезією, скульптурою, винахідництвом та іншими видами творчої діяльності. Утіленню цієї ідеї в життя сприяють шкільні свята фізичної культури, що часто змішують зі спортивними змаганнями. Однак шкільні свята фізичної культури – це комплексний захід, що містить у собі не тільки спортивні змагання, показовий виступ, конкурси, вікторини, ігри, але і фрагменти мистецтва.

Це свято бажано починати церемонією – підняттям прапора, вітанням учасників і гостей. До організації цих свят, складанню сценарію, програми, підготовки окремих фрагментів повинні підключатися практично всі вчителі й учні. Бажано організовувати виставку творчих робіт спортивної тематики, оформити місце проведення свята плакатами, дружніми кульками, афішами, підготувати гучний музичний супровід (при можливості силами школярів та молодих учителів). Обов’язково потрібно радіофікувати місце проведення свята. Бажано організовувати конкурси самодіяльних поетів, декламаторів, виставки ручних робіт учнів, спортивної літератури. Бажано залучити до участі у святі батьків, спонсорів.

Узагальнюючи результати проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

1. Позакласні форми фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми шкільного віку є органічною складовою частиною всієї системи фізичного виховання і покликані сприяти вирішенню завдань, постановлених програмою.

2. З метою оздоровлення молодого покоління необхідно залучати до систематичних занять фізичними вправами якомога більшу кількість школярів.

3. Для удосконалення фізичної культури учнів необхідно забезпечити формування у них звички самостійно використовувати засоби фізичного виховання і контролювати їхній вплив на свій організм.

4. Слід запропонувати школярам вибір спортивної спеціалізації, яка сприятиме досягненню ними результатів на рівні нормативних вимог спортивної класифікації.

5. Шкільні програми з фізичного виховання повинні бути направлені на ліквідацію дефіциту рухової діяльності школярів.

Для досягнення кінцевого результату – виховання звички до самостійних занять фізичними вправами – важлива не стільки перемога чи досягнення значного результату, скільки процес підготовки і систематична участь школярів у позакласних фізкультурно-оздоровчих заходах.

Підвищення ефективності пропаганди здорового способу життя завдяки використанню різних форм фізкультурно-оздоровчої роботи серед школярів, учителів, батьків можна досягнути шляхом активізації роботи засобів масової інформації з розширення знань про вплив систематичних занять фізичними вправами на організм школяра, засобів і методів фізичного виховання та самоконтролю.



При складанні програми (сценарію) фізкультурних заходів велику увагу необхідно приділяти урочистості ритуалів (відкриття, нагородження, закриття) і оформленню місць проведення змагань, що підсилює емоційний вплив рухової діяльності.
1. Мурза В. П. Спосіб життя. Начальний посібник / В. П. Мурза. – Здоров'я, 1986. – 32 с. 2. Андрощук Н. С. Основи здоров'я (теоретичні відомості) / Н. С. Андрощук, М. С. Андрощук. – Тернопіль : Підручник і посібник, 2006. – 160 с. 3. Цьось А. В. Українські народні ігри та розваги : Навчальний посібник. – Луцьк : Волинське обласне редакційно-видавниче підприємство «Настир», 1994. – 96 с. 4. Кудрявцева Е. Н. Формирование здорового образа жизни / Е. Н. Кудрявцева. – Общественные науки и здравоохранение. – М. : Наука, 1987. – 200 с.
Рецензент: д.пед.н., професор І. В. Поташнюк.

РОЗДІЛ 5

МАТЕМАТИЧНЕ ТА КОМПЮТЕРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ, ОБЧИСЛЮВАЛЬНІ МЕТОДТИ
УДК 519.281:658
Джунь Й. В., д. ф.-м. н., професор (Міжнародний економіко-гуманітарний університет, м. Рівне)
ПРО ВАЖЛИВІСТЬ ВРАХУВАННЯ ФУНДАМЕТНАЛЬНИХ ПРИНЦИПІВ МАТЕМАТИКО-СТАТИСТИЧНОЇ ОБРОБКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Анотація. В статті досліджено основні принципи сучасних підходів до математико-статистичної обробки економічної інформації та розкрито значення їх відповідності дійсній практиці спостережень. Показано, що введені К. Ф. Гаусом фундаментальні положення класичних методів аналізу даних втрачають свою адекватність з ростом обсягів інформації внаслідок дії парадоксу Ельясберга-Хампеля. Показано на конкретних прикладах що ігнорування цього парадоксу може привести до небажаних наслідків.

Ключові слова: економіко-математичне моделювання, парадокс Ельясберга-Хампеля.
Аннотация. В статье изложены основные принципы современных подходов к математико-статистической обработке экономической информации и раскрыто значение их соответствия действительной практике наблюдений. Показано, что изложенные К. Ф. Гауссом фундаментальные положения классических методов анализа данных, теряют свою адекватность с ростом объемов информации вследствие действия парадокса Эльясберга-Хампеля. Показано на конкретных примерах что игнорирование этого парадокса может привести к очень нежелательным последствиям.

Ключевые слова: экономико-математическое моделирование, парадокс Эльясберга-Хампеля.
Annotation. The principles of modern approach to mathematical and statistical analysis of economic information are presented in the article; the importance of compliance with the actual practice of observations is revealed. It is shown that the set K. F. Gauss fundamental assumptions of classical data analysis methods loses their value with increasing amounts of data due to the action of Eliasberh-Khampel’s paradox. The author shows on the concrete examples that this paradox ignoring can lead to extremely undesirable effects.

Keywords: economic-mathematical modeling, Eliasberh-Khampel’s Paradox.
Кожен метод математичної обробки економічної інформації опирається на певні фундаментальні положення. Вони, як правило, не згадуються в підручниках, програмних продуктах для аналізу даних чи в посібниках з математичного моделювання. Значення цих положень з часом відкриваються лише тим дослідникам, котрі постійно, довгі роки займаються реально науково-дослідницькою роботою і мають великий досвід опрацювання й аналізу економічних чи інших даних. Отже основна проблема, яка вирішується в даному дослідженні полягає в тому, щоб розкрити важливість принципу адекватності цих положень дійсній практиці спостережень.

Аналіз попередніх досліджень показує, що ці принципи можна розглядати як певні секрети того чи іншого методу математичної обробки даних. Чому секрети? Тому, що про них, зазвичай, не пишуть або навіть і не згадують і надзвичайна важливість яких відривається вченим, які не лише вивчають теорію аналізу даних по книгам, а приймають участь у розробці і реалізації сучасних наукових проектів або в інших важливих чи фундаментальних дослідженнях.

Автору прийшлось приймати участь в математичній обробці результатів двох міжнародних проектів і висунути кілька фундаментальних пропозицій щодо цього. Перший – це проект MERIT (Monitoring Earth Rotation and Intercomparing the Techniques of observation and analysis), базою даних для реалізації якого були результати лазерної локації ШСЗ. Метою цього проекту, в якому приймало участь 22 країни, було зіставлення різних методів вивчення обертання Землі, тобто, вивчення такого грандіозного явища, як рух полюсів нашої планети, яке, згідно з думкою Ж. Кювье, А. Енштейна та інших вчених [1–3], може викликати вселенські потопи. Проект MERIT oхоплював дві спостережні компанії: з 1.08 по 31.10.1980 р. і з 1.09.1983 по 31.10.1984 р. (в цілому 16 місяців). По кожному ШСЗ, за час його руху від обрію до обрію, вдавалось здійснити до тисячі лазерних локацій, а обсяг спостережень по всім станціям та ще більше ніж в двох десятках країн, складав вже сотні тисяч спостережень. При такій величезній кількості спостережень ставала помітною явна невідповідність фундаментальних принципів класичних методів обробки даних дійсному стану речей. Прийшлось розробляти вже нові, некласичні процедури обробки даних, тобто, створювати нову математику «Date Analysis». Вона була позитивно сприйнята в США і в інших країнах [4–14]. В підручниках же поки що описані лише класичні методи обробки даних і про якісь можливі відхилення від фундаментальних положень цих методів нічого не згадується. Візьмемо, наприклад, метод найменших квадратів (МНК). Де можна побачити, щоб у якомусь посібнику було чітко сказано, що МНК використовують лише за умови виконання таких постулатів:

– залишкові похибки математичної моделі мусять підкорятися нормальному закону розподілу;

– у результатах спостереження повністю мають бути відсутні систематичні похибки.

Висвітлюється лише алгоритм методу обробки чи схеми його застосування. А що ж відбувається насправді? Чи можна беззастережно прийняти правильність першого постулату?



Таким чином мета нашого дослідження полягає в тому, щоб показати, що фундаментальні принципи, закладені К. Ф. Гаусом в основу класичних методів обробки інформації часто не відповідають дійсності. Щоб з’ясувати це, були проведені масові дослідження розподілів похибок спостережень в лабораторії прикладної математики Державного університету в м. Тарту. При цьому проаналізовано 2500 вибірки реальних статистичних даних. В 92 % випадків гіпотезу нормальності закону похибок прийшлось відхилити [15]. Тобто, оцінка фактичної ймовірності того, що випадкові похибки підкоряються закону Гауса досить мала і дорівнює 0.08. Отже, завдання нашої роботи – показати, що аналогічна ситуація є типовою і для економічної вимірювальної інформації. До такого висновку прийшли на кафедрі математичного моделювання факультету кібернетики відносно економічних даних в результаті реалізації другого міжнародного проекту, який за активного сприяння ректора здійснювався у співпраці між МЕГУ і Братіславським університетом по темі «About the Dіstribution of stok index Returns osсilations».

Результати досліджень по цьому проекту детально висвітлені у відомих європейських виданнях [4, 5, 7–10, 14]. Цікаві результати по цій же темі отримав при нашому сприянні професор Братіславського університету Владо Газда, який досить переконливо показав невідповідність розподілу відносних значень словацького індексного ряду RMC-100 закону Гауса[16]. А відомий американський економіст Е. Е. Петерс, досліджуючи випадкові похибки відносних значень 6-ти найбільш відомих економічних індексних рядів, прийшов до висновку, що вони взагалі не є гаусовими [17]. Це показала реальна практика багатократних спостережень великих обсягів[7–10]. В той же час більшість економістів, та що гріха таїти, – навіть деякі професори вузів, вірять в те, що геніальний Гаус добре з усім розібрався на всі часи і ніяких сумнівів, щодо нормальності дійсних розподілів похибок, бути не може. Заангажовані авторитетами фахівці з економіки часто навіть не перевіряють, якими ж фактично є залишкові помилки, а якщо і встановлюють, що вони не є гаусовими, то не знають, що з цим робити.

При обробці економічної інформації потрібно особливу увагу приділяти виключенню із результатів спостережень систематичних похибок, оскільки фундаментальний принцип класичного методу аналізу даних постулює їх відсутність. Систематичних похибок уникнути неможливо, можна лише загнати їх у певні межі. Але вони є і завжди будуть. Присутні в результатах спостережень, при невеликій їх кількості, вони особливо, не будуть помітними. Але при збільшенні числа спостережень n вони невідворотно будуть проявлятись, а при деякому великому n прийдеться вже відкидати навіть фундаментальний статистичний постулат – закон великих чисел, як вже не відповідаючий дійсності.

Ще одну дуже важливу обставину слід враховувати при математичному моделюванні економічних процесів. В жодному підручнику чи посібнику не сказано, що такий потужний метод побудови моделей як регресійний аналіз, розроблений для активного експерименту. Такий метод, коли значення діючих на результат факторних ознак можна змінювати в значних межах – наприклад, тиск, температура, вологість, напруга, сила струму, тощо. В цьому разі число діючих факторів може бути значним: 10, 20 чи навіть більше. Економічні процеси мають, як правило, пасивний характер. Дослідник не може впливати, наприклад, на рівень інфляції, показники безробіття, ціни, продуктивність праці і т. д. В цьому разі в модель можна вводити щонайбільше 3-4 факторів. Багато ж дослідників від економіки цього не знають і часто змагаються в тому хто введе побільше регресорів. Дурисвітство доходить до того, що «успішно» використовують 25, 30, а то і більше факторів, а предметом «гордості» є та модель, яка має найбільшу кількість цих факторних ознак.

Важливий висновок, який тісно пов’язаний з проблемами обробки економічної інформації, полягає в тому, що більшість фахівців (навіть з інформатики), не підозрюють про існування вкрай важливого, при сучасній обробці, інформації математичного принципу – парадоксу Ельясберга-Хампеля [14; 18]. В чому ж полягає суть цього парадоксу? В загальному вигляді його можна сформулювати так:

– будь-яка гіпотеза (чи теорія), сформульована відносно досліджуваного нами явища, якою б досконалою вона не була б, рано чи пізно буде відкинута з ростом інформації про це явище;



По відношенню до методів математичної обробки статистичної інформації це означає, що будь-який метод такої обробки є коректним лише при певних обсягах вимірювальної інформації. Наприклад, при кількості спостережень застосовують методи мікростатистики (наприклад критерій Стьюдента, -критерій Вілкоксона-Манна-Уітні, критерій знаків, Т-критерій, r-критерій Вальда-Вольфовіца). При застосовують уже класичний метод найменших квадратів, класичні методи оцінки точності, гаусову статистику, тощо. При – використовують двоступінчасті процедури математичної обробки даних – 1 ступінь, це застосування класичних методів обробки даних, як необхідний попередній етап. Другий етап – застосування некласичних методів математичної обробки інформації, необхідність якого визначається шляхом діагностики залишкових похибок observation – calculation. Ці методи розроблені в НДІТМ і МЕГУ та отримали також міжнародне визнання [4–14; 19–22].

Покажемо на конкретних прикладах наскільки важливим є принцип адекватності при математичній обробці даних в економіці. Ігнорування цим принципом може приводити до катастрофічних наслідків. Це можуть робити не лише пересічні фахівці з економіки, а і відомі вчені. Як приклад можна взяти одну із потужних фінансово-інвестиційних корпорацій США: «Long Term Capital Management» (LTKM) – «Довгострокове управління капіталами». Ця корпорація в своїй діяльності застосувала методику розрахунку ризиків, яка була розроблена нобелівськими лауреатами М. Шоулзом та Р. Мертоном, за що, власне, вони й отримали цю премію. Свої розрахунки ризиків ці автори будували на законі похибок Гауса, посилаючись на те, що більше ніж 200 років цей закон успішно використовувався як підґрунтя МНК і практично до цього часу є математичною основою переважної більшості методів математичної статистики, наприклад t, F,- критеріїв. Але що не врахували, згадані вище, лауреати – це те, що непомітно наука вступила в еру великих, чи навіть колосальних вибірок. Якщо 200 років підряд, починаючи з початку ХІХ століття, дослідники успішно користувались законом Гауса, то лише тому, що спостереження виконувались вручну, були дорогими і їх обсяг дуже рідко перевищував 500 вимірів. Але з середини ХХ століття почалася епоха автоматизації експериментів. Наприклад, число локацій ШСЗ лазером за час його руху від горизонту до горизонту, складає до 103 [19]; астрономічні каталоги отримують на основі координатних вимірювань 106-107 зірок [23]; в ядерній фізиці реєструють 106-108 подій за один експеримент. За такої кількості спостережень практично із 100% імовірністю відхиляється не те що фундаментальна гіпотеза класичної теорії помилок про нормальність їх розподілу, але і такі відомі математичні закони, як закон великих чисел, перестають відповідати реальності постулати теореми Гауса-Маркова та інші. Внаслідок цього класичні процедури обробки даних мають не остаточний, а лише наближений характер. Цього не врахували М. Шоулз і Р. Мертон, які, на свою біду, аж надто були закохані в класику. А сталося ось що. Майже миттєво без якихось попереджуючих подій, відбувся один із найграндіознійших трейдингових обвалів в США – влітку 1998 р., після подій обумовлених фінансовою кризою в Росії (що не передбачалось моделлю Шоулза-Мертона), компанія LTKM зазнала повного краху і тим самим створила надзвичайно важку ситуацію для всієї фінансової системи США. Основними причинами краху були дві – ігнорування парадоксу Ельясберга-Хампеля і застосування для опису похибок моделі «перевіреного на протязі 200 років» класичного закону Гауса і також відсутність застосування методу статистичної діагностики моделі, що ними використовувалась. Ця модель практично виключала можливість великих відхилень (викидів), оскільки опиралася на класичний нормальний закон. Компанія LTKM втратила за день 14 млрд. $. Горе тисяч розорених людей було вражаючим і до цього часу ще повністю не усвідомлене. І математику в цьому винити не можна. Побудована на своїх аксіомах вона бездоганно правильна, а самі професійні математики досконало є чесними. Але щоб реальність вкласти в ложе чистої математики потрібно дуже добре і професійно підлаштувати її постулати до незбагненної дійсності. При цьому потрібно розуміти, що в природі чи економіко-соціальних відносинах ніколи не було і ніколи не буде якихось чистих математичних абстракцій, типу абстракцій Шоулза-Мертона. Неприємності в економічному моделюванні починаються тоді, коли аксіоми методу моделювання є нереальними, такими, як гаусові ймовірності в нобелівській моделі цих лауреатів. Погано, коли цю неадекватність не те що не враховують, а нею просто ігнорують і наполегливо доводять бездоганну логічність математичних викладок, замість того, щоб подумати про відповідність реальності фундаментальних постулатів методу.

Випадок академічного обскурантизму, властивий моделі Шоулза-Мертона, на жаль, не єдиний. В 2006 р. американський фонд «Амарант» (Безсмертник), втратив 7 млрд. $. За кілька днів до катастрофи ця компанія заявила, що вкладникам зовсім не варто хвилюватись, так як в корпорації успішно працює аж 12 ризик-менеджерів, які досконально вміють застосовувати математичні моделі у прогнозуванні. Цей обвал був настільки відчутним для «Амаранту», що і зараз він знаходиться на грані виживання. Або візьмемо для прикладу теорему Піфагора, – в зошиті вона дуже ефектно і правдиво виглядає – прямокутний трикутник буде бездоганним і ніякими відомими фізичними методами ми не виявимо якихось відхилень від теореми Піфагора і пряма буде найкоротшою віддаллю між точками. Але в природі буде дещо по іншому. Якщо побудувати на поверхні землі прямокутний трикутник зі стороною 50 км., то тут вже знаменита теорема має наближений характер. Більше того, найкоротшою віддаллю на Землі між крайніми точками гіпотенузи буде вже не пряма, а крива лінія, яка називається геодезичною. Чому? Тому, що теорема Піфагора може використовуватись лише на площині в рамках геометрії Евкліда – це фундаментальний принцип застосування теореми Піфагора. Та про це часто забувають навіть досвічені вчені. Земля не є площиною, навіть не сферою або еліпсоїдом. Вона є геоїдом, який не може бути точно представлений будь-якою із відомих геометричних об’ємних фігур. Це означає, що дійсна геометрія Землі є лише наближено відомою, вона ще до того ж і змінюється зі зміною координат точки на Землі.



Наведені випадки трагічного краху розроблених з великими потугами економічних моделей, чи приклади реального застосування бездоганної для нас теореми Піфагора, є свідченням того, як важливо при застосуванні аксіоматичних методів математики досягати максимально можливої відповідності її постулатів реальній картині досліджуваних процесів і явищ. Явне нехтування проблемою адекватності в математичному моделюванні спостерігається не лише в економці. Прояви обскурантизму мають місце навіть в таких розвинених науках як фізика і астрометрія. Наприклад, в фізиці швидкість світла є фундаментальною сталою. В земних умовах ця аксіома є досконало адекватною, що і підтверджено практикою. Але чи розумно дію цієї аксіоми переносити на умови нескінченного Космосу, в яких промінь від деяких галактик рухається до Землі більше 10 млрд. років? Допускати, що на протязі такого неймовірно великого часу фотон чи Космос не змінює своїх фізичних властивостей, це майже те саме що й гадання на кавовій гущі. Не достатньо оголосити припущення, необхідно його ще й перевірити. А чи можна перевірити, як веде себе один й той же фотон на протязі хоча б 1 млн. років, не кажучи вже про мільярди років? Цього зробити не можна. У фізичних лабораторіях вже зуміли зменшувати швидкість фотону, аж до його повної зупинки. Рухаючись у Всесвіті мільярди років він поступово втрачає свою енергію і сповільнює рух до повної своєї зупинки, вирішуючи тим самим фотометричний парадокс Ольберса. Більшість же фізиків, та і астрономів, свято вірять в стабільність світлової сталої в умовах, вивчення яких їм зовсім непідвладне і в розбігання галактик, в залежності від дальності, з більшою і все більшою швидкістю. Така ж ситуація спостерігається в астрометрії. Паралактична геометрія перевірена в земних умовах, та її методи переносять на космічні масштаби, забуваючи про те, що аксіоми створюють на основі досвіду. Але чи є досвід космічної геометрії? Його немає. Видатні математики, наприклад, К. Ф. Гаус, попереджали, що дійсна геометрія простору невідома. Проте, без всякої застороги на нескінченний Космос переносяться поняття геометрії Евкліда. А чи можна це робити всупереч рекомендації Гауса і без перевірки? Цим самим принцип адекватності замінюється надуманими уявленнями, точно як в моделі Шоулза-Мертона. Цього робити не можна – і це є одним із важливих висновків цієї роботи.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   31


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка