Міністерство освіти і науки України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова



Сторінка13/18
Дата конвертації21.02.2016
Розмір3.78 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18
§5. Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку — одна з умов соціального впливу на особистість

Дитячі оздоровчи заклади з цілодобовим перебуванням дітей, заслуговують на увагу та серйозну державну підтримку завдяки їх потенційним можливостям щодо виховання дітей, але в останні роки різко скоротилась їх мережа. Причинами такого явища стали: наслідки аварії на Чорнобильській атомній станції, що призвели до закриття оздоровчих закладів, в яких було виявлено підвищений рівень радіаційного забруднення відповідно до встановлених на той час норм;



  • складна економічна ситуація в Україні спонукала «збіднілі підприємства» до закриття відомчих оздоровчих закладів;

  • низька заробітна плата та важкі умови праці, сприяли процесу постійної плинності основної маси педагогічних та керівних

кадрів дитячих позаміських оздоровчих закладів, а це, в свою чергу, призвело до зниження загального рівня їх комплектності, професійного рівня фахівців, що не дозволяло оперативно перебудувати зміст і форми виховної діяльності у цих закладах. У кращому стані опинились дитячі оздоровчі заклади з досить професійно орієнтованим керівництвом та педагогічним колективом, які перейшли на нові методи фінансування та господарювання на рівні підприємств, які, в свою чергу, сприяли екологічному становленню позаміських оздоровчих закладів.

Безперечно, розвиток ринкових відносин в економіці держави зумовив появу та швидке кількісне зростання нової соціальної групи підприємців та бізнесменів, які, як свідчать опитування, проведені науковцями, мають бажання відпочивати разом з дітьми в більш престижних місцях (37%), направляти дітей за межі держави на лікування чи оздоровлення (13%), відправлятися у туристичні подорожі (47,7%). І лише 2,3% респондентів вважають за можливе і доцільне організувати відпочинок своїх дітей у позаміському оздоровчому закладі, але бажано на морі, відмовившись повністю від відпочинку у забруднених радіаційних зонах. Особливо це становище характерне для Київської області та м. Києва чи для зон відпочинку поблизу великих міст України.

При цьому визначається ще одна тенденція: зниження інтересу самих дітей до відпочинку у «звичайних» оздоровчих позаміських закладах. Як свідчать результати опитування тих, хто проживає у великих містах України, відповіді дітей можна було розподілити за таким рейтингом:


  1. Міські діти віддають перевагу туризму, відпочинку з батьками, поїздкам «до бабусі на село» чи бажанню залишитися вдома (76,3%), оздоровчий заклад обирають останнім (21%). Головними причинами небажання відпочинку в таборі діти називають «необхідність постійно дотримуватися режиму дня» і «відсутність цікавих справ».

  2. Діти, що проживають у сільській місцевості, мріють про екскурсії, поїздки, туризм, відпочинок вдома (86,4%) і лише деякі з них називають табори відпочинку та оздоровлення (11,2%). Таким чином, незалежно від місця проживання, позаміський оздоровчий заклад обирається категорією дітей в останню чергу. Виняток становлять діти з малозабезпечених сімей та тих, що

живуть за межею забезпеченості. Оздоровчий заклад обирається ними завжди, і в першу чергу як такий, що за незначну плату може вирішити проблему як харчування, так і оздоровлення (в межах 2,5-3,7%).

Продовжує існувати суперечність між великим попитом на оздоровлення певної категорії дітей в дитячих оздоровчих позаміських закладах, як найбільш чисельної соціальної групи населення, та закриттям чи перепрофілізацією низки дитячих позаміських оздоровчих закладів, зміною кадрового, матеріально-технічного забезпечення, санітарно-гігієнічного рівня споруд та будов, зниження рівня оздоровчої та соціально-виховної діяльності, звідси і зацікавленості дітей.

По-іншому складається ситуація в тих оздоровчо-виховних закладах, де наявний високий рівень підготовки керівників, фахівців, достатньо забезпечені матеріально-технічні умови. Тут з року в рік діти відпочивають з великим бажанням, незалежно від забезпеченості сім'ї, прагнуть «хоча б зміну побути у таборі».

Розглядаючи статистичні дані діяльності реальних оздоровчих закладів, науковцями виявлена тенденція різкого скорочення їх мережі. Це пояснюється тим, що основними критеріями доцільності функціонування позаміського виховного закладу виступали показники його матеріально-технічної бази (опалення, стан споруди, економічна доцільність роботи), а не якість соціально-виховної роботи.

Проблеми в державі породили проблеми в діяльності і подальшому функціонуванні дитячих оздоровчих закладів. Із скороченням їх мережі влітку залишаються на вулиці без догляду дорослих досить чимала кількість дітей, а звідси — підвищується ризик травматизму, прояву хуліганства, девіантної поведінки. В цілому це явище сприяє зростанню малолітньої злочинності.

В зв'язку з відмовою від моделі «піонерсько-комсомольського літа» активізувався процес пошуків науковцями і практиками нової системи соціально-виховних інститутів для організації життєдіяльності дітей влітку, визначаються доцільні структури, спроможні забезпечити дитячий відпочинок та оздоровлення; розробляються нові документи, які на юридичному і теоретико-методичному рівні обґрунтовують діяльність таборів.

За останні роки визначились такі типи дитячих закладів оздоровлення та відпочинку:

1. Міські дитячі заклади оздоровлення та відпочинку, що створюються на базі шкіл та позашкільних виховних установ і обслуговують дітей 7-10 років прилеглих мікрорайонів.



  1. Соціально-виховні заклади (поступово відновлюють свою діяльність), де старшокласники поєднують працю та відпочинок, що визначаються певним терміном. Ці заклади продовжували існувати в регіонах України, чистих від радіаційного забруднення, і в них старшокласники обов'язково виконують той чи інший вид трудової діяльності.

  2. Профільні оздоровчі заклади: туристичні, спортивні, юних техніків, натуралістів. При цьому аналіз їх роботи дозволив засвідчити варіативність організації в них діяльності дітей та підлітків:

а) відпочинок дітей, що проживають у різних регіонах Україниобов'язково поєднується з конкретним видом діяльності, якийцікавить кожну конкретну дитину чи підлітка (наприклад Ук-раїнський державний еколого-натуралістичний центр учнівськоїмолоді, Український державний центр науково-технічної твор-чості учнівської молоді, Український державний центр туризмуі краєзнавства учнівської молоді, Національний центр естетич-ного виховання учнівської молоді м. Києва);

б) профільний виховний заклад, тобто організація оздоровчого за-кладу для дітей, що займаються у секціях або гуртках (клуби«Юних моряків», річкові та морські флотилії тощо).



  1. Позаміські дитячі оздоровчі заклади з цілодобовим перебуванням дітей — найбільш розповсюджені серед всіх типів літніх оздоровчих закладів. Деякі з них працюють і під час зимових канікул (наприклад, «Лісовий» м. Ірпінь, «Каштан» с. Конча-За-спа, «Променистий» с. Ворзель).

  2. Міжнародні дитячі та юнацькі оздоровчі заклади, на території України — це МДЦ Артек та «Молода гвардія» (м. Одеса), що останнім часом обслуговує лише дітей з України.

На базі вказаних типів дитячих позаміських оздоровчих закладів практикується організація життєдіяльності школярів шляхом створення:

а) профільних змін (наприклад, у МДЦ Артек кожного року про-водяться зміни переможців наукових олімпіад; зміни, організо-вані за профілями наук, шахистів тощо);

б) спеціалізованих загонів (наприклад, спортивних за видамиспорту, творчих колективів — хорові, танцювальні тощо);

в) оздоровчих загонів для дітей з Чорнобильської зони, з послаб-леним станом здоров'я;

г) проведення зльотів дитячих організацій на базі оздоровчих та-борів (наприклад, «Пласту», скаутів, СПОКу тощо);

д) санаторних змін, де діти отримують посилене вітамінізоване хар-чування, обстеження, профілактику та лікування захворювань;

е) навчання на базі дитячих оздоровчих закладів (навчання груп ді-тей за інтенсивною методикою, творчий розвиток, іноземні мови).Найменш привабливий, на перший погляд, позаміський дитя-чий оздоровчий закладу з цілодобовим перебуванням дітей, що єбагатопрофільною позашкільною установою — це літній табір оз-доровлення та відпочинку, у своїй роботі він базується на основнихположеннях про позашкільне виховання: добровільна участь дітейу різноманітних справах закладу, у діяльності гуртків та колек-тивів; вільний вибір занять; варіативність програм та діяльності наоснові обов'язковості дотримання режиму дня; участь у виховномупроцесі як професійних педагогів, так і представників інтелегенції,студентів, громадських та дитячих організацій, що в цілому станов-лять колектив позаміського дитячого оздоровчого закладу.

Робота позашкільних установ, типу літніх таборів, має оптимально поєднувати оздоровлення і відпочинок, працю і спорт, пізнавальну та творчу діяльність дітей на основі залучення до навчально-виховної роботи висококваліфікованих працівників і талановитих народних умільців. В дитячих позаміських оздоровчих закладах вироблено систему специфічних і різноманітних форм діяльності дітей і підлітків театралізованих дійств, конкурсів, змагань, ігор, індивідуальної творчості та гурткової роботи, серед якої найбільш популярними є гуртки м'якої іграшки, макраме, випалювання, шахів, фотографування, малювання тощо.

Без сумніву, розпад Всесоюзної піонерської організації зумовив відмову від низки традиційних форм роботи дитячих позаміських закладів, пов'язаних з особливостями життя та діяльності піонерської організації. Хоча, на нашу думку, це не завжди виправдано, оскільки, скажімо, «піонерське життя», трактуючи на комуністичний лад засади скаутського руху, було насичене романтикою, грою, перспективою можливості для самовдосконалення, саморозвитку, самореалізації. Ці форми роботи присутні і нині, лише помітне наповнення їх новим змістом, характером організації в них життєдіяльності дітей і підлітків. Тому постала проблема пошуку нового змісту роботи з дітьми та підлітками в дитячих позаміських оздоровчих закладах в сучасних умовах розвитку України. Сьогодні — це творчість і взаємодія дітей і педагогів з урахуванням попереднього досвіду, використанням набутих знань. Але це лише зовнішній бік виховного процесу.

Середовище. Дитина попадає у середовище, де кожна його складова є новою для цієї дитини. Вона відірвана від родини, близьких, звичних обставин життя: домівки, вулиці, школи, друзів, улюблених іграшок та домашніх тварин. Вона сторожко, іноді навіть хворобливо, сприймає цей факт у своєму житті. Це може бути першим випробуванням на «дорослість», «психологічне виживання», «соціальне становлення» характеру. Розглянемо цей компонент як певну особливість позашкільного оздоровчо-виховного закладу з загальнонаукових позицій.

Відомо, що існує кілька визначень середовища як фактору впливу на особистість:

а) частина Природи, яка безпосередньо чи опосередковано впли-ває на суспільство, його групи та окремих людей (матеріально-економічно, інформаційно-психологічно та соціально-еко-логічно);

б) речовина чи простір, що оточує об'єкт, який розглядається;

в) природні тіла та явища, з якими організм знаходиться в прямихчи опосередкованих стосунках;

г) сукупність фізичних (природних, природно-антропогенних,культурних ландшафтів, населених місць) та соціальних фак-

* торів життя людини.

Досить чітко поняття «середовище» представлено на рис. 1.1:







Соціальне




Явище екологічного 1

/Людина / середовище \




бумерангу




біологічне






Рисунок 5.1

Ми бачимо визначену взаємодію складових частин єдиного процесу життя суб'єкта в навколишньому середовищі, яке у своїй



184

сукупності може сприймати чи не сприймати окрему особу. В останньому випадку розвивається явище, що у глобальному масштабі має назву «екологічний бумеранг». Розглядаючи людину як частку Природи, це визначення пояснює «труднощі, що заявляються внаслідок невиконання правил і принципів екології та природокористування, ігнорування екологічних обмежень в розвитку суспільства» [3].

Вивчення особливостей діяльності дитячих оздоровчих закладів дозволило зробити висновок, що явище «бумерангу» проявляється у несприйнятті 2-3 дітьми чи окремими педагогами умов життєдіяльності оздоровчого закладу, гурту, колективу. Зовні причини можуть бути різними, але, «не приживаються» і від'їжджають додому протягом перших двох-трьох днів в основному діти, яких умовно можна розподілити за такими групами:


  • діти середнього шкільного віку, які вперше потрапили у літній табір оздоровлення та відпочинку, оскільки в попередні роки відпочивали з рідними;

  • діти будь-якої вікової категорії, які за перші дні зміни не знайшли собі товариша, друга, однодумця і опинились «одинаками» серед інших, психологічно відмежованими у мікрогрупі;

  • діти із досить високим інтелектуальним розвитком, котрі опинились в оточенні дітей, які мають нижчий рівень розвитку, а це не дозволило першим реалізувати власні інтереси, включаючись у цікаві для них справи.

Крім того, ці явища посилюються за рахунок появи екстремальної ситуації, в яку потрапляє дитина і не може вирішити свої проблеми, а педагоги не звертають на неї уваги. Простежується ситуація «неприйняття» дитини у певному мікросоціумі. Можливість уникнення такої ситуації досвідчені педагоги оздоровчих закладів вбачають у: посиленні індивідуальної роботи з новоприбулими дітьми, оперативному визначенні можливих «складних» дітей і пошуках шляхів взаємодії з ними.

Практично кожна дитина може опинитися у стані «обмеженої уваги», а це спонукає до появи відповідного психологічного дискомфорту. Без сумніву, що відразу визначити таких дітей досить важко, особливо педагогу-початківцю. При цьому поняття «важка дитина» чи «складна дитина» для оздоровчого закладу дуже своєрідні, відрізняються від трактування його в умовах школи.

Досить часто простежуються і такі факти, коли педагог прагне до реалізації певних задумів, але не завжди може їх реалізувати. Це

пояснюється рядом причин, які об'єднуються в окремі групи: розходження соціального педагога у нормативно-правових, психоло-го-педагогічних, політнко-виховних поглядах на виховний процес з керівництвом оздоровчого закладу чи конкретною особою, що керує роботою педагогів; стан здоров'я, що не дозволяє працювати



  1. постійним перенавантаженням (хоча за основними показниками людина вважається здоровою); низький рівень підготовки вихователя; поява додаткових труднощів, з якими може впоратись лише професіонал (молодий спеціаліст розв'язати їх не в змозі); короткочасність педагогічної діяльності в конкретному мікросередовищі —

  2. тижні педагогічної практики (для студента-практиканта).

Іншою специфічною особливістю, що впливає на якість діяльності, є природні кліматичні умови, які ми розглядаємо як «благо». Розуміючи, що «благо природне — сукупність природних ресурсів та природних умов житія суспільства, які використовуються в наш час чи можуть бути використані в передбаченому майбутньому» [3], якими ми користуємось.

Після аварії на Чорнобильській АС радіаційна забрудненість навколишнього середовища різко звузила межі користування природними благами, а звідси і життєдіяльну межу позашкільних закладів. Практика діяльності дитячих оздоровчих закладів показує, що діти і дорослі користуються можливістю виїхати з оточення залізобетонних міст і робити те, що робили завжди в оздоровчих закладах до аварії. А саме: палити вогнища, ходити на прогулянки, екскурсії, в походи, купатися у водоймах.

Наступна особливість, що визначає організацію життя в дитячому оздоровчому таборі — це режим дня. «Чіткий режим дня сприяє виробленню біологічного годинника, знімає негативні емоції щодо раннього підйому, своєчасного відходу до сну» [3]. На основі цього положення можуть бути сформовані і науково обгрунтовані рекомендації щодо корекції способу життєдіяльності дітей і підлітків, за допомогою чого можна ліквідувати окремі недоліки у спішуванні, компенсувати впливи особистісного та загального характеру. Як свідчить досвід використання комплексу ігрових методичних прийомів стосовно кращого виконання режиму, діти, що привчаються до чіткого його дотримання у перші 2-3 дні, стають при подальшому перебуванні більш спокійними, здатними до виконання загальнопедагогічних вимог, охоче і з інтересом включаються в різноманітні справи, і це порівняно з тими, кому давалося певне послаблення щодо виконання режимних моментів, хоча, це певною мірою гальмувало мотивацію включення в режимні моменти, в результаті чого відзначалися реформовані у дітей звички та навички щодо санітарно-гігієнічної самоорганізації тощо.

Розглядається загін чи гурт дітей в закладі оздоровлення та відпочинку як осередок, що складається з окремих малих контактних груп до складу яких входять учні різного віку. Залежно від місця розташування (регіони центральної, східної, західної України чи Криму) та підпорядкування оздоровчого закладу конкретній установі чи організації, гурти чи загони комплектуються, в основному, з дітей, яких умовно можна згрупувати як таких, які:

зовсім незнайомі, кожен з яких вперше прибув у конкретний оздоровчий заклад;

приїздять на відпочинок з року в рік, знайомі між собою за місцем проживання чи за попереднім відпочинком в конкретному оздоровчо-виховному закладі; приїздять з однієї школи, класу, гуртків;

є друзями, товаришами, рідними, котрі утворюють контактні групи по 2-3 особи.

Кожна дитина, яка приїхала до оздоровчо-виховного закладу, має різне соціальне походження, попередній досвід спілкування, громадського життя, індивідуальні психолого-педагогічні та фізіологічні особливості, вироблений чи відсутній стереотип поведінки у звичайних і нових чи нетрадиційних умовах життя, стосунках з новими людьми.

В такій ситуації педагог, підготовлений заздалегідь, враховуючи комплектацію груп, спроможний визначити найбільш доцільні форми та методи роботи у кожній конкретній мікрогрупі дітей. При цьому він обов'язково бере до уваги той факт, що у новому оточенні дитині хочеться проявити всі можливі здібності, сили, вміння, активно проявити ті якості характеру, які, на її думку, є найкращими. Це, в свою чергу, спонукає їх до активного спішування, і на перших порах досить інтенсивно, яскраво розкриваються особистісні якості дитини. За таких умов швидше проявляються риси чи якості, які були приховані чи загальмовані в умовах життєдіяльності в школі.

Ще однією особливістю успішного функціонування оздоровчо-виховного закладу виступає можливість нового спілкування дітей і з дітьми на певних рівнях. Виходячи з характеру інтенсивності спілкування, вважається за доцільне виокремити два рівні спішування дітей.

На першому рівні відбувається спілкування «дитина-дитина» в умовах життєдіяльності гурту (загону), оздоровчого закладу — цілодобове спілкування з друзями чи другом, товаришами по кімнаті, де мешкає дитина протягом зміни; членами гуртка чи секції, де діти займаються; під час загальнотабірних справ (чергування по оздоровчому закладу, під час проведення конкурсів, змагань тощо); спілкування з дітьми, що приходять в оздоровчий заклад «провести вільний час», тобто місцеві діти, котрі є гостями табору.

Другий рівень визначає спілкування дитини з дорослими. І для нього притаманне уже розширення сфери спілкування порівняно зі школою. В основному це: спілкування з педагогом-вихователем та педагогами, що працюють у конкретному загоні, гуртку і виступають у різних ролях (офіційно-організуючий, домашньо-родинно-вихову-ючий); з адміністративно-педагогічними кадрами оздоровчого закладу (начальником, його заступником, методистами), педагогами, що працюють в інших загонах, керівниками гуртків, що безпосередньо чи опосередковано впливають на розвиток дитини в оздоровчо-виховному закладі; з обслуговуючим персоналом (під час чергування, «просто в побуті»), спілкування з батьками, рідними, яке постає у новому, особливому вигляді — зустріч з гостями конкретного закладу.

Перед працівниками таборів постає завдання посилення позитивної мотивації вихованців при будь-якому рівні спілкування та спрямуванні характеру спілкування на виховання особистості. За одну зміну в дитячому таборі оздоровлення та відпочинку проходить приблизно біля двадцяти великих та двадцяти чотирьох — тридцяти малих справ (загонових, гурткових, масових), під час підготовки та проведення яких дитина може себе повністю розкрити, проявити свої здібності, реалізувати інтереси і вступити у всі види спішування. Звичайно, це може бути лише за умови професійної підготовки вихователів, вибору виправданої і ефективної методики організації різних форм виховної діяльності, яка має відповідати сучасним вимогам щодо організації, структури, змісту і напрямів цього процесу. В іншому разі діти виступають лише у ролі глядачів, які пасивно сприймають чи спостерігають за тим, що розгортається на їх очах. Незначна частка дітей, котрі здатні виступати уже в перші дні в ролі організаторів (близько 10-15% дітей), стають спонтанним активом загону чи оздоровчого закладу.

В результаті впровадження варіативних методик організації виховної діяльності дітей (створення творчих мікрогруп, роботи за методикою колективної творчої діяльності тощо), найбільш помітне залучення дітей до активного вщпочинку, творчих видів діяльності. За умови організації життєдіяльності гурту, загону, за методикою, яка враховує, перш за все, педагогічні цілі та інтереси самих учасників того чи іншого виду діяльності, їх прагнення до конкретних справ. В такій ситуації кожна дитина, який би вік чи особливості характеру вона не мала, має змогу виступати протягом зміни у різній соціальній ролі, виконувати різні функції, що дозволяє педагогові навіть за період табірної зміни нікого не залишити поза увагою.

Наступною особливістю діяльності позаміського дитячого оздоровчо-виховного закладу є наявність умов для оволодіння школярами новими знаннями, уміннями та навичками, які сприяють у їх подальшому житті при переході на вищий рівень оволодіння цими компонентами. За останніми документами (наказ Міністерства освіти України «Про першочергові заходи впровадження основних положень концепції позашкільної освіти і виховання») позашкільні виховні заклади розглядаються як осередки, які мають виконувати соціально-виховну функцію в загальній системі навчально-виховних закладів України і сприяють:


  • формуванню суспільно-громадського досвіду особистості;

  • розвитку її духовного і творчого потенціалу; реалізації творчих інтересів, здібностей та нахилів;

  • залученню до тих особистісно значущих соціально-культурних цінностей,

  • потреба в яких не забезпечується системою базової освіти;

  • забезпеченню соціально-педагогічного захисту неповнолітніх та організації їх дозвілля;

  • розвитку психо-фізичних ресурсів, поновленню здоров'я.

Це положення висвітлює нову особливість діяльності позашкільних оздоровчо-виховних закладів.

Сьогодні ці функції закладів такого типу, на погляд науковців, лишаються не реалізованими у зв'язку з тим, що відсутня система спеціальної підготовки працівників оздоровчого-виховного закладу та недостаньою науково-методичною обгрунтованістю розвитку цього процесу в цих закладах.

Розглядаючи діяльність дитячих оздоровчо-виховних закладів у нових соціально-економічних умовах в період становлення і перебудови усіх освітянських структур, особливо виховних, вважається за доцільне впровадити саме соціально-виховну функцію у повсякденну практичну роботу, визначивши при цьому такі її завдання стосовно дітей та підлітків:

самоствердження особистості у нових соціально-педагогічних умовах життєдіяльності; оволодіння психолого-педагогічними знаннями на основі нових форм взаємовідносин і взаємодії у новому гурті людей; вмінням визначитись щодо власної ролі і місця у конкретному соціумі (підвищення рівня соціалізації); оволодіння конкретними прикладними вміннями та навичками у тимчасових об'єднаннях за інтересами (у гуртках шиття, вишивки, в'язання, дизайну, ліплення деревообробки, різьблення по дереву, витинянки, гончарства, краєзнавства, літературної творчості, спортивно-оздоровчої діяльності тощо); закріплення навичок самообслуговування та розвиток на їх основі інтересу особистості до самовдосконалення; розвиток знань з історії України, традицій нашого народу, взаємовідносин між націями і народами, виховання гордості за минуле нашої держави та пробудження віри і надії у майбутнє; оволодіння вихованцями екологічною та валеологічною культурою, навичками здорового способу життя; оволодіння новими нестандартними знаннями з основ наук, що сприяють розвитку творчості, зацікавленості тією чи іншою наукою або певним науковим напрямком.

Наступною особливістю діяльності дитячих оздоровчо-виховних закладів є організація діяльності гуртків. Слід зазначити, що гурткова робота — це складова частина всієї соціально-виховної роботи позаміського дитячого оздоровчо-виховного закладу, яка сприяє створенню умов для емоційно насиченого та творчого відпочинку дітей і підлітків. Фактори впливу на рівень діяльності цих мікроструктур:

кваліфікаційний рівень та особистісні якості керівника; матеріально-технічне забезпечення діяльності учасників гуртка; професійний рівень організаційно-методичної роботи в позаміському дитячому оздоровчо-виховному закладі. В результаті ми змогли визначити певні особливості та підходи до організації гурткової роботи:

а) в основному, в кожному з цих закладів діє від двох до п'яти гуртків, керівниками яких працюють фахівці, котрі мають спеціальну підготовку. Соціальні педагоги в цьому випадку виступають в пасивній ролі, вони лише ознайомлюють дітей з напрямками гуртків, які існують в конкретному закладі, організовують відвідування занять, стимулюють дітей і підлітків до роботи в гуртках;

б) працює понад 10-12 гуртків за найрізноманітнішими напрямка-ми, що дає змогу кожній дитині відвідувати один-два гуртки.При такому «пакеті» гуртків ними можуть, крім професіоналів,керувати і педагоги оздоровчо-виховного закладу, котрі маютьспеціальну підготовку з окремого виду діяльності і котрі пройш-ли навчання за спеціальною програмою під час підготовки дороботи в конкретному оздоровчо-виховному закладі;

в) організація роботи різнопрофільних об'єднань в умовах оздоров-чо-виховного закладу, коли діти за кілька занять включаютьсяв різні види діяльності і оволодівають комплексом практичнихумінь. Саме в цьому випадку можливе впровадження комплекснихпрограм по організації соціально-виховної роботи в гуртках, щосприяє розвитку особистісних якостей людини, необхідних дляусвідомлення власного «Я» у складному соціалізуючому процесі.При цьому, як свідчить практика, діти в основному обирають

профіль гуртка чи об'єднання, в основному, за власним бажанням, відповідно до власного інтересу щодо конкретної діяльності, а залишають заняття в гуртку, якщо їм стає «нецікаво, нудно» і таке інше. Тому перед керівником гуртка постійно постає проблема: як, використовуючи психолого-педагогічні та методичні знання, організовувати діяльність гуртка так, щоб він не просто приваблював дітей різного віку, а став частиною їх повногранної життєдіяльності в період перебування в таборі.

Крім гуртків, що функціонують у позашкільних виховних закладах, і в принципі є класичною структурою, цікавими, на наш погляд, є гуртки освітнього профілю, в яких діти різного віку, включаючись у різні типи ігор, вивчають, вдосконалюють знання рідної чи іноземної мови (наприклад, позитивним визнається досвід гуртка, що діяв в дитячому оздоровчому таборі «Атлантика» в м. Севастополі (кер. Горецька 1.Л.), який за умови комплектації дітей з російськомовного регіону України, готував дітей до опанування української мови шляхом розв'язання шарад, загадок, монограм. За результатами апробованої програми нами виявлена можливість вдосконалення та модифікації її згідно вивченню регіональних потреб та мовного оточення оздоровчо-виховного закладу, контингенту дітей та політичних поглядів керівництва і більшості батьків.

В останні два-три роки виявлена тенденція розширення мережі гуртків у літніх таборах, які за своїм профілем не потребують матеріальних витрат (хореографічні, театральні, виразного читання, спортивні тощо) чи зменшення кшькості інших гуртків, яким,

до речі, необхідні матеріали та обладнання (на жаль, з цих причин практично припинили свою діяльність кіно-, фотогуртки).

Таким чином, в результаті вивчення реального стану та особливостей діяльності оздоровчо-виховних закладів виявлено, що помітна тенденція не тільки до скорочення мережі оздоровчих закладів у зв'язку з неготовністю педагогічного колективу перейти на новий рівень діяльності, але й поновлення функціонування раніше закритих, створення нових дитячих літніх таборів. Відбувається природний процес перебудови їх діяльності адекватно до нових соціально-економічних та педагогічних умов. Це дозволяє сказати, що сьогодні функціонують такі типи дитячих оздоровчо-виховних закладів: міські оздоровчі заклади денного типу при школах та позашкільних установах, заклади праці та відпочинку, профільні оздоровчі заклади, міжнародні дитячі та юнацькі оздоровчо-виховні заклади та найбільш розповсюдженні — позашкільні дитячі оздоровчо-виховні заклади, що, не зважаючи на розташування — на території міста чи у приміській зоні — працюють на основі цілодобового перебування в них дітей.

Одночасно спостерігається посилення оздоровчо-виховної функції дитячих оздоровчих закладів. Саме цей тип позашкільних виховних установ, як найбільш демократичний, має всі особливості багатопрофільних позашкільних установ, особливі ознаки, які обумовлюють особливість виховного процесу, а саме: нове середовище, режим дня, можливості варіативності спілкування, отримання нових знань, умінь та навичок, специфічну гурткову роботу. Даний тип оздоровчо-виховного закладу — літній табір — має також широкий спектр невичерпних виховних можливостей та тенденцію до створення умов для самовдосконалення, розвитку особистості відповідно до сучасних вимог держави, суспільства щодо виховання громадянина незалежної України.

Але варто сказати, що характерними труднощами щодо організації діяльності дитячого оздоровчо-виховного закладу є: професійна комплектація педагогічного складу працівників, необхідність організації спеціальної підготовки педагогів, відсутність психоло-го-педагогічної та методичної літератури, яка б висвітлювала діяльність дитячого оздоровчого закладу в умовах сьогодення.

Більшості виявлених типових труднощів у діяльності оздоровчих закладів можна було б уникнути за умови, що заздалегідь буде проведена науково-обгрунтована попередня робота з майбутніми педагогами цього оздоровчо-внховного закладу у плані визначення їх функцій,

192

конкретних форм, методів, засобів діяльності та підготовка конкретного дитячого оздоровчого закладу до очікуваного сезону роботи.

Лише за цих умов такого типу освітньо-виховний заклад зможе стати тим оптимальним педагогічним середовищем, в якому з успіхом можна буде здійснювати соціальне виховання дітей різного віку. Що стосується питання матеріального забезпечення дитячих оздоровчо-виховних закладів згідно з визначеними нормативами, то їх необхідно вирішувати на рівні держави, обласних, місцевих виконавчих органів і тому на цьому питанні в даному дослідженні надалі ми не зупиняємося. В центрі нашої уваги є проблеми підготовки педагогічних кадрів для здійснення соціального виховання в особливих умовах їх діяльності — в умовах життєдіяльності оздоровчо-виховного закладу.

Питання та завдання для самостійної роботи:


  1. Визначити загальні особливості діяльності дитячих таборів.

  2. Підготувати матеріали про кращий досвід діяльності дитячих таборів оздоровлення та відпочинку.

  3. Визначити відмінності між типами дитячих оздоровчих закладів.

Теми для рефератів та доповідей:

  1. Розкрити кращий досвід роботи позаміських дитячих оздоровчих табрів.

  2. «Мій найцікавіший день в таборі».

  3. Можливості використання навколишнього середовища в виховному процесі позаміського дитячого оздоровчого табору (на основі місцевих матеріалів).

Література:


  1. |3,60
    Методика роботи в літньому оздоровчому таборі: Навч. посібник для педагогів серед, закл. освіти та позашкільн. закл. викл. і студентів вузів /МО України, ІЗМН Укл. СІ. Коваленко, А.І. Конон-чук, І.М. Пінчук, В.М. Солова. — К.: ІЗМН, 1997. — 280 с.

  2. Мороз О.Г. Канікули з проблемами: Організація літнього відпочинку і оздоровлення дітей // Освіта. — 1992. — №5.

  3. Реймес Н.Ф. Природопользование: словарь-справочник. — Тернопіль, 1990. — 63 с.

  4. Технологія виховного процесу. Для студентів усіх спеціальностей //УкладачЯЛ. Бурлака, Д.С. Дмитрик. — К.: РНМК, 1991. — 12с.

  5. Технологія виховної роботи в умовах табірної зміни. — К.: 1998.— 120 с.

193

Розділ VI. СІМ'Я ЯК ОБ'ЄКТ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка